Естетика на виробництві

 6.2.3. Естетика на виробництві

 Потреба підвищення інтенсивності праці  й продуктивності обладнання вимагає  від робітників швидкого орієнтування, негайної реакції та правильності виконання  виробничих рухів і операцій. Значною  мірою цьому сприяють засоби технічної естетики.

 Кольорове оздоблення приміщень та обладнання є важливим елементом технічної  естетики. Раціональне фарбування з  урахуванням вимог технічної  естетики створює у працюючих  позитивний настрій. Кольорове оздоблення виробничих приміщень і фарбування обладнання мають відповідати встановленим рекомендаціям.

 Сигнально-попереджувальне  фарбування елементів будівельних  конструкцій, небезпечних елементів  обладнання і транспорту, пристроїв  гасіння пожежі й безпеки праці, а також кольорове оздоблення виробничих знаків безпеки праці мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76. Пізнавальне фарбування трубопроводів повинно відповідати ГОСТ 14202-69. Пізнавальні кольори шин електропристроїв необхідно визначати згідно з "Правилами влаштування електропристроїв".

 Стелі в цехах фарбують звичайно у світло-блакитний, а при відсутності природного освітлення — у білий колір. Відділення, де відбуваються значні тепловиділення, фарбуються у світло-блакитний; віконні й ліхтарні рами — у білий; верх стін — у світло-блакитний, а між віконні стовпи і панелі — у блакитний колір. У цехах, де для виконання робіт потрібно напружувати зір, панелі стін і між віконні стовпи фарбують у світло-зелений колір. Кути приміщень, урни для сміття і ділянки підлоги, де вони розміщуються, фарбують у яскраво-зелений колір, крім того, добре освітлюють. Цехи з великим виділенням пилу необхідно облицьовувати плиткою чи фарбувати масляними фарбами, що полегшує їх ефективне прибирання.

 Для полегшення зорових функцій робітників треба створювати кольоровий контраст між тлом і деталями, що піддаються обробленню. Пульти управління дозувальними пристроями доцільно фарбувати яскравими кольорами, а конструкції пультового відділення і днище бункерів — сіро-блакитним.

 Виробничі приміщення машин, обладнання необхідно фарбувати з урахуванням естетичних і психофізіологічних особливостей і характеру роботи. Розрізняють дві особливості фарбування — раціональність і захисні властивості. Під раціональністю освітлення і фарбування розуміють їх здатність заспокоювати зір, зменшувати втомлюваність очей, створювати умови для швидкої зорової адаптації у робочому середовищі. Пофарбована поверхня має бути матовою.

 У промисловості застосовуються розпізнавальне, попереджувальне і відмітне захисне  фарбування.

 Розпізнавальне  фарбування використовують для балонів зі стисненими та зрідженими газами, для відкритих заземлювачів, технологічних трубопроводів тощо.

 Попереджувальне фарбування свідчить про небезпеку (червоний колір) чи безпеку (зелений  колір); жовтий колір попереджує про  можливість виникнення небезпеки, вимагає підвищеної уваги.

 Відмітне  фарбування служить для розпізнавання  однакових за формою, але різних за призначенням предметів (пускові  кнопки, арматурні сталі різних марок  тощо). Основними для фарбування обладнання є зелений, сірий і близькі до них кольори. Небезпечні частини й деталі машин фарбуються у яскраві попереджувальні кольори (червоний, жовтий).

 Червоним  кольором фарбують місця, обладнання і  прилади, де може виникнути вогненебезпечна  чи аварійна ситуація, яка вимагає невідкладної зупинки.

 Жовтим  кольором, що позначає увагу і обережність, фарбують обойми гаків вантажопідйомних кранів, низько розташовані над проходами  конструкції, за котрі можна зачепитися, виступи на підлогах, а також засоби внутрішньо-цехового транспорту, останні сходинки затемнених сходів. У жовтий колір фарбують також загородження небезпечних зон. Чергування жовтих смуг із чорними робить їх більш помітними. Залежно від відстані, з якої попередження має бути помітним, обирають відповідну ширину смуг: при відстані до 6 м — 20; від 6 до 20 м — 50; від 21 до 40 м — 100; від 40 до 70 м — 200 мм.

