Бюджетна система США

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

Економічний факультет 
 
 
 
 
 

Реферат з курсу «Державні фінанси»

на тему:

«Бюджетна система США» 
 
 
 
 
 
 

Виконали:

Студенти 3 курсу, 3 групи

«Фінанси та кредит»

Антоненко Анастасія

Ясенюк Ігор 
 

Київ, 2011

1. Бюджетна система США

     Бюджетна  система є системою засобів, за допомогою  яких уряд Сполучених Штатів Америки  має змогу вирішувати, які кошти  й на які потреби йому слід витратити  і звідки ці кошти взяти.

     Потім, коли відповідні рішення схвалено, бюджетна система стає знаряддям  для втілення їх у життя. За допомогою  бюджетної системи уряд розподіляє ресурси для забезпечення своєї  діяльності на головних напрямках визначає мету, з якою виконується та чи інша програма або реалізується проект, а також обсяг роботи, пов'язаний з такою діяльністю. Хоч бюджетна система має справу насамперед із фінансовими проблемами, проте допомагає  стежити й за роботою над розв'язанням  інших — наприклад, соціальних, як-от безробіття. Рішення, ухвалені в перебігу роботи над бюджетом, стосуються як країни в цілому, так і окремих  штатів, місцевих адміністративних одиниць  та, зрештою, кожного американця.

     Бюджетна  система реґламентується різного роду законами, ухваленими для виконання вимог Конституції.

      Сучасна система державних фінансів США складається з:

      • Фінансової системи федерації;

      • Фінансових систем 50 штатів;

      • Фінансових систем 12,7 тис. адміністративних, господарсько-підприємницьких, культурно-освітніх та інших місцевих підрозділів;

      • спеціальних фондів;

     Така  система організації державних  фінансів характеризується відсутністю  єдності. Це означає, що кожен підрозділ  державного управління самостійно складає  і затверджує свій бюджет, розробляє  і здійснює податкову політику, управляє боргом.

     Центральне  місце в системі державних  фінансів США займає фінансова система  федерації і федеральний бюджет. Про що свідчать що склалися в останні  три десятиліття параметри розподілу  та перерозподілу коштів між бюджетами  трьох рівнів: близько 65% сукупних витрат консолідованого бюджету проходять  через федеральний бюджет і 35% - частка інших двох рівнів, яка ділиться між штатами та місцевими органами влади в пропорції 2/1.

     За  федеральними органами закріплені витрати  загальнонаціонального значення (на військові цілі, міжнародні справи, на фінансову підтримку будь-яких галузей і секторів національного  господарства; на утримання федерального державного апарату; на управління федеральним  державним боргом і т.п.). На частку влади штатів і місцевих органів  припадає значна частина державних  витрат, пов'язаних з фінансуванням  соціальних потреб місцевого господарства, адміністративного апарату. Що стосується доходів, то основним джерелом доходної частини бюджету є податкові  надходження. Причому, в доходах  федерального бюджету переважають  прямі податки, в доходах штатів - непрямі, а у доходах місцевих органів влади - майнові податки .

     У США бюджетів регулюються через  систему дотацій і відрахувань. Рух ресурсів відбувається одночасно  по чотирьох каналах: з федерального бюджету - до бюджетів штатів і місцеві  бюджети; з бюджетів штатів - до місцевих бюджетів; з місцевих бюджетів - до бюджетів штатів; між місцевими бюджетами.

     Федеральний бюджет у США - являє собою регулярно затверджувану докладну кошторис усіх урядових витрат і доходів, які розподіляються за джерелами надходжень, основними напрямками та програмами витрачання коштів. Під бюджетними доходами в США зазвичай розуміється грошова сума податкових надходжень та інших платежів, зібрана з населення і підприємств федеральним урядом через федеральні або місцеві влади. Федеральний (державний) бюджет побудований за принципом «повного бюджету» і складається з двох частин: власне урядового бюджету і довірчих (траст) фондів. За рахунок урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, аеродроми, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні і пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності.

