Дострокове припинення повноваженнь президента Украины

Міністерство  освіти і науки України

Національний  аерокосмічний університет

ім. М.Є. Жуковського  «ХАІ»

кафедра політології та історії 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

на тему: 

 «ДОСТРОКОВЕ  ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕННЬ ПРЕЗИДЕНТА  УКРАЇНИ» 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконав студент гр. 811

     Новожилов Д.О. 

     Перевірив: викладач

     Малишев О.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2010 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.  Припинення повноважень Президента……………………………………….4

   1.1 У разі  відставки Президента……………………………………………..6

   1.2  Неможливость виконувати свої повноваження за станом здоров'я…...7

      1.3 Процедура усунення Президента з поста в порядку імпічменту………9

2.  Стаття 112 Конституції України………………………………………………14

Висновки……………………………………………………………………………18

Список  використаної літератури………………………………….………………20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

       Президент - це, як правило, одноособовий  виборний голова держави в  країнах з республіканською формою  правління, який обирається її  громадянами на 4-7 років. Ця посадова  особа очолює державу в 150 країнах  світу. Вперше інститут президентства виник в США. Інститут президентства, як правило є одноособовий, хоча трапляються й колегіальні випадки президентства (Уругвай).

У президентській республіці президент є главою виконавчої влади (США і Бразилія).

У напівпрезидентській республіці повноваження президента значно ширші і вагоміші ніж у парламентській республіці. Вони наділяються конституціями досить значних повноважень в галузі виконавчої влади. Загальною рисою статусу президента в такій державі є прагнення поставити президента над традиційними гілками влади, над всіма інститутами влади, причому у самостійній якості арбітра, координатора щодо органів державної влади, держави і суспільства.

Інститут  Президента України як глави держави  є порівняно новим явищем у  політичному житті і державному будівництві України. Спочатку президент був найвищою посадовою особою в державі, потім главою держави і виконавчої влади, а нині за чинною Конституцією є главою держави.

Теоретичною основою встановлення інституту  президентства на даному етапі була насамперед Концепція нової Конституції України, схвалена верховною радою ще19 червня 1991 р.

1 грудня  відбулись вибори Президента, під  час яких було вперше на  конституційній основі шляхом  прямих виборів обрано Президента  України. Однак остаточно статус Президента України був визначений Конституцією України 1996 р.

Характер  виборів Президента зумовлюється в  кожній країні насамперед його статусом глави держави, глави держави  і виконавчої влади. Якщо Президент  є лише главою держави, він обирається її парламентом. Якщо ж він є главою держави і главою виконавчої влади то він обирається народом.

Відповідно  до ст. 106 Конституції України Президент  обирається на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Принцип загальності виборів Президента передусім означає, що всі громадяни  України, які на день голосування  досягли вісімнадцяти років, мають  право брати участь у його виборах. Не мають права голосу лише громадяни, що визнані судом не дієздатними.

Разом з тим чинна конституція передбачає ряд умов (цензів), яким має відповідати  кандидат на пост Президента зокрема, щодо віку, місця проживання, володіння  державною мовою і т. п.

повноважень при ньому діють дорадчі, консультативні служби, що називаються Адміністрацією Президента.

1. ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА

   Стаття 108.Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

   Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1)   відставки;

   2)   неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3)   усунення з поста в порядку імпічменту;

4)   смерті.

   Стаття визначає загальну тривалість повноважень Президента України, а також закріплює перелік юридичних підстав для їх дострокового припинення.

   За  загальним правилом, повноваження глави  держави не припиняються ані в  день чергових президентських виборів, ані в день, коли спливає п'ятирічний  термін його перебування на посту. За змістом статті Президент України продовжує виконувати свої повноваження у повному обсязі, доки новообраний глава держави не вступить на пост згідно зі ст.104 Конституції України, тобто поки він не складе присягу Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Це обумовлено необхідністю забезпечення безперервності виконання повноважень глави держави, наступництва президентської влади, що є важливим з точки зору забезпечення стабільності конституційного ладу, захисту національних інтересів, безпеки держави.

