Еколого-правовий режим використання та охорони рослинного світу

Вінницький фінансово-економічний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 на тему: «Еколого-правовий  режим використання та охорони  рослинного світу»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент 4 курсу

4епк(ю)-10 групи 

Козлан Ю.М.

 

 

 

 

 

Вінниця 2013

 

План

     Вступ

Розділ 1. Загальні положення про рослинний світ

1.1 Рослинний світ як  об'єкт правового регулювання

1.2 Правові форми та  види використання і відтворення  рослинних ресурсів

Розділ 2. Охорона і відповідальність у сфері рослинного світу

2.1 Охорона, захист, контроль  та інші напрями державного  регулювання режиму рослинного  світу

2.2 Державна політика у  сфері захисту рослин

2.3 Юридична відповідальність  за порушення законодавства про  рослинний світ

   Висновки

   Список використаних  джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Вступ

В екологічних правовідносинах превалюють відносини, що виникають з приводу охорони навколишнього природного середовища, основою виникнення і розвитку яких є ынтереси теперішнього і майбутніх поколінь людей, їхні потреби в чистому і здоровому навколишньому природному середовищі.

Охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем, життєво важливих для всього людства. В період науково-технічного прогресу вплив людини на природу набув величезної сили і глобальних масштабів. Вже немає жодного місця на Землі, де б людина тією чи іншою мірою не впливала на природу. Відповідно зростає роль охорони природи, яка є єдиним джерелом існування громадського суспільства. Природа має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоровче значення.

Особливо гострою є проблема охорони навколишнього природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуації після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Основоположне значення для розвитку всієї системи законодавства про охорону навколишнього природного середовища має Конституція України, у ст. 16 якої записано: “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання Чорнобильської катастрофи -- катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави”.

Саме тому дослідження питаня еколого-правової охорони рослинного світу є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір даної теми дослідження.

В спеціальній літературі розгляд питання охорони рослинного світу, зокрема поняття охорони, порядок ії здійснення, відповідальність за порушення законодавства у сфері рослинного світу тощо проводився у пряцях таких дослідників як Андрейцев В.І., Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Боголюбов С.А., Бринчук М.М., Дмитренко І.А., Колбасов О.С., Малишко М.І., Тищенко П.В., Чирва Ю.О., Янчук В.З. та інших.

Основна мета курсової роботи полягає у визначенні правової природи хорони рослинного світу.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких основних завдань:

1) узагальнити поняття  охорони рослинного світу;

2)проаналізувати відповідальність  у галузі рослинного світу;

3) визначити спеціальне  та загальне користування рослинними  ресурсами;

4) визначити органи, які  здійснюють контроль за охороною  рослинного світу;

Об'єктом дослідження є правове регулювання у сфері рослинного світу.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи і підходи щодо визначення питання охорони рослинного світу.

У процесі розроблення питання правового регулювання мисливства та полювання використовувалися порівняльно - правовий, формально - логічний, системного підходу, структурно - функціональний та інші методи дослідження.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальні положення про рослинний світ

1.1 Рослинний  світ як об'єкт правового регулювання

У законодавстві України поряд з землею, надрами, водами, лісами, атмосферним повітрям та тваринним світом закріплено правовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ.

Рослинний світ як природний об'єкт визначається як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Правовий режим рослинного світу поділяється на два види суспільних відносин, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Так, правові відносини у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу, який існує у вільному природному стані, регулюється Законом України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 р. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19. та відповідними нормами Конституції України, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закон України “ Про охорону природнього навколишнього середовища” від 26.06.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №41. - ст. 546. “Про природно-заповідний фонд”, Закон України “Про природо - заповідний фонд” від 16.05.1992 р. // ВВР. - 1992. - №34. - ст.502. Лісовим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Друга група правових відносин у сфері охорони, використання та відтворення рослин та багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення регулюється законами України “Про захист рослин”, Закон України “Про захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310. “Про карантин рослин” та іншими нормативно-правовими актами.