     Структура витратної і прибуткової частин федерального бюджету зазнає щорічні  зміни. Слід зазначити, що на структуру  федерального бюджету США більшою  мірою впливають політичні події, що відбуваються в цій країні.

     У США всі 50 штатів формально наділені автономними правами в галузі фінансів. Вони самостійно складають, затверджують і виконують свої бюджети, які ні за доходами, ні за видатками  не входять у федеральний бюджет країни. Певною мірою вони самостійні у визначенні обсягу бюджетів, структури  витрат і доходів. Федеральна влада  не уповноважені прямо контролювати бюджети штатів. Влада штатів не звітують перед федерацією про стан фінансів і бюджету.

     У більшості штатів складання бюджету  знаходиться у веденні глави  виконавчої влади і здійснюється підлеглим йому фінансовим органом. При цьому кошторис витрат розробляють  бюджетні та фінансові бюро, а кошторис доходів - податкові та інші органи. Проект бюджету направляється в  місцеві законодавчі органи.

     Найбільш  великими в складі видатків бюджетів штатів є витрати на освіту (» 35% від видаткової частини бюджетів), соціальне забезпечення (» 13%), охорона здоров'я (» 9%), дорожнє будівництво і утримання доріг, охорону навколишнього середовища, житлове будівництво і комунальне господарство.

     Основним  джерелом доходів бюджетів штатів, як і федерального бюджету, є податкові  надходження. Сьогодні основним джерелом доходів бюджетів штатів є податок  на продаж - 29% від дохідної частини. А індивідуальний прибутковий податок  становить 17%. Нестача власних коштів штатів поривається за рахунок фінансової підтримки з федерального бюджету (23% від дохідної частини) і надходжень з бюджетів місцевих органів влади (» 1,5%).

     Що  стосується місцевих адміністративних одиниць і місцевих функціональних органів і установ, то функції по складанню місцевих бюджетів покладено на голів виконавчої влади, функції за твердженням бюджетів - на представників місцевої законодавчої влади.

     До  складу видатків місцевих бюджетів більше половини їх загальної суми припадає на частку витрат, пов'язаних з фінансуванням  державної податкової школи. Крім того, значна частка коштів щорічно виділяється  на фінансування утримання доріг, комунального та міського господарства, протипожежної  охорони, лікувальних та інших установ.

     До  джерел фінансування видатків місцевих бюджетів належать: місцеві податки, доходи від послуг комунального господарства та інші не податкові доходи, дотації  з федерального бюджету і бюджетів штатів, надходження від випуску  місцевих позик і лотерей. Основним джерелом доходів є місцеві майнові  податки (на їх частку припадає близько 29% податкових доходів).

     Таким чином, важливо виділити, що при єдності  податкової системи США кожна  адміністративна одиниця вибирає  свою структуру податків з урахуванням  різноманітності місцевих умов та рівня  життя населення.

     Важливе місце в системі державних  фінансів належить спеціальним фондам США, які функціонують відокремлено як самостійні фінансово - кредитні установи. Вони являють собою сукупність грошових ресурсів, які мають селеві призначення. Доходи цих фондів формуються за рахунок  податкових і не податкових надходжень, також за рахунок коштів федерального бюджету.

     Найбільш  значними є фонди соціального  страхування. До основних загальнонаціональним систем (фондів) соціального страхування  та забезпечення відносяться страхування  по старості, у зв'язку з втратою  годувальника та страхування здоров'я. Крім того, існує страхування по безробіттю, по тимчасовій непрацездатності і, нарешті, система державної допомоги людям похилого віку, інвалідам і  нужденним.

     Також у США в залежності від цілей  використання виділяють наступні спеціальні фонди:

• економічні фонди, призначені для регулювання господарського життя. До них належать інвестиційні, кон'юнктурні, фонд перебудови і розвитку і т.д.
• науково-дослідницькі фонди, що використовуються для фінансової підтримки наукових досліджень в промисловості, будівництві, а також утримання державних наукових центрів, що здійснюють розробку фундаментальних досліджень;
• військово-політичні фонди - резерви, що знаходяться головним чином в розпорядженні президента США, за рахунок яких фінансуються додаткові цільові заходи мають особливу важливість.
• інші фонди.

