Фінансовий ринок. 3

     Зміст

     Вступ…………………………………………………………………………....3

1. Поняття фінансового ринку, його класифікація……………………....4-12
2. Суб’єкти фінансового ринку………………………………………...…12-15
3. Об’єкти фінансового ринку…………………………………………….16-19

     Висновки……………………………………………………………………….20-21

     Список  використаної літератури……………………………………………...22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Інтернаціоналізація суспільно-економічного життя, перехід  до відкритої економіки сприяють приєднанню України до світового  господарства, її входженню в світовий економічний простір. Поряд з  інтернаціоналізацією відбувається збільшення міжнародних потоків товарів, послуг, капіталів і особливо грошей.

         Функцiонування ринкової економiки грунтується на функцiонуваннi рiзноманiтних ринкiв, якi можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукцiї (товарів та послуг) та ринки трудових i фiнансових pecypcів. На ринку фiнансових pecypciв зустрiчаються такi, в яких у процесi господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх дiяльностi, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використанi для iнвестицiй. Саме на ринку фiнансових pecypciв, або фiнансовому ринку, вiдбувається перелив коштiв, при якому вони перемiщуються вiд тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує iнвестицiй. При цьому, як правило, кошти спрямовуються вiд тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тiльки пiдвищенню продуктивностi та ефективностi економiки в цiлому, а й полiпшенню економiчного добробуту кожного члена суспiльства.

     На  фiнансовому ринку тi, що мають вiльнi фiнансовi ресурси, передають їх на рiзних умовах iншим учасникам ринку, якi опосередковано через суб’єктiв ринку або безпосередньо використовують залученi ресурси для фiнансування рiзних галузей економiки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фiнансовi ресурси надаються на умовах позики або на умовах спiввласностi, коли iнвeстор набуває прав власностi на придбанi за iнвecтoвaнi кошти матерiальнi чи нематерiальнi активи. 
 
 

1. Поняття фінансового  ринку, його класифікація

     Фінансовий  ринок – це ринок, який опосередковує  розподіл грошових коштів серед учасників  економічних відносин. За його допомогою мобілізуються вільні фінансові ресурси і спрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та послуг. Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу.

        Процеси реформування власності  супроводжуються структурною перебудовою  економіки і обумовлюють створення  фондового ринку, як складової  фінансових відносин, який забезпечує  вільний обіг коштів у вигляді  цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством та створює умови для конкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення.

     Як  економічна категорія фінансовий ринок  виражає економічні відносини між  суб’єктами економіки з приводу  реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому  ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави  та реальною потребою суб’єктів економіки  здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти  в борг. На фінансовому ринку діють  закони попиту та пропозиції, граничної  корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.

     На  фінансовому ринку велику роль грає фінансування, яке забезпечує перерозподіл коштів серед учасників для формування активів і отримання прибутку від їх використання.

        При прямому фінансуванні інвестори  беруть на себе значну частину  ризиків і зазнають значних витрат по оцінці фінансових активів та їх емітентів. При непрямому фінансуванні визначальну роль в інвестиційному процесі відіграють фінансові посередники, які забезпечують переміщення коштів від кредиторів до позичальників та зменшують ризики і витрати, пов'язані з інвестуванням коштів. Саме непряме фінансування відіграє провідну роль на ринку запозичень, оскільки основним джерелом ресурсів для корпорацій та багатьох інших учасників ринку виступають кредитні ресурси, які надаються фінансовими посередниками — комерційними банками, а не інвесторами.

        Зображена структура фінансового  ринку на рис.2. наглядно демонструє  сфери фінансування ринку.

     Рис. 2. Класифікація фінансового ринку  в залежності від сфери 

       фінансування 

       Всі учасники фінансового ринку  виконують відповідні функції,  які залежать від специфіки  діяльності на ринку.  Так всі  функції учасників ринку можна  поділити на основні групи  – які є головними на ринку,  і допоміжні – які забезпечують  більш ефективне виконання основних  функцій. 

     Умовно  фінансовий ринок можна представити  у вигляді наступної структури ( див. рис. 3.).

