Бюджетна система України. 2

Бюджетна  система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, інші законодавчі акти.

Економічною основою бюджетної системи України  виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи  є її структура, принципи побудови і  організація функціонування. Структура  бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується  на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна  система України складається  з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він викорис-товується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республік-канський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети  міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок  між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності  та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи  України.

Принцип єдності  бюджету означає існування єдиного  розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність  бюджетної системи повинна забезпечуватися  єдиними правовою базою, бюджетною  класифікацією, формами бюджетної  документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти  полягає у відображенні в бюджеті  всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності  – це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих  нормативів та відображення у звіті  про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є  результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності  забезпечує висвітлення в засобах  масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності  – це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом використання засобів  максимальної інформативності результатів  порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність  бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.

Державний бюджет – це система грошових відносин, що виникають між державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями, установами, населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується, розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансових ресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має силу закону.

За матеріальним змістом – це центральний державний  фонд грошових коштів.

За соціально-економічним змістом – це основний засіб перерозподілу національного доходу.

Бюджет складається  з двох взаємопов’язаних частин: доходів  і видатків. Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчих товарів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби – через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово-промислових монополій, профсоюзів.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах  бюджету відображається податкова  політика держави, а у видатках –  пріоритетні напрямки вкладень коштів. Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

До проекту  Закону про Державний бюджет України  Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій.

В цілому частка загальнодержавного бюджету України  досить значна: на 2001 рік його сума планується на рівні 33 млрд. грн., тоді як сума консолідованого бюджету планується на рівні 41 млрд. грн. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. У зв’язку з цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між державним і місцевими бюджетами.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету розмежована. Всього бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група – це сільські, селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує у всіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. У промислово розвинених країнах їм належить значна роль в економічному і соціальному розвитку. Так, у США, Японії, Німеччині з місцевих бюджетів фінансується біля 40 % всіх бюджетних витрат цих держав. Більшу частину видатків направляють на утримання закладів освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих шляхів тощо.

Майже в усіх країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами і до державного бюджету не включаються.

У зв’язку  з цим пошук форм і методів  зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради – у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності. Цього можна досягнути, якщо основу доходної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурси. Такий підхід економічно обґрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і користування суб’єктам господарювання. Прив’язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови, за яких місцеві Ради увійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер. Важливо, що платежі за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть зацікавлені в розширенні відтворення ресурсів та посиленні контролю за їх використанням.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрями використання коштів своїх  бюджетів. Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств та організацій місцевого господарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління.

На сьогоднішній день залишається проблема ефективного  використання бюджетних коштів в умовах адміністративної реформи. Досить велика сума бюджетних коштів витрачається на утримання апарату управління. Аналізуючи ці витрати у динаміці, спостерігається тенденція до їх підвищення: якщо у 1991 році витрачалося 1.2 % ВВП, то в 1998 році – 3.3 %. Центральний апарат Президента складає 1000 осіб, Кабінету Міністрів – 900. В Україні нараховується близько 80 міністерств і комітетів (в тому числі держкомітети), відомств, агентств, головних управлінь. Така структура управління державою неефективна, вона породжує бюрократизм і не дає можливості оперативно вирішувати питання. Відповідно до Закону України "Про держбюджет на 1999 рік” витрати на державне управління скорочені на 80 млн. грн.

Закон визначає бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.

Структура бюджетної  класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна  класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних  коштів, проведення необхідного аналізу  в розрізі доходів, а також  організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна  класифікація має такі складові частини: 
1) класифікація доходів бюджету; 
2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 
3) класифікація фінансування бюджету; 
4) класифікація боргу.

Розділ І  “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Розділ ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України  визначає основні напрями державної діяльності:

1. Державне  управління;

2. Міжнародна  діяльність;

3. Фундаментальні  дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

4. Національна оборона і т.д. (всього 24 розділи). Розділи поділяються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприклад, розділ «Державне управління» включає в себе 6 підрозділів: функціонування законодавчої влади, функціонування виконавчої влади, утримання Президента України та його апарату, утримання фінансових та фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби, інші видатки на загальнодержавне управління. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.

Економічна  структура видатків групує видатки  державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

Розділ III «Фінансування  бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі IV «Державний борг» наводиться структура  державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Класифікація  доходів бюджету

1. Доходи  бюджету класифікуються за такими розділами: 
1) податкові надходження; 
2) неподаткові надходження; 
3) доходи від операцій з капіталом; 
4) трансферти. 
2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. 
3. Неподатковими надходженнями визнаються: 
1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 
4) інші неподаткові надходження.  
4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

 
Класифікація видатків бюджету

 
1. Видатки бюджету класифікуються  за: 
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); 
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); 
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); 
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). 
2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; 
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 
3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. 
4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. 
5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

 
 
Класифікація фінансування бюджету

 
1. Класифікація фінансування бюджету  визначає джерела отримання фінансових  ресурсів, необхідних для покриття  дефіциту бюджету, і напрями  витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті  перевищення доходів бюджету  над його видатками (до цієї  категорії належать платежі з  погашення основної суми боргу). 
2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками: 
1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань; 
2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація  боргу

 
1. Класифікація боргу систематизує  інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. 
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Складові  частини бюджету

 
1. Бюджет може складатися із  загального та спеціального фондів. 
2. Загальний фонд бюджету включає: 
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; 
3) фінансування загального фонду бюджету. 
3. Спеціальний фонд бюджету включає: 
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. 
4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України. 
5. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України. 
6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради. 
7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. 
8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Бюджетна  система України ґрунтується  на таких принципах: 
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип  самостійності - Державний бюджет  України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип  повноти - до складу бюджетів  підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 
5) принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 
6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає:  
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;  
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;  
3) фінансування загального фонду бюджету.  
Спеціальний фонд бюджету включає:  
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;  
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;  
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.  
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.  
Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.  
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.  
Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.  
Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.