Бюджетна система Великобританії

Вступ

1.Бюджетна  система Великобританії

1.1 Державний бюджет. Його витрати і прибутки.

1.2 Спеціальні урядові фонди.

1.3 Фінанси місцевих органів влади.

1.4 Державні підприємства

2. Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії

Вступ

Бюджет – це фонд фінансових ресурсів, що перебуває в розпорядженні  органів виконавчої влади першого  рівня й використовується для  виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією.

Економічна природа  бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі, перерозподілі ВВП продукту між галузями економіки, міністерствами, населенням і територіями з метою збільшення ефективності економіки й добробуту громадян.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету населенню суспільних благ і послуг.

Надання населенню суспільних благ стає однієї з функцій держави  в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Економічна природа бюджету проявляється в тому, що при його допомозі держава надає суспільству унікальні блага, які значно впливають на рівень благополуччя і якість життя.

1. Повна офіційна назва країни — Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії. До складу Об'єднаного Королівства входять Англія, Шотландія і Уельс, розташовані на острові Великобританія, а також провінція Північна Ірландія, що складається з 6 округів і міститься на острові Ірландія. Крім того, Об'єднане Королівство має тісні політичні й економічні зв'язки із самоврядними територіями — такими як острів Мен в Ірландському морі і Нормандські острови, що лежать біля північно-західного узбережжя Франції, у протоці Ла-Манш.

Бюджетна  система Великобританії містить  у собі 4 традиційних ланки:

державний бюджет;

позабюджетні  спеціальні фонди;

фінанси місцевих органів влади;

фінанси державних  корпорацій.

Головною  ланкою є державний бюджет, йому належить основна роль у забезпеченні політичних і економічних умов відтворення виробничих відношень капіталізму, через державний бюджет перерозподіляється біля 40 % національного доходу країни. Він виступає як головну зброю державно-монополістичного регулювання і стимулювання економіки країни. За рахунок ресурсів бюджету здійснюється мілітаризація господарства і капіталовкладення в ряд нових галузей, що потребують значних витрат.

На сучасному  етапі в розвитку окремих ланок  фінансової системи спостерігаються нові явища і процеси, це насамперед виражається в усе більшій концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті й в інших централізованих урядових фондах.

У той же час  у загальнодержавних витратах значне місце займають місцеві бюджети. Витрати на соціальні цілі, особливо на освіту / крім системи вищої освіти/. Крім того, із місцевих бюджетів фінансуються витрати на житлове і шкільне будівництво, спорудження доріг, мостів і інших об'єктів місцевого господарства. Більш половини витрат місцевих органів влади покривається за рахунок субсидій із державного бюджету, істотний вплив робить бюджет і на фінанси державних підприємств. Таким чином, основні фінансові ресурси Англії поєднуються в державному бюджеті, що впливає на всі ланки фінансової системи, на всі сторони економічного і соціального життя.

Бюджетний рік  Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які  щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку на середньострокову і довгострокову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Детальний розгляд державних витрат проводиться в спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітет з рахунків державних установ) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду  в особі Казначейства, тоді як проходження  бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, запропонованої урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу полягає в  тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по витратах, потім по доходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується главою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується.

1.1 Державний бюджет Великобританії містить дві частини: Консолідований фонд, за яким проходять поточні доходи і витрати, і Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення.

Основна частина  бюджету — Консолідований фонд. Перевищення доходів над витратами Консолідованого фонду зараховується в дохідну частину Національного фонду позик. Якщо ж у Консолідованому фонді присутній дефіцит, то він покривається позичкою з Національного фонду позик, і на цю суму уряд збільшує свій борг.

Основними доходами Консолідованого фонду є податки (табл. 7.1).

Серед прямих податків основне місце займає прибутковий  податок з фізичних осіб і стягується за трьома ставками 10, 22 і 40% (у залежності від рівня річного доходу). Стягується з усіх видів доходів фізичних осіб-резидентів у формі заробітної плати чи прибутку. Дозволяється відраховувати з доходу певні види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти   обкладаються податком з доходів, отриманих у Великобританії, для них діють спеціальні знижки.