   Друга частина статті передбачає виняток із загального правила, тобто встановлює перелік випадків дострокове:: припинення повноважень Президента України. Цей перелік -: закритим і розширеному тлумаченню не підлягає. Із цього випливає, що повноваження Президента України не можуть бути достроково припинені ані шляхом всеукраїнського референдум; ані рішенням суду, ані іншим способом, крім передбачених статтями 108—111 Конституції України.

   Загалом передбачено чотири випадки, коли повноваження Президента України припиняються достроково: 1) відставка:1 неможливість виконання повноважень за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерть. Кожна з підстав має безповоротний характер.

Відставка Президента України — це його добровільна  відмова від займаного поста з підписанням письмової заяви, яка оголошується ним на засіданні Верховної Ради України. Відставка може бути ініційована тільки Президентом. Це особисте волевиявлення глави держави, яке є юридичним фактом для можливого припинення ним своїх повноважень і розгляду питання про відставку.

   Неможливість  виконання повноважень Президента України за станом здоров'я означає  стійкий розлад фізичного або  психічного стану глави держави, внаслідок чого він не здатен у повному обсязі, належним чином виконувати ті повноваження, які покладені на нього Конституцією та законами України.

   Усунення  Президента України з посади в  порядку імпічменту — спеціальна парламентська процедура притягнення глави держави до конституційної відповідальності за наявності в його діяннях ознак складу злочину. Президент, на відміну від монарха, несе конституційну відповідальність за виконання службових обов'язків. Така відповідальність має особливі форми, процедури та умови реалізації. Конституції зарубіжних країн закріплюють переважно таку форму імпічменту, коли відсторонення від президентського посту здійснює парламент (обвинувачення формулює й приймає нижня палата парламенту, а рішення про зміщення з посади приймає верхня палата). Іноді у цій процедурі беруть участь верховний (Португалія, Фінляндія) або конституційний суд (Італія, Болгарія), які здійснюють перевірку правильності обвинувачення і додержання процедури. Може застосовуватися й інша процедура — відкликання президента зі свого поету виборцями за ініціативою парламенту (Австрія, Ісландія); прийняття обвинувального висновку парламентом і розгляд справи особливим судовим органом (Франція, Польща).

   Смерть  Президента України — природна смерть або загибель фізичної особи, яка  обіймала пост глави держави. При  цьому смерть глави держави повинна бути засвідчена відповідним чином оформленими медичними документами.

   Передбачений  другою частиною статті перелік підстав дострокового припинення повноважень глави держави є типовим для сучасного конституціоналізму і зустрічається у конституціях багатьох зарубіжних країн: Болгарії (ст. 97), Єгипту (статті 82—85), Ірландії (статті 12—14), Литви (ст. 88), Польщі (ст. 131), Словенії (статті 106, 109), США (ст. 2). Конституції! Угорщини (ст. 31) крім зазначених підстав передбачає ще одну — оголошення несумісності посад, а Конституції! Росії (ст. 92) не передбачає такої підстави, як смерть.

Застосування положень статі є вкрай ускладненим в силу загального характеру конституційних приписів. Це потребує їх деталізації у статутному Законі «Про Президента України» або у спеціальному законі про дострокове припинення повноважень Президента України. 
 
 
 
 

   1.1 ВІДСТАВКА ПРЕЗИДЕНТА;

   Стаття 109.Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. 

   Стаття визначає порядок здійснення відставки Президента України як однієї з форм дострокового припинення його повноважень.

   Відставка передбачає дострокове припинення повноважень  Президента України за його власною  ініціативою. Конституція регламентує порядок здійснення відставки глави держави лише загально, акцентуючи увагу на двох принципових моментах: а) Президент України повинен оголосити про свою відставку тільки особисто; б) така заява має бути оголошена на засіданні Верховної Ради України.

   Оскільки  глава держави отримав свій мандат довіри безпосередньо від народу, той й складати свої повноваження має перед ним. Тому вимога оголошення Президентом своєї заяви про відставку на засіданні Верховної Ради є цілком логічною і обгрунтованою, оскільки саме парламент уповноважений представляти народ і виступати від його імені.

   Таким чином, процедура не може бути визнана  дотриманою у разі проголошення заяви  про відставку від імені Президента будь-якою іншою особою, а також, якщо вона буде проголошена не на засіданні Верховної Ради України, а перед іншими органами державної влади чи будь-яким іншим способом, не передбаченим Конституцією України, наприклад, шляхом публічного виступу, заявою по радіо або телебаченню.

   Означені  умови також мають служити гарантією єдності волі й вільного волевиявлення Президента України, виключити будь-який протиправний тиск на нього з боку інших осіб. Крім того, оголошення заяви глави держави про свою відставку на засіданні парламенту є гарантією того, що ця процедура буде легітимною: відкритою для широких кіл громадськості.

   Конституція не містить певних вимог щодо змісту заяви Президента України про свою відставку. Зокрема, від Президента не вимагається обґрунтувати своє рішення чи назвати причини : підстави такого рішення. Головне, що обов'язково має прозвучати у такій заяві, — це те, що Президент дійсно прийняв рішення про відставку і це рішення є цілком свідомим та добровільним.

   Відставка Президента України набуває чинності з моменту оголошення ним особисто відповідної заяви. Від цього ж моменту припиняються його повноваження. Відставку неможливо відстрочити на певний час або ж за якихось умов, що дає можливість виключити ситуацію, коли глава держави на засіданні парламенту заявляє, що йде у відставку після закінчення невідкладних справ, тобто через деякий час — через тиждень, місяць, при настанні відповідних подій тощо. Таке відстрочення відставки за Конституцією України є неможливим.

   Спочатку  Президент України має особисто підписати письмову заяву про відставку, оскільки усного оголошення в цьому разі навряд чи буде достатньо. При цьому в заяві про відставку доречно вказувати не тільки рік, місяць і день, а також і годину, з якої починається відставка. Це має досить важливе значення,оскільки юридично з моменту оголошення Президентом про :всю відставку його повноваження автоматично переходять до Прем'єр-міністра України, чим забезпечується безперервність виконання повноважень глави держави.

   Оголошення  Президентом України про свою відставку повинне мати безповоротний характер: він не може після прийняття відповідного рішення оголосити, що передумав, і відкликати або скасувати свою заяву про відставку.

   Водночас  відставка є невідворотною, тобто  ні парламент, ні український народ  не можуть не прийняти відставку глави держави, не можуть зобов'язати його продовжувати виконувати президентські повноваження проти його волі. Конституційно не передбачається необхідність дачі згоди Верховної Ради України на відставку Президента України, оскільки його рішення не залежить від позиції парламенту. Не потрібно також прийняття Верховною Радою рішення про те, що вона приймає відставку Президента, або прийняття нею якогось іншого акта для констатації закінчення повноважень глави держави, який іде у відставку. Верховна Рада України повинна лише вирішити питання про призначення виборів нового Президента України відповідно до п. 7 ст. 85 Конституції України. 

   1.2 НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНУВАТИ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ'Я 

   Стаття 110.Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку. 

   Стаття закріплює загальну процедуру дострокового припинення президентських повноважень у зв'язку з настанням такої обставини, як неможливість виконувати ним свої повноваження за станом здоров'я.

   Конституційно визначено, що при виникненні сумніву у Верховної Ради України про можливість виконувати Президентом свої повноваження за станом здоров'я вона готує і направляє на розгляд до Верховного Суду України відповідне звернення. Оскільки медичні критерії для порушення такої процедури законодавчо не закріплені, то причини виникнення такого сумніву можуть бутирізні — тривалий розлад здоров'я, симптоми, що свідчать про недієздатність, каліцтво чи тяжку невиліковну хворобу, яка робиш неможливим виконання главою держави своїх обов'язків.