 Зелений колір свідчить про безпеку руху. Він вказує також на спрямованість  вимушеної евакуації, на місця розташування пунктів першої допомоги, аптечок  та індивідуальних засобів захисту.

 Білим кольором позначають проходи і проїзди. Синім кольором повідомляють про  електронебезпеку.

 У помаранчевий колір фарбують рухомі деталі машин, механізмів, редуктори, трансмісії, внутрішні поверхні загороджень  для трансмісій, ременів, а також відкриті частини машин, які можуть уразити людину електричним струмом. Про небезпеку ушкодження очей, засліплення електрозварюванням, про необхідність роботи в окулярах сигналізують написи та знаки, виконані з використанням помаранчевого кольору.

 Кількість застосованих на підприємстві попереджувальних кольорів має бути мінімальною через  те, що їх строкатість може дезорганізувати.

 Існують чотири групи знаків безпеки праці: вказівні, заборонні, попереджувальні  й приписувальні (рис. 6.3).

 Вказівні  знаки мають вигляд синього прямокутника з білим полем, символічним зображенням об'єкта і визначенням відстані до нього. Вказівні знаки використовуються для позначення зон безпеки, місць розташування пунктів першої допомоги тощо.

 Заборонні знаки виготовляють у вигляді червоного кола з білим полем, на якому символічно зображується предмет заборони, закреслений червоною смугою. Символічне зображення може бути замінене написами чорним кольором на білому тлі всередині червоного кола.

 Попереджувальні знаки з чорною облямівкою мають вигляд жовтих трикутників з вершиною догори із символічним зображенням об'єктів попередження, пофарбованих у чорний, а при радіаційній і пожежній небезпеці — у червоний колір. Ці знаки попереджують про можливість пожежі, ураження електричним струмом, дії радіації, небезпеку зіткнення з транспортними засобами тощо.

 Приписувальні знаки виконуються у вигляді  зеленого прямокутника із символічним  зображенням вказівок на білому полі. Вони дозволяють певні виробничі  дії лише в разі виконання спеціальних правил безпеки і використання засобів індивідуального захисту.

 Для того, щоб добре запам'ятати знаки  безпеки праці, їх треба постійно демонструвати в основних місцях скупчення людей.

 Санітарно-побутові приміщення — це гардероби, душові кімнати, умивальні, вбиральні, приміщення для обігрівання або охолодження робітників, для зберігання та видачі спецодягу та ін. Конкретний склад побутових приміщень і їх площі 
 
 

Методичні рекомендації

     для  проведення атестації робочих  місць за умовами праці 
 

     Методичні рекомендації розроблено*  відповідно  до  постанови

Кабінету   Міністрів  України   від   1  серпня  1992  р.   N  442

( 442-92-п ).  Вони  визначають організацію  роботи  по  проведенню

атестації  робочих  місць,  оцінку  умов праці  та реалізацію прав

трудящих  на  пільги  і  компенсації  залежно  від  шкідливих   та

небезпечних виробничих факторів.

_______________

     * Тут   і надалі - редакційна правка,  яка не впливає на зміст

документів. - Ред. 

     Результати  атестації  за умовами праці (надалі - атестація) є

основою для вирішення  питань надання пенсій за віком на  пільгових

умовах  відповідно  до Закону України "Про  пенсійне забезпечення"

( 1788-12 ),  інших   пільг та компенсацій,  а   також розроблення і

реалізації організаційних,  технічних,  економічних та  соціальних

заходів   колективного  договору  щодо  поліпшення  умов  трудової

діяльності.

