Екологія - як наука

Вступ

 

Екологічна  ситуація, яка склалася в світі, настійно вимагає швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості і екологічної культури. У зв'язку з цим екологічна освіта і екологічне виховання стають новим пріоритетним напрямком педагогічної теорії і практики. Відповідно Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті одним із ключових питань системи освіти розглядає питання екологічного виховання.

У цій  системі особливе місце належить школі, а також професійним навчальним закладам - найважливішій ланці становлення особистості.

Одним з найважливіших завдань навчальних закладів є підвищення екологічної  грамотності учнів, озброєння їх навичками економного, бережливого  використання природних ресурсів, формування активної, гуманної позиції у ставленні до природи.

Саме  тому найважливішою складовою проблемою, над якою я працюю є формування екологічної культури учнів, рівень якої визначається якістю екологічної освіти і виховання.

Чільне  місце в цьому належить курсу біології, в зміст якого входять теоретичні основи організації правильної взаємодії людини з природою.

Спілкування учнів з природою  сприяє формуванню у них відповідального ставлення до довкілля та розуміння ними місця і ролі людини в біосфері. Пробудження екологічної свідомості починається з об’єктивного усвідомлення реальності, яка нас оточує, з метою її покращення.

Загалом, уроки біології допомагають учням  краще зрозуміти життя, його закони, властивості і проблеми. При правильній організації навчання озброюють дитину екологічними знаннями, формують природничий світогляд, виховують гармонійно розвинену особистість.

Будуючи свою державу, мусимо викорінити байдужість у ставленні до багатств рідного  краю, відчути себе господарями на Землі, зрозуміти, що обов’язок людини – дбайливо ставитись до природи-матері, чуйно і доброзичливо – до оточуючих людей, відповідально до свого здоров’я.

Якщо  ми всі будемо громадянами в повному  розумінні цього слова, то можемо з упевненістю дивитись у майбутнє.

Мислити глобально, діяти локально повинен сучасний робітник, фахівець, кожна людина.

Хотілося, щоб всі пам’ятали слова римського  мислителя Я.Сенеки, сказані ще в  І ст. н.е.: “Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те ж саме”.

Екологічна освіта, екологічне виховання.

Екологічна  освіта – це сукупність наступних  компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд  – екологічна етика – екологічна культура.

На сьогоднішній день важливим  і актуальним питанням для вчителя є впровадження елементів екологічного виховання та освіти учнів у структуру традиційного уроку біології.

Сума  знань, яку  одержують учні, повинна сприяти розвитку особистості.

Основна мета вивчення біології – стати  провідником  гуманістичних ідей, екологічного способу мислення, здорового способу життя, формування компетенції, яких потребує   сучасне життя.

Необхідного створити таку систему навчання, яка  б задовольняла потреби кожного, відповідно до його інтересів і здібностей.

Учні  мають вчитися самі, головна роль учителя – керувати їх діяльністю, мотивувати, організовувати, консультувати та контролювати.

Екологічна підготовка майбутнього працівника надасть  йому змогу  глибоко усвідомити наслідки впливу професійної діяльності  на навколишнє середовище та реально оцінити свої можливості у вирішенні екологічних проблем.

Зазначені позиції  обґрунтовують необхідність формування певного типу особистості спеціаліста, який володіє не тільки професійними знаннями,  а й високою культурою мислення, екологічним світоглядом, відповідними принципами пошуку і застосування набутих знань. За такого підходу навчальний процес має  будуватися, як процес всебічного розвитку особистості майбутнього спеціаліста, а навчання ставить у центр уваги формування його екологічного мислення.