Для екологічного права більшою мірою має значення законодавство про рослинний світ, яке регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання і відтворення таких об'єктів, якими є дикорослі та інші сільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання і місце зростання. Дикорослими рослинами вважаються рослини, що природно зростають на певній території.

Об'єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб, вважаються природними рослинними ресурсами. Вони поділяються за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

Законодавством України про рослинний світ до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення віднесено: по-перше, об'єкти рослинного світу в межах:

- внутрішніх морських  вод і територіального моря, континентального  шельфу та виключної (морської) економічної  зони України;

- поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані й  використовуються на території  більш ніж однієї області, а  також їх притоків усіх порядків;

- природних та біосферних  заповідників, національних природних  парків, а також заказників, пам'яток  природи, ботанічних садів, дендрологічних  парків, зоологічних парків, парків-пам'яток  садово-паркового мистецтва загальнодержавного  значення;

по-друге, лісові ресурси державного значення;

по-третє, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою знищення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

по-четверте, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Малишко М.І. Екологічне право . - К: “Видавничий Дім”. - 2001 р. - ст. 292.

Крім того, до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення законодавством України віднесені дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення.

 

 

1.2 Правові  форми та види використання  і відтворення рослинних ресурсів

Використання природних рослинних ресурсів в Україні здійснюється в двох основних формах: в порядку загального використання і в порядку спеціального використання.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням встановлених вимог без отримання відповідних дозволів. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів може бути обмежене в ряді випадків, зокрема у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо. Рішення про таке обмеження можуть приймати місцеві органи влади, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

У той же час забороняється збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо. Забороняється також торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального користування природних рослинних ресурсів.

Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється.

Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Загальне використання природних рослинних ресурсів на всій території України здійснюється безоплатно.

Законодавством України передбачені умови і види спеціального використання природних рослинних ресурсів, яке здійснюється за дозволом фізичними та юридичними особами для задоволення їх потреб.

За умов дотримання встановлених вимог можуть здійснюванні, такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори дуба, деревної зелені, деревних соків тощо: збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна, випасання худоби. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів власники земельних ділянок, на яких знаходиться об'єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України, а також користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для використання.

Особливість здійснення спеціального використання природних рослинних ресурсів полягає в тому, що воно є платним і здійснюється у межах встановлених у дозволах лімітів їх використання. Боголюбов С.А. Экологическое право Украины. Учебник. - М. - 1998 г. - ст. 238.

Законодавством України визначаються також мета використання природних рослинних ресурсів. Так, використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою та виховною метою здійснюється в порядку загального використання.

Крім того, використання природних рослинних ресурсів здійснюватись з науково-дослідною та господарською метою для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин, для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва, для потреб бджільництва, для потреб мисливського та рибного господарства.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

- власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти  рослинного світу, крім тих, що  занесені до Червоної книги  України та Зеленої книги України;

- користувачі (в тому числі  орендарі) земельних ділянок, які  їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного  господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання  худоби), за винятком використання  ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їх використання.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються:

- науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження  об'єктів рослинного світу з  метою їх охорони, невиснажливого  використання та відтворення, за  винятком використання ними дикорослих  судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види  яких занесені до Червоної  книги України, та природних рослинних  угруповань, занесених до Зеленої  книги України;

- власники земельних ділянок;

- користувачі (в тому числі  орендарі) земельних ділянок, за  винятком використання ними дикорослих  судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види  яких занесені до Червоної  книги України, та природних рослинних  угруповань, занесених до Зеленої  книги України, для задоволення  природними рослинними ресурсами  власних потреб без права їх  реалізації.

Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюється власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу.

Відтворення рослинних ресурсів забезпечується і здійснюється шляхом:

1) сприяння природному  відновленню рослинного покрову;

2) штучного поповнення  природних рослинних ресурсів;

3) запобігання небажаним  змінам природних рослинних угруповань  та негативному впливу на них  господарської діяльності;

4) тимчасове зупинення  господарської діяльності з метою  створення умов для відновлення  деградованих рослинних угруповань.

Обсяги робіт з відтворення природних рослинних ресурсів і способи їх проведення визначаються проектами, що затверджуються спеціально уповноваженими органами.