     Атестація  проводиться   на   підприємствах,  в  організаціях,

установах (надалі - підприємства) незалежно від форм  власності  й

господарювання,    де    технологічний   процес,   використовуване

обладнання,  сировина  та  матеріали  є   потенційними   джерелами

шкідливих   і   небезпечних   виробничих   факторів,   що   можуть

несприятливо впливати на стан здоров'я  працівників,  а  також  на

їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

     Основні  терміни і  визначення,  що  вживаються  в  методичних

рекомендаціях, наведено в додатку 1. 

                      1. Загальні положення 

     1.1. Основна   мета  атестації  полягає у  регулюванні відносин

між власником  або  уповноваженим  ним  органом  і  працівниками  у

галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови  праці, пільгове

пенсійне  забезпечення,  пільги  та  компенсації   за   роботу   в

несприятливих умовах.

     1.2. Правовою  основою  для  проведення  атестації  є   чинні

законодавчі  й  нормативні  акти з питань охорони  і гігієни праці,

списки виробництв,  робіт,  професій і посад,  що дають  право  на

пільгове  пенсійне  забезпечення  та  інші  пільги  і  компенсації

залежно від умов праці.

     1.3. Атестації  підлягають робочі місця, на  яких технологічний

процес,  обладнання,  використовувані сировина і матеріали  можуть

бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних  факторів.  Для

виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках N 1 і N 2

передбачено  показники  умов праці,  атестацію проводять  тільки за

цими показниками.

     1.4. Атестація  робочих місць передбачає:

     виявлення  на   робочому   місці   шкідливих   і   небезпечних

виробничих факторів та причин їх виникнення;

     дослідження  санітарно-гігієнічних    факторів     виробничого

середовища,  важкості й напруженості трудового процесу  на робочому

місці;

     комплексну  оцінку факторів виробничого  середовища і характеру

праці щодо відповідності  їх вимогам стандартів,  санітарних норм і

правил;

     обгрунтування  віднесення  робочого   місця   до   відповідної

категорії за шкідливими умовами праці;

     підтвердження  (встановлення) права  працівників   на  пільгове

пенсійне  забезпечення,  додаткову  відпустку,  скорочений робочий

день, інші пільги і компенсації залежно від  умов праці;

     перевірку  правильності   застосування   списків   виробництв,

робіт,  професій,  посад і показників,  що дають  право на пільгове

пенсійне забезпечення;

     розв'язання  спорів,  які  можуть  виникнути   між   юридичними

особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці,  пільг і

компенсацій;

     розроблення  комплексу  заходів по оптимізації  рівня гігієни і

безпеки, характеру  праці і оздоровлення трудящих;

     вивчення  відповідності  умов праці  рівневі розвитку техніки і

технології,  удосконалення  порядку   та   умов   установлення   і

призначення пільг  і компенсацій.

     1.5. Періодичність  атестації встановлюється  підприємством   у

колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

     Відповідальність  за своєчасне та якісне проведення  атестації

покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

     1.6. Санітарно-гігієнічні  дослідження  факторів  виробничого

середовища  і  трудового  процесу  проводять санітарні лабораторії

підприємств і  організацій,  науково-дослідних  і  спеціалізованих

організацій,  атестованих  органами  Держстандарту  і Міністерства

охорони здоров'я  за списками,  узгодженими  з  органами  Державної

експертизи  умов  праці,  а також на договірній основі лабораторії

територіальних  санітарно-епідеміологічних станцій. 

                2. Організація роботи по атестації 

     2.1. Для   організації   і   проведення   атестації   керівник

підприємства видає наказ, в якому:

     визначає  основу і завдання атестації;

     затверджує  склад,   голову   і   секретаря   постійно  діючої

атестаційної комісії,  визначає її повноваження,  у разі потреби -

склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

     установлює терміни і графіки проведення підготовчих  робіт  у

структурних підрозділах  підприємства;

     визначає  взаємодію із  зацікавленими   державними  органами  і

громадськими     організаціями     (експертизою     умов    праці,

санітарно-епідеміологічною службою);

     визначає  проектні,      науково-дослідні     установи     для

науково-технічної  оцінки умов праці і участі в розробленні  заходів

по усуненню шкідливих  виробничих факторів.