При вивченні теми "Фотосинтез" звертаємо увагу учнів на шкідливий вплив на рослину пилу, диму, сажі, що виділяються в повітря промисловими підприємствами, пояснюємо учням, що в наш час при озелененні міст і населених пунктів широко використовують рослини стійкі до забруднення і ті, які виділяють фітонциди, що вбивають хвороботворні мікроорганізми (тополя, клен, береза, бузок, горобина, дуб, більшість хвойних). Наголошуємо, що вчені довели, що під впливом фітонцидів сосни звичайної кількість колоній стафілокока знищується в середньому на 50%. На стафілокок діють також фітонциди білої акації, барбарису, каштану, тополі, ялівцю.Підводимо учнів до висновку, про необхідність озеленення населених пунктів і власних помешкань з врахуванням особливостей рослин, і так відповідно інші теми.

Велика роль в  узагальненні екологічних знань  і вмінь учнів належить заключній  темі "Біологія в галузі. Біогеоценоз, агроценоз” в процесі якої систематизуються відомості про взаємозв'язки живої природи, узагальнюються знання учнів про зв'язок рослин із середовищем, наголошується, що рослини суттєво впливають на середовище (захищають грунт від руйнування, збагачують його перегноєм, змінюють склад повітря та ін.), вказується на зв'язок рослин з тваринами ( рослини - середовище існування багатьох тварин , ними тварини живляться, в період цвітіння тварини запилюють рослини, сприяють поширенню плодів і насіння ), мікроорганізмами, що населяють грунт і розкладають рослинні та тваринні рештки.

З метою конкретизації, систематизації, узагальнення екологічних  знань із систематики рослин, вчитель, застосовуючи метод конкретних ситуацій , може підготувати і провести з учнями сюжетно-рольову гру на тему "Знайомі незнайомці". Перед учнями ставиться завдання-внести власні пропозиції щодо покращення озеленення приучилищної ділянки. Цікава форма проведення уроку стимулює навчально-пізнавальну діяльність учнів, сприяє набуттю ними практичних навичок, розвиває уяву, пам ' ять , абстрактне мислення, спонукає їх до конкретних дій в природоохоронному аспекті.

Але систематизувати екологічні знання та вміння учнів, розвинути основи екологічної культури, набуті учнями під час оволодіння предметами природничого та гуманітарного циклівдопомагає тільки спеціалізована тема

“Екологічний  аспект еволюційного вчення. Людина і  довкілля”, що вивчається в курсі "Біологія, основи екології".

Головну увагу в даному курсі зосереджено  на розкритті найзагальніших суттєвих зв' язків між людиною і довкіллям.

Метод проектів в змісті екологічної освіти.

Характерним для  курсу є посилення практичної спрямованості екологічного виховання: після класичної екології спеціально розглядаються прикладні відомості, структуровані навколо глобальних проблем навколишнього середовища та ідеї збалансованого розвитку суспільства.Специфіка теми така, що вимагає застосування інтерактивних методів навчання та нестандартних форм уроків. Це семінари, конференції, круглі столи, диспути, рольові ігри, уроки захисту рефератів, тощо. Так, урок “Екологічні проблеми свого регіону, України, планети” був проведений у вигляді прес-конференції, на якій були присутні: еколог, краєзнавець, лікар, науковець, правознавець. Вони з’ясували позитивний і негативний вплив антропогенного фактора на стан біосфери, охарактеризували практичні дії людини по забезпеченню довкілля, в справі охорони природи. Ця форма уроку дає можливість розвивати ініціативу, вміння аналізувати, міркувати, працювати з додатковою літературою, висловлювати свою думку; виконувати дбайливе ставлення до оточуючого світу, формувати науковий світогляд, екологічне мислення, екологічну культуру, вести здоровий спосіб життя.

Учні пишуть реферати, екологічні проекти про екологічний  стан своєї місцевості, вносять пропозиції щодо його покращення. Це заохочує їх до самостійного дослідження, дає можливість виявити ініціативу та творчу здібність.                                   