Таблиця 7.1 Структура податкових доходів і витрат державного бюджету, %

Податок на прибуток корпорацій (юридичних осіб): обкладаються корпорації за податковою декларацією на центральному і місцевому рівнях.

Ставка податку для  дрібних компаній (прибуток менше 300 тис. ф. ст.) становить 19%, для великих  компаній — 30%. Звільняються від податку компанії, чий прибуток менший 10 тис. ф. ст. Стягується з усього прибутку компаній-резидентів (крім дивідендів та інших доходів, отриманих від інших компаній-резидентів). Дозволяється відраховувати витрати, пов'язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особливий податковий режим застосовується відносно інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

Податок на приріст капіталу: ставки з фізичних осіб еквівалентні ставкам прибуткового податку (від 10 до 40%), а з компаній — ставкам податку на корпорації (від 19 до 33%). Стягується з фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, що займаються комерційною діяльністю і мають представництво у Великобританії, при продажі, обміні чи безоплатній передачі капіталомістких активів. Фізичні особи-нерезиденти сплачують податок з власності, що переводиться у Великобританію. Компанії можуть виключити з оподатковування збитки протягом року чи звітного періоду.

Податок на майно: стягується з власників чи орендарів нерухомого майна, включаючи землю; ставка податку різна по графствах і містах.

Підприємницькі податки: стягуються з орендарів земельних  ділянок і будівель, які належать нерезидентам і використовуються у підприємницьких цілях. Ставки податків щорічно міняються в залежності від потреб місцевого бюджету.

Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового  автомобіля становить 130 ф. ст. на рік.

Серед непрямих податків найбільш розповсюджений універсальний акциз, що діє в багатьох країнах у вигляді податку на додану вартість {ПДВ). Стандартна ставка на сьогодні — 17,5%. Стягується з підприємців, які мають оборот понад 54 тис. ф. ст. у рік. Нульова ставка встановлена на продовольчі товари, друковані видання, ліки, дитячий одяг і взуття, енерго- і водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги. ПДВ у розмірі 5% стягується з оплати палива та електроенергії для житлових приміщень і застосування енергозберігаючих матеріалів при реалізації певних урядових програм.

Акцизи стягуються з  нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з грального бізнесу. Ставки залежать від видів підакцизних товарів.

Гербовий збір стягується при оформленні правових і комерційних документів; ставки податку залежать від характеру документа: наприклад, при продажу акцій та інших цінних паперів — 0,5-1,5% від продажної ціни, при оренді землі та іншої нерухомості — 1-4% від щорічної вартості оренди в залежності від її терміну.

Внески у  Фонд соціального страхування платять  і роботодавці і працівники, якщо загальний заробіток працівника на тиждень становить 89 ф. ст. і вище (мінімальна заробітна плата у Великобританії на сьогодні становить для працівників віком від 18 до 21 року 3,20 ф. ст. за годину, а для працівників, старших 21 року, — 3,60 ф. ст. за годину). Внесок працівника при заробітку від 89 до 585 ф. ст. на тиждень становить 11%. Роботодавець сплачує 12,8% з суми виплати працівнику в 89 ф. ст. на тиждень і вище.

Витрати Консолідованого  фонду включають дві групи: -  витрати щорічно затверджувані  Парламентом:

- витрати з Консолідованого фонду для постійного обслуговування, не розглянуті в Парламенті.

У затверджувані  входять основні витрати: військові  асигнування, що підрозділяються на прямі і непрямі військові витрати; цивільні статті, у яких відбиваються витрати на промисловість, сільське господарство та інші галузі, утримання апарату управління, соціальні витрати, субсидії місцевим органам влади і країнам, що розвиваються (див. табл. 7.1).

До витрат з втручання в економіку належать і витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) — 0,6%.

У витратах на соціальні цілі 15% припадає на пенсії, ^Г11% — на допомогу особам з низькими доходами і по безробіттю, 13% — на медичне обслуговування, 4% — на всі інші витрати.

Витрати на утримання державного апарату управління включають: витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств.