     2.2. До  складу атестаційної  комісії   рекомендується  вводити

головних   спеціалістів,   працівників  відділу  кадрів,  праці  і

заробітної  плати,  охорони  праці,   органів   охорони   здоров'я

підприємства, представників  громадських організацій.

     2.3. Атестаційна  комісія:

     здійснює  організаційне,  методичне  керівництво і контроль за

проведенням роботи на всіх етапах;

     формує  всю  потрібну  правову  і   нормативно-довідкову базу і

організує її вивчення;

     визначає  і   залучає   у   встановленому   порядку   потрібні

організації до виконання  спеціальних робіт;

     організує  виготовлення   планів  розташування  обладнання  по

кожному підрозділу з урахуванням його експлікації,  визначає  межу

робочих місць (робочих  зон) та надає їм відповідний номер;

     складає  перелік робочих місць, що підлягають  атестації;

     порівнює  застосовуваний     технологічний    процес,    склад

обладнання,  використовувані  сировину і матеріали із передбаченими

в проектах;

     визначає  обсяг досліджень шкідливих   і  небезпечних  факторів

виробничого середовища та організує ці дослідження;

     прогнозує  та  виявляє  утворення  шкідливих   і   небезпечних

факторів на робочих  місцях;

     встановлює  на   основі    Єдиного    тарифно-кваліфікаційного

довідника  (ЄТКД)  відповідність  найменування  професій  і посад,

зайнятих на цих робочих місцях,  характеру фактично  виконуваних

робіт.  У  разі  відхилень  назва  професії (посади) приводиться у

відповідність до ЄТКД по фактично виконуваній роботі;

     складає  "Карту   умов   праці"  (надалі  -  Карта)  на  кожне

враховане робоче місце або групу аналогічних місць (додаток 2);

     проводить  атестацію   і   складає   перелік   робочих  місць,

виробництв, професій та посад з несприятливими умовами  праці;

     уточнює  діючі  і  вносить  пропозиції  на встановлення пільг і

компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;

     розробляє  заходи  до  поліпшення  умов  праці  і оздоровлення

працівників;

     виконує  свої функції до призначення  нового складу комісії при

позачерговій атестації. 

3. Вивчення факторів  виробничого середовища і трудового процесу 

     3.1. У  ході вивчення треба визначити:

     характерні  для конкретного робочого місця  виробничі  фактори,

які підлягають лабораторним дослідженням (гр.2 Карти);

     нормативне  значення   (ГДК,   ГДР)    параметрів,    факторів

виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему

стандартів  безпеки  праці,  санітарні  норми  і   правила,   інші

регламенти (гр.4 Карти);

     фактичне  значення факторів виробничого  середовища і трудового

процесу  шляхом  лабораторних  досліджень  або  розрахунків  (гр.5

Карти).

     3.2. Лабораторні   та  інструментальні дослідження  проводяться

відповідно  до  положень   ГОСТ   1.25-76   "ГСС   Метрологическое

обеспечение.   Основные   положения",   ГОСТ   12.0.005-84   "ССБТ

Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные

положения",  стандартів  Державної  системи  забезпечення  єдності

вимірів (ГСИ), системи  стандартів безпеки праці (ССБТ), методичних

вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

     3.3. Прилади  і обладнання  для  вимірів   повинні  відповідати

метрологічним вимогам  і підлягати перевірці у встановлені  строки.

     3.4. Лабораторно-інструментальні    дослідження     фізичних,

хімічних,   біологічних,  визначення  психофізіологічних  факторів

проводяться в  процесі роботи у  характерних  (типових)  виробничих

умовах,  при  справних  і  ефективно діючих засобах колективного і

індивідуального захисту.