Роботи, пов'язані з відтворенням природних рослинних ресурсів, здійснюються способами, що забезпечують їх відтворення в найкоротші терміни та не суперечать чинному законодавству і не завдають шкоди здоров'ю людини та довкіллю.

Правила відтворення природних рослинних ресурсів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

 

 

 

Розділ 2. Охорона і відповідальність у сфері рослинного світу

2.1 Охорона, захист, контроль та інші напрями державного  регулювання режиму рослинного  світу

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, які спрямовані на збереження просторової, видової, популяційної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону їх місцезнаходження, збереження від знищення чи пошкодження, захист від шкідників та хвороб, а також невиснажливе використання. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил  і норм охорони, використання  та відтворення об'єктів рослинного  світу;

2) забороною та обмеженням  використання природних рослинних  ресурсів у разі необхідності;

3) проведенням екологічної  експертизи та інших заходів  з метою запобігання загибелі  об'єктів рослинного світу в  результаті господарської діяльності;

4) захистом земель, зайнятих  об'єктами рослинного світу, від  ерозії, селів, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими  і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами  та від іншого несприятливого  впливу;

5) створенням та оголошенням  територій та об'єктів природно-заповідного  фонду;

6) організацією наукових  досліджень, спрямованих на забезпечення  здійснення заходів щодо охорони  та відтворення об'єктів рослинного  світу;

7) розвитком системи інформування  про об'єкти рослинного світу  та вихованням у громадян дбайливого  ставлення до них;

8) створенням системи  державного обліку та здійсненням  державного контролю за охороною, використанням та відтворенням  рослинного світу;

9) занесенням рідкісних  і таких, що перебувають під  загрозою зникнення, видів рослин  до Червоної книги України, та  рідкісних і таких, що перебувають  під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань -- до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної  відповідальності за порушення  порядку охорони та використання  природних рослинних ресурсів;

11) здійсненням інших заходів  і встановленням законодавством  інших вимог щодо охорони рослинного  світу.

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

- збереження природної  просторової, видової, популяційної  та ценотичної різноманітності  об'єктів рослинного світу;

- збереження умов місцезростання  дикорослих рослин і природних  рослинних угруповань;

- науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних  рослинних ресурсів;

- здійснення заходів щодо  запобігання негативному впливу  господарської діяльності на  рослинний світ;

- охорони об'єктів рослинного  світу від пожеж, захист від  шкідників і хвороб;

- здійснення заходів щодо  відтворення об'єктів рослинного  світу;

- регулювання поширення  та чисельності дикорослих рослин  і використання їх запасів  з врахуванням інтересів охорони  здоров'я населення.

Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, засмічення, а також забруднення хімічними та іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними, забороняється.

Випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється.

З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

Під час проведення екологічної експертизи проектів схем розвитку і розміщення продуктивних сил, генеральних планів розвитку населених пунктів, схем районного планування та іншої документації, а також розрахунків, проектів будівництва і реконструкції (розширення, технічного переоснащення) підприємств, споруд та інших об'єктів, впровадження нової техніки, технології обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан рослинного світу та умови його місцезростання.

Під час розробки і встановлення екологічних нормативів повинні враховуватися вимоги щодо охорони об'єктів рослинного світу, передбачені цим Законом.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України. Малишко М.І. Основи екологічного права України.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів рослинного світу здійснюється за правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного Спеціальним напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є захист, який врегульовується Законом України “Про захист рослин”. Цим законодавчим актом передбачена система (комплекс) заходів, які спрямовані на запобігання та погіршення стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, цінності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.

Законодавством передбачається розробка і здійснення загальнодержавних, міжнародних та регіональних цільових програм захисту рослин, здійснення державного контролю у сфері захисту рослин, створення державних станцій захисту рослин та надзвичайних комісій із боротьби з особливо небезпечними шкідливими організмами, запровадження особливого режиму захисту рослин тощо.

Важливим напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є державний облік, кадастр і моніторинг рослинного світу, контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для їх охорони, використання та відтворення. Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною системи моніторингу довкілля України і здійснюється відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р.