Держав на служба зайнятості

. Вступ 

2. Державна служба зайнятості, її  мета, завдання та структура. 

3. Аналіз процесів, що відбуваються  на ринку праці. 

4. Основні принципи діяльності, функції й обов'язки державної  служби зайнятості.

5. Права державної служби зайнятості.

6. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість населення.

7. Список використаної літератури 

Вступ

1 липня 2003 p. минуло дванадцять  років з того часу, як у міських  і районних центрах зайнятості  було офіційно розпочато реєстрацію  безробітних в Україні, тобто в державі почав формуватися і діяти ринок праці. Регулювання ринку праці, соціальний захист громадян у разі вимушеного безробіття — один із важливих обов'язків держави, яка будує керовану, соціальне орієнтовану ринкову економіку. Саме тому наприкінці 1990 р. уряд України визнав за доцільне перетворити службу працевлаштування, що існувала в системі Міністерства праці України, на державну службу зайнятості, тобто централізовану систему спеціальних державних органів, які б комплексно вирішували питання, пов'язані з регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, перенавчанням, працевлаштуванням, соціальною підтримкою громадян, які тимчасово не працюють.

Закон України "Про зайнятість населення", прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 р., низка положень щодо практичної реалізації цього закону, а також спеціальні постанови Кабінету Міністрів України створили правове поле діяльності державної служби зайнятості. На виконання зазначених законодавчих документів державною службою зайнятості було виконано велику роботу, пов'язану зі створенням і зміцненням матеріально-технічної бази, оснащенням центрів зайнятості обчислювальною технікою, підготовкою кадрів для всіх ланок служби зайнятості, нагромадженням досвіду організації різних форм роботи з незайнятим населенням, вивченням досвіду діяльності аналогічних служб інших країн.

Проте вже в 1994 р. постали питання  про підвищення ефективності діяльності служби зайнятості у зв'язку із загостренням проблем працевлаштування громадян, які звернулися по допомогу до державної служби зайнятості. Було підготовлено пропозиції про зміни та доповнення до Закону України "Про зайнятість населення", що неодноразово обговорювалися в комісіях Верховної Ради України, у державних органах за участю профспілок та інших громадських організацій, у тому числі й організацій роботодавців.

Указом Президента України від 3 жовтня 1997 р. № 1166/97 було схвалено основні  напрями соціальної політики на 1997-2000 роки [5], один з розділів якого присвячений  ринку праці та зайнятості населення. Верховна Рада України 21 листопада 1997 р. ухвалила чергові зміни і доповнення до Закону України "Про зайнятість населення", а Кабінет Міністрів України відповідно до цих змін постановою від 27 жовтня 1998 р. № 578 затвердив низку положень про практичне застосування Закону України "Про зайнятість населення" і визнав такими, що втратили чинність, положення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47. Принагідне зазначимо, що важливі соціальні гарантії у сфері зайнятості закріплені Конституцією України.

Слід зауважити, що відносини у  сфері зайнятості тісно пов'язані  з загальним станом економічного розвитку країни. У зв'язку зі складною ситуацією на ринку праці України  і на підставі нової правової бази України діяльність державної служби зайнятості продовжує вдосконалюватися. Зокрема, з 1 січня 2001 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р.

У пропонованому конспекті лекцій стисло викладено зміст основних нормативно-правових документів, які регулюють діяльність державної служби зайнятості, розкрито основні особливості нинішнього становища на ринку праці України, підбито загальні підсумки практичної діяльності органів служби зайнятості.

Діяльність служби зайнятості ще не дістала глибокого теоретичного узагальнення. Тому необхідно постійно стежити за змінами, що відбуваються у трудовому законодавстві і  регламентації діяльності служби зайнятості.

Автор сподівається, що викладений матеріал допоможе отримати комплекс інформації про зміст документів, які регламентують діяльність державної служби зайнятості, та основні заходи нашої держави щодо здійснення соціальної політики у сфері зайнятості населення.

Державна служба зайнятості України прийшла на зміну системі бюро з працевлаштування, її діяльність регламентується Законом України "Про зайнятість населення", прийнятим Верховною Радою України 1 березня 1991 р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім зазначеного Закону діяльність служби зайнятості України регламентується нормативними актами Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Верховної Ради України, указами Президента України та локальними актами Державного центру зайнятості.

Служба зайнятості заснована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР" від 21 грудня 1990 року № 381. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості, згідно з яким на неї покладене комплексне вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

У ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" (далі — Закон про зайнятість) зазначається:

"Для реалізації державної  політики зайнятості населення,  професійної орієнтації, підготовки  і перепідготовки, працевлаштування  та соціальної підтримки тимчасово  непрацюючих громадян у порядку,  що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування" .

На сучасному етапі державна служба зайнятості діє як єдина цілісна система органів виконавчої влади з трирівневою структурою (рис. 1.1).

Перший (базовий) рівень — це районні, міські, міськрайонні, районні в  містах центри зайнятості, які безпосередньо  приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.

Другий рівень — це центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.

Третій (верхній) рівень — це Державний  центр зайнятості, який відповідає за реалізацію єдиної політики зайнятості на всій території України, заходів соціального захисту та сприяння зайнятості незайнятих громадян, організаційно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної інформаційно-довідкової системи, розвиток матеріально-технічної бази служби зайнятості, підготовку кадрів усіх рівнів, міжнародні зв'язки, раціональне використання коштів фонду зайнятості населення, а після його ліквідації, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (з 1 січня 2001 p.).

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи й організації, підпорядковані службі зайнятості.

Регулювання правового становища  державних службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної  служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу". Оподаткування діяльності підприємств та організацій, що входять до складу державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Останніми роками за рахунок чисельності  центрального й обласних апаратів у  межах затвердженої штатної чисельності  працівників посилено міські та районні підрозділи, де ситуація на ринку праці найскладніша. Зрозуміло, що ринок праці збільшуватиметься і щоб зберегти керованість процесами, необхідно і надалі розвивати службу зайнятості. Поки що наявна структура служби зайнятості дає змогу знаходити найефективніші підходи до вирішення принципових і загальних для різних регіонів питань, подавати допомогу регіонам з несприятливою ситуацією.

Згідно  із законодавством державна служба зайнятості надає послуги із забезпечення зайнятості населення безплатно. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок передбачених на такі цілі коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

• розробка і здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного  населення та матеріальну допомогу громадянам на випадок безробіття;

• систематичне вивчення процесів на ринку  праці і у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, а також складання необхідних прогнозів для розробки і впровадження заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

• раціональне й ефективне використання Державного фонду сприяння зайнятості населення;

• контроль за дотриманням законодавства  про зайнятість державними і громадськими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від  форм власності.

Державна  служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:

• інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і організаціях, про послуги, що надаються службою зайнятості;

• консультує громадян з питань одержання  роботи, у тому числі в інших  населених пунктах держави, умов і оплати праці;

• інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або  уповноважені ними органи щодо наявності  незайнятої робочої сили на відповідній  території, можливості забезпечення нею  підприємств, установ і організацій, включаючи проведення переселення громадян і членів їх сімей з інших регіонів;

• веде облік громадян, які звертаються  з питань працевлаштування, вільних  робочих місць і вакантних  посад, створює автоматизовані банки  даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

• здійснює добір і направлення  на підприємства, в установи і організації  незалежно від форм власності  та господарювання працівників потрібних  професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їхнім працевлаштуванням; веде первинний облік працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи; сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку; розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення; здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних як у навчальних закладах системи служби зайнятості, так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці;

бере  участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм  зайнятості, заходів щодо запобігання  безробіттю; вносить до місцевих державних  адміністрацій, виконавчих комітетів  відповідних рад народних депутатів  пропозиції про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 % загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

бере участь в організації оплачуваних  громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях; реєструє безробітних, здійснює їх працевлаштування, а також виплачує допомогу по безробіттю, подає матеріальну допомогу безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, видає безвідсоткові позики для зайняття підприємницькою діяльністю;

виплачує стипендії громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку;

• готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих  місць заохочується державою;

• інформує населення про наявність навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів, про умови навчання в них;

• здійснює роботу з питань організації  професійної діяльності громадян України  за кордоном;

• видає сертифікати комерційним організаціям, що надають послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією, а також сприяють працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування їх за кордоном;

• готує пропозиції про доцільність  і можливість залучення та використання іноземної робочої сили, сприяє іноземним  громадянам у професійній діяльності;

• здійснює контроль за дотриманням  державними і громадськими органами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності та господарювання законодавства про зайнятість населення. Вживає заходів щодо запобігання незаконному використанню робочої сили;

• розробляє статистичну звітність  про стан ринку праці, забезпечує її достовірність і своєчасне подання;

• веде облік та складає звіти  про витрачання коштів Державного фонду  сприяння зайнятості населення.

Державний центр зайнятості Міністерства праці України несе відповідальність:

• за проведення на території держави  єдиної політики зайнятості, організаційно-методичне забезпечення діяльності місцевих ланок державної служби зайнятості;

• за створення і розвиток матеріально-технічної, виробничої, поліграфічної бази державної  служби зайнятості всіх рівнів;

• за створення на основі автоматизації та комп'ютеризації єдиної республіканської інформаційно-довідкової системи державної служби зайнятості;

• за формування системи професійної  підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки незайнятих громадян;

• за організацію підготовки кадрів для державної служби зайнятості та створення ефективної системи підвищення кваліфікації її працівників;

• за раціональне використання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;

• за визначення оптимальної структури  і чисельності працівників місцевих органів державної служби зайнятості, економне витрачання коштів на її утримання;

• за діяльність підприємств, установ  служби зайнятості.

Діяльність державної служби зайнятості України повинна відповідати  становищу, яке склалося на вітчизняному ринку праці. Зміни попиту і пропозиції робочої сили на загальнодержавному та регіональних ринках праці потребують відповідних корективів у діяльності державної служби зайнятості. Якщо у 1991-1995 pp. рівень офіційно зареєстрованого безробіття становив лише 0,2-0,3 % загальної чисельності працездатного населення у працездатному віці, то починаючи з 1996 р. стрімко збільшується пропозиція робочої сили.

Рівень зареєстрованого безробіття на початок жовтня 2002 р. у середньому по Україні становив 3,6 % працездатного населення у працездатному віці. Порівняно з початком 1998 р. він підвищився в 1,6 раза, а порівняно з початком 1993 р. —у 15 разів. Так, у Закарпатській, Житомирській та Волинській областях рівень зареєстрованого безробіття становив 7 %, у Рівненській та Тернопільській — 8 % (див. рис. 1.2). Водночас збільшується кількість працівників, звільнених з підприємств (установ, організацій) у зв'язку зі змінами в організації виробництва й скороченням штату. Якщо в 1992-1993 pp. по допомогу до служби зайнятості звернулася лише половина вивільнених працівників, то починаючи з 1997 р. практично всі вивільнені працівники зареєструвалися в центрах зайнятості.

ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ  СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ  В УМОВАХ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ 

Вся діяльність держави в умовах ринкової системи спрямована на створення умов для ефективного функціонування суб’єктів-учасників ринкових відносин, а не на централізований характер регулювання їх діяльності. Саме тому ефективність обраної державою політики в кожній сфері її діяльності має бути продуманою та носити не скільки директивний, як регулятивний характер. Останній, в свою чергу, забезпечує ефективніший та швидший ефект, оскільки заснований на використанні економічних методів державного регулювання та посиленому впливові на приватний сектор економіки.

Невинятковим в плані державного регулювання та його особливостей в  умовах ринку є зайнятість та правильна  її організація, створення робочих  місць. Головним, спеціалізованим органом, який займається даними питаннями є  державна служба зайнятості. Саме тому вагомою є ефективність діяльності даного органу в системі державного регулювання та проведення державної політики в країні.

Актуальність питання ефективної політики Державної служби зайнятості в умовах ринкового середовища та вагомості НТП зумовлюється, тим, що стан ринку праці та процеси в сфері зайнятості належать до соціально-економічних параметрів, які визначальним чином впливають на суспільний розвиток та конкурентоспроможність національної економіки.

Метою даної статті є дослідження  розвитку інноваційних процесів в сфері праці та їх врахування у політиці державної служби зайнятості.

Науковцями, які досліджували питання  ефективності політики зайнятості та її особливості в умовах ринкової економіки є: В.Г. Федоренко, О.В. Бражко, В.І. Герасимчук та інші.

Із розвитком НТП діяльність державної служби зайнятості (далі ДСЗ) спрямована, в основному, на адаптацію  традиційних методів та технологій обслуговування суб’єктів-учасників  ринку праці до умов нового часу.

ДСЗ здійснює такі основні заходи:

1)     вимушена ефективно і своєчасно реагувати на зміни зовнішніх умов, намагаючись зберегти стабільність на ринку праці за рахунок, або ліквідації впливу цих факторів, або пристосовуючись до них;

2)     виконувати функції суб’єкта та інструмента державного регулювання, узгодження своєї політики з Урядом, отримуючи на це відповідні ресурси;

3)     виконання лідерських функцій посередника у відносинах між роботодавцями, працівниками, органами місцевого самоврядування з питань регулювання ринку праці та сприяння працевлаштуванню населення.

Для реалізації вищезазначених заходів  діяльність ДСЗ на сьогодні спрямована на:

-                розробку і впровадження єдиної технології надання соціальних послуг населенню;

-                розробка і впровадження єдиної інформаційно-аналітичної системи;

-                створення умов та системи підвищення кваліфікації кадрів на базі інституту підвищення кваліфікації.

Що стосується послуг, які надаються  центрами зайнятості, то вони переважно  стандартизовані, а їх організація на місцях здійснюється за принципом уніфікації. Такі досягнення є значними, але найважливішим кроком стали розробка і впровадження Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС). Це масштабний проект, що немає аналогів в Україні і стосується впровадження сучасних інформаційних технологій у галузі надання послуг населенню. ЄІАС – багатофункціональна система інформаційної підтримки, що забезпечує автоматизацію організаційно-технічних процесів в структурних підрозділах ДСЗ.