     Рис. 3. Склад основних груп учасників фінансового  ринку. 

        Доволі численну групу основних  учасників фінансового ринку  становлять фінансові посередники,  які забезпечують зв’язок між  продавцем і покупцем фінансових  інструментів. Представниками фінансових  посередників є фінансові інститути:  банки, інвестиційні фонди та  інвестиційні компанії, страхові  організації, пенсійні фонди,  торговці цінними паперами та  ін. В розвинутих країнах фінансові  посередники надають багато корисних  послуг учасникам фінансових  ринків:

• здійснюють розподіл вільних ресурсів за часом;
• сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);
• об’єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великомасштабних інвестицій на первинному ринку;
• диверсифікують ризик;
• забезпечують рівновагу на ринку капіталів;
• забезпечують існування ліквідних ринків фінансових ресурсів.

        Як правило, допоміжні функції  здійснюють суб’єкти інфраструктури: біржі, депозитарії, реєстратори,  розрахунково-клірингові центри  та консалтингові агентства. 

        Біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому  здійснюється торгівля цінними  паперами. Можна виділити наступні  основні функції фондової біржі: 

• зосередження попиту та пропозиції цінних паперів;
• сприяння формуванню біржовому курсу цінних паперів;
• інформаційне забезпечення суб’єктів, які функціонують на біржі та здійснюють торгівельну діяльність;

     -         контроль за проведенням розрахунків  та операцій з цінними паперами.

        Депозитарій цінних паперів –  це юридична особа, яка проводить  виключно депозитарну діяльність  та може здійснювати кліринг  і розрахунки за угодами щодо  цінних паперів. Зміст депозитарної  діяльності полягає у наданні  послуг щодо зберігання цінних  паперів незалежно від форми  їх випуску, відкритті та веденні  розрахунків у цінних паперах,  обслуговуванні операцій на цих  рахунках (включаючи кліринг та  розрахунки за угодами щодо  цінних паперів) та обслуговуванні  операцій емітента щодо випущених  ним цінних паперів.

          Реєстратор – це юридична особа  – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

        Хранитель – комерційний банк  або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання  або обслуговування обігу цінних  паперів і операцій емітента  на рахунках в цінних паперах  які належать йому, та які він  зберігає у відповідності з  угодою про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому хранитель не має право вести реєстр власників цінних паперів, за якими він здійснює угоди зберігання.

        Саморегулююча організація –  добровільне об’єднання професійних  учасників ринку цінних паперів,  які не мають на меті отримання  прибутку, створене з метою захисту  інтересів своїх членів, інтересів  власників цінних паперів та  інших учасників ринку цінних  паперів та зареєстроване ДКЦПФР.

        Клірингові центри здійснюють  отримання, звірку та поточні  оновлення фінансової інформації, займаються підготовкою бухгалтерських  та облікових документів, які  необхідні для виконання угод  щодо цінних паперів, визначають  взаємні зобов’язання, які передбачають  взаємозалік та виконують забезпечення  та гарантування розрахунків  за угодами щодо цінних паперів.

        Інформаційно-консультативні центри  спеціалізуються в наданні послуг  з питань фінансового ринку,  здійснюють інформаційне, арбітражне  та технічне обслуговування клієнтів, контролюють діяльність інших  учасників фінансового ринку,  стежать за виконанням норм  професійної та ділової етики  всіх учасників ринку. 

     Так фінансові інститути можна поділити на дві основні категорії —  депозитні та недепозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки. Основною функцією депозитних інститутів на ринку є залучення коштів у вигляді депозитів та надання позичок.

     На  фiнансовому ринку постійно вiдбуваються процеси акумуляції, розподiлу та перерозподiлу вiльних фiнансових pecypciв серед галузей економiки. Передача фiнансових pecypciв вiд одних суб'ектiв ринку до iнших вiдбувається через рiзнi фiнансовi iнструменти, якi для інвесторів є фiнансовими активами, а для тих, хто потребує iнвeстицiй i виступає eмiтeнтoм фiнансових активiв, є зобов'язаннями.

     Фiнансовi ринки виконують ряд важливих функцiй:

     1. 3абезпечують таку взаємодію покупців та продавців фiнансових активiв, у результатi якої встановлюються ціни та фiнанcoвi активи, що зрiвноважують попит i пропозицію на них, при цьому.

     На  фiнансовому ринку кожен iз iнвecтopiв має певнi мiркування щодо дохiдностi та ризикованності своїх майбутнiх вкладень у фiнанcовi активи. При цъому, звичайно, ним враховується iснуюча на фiнансовому ринку ситуацiя: мiнiмальнi процентнi ставки та piвнi процентних ставок, що вiдповiдають рiзним рiвням ризику. Емiтенти фiнансових активiв, для того щоб бути конкурентоспроможними на фiнансовому ринку, прагнуть забезпечити iнвecтopaм необхiдний рiвень дохiдностi їх фiнансових вкладень. У такий спосiб на ефективно дiючому фiнансовому ринку формується рiвноважна цiна на фiнансовий актив, яка задовольняє й інвесторів i емітентів, i фiнансових посередникiв.

     2. Фiнансовi ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм фiнансових активів i тим самим пiдвищують лiквiднiсть цих aктівів.

     Викуп у інвесторів фiнансових активiв забезпечують фiнансовi посередники - дилери ринку, якi в будь-який момент, коли це потрiбно інвесторам, готові викупити фiнансовi активи, що їм належать. Чим ефективнiше функцiонує фiнансовий ринок, тим вищу лiквiднiсть він забезпечує фiнансовим активам, що перебувають в обiгу на ньому, оскiльки будь-який інвестор може швидко i практично без втрат у будь-який момент перетворити фiнансовi активи на готівку.

     Фiнансовi посередники завжди готові не тiльки викупити фiнанcовi активи, а й продати їх інвесторам у разi потреби. 3дiйснюючи на постiйнiй основні викуп i продаж фiнансових активiв, фiнанcовi посередники не тiльки забезпечують лiквiднiсть фiнансових активiв, що є в обiгу на ринку, а й стабiлiзують ринок, протидiють значним коливанням цiн, якi не пов'язанi зi змiнами в реальнiй вapтocті фiнансових активiв та змiнами в дiяльностi емітентів цих активiв.

     3. Фiнансовi ризики сприяють знаходженню для кожного з кредиторiв (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцiй та iнформацiйнi витрати.

     Фiнансовi посередники, здiйснюючи великi обсяги операцiй з інвестування та залучення коштiв, зменшують для учасникiв ринку витрати i вiдповiднi ризики вiд проведення операцiй iз фiнансовими активами. Як на ринку акцiй та облiгацiй, так i на кредитному ринку саме посередники вiдiграють вирiшальну роль у перемiщеннi капiталiв. Особливо помiтна ця роль при фiнансуваннi посередниками корпорацiй, що мають не найвищий кредитний рейтинг, i кiлькiсть яких є значною в ycix країнах cвiту. Фiнансовi посередники зменшують витрати через здiйснення економiї на масштабi операцiй i вдосконалення процедур оцiнювання цiнних паперiв, емітентів та позичальникiв на кредитному ринку.

     Функція фінансового ринку, що полягає в  організації процесу доведення  фінансових активів до споживача, виявляється  через створення мережі різноманітних  інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських  контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і  т.п.). Її завдання полягає в створенні  нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові  активи, що їх цікавлять.

     Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в  створенні фінансовим ринком умов для  залучення (концентрації) підприємцем  фінансових ресурсів, необхідних для  розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг). 

     Сутність  функції впливу на грошовий обіг зводиться  до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення  грошей у процесі здійснення різноманітних  платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

     Ринковий  механізм ціноутворення на фінансовому  ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом  державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими  активами, яке формує відповідний  рівень цін на них; максимальною мірою  задовольнити економічні інтереси продавців  і покупців фінансових активів.

     Фінансовий  ринок пов’язаний із здійсненням  кваліфікованого посередництва  між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники  добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

     Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.

     Фінансовий  ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури  фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців  і покупців фінансових активів і  реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг. 

     Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських  рахунків і заснування спеціальних  фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних  та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо. 