     3.5. Результати  замірів  (визначень)  показників  шкідливих і

небезпечних виробничих факторів оформлюють протоколами за формами,

передбаченими  у  ГОСТ  або  затвердженими  Міністерством  охорони

здоров'я України, і заносяться в Карту (гр.5).

     3.6. Визначається  тривалість  (процент від тривалості  зміни)

дії виробничого  фактора (гр.9 Карти). 

                 4. Гігієнічна оцінка умов праці 

     4.1. Оцінка     результатів     лабораторних      досліджень,

інструментальних  вимірів  проводиться  шляхом порівняння фактично

визначеного значення з нормативним (регламентованим).

     При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

     4.2. Ступінь   шкідливості  і  небезпечності   кожного  фактора

виробничого  середовища  і  трудового процесу (гр.6,  7,  8 Карти)

тільки  III  класу  визначається  за   критеріями,   встановленими

гігієнічною класифікацією  праці N 4137-86 (додаток 3).

     4.3. При  наявності в  повітрі  робочої   зони  двох  і  більше

шкідливих  речовин  різнонаправленої  дії  кожну  з них враховувати

самостійним фактором, що підлягає кількісній оцінці.

     При наявності  в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих

речовин  однонаправленої  дії  відношення  фактичних  концентрацій

кожної з них  до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума

відношень перевищує  одиницю,  то  ступінь шкідливості  даної групи

речовин визначається,  виходячи з  величини  цього  перевищення  з

урахуванням  класу  небезпечності найтоксичнішої речовини групи,  а

вся група оцінюється як одна речовина.

     Концентрація  шкідливих     речовин     однонаправленої    дії

визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

     4.4. Оцінка  умов праці при наявності двох  і більше шкідливих

і небезпечних  виробничих факторів здійснюється за найвищим  класом

і ступенем. 

             5. Оцінка технічного та організаційного

                       рівня робочого місця 

     5.1. Оцінка  технічного  рівня  робочого  місця   проводиться

шляхом аналізу:

     відповідності  технологічного процесу,  будівель  і  споруд  -

проектам,  обладнання - нормативно-технічній документації, а також

характеру та обсягу виконаних робіт,  оптимальності  технологічних

режимів;

     технологічної  оснащеності    робочого    місця     (наявності

технологічного  оснащення та інструменту,  контрольно-вимірювальних

приладів і їхнього  технічного стану, забезпеченості робочого місця

підіймально-транспортними засобами);

     відповідності  технологічного процесу,  обладнання,  оснащення

інструменту  і  засобів  контролю  вимогам  стандартів  безпеки та

нормам охорони  праці;

     впливу  технологічного   процесу,  що  відбувається  на  інших

робочих місцях.

     5.2. При   оцінці   організаційного   рівня   робочого  місця

аналізується:

     раціональність  планування (відповідність площі  робочого місця

нормам технологічного  проектування  та  раціонального  розміщення

обладнання  і  оснащення),  а також відповідність його стандартам

безпеки, санітарним нормам та правилам;

     забезпеченість  працівників спецодягом і спецвзуттям,  засобами

індивідуального  і  колективного  захисту  та   відповідність   їх

стандартам безпеки  праці і встановленим нормам;

     організація  роботи захисних  споруд,  пристроїв,  контрольних

приладів. 
 
 
 
 
 
 
 

-Я не был пьян. -Чувак,ты кидал моего хомяка  по комнате и орал:"Пикачу,я  выбираю тебя".

прости, но мы не можем  быть вместе. я недостойна этих чудесных черных носков под твоими сандалями

оскорбить девушку  может только униженный судьбой  парень.©

Когда выпьешь, понимаешь, сколько людей ждут твоего звонка прямо сейчас... 

Каждое утро: 
Я:Мне в самом деле пора. 
Кровать:Но,Дорогая там же так холодно

Мужчина считает Стервой  ту женщину,из которой не получилось сделать Дуру