Державне регулювання інноваційної діяльності
Реферат
Державне регулювання
інноваційної діяльності
Зміст
1. Сутність і завдання
державної інноваційної
2. Методи й інструменти
державного регулювання
3. Правові аспекти
охорони інтелектуальної
4. Передавання права
на об'єкти промислової
Список використаних
джерел та літератури
1. Сутність і завдання
державної інноваційної
Державна інноваційна
політика – сукупність форм і методів
діяльності держави, спрямованих на
створення взаємопов'язаних механізмів
інституційного, ресурсного забезпечення
підтримки та розвитку інноваційної
діяльності, на формування мотиваційних
факторів активізації інноваційних
процесів.
Мета державної
інноваційної політики – формування
у країні таких умов для діяльності
господарюючих суб'єктів, за яких вони
були б зацікавлені і спроможні
розробляти і виготовляти нові види
продукції, впроваджувати сучасні
наукомісткі, екологічно чисті технології
та розширювати на цій основі свої
ринки збуту [7, с. 71].
В останній чверті XX
ст. під стратегічним керівництвом
держави Японія стала світовим лідером
в інформаційно-технологічних
Ще одним яскравим
прикладом потужного впливу держави
на технологічний і економічний
розвиток є історія Китаю. Сучасні
дослідники саме державу вважають винною
в тому, що Китай Нового часу був
технологічно відсталим. Адже на початку
XIV ст. Китай був найрозвинутішою
технологічною цивілізацією світу.
Ключові винаходи розроблялися в
Китаї на століття, навіть на півтора
тисячоліття раніше, ніж в інших
країнах. Наприклад, металургію китайці
освоїли ще в 200 р. до н. є. У 1086 р. у
Китаї було винайдено водяний
годинник значно точніший від європейського
механічного годинника того часу.
У VI ст. стали використовувати залізний
плуг, а двома сторіччями пізніше
його пристосували до оброблення заливних
рисових плантацій. Освоєння енергії
води відбувалося паралельно з Європою:
у VIII ст. було освоєно гідравлічний
молот, до 1280 р. широко застосовувалися
вертикальні водяні млини. Морську
навігацію китайці удосконалили
раніше, ніж європейці. У військовій
техніці вони, окрім винайдення пороху,
розвинули хімічну
Вирішальним фактором
технологічного занепаду була зміна
державної політики. Правителі боялися
руйнівного впливу технологічних змін
на соціальну стабільність. Поширенню
технології перешкоджали численні сили,
особливо в міських гільдіях. Бюрократів
влаштовувало сформоване статус-кво, і
вони боялися соціальних конфліктів.
До контактів з іноземцями, окрім
контрольованої торгівлі і придбання
зброї, ставилися або як до непотрібних,
або як до небезпечних, оскільки невідомими
були їх результати. Бюрократична держава
без зовнішньополітичної
Типи державної
інноваційної політики.
Політика технологічного
поштовху. Згідно з нею головні
цілі та пріоритетні напрями науково-
Політика ринкової
орієнтації. Передбачає провідну роль
ринкового механізму в
Політика соціальної
орієнтації. Сутність її полягає у
соціальному регулюванні
Політика, націлена
на зміни економічної структури
господарського механізму. Передбачає
істотний вплив передових технологій
на вирішення соціально-
Після Другої світової
війни Японія вона перебувала у глибокій
кризі. Наймасовіша промислова продукція
була абсолютно
Так, у 1951 р. уряд Японії
увів систему субсидування імпорту
найновішого верстатного
2. Методи й інструменти
державного регулювання
Методи державного
регулювання інноваційної діяльності
– прямі та опосередковані способи
впливу органів державного управління
на поведінку суб'єктів
Інструменти (засоби)
державного регулювання інноваційної
діяльності – акти нормативно-правового
або директивного характеру, які
регулюють окремі аспекти інноваційної
діяльності.
Інструменти регулювання
попиту. Це укладені центральними або
регіональними органами державного
управління договори із суб'єктами інноваційної
діяльності щодо розроблення й виробництва
інноваційних продуктів, технологій та
послуг.
Інструменти регулювання
пропозиції. Дії, спрямовані на забезпечення
інноваторів фінансовою та технічною
допомогою, в тому числі створення
інноваційної інфраструктури: надання
інноваторам грантів, позик, субсидій»
гарантованих кредитів, дослідницьких
податкових кредитів.
Інструменти створення
сприятливого середовища для інноваційного
процесу. До них відносять передусім
податкові пільги, пільгове кредитування
і субсидування; страхування і
гарантування, надання прав на прискорену
амортизацію устаткування; розвиток
державою патентного права, правничих
засад виробництва та споживання
якісної продукції – системи
стандартизації і сертифікації виробництв
та окремих видів продукції, регулювання
монопольних підприємств і
3. Правові аспекти
охорони інтелектуальної
Інтелектуальна власність
– сукупність авторських та інших
прав на продукти інтелектуальної діяльності,
що охороняються законодавчими актами
держави.
Інтелектуальний продукт
– результат творчих зусиль окремої
особистості або наукового
Інтелектуальними
продуктами у сфері виробничо-
наукові відкриття
чи винаходи;
результати НДДКР;
зразки нової продукції,
нової техніки чи матеріалів, отримані
в процесі НДДКР;
оригінальні науково-виробничі
послуги;
консалтингові послуги
наукового, технічного, економічного,
управлінського, в т. ч. маркетингового
характеру;
нові технології,
патенти [2, с. 268].
Правовий захист
продуктів інтелектуальної
Право інтелектуальної
власності – право особи на
результат інтелектуальної, творчої
діяльності.
Об'єктами права інтелектуальної
власності є:
літературні та художні
твори;
комп'ютерні програми;
бази даних;
фонограми, відеограми,
передачі організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні
моделі, промислові зразки;
компонування інтегральних
мікросхем;
раціоналізаторські
пропозиції;
сорти рослин, породи
тварин;
комерційні (фірмові)
найменування, торговельні марки (знаки
для товарів і послуг), географічні
зазначення;
таємниці [2, с. 269].
Авторське право
– система правових норм, що регулюють
правові відносини, пов'язані зі
створенням і використанням творів
науки і різних видів мистецтва.
Авторські права
мають знак охорони, який складається
з трьох елементів:
значок – ©;
ім'я власника авторського
права;
рік першого опублікування
твору.
Авторське право
виникає з моменту створення
твору і діє протягом усього життя
автора і ще 50 років після його
смерті (крім окремих випадків, обумовлених
законом).
Комп'ютерні програми
– програми, що задають алгоритм
розв'язання певної задачі і використовуються
в роботі з комп'ютерами.
Право на промислову
власність – виняткове право
на використання певних нематеріальних
ресурсів у процесі виробничої діяльності
в сфері промисловості, торгівлі,
сільського господарства.
Згідно з Паризькою
конвенцією з охорони промислової
власності до цієї власності належать
винаходи, корисні моделі, промислові
зразки, торговельні марки, комерційні
найменування [5, с. 37].
Винахід. Це позначене
істотною новизною вирішення технічного
завдання в будь-якій галузі народного
господарства, яке дає позитивний
ефект. Як правило, винаходи охороняються
патентами, які називають патентами
на винахід. Термін охорони, що надасться
патентом, у більшості країн, в
тому числі й Україні, становить
20 років [5, с. 39].
Корисні моделі. Це нові
на вигляд, за формою, розміщенням частин
або побудовою технічні конструкції
(моделі). Вони відрізняються від
інших об'єктів промислової
Торговельні марки.
Це оригінальні позначки, що мають
правовий захист і призначені для
вирізнення товарів (послуг), що виготовляються
(надаються) однією особою, від товарів
(послуг), що виготовляються (надаються)
іншими особами.
Набуття права інтелектуальної
власності на торговельну марку
засвідчується свідоцтвом, яке реєструється
у встановленому порядку.. Термін
чинності свідоцтва – 10 років. Він
може бути неодноразово подовжений на
стільки ж років.
Комерційна таємниця
– відомості технічного, організаційного,
комерційного, виробничого та іншого
характеру, які при їх розголошенні
стороннім можуть завдати шкоди
особам, чиєю власністю вони є.
Комерційною таємницею
є ноу-хау [5, с. 44].
Ноу-хау (англ, know-how –
знаю як) – форма інтелектуальної
власності, науково-технічний результат,
що навмисне не патентується з метою
випередження конкурентів, повного
власного використання його для отримання
надприбутку або передання
Компанія Coca-Cola досі
не розголосила рецепт свого знаменитого
напою, завдячуючи якому вона посідає
провідне місце на ринку безалкогольних
напоїв.
