Етичний
Кодекс Менеджера
1. Роби одразу
добре... погано - само зробиться.
Роби так, щоб не переробляти.
2. Працюємо на
спільний результат. Проблема
колеги - твоя проблема також.
3. Робота менеджера
- спілкування. Знайди час для
розмови з колегами.
4. Інформація - наше
спільне багатство. Довідався щось нове
- розкажи.
5. Не розповсюджуй
плітки: якщо не впевнений - не
кажи. Невірна інформація шкідлива.
6. Недоінформованість
дорого коштує. Незнаєш, або не
розумієш - запитуй, не стидайся.
7. Підтримуй
авторитет свого колеги. Це підтримає
твій авторитет.
8. Доказуючи
свою правильність, використовуй
факти. Емоції краще залишити
для стадіону.
9. Усі маємо
право на власний погляд. Намагайтеся
зрозуміти колегу.
10. Домовитися
завжди можна!
Етика
в діяльності сучасного
керівника
В сучасних умовах керівники
та менеджери стикаються з
проблемою врегулювання етичних
відносин між працівниками, діловими
партнерами.
Професійна
робота будь-якого працівника
організації пов’язана з дотриманням
етичних норм взаємовідносин
з колегами, підлеглими, партнерами. Дотримання
етики ділових відносин є одним з основних
критеріїв оцінки професіоналізму як
окремого працівника, так і організації
в цілому.
Чимало вітчизняних
та зарубіжних науковців досліджували
проблему ділових взаємовідносин на підприємствах,
серед них: Карнегі Д., А.С. Макаренко, І.
Бентам, Дж. С. Міллем, Хміль Ф.І, Кузьмін
О.Є, Гончаров С.М. Однак, це питання й досі
не втратило актуальності і потребує подальшого
дослідження.
Етичні норми
службових відносин ґрунтуються на загальнолюдських
цінностях, нормах і правилах поведінки.
Але часто не дотримання цих норм стає
причиною неетичної діяльності, а саме
конкурентна боротьба,бажання мати великі
прибутки, невміле стимулювання керівників
за етичну поведінку, зменшення значення
етики в суспільстві, бажання досягти
мети та виконати місію організації будь-якою
ціною, неетична поведінка партнерів (суміжників,
засновників, постачаль¬ників тощо), виникнення
конфліктних, стресових та інших подібних
явищ в організації, невдалий підбір та
невміле застосування стилів керівництва
в організації, занадто складна система
розробки та прийняття рішень в організації.[2,
с.324]
Сучасний менеджмент пропонує
певні заходи для забезпечення
етичної поведінки. Це впровадження
етичних норм, що відображають систему
цінностей організації, створення комітетів
з етики, основне завдання яких оцінювати
повсякденну практику з позицій етики
та етичної поведінки, проведення соціальних
ревізій, покликаних оцінювати вплив соціальних
факторів на організацію, організація
навчання етичній поведінці керівників
та підлеглих, постійне інформування працівників
про випадки високоетичної поведінки
через пресу, радіо, телебачення тощо,
проведення нарад, конференцій, симпозіумів
з проблем етичної поведінки. [2, с. 329]
Без дотримання етичних норм
вся інфраструктура бізнесу, яка
в бага¬тьох випадках будується
на основі неформальних угод,
неформальних контрактів, довіри
партнерів один до одного, буде
порушеною. Тому доцільним у
ділових відносинах будуть формально
закріпленні етичні норми за допомогою
етичних кодексів; вводитись посади «посередників
зі скарг працюючих» (Будь-який службовець
корпорації може звернутися до посе¬редника
і одержати кваліфіковану консультацію
з морально-етичних проб¬лем, які його
цікавлять);застосування етики стягнень.
[6, с.293]
Саме тому
багато менеджерів приділяють
велику увагу проблемам поліпшення
етичного клімату організації,
а також підвищенню її чутливості
до соціаль¬них проблем. Експерти
з етичних питань говорять, що
менеджмент зобов'язаний створювати
і підтримувати такі умови, в яких люди
поводяться, як люди. Тому керівництво
організації покликане конт¬ролювати
її моральне "здоров'я", використовуючи
такі методи, як особи¬стий приклад, моральний
кодекс (Моральний кодекс — це формальний
вик¬лад етичних і соціальних цінностей
організації) і різні етичні структури
(різні сис¬теми, посади і програми, за
допомогою яких організація, прагне стиму¬лювати
відповідну моральним принципам поведінку
співробітників: ко¬мітет з етики, уповноважений
з питань етики, навчальні програми, гарячі
лінії іт.д). [3, с.215]
Однак навіть найсильніша програма
етичної підтримки не гарантує
співробітникам уникнути можливих
помилок. Мати вражаючу етичну
програму недостатньо. Вона повинна
бути присутньою у всіх повсякден¬них
операціях, спонукати працівників приймати
морально коректні рішення в будь-якій
ситуації. [2, с.334].
Отже, ми бачимо, що дотримання етичних
принципів і соціальна відпо¬відальна
діяльність ні в якій мірі не наносять
збитку організаціям. Напро¬ти, менеджери
та їх організації можуть зробити свій
внесок у поліпшення життя суспільства
й одночасно домогтися підвищення економічних
показ¬ників.
Керівникам необхідно знати, які
норми складаються в колективі.
Від їх якості залежить робота
організації. Головне завдання менеджменту
полягає в тому, щоб працівників сприймали
як особистостей, а трудові відносини
формувалися як партнерство. [1, с.185]
Таким чином керівники, менеджера
повинні привчати персонал організації
(і самого себе) до етичної поведінки.
Для цього повинна плануватися і систематично
проводитися робота по вивченню етики
менеджменту та контролю за дотриманням
етичних норм.
Етичні
принципи формування
авторитету менеджера
Сучасний менеджер виступає в
декількох іпостасях.
По-перше, це керуючий, наділений
владою, що керує великим колективом людей.
По-друге, це лідер, здатний
вести за собою підлеглих, використовуючи
свій авторитет, високий професіоналізм,
позитивні емоції.
По-третє, це - дипломат, що встановлює
контакти з партнерами і владою,
що успішно переборює внутрішні і зовнішні
конфлікти.
По-четверте, це - вихователь, що володіє
високими моральними якостями, здатний
створити колектив і направляючий
його розвиток у потрібне русло.
По-п'яте, це - інноватор, що розуміє
роль науки в сучасних умовах, що вміє
оцінити і без зволікання впровадити у
виробництво той або інший винахід або
раціоналізаторську пропозицію.
По-шосте, це - просто людина, що
володіє високими знаннями і
здібностями, рівнем культури, чесністю,
рішучістю характеру й у той же час
розважливістю, здатний бути у всіх відношеннях
зразком для навколишніх.
Скласти етичний кодекс сучасного
менеджера, грунтуючись на літературних
джерелах не так вже й складно.
З цього приводу написано досить
книг і статей, в яких наведено
ідеальні моделі менеджера. Основна проблема
полягає в практичній реалізації такого
кодексу окремими керівниками.
Введення
Управлінська етика - це сукупність
етичних принципів і норм, якими
повинна керуватися діяльність
організацій та їх членів у
сфері управління та підприємництва. Вона
охоплює явища різних порядків:
- Етичну оцінку внутрішньої та
зовнішньої політики організації;
- Моральних принципів членів
організації, тобто професійну
мораль;
- Моральний клімат в організації;
- Зразки моральної поведінки;
- Норми ділового етикету - рітуалізірованние
зовнішні норми поведінки;
- Основні управлінські взаємодії
- прийняття управлінських рішень,
мотивацію співробітників, комунікації,
вирішення конфліктів.
Призначення управлінської етики
- підвищити ефективність управлінської
роботи.
Специфіка управлінської етики
полягає в тому, що сам керівник
повинен не тільки відповідати
певним моральним вимогам, але
й свідомо використовувати механізми
моральної регуляції в управлінні
людськими ресурсами, а також мати власну
позицію щодо форм і способів моральної
регуляції професійного життя.
Тому в рамках управлінської
етики основна увага звертається
на принципи і норми моральної
поведінки керівників, розглядаються
моральні аспекти прийняття управлінських
рішень, особистісні якості керівника.
| 1, с.27 |
Спробуємо скласти етичний кодекс
сучасного менеджера.
Моральні
цінності ринку
По суті, сам процес ринкової
купівлі-продажу завжди є знаходженням
компромісу між продавцем і
покупцем. Ринкова економіка, крім усього
іншого - неперевершений механізм, що дозволяє
за допомогою конкуренції перетворити
особистий, егоїстичний інтерес людини
в суспільне благо.
Існують певні моральні норми,
що дозволяють знаходити ці
компроміси. Ось деякі з них:
1) концепція "служіння суспільству",
якої - завдяки внутрішньофірмової політиці
- прихильні всі працівники компанії від
президента до найманого персоналу. Служити
клієнтам, отримуючи за це відповідну
плату, - ось наріжний камінь їх світогляду.
"Благополуччя виробника, - писав Генрі
Форд, - залежить, у кінцевому рахунку ...
від користі, яку він приносить народу".
2) як це не парадоксально, неповагу
до грошей. Гроші є для підприємця
не метою, а лише засобом,
який використовується для досягнення
поставленої мети. Гроші знаходяться
в постійному русі, в обороті. Справа, справжнє,
захоплююче цілком, - ось головне багатство
бізнесмена. Відсутність культу грошей
робить підприємця розкутим, дає можливість
йти на розумний ризик.
3) логічно випливає з попереднього
постійна незадоволеність досягнутим,
не увядающее з роками почуття здорового
честолюбства. Бізнес - це не тільки
результат, а й процес. Бізнесмену, як і
письменникові, завжди здається, що головна
книга у нього попереду. Ця постійна націленість
на успіх, прагнення до вирішення все більш
складних і масштабних завдань - своєрідна
"візитна картка" західного бізнесмена.
4) щирість, сумлінність, відкритість.
Чесність підприємця - незаперечний
атрибут стилю ділових взаємин
на Заході, бо найменше "плямка"
на репутації бізнесмена може призвести
до серйозних фінансових втрат, а нерідко
й до банкрутства. В умовах розвиненої
конкуренції бути чесним вигідно. На сторожі
чесної конкуренції стоїть не тільки держава,
але й численні об'єднання підприємців
за професіями - союзи, гільдії, асоціації,
які уповноважені регулювати діяльність
своїх членів в інтересах споживачів для
забезпечення справедливої, рівноправної
і етично здорової ділової практики. Крім
того, в подібних об'єднаннях існує професійний
кодекс честі, що описує ряд вчинків, які
визнаються його членами, як неетичні.
5) гордість за свій бізнес незалежно
від його області і масштабів.
Будь-який бізнес, службовець задоволенню
потреб покупців і приносить
дохід, престижний. В основі такого
підходу лежать високий професіоналізм,
впевненість у власних можливостях.
6) такий принцип: успіхи в бізнесі
не повинні досягатися за рахунок
руйнування навколишнього середовища.
7) принцип "у розподілі прибутку
повинні брати участь всі ті,
хто брали участь у її створенні".
Основні
якості менеджера
Існує три групи таких якостей:
особисті, професійні, організаторські
та ділові.
До особистих якостей в першу
чергу відносять чесність і
порядність, що припускають завжди
дотримання норм загальнолюдської
моралі, скромність і справедливість
по відношенню до оточуючих. Керівник
повинен намагатися розуміти своїх підлеглих,
бачити в них особистості, гідні поваги,
вміти розбиратися в їх поведінці, бути
людяним і піклуватися про людей, прагнути
до співпраці, враховуючи при цьому інтереси
всіх.
Менеджер повинен бути принциповим
у всіх питаннях, вміти протистояти
тиску як «зверху», так і «знизу»,
послідовно і твердо стояти
на своєму, не приховувати своїх
поглядів, захищати до кінця ті
цінності, які вони сповідують, і
допомагати знаходити ці цінності
іншим за допомогою особистого прикладу,
а не моралізування, твердо тримати дане
слово. | 2, с.78 |
Робота менеджера надзвичайно
важка, і тому однією з його
найважливіших особистих якостей
має бути хороше здоров'я, яке
допомагає бути енергійним і
життєстійким, мужньо переносити удари
долі, успішно справлятися зі стресами.
Для підтримки гарного фізичного здоров'я
потрібні постійні тренування, збалансовані
навантаження, які передбачають зміну
видів діяльності - адже відпочинок не
в неробстві, а в перемиканні на іншу роботу.
Сили і енергію необхідно тому раціонально
розподіляти між усіма своїми справами,
щоб у кожному домогтися успіху, але не
можна привчати себе до постійних стабільним
навантажень і час від часу руйнувати
звичні зразки дій, бо коли буде потрібно
ривок, розімлілий керівник на нього вже
не буде здатний.
Однак одного фізичного здоров'я
менеджеру не достатньо. Він
повинен бути ще і емоційно
здоровою людиною, інакше просто
не витримає всіх падають на
його голову перевантажень.
Тому потрібно заздалегідь формувати
в собі позитивні емоції: співпереживання,
що робить людину гуманним; хвилювання,
стимулюючу активність, зацікавленість
і допитливість, допомагає просуватися
вперед, освоєння нових сфер діяльності;
впевненість, що додає солідності.
Прийняття управлінських рішень вимагає
від менеджерів не тільки кваліфікації,
а й емоційної зрілості, яка виражається
в умінні і готовність йти назустріч гострим
ситуацій, успішно справлятися з ними,
не робити не пережитої трагедії з поразок,
неминучих на життєвому шляху будь-якого
менеджера.
Сучасний менеджер повинен активно
боротися з власними вадами, формувати
в собі позитивне ставлення
до життя і роботи, створювати
здорове оточення шляхом висунення
та навчання людей, розкриття
їх здібностей і талантів. При
цьому не потрібно побоюватися втратити
авторитет - в більшості випадків співробітники
за таке ставлення до них платять, навпаки,
визнанням і вдячністю.
Інша група якостей, необхідних
будь-якому менеджерові - професійні.
Це - компетентність, тобто система
спеціальних знань і практичних навичок.
Вона буває спеціальної та управлінської.
Це культура - загальна, технічна, економічна,
правова, інформаційна, психолого-педагогічна.
Важливий і ряд інших моментів. Перш за
все, сучасного керівника відрізняє хороше
знання дійсності як внутрішньої, так
і зовнішньої, розуміння цілей фірми і
свого підрозділу, вміння бачити проблеми,
виділяти в них найбільш істотні сторони,
бути сприйнятливим до новизни і змінам.
Це неможливо без володіння розумовими
здібностями вище середнього рівня, умінням
аналізувати ситуацію, створювати і критично
оцінювати різні плани і програми, приймати
рішення, брати на себе відповідальність
за їх виконання, багато і наполегливо
працювати для цього, бути енергійним
і рішучим.
Однак керівник повинен бути не тільки
добре підготовленою і високо освіченою,
але ще й творчою особистістю. Від нього
вимагається не тільки вірити в свої творчі
здібності, але й цінувати такі здібності
в інших, вміти їх мобілізувати і використовувати,
долаючи всі зустрічаються на шляху перешкоди.
Для цього необхідно бути наполегливим,
відчувати потреби в змінах, вміти поривати
з традиціями, сприймати нові ідеї та новаторські
рішення, систематично ними користуватися.
Творчий керівник зазвичай працює з групами,
використовуючи метод мозкової атаки,
заохочує вільне вираження емоцій та ідей
і невпинно вчиться, в тому числі і на власних
помилках.
Творчість немислимо без здатності
знаходити інформацію і ділитися
нею з підлеглими, прислухатися
до оточуючих незалежно від
того, хто вони, тримати себе відверто
з колегами, домагатися зворотних зв'язків,
не відгороджуватися від того, що загрожує
усталеним поглядам на світ, ставлячи
при цьому все під сумнів , розуміти позицію
інших, скрізь знаходити людей, які представляють
хоч якийсь інтерес для фірми.
Але найбільш важливо для менеджера
схоплювати все на льоту, пов'язувати
знову придбані знання зі старими,
володіти вмінням і здатністю
навчатися як на роботі, так
і поза її, підвищуючи компетентність,
але уникаючи при цьому однобокою
спеціалізації. Навчання зазвичай
починається з моменту вступу на посаду
і ніколи не припиняється. | 2, c.124 |
Черговий групою якостей менеджера,
що визначають його власне
кажучи як менеджера, є організаторські,
а також ділові.
Вони відображають рівень організаторської
культури менеджера, володіння ним технологією
управлінської роботи: підбором, розстановкою
та використанням кадрів, виробленням
норм, нормативів і регламентів, особистих
планів і планів діяльності підрозділів,
служб, оперативних планів та планів-графіків
проведення заходів, доведенням завдань
до виконавців, інструктажем, розпорядництво,
контролем.
До організаторським якостям
потрібно віднести насамперед
цілеспрямованість. Характер сучасного
життя вимагає від менеджера
ясних і обгрунтованих цілей. Без
них він може відчувати брак твердості
і рішучості, упускати хороші можливості,
витрачати час на дурниці. Оскільки у світі
все змінюється, щоб утриматися на плаву,
менеджер повинен ці цілі коригувати.
Але цілеспрямованість полягає не тільки
в тому, щоб цілі встановлювати, а наполегливо
до них прагнути. Це і відрізняє менеджера
від інших працівників.
Іншим організаторським якістю,
яке повинно бути притаманне
менеджеру, є діловитість. Вона
полягає в умінні чітко і
своєчасно ставити завдання, приймати
обгрунтовані рішення, контролювати їх
виконання, бути оперативним і розпорядчим
в діях і вчинках.
Важливим організаторським якістю
менеджера є енергійність, тобто
здатність заражати людей упевненістю,
прагненням діяти шляхом логічного
навіювання, особистого прикладу, власного
оптимізму.
Менеджеру повинна бути властива
дисципліна і контроль над
собою. Без цього він не зможе
ні закликати до порядку інших,
ні контролювати їх діяльність.
Тому менеджер повинен контролювати
свої емоції і настрої, вивчати
емоції інших, щоб знайти підхід до їх
поведінки, а також контролювати дисципліну
підлеглих.
Відмінною рисою менеджера повинна
бути підвищена працездатність,
вміння працювати напружено, не
приносячи, однак, себе в жертву
і не стаючи «работоманом»
(в передових компаніях вважається поганим
тоном для вищих керівників затримуватися
в офісі після закінчення трудового дня
або брати роботу додому).
Сили потрібно берегти для
головного, не розтрачувати їх
по-пустому, вміти відпочивати,
в тому числі і під час відряджень.
Менеджер повинен бути комунікабельним,
контактним, тобто товариським, спрямованим
на зовнішній світ, що виявляють інтерес
до оточуючих. Він повинен уміти викликати
прихильність до себе людей, слухати і
розуміти їх, переконувати у своїй правоті.
Розглянувши якості, необхідні для
менеджера, можна відзначити, що
сучасний менеджер виступає в
декількох іпостасях.
По-перше, це керуючий, наділений
владою, що керує великим колективом
людей.
По-друге, це лідер, здатний
вести за собою підлеглих, використовуючи
свій авторитет, високий професіоналізм,
позитивні емоції.
По-третє, це - дипломат, що встановлює
контакти з партнерами і владою,
що успішно переборює внутрішні
і зовнішні конфлікти.
По-четверте, це - вихователь, що володіє
високими моральними якостями, здатний
створити колектив і направляючий його
розвиток у потрібне русло.
По-п'яте, це - інноватор, що розуміє
роль науки в сучасних умовах,
що вміє оцінити і без зволікання
впровадити у виробництво той
або інший винахід або раціоналізаторську
пропозицію.
По-шосте, це - просто людина, що
володіє високими знаннями і
здібностями, рівнем культури, чесністю,
рішучістю характеру й у той
же час розважливістю, здатний
бути у всіх відношеннях зразком
для навколишніх.
Виконуючи свої повсякденні обов'язки,
менеджер спілкується з різноманітними
категоріями осіб. Перш за все, це партнери.
Іноді вони можуть бути дуже неприємними,
що висувають безглузді вимоги і навіть
загрозливими, але в будь-якому випадку
поводитись з ними потрібно коректно,
не показуючи дратування. Інша категорія
людей, з якими доводиться спілкуватися,
- керівники різного рангу. У розмовах
із ними виражатися потрібно чітко і недвозначно,
притримуватися тільки фактів або власних
міркувань, коротко викладати думки. Ставлячи
якусь проблему, найкраще відразу ж запропонувати
варіант її рішення, щоб бос не займався
нею від початку до кінця. Взагалі, найкраще
велику частину його роботи взяти на себе
- він цього не забуде. З підлеглими спілкування
повинно бути у вищій мірі довірчим і доброзичливим
- від них, як відомо у вирішальному ступені
залежить доля менеджера. І, нарешті, менеджер
постійно спілкується з колегами - керівниками
інших підрозділів. Прямого впливу на
них він зробити не може і тут в особливій
мірі потрібно вміти вести переговори,
торгуватися і переконувати.
У процесі спілкування менеджеру
доводиться виконувати три основні
ролі.
По-перше, це роль координатора,
що зв'язує одну групу людей
з іншою і спрощує діалог
між ними. Цю роль фактичний
може грати номінальний глава
фірми, що забезпечує її імідж і представництво
у зовнішньому світі; лідер, що надихає
дії людей, спрямовані на досягнення цілей
фірми; комунікатор, що створює можливість
надійних безперервних контактів між
співробітниками.
По-друге, це роль інформатора,
що забезпечує отримання, передачу
й обробку різноманітного роду інформації.
Цю роль може грати контролер, що стежить
за роботою підлеглих, що порівнює її з
поставленими цілями. Її може взяти на
себе розповсюджувач ідей, що у курсі всіх
змін, що впливають на роботу співробітників,
що інформує їх про це, що роз'ясняє політику
фірми. Це і представник, що роз'ясняє значення
і характер проблем іншим підрозділам
або партнерам.
По-третє, це роль, пов'язана з
прийняттям рішень. Її грає підприємець,
що шукає нові шляхи досягнення
цілей і бере на себе всю відповідальність
за ризик, пов'язаний з ними. Її грає менеджер,
відповідальний за розподіл ресурсів
фірми. Її, нарешті, грає представник фірми,
що веде переговори з партнерами. | 2, 45
|
Існує два психологічних типи
лідерів: «гравці» і «відкриті». Перші
зовнішньо виглядають ефектними, надійними,
гнучкими. Вони вміють "пускати пил
в очі», а тому швидко змінюють позиції,
слідуючи винятково своїм інтересам. На
ділі вони не вміють працювати з повною
віддачею і погано справляються з проблемами.
«Відкриті» лідери не настільки
помітні, але вони послідовні;
беруться за будь-які найбільш
важкі справи, прагнуть сумлінно
у все вникнути, чим завойовують
міцне довіру і повагу на
довгий час. Вони теж гнучкі
та діють з урахуванням обставин,
але живуть не сьогоднішнім днем, а спрямовані
в майбутнє. Саме вони є істинними лідерами,
що володіють незаперечним авторитетом
у своїх підлеглих.
Підлеглим імпонує керівник, що
бере на себе відповідальність,
сміливо приймає рішення, чесно
визнає помилки. Зростанню авторитету
сприяє також терпимість до слабкостями
людей, що не заважають роботі.
Авторитет завойовується довго,
а губиться швидко. І головні
причини цього - бездіяльність
і перестраховка. Помилки ж
на авторитет практично не
впливають - від них ніхто не застрахований,
а виправити їх при бажанні неважко.
Ідеальна
модель менеджера
З кінця XIX століття почалися спроби
створити і реалізувати наукові принципи
організації праці, завдання яких - максимально
ефективно використовувати працівників
в рамках високоорганізованого і високотехнологічного
виробництва, а, отже, підвищити ефективність
управління людськими ресурсами. Усі управлінські
дії по відношенню до персоналу базуються
на тих етичних поглядах на людську природу,
які свідомо або підсвідомо присутні у
менеджера. | 1, с.28 |
У зв'язку з цим було багато
спроб розробити ідеальну модель
менеджера, і однією з найбільш
вдалих вважається модель "з
метою допомогти співробітникам
виконати роботу", розроблена
аналітиками "Чейз Манхеттен
Бенк":
1. Гуманне ставлення до працівників
- 100%
2. Дружні стосунки зі співробітниками
- 75%
3. Саморепрезентація - 30%
4. Використання працівників у
своїх інтересах - 40%
5. Залежність від чого-небудь - 20%
6. Уникати прийняття рішень - 40%
7. Не сприймати альтернативних рішень
- 20%