Стаття не містить вказівки на конкретну кількість голосів народних депутатів України, потрібну для прийняття рішення про звернення до Верховного Суду України щодо стан;, здоров'я глави держави. За цих умов слід керуватися положення] ст. 91 Конституції України, яка передбачає, що за загальним пр а-вилом закони, постанови та інші акти Верховної Ради України приймаються більшістю від її конституційного складу.

   Оскільки  чіткої процедури огляду стану здоров'я  Президента на конституційному або законодавчому рівні не закріплені можна зробити припущення про необхідність створення авторитетної медичної комісії, проведення спеціального медичного консиліуму, оскільки неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком. Ініціатива щодо проведення такого консиліуму належить Верховній Раді Україні:

   Медична комісія повинна провести всебічне обстеження стану здоров'я Президента України, на його основі чітко встановити діагноз і констатувати наявні розлади здоров'я. При цьому у висновку медичної комісії має бути подана розгорнута характеристика того, як наявні розлади здоров'я позначаються на поведінці хворого, яким чином впливають на його здатність до фізичної та розумової діяльності. Медичний висновок має бути належним чином оформлений і підписаний, хоча сам по собі він ще не є вирішальним фактором у вирішенні питання про неможливість виконання главою держави своїх повноважень за станом здоров'я.

На підставі отриманих документів Верховний Суд України повинен підготувати спеціальне письмове подання, в якому має зробити відповідний юридичний висновок щодо стану здоров'я Президента і направити його разом із медичним висновком до парламенту.

   За  наявності висновку Верховного Суду України і медичного висновку питання про можливість Президента України виконувати свої повноваження за станом здоров'я вноситься до порядку денного поточної сесії парламенту і розглядається на пленарному засіданні. Згідно з Регламентом Верховної Ради України рішення про неможливість виконання главою держави своїх повноважень за станом здоров'я на такому засіданні Верховної Ради України приймається більшістю від її конституційного складу. Повноваження Президента України достроково припиняються у цьому разі з моменту прийняття парламентського рішення, тобто з моменту офіційного оголошення підсумків голосування.

   Конституції багатьох зарубіжних держав передбачають можливість тимчасового припинення повноважень глави держави (тимчасової вакансії). Наприклад, конституції Аргентиті (ст. 87), Бразилії (ст. 79), Єгипту (ст. 82), США (розділ 1 ст. II) у випадку тимчасової вакансії передбачають заміщення поста глави держави віце-президентом. Більше того, ст. 80 Конституції Бразилії навіть передбачає, що в разі неможливості виконання своїх обов'язків президентом і віце-президентом або виникнення вакансії відповідних посад, голови палат парламенту і голова федерального верховного суду здійснюють обов'язки Президента у порядку переліку. Таким чином, передбачено цілий ряд вищих посадових осіб, які можуть тимчасово здійснювати повноваження глави держави, аби тільки вона не була вакантною, що досить важливо в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу, національної безпеки.

   Основний  Закон України (до речі, як і конституції Ірландії, Словенії та Узбекистану) не передбачає ані поста віце-президента, ані можливості тимчасового припинення повноважень глави держави. Більше того, ч. 2 ст. 106 взагалі забороняє Президентові України передавати свої повноваження іншим особам або органам протягом усього строку повноважень. Із цього випливає, що навіть у випадку хвороби, яка не має стійкий характер, але пов'язана з тривалим лікуванням або госпіталізацією, Президент зберігає свої повноваження у повному обсязі і повинен виконувати їх у міру своїх можливостей.