Витрати для  постійного обслуговування включають:

відсотки  по державному боргу (ці кошти передаються в Національний фонд позик і виплачуються з нього);

витрати по цивільному листу (утримання королеви та її найближчих родичів; у 2000 р. вони становили 9 млн. 385 тис. ф. ст.).

Друга частина  бюджету Великобританії — Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення.

Дохідна частина  Національного фонду позик створюється  за рахунок відсотків, які надходять  від державних корпорацій і місцевих органів влади за надані Казначейством довгострокові кредити, прибутки емісійного департаменту Банку Англії, коштів, наданих з Консолідованого фонду для постійного обслуговування.

Витрати Національного  фонду позик включають відсотки по державному боргу і керуванню  ним, довгострокові кредити на капітальні вкладення державним корпораціям і місцевим органам влади.

1.2 У Великобританії нараховується більш 80 значних спеціальних урядових фондів:

фонд національного  страхування;

пенсійні  фонди державних підприємств;

зрівняльний валютний фонд (для підтримки курсу  Фунта стерлінгів);

фонд Департаменту гарантії експортних кредитів;

фонд національної корпорації по розвитку наукових досліджень і ін.

Найважливіше  значення має фонд національного  страхування, він створюється за рахунок внесків трудящих, підприємців  і державних дотацій, внеску трудящих у цей фонд являють собою відрахування з заробітної плати. Внески підприємців за формою є також прямими відрахуваннями з їхніх фондів, проте по істоті - це непряме обкладення споживачів оскільки надалі через механізм цін ці суми як правило  перекладаються на широкі росшарки населення.

Внески сплачуються  по одному з чотирьох класів. До першому, основному, класу ставиться ліга найманої праці і їх роботодавців. До Другого класу - особи, що не складаються  у відношеннях по найманню /фермери, торговці, особи вільних професій/. По третьому класі внески добровільно сплачує непрацююче населення або особи, що не можуть бути віднесені до перших двох класів. У четвертий клас включаються особи, що сплачують внески по другому класі, якщо їхній прибуток перевищує визначену суму. У цьому випадку для них установлені додаткові внески.

Клас внесків  визначає право на відповідні виплати. Так посібник по безробіттю одержують  тільки особи, що вносили внески по першому класу, посібник через хворобу  і материнство - особи, що сплачували внески по першому і другому класам.

Основні кошти  фонду національного страхування /біля 70 %/ витрачаються на пенсії за віком. Особа не одержує право на пенсію, якщо число внесених внесків менше  встановленого.

Положення пенсіонерів  у Великобританії значно гірше, ніж в інших країнах Західної Європи. Розмір пенсії самотнього чоловіка складає менше четвертої частини середнього заробітки промислового робітника. Це змушує багатьох пенсіонерів обертатися за додатковим посібником, що виплачується лише після «перевірки потреби».

Значною видатковою статтею фонду національного  страхування є посібники через  хворобу. Право на повний посібник мають  особи, що за рік до захворювання сплатили не менше 50 тижневих внесків; розмір посібника

скорочується, якщо виплачене менше число внесків, при внесках менше чим за 26 тижнів посібник не виплачується.

У зв'язку із широкими масштабами безробіття важливе  значення одержують посібники по безробіттю. Проте для його одержання  необхідно сплатити 26 тижневих внесків  у поточному році і мати 50 тижневих внесків у році, що передував настанню безробіття. При внесках від 26 до 49 тижнів розмір посібника скорочується. Протягом перших трьох днів посібник по безробіттю не виплачується. У результаті різноманітних обмежень посібник, як правило, одержують менше 50 % офіційно зареєстрованих безробітних.

1.3 Як вже було сказано, у адміністративно-територіальному відношенні Великобританія ділиться на Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію. Центральною частиною, де мешкає 87 % населення країни, є Англія й Уельс.

У період із 1973 по 1975 р. у Великобританії була проведена  реформа місцевих органів влади, у результаті якої замість трьохланкової  стала діяти в основному двухланкова  система керування місцевими  органами влади /розподіл на графства й округи/.