4. Передавання права
на об'єкти промислової
Продаж ліцензій
– є достатньо поширеним видом
передавання права власності.
Ліцензія (лат. licentia
– свобода, право) –дозвіл використовувати
технічне досягнення або інший нематеріальний
ресурс протягом певного строку за
обумовлену винагороду.
Продаж ліцензій
патентовласниками та придбання
їх суб'єктами підприємницької діяльності
здійснюється на основі ліцензійного
договору.
Ліцензійний договір
– договір, згідно з яким власник
винаходу, промислового зразка, корисної
моделі, товарного знака, комерційної
таємниці (ліцензіар) передає іншій
стороні (ліцензіату) ліцензію на використання
в певних межах своїх прав на патенти,
ноу-хау, товарні знаки [8, с. 70].
Список використаних
джерел та літератури
Доповідь Голови
Держінвестицій на парламентських слуханнях
20.06.07 на тему «Становлення та розвиток
національної інноваційної системи
України як передумова побудови конкурентоспроможної
економіки держави». // режим доступу: http://www.invest.gov.ua/
Закон України «Про
інноваційну діяльність» від 31.03.2005
із змінами і доповненнями // Відомості
Верховної Ради України (ВВР). – 2002.
– № 36. – С. 266.
Проект Концепції
державної інноваційної політики України,
2008 р. // режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/
Проект Концепції
розвитку національної інноваційної системи
та план заходів на 2007-2008 роки щодо її
реалізації, 2007 р. // http://www.in.gov.ua/index.
Аблов А. С., Довгий О.
С., Гальперіна Л. П., Грищенко А. А. Інституційні
засади інноваційної економіки: міжнародний
досвід та вітчизняна практика: Монографія
/ За заг. ред. В. Є. Новицького. – К.: Книжкове
вид-во НАУ, 2005. – 198 с.
Батура А.В., Дедіков
О.І. Інвестиції як чинник оптимізації
відтворювальних процесів в Україні.
– Дніпропетровськ: Наука і освіта,
1998. – 154 с.
Вербівська Л.В. Оптимізація
забезпечення інноваційної складової
економічного зростання в Україні
// Науковий вісник Чернівецького університету.
– Випуск 139. – Чернівці, 2002. –
С.71-75.
Гринев В. Ф. Инновационный
менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд.,
стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.
Дмитренко М.А. Роль
держави у підтримці та стимулюванні
інноваційної діяльності // Вісник української
академії банківської справи. – 2003.
– № 1(14). – С. 77-81.
Ілляшенко С. М. Управління
інноваційним розвитком: проблеми, концепції,
методи: Навч. посібник для студентів
вищих навч. закладів. – Суми: Університетська
книга, 2003. – 278 с.
Кириллов В.Д. Державне
регулювання інвестиційного клімату
в Україні // Дні науки: Зб. тез
доповідей в 3 т. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ»,
2004. – Т. 2 – С. 28-29.
Петрушевська В.В.
Державне регулювання інноваційно-
Проблеми та пріоритети
формування інноваційної моделі розвитку
економіки України. / Жаліло Я. А., Архієреєв
С. І., Базилюк Я. Б. та ін. – К.: НІСД,
2006. – 120 с.
Стан, перспективи
розвитку інноваційних процесів в Україні
та можливості їх впливу на формування
ВВП // режим доступу: http://www.vox.com.ua/data/
Радіонова І.Ф. Макроекономіка:
теорія та політика: Підручник. – К.:
Таксон, 2004. – 348 с.
Пашута М. Т. , Шкільнюк О. М. Інновації: понятійно- термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: ЦНЛ, 2005. –117 с.

- Державне регулювання кризових явищ
- Державне регулювання монопольної діяльності
- Державне регулювання підприємництва
- Державне регулювання підприємництва в Україні
- Державне регулювання підприємницької діяльності
- Державне регулювання приватної нотаріальної діяльності
- Державне регулювання природоохоронної діяльності
- Державне регулювання економіки США
- Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах
- Державне регулювання зайнятості
- Державне регулювання зайнятості в Україні
- Державне регулювання зайнятості населення України
- Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні
- Державне регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній