Фінансовий ринок України: проблеми та тенденції розвитку

Міністерство  освіти і науки, молоді і спорту України

Львівський  національний університет імені  Івана Франка

кафедра фінансів,

грошового обігу  і кредиту

Реферат

на тему:

“Фінансовий ринок України: проблеми та тенденції розвитку ”

                                                                   Виконав:

  студент Бедрило Володимир

група ЕКМ-32с

Перевірила:

ас. Кудляк Ю. В.

  Львів-2012

                                                          ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………...…..3

Тенденції розвитку фінансового ринку в Україні………………………...…….4

Проблеми вирішення фінансового  ринку України. …………………………..12

Висновок …………………..……………………………………………………..15

Список використаної літератури………………………………………………..17

                                                       Вступ

Складовою фінансової системи на Україні вважається фінансовий ринок. Він  визначається як процес розподілу та перерозподілу капіталу між кредитором і позичальником за допомогою посередників і фінансових інститутів.

Фінансовий ринок вважається цілісною системою, системою яка складається з взаємопов'язаних а також із взаємодоповнюючих між собою елементів, кожний з елементів може окремо впливати на розвиток даної системи.

Фінансовий ринок  вважається  сукупністю відносин, які взаємодіють  з процесом  купівлі або ж продажу фінансових ресурсів, які є необхідні для виконання своєї фінансової а також і  виробничої діяльності. Відносини пов'язані з обміном ,тобто передання одному  суб'єку іншому за відповідну винагороду, або забезпечують право на тимчасове або і постійне використання фінансових ресурсів. Передання таке можливе прямо або навіть і за допомогою фінансових посередників (посередниками можуть бути комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При взаємовідносинах безпосередні операції ,що пов’язані з купівлею продажем  ресурсів можуть відображатись, як відносини обміну (передання права користуватися), так і відносини перерозподілу цих фінансових ресурсів між власником та між користувачем. Отже можна сказати,що участь у торгівлі фінансових посередників відносини з продавцями і покупцями фінансових ресурсів вважають відносинами обміну, а при переході ресурсів від власника до користувача вважаються відносини перерозподілу.

1. Тенденції розвитку фінансового ринку в Україні

В умовах ринкової економіки цей ринок містить такі ринки:

• Ринок так званих вітчизняних грошей;
• Ринок іноземних  валют;
• Ринок на якому є цінні паперів, що є державними ;
• Ринок приватних підприємств на якому наявні цінні папери

В Україні ринок фінансів бере початок ,розвивається з 1992 р. У так званій формі акцій, або акціонерних товариств, також це депозитні сертифікати , які знаходяться у комерційних банках. Зрозуміло, що за такий невеликий, короткий термін у процесі формування фінансового капіталу та розвитку цього фінансового ринку сподіватись на помітні результати не можна. На сучасному рівені розвиток у тих країнах , де є класична ринкова економіка став результатом досить тривалої еволюції цих ринкових відносин на протязі декількох десятиліть. В країнах, які розташовані у Східній Європі, що переходили до ринку трохи раніше ніж це зробила Україну, цей рівень, тобто ринкових відносин теж повністю не досягнув рівня ,до якого входять розвинені країни. Проаналізувавши процес, який відбувається на території Україні, слід говорити про виявлення певних тенденції розвитку ринку фінансів.

Основними передумовами формування ринку фінансів є:

• Альтернативний сектор економіки, а зокрема його розвиток;
• банківська сфера та її комерціалізацію;
• монополія торгівлі (зовнішньої) – скасування;
• оподатковування прибутку за цінними паперами,
• відсутність операцій пов’язаних з цінними паперами.

Усе це дає змогу платоспроможний попит, який сформувався на ринковій основі, послабити.

Активна диференціація  попиту платоспроможності відбувається в умовах або структурної, або технологічної економічної незбалансованості, а також виробничої монополізації та великого знецінення основних фондів.

Торгові та посередницькі операції, що використовують значну різницю світових та внутрішніх, або державних та ринкових цінах, що характеризуються значно швидким оборотом капіталу, є підгрунтям створення значних багатств у секторі приватності. Так як нагромадження значно перевищували споживчі затрати, то знецінення цих нагромаджених коштів потрібно інвестувати. Потік, що є основним у інвестицій ринув у ті сфери , де є найвища прибутковість , тобто де створювались банків, біржі, інвестиційні фонди  та торгові доми і т.д. Пришвидшення оборотів цих капіталів досягається за допомогою взаємному обміну капіталами (їхнім переплетення), інтенсифікація засновницької діяльності, об'єднання, як концентрації капіталіву майбутньому : створюються різні форми монополії, такі як асоціацій, холдингові компанії ,концