Державна реєстрація

                                                          План

Вступ

1. Державна реєстрація земельних ділянок.Основні пложення

2.Технологія та організація державної реєстрації земель

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Реєстрація земельних  ділянок – це правова сторона  земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону  прав власників та землекористувачів  на надані їм в установленому порядку землі [1].

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.

 Залишаючи  право людини на земельну власність  і її право на справедливий  податок за цю власність, реєстрація  земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості.

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує  право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що закріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тим­часового користування землею, в тому числі на умовах оренди.

В умовах економічних  реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов'язані з ними інші об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація –  це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, падания їм законної сили.

Державна реєстрація – це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Державна реєстрація земельних ділянок.Основні положення 

Державна реєстрація земельних ділянок – це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права. 

Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок 

1.Державна реєстрація  земельних ділянок здійснюється  у складі державного реєстру  земель, 

2.Державний реєстр земель складається з двох частин: 

а)книги записів  реєстрації державних актів на право  власності на землю та на право  постійного користування землею, договорів  оренди землі із зазначенням кадастрових  номерів земельних ділянок; 

б)Поземельної  книги, яка містить відомості про земельну ділянку. 

 Вона забезпечує  дотримування принципів недоторканості  земельного фонду країни й  охорону прав землевласників  і землекористувачів на надані  їм в установленому порядку  землі. Земельну реєстрацію слід  розглядати як державний запис землеволодінь і землекористувань, за допомогою якого юридично оформляється право землевласників і землекористувачів на земельні ділянки. Вона має юридичний, правовий характер, який підтверджує законність володіння і користування землею. Державна реєстрацію земельних ділянок є засобом охорони прав землевласників і землекористувачів від різного роду порушень. Вона забезпечує сталість землеволодіння і землекористування, використання земель відповідно до цілей і призначень, до яких вони надані землевласникам і землекористувачам. Таким чином, земельна реєстрація досить добре забезпечує вивчення земель у правовому відношенні і визначає їхнє господарське положення.

Суб'єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з "Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань", затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за № 144 від 23.08.2001 p., державну реєстрацію покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (Центр ДЗК).

Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу системи  входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і обов'язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методомреєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників та користувачів і з інших джерел [2;6]. 

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель. Державний реєстр складається з двох частин:

- Книги записів  реєстрації державних актів на  право власності та на право  користування землею, договорів  оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

- Поземельної  книги, яка містить відомості  про кадастровий номер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий  режим, у тому числі обмеження  і обтяження щодо використання  землі, вартість земельної ділянки, кадастровий план [3]. 

Внесення відомостей про земельні ділянки в державний  реєстр земель проводиться після:

> формування  кадастрової справи;

> нанесення  земельної ділянки на черговий  кадастровий план;

> присвоєння  земельній ділянці кадастрового номера. 

Формування кадастрової  справи – процес опису конкретної земельної ділянки і міцно  пов'язаного з нею нерухомого майна та складання безпосередньо  справи, що містить необхідні документи  і матеріали. 

Документи і  матеріали, що описують власне земельну ділянку, можна поділити на три основні групи:

- документи  і матеріали, що складаються  зі свідоцтва про місце розташування  та просторово-площинні характеристики (адреса, розміри (площа), опис меж:  на місцевості, координати поворотних  точок, розміри і планування об'єктів нерухомого майна на території земельної ділянки, матеріали погодження меж: із суміжними землекористувачами і матеріали їх закріплення на місцевості, дані про наявність і межі функціональних зон і зон особливого режиму використання на земельній ділянці та прилеглих ділянок, відомість площ, експлікація будівель і споруд);

- документи  і матеріали, що складаються  з технічних характеристик об'єктів  і нерухомого майна, розміщених  на земельних ділянках;

- документи  і матеріали, які містять відомості про економічні характеристики земельної ділянки і тісно пов'язаного з нею нерухомого майна (результати оцінки, відомості про податки, платежі, пільги тощо).  

Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що й земельна ділянка. Земельну ділянку наносять на черговий кадастровий план із зазначеним кадастровим номером, наданим їй в процесі кадастрових зйомок. Дані про нерухомість, яка тісно пов'язана із земельною ділянкою, одержують інвентарний номер майнового об'єкта, наданий внаслідок підготовки відповідної технічної документації спеціалізованими організаціями або установами із зазначенням номерів правовстановлювальних документів на конкретні об'єкти нерухомості [5].

 Підставою  для реєстрування будь-якої земельної  одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності; державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.

 Відповідно  до «Інструкції про порядок  складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» [4]затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. № 27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації. 

Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні державних реєструвальних документів доцільно виділити чотири основні етапи:

> підготовчі  роботи;

> визначення  меж земельної ділянки на місцевості;

> заповнення  бланків державних актів і  договорів; 

> реєстрація  і видача документів.  

Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній Книзі записів  реєстрації. 

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08. 2002р. №24 запроваджено форми Книги  у складі:

 Книга 1 –  Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;

 Книга 2 –  Книга записів реєстрації державних  актів на право власності на  землю юридичних осіб;

 Книга 3 –  Книга записів реєстрації державних  актів на право постійного  користування землею;

 Книга 4 –  Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі. 

Внесення відомостей до Поземельної книги здійснюється після внесення запису про земельну ділянку до відповідних Книг записів  реєстрації державних актів на право  приватної власності на землю  та право постійного користува'ння нею, договорів оренди землі.

 Поземельна  книга, відповідно до вказівки  Держкомзему України №11 від 20.03.2002 р. "Про запровадження форми  Поземельної книги та порядку  її ведення", містить всі необхідні  правові, територіальні, кількісні та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам. 

До складу Поземельної  книги входять:

 • опис  земельної ділянки (об'єкта реєстрації);

 • опис  будівель і споруд на земельній ділянці;

 • кадастровий  план земельної ділянки;

 • опис  правових документів земельної  ділянки та об'єктів нерухомості;

 • інформація  щодо власника (користувача) земельної  ділянки;

 • опис  правового режиму на земельній  ділянці та об'єкта нерухомості. 

Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. 

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує  право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що закріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тим­часового користування землею, в тому числі на умовах оренди.  

Як показує  світовий досвід, реєстрація прав на землю  посідає одне з головних місць  у складанні та веденні державного земельного кадастру. Без наявності вірогідної інформації про правовий стан земель неможливо забезпечити практичну реалізацію основних заходів земельної реформи, бо реєстрація всього розмаїття прав на земельні ділянки - власності, користування, розпорядження тощо - виступає запорукою захисту майнових прав власників землі, в тому числі держави, і землекористувачів; узгодження суспільних інтересів та інтересів окремих юридичних і фізичних осіб.  

У західних країнах  існує кілька основних умов для такої реєстраційної системи:  

- одиницею земельної  реєстрації має бути ділянка  землі, яка перебуває у приватній  власності, і вона повинна бути  чітко окреслена (краще на карті);  

- при певній  реєстрації усі права, що реєструються, а також інтереси ІДО-до кожної ділянки заносяться до кадастру (за допомогою земельного арбітражу);  

- надалі кадастр  підтримується на рівні, який  відповідає сучасним вимогам,  і в ньому постійно відображається  стан прав та інтересів у  даний момент; право на власність залежить від акта реєстрації і не вимагає ніяких інших документів або судових розпоряджень.  

Проте в Західній Європі і у США більшість існуючих систем реєстрації • земної не відповідає усім вищезазначеним вимогам. У цих  країнах держава видає закони і створює органи для виявлення реєстрації Інтересів приватної власності на землю. Відомий як система законів і органів кадастру або надання права власності на землю та його реєстрація (наприклад, система Торенса, індекс "дарувальник - одержувач" та ін.) цей систематичний підхід дозволяє реєструвати первинні інтереси власності на землю та вести подальший запис усіх переходів власності шляхом продажу, за заповітом або в інший спосіб, а також відображати інтереси поручительства (право утримання майна до сплати боргу, закладні зобов'язання), і обмежені інтереси (сервітут, договірні зобов'язання).  

Страхування права  власності відіграє головну роль у забезпеченні захисту цього  права в системі реєстрації землі, яка не відповідає усім вищезазначеним вимогам, або як тимчасовий захід.  

У США в більшості  штатів існують компанії, які спеціалізуються  на страхуванні права власності  і забезпечують такі гарантії. Часто  ці компанії мають детальніші облікові документи, ніж відповідні державні установи.  

Для купівлі-продажу  передача прав на власність звичайно виконується підписанням законного контракту між сторонами і відповідних документів акту передачі, в тому числі гарантій (акта) законності права на власність і якості цієї власності. Передача прав на земельну власність реєструється в кадастрі. В ідеальних умовах, наведених далі, реєстрація передачі в кадастрі достатня сама по собі, навіть без відповідного акта або інших документів, необхідних для підтвердження угоди.  

