Державний борг. 2

Зміст

Вступ

1. Фінансова безпека держави
2. Сутність державного боргу
3. Вплив державних боргів на фінансову безпеку

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

 Актуальність вивчення  фінансової безпеки держави пов’язана  з економічними проблемами України  на сучасному етапі розвитку: зростанням зовнішнього та внутрішнього  боргу країни, підвищенням рівня  інфляції та рівня монетизації,  збільшенням обсягів зобов’язань  суб’єктів господарювання тощо. Нині фінансові можливості держави,  які залежать від обсягу фінансових  ресурсів, залишаються досить обмеженими.

Фінансова безпека — багаторівнева  система, яку утворює низка підсистем, кожна з котрих має власну структуру  і логіку розвитку.

Основною складовою фінансової безпеки є боргова безпека. Значна роль державного боргу в економіці  держави обумовлюється його багатостороннім  впливом на всі сфери життя, необхідністю розрахунку його граничного рівня для  країни з урахуванням забезпечення стійкого економічного зростання, узгодження фіскальної та монетарної політики тощо. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною  мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги.

1. Фінансова безпека держави 

Фінансова безпека держави  — це ступінь захищеності фінансових інтересів держави, стан фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, податкової, валютної, банківської, інвестиційної, митно-тарифної, розрахункової та фондової систем, що характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх  негативних впливів, спроможністю держави  ефективно формувати та раціонально  використовувати фінансові ресурси, достатні для задоволення її потреб, шляхом виконання зобов'язань і  забезпечення соціально-економічного розвитку.

 Отже, система фінансової  безпеки відіграє роль надсистеми, одночасно вона є і підсистемою  економічної безпеки держави  (яка, у свою чергу є складовою  національної безпеки держави  та міжнародної економічної безпеки)..

 Суб'єктами фінансової  безпеки виступають: окремі громадяни,  домашні господарства, населення  в цілому, підприємства, організації,  установи, галузі господарського  комплексу, регіони, окремі сектори  економіки, держава, міждержавні  утворення, а також світові  співтовариства.

Фінансова безпека держави  значною мірою визначається характером формування державного та місцевих бюджетів, станом її платіжного балансу, співвідношенням  грошей в офіційній і тіньовій економіці, ступенем повернення грошей, що перебувають в обігу, до банків, рухом валютних коштів.

 У зовнішньому плані  це, насамперед, фінансова незалежність, фінансовий суверенітет. Велике  значення має розмір зовнішньої  фінансової допомоги з боку  міжнародних фінансових інституцій, економічних угрупувань, урядів  окремих країн, обсяг іноземних  інвестицій у національну економіку.

 Забезпечення дієвої  системи фінансової безпеки передбачає  з'ясування і систематизацію явищ, подій, дій, настання або здійснення  яких безпосередньо або опосередковано  може бути загрозою тому чи  іншому суб'єктові фінансової  безпеки.

 Основні загрози фінансовій  безпеці держави становлять:

• недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;
• ефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків;
• значні обсяги державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговування;
• різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;
• значна різниця співвідношення доходів найбільш і найменш забезпеченого населення та недостатня соціальна захищеність певних груп населення;
• невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок із кредитів;
• залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів;
• низький рівень інвестиційної діяльності;
• зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації, нелегальний відплив валютних коштів за кордон тощо.

2. Сутність державного боргу

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

 Державний борг складається  із внутрішнього та зовнішнього  боргу держави. Внутрішній державний  борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

За своєю економічною  сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу  частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності  та повернення.

Основними причинами створення  і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;
• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Державний борг утворюється  в результаті дії державного кредиту, за допомогою якого відбувається перерозподіл фінансових ресурсів, згладжування коливань економічного циклу, що сприятливо відображається на загальному соціально-економічному розвитку країни та добробуті населення  при зваженому маневруванні борговою політикою. Державний борг як альтернатива додаткової емісії грошових коштів може слугувати стримуючим засобом розвитку інфляційних процесів.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання  боргових зобов'язань перед кредиторами  щодо сплати основної суми боргу, відсотків  по ній та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Погашення боргу — це виконання боргових зобов'язань  перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних  цінних паперів.