     Таким чином, спеціальні фонди США мають  цільовий характер і формуються за рахунок податкових і неподаткових надходжень та за рахунок коштів федерального бюджету. 

      2.Бюджетний рік.

     Бюджетний рік федерального уряду починається  з 1 жовтня і завершується 30 вересня  наступного року, а більшості штатів - починається 1 липня і закінчується 30 червня наступного року. При цьому  понад половини штатів практикують  складання бюджету на два роки. У більшій частині місцевих адміністративних одиниць бюджетний рік збігається з календарним. Бюджетний період триває 4 роки.

3. Бюджетний період 

     Бюджетний процес у США регламентується  двома основними законами — «Про бюджет і звітність» (1921 р.) та «Про контроль над бюджетом і заморожування  фондів» (1974 p.). Перший закон фактично кодифікував створення сучасної єдиної федеральної бюджетної системи США. Другий закон підняв бюджетне законодавство, організацію бюджетної процедури до рівня сучасних вимог. За глибиною зроблених змін закон був названий «бюджетною реформою 1974 p.». Бюджетний процес США має чотири основних етапи, кожний з яких взаємопов’язаний з іншими:

• формування бюджету президента;
• робота Конгресу над бюджетом;
• зміцнення бюджету;
• виконання бюджету.

     Формування  бюджету президента

     Бюджет  Сполучених Штатів складається з  декількох томів, де викладено фінансові  пропозиції президента і порядок  розподілу коштів. Основна увага  приділяється майбутньому бюджетному року, для якого Конгрес повинен  схвалити бюджетні призначення.

     Формування  бюджету починається не пізніше  весни кожного року, найменше за 9 місяців до його передачі в Конгрес  і за 18 місяців — до початку  фінансового року .

     Період  між першим понеділком січня і  першим понеділком лютого Президент  представляє в Конгрес проект бюджету, включаючи попередню доповідь по питанню про секвестирування.

     Через 15 днів після завершення сесії Конгресу АБУ випускає завершальну доповідь по питанню про секвестирування, і президент видає в разі потреби указ про проведення секвестируванння.

     Президент установлює загальні напрямки бюджетної  і фінансової політики. Спираючись на ці вказівки Адміністратжно-бюджетне управління (АБУ) разом з Міністерством фінансів працює над визначеннями особливих політичних вказівок і рівня планування для відомств як на майбутній бюджетний рік, так і на наступні чотири роки, щоб керувати підготовкою їх бюджетних запитів. Рішення визначаються також оцінками економічного становища, підготовленими разом з Радою економічних радників, АБУ та Головним бюджетно-контрольним управлінням (ГБКУ), безпосередньо підзвітному Конгресу США.

Робота  Конгресу над бюджетом

     «Бюджет уряду США» додається до бюджетного послання президента Конгресу, надходячи  туди в січні (найпізніше в лютому), за 9 місяців до початку нового фінансового  року (фінансовий рік у США з 1976 р. починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня наступного року). Розгляд  бюджету Конгресом починається  відразу ж після його передачі президентом. Бюджетне рішення встановлюється постійними комітетами з бюджету  Сенату та Палати представників. Уже 15 квітня вони повинні представити  першу спільну бюджетну резолюцію, на прийняття якої Конгресу виділяється  місяць. Це важливий бюджетний документ і віха в бюджетному процесі. У  ній містяться контрольні цифри  доходів та видатків з розробкою  за функціональними категоріями. Спираючись на встановлені цією резолюцією бюджетні орієнтири, у численних комітетах  Конгресу готуються конкретні законопроекти  з податків та асигнувань. Після  завершення цієї роботи, але не пізніше 15 вересня, Конгрес приймає другу  спільну бюджетну резолюцію. На відміну  від першої, вона носить остаточний та директивний характер. Технічно саме друга бюджетна резолюція і  є власне бюджетом. Процедурні питання  проходження бюджету постійно удосконалюються, та існує традиція постійного реформування законодавчих та підзаконних актів.

     Важливо підкреслити, що федеральний бюджет США, як і раніше, базується на однорічній основі, а оцінки, що містяться в  ній, на наступні чотири роки призначені для полегшення роботи над новим  бюджетом.

