Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарство та природокористування 

Кафедра фінансів та економіки природокористування 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни: «Фінанси»

на тему :

«Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці» 
 
 
 
 

Виконала:

студентка II курсу

ФМ, МО-1

Жакун Марія

Перевірила:

ас. Веремеєнко Т. С. 
 
 
 
 

Рівне-2011

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ  1. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок»………………….5

Розділ  2. Структура фінансового ринку, його класифікація та функції……8

Розділ 3. Роль фінансового ринку у ринковій економіці…………………….12

Розділ  4. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні……….14

Висновки  і пропозиції…………………………………………………………..17

Список  використаних джерел………………………………………………….18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В останнє десятиріччя суб'єкти господарської  діяльності, громадяни нашої країни все ширше залучаються до фінансових операцій на внутрішньому та світовому  ринках. Вони активно діють на міжнародних  валютних ринках, світових ринках капіталу та цінних паперів і виступають суттєвим сегментом споживання фінансових послуг. Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб’єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

       Тому проведення аналізу фінансового ринку та пошук шляхів його вдосконалення в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретичних, так, особливо, і з прагматичних позицій.

     Значний внесок у розробку питань функціонування фінансового ринку та діяльності комерційних банків на ньому зробили сучасні західні економісти Марковіц Г., Мертен Р., Мишкін Ф., Петерс Е., Роуз П., Фабоцци Ф., Фома Ю., Фішер І., Шарп У.. Дослідженню теорії та практики організації фінансового ринку України, функціонуванню комерційних банків у його межах в умовах наближення до міжнародних стандартів, сприяють праці вітчизняних вчених-економістів Андрущенка В., Білоруса О., Боринця С., Будкіна В., Гаврилюка О., Гальчинського А., Геєця В., Даниленка А., Кістерського Л., Клочка В., Лук'яненка Д., Новицького В., Пахомова Ю., Плотнікова О., Поручника А., Рогача О., Румянцева А., Сікори В., Степаненка В., Федосова В., Філіпенка А., Шарова О., Шниркова О., Юрія С. та інших. Серед російських вчених слід виділити роботи А.І. Басова, В.І. Колеснікова, Ю.І. Львова, Я.М.Міркіна, В.С. Торкановского та інших.

     Мета  даної роботи: теоретично обґрунтувати питання фінансового ринку, його характеристику, взаємозв’язок функціонування його ланок. У відповідності з поставленою метою визначені такі задачі дослідження:

• дослідити суть, функції та структуру фінансового ринку.
• розкрити теоретичні аспекти формування стратегії комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.
• визначити основні переваги та недоліки надання фінансових послуг комерційними банками України.
• встановити передумови виходу українських банків на світовий ринок фінансових послуг.

     Об'єктом  дослідження є фінансовий ринок України.

     Предметом реферату виступає актуалізація питання функціонування фінансового ринку України, визначення проблем його ефективної діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок». 

     Фінансовий  ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами  купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини  обміну пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу. Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів [14].

     Вивчення  організації та засад функціонування фінансового ринку вимагає насамперед чіткого визначення його сутності та взаємозв’язку з відповідними інститутами, близькими до нього за призначенням і сферою, — грошовий ринок, ринки грошей і капіталів, фондовий і ринок цінних паперів, кредитний та валютний ринки, ринок фінансових послуг. Сьогодні чіткої визначеності ні стосовно сутності цих понять, ні щодо їх взаємозв’язку і взаємопідпорядкування не існує.

     Проф. Василик О. Д. у підручнику «Теорія  фінансів» розглядає фінансовий ринок як механізм перерозподілу  фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інституціями. До складу фінансового ринку віднесено ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг, які, у свою чергу, можуть поділятись на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку [4, c.105].

     У навчальному посібнику «Вступ до банківської справи» проф. Савлук М. І. розглядає грошовий ринок як середовище, у якому функціонують банки. Структура цього ринку, що визначається як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового ринку в цілому, включає ринок грошей (короткострокові позички і фінансові активи та валютний ринок) і ринок капіталів (фінансовий), до якого віднесені ринки цінних паперів та середньо- і довгострокових банківських позичок. Тобто грошовий ринок розглядається як більш широкий інститут, що включає фінансовий ринок, який ототожнюється з ринком капіталів [10, c.45].

     І.А. Бланк відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу  виступають різноманітні фінансові  інструменти і фінансові послуги» [3, c.89].

     Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового ринку через наступне визначення: «Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах» [9, c.69].

     Таким чином у фінансовій літературі відсутній єдиний підхід до сутності фінансового ринку та його структури, що свідчить про необхідність певного обґрунтування цих положень. Стосовно інших сфер та ланок фінансової системи можна відзначити, що в цілому вони визначені досить чітко і мають практично однакове трактування, хоча й існують різні підходи до їх висвітлення.

     Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є "нервовим центром" економічного організму. За станом фінансового ринку  можна судити про "здоров'я" економіки; впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства.

     Сучасний  фінансовий ринок — це винятково  складна структура з великою  кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в користування: тимчасово — у формі позик під зобов'язання, або назавжди — під акції.

     Фінансовий  ринок такий же багатоликий і  різноманітний, як і загальний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один — гроші, надані в користування в різних формах. Господарські об'єкти, що мають надлишок коштів, дають їх суб'єктам, які потребують коштів [7, c.52].

     Фінансовий  ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно  працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах. 
 

Розділ 2. Структура фінансового ринку, його класифікація та функції. 

     Єдиного методу структуризації фінансового  ринку не існує. У практиці розвинених країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками - часовим та інституційним. Відповідно до часової ознаки ринок поділяється на два основних елементи: грошовий ринок (ринок короткострокових капіталів або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах) і ринок середньострокових та довгострокових капіталів (або грошових коштів), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

     Тоді  структура фінансового ринку  набуває наступного вигляду: за формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань, сферу, де їх можна купити. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною - проценти за кредит. Він певною мірою виходить за межі фінансового ринку, оскільки купувати гроші можна як фінансові ресурси, так і для покриття певних витрат, наприклад державних. Звичайно, оскільки чітку грань між такими фінансовими операціями провести досить складно, то недоречно й ускладнювати питання із сутнісним наповненням ринку грошей - віднесемо до нього усі операції з їх купівлі-продажу.

     Ринок капіталів, який складається з ринку  фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань, являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання. Як правило, ринок капіталів ототожнюється з фондовим. Загалом це досить логічно, адже тривалий термін використання довго- і середньострокових позичок наближає їх за характером використання до власного капіталу. Водночас цілком обґрунтованим є поділ ринку капіталів на фондовий (купівля ресурсів з переданням прав власності на фонди) та довго- і середньострокових позичок. Ціною ресурсів на ринку капіталів є дивіденди та курсові різниці, а також проценти за довгостроковими позиками.

     За  організацією торгівлі фінансовий ринок  поділяється на кредитний та ринок  цінних паперів. Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів [8, c.93].

     У цілому структура фінансового ринку  може бути зображена у вигляді своєрідної матриці – таблиця 2.1. 

                                Структура фінансового ринку                     Таблиця 2.1.

Класифікація  фінансового ринку:

за видами фінансових активів поділяється  на:

• кредитний ринок;
• ринок цінних паперів (фондовий ринок);
• валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її);
• страховий ринок (страховий захист);
• ринок золота (срібло, платина)
• ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

за періодом обертання фінансових активів:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

за регіональною ознакою:

• місцевий фінансовий ринок;
• регіональний фінансовий ринок;
• національний фінансовий ринок;
• світовий фінансовий ринок.

за швидкістю  реалізації угод на фінансовому ринку  розрізняють:

• ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів);
• ринок з реалізацією угод в майбутньому.

     Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно

     розкривається в його функціях, основними з яких є:

     1) мотивована мобілізація заощаджень  приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

     2) реалізація вартості, втіленої у  фінансових активах, та організація

     процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

     3) перерозподіл на взаємовигідних  умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

     4) фінансове обслуговування учасників  економічного кругообігу та

     фінансове забезпечення процесів інвестування у  виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

     5) вплив на грошовий обіг та  прискорення оборогу капіталу, що  сприяє

     активізації економічних процесів;

     6) формування ринкових цін на  окремі види фінансових активів;

     7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

     8) операції, пов'язані з експортом-імпортом  фінансових активів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

     9) кредитування уряду, місцевих  органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

     10) розподіл державних кредитних  ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо [5, c.45].

     Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.

     Забезпечуючи  мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому.

     Ці  функції і обумовлюють структуру  фінансового ринку. 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Роль фінансового ринку у ринковій економіці. 

     Фінансовий  ринок виконує надзвичайно важливі  функції в ринковій економіці. Він  є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

     Роль  фінансового ринку щодо двох інших  суб’єктів фінансових відносин —  держави і фізичних осіб — дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі продавця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений. Фінансовий ринок у сучасній ринковій економіці є одним з найважливіших сегментів загального ринку і має складний, синтетичний характер. Перед тим як досліджувати його властивості, структуру, інструменти, треба спочатку розглянути загальну категорію ринку [6, c.87].

     Сучасна ринкова економіка становить  винятково складний господарський  організм, який складається з величезної кількості виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в економічному просторі на основі розгалуженої системи правових норм бізнесу і об’єднуються в єдине поняття — ринок.