Ми практикуємо  роботу над проектом по темі: “Демографічні  проблеми і можливості біосфери. Урбанізація  та її наслідки”. Робота в групах, сформованих  за бажанням учнів, індивідуальна робота.  “Екологи” – досліджують вплив екологічних проблем на природу. “Демографи” – знайомлять з демографічними аспектами екології: вплив на довкілля урбанізації, демографічний вибух, його наслідки. “Статистики” – визначають чисельність населення по сільських радах, по району за останні 5 років. “Медики” – дають інформацію про стан народжуваності дітей. “Юристи” – знайомлять із основними документами у справі охорони природи та відповідальність людей за їх порушення.

Метод проектів вирішує  багато педагогічних завдань:

·         учні, виконуючи проекти, виробляють навички контактів із зовнішнім світом: спілкування з учителями, органами місцевого самоврядування, керівниками архівів та ін.

·         розвиває творчу думку та навички роботи з джерелами інформації; допомагає вирішити і проблеми практично зорієнтованих учнів, яким важко виявити себе на уроках, а реалізуючи проект, вони виявляють найрізноманітніші здібності.

·         при виконанні таких проектів учні підготували багато різних повідомлень, рефератів по місцевому матеріалу. Цим збагатили кабінет наочністю і поповнили свої знання по екології.

Концепція Екологічної  освіти України зазначає, що учні  повинні бути обізнаними у екологічному законодавстві, мають знати особливості впливу на навколишнє середовище обраної майбутньої професії, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України, в цілому у них має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.

Важливу роль в екологічному вихованні і екологічній освіті учнів відіграють екологічні екскурсії, які дають можливість в конкретних умовах спостерігати результати впливу антропогенних факторів на природу і забезпечують встановлення зв'язку між вивченим теоретичним матеріалом і місцевими проблемами довкілля.

Вони збуджують  інтерес і стимулюють пізнавальну активність учнів у вивченні проблем навколишнього середовища , сприяють розвитку дослідницьких навиків, формують спостережливість у вивченні явищ природи, сприяють закріпленню набутих знань, формуванню екологічної поведінки.         

У системі виховної роботи в галузі екологічної освіти і екологічного виховання важливе  місце посідають учнівські екологічні клуби, робота яких спрямована на формування в учнів вмінь вивчати і  вирішувати проблеми навколишнього  середовища на локальному, регіональному, національному і глобальному рівнях. Вони покликані забезпечити розуміння процесів взаємодії людини і природи та сприяти вирішенню проблем через соціальні дії , а також забезпечити формування комплексного розуміння проблем довкілля.         

Їх учасники отримують  реальну можливість навчитися сприймати  людину як невід”ємну частку природи.         

 Основними  видами діяльності осередку училища  є:

·         проведення лекцій з проблем довкілля і охорони природи серед учнів і батьків;

·         організація екскурсій;

·         розробка та апробація проектів по вирішенню проблем довкілля своєї місцевості;

·         організація і проведення конкурсів – виставок малюнків, плакатів, фотографій, поробок на тему “Довкілля і людина”.

·         організація практичної діяльності з охорони природи.

 

 

Природоохоронна справа в Україні.

 

1.Червона книга України.

2. Види рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.

3.Природоохоронні  території України

4.Природоохоронні  території Хмельниччини.

5.Природоохоронні території Дунаєвеччини.

6. Природоохоронне  законодавство.

 

                                                    Національна програма збереження біологічного різноманіття

України на 1998- 2015 рр.

 

•                                Її  основні положення :

•                                збереження, поліпшення стану та відновлення природних і порушених екосистем, місцеіснувань окремих видів тварин, рослин, грибів і компонентів ландшафтів;

•                                сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів, зменшення негативного впливу на екосистеми;

•                                посилення відповідальності за збереження біологічного різноманіття з боку підприємств і громадян, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан навколишнього середовища.

 

Червона книга

Перше видання в Україні – 1980рік.

Друге – 1994 рік (тварини).

Третє – 1996 рік (рослини).