     Забезпечуючи  мобілізацію, розподіл і ефективне  використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби  в ньому окремих господарюючих  суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного  капіталу, кожний цикл якого генерує  додатковий прибуток і приріст національного  доходу в цілому.

     Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку.  

     Рис.1.

     Рис. 1. Структура фінансового  ринку

2. Субєкти фінансового  ринку

         Основними суб'єктами фінансового ринку виступають держава, населення, професійні учасники ринку — фінансові інститути та інститути інфраструктури, інститути позафінансової сфери, а також іноземні учасники ринку.

     Держава на фінансовому ринку посідає окреме місце. Вона може виступати позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання та інвестором, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб'єктів господарювання. Але держава також на фінансовому ринку  виконує специфічну і дуже важливу функцію -  регулювання.

     Головним  завданням регулювання є узгодження інтересів всіх суб’єктів ринку  шляхом встановлення необхідних обмежень і заборон в їх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням в  їхню діяльність.

     У всіх країнах регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою. Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює окремий сегмент дотримання законодавства його учасниками.

     Зміст  державного регулювання фінансового  ринку полягає в здійсненні комплексних  заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання здійснюється з метою:

     •  створення умов для ефективної мобілізації  та розміщення на ринку вільних 

        фінансових ресурсів;

     •  захисту прав інвесторів та інших  учасників фінансового ринку;

     •  контролю за прозорістю та відкритістю  ринку;

     •  дотримання учасниками ринку вимог  актів законодавства;

     •  запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції  на фінансовому ринку.

        Хоча в процесі регулювання  фінансового ринку державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулювання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до ринку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку.

        За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі.

       До основних напрямів державного  регулювання фінансового ринку належать регулювання:

      1) процедур випуску та обігу  фінансових активів;

       2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансовими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо;

      3) діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників);

     4) діяльності іноземних учасників ринку.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. В країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкладає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням в цінні папери. Практично відсутнє також довгострокове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним та нерозвиненим фінансовим ринком.

        Представниками фінансових  інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування,  інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є:

     •  придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація активів);

     • торгівля фінансовими активами за свій рахунок;

     • купівля-продаж фінансових активів  від імені клієнтів;

     • допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;

     •  консультації учасникам ринку щодо інвестування;

     • управління активами інших учасників  ринку.

        Трансформація активів, що здійснюється  фінансовими посередниками, як правило, виконує хоча б одну з таких економічних функцій:

     • узгодження термінів інвестицій;

     • скорочення ризику через диверсифікацію;

     • скорочення витрат при проведенні операцій;

     • забезпечення платіжного механізму.

        Прикладом узгодження термінів  інвестицій є діяльність банку  по залученню короткострокових  депозитів та наданню довгострокових  кредитів. При цьому за допомогою  різноманітних фінансових інструментів (державні боргові цінні папери, строкові контракти) банк вчасно виконує зобов'язання щодо повернення коштів, розміщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань по наданих довгострокових кредитах.

        Скорочення ризику через диверсифікацію  відбувається при вкладанні коштів у інвестиційну компанію. Вкладаючи кошти інвесторів у різні за ступенем ризику та структурою доходу фінансові активи, інвестиційна компанія формує портфель активів, що забезпечує інвестору найменший ризик при бажаному рівні доходу.

        Крім фінансових інститутів, які  забезпечують ефективне розміщення капіталів серед галузей економіки, значну роль відіграють інститути інфраструктури. Під інфраструктурою фінансового ринку слід розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють умови для ефективного функціонування ринкового механізму. До основних елементів інфраструктури фінансового ринку належать : професійні учасники, організатори торгівлі, посередники у торговельних угодах, посередницькі фінансові інститути, клірингові центри, рейтингові агентства, аудиторські компанії тощо. Окреме місце посідають інформаційно-аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють інформаційне забезпечення всіх суб’єктів ринку. За допомогою інститутів інфраструктури відбувається  забезпечення стабільного функціонування ринку, купівля-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку і підтримка єдиного інформаційного простору для всіх його учасників.