     Ринок можна трактувати у вузькому і широкому значеннях слова. У вузькому значенні ринок — це місце, де продаються і купуються товари. Тут безпосередньо зустрічаються продавці, які доставили товар на ринок, і покупці, які мають гроші; тут внаслідок домовленості встановлюються ціни і кількість товару, який в обмін на гроші одразу переходить з рук продавця в руки (і у власність) покупця. Ринок у широкому значенні слова є системою організації економіки, що виникла внаслідок природного розвитку, еволюції економічних відносин. Іншими словами, ринок — це загальна форма взаємозв’язку суб’єктів економічної діяльності, за допомогою якої відбувається переливання товарів, робочої сили і капіталів відповідно до змін їх прибутковості в різних точках економічного простору [11, c.72].

     Отже, проаналізувавши генезис фінансового  ринку, можна зробити таке узагальнення: по-перше, будь-яка економічна система, що ґрунтується на ринкових відносинах, має пройти певний шлях розвитку, еволюціонувати у вищі форми; по-друге, "революційні" методи впровадження вищих форм ринкових відносин у неадаптовану до ринку економічну систему не дадуть позитивних результатів. Навпаки, можуть стати генератором нестабільності. Щоб цього не сталося, за будь-якої економічної системи треба ретельно порівнювати її ринкові можливості, ступінь готовності до ринку з різними моделями організації ринкових відносин. Тільки на цій основі може виникнути ефективна економіка ринкового типу. Адаптаційні можливості економіки України до існуючих моделей ринкових відносин буде досліджено далі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4. Основні тенденції розвитку фінансового  ринку в Україні. 

     В Україні фінансовий ринок почав  розвиватися з 1992 р. у формі акцій

акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна [13].

       Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має неефективну систему захисту заощаджень громадян, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

     Побудова  реального й ефективного фінансового  ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний .доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів дія всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

     В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують  потік коштів власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, інші фінансові інститути, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.

     Слід  наголосити, що існує зворотний зв'язок між розвитком економічного, технічного, кадрового потенціалу фінансового ринку та рівнем організації власне фінансового ринку. Наявність такого потенціалу визначає рівень розвитку фінансового ринку і водночас потреби в подальшій еволюції ринку, зумовлені цільовими установками його суб'єктів — максимізацією капіталу і прибутку, забезпеченням надійності й ліквідності цінних паперів, встановлює досить жорсткі критерії добору учасників ринку за капіталами, рівнем техніки і технологій обробки та передавання інформації, кваліфікацією кадрів. Таким чином, розвиток ринку і його економічне, технічне та кадрове забезпечення відбуваються в цілому паралельно. Поступові зміни в концентрації капіталу, технічному, науковому і кадровому забезпеченні викликають якісний стрибок у розвитку фінансового ринку. Такий діалектичний зв'язок між передумовами (потенціалом) формування ринку і рівнем його розвитку виявляється на будь-якому етапі еволюції фінансового ринку [12, c.61].

     Отже, на шляху створення сучасного  фінансового ринку Україна має  пройти ряд проміжних етапів. Послідовність і швидкість досягнення проміжних цілей, тобто створення окремих секторів єдиного фінансового ринку, залежатимуть від швидкості зміни відносин власності й темпів розвитку капіталонагромадження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  і пропозиції 

     Фінансовий  ринок є життєво важливим фундаментом  для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення  і розвиток фінансового ринку  стали ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримує  корпоративні ініціативи, забезпечує фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання – фінансовий ринок істотно впливає на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів. Головна мета фондового ринку України в майбутньому – це створення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів, який буде регульований державою і інтегрований в світові фондові ринки. На сьогодні існують певні проблеми формування та розвитку українського фондового ринку, серед яких найбільш вагомі такі: відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій та не сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів; відсутність досвіду використання систем угод і обліку прав власності; відсутність єдиної платіжної і фондової системи, що призводить до зниження надходжень закордонних портфельних інвестицій; стагнація ринку цінних паперів внаслідок невисокої рентабельності капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій та високі податки; відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку; наявність великої кількості законодавчих та нормативних документів, які регулюють питання цінних паперів і прав власності, і відсутність порядку їх застосування. 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Закон України  «Про цінні папери та фондову біржу» від 23.02.2006 № 3480-IV.
2. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (із змінами та доповненнями) вiд 12.07.2001 № 2664-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №1, ст.1.
3. Бланк А. І. Фінанси. Основні положення. - К.: Основи, 2007.
4. Василик О. Д.Теорія фінансів: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2007.
5. Колісник М.К. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004.
6. Маслова CO., Опалов OA. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. - К.: Каравела, 2003. - 422с.
7. Міщенко С.В., Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку // Фінанси України. - 2009. - №9. - С.43-52.
8. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.
9. Рязанова Н. С. Фінансовий ринок.- К.: Знання-Прес, 2004.
10. Савлук М. І. Вступ до банківської справи: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2008.
11. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2005.
12. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2008.
13. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [www.ssmsc.gov.ua].
14. Інтерент-ресурс [http://webcache.googleusercontent.com].