Положення про червону книгу України

 

 

    Червона книга України  є основним державним документом, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.     

Червона книга України  є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.   

У залежності від  стану та ступеня загрози для  популяції видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії “зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан ;

рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії “зникаючих” чи “вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека ;

невизначені: види, про які відомо, що вони належать до категорії “зникаючих”, “вразливих” чи “рідкісних”, однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити, до якої із зазначених категорій вони відносяться, - відсутня;

недостатньо відомі: види, які можна було б  віднести до однієї з вищеперерахованих  категорій, однак у зв’язку з  відсутністю повної достовірної  інформації питання залишається  не визначеним;

відновлені: види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

 

 

Деякі види рослин, занесені до

Червоної книги України.

Ø                           Астрагал шерстистоквітковий

Ø                           Білотка альпійська (едельвейс)

Ø                           Білоцвіт весняний

Ø                           Бузок східнокарпатський

Ø                           Дзвоники карпатські

Ø                           Дріада восьмипелюсткова

Ø                           Зозулинець пурпуровий

Ø                           Ковила українська

Ø                           Комперія кримська

Ø                           Крокус гарний

Ø                           Крокус (шафран) банатський

Ø                           Крокус Гейфеля

Ø                           Крокус сузький

Ø                           Лілія лісова

Ø                           Любка дволиста

Ø                           Мачок жовтий

Ø                           Нарцис вузьколистий

Ø                           Пальчатокорінник римський

Ø                           Півонія вузьколиста

Ø                           Підсніжник звичайний

Ø                           Росичка англійська

Ø                           Рябчик великий

Ø                           Скополія карніолійська

Ø                           Сон великий

Ø                           Тюльпан Шренка

Ø                           Хвощ великий

Ø                           Черевички зозулині

 

Деякі види тварин, занесені до

Червоної книги України.

 

Комахи

Ø                           Махаон

Ø                           Велике нічне павичеве око

Риби

Ø                           Білуга чорноморська

Ø                           Лосось дунайський

Ø                           Мінога українська

Ø                           Осетер атлантичний

Ø                           Стерлядь

Ø                           Умбра

Ø                           Форель струмкова

Ø                           Харіус європейський

Земноводні

Ø                           Жаба прудка

Ø                           Ропуха очеретяна

Ø                           Тритон карпатський

Плазуни

Ø                           Гадюка степова східна

Ø                           Жовтопуз

Ø                           Полоз лісовий

Ø                           Полоз чотирисмугий

Птахи

Ø                           Балобан

Ø                           Беркут

Ø                           Гриф чорний

Ø                           Дрохва

Ø                           Журавель сірий

Ø                           Журавель степовий

Ø                           Лелека чорний

Ø                           Орел карлик

Ø                           Пугач

Ø                           Скопа

Ø                           Стрепет

Ø                           Шуліка рудий

Ссавці

Ø                           Бурозубка альпійська

Ø                           Вечірниця руда

Ø                           Довгокрил звичайний

Ø                           Зубр

Ø                           Їжак вухатий

Ø                           Кіт лісовий

Ø                           Нічниця довговуха

Ø                           Сліпак білозубий

Ø                           Соня садова

Ø                           Тхір степовий

Ø                           Тюлень білочеревий

Ø                           Хохуля звичайна

 

Природоохоронні території України

•                                Види, занесені до Червоної книги, охороняють і відновлюють різними способами, зокрема створенням різноманітних природоохоронних територій: заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи.

•                                Заповідники – це природоохоронні науково-дослідницькі установи, створені з метою збереження в природному стані типових для даної місцевості або унікальних природних комплексів; вивчення природних процесів або явищ, що в них відбуваються; розроблення наукових основ охорони природи.

•                                Нині в Україні діє 16 природних і 4 біосферні заповідники, розташовані в усіх природних зонах. 

