Екстрадиція

Тема: Екстрадиція

План:

1. Направлення запиту про екстрадицію та порядок підготовки документів.
2. Межі кримінальної відповідальності виданої особи.
3. Тимчасова видача та арешт.
4. Рішення за запитом про екстрадицію та порядок його оскарження.
5. Передача особи.

1. Направлення запиту про екстрадицію та порядок підготовки документів.

Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється  за умови, якщо за законом України  хоча б за один із злочинів, у зв’язку  з якими запитується видача, передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на максимальний строк не менше  одного року або особу засуджено  до покарання у виді позбавлення  волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення особи направляються та розглядаються у такому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію). При розгляді запитів компетентних органів іноземних держав про транзитне перевезення екстрадиційній перевірці підлягають лише обставини, передбачені частинами першою і другою статті 589 КПК.

Центральний орган України має  право відмовити в направленні  запиту до іноземної держави, якщо існують  передбачені цим Кодексом або  міжнародним договором України  обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право  відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної  держави, якщо видача буде явно невиправданою  з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального  правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

Порядок підготовки документів та направлення запитів

Клопотання про видачу особи  в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням  законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає  справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням  вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором  України.

Клопотання складається у письмовій  формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого  нею злочину. До клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого  судді або суду про тримання  особи під вартою, якщо видача  запитується для притягнення  до кримінальної відповідальності;

2) копія вироку з підтвердженням  набуття ним законної сили, якщо  видача запитується для приведення  вироку до виконання;

3) довідка про відомості, які  вказують на вчинення кримінального  правопорушення особою, або довідка  про докази, якими підтверджується  винуватість розшукуваної особи  у його вчиненні;

4) положення статті закону України  про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне  правопорушення;

5) висновок компетентних органів  України про громадянство особи,  видача якої запитується, складений  згідно з вимогами закону про  громадянство України;

6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;

7) інформація про перебіг строків  давності;

8) інші відомості, передбачені  міжнародним договором України,  який також чинний для іноземної  держави, на території якої  встановлено розшукувану особу.

Клопотання та документи підписуються слідчим, прокурором або суддею, засвідчуються  печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором  України. Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, та прирівняні до них прокуратури у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі центрального апарату органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань України безпосередньо передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію). Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п’яти днів з дня отримання клопотання.

2. Межі кримінальної відповідальності виданої особи.

Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які  здійснена видача (екстрадиція). Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов’язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень. Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо обмежень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача.

У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного у  запиті про видачу, притягти таку особу  до кримінальної відповідальності або  виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди  компетентного органу іноземної  держави, що видала особу.

Запит про надання такої згоди  готується та надсилається в порядку, передбаченому для запиту про  видачу особи (екстрадицію). У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.

3. Тимчасова видача та арешт.

У відповідності  зі ст. 579-586 КПК у разі необхідності запобігання закінченню строків  давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні може бути направлений запит про тимчасову видачу. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк. У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному уповноваженому органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі. Рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання осіб під вартою на території України, які:

• транзитно перевозяться територією України;

• тимчасово видані в Україну.

Період  тримання особи під вартою на території  України на підставі рішення компетентного  органу іноземної держави під  час тимчасової видачі не зараховується  такій особі у строк відбування покарання, призначеного за вироком  суду України.

Особа, стосовно якої розглядається  питання про видачу в іноземну державу, має право:

1) знати,  у зв’язку з яким кримінальним  правопорушенням надійшов запит  про її видачу;

2) мати  захисника і побачення з ним  за умов, що забезпечують конфіденційність  спілкування, на присутність захисника  під час допитів;

3) у разі  затримання - на повідомлення близьких  родичів, членів сім’ї чи інших  осіб про затримання і місце  свого перебування;

4) брати участь у розгляді  судом питань, пов’язаних з її  триманням під вартою і запитом  про її видачу;

5) ознайомлюватися  із запитом про видачу або  одержати його копію;

6) оскаржувати  рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про  видачу;

7) висловлювати  в судовому засіданні свою  думку щодо запиту про видачу;

8) звертатися  з проханням про застосування  спрощеної процедури видачі.