   Оскільки  неможливість виконання повноважень  за станом здоров'я як конституційна підстава дострокового припинення повноважень Президента України не передбачає як обов'язкову ознаку стійкість розладу здоров'я, то неврегульованим залишається питання — чи повинні достроково припинятися повноваження глави держави внаслідок хвороби, яка не має стійкого характеру, але пов'язана із тривалою неможливістю виконання президентських повноважень внаслідок стаціонарного лікування, госпіталізації, проведення хірургічних операцій, перебування в реанімації тощо.

   Наявність суттєвих прогалин у конституційній регламентації порядку припинення повноважень Президента України  у зв'язкузнеможливістю їх виконання  за станом здоров'я потребує додаткової регламентації на законодавчому рівні. Це ще раз свідчить пронеобхідність прийняття закону про Президента України, в якому має бути чітко визначено, яка медична установа надаватиме висновок про стан здоров'я Президента України, протягом якого терміну такий висновок повинен бути представлений, яким має бути зміст висновку Верховного Суду України і в який термін він повинен бути представлений на розгляд парламенту, як бути у разі тимчасової неспроможності глави держави виконувати свої повноваження, тощо. 
 
 

1.3 ПРОЦЕДУРА УСУНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА З ПОСТА В ПОРЯДКУ ІМПІЧМЕНТУ 

   Стаття 111.Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

   Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

   Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

   Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

   За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

   Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.  

   Стаття визначає юридичні підстави і зміст основних стадій процедури дострокового припинення повноважень Президента України в порядку імпічменту. На відміну від відставки, яка має добровільний характер, усунення Президента Україна із поста передбачає примусове позбавлення глави держави його повноважень і недоторканності.

   Усунення  Президента з посади є заходом  конституційно-правової відповідальності глави держави. Метою імпічменту є звільнення Президента з посади і позбавлення його президентського імунітету для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закріплена  Конституцією України процедура  імпічменту є досить складною і багатоетапною. її складність визначається особливою роллю Президента у державному механізмі України, необхідністю створення системи гарантій від необгрунтованого застосування цієї міри юридичної відповідальності до глави держави.

   Перша частина статті визначає, що юридичною підставою для усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є вчинення ним державної зради або іншого злочину. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Приводом для порушення питання про усунення Президента України з посади є відомості про вчинення ним діянь, що містять ознаки злочину. При цьому слід мати на увазі такі обставини.

По-перше, державна зрада також є злочином, ознаки якої містяться у ст. 111 Кримінального  кодексу України. Вона визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Тому в цілому можна сказати, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення главою держави злочину.

   По-друге, Конституція України на відміну  від багатьох зарубіжних конституцій, не містить вказівки на ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого главою держави. Це дає змогу зробити висновок, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення Президентом України будь-якого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України.

ки, яка  має добровільний характер, усунення Президента Україна і з поста передбачає примусове позбавлення глави держави його повноважень і недоторканності.

   Усунення  Президента з посади є заходом  конституційно-правової відповідальності глави держави. Метою імпічменту є звільнення Президента з посади і позбавлення його президентського імунітету для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

   Закріплена  Конституцією України процедура  імпічменту є досить складною і багатоетапною. її складність визначається особливою роллю Президента у державному механізмі України, необхідністю створення системи гарантій від необгрунтованого застосування цієї міри юридичної відповідальності до глави держави.

   Перша частина статті визначає, що юридичною підставою для усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є вчинення ним державної зради або іншого злочину. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Приводом для порушення питання про усунення Президента України з посади є відомості про вчинення ним діянь, що містять ознаки злочину. При цьому слід мати на увазі такі обставини.

По-перше, державна зрада також є злочином, ознаки якої містяться у ст. 111 Кримінального  кодексу України. Вона визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Тому в цілому можна сказати, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення главою держави злочину.

   По-друге, Конституція України на відміну  від багатьох зарубіжних конституцій, не містить вказівки на ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого главою держави. Це дає змогу зробити висновок, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення Президентом України будь-якого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України.