Европейська кредитно-трансфертна система (ECTS): сутність і зміст

Министерство образования  и науки, молодежи и спорта Украины

Донецкий национальный университет  экономики и торговли

имени М.Туган-Барановского

 

Кафедра маркетингового менеджмента

 

 

Реферат на тему:

«Европейська кредитно-трансфертна система (ECTS): сутність і зміст»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Выполнил:

ст.гр. ЭП-08-МБ

Чирах И. Н.

Проверила:

Фоломкина И. С.

 

Донецк – 2012

План

Вступ

3

1. Загальна характеристика ECTS

4

2. Характерні особливості ECTS

6

Висновки

10

Використана література

11


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Приєднання України до Болонського процесу привело  за собою введення нових понять і  термінів, які використовуються в  європейських країнах та пов'язаних зі створенням єдиного європейського  освітнього простору. Ключовими поняттями  в переліку завдань Болонського  процесу, обов'язкових до виконання  в короткий термін для тих університетів, які ають намір увійти чи увійшли  в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS, а  також поняття додатку до диплому (DS), яке використовує систему ECTS та її компоненти. Оскільки перехід і  досі відбувається, дана тема є особливо актуальною.

ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна положення ECTS

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу (Болонська конвенція, 18-19 червня 1999 р.).

Болонський процес спрямований  на перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і розвинутий освітній простір у  світі. Болонською декларацією, яку  підписали більшість європейських міністрів освіти у червні 1999 року, передбачено реалізацію багатьох ідей і проектів. Передусім, це: формування єдиного відкритого простору вищої  освіти; впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи  трансферу кредитів; стимулювання мобільності  студентів і викладачів у межах  європейського регіону; прийняття  системи освітньо-кваліфікаційних  рівнів «бакалавр-магістр»; розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти тощо. Приєднання України до цього процесу надає  нашій країні можливості поглибити  відносини з європейськими державами  на шляху подальшої інтеграції до ЄС.

Першим кроком у цьому  напрямі став наказ Міністра освіти і науки України за №48 від 23.01.2004 р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи  організації навчального процесу», який передбачає застосування елементів  Європейської кредитно-трансферної  та акумулюючої системи (European Credit Transfer System – ECTS), відомої в Україні як кредитно-модульна система організації навчального процессу.

ECTS (European Credit Transfer System) - Європейська  система накопичення і перезарахування  кредитів була розроблена у  1989-1990 рр. у формі пілотного 5-ти  річного проекту, в якому брали  участь 145 європейських ВНЗ таких  академічних напрямів: бізнес-адміністрування,  історія, хімія, інженерна механіка і медицина . Пізніше практика ECTS була рекомендована до широкого використання вищими навчальними закладами Конференції Ради Європи (Мальта,1994 р.), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнанням кваліфікацій у вищій освіті в європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професійних неурядових організацій, наприклад, Європейською Асоціацією Міжнародної освіти, до якої входять представники більше 50 країн.

В числі ключових особливостей ECTS є узгодження базових понять, взаємне визнання та однакове тлумачення яких є наріжним каменем для успішної реалізації обмінних програм студентів.

Незалежна експертиза ECTS визнала  потенціал системи і Європейська  комісія включила ECTS до своєї програми SOCRATES (академічна мобільність студентів  університетів ЄС). Сьогодні ECTS рухається  від своєї експериментальної  стадії до загальноєвропейського використання як елементу транснаціонального масштабу у вищій освіті.

Європейський Союз традиційно приділяв і приділяє особливу увагу  розвиткові міжуніверситетської співпраці  як засобу покращання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фінансової підтримки міжуніверситетських обмінів викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus показує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри.

Європейська кредитно-трансферна система (European Credit Transfer System – ECTS) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 рр., для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. ECTS надає університетам необхідний інструментарій для того, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредити і оцінки – а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS у своїй основі базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).

За понад 15 років успішного  використання ECTS (сьогодні в нормативних  документах та в спеціалізованій  літературі цей період часто окреслюється як реалізація першої фази – ECTS І) розвинулась  від початкової системи комунікації  між різними європейськими освітніми  програмами і структурами у спільну  і широко застосовувану офіційну систему, що є фундаментом для створення спільного європейського освітянського та наукового простору.

Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку ECTS, є:

• забезпечення прозорості навчальних програм;

• створення умов для  можливості порівняння навчальних програм  в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу;

• реалізація ECTS як базового інструменту для зарахування  навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчальному закладі.

ECTS забезпечує прозорість  та можливість порівняння навчальних  програм наступними засобами:

1. Введенням Кредитів ECTS, які є числовими еквівалентами  для окреслення обсягу навчального  навантаження студентів, необхідного  для повного засвоєння відповідної  навчальної дисципліни.

2. Створенням Інформаційного  пакету, який надає письмову інформацію  студентам і працівникам про  навчальні заклади, факультети, організації,  структуру навчальної програми  та окремих дисциплін.

3. Забезпеченням кожного  студента Описом навчальних досягнень  (академічною довідкою), який показує  здобутки студентів у навчанні  у спосіб, який є загальноприйнятим  та загальнозрозумілим, і може  легко передаватися від одного  закладу до іншого.

4. Підписанням Академічної  угоди, що стосується навчальної  програми, яка буде вивчатися,  і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись  за успішне її закінчення; навчальний  контракт є обов'язковим як  для навчального закладу, що  скеровує студента на навчання, так і для приймаючого (home and host institutions), а також і для студентів.

Важливу роль в організації  обмінної програми студентів відіграють безпосереднє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизнанню навчання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті  підкреслюється роль Координаторів ECTS, оскільки їх основними завданнями є  вирішення навчальних та адміністративних питань, пов'язаних із відповідними аспектами ECTS.

2. Характерні особливості ECTS

В числі ключових особливостей ECTS є узгодження базових понять, взаємне визнання та однакове тлумачення яких є наріжним каменем для успішної реалізації обмінних програм студентів. Серед цих понять виділяються наступні: "Кредити", "Навчальне навантаження студента", "Результати навчання".

Коректне оцінювання навчального  навантаження студента, необхідного  для засвоєння конкретної дисципліни, стає однією із ключових проблем в  процесі перетворення ECTS із системи  перезарахування кредитів в загальноєвропейську  акумулюючу систему. Адже неправильне (як правило – занижене) оцінювання кредитного виміру дисципліни може привести до того, що студент реально повинен  витратити набагато більше часу для  вивчення навчального матеріалу, ніж  це заплановано, що в свою чергу приведе  до загрози невиконання навчальної програми в цілому в нормативний  термін (що особливо важливо для  студентів, які навчаються в іншому університеті протягом лише одного семестру/навчального  року). Для деяких європейських країн  є типовою ситуація, коли 5-річна (згідно із планом та кількістю кредитів) навчальна програма більшістю студентів  засвоюється протягом 6-7 і більше років.

Більшість дослідників одностайні у тому, що ECTS, як наднаціональна система, надає чисельні переваги як вищому навчальному закладу, так і викладачам та студентам. Вони полягають у наступному:

а) Для вищого навчального  закладу:

· сприяє розвитку автономізації  та самоуправління;

· відкриває нові можливості для взаємовигідної співпраці з  іншими ВНЗ, у т.ч. зарубіжними;

· сприяє розвитку прямих зв'язків  між ВНЗ;

· стимулює підвищення якості навчального процесу;

· підвищує рівень і якість мобільності викладачів та студентів.

б) Для професорсько-викладацького  складу:

· свободу і диверсифікацію викладання;

· комунікативність;

· покращує зміст і якість навчальних програм;

· підвищує якість навчального  процесу;

· підвищує результативність навчання.

в) Для студентів, аспірантів, докторантів:

· розширює можливості навчання за кордоном;

· дозволяє самостійно формувати  програму навчання;

· надає можливість скоротити  терміни навчання;

· визнає результати навчання за кордоном;

· гарантує визнання професій, кваліфікацій, дипломів;

· сприяє працевлаштуванню на європейському ринку праці.

До недоліків ECTS, на наш  погляд, в першу чергу слід віднести: фрагментацію отримуваних знань, сегментацію  процесу навчання, зменшення участі студентів у наукових дослідженнях в процесі навчальної діяльності тощо.

З погляду на масове впровадження елементів ECTS в національні освітні  системи, більшість дослідників  приходять до висновку, що у недалекій  перспективі ECTS може трансформуватись у міжнародний стандарт вищої  освіти, який буде визнаний у Європі.

ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати  мости між навчальними закладами  і розширити можливості вибору  для студентів. Система сприяє  полегшенню визнання навчальних  досягнень студентів через використання  загальнозрозумілої системи оцінювання -- кредити і оцінки -- а також  забезпечує засобами для інтерпретації  національних систем вищої освіти.

Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків  студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові  елементи приводяться в дію через  використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального  контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які  хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду.

За своєю суттю ECTS жодним чином не регулює змісту, структури  чи еквівалентності навчальних програм. Це є питаннями якості, яка повинна  визначатися самими вищими навчальними  закладами під час створення  необхідних баз для укладання  угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Кодекс хорошої практики, що називається ECTS, забезпечує тих дійових  осіб інструментами, щоб створити прозорість і сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є  необхідною умовою для втілення програми обміну студентами в рамках програм  “Сократес” чи “Еразмес”. Повне визнання навчання означає, що період навчання за кордоном (включаючи іспити чи інші форми оцінювання) заміняє порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи іспити чи інші форми  оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і  переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

     ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ECTS, які є  числовим еквівалентом оцінки, що  призначається розділам курсу,  щоб окреслити обсяг навчального  навантаження студентів, необхідний  для завершення курсу (див.  частину “Кредити ECTS”);

2. Інформаційний пакет,  який дає письмову інформацію  студентам і працівникам про  навчальні заклади, факультети, організації  і структуру навчання і розділів  курсу (див. частину “Інформаційний  пакет”);

3. Перелік оцінок з  предметів, який показує здобутки  студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися  від одного закладу до іншого (див. частину “Перелік оцінок  дисциплін”);

4. Навчальний контракт, що  стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись  за успішне її закінчення, є  обов'язковим як для місцевого  і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів  (див. частину “Форми заяв для  студентів/навчальний контракт”).

ECTS також дає можливість  для подальшого навчання за  кордоном. З ECTS студент не обов'язково  повернеться назад до місцевого  закладу після періоду навчання  за кордоном; він/вона може віддати  перевагу тому, щоб залишитися  у закордонному закладі - можливо, щоб здобути ступінь, чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Перелік оцінок дисциплін є особливо корисним за цих умов, оскільки він показує історію навчальних здобутків студентів, яка допоможе закладам приймати ці рішення. ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри і упевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS.

Основними вимогами є:

· Призначення координатора ECTS від навчального закладу.

· Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS.

· Призначення кредитів ECTS для блоків курсу.

· Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватись/ використовується, рідною мовою та однією з поширених  мов країн ЄС.

· Використання форм заяв для  студентів, перелік оцінок дисциплін  і навчальних контрактів.

 

Висновки

Система ECTS, на основі якої розробляється вітчизняна кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих закладах освіти ІІІ–ІV рівня акредитації, орієнтована в основному на перезарахування кредитів з метою забезпечення академічної мобільності. Незаперечним є позитивне значення даної системи для різних суб’єктів вищої школи:

1) для навчальних закладів  вона сприяє розвитку автономізації  та відповідальності, співробітництву  між університетами, студентській  і викладацькій мобільності, стимулює  підвищення якості навчального  процесу та ефективності його  управління;

2) для професорсько-викладацького  складу – забезпечує та підтримує  автономність і диверсифікацію  діяльності, прийняття рішень з  академічного визнання, сприяє покращенню  змісту навчальних програм, якості  навчального процесу та його  результатів; 3) для студентів –  розширює вибір для навчання  за кордоном, дозволяє впливати  на формування програми навчання, забезпечує сертифікацію процесу  навчання в закордонному ВНЗ,  гарантує широке визнання академічної  кваліфікації тощо.

Розглядаючи механізм присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу, можна зробити висновок, що система враховує кількісну характеристику дисципліни, тобто переважно кількість часу, який витрачає студент на її вивчення. Поряд із цим якісний показник, яким є значущість дисципліни в контексті всієї програми підготовки фахівця, не враховується. Проте навіть використання кількісної характеристики має недоліки та спричиняє серйозні проблеми. Розмір кредиту в ECTS визначається на основі відносних часових затрат студентів на навчальні заняття і не враховує те, що час на опанування конкретної дисципліни залежить від спеціальностей, на яких вивчається певна дисципліна, і від ряду інших факторів. У більшості країн акредитуються спеціальності в цілому, а не окремі дисципліни. Тому програми і навчальні плани для однієї і тієї ж дисципліни на різних, навіть однопрофільних спеціальностях, можуть суттєво відрізнятися стосовно обсягу навчального навантаження. Ця система не може бути ефективно використана для кількісного оцінювання під час взаємного обміну студентами різних країн, оскільки у вивченні однакових дисциплін у різних вищих закладах навіть однієї країни різний зміст навчальних планів спричиняє невідповідність обсягів часу навчання.

 

 

 

 

Використана література

1) Впровадження ECTS в українських університетах: Методичні матеріали. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 56 с.

2) Скнар О. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кредитно-модульної системи [Текст] / О. Скнарь // Вища школа. - 2006. - №3. - С.33-45.

3) Чуйко Г, Чуйко Н. ECTS – обов’язковий євростандарт Болонського процесу // [Інтернет-ресурс]: http://www.osvita.org.ua/bologna/vprov/

articles/30.html

4) Вища освіта України і Болонський процес. [Teкст] / Ред. В.Г. Кременя. - Тернопіль : Навч. книга-Богдан, 2008. - 384 с.

 

 


Европейська кредитно-трансфертна система (ECTS): сутність і зміст