Особі, стосовно якої розглядається питання про  видачу, і яка не володіє державною  мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, виступати  в суді мовою, якою вона володіє, користуватися  послугами перекладача, а також  отримати переклад судового рішення  та рішення центрального органу України  мовою, якою вона користувалася під  час розгляду.

Якщо  особа, стосовно якої розглядається  питання про видачу, є іноземцем  і тримається під вартою, то вона має право на зустрічі з представником  дипломатичної чи консульської установи своєї держави. Затримання на території  України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою  особою.

Про затримання негайно інформується прокурор, у  межах територіальної юрисдикції якого  здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія  протоколу затримання, повинно містити  докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання. Прокурор, отримавши  повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних  держав, та

негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя.

Про затримання таких осіб прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міста Києва  чи Севастополя протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган  України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство

закордонних справ України.

Затримана особа негайно звільняється у  разі, якщо:

1) протягом шістдесяти годин  з моменту затримання вона  не доставлена до слідчого  судді для розгляду клопотання  про обрання стосовно неї запобіжного  заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

2) встановлено обставини, за  наявності яких видача (екстрадиція)  не здійснюється.

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу. У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту, закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту. Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту. До клопотання додаються:

• протокол затримання особи;
• документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
• документи, що підтверджують особу затриманого.

Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший  строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи. При розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 583 КПК, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:

• застосування тимчасового арешту;
• відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання
• немає підстав.

Ухвала слідчого судді  може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано  тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором. Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.

У разі надходження запиту про екстрадицію до закінчення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового  арешту втрачає юридичну силу з моменту  винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.

Екстрадиційний арешт. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

• копія запиту компетентного  органу іноземної держави про  видачу

особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

• документи про громадянство особи;

• наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Матеріали, що подаються  слідчому судді, мають бути перекладені  державною мовою або іншою  мовою, передбаченою міжнародним договором  України, згода на обов'язковість  якого надана ВРУ. При вирішенні  питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями КПК та міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана ВРУ. У разі, якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вартою, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.

Строки тримання особи  під вартою та порядок їх продовження  визначаються КПК. Після одержання  клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє  запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:

• застосування екстрадиційного арешту;
• відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

При розгляді клопотання слідчий  суддя не досліджує питання про  винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих  компетентними органами іноземної  держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена  в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.

Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених у ч. 2 ст. 589 КПК.

Запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із екстрадиційним арештом. При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує:

• відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під  варти під час цього або  інших кримінальних проваджень;

• тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час  заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну  відповідальність і усталеної судової  практики;

• вік та стан здоров'я  особи, видача якої запитується;

 • міцність соціальних  зв'язків особи, у тому числі  наявність у неї родини та  утриманців.

У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про  її видачу, умов обраного запобіжного  заходу слідчий суддя за клопотанням  прокурора має право постановити  ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.

4. Рішення за запитом про екстрадицію та порядок його оскарження.

  Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в  межах територіальної юрисдикції якого  така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням  під вартою, скарга на рішення про  видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах  територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган  України. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні. При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).

За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою:

1) залишає  скаргу без задоволення;

2) задовольняє  скаргу і скасовує рішення  про видачу (екстрадицію).

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку  прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.

5. Передача особи.

Після прийняття рішення про видачу особи (екстрадицію) центральний орган  України може відстрочити фактичну передачу особи до іноземної держави  у разі, якщо:

• особа, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), притягається до кримінальної відповідальності або відбуває покарання у виді позбавлення чи обмеження волі за інший злочин на території України - до закінчення досудового розслідування або судового провадження, відбуття покарання чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав;
• особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і за станом здоров’я не може бути видана без шкоди її здоров’ю - до її видужання.

Після прийняття рішення про  відстрочку передачі прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва  і Севастополя за дорученням (зверненням) центрального органу України здійснює нагляд за процесом відбування особою покарання або контролює хід  її лікування. У разі відсутності підстав для відстрочення фактичної передачі особи, передбачених частиною першою цієї статті, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя забезпечує застосування екстрадиційного арешту в порядку, встановленому цим Кодексом.  Якщо в період відстрочення настали обставини, які можуть перешкоджати видачі особи, центральний орган України має право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію).

З метою фактичної  передачі особи, щодо якої прийнято рішення  про видачу (екстрадицію), центральний  орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України. Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені частиною другою цієї статті. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.