Зміцнення бюджету

     Закон «Про вирівнювання бюджету і контроль за дефіцитом» від 1985 р. (відомий як закон Гремма-Рудмана-Холінгса) обмежує прийняття законів, які збільшують видатки та зменшують доходи, і доповнений також загальним Законом «Про бюджетне узгодження» від 1993 р.

     Закон «Про вирівнювання бюджету» поділяє  видатки на два види: затверджувані  і сталі (які іноді називаються  обов’язковими). Затверджувані видатки  утворюються шляхом прийняття щорічних постанов про бюджетні призначення. Видатки на заробітну плату й  інші поточні витрати урядових відомств звичайно затверджуються постановою про  призначення. Сталі видатки визначаються постійними законами. Витрати на лікарську  допомогу старим та інвалідам, страхування  від безробіття і на підтримку  цін на сільськогосподарську продукцію  є прикладом сталих.

     Дія законів, котрі збільшують сталі  видатки або зменшують доходи, обмежується застосуванням правила  «плати як можеш». За цим правилом загальна дія законодавства щодо сталих видатків чи доходів не повинна збільшувати  дефіцит. Дозволене підвищення соціальних виплат, наприклад, повинно бути покрите  зменшенням інших сталих видатків чи збільшенням доходів.

     Правило «плати як можеш» не застосовується для  збільшення сталих видатків чи зменшення  доходів, передбачених уже прийнятими законами. Наприклад, сталі видатки  на соціальні програми, такі як страхування  від безробіття, збільшуються, коли зростає число покупців страхової  допомоги; а багато виплат підвищуються за діючими законами на показник інфляції. Податкові доходи зменшуються, коли знижується прибуток підприємців як підсумок економічних умов. Щоб вирішити проблему збільшення сталих витрат, президент  Клінтон, наприклад, використовував розпорядження  № 12 857 і зменшив показники для  сталих видат-ків (за винятком страхування внесків та виплати відсотків по державному боргу).

     Закон Гремма-Рудмана-Холінгса зобов’язує АБУ зробити оцінки та розрахунки, що визначають застосування секвестру, і надати їх президенту та Конгресу. ГБКУ зобов’язане зробити такі ж оцінки та розрахунки, а керівник АБУ — пояснити різницю між показниками двох відомств. Оцінки та розрахунки АБУ становлять основу для розпоряджень на відсікання видатків, які видаються президентом. Розпорядження президента не можуть змінити подробиці доповіді АБУ. Служба загального обліку (вищий орган державного фінансового контролю) зобовязана підготувати узгоджену доповідь.

Виконання бюджету.

     Після затвердження федерального бюджету  Конгресом починається його виконання: міністерства та відомства федерального уряду виконують видаткову, а  Міністерство фінансів — дохідну  частину. Закон зобов’язує президента розподіляти кошти, які виділяються  для більшості виконавчих відомств. Президент передає ці повноваження АБУ та ГБКУ для розподілу коштів за тимчасовими термінами (звичайно за кварталами фінансового року), а  іноді і за видами діяльності. Відомства  можуть вимагати виділення єдиної суми, щоб пристосовуватися до мінливих обставин.

     Контроль  за виконанням бюджету покладений на Адміністративно-бюджетне управління та на Міністерство фінансів. Якщо перша  організація формує і виконує  бюджет, то друга — збирає федеральні податки, друкує національні гроші, здійснює митні функції та ін. Широкими правами в галузі поточного і  подальшого контролю володіє також  ГБКУ.

 4.Структура доходів та напрямки видатків США

        Федеральний бюджет у США - це досить складний фінансовий механізм управління та контролю за діяльністю всіх федеральних міністерств і відомств, повністю визначає економічні основи державного будівництва і який має потужний вплив на стан економіки в цілому. За формою він являє собою регулярно затверджувану докладну кошторис усіх урядових витрат і доходів, які розподіляються за джерелами надходжень, основними напрямками та програмами витрачання коштів. Під бюджетними доходами в США зазвичай розуміється грошова сума податкових надходжень та інших платежів, зібрана з населення і підприємств федеральним урядом через федеральні або місцеві влади. Бюджетні доходи включають також різного роду подарунки та вклади. У доходи не включаються суми від розпродажів федерального майна, доходи за відсотками, виплати за позиками і внутрішніх грошових переказів між урядовими рахунками.