Органи, що відповідають за затвердження передачі прав на земельну власність, в тому числі органи контролю за використанням землі і можливими порушеннями, у різних країнах мають свої відмінності. У федеральній системі США контроль в основному здійснюється місцевими органами, створеними згідно із законодавством штату. У Великобританії, з її централізованою системою, органи контролю за використанням землі створюються на єдиній державній основі.  

Із земельної  реєстрації в нашій країні починалася націоналізація землі у 20-30-х роках XX ст. Тим більше - з неї тепер  має початися здійснення переходу до ринкових відносин.  

Дані земельної  реєстрації мають включати відомості  про земельну ділянку, її власника (користувача), підставу на право власності на землю (користування землею) і відображатись  у книгах реєстрації державних актів та договорів на право користування землею, у реєстрі земельних ділянок, паспортах таолікових картках земельних ділянок і кадастрових картах та планах.  

На основі земельної  реєстрації формуються аналітичні та графічні дані земельного кадастру населеного пункту.  

Таким чином, земельна реєстрація забезпечується веденням та збереженням записів (у тому числі  з використанням комп'ютерної  техніки) про окремі земельні ділянки, їхніх власників та користувачів, із зазначенням підстави прав на використання цих ділянок.  

Усвідомлюючи  важливість земельно-реєстраційних  заходів, реформування земельних відносин у населених пунктах, як і в  країні в цілому, відповідні органи розпочали роботи щодо інвентаризації земель та юридичного закріплення прав на земельні ділянки державними актами та договорами, відповідно до нового Земельного кодексу України.  

Реєстрація державних  актів та договорів оренди - це правова  частина державного земельного кадастру, їй передує юридичне оформлення і  встановлення (відновлення) меж відповідними межовими знаками, визначення планового (а за необхідності - висотного) положення межових знаків, обчислення площ та їхнє узгодження, складання кадастрових планів, а також юридичне оформлення технічної документації.  

Право власності  на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що засвідчує це право.  

Згідно з постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року "Про форми державних  актів на право постійного користування землею", основними юридичними документами на право власності на землю або право користування землею є державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею громадян, право постійного користування землею підприємств, установ та організацій.  

Право тимчасового  користування землею (в тому числі  й на умовах оренди) оформляється договором  за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року за номером 197.  

Державні акти про право колективної власності  на землю, право приватної власності  на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її У постійне користування.  

Якщо рішення  про передачу (надання) земельної  ділянки прийняте обласною радою  або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних  актів здійснюється районною радою.  

Реєстрація державних  актів здійснюється відповідно в  книгах записів (реєстрації) державних  актів на право колективної власності  на землю, право приватної власності  на землю, право постійного користування землею підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Договір про право часового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструється в окремій книзі.  

Згідно з постановою Верховної Ради "Про земельну реформу", громадяни підприємства, установи та організації, що мали у  користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу, повинні були переоформити свої права на земельні ділянки до 15 березня 1994 року. Але в переважній більшості міст цього своєчасно не було зроблено, і термін виконання даного пункту постанови було перенесено Верховною Радою до 1 січня 1998 року.  

На заваді своєчасному  переоформленню земельно-правових документів V населених пунктах стали відсутність  у них протягом тривалого часу землевпорядних органів, невпорядкованість  наявних земельно-кадастрових матеріалів: знищення переважної більшості архівних документів про надання та передачу прав на земельні ділянки за терміном давності. 

2.Технологія та організація державної реєстрації земель 

Реєстрація проводиться  шляхом внесення відповідних записів  в державну земельно-кадастрову книгу району (міста). Обліково-реестраційною одиницею при державній реєстрації є землеволодіння і землекористування. Це випливає із особливостей використання земель, які одночасно є об'єктом права користування й господарської або іншої діяльності землевласника і землекористувача. 

 Завдання земельної реєстрації полягає в зборі та збереженні у систематизованому і науковому вигляді відомостей про правове положення земель. У зв'язку з цим реєстрації землеволодінь і землекористувань передує рішення компетентного державного органу про надання земельної ділянки для певних цілей, документ про перенесення в натуру землевпорядного проекту та закріплення на місцевості границь земельної ділянки. 

 Державна  реєстрація землеволодінь і землекористувань  передбачає як початкове оформлення і видачу знову організованим землевласникам і землекористувачам документів на право власності і користування землею і відповідні записи у Державній земельно-кадастровій книзі, так і внесення у ці документи змін, викликаних збільшенням або зменшенням загальних площ земельних ділянок, зміні положення границь, закінченням або продовженням строків договорів оренди землі тощо. 