 Впровадження цієї технології дало змогу скоротити час службовців ДСЗ, що витрачався на узгодження потреб роботодавців стосовно вимог до працівників та характеристик (кількісних і якісних) трудових ресурсів, що пропонуються на ринку праці.

Слід зазначити, що варто продовжити розробки в цьому напрямку, довівши систему до повної автоматизації.  В такому випадку господарюючий суб’єкт (безробітний, що пропонує свою працю), що шукає працівників з відповідними вимогами (відповідне місце роботи) може оцінити стан ринку праці, а саме наявність відповідних осіб (роботодавців), що відповідають зазначеним вимогам. До того ж, може зробити це самостійно, у спеціально обладнаних приміщеннях, що забезпечують доступ до інформаційної бази даних ДСЗ (її центрів на місцях). Така автоматизація спростила б функції ДСЗ, концентруючи її увагу на поповнення інформаційної бази даних стосовно попиту і пропозицію на працю та на контроль за функціонуванням цієї системи. Утворення такої системи мереж по всій країні дозволить не лише зробити ринок праці цілісним, забезпечуючи просте працевлаштування по всій території, але і надасть можливість оцінки стану ринку праці на загальнодержавному рівні, зводячи показники місцевих центрів зайнятості. Також доступ до мереж лише у структурних підрозділах ДСЗ, наявність системи захисту збереже інформаційну базу даних клієнтів від втручання по сторонніх осіб, що мають на меті перешкоджати роботі ЄІАС.

Також, переведення всього документообігу заявок клієнтів у вигляд електронних  документів пришвидшить роботу ДСЗ  та виступатиме мотивом для запровадження інформаційних комп’ютерних технологій, що змогли б забезпечити діалог із ЄІАС: подачу заявок для працевлаштування та пошуку працівників, реальна оцінка можливості задоволення своїх потреб щодо місця роботи «on line» відповідно до вказаних характеристик (віку, статі, кваліфікації, тощо).

Слід зазначити, що серед безробітних  кожен другий займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а кожний шостий безробітний взагалі  не має професійної підготовки. Функцію  інтелектуалізації кадрового потенціалу державної служби зайнятості виконує Інститут підготовки кадрів (далі Інститут). Діяльність останнього стосовно розробки програм підготовки кадрів має здійснюватися на основі оцінки потреби ринку праці у кадрах відповідної спеціальності, кваліфікації. Також злагоджена робота Інституту та ЄІАС може забезпечити навчання в режимі «on line». Щоправда таке «перепрофілювання» кадрів потребує глибоких досліджень, реформувань. Доступ трудових ресурсів, що навчаються, до електронних джерел інформації (містить риси самоосвіти), наявність заходів контролю рівня знань (тестувань, практичних занять та ін.) частково зменшить потребу у навчальному персоналі Інституту, але з іншого боку спрямує його роботу в ефективніше русло – спрямовування на практичну діяльність в плані навчання. Проте, спочатку, варто лише частково запровадити «пробний варіант» цієї системи та через деякий час оцінити її ефективність. У разі позитивних результатів – процедуру можна запроваджувати повністю.

Ще однією перевагою такої системи підготовки кадрів є доступ до джерел навчального матеріалу не в самому Інституті, а і поза ним (так зване Інтернет-навчання). Невід’ємною складовою навчання має стати практика. А вже це завдання може покластися лише на Інститут. Оцінка ж результатів навчання складається з двох частин:

І – перевірка знань, знову ж  таки, в режимі «on line», але не в мережі Інтернет, а в межах ЄІАС в структурних підрозділах Інституту;

ІІ – оцінка практичних навичок  трудових ресурсів навчальним персоналом Інституту.

Вже на основі попередніх етапів оцінок здійснюється загальна оцінка результатів навчання.

Таким чином запровадження ЄІАС – стало лише першим кроком на шляху  удосконалення та модернізації роботи ДСЗ для забезпечення ефективнішого  функціонування ринку праці в  Україні. З одного боку така диверсифікована інформаційна система потребуватиме значних витрат на своє обслуговування, але лише на початковому етапі. Через деякий час після налагодження та «обточування» її роботи слідуватиме позитивний результат та скорочення витрат на оплату робочого часу працівників ДСЗ та Інституту, оскільки автоматизація зменшить потребу в них. Особливістю запровадження такої технології обслуговування учасників ринку праці є активізація ініціативи власної зайнятості в бажаному варіанті самих клієнтів та оцінка власних можливостей. Реформування системи підготовки кадрів поряд із удосконаленням ЄІАС створить передумови для розвитку інтелектуалізованого, освіченого суспільства, ефективної та швидкої зайнятості, доведення рівня безробіття до мінімального значення.