      Структура витратної і прибуткової частин федерального бюджету зазнає щорічні зміни. І тому розгляд питання про доходи і витрати федерального бюджету цікаво з точки зору динаміки цих змін.

      Таким чином, розглянемо структуру доходів і видатків бюджету федерації США не на якийсь окремий рік, а порівняємо федеральний бюджет 80-х і 90-х років. Слід зазначити, що на структуру федерального бюджету США більшою мірою впливають політичні події, що відбуваються в цій країні. Так, наприклад, федеральний бюджет був полем битви в багатомісячну протиріччі Б. Клінтона і республіканського конгресу перед президентськими виборами 1996 р. у США.

      Перед адміністрацією Клінтона стояла не тільки проблема переобрання в 1996 р., але і необхідність зміцнення політичної бази демократів. А це означало таку конфігурацію бюджетних пріоритетів, за якої має відбуватися поступово заміщення військових витрат на соціальні. Так, у 2009 р. прямі військові витрати склали 21,6% всіх федеральних витрат (298,4 млрд. дол), а на частку основного блоку соціальних програм - 55,9% бюджетних витрат (772,5 млрд).

      Структура основних джерел надходжень до федерального бюджету, особливо після рейганівських податкових революцій, характеризувалася наступного динамікою і показниками. Основними джерелами надходжень були прибуткові податки - 43,6% в 1992 фін. р. (при знижується тенденції - відповідно до бюджетного стратегією республіканців - в 1982 фін. р. частка того виду надходжень, наприклад, становила 48,2% всіх федеральних доходів). На другому місці - податки на соціальне забезпечення - 37,9% всіх федеральних податків на тлі підвищення тенденції-знов-таки, відповідно до політики консервативних сил Америки (у 1981 фін. г. на них падало не більше 30,5% доходів федерального бюджету). Єдина частка податків на прибуток корпорацій і акцизних податків, розуміючи як сума прямих і непрямих податків на бізнес, у 1992 фін. г. не перевищувала 13,4% всіх федеральних податків - при їх зменшується ролі як джерела доходів федерального уряду протягом попередніх 10 років (у 1981 фін. г. вона дорівнювала 17% доходної частини федерального бюджету). Загальний обсяг надходжень до федерального бюджету в 1992 фін. р. склав близько 1,1 трлн. дол., в 1997 фін. г. - 1, 355 трлн. дол. .

      У лютому 1994 р. адміністрація Б. Клінтона представила конгресу бюджетну стратегію і свою систему бюджетних пріоритетів, прорахованих аж до 1999 фін. года. Долю федеральних витрат у ВВП передбачалося скоротити до 21,5%, а сукупний податковий тягар збільшити до 19,2% або на 1% ВВП. У 2009 р. адміністрація з величезною працею досягла у конгресу деякого підвищення прибуткових і акцизних податків. В цілому вона передбачала дещо збільшити частки прибуткових податків у сукупних доходах федерального бюджету (до 44%) і податків на прибуток корпорацій і непрямих податків на бізнес (до 15%) і знизити частку податків на соціальне забезпечення (до 36,5%). Але основні зміни повинні були торкнутися видаткової частини бюджету. Військові витрати передбачалося скоротити до 250 млрд. дол., Знизивши їхню частку у федеральному бюджеті до 14% до кінця 90 років. Головним пріоритетом адміністрації оголошувалася соціальна сфера-витрати на охорону здоров'я, освіту, перепідготовку робочої сили, державне допомоги. До кінця 90 років соціальні витрати федерального уряду повинні були б збільшитися приблизно в 1,5 рази і скласти 1,24 трлн. долл., Або приблизно дві третини всіх федеральних витрат.

      Які ж реальні досягнення клінтонською адміністрації в бюджетній сфері.