 Державний  реєстр земель складається з  двох частин: 

 а) Наказом  Державного комітету України  по земельних ресурсах № 144 від 23.08.2001 р. було затверджене Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань. Згідно з ним реєстрація землеволодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (далі — Центр ДЗК). Центр ДЗК має доступ до комп'ютерної бази даних, яка складається з центральної бази даних та локальних баз даних, і відповідає за її створення та ведення, програмне, матеріально-технічне, технологічне забезпечення, збереження і захист даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань, а також веде центральну базу даних та визначає порядок обміну даними між центральною та локальними базами даних. 

 Регіональні,  районні та міські центри ДЗК та їх структурні під розділи які уклали угоди з Центром ДЗК про умови реєстрації землеволодінь та землекористувань та доступу до відповідної інформації через локальні бази даних, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення, є реєстраторами землеволодінь та землекористувань. Реєстратор вносить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань і надає витяги з неї. Відомості про складання та видачу державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, укладання договорів оренди землі заносяться до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань.

Внесення відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь  та землекористувань здійснюється у такому порядку: інформація для внесення відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань надається державними органами земельних ресурсів Держкомзему України Центру ДЗК разом з реєстраційною карткою у двох примірниках. Реєстраційні картки складаються в двох примірниках, які мають однакову серію та номер. Заповнення реєстраційної картки покладається на землевпорядні підприємства та організації, що одержали ліцензії на впровадження господарської діяльності щодо виконання землевпорядних та землеоціночних робіт, які виготовляють технічну документацію по складанню державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та договорів оренди землі. При внесенні змін та доповнень до державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі і при видачі дубліката державного акта, заповнення реєстраційних карток покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України, які отримують бланки реєстраційних карток у реєстратора. Заповнений бланк реєстраційної картки підписується уповноваженою особою, що заповнювала бланк, та скріплюється печаткою організації. 

 Землевпорядні  підприємства та організації  передають у державні органи земельних ресурсів Держкомзему України разом із реєстраційною карткою технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, з укладання договорів оренди землі. 

 Державні  органи земельних ресурсів Держкомзему України проводять перевірку відомостей, які містяться у реєстраційній картці, про що робиться відмітка на обох її примірниках та скріплюється печаткою. Перевірена реєстраційна картка пересилається реєстратору. Реєстратор вносить відомості з реєстраційної картки до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань, про що робиться відповідна відмітка на обох примірниках реєстраційної картки. Один примірник реєстраційної картки з відміткою про внесення інформації до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань реєстратор повертає відповідному державному органу земельних ресурсів Держкомзему України. 

 Відомості,  що вносяться до бази даних  щодо реєстрації землеволодінь  та землекористувань, містять таку інформацію: назву підприємства (організації), ідентифікаційний код (для юридичних осіб), прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер (для фізичних осіб) та адресу землевласника чи землекористувача (якщо ідентифікаційний номер не відомий, то потрібно занести дату народження власника-ділянки); серію, номер бланка державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, номер договору оренди землі; номер та дату запису в книзі записів (реєстрації) державних актів, за яким видано державний акт, книзі реєстрації договорів; ка­дастровий номер, місцезнаходження, площа та опис угідь земельної ділянки, на яку видано акт, укладено договір; дані про документ, що був підставою для видачі державного акта (рішення місцевої ради, договір, свідоцтво про право на спадщину та інше); дані про сертифікат на право на земельну частку (пай), який замінено на державний акт про право приватної власності на землю (якщо акт видано замість сертифіката); дані про реєстратора. 

 Державні  акти на право власності на землю, на право постійного користування землею та договори оренди землі передаються державними органами земельних ресурсів Держкомзему України відповідним радам тільки після отримання повідомлення від реєстратора про внесення відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань (реєстраційної картки з відміткою реєстратора про внесення відомостей до реєстрації землеволодінь та землекористувань). До центральної бази даних передаються всі відомості, які заносяться до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань у порядку, визначеному Центром ДЗК. Передача даних з локальної бази про внесені відомості щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань здійснюється засобами по­штового зв'язку, електронної пошти та іншим чином, визначеним Центром ДЗК. Термін зберігання обох примірників реєстраційної картки не може бути меншим за термін зберігання технічної документації.