Хоча реформа  місцевого керування не супроводжувалася реформою місцевих фінансів, проте   вона не могла не позначитися на стан місцевих адміністративних одиниць, особливо фінансів міст. Значно скоротилося  число місцевих бюджетів, збільшився їх обсяг, розширилися соціальні функції, а також використання для проведення регіональної політики, особливо , у районах розвитку, посилився контроль центрального уряду за витратою засобів місцевими органами влади. Все це підвищило регулюючу роль місцевих фінансів і їх використання для втручання в процес відтворення.

Витрати місцевих бюджетів у даний час складають  ЗО % витрат бюджетної системи Великобританії і І/б частину валового внутрішнього продукту країни. У залежності від  характеру використання засобів  і джерела їх фінансування витрати підрозділяються на поточні і капітальні. До поточним ставляться витрати на утворення, деяка частина витрат на охорону здоров'я, утримання поліції, суду, виплату відсотків по державному боргу, експлуатацію житлового і комунального господарства, місцевого транспорту, охорону навколишнього середовища. Капітальні витрати включають інвестиції на житлове будівництво, а також будівництво шкіл, лікарень, шляхів. Поточні витрати фінансується за рахунок місцевих прибутків, а також субсидій із державного бюджету; капітальні витрати покриваються в значній частині позиками.

Самою значною  статтею поточних витрат місцевих бюджетів /біля 40%/є асигнування на освіту. У Великобританії з місцевих бюджетів фінансується більш 85% всіх видатків на освіту. В умовах науково-технічної революції все більше коштів з місцевих бюджетів направляється на професійну освіту й перепідготовку кадрів.

1.4 Державні підприємства Великобританії поділяються на 3 види:

державні  корпорації;

змішані підприємства;

відомчі підприємства.

Державні  корпорації здебільшого функціонують у націоналізованих галузях промисловості. Діяльність державних підприємств  Великобританії відповідає стратегічним інтересам держави і не завжди ґрунтується на ринкових механізмах, унаслідок чого вони, як правило, збиткові.

Схема бюджетої системи Великобританії представлена на мал.1

Мал.1 – Схема  бюджетої системи Великобританії

2. Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх частинах країни. У той же час фінансова допомога заснована на принципах, єдиних для всієї країни. Існує два основних види фінансової підтримки – блоки-гранди (які в Англії й Уельсі називаються грантами для збільшення доходів) і гранти на спеціальні цілі.

Гранти для  збільшення бюджетних доходів виділяються щорічно. Перед визначенням суми фінансової допомоги центральний уряд виходячи з проекту центрального бюджету і прогнозу макроекономічної ситуації установлює видаткові нормативи для місцевих органів влади на планований рік. Потім об'єкт фінансової підтримки визначається як різниця між сумою витрат бюджету муніципального користування, розрахованої на основі видаткових нормативів, і сумою доходів місцевого бюджету від закріплених за ним дохідних джерел. Якщо центральний уряд бачить пріоритетним фінансування якої-небудь конкретної статті місцевого бюджету, то засоби виділяються в рамках гранта, тобто вони можуть бути витрачені тільки на обговорені цілі.

ВисновокБюджетна система – це сукупність взаємозалежних і взаємодіючих частин, ланок і елементів, які безпосередньо взаємодіють між собою і беруть участь у фінансовій діяльності і сприяють її здійсненню.

Бюджетна  система складається з інститутів (організації, установи, які здійснюють регулюючу та фінансову діяльності) і інструментів, які створюють необхідні умови протікання бюджетнихих процесів.

Бюджет Великобританії складається з державного бюджету, місцевого бюджету, спеціальних  позабюджетних фондів та фінансових ресурсів державних підприємств.

Система міжбюджетного  вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх частинах країни. Існує два основних види фінансової підтримки – блоки-гранди і гранти на спеціальні цілі.

Економічна природа  бюджету полягає в тому, що виникає  об'єктивна необхідність у розподілі, перерозподілі ВВП продукту між галузями економіки, міністерствами, населенням і територіями з метою збільшення ефективності економіки й добробуту громадян.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с.
2. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. 479 с.
3. Фінансово-кредитний енциклопедичний словник. Під ред. А.Г. Грязновой. Вид-во «Фінанси і статистика». - М.,2002
4. Фінансово-кредитні системи закордонних країн. / К.В. Рудий. - М.: 2003
5. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.