Обслуговування боргу  — це комплекс заходів держави, спрямованих  на погашення позики, виплати відсотків  за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик.

Відсотки (проценти) — це дохід, що сплачується на користь  кредитора за умовами угоди про  позику або про випуск державних  цінних паперів.

3. Вплив державних боргів на фінансову безпеку

 Боргова безпека —  рівень внутрішньої та зовнішньої  заборгованостей з урахуванням  вартості її обслуговування й  ефективності використання внутрішніх  і зовнішніх запозичень й оптимального  співвідношення між ними, достатній  для задоволення нагальних соціально-економічних  потреб, що не загрожує втратою  суверенітету та руйнуванням  вітчизняної фінансової системи.

  Основними індикаторами, що визначають боргову безпеку,  є обсяги внутрішніх і зовнішніх  боргів держави. Це величина  непогашених у термін запозичень, що здійснює держава на внутрішніх  і зовнішніх ринках.

 Рівень боргової безпеки  держави для внутрішнього і  зовнішнього боргів визначається  відношенням внутрішнього або  зовнішнього боргу до обсягу  валового внутрішнього продукту. Згідно із Законом України  "Про структуру державного  внутрішнього боргу України"  Верховна Рада України затверджує  структуру і граничний розмір  державного боргу країни.

 Внутрішнє позичання  здійснюється в Україні переважно  через облігації внутрішньої  державної позики (ОВДП). Ринок ОВДП  не визначається своєю інтенсивністю"  що потребує втілення довгострокової  програми розвитку ринку ОВДП  та відновлення довіри до них.  Внутрішній борг стосовно ВВП  на 31 грудня 2005 р. становив 4,5 %.

  Зовнішні борги мають  як негативний, так і позитивний  вплив на фінансову безпеку  держави. З погляду негативного  впливу неотримання, або несвоєчасного  одержання, або отримання в  менших розмірах фінансової допомоги  призводить до невиконання низки  бюджетних програм, погіршення  стану платіжного балансу, і  як наслідок, загрожує як бюджетній,  так загалом і фінансовій безпеці  держави. У свою чергу, надмірні  щодо узагальнювальних об'ємних  економічних показників розміри  зовнішнього боргу та кошти  на його обслуговування потенційно  загрожують фінансовій безпеці  держави. З позитивної позиції  у зв'язку з браком коштів  міжнародна фінансова допомога сприятиме вирішенню нагальних потреб держави, що поліпшить стан її фінансової безпеки.

 Аналіз безпеки держави  у сфері зовнішньої заборгованості  здійснюється шляхом експертного  оцінювання, а саме порівнюються  боргові індикатори конкретної  держави з їхніми граничними  значеннями, що використовуються  у світовій практиці. Безпечним  вважається зовнішній державний  борг, що не перевищує 60 % ВВП.  В Україні він становив на 31 грудня 2005 р. — 14,9 % ВВП. Хоча  у відсотковому співвідношенні  до ВВП величина боргу є  "помірною", все-таки навантаження  його на бюджет України залишається  дуже високим. Є передумови, що  у процесі обчислення державного  боргу український уряд, на відміну  від урядів економічно розвинутих  країн, відносить до державного  боргу не всі державні боргові  зобов'язання.

 У справі залучення  та використання коштів, що збільшують  державний борг, виникає багато  проблем, зокрема:

• брак спеціального правового акта, що визначав би порядок утворення і погашення державного боргу. Розгляд проекту Закону України "Про державний борг" у парламенті триває з 1999 p., а його розробка й донині не завершена;
• інституціональна неспроможність низки державних структур ефективно працювати з міжнародними фінансовими організаціями;
• питання щодо повноти обліку державного боргу та розкриття інформації про нього. Уряд України не здійснює належного обліку умовного боргу та не оцінює його вплив на державні фінанси;
• відсутність досвіду, низький рівень відповідальності та виконавської дисципліни з боку української сторони;
• недоліки у підготовці конкретних проектів, у тому числі в частині формування складу учасників переговорного процесу, узгодження офіційної позиції, її обґрунтування детальними розрахунками й оцінками наслідків.

 Важливим показником  платоспроможності держави є  здатність виконання боргових  зобов'язань. Тому дотримання  фінансової безпеки залежить  від стану обслуговування та  погашення зовнішнього боргу.

 Погашення зовнішнього  боргу на сьогодні здійснюється  за допомогою спеціально створеного  структурного підрозділу Міністерства  фінансів України — Головного  управління обслуговування зовнішнього  боргу України.

 Значне використання  запозичень протягом двох —  трьох років створює фінансову  піраміду, що зумовлює фінансовий  крах усієї системи. Взагалі,  про наростаючу кризу зовнішнього  боргу будь-якої держави свідчить  збільшення його співвідношення  з ВВП, обсягом експорту, співвідношення  імпорту до чистих золотовалютних  резервів. У світовій практиці  вважається прийнятним, якщо зростання  державного боргу за рік не  перевищує річного обсягу державних  капіталовкладень. Для країн, які  увійшли до "зони евро" річний  дефіцит бюджету не має перевищувати 3 % ВВП, що загалом відповідає  частці державних капіталовкладень  у ВВП.

Загрозою, пов'язаною зі збільшенням  державних боргів, є те, що від  реальної економіки відволікаються значні кошти, що спрямовуються на обслуговування і погашення цих боргів. Якщо загальний  обсяг зовнішнього державного боргу  вищий ніж загальноприйняті межі, це призводить до зменшення темпів економічного зростання, зростання  бюджетного дефіциту, підвищення рівня  інфляції, офіційного валютного курсу  і, як наслідок, до падіння фінансової безпеки, втрати фінансової незалежності. Надмірне збільшення боргів держави  спонукає до реструктуризації, що викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних фінансових інститутів.

 До заходів підвищення  боргової безпеки належать:

• удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;
• узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;
• поліпшення процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;
• розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу;
• визначення оптимального обсягу заборгованості, яка б задовольняла потреби держави та спонукала до підвищення соціально-економічного розвитку;
• переведення частини заборгованості у державні цінні папери;
• встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргів;
• проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;
• розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень і граничного розміру зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самоврядування;
• запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері.

Висновки

Забезпечення стабільного  розвитку держави має базуватися на системі заходів спрямованих  на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію, та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави, а саме:

 • запровадження жорсткого  режиму економії щодо витрачання  бюджетних коштів, передусім на  управління, оборону, фінансування  збиткових і низькорентабельних  виробництв, різні види дотацій;

 • визначення доцільності  фінансування деяких соціальних  витрат;

 • зменшення обсягів  фінансових запозичень для покриття  дефіциту державного бюджету;

 • вдосконалення інструментів  залучення до інвестиційної сфери  особистих накопичень населення;

 • оптимізація рівня  податкових вилучень до бюджету.

 Таким чином, стан  фінансової безпеки є головним  критерієм оцінки ефективності  державної політики і діяльності  владних структур під час реформування  і розвитку фінансово-кредитної сфери. І тому так важливо саме на сучасному етапі розвитку нашої держави здійснити необхідні заходи, спрямовані на підвищення рівня її фінансової безпеки.

Список використаних джерел

1. Барановський О.І. Фінансова безпека. – К.: Фенікс, 1999. – 338 с.
2. Сухоруков А.І., Ладюк О.Д. Фінансова безпека держави: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 192.
3. http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=20435
4. http://poglyad.com/students/item-22513