Денежно-кредитная политика. 15

ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….....3 1. Визначення загальнодержавних податків і зборів…………………………..3 2. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні…………...4 3. Податкові пільги в державному регулюванні економіки………………….12 Висновки………………………………………………………………………....14 Список використаної літератури.........................................................................15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів  для покриття державних витрат є  загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг.  Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі :

- головне джерело фінансування державних витрат;

- інструмент регулювання. 

Так як у задачу державних бюджетних  органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але  й створення тонкого механізму  впливу на господарську діяльність.

В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні засади податкового  законодавства України 

Податкове законодавство України  ґрунтується на таких принципах:

- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу;

- рівність усіх платників перед  законом, недопущення будь-яких  проявів податкової дискримінації  - забезпечення однакового підходу  до всіх платників податків  незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- фіскальна достатність - встановлення  податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- рівномірність та зручність  сплати - установлення строків сплати  податків та зборів, виходячи  із необхідності забезпечення  своєчасного надходження коштів  до бюджетів для здійснення  витрат бюджету та зручності  їх сплати платниками;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Загальнодержавні, місцеві податки  та збори, справляння яких не передбачено  Кодексом, сплаті не підлягають.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності  виконання платником податкового  обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам  здійснюються відповідно до Кодексу  Верховною Радою України, а також  Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення загальнодержавних податків і зборів.

 Під загальнодержавним  податком і збором до бюджетів  та до державних цільових фондів  слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду , здійснювати платниками у порядку на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

2. Загальнодержавні податки  і збори, що справляються в  Україні, їх визначення 

1) Податок на додану  вартість – непрямий податок  на додану вартість, який створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, він включається у вигляді надбавки в ціну товару, робіт і послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів та послуг. ПДВ носить фіскальний характер.

Об’єктами оподаткування  виступають:

- Операції по оплаті вартості послуг по договорах оперативної оренди (лізинг)

- Операції по передачі  права власності на об’єкт  застави (з продажу товарів,  послуг, робіт на території України,  операції з ввозу товарів в  Україну, операції з вивозу  товарів, робіт, послуг за межі України)

Ставка ПДВ = 20 %

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником  податку в звітному періоді. Податковий кредит – це сума, на яку платник  податку має право зменшувати податкове зобов’язання. Для визначення суми для внесення для бюджету суб’єкт оподаткування заповнює податкову декларацію з ПДВ.

2) Акцизний збір – непрямий  податок на споживачів (одержувачів)  окремих товарів, визначених законом  як підакцизні, що стягуються  з них (споживачів) під час здійснення оборотів з продажу таких товарів на митну територію України.  
Платниками акцизного збору є :

- суб’єкти підприємницької діяльності, а також їх філії та відділення  – виробники підакцизних товарів  на митній території України; 

- нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України;

- Будь-які суб’єкти підприємницької  діяльності, які імпортують на  митну територію України підакцизні  товари;

- Фізичні особи – резиденти  та нерезиденти, які ввозять  або пересилають підакцизні речі та предмети на митну територію України;

- Юридичні чи фізичні особи,  які купують або одержують  підакцизні товари у податкових  агентів. 

Акцизний збір нараховується лише один раз і платниками його виступають або виробники підакцизних товарів, або суб’єкти, що імпортують підакцизні товари. Для імпортованих товарів об’єктом оподаткування є митна вартість завезених товарів з урахуванням митних зборів і мита. Ставка акцизного збору встановлюється : тверді ставки, у відсотках і в євро.

3) Податок на прибуток підприємств визначається як сума скорегованого валового доходу – сума валових витрат підприємства – суму амортизаційних відрахувань.

Основна ставка податку на прибуток = (оподатковуваний прибуток*30%)/100%.

Ставки оподаткування:

1. Базова ставка 25%.

2. 15 % - суми будь-яких виплат з  доходів резидентів на користь  нерезидентів з джерелом їх  походження з України. Ставка  діє на суми доходів нерезидентів  у вигляді страхових внесків,  платежів, премій від перестрахування  ризиків на території України.

3. 50 % від базової ставки –  оподатковується прибуток від  реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах. 

4. 6 % - діє ставка від суми доходів  нерезидентів, які виплачуються  резидентами за фрахт транспортних  засобів. Діє також на доходи, отримані страховиком в разі дострокового розірвання договору зі страхування життя.

5. 3 % - діє на валові доходи  від страхової діяльності страховиків-резидентів, крім страхування ризиків життя. 

Платниками податку є:

- резиденти – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку;

- нерезиденти – фізичні та  юридичні особи, створені в  будь-якій організаційно-правовій  формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України;

- НБУ та його установи;

- Управління залізниці від господарської  діяльності залізничного транспорту; - Установи пенітенціарної системи  (тюрми, колонії).

4) Податок на доходи фізичних  осіб (особистий податок)- це форма прямого оподаткування , при якій податком обкладається доход податкоплатника. Платники:

- громадяни України  та іноземні громадяни 

- особи без громадянства, які проживають в Україні неменше  183-х днів.

Види особистих податків: традиційний, на прибуток, на надприбуток, подоходний. Ставка подоходного податку . Доходи фізичних осіб, одержані за договорами цивільно-правового характеру в Україні оподатковуються за ставкою 13 %.

Об’єкти оподаткування:

- громадяни, які постійно проживають в Україні. Доход отриманий із різних джерел як на території України так і за її межами;

1. Доходи отримані за місцем  основної роботи.

2. Доходи отримані за сумісництвом.

3. Доходи від підприємницької  діяльності 

- громадяни, які не мають постійного проживання в Україні, доход отриманий із джерел на території України.

5) Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари  та інші предмети, які переміщуються  через митний кордон України. 

Види і ставки мита:

1. За напрямком руху товару:

- ввізне, нараховується на товари  та інші предмети при їх  ввезенні на територію України,  є диференційованим;

- вивізне нараховується на товари  та інші предмети при їх  вивезенні. 

2. За способом нарахування: 

- адвалерне, що нараховується  у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів та інших  предметів, які обкладаються митом;  
 - комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

3. За періодом застосування:

- загальної дії 

- сезонне, на окремі товари  та інші предмети на строк  не більше чотирьох місяців  з моменту їх встановлення.

4. За ступенем заохочення імпорту: 

- преференціальні, мита, які встановлюються державою для створення особливого сприятливого режиму для однієї або декількох держав при ввезенні всіх чи окремих груп імпортованих товарів;

- пільгові - створюють режим найбільш сприятливого до імпорту товарів із країн і економічних союзів з якимим Україна уклала угоду про вільну торгівлю або торгівельно-економічні кгоди.

- повні, застосовуються до всіх товарів або предметів, які ввозяться на митну територію України.

5. За принципом обмеження  імпорту: 

- Спеціальні мита, застосовується  як засіб захисту українських виробників;

- Антидемпінгове, якщо з митної  території України вивозяться  товари за ціною нижчою за  ціни інших експортерів; 

-  Компенсаційне, у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6) Державне мито – грошовий  збір, який знімається у судових  та арбітражних органах державного  нотаріату. 

Платник - юридичні і фізичні особи за послуги надані судовими, нотаріальними та іншими державними органами та видачу документів. Об’єкт – вартість послуг у державних органах, ціна позову.

Ставка:

- проста (у твердій  сумі);

- пропорційна (у відсотках).

Джерело: для суб’єктів підприємницької діяльності – собівартість продукції, для громадян – власні кошти.

7) Плата (податок) на  землю – один із видів доходів  місцевих бюджетів, яка зараховується  на рахунки відповідних рад,  на території яких розташовані  земельні ділянки. Плата за землю – прямий реальний податок на володіння та користування землею.

Ставки земельного податку з  одного гектара сільськогосподарських  угідь встановлюються у відсотках  від їх грошової оцінки.

- для ріллі, сіножатей та пасовищ  – 0,1;

- для багаторічних насаджень  -0,03.

Ставки земельного податку  за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських  угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

8) Рентні платежі –  це платежі за видобутий природний  газ, газовий конденсат і нафту. 

Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку. Об’єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини.

Сума рентної плати  визначаються платниками відповідно до обсягу видобутої ними вуглеводневої  сировини та встановлених законом про  державний бюджет ставок рентної  плати. У 2006 році до затвердженому у  державному бюджеті ставок рентної  плати застосовується коригуючий коефіцієнт., який обчислюється для кожного звітного періоду, шляхом ділення середньозваженої ціни однієї тони нафти на базових умовах поставки, що склалася на останньому аукціоні звітного періоду, який проводився на біржах.

9) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є витокою фінансового виробництва реконструкції, ремонту та утримання автомобілів загального користування та проведення природоохоронних мроприємств на водоймах

10) Податок на промисел – це плата, яка знімається з фізичних осіб за право займатися торгівлею. Джерело – власні кошти. Платники : фізичні особи, незареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять несистематичну (не більш чотирьох разів на рік) продаж переробленої та купленої продукції.

Об’єкт : сумарна вартість товарів по ринковим цінам, вказана  в декларації. Ставка: 10 % вказана  в декларації вартості товарів, які  підлягають продажу на протязі 3-х  днів але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян Штрафи – без придбання разових патентів від 1-го до 10-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторні порушення протягом року від 10-ти до 20-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11) Збір за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного бюджету – це форма реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошук та розвідку місцезнаходження корисних копалин за рахунок державного бюджету, які стягуються з користувачів надрами, які проводять видобуток корисних копалин на раніше розвіданих місцезнаходжень.

Платники: користувачі  надрами всіх форм власності, підприємці з іноземними інвестиціями, які добувають  корисні копалини на місцезнаходженнях  розвіданих за рахунок державного бюджету. Об’єкт: вартість видобутої сировини або продукту її переробки, а при видобутку підземних прісних, мінеральних і термальних вод – об’єм їх видобутку.

Ставка: нормативи, які  визначаються як частина вартості одиниці  видобутої мінеральної сировини, або у вигляді ставки відрахування за одиницю видобутку.

Джерело – собівартість продукції. Штрафи: 0,3 % за кожен день.

12) Збір за спеціальне  використання природних ресурсів  це податок за передачу у  використання природних ресурсів, які встановлюються з метою  компенсації затрат держави на відновлення природних ресурсів. Платники: користувачі природними ресурсами (заготовлювачі деревини, підприємства - водокористувачі, тепло-і гідроенергетики, суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять видобуток корисних копалин). Об’єкти: кількість або об’єм заготовлених природних ресурсів.(деревини, забір та викид води, об’єм фактично погашених у надрах балансових і внебалансових запасів). Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а аз понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ організацій чи громадян. Ліміти встановлюються у порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними міськими Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

13) Збір за забруднення  навколишнього природного середовища  встановлюється на основі фактичних  обсягів викидів, лімітів скидів  забруднюючих речовин в навколишнє  природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

14) Збір на обов’язкове  соціальне страхування використовується  для виплати допомоги по тимчасові  непрацездатності, вагітності і пологам, при народженні дитини; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку працюючих, їх дітей, ветеранів, інвалідів; фінансування витрат пов’язаних з забезпеченням зайнятості населення.

Платники суб’єкти підприємницької  діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

15) Збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування.  Пенсійний фонд – це самостійна  фінансово-банківська система, засоби  якої не входять в державний бюджет і мають виключно цільове призначення для виплат різного роду пенсій. Платники суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

16) Збір до Державного інноваційного фонду. Для формування Державного інноваційного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації та банки здійснюють вказані відрахування від валового доходу. Відрахування відноситься на собівартість продукції

Платники: юридичні особи.

17) Плата за торговий  патент на деякі види підприємницької  діяльності. Торговий патент – це державне свідоцтво, стверджуюче право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися торговою діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку. Платники: суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівку та інших форм розрахунку. Об’єкт: плата за торгівельний патент.

3. Податкові пільги  в державному регулюванні економіки.  Податкові пільги – це інструменти  податкового регулювання, що закріплені  в нормативних актах як винятки  із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються, об’єкта, ставки або інших складових оподаткування. Також податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку ним в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку. Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів. Можливості застосування податкових пільг в Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг певним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування. Законодавство про оподаткування в якості пільгових суб’єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої і формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами. Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку — це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення — це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів. Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Загальнодержавні податки  і збори – це фінансове підґрунтя  існування держави, мірило її можливостей  у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу, знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню. Оподаткування та надання пільг повинно бути основане на матеріальному становищі суб’єкта оподаткування. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об’єкт оподаткування. Найгострішою проблемою для економіки України є реформування чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілізованого характеру. Головним завданням держави під час проведення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України «Про  систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.1997 (із змінами і доповненнями, внесеними 23.12 2004 р. № 2287-IV).

2. С.М. Чистов, А.Є. Никифоров  „Державне регулювання економіки”: Навчальний посібник – Київ,2000 р. 

3. М.П. Кучерявенко  „Податкове право” – Київ: “Юрінком-Інтер”, 2004 р.

4. І. Михасюк, А. Мельник,  М. Крупка, З. Залога „Державне  регулювання економіки” – 2-ге  видання, Київ: „Атіка”, „Ельга-Н”, 2000 р. 

5. Л.І. Дідівська, Л.С.  Головко „Державне регулювання  економіки” – Навчальний посібник, 2-ге видання, Київ: „Знання-Прес”, 2002 р.