 

 

 

Природні заповідники

1.                           Поліський

2.                           Рівненський

3.                           Канівський

4.                           “Росточчя”

5.                           “Медобори”

6.                           Луганський

7.                           Український степовий

8.                           Дніпровсько- Орільський

9.                           “Єланецький степ”

10.                     Опукський

11.                      Казантипський 

12.                      Карадазький

13.                      Кримський

14.                      Ялтинський гірсько – лісовий

15.                      “Мис Мартьян”

16.                      “Горгани”

 

 

 

Біосферні заповідники

 

1.                           Асканія-Нова

2.                           Карпатський

3.                           Чорноморський

4.                           Дунайський

 

Національні природні парки – це природоохоронні та культурно-просвітницькі установи, покликані зберігати цінні природні, історико-культурні комплекси та об'єкти.   

На їхній території  за умов дотримання заповідного режиму можливий організований туризм та певні форми відпочинку.

 

В Україні нині функціонує 10 національних природних парків:

1.                           Карпатський

2.                           Шацький

3.                           Азово-Сиваський

4.                           Вижницький

5.                           “Синевір”

6.                           “Подільські Товтри”

7.                           “Святі гори”

8.                           “Яворівський” 

9.                           Деснянсько-Старогутський

10.                     “Сколівські Бескиди”

 

Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні установи місцевого значення, за статутом близькі до національних парків.   

Заказники - природні території, створені з метою збереження і відтворення певних природних  комплексів або окремих видів  організмів.    

На їхній території  наукову та інші види діяльності здійснюють з дотриманням вимог охорони  довкілля.   

Пам'ятки природи  – окремі унікальні природні утворення, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення.    

Ботанічні сади і зоологічні паркистворюються для вивчення, збереження, акліматизації та ефективного господарського використання рідкісних й інших видів як місцевої, так і світової фауни та флори.   

Головне призначення  цих закладів – проведення просвітницько-виховної роботи, формування у людей дбайливого ставлення  до природи.  

В Україні функціонує 8 зоопарків і 24 ботанічні сади. 

 

 

 

 

 

 

Природоохоронні території Хмельниччини

•                                На Хмельниччині існує два типи подільських ландшафтів: поліський (Славутський район, північні частини Шепетівського і Полонського) та лісостеповий (решта території області).

•                                У флорі Хмельниччини нараховується майже 1500 видів вищих спорових та насінних рослин.

•                                За кількістю ендемічних реліктових та інших рідкісних і зникаючих рослин Хмельниччина на третьому місці в республіці (після Криму і Карпат).

•                                Тут зростає 16 видів рослин, занесених до Червоної книги СНД  і  52 – до Червоної книги України.

•                                 В області налічується 311 видів хребетних, з яких 60 ссавців, 190 - птахів. З них до Червоної книги України належать 9 видів ссавців, 3 - птахів, 2 - земноводних.

Національний природний парк "Подільські товтри"

•                                Займає найбільшу територію в Хмельницькій області, його площа 261,316 тис. га. земель. Центром НПП є старовинне місто Кам'янець-Подільський.

•                                 Створений 27 червня 1996року з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля.

•                                Унікальним ландшафтом є Товтрова гряда в межах НПП та каньйони річки Дністер і її притоки.

•                                Взято під охорону 61 вид флори, які перебувають на сторінках Червоної книги України, 80 видів фауни.

Природоохоронні території Дунаєвеччини

•                                Заповідні об'єкти республіканського значення.

•                                Голозубинецький парк.

•                                Створений він у середині ХVIIІ ст. Розміщений на південно-західному схилі височини за кілометр від с.Голозубинці, його площа 21га.

•                                Крім основних порід, у парку ростуть такі цінні екзоти: горіх чорний, сосна кримська, клен сріблястий розсіченолистої форми, липа срібляста, клен американський жовтострокатолистої форми, смерека біла.

•                                Тут усього росте близько 30 порід.    

•                                Михайлівський парк.