      Можна констатувати, що стаття Витрати на національну оборону при Клінтоні перетворилася на одну з найбільш динамічно що скорочуються позицій у федеральному бюджеті - у 2009 фін. г. вони були зменшені майже в 10 млрд. дол, до 272,1 млрд. дол, або 17,8% всіх федеральних витрат. У той же час стаття Виплати відсотків по державному боргу стала, навпаки, найбільш динамічно росте - на неї в 2009 фін. г. асигновано 232,2 млрд. дол, або 15,2% всіх федеральних витрат (зростання більш, ніж на 30 млрд. дол)

      На  соціальні потреби, по бюджету 2009 фін. г., виділяються більш 60% федеральних асигнувань (приблизно 936 млрд. дол)

      Найбільш швидко зростаючими статтями в соціальному бюджеті при Клінтоні стали витрати на охорону здоров'я і соціальне обеспеченіе1. Ч то стосується економічних програм, то адміністрація практично заморозила витрати на сільське господарство, транспорт, енергетику, охорону навколишнього середовища, науку і техніку.

      Доходи  в 2009 фін. г. зростали випереджаючими темпами по відношенню до витрат - 7,1 у порівнянні з 5,3%, що склало різницю в 10 млрд. дол в абсолютному вираженні.

      Таким чином, зробимо наступні висновки.

      Структура витрат і доходів безпосередньо залежить від того, що знаходиться біля "керма влади" - республіканці або демократи, тому що вони мають різні бюджетні пріоритети, які і визначають статті витрат і доходів федерального бюджету в США;

      Наведену вище порівняльну характеристику доходів федерального бюджету США 80х і 90х років оформимо наочно у формі таблиці. (див. додаток Б "Доходи федерального бюджету США за основними джерелами в 2009і 2009 фін. роках).

      Структура витрат федерального бюджету США істотно змінилася, і в 2008 фін. г вона характеризується наступними показниками (див. додаток В "Витрати федерального бюджету США за основними напрямками в 2009 фін. Році).

5.Особливості міжбюджетних відносин в США

 Бюджетні  відносини

     Бюджетна  історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини  трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно  вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні  проблеми. Американці досить успішно  подолали період Великої депресії (1929—1933 pp.), хоча за ці роки обсяг виробництва скоротився на дві третини, банківсько-біржовий крах паралізував ділове життя, зарплата зменшилась удвічі, безробітних налічувалось 13 млн. осіб. Новий уряд шляхом радикальних реформ зумів за досить короткий історичний період - за кілька років - виправити ситуацію.

     Процедурні  питання проходження бюджету  постійно удосконалюються, й існує  традиція постійного реформування законодавчих і підзаконних актів.

     Організовує виконання бюджету Міністерство фінансів та внутрішня податкова  служба. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності контролює спеціальна служба. До функцій Міністерства фінансів відносять  усі операції з емісією державних  цінних паперів, розміщенням позик  серед кредиторів, обслуговування державного боргу.

 Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня.

 Розглянемо  бюджетний устрій США.

 Оскільки  США — федеративна держава, вона має три бюджетні рівні — федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.

 Розглянемо  процеси, пов'язані із державним  бюджетом.

 Федеральний (державний) бюджет будується за принципом "повного бюджету" і складається  з двох частин: власне урядового  бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету  фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди  мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, летовища, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні  та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від  використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих  як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань  від доходів федерального уряду  та підприємств.

 Бюджет  як фінансовий документ на 2009/2010 бюджетний  рік складався з п'яти томів: власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та дві брошури, що пояснювали бюджетний процес — загалом 2514 сторінок. Бюджет передбачав фінансування 13 федеральних  міністерств, більше ніж 100 відомств, агенцій  та управлінь, а також кошти на фінансування національних програм  — медицини, освіти, охорони довкілля, боротьби зі злочинністю тощо. Загальна сума федеральних витрат становила 1,73 трлн дол., що на 3,9 % більше, ніж у  попередньому році. До речі, саме з 2009/2010 бюджетного року вперше за 30 останніх років був передбачений профіцит бюджету на суму 9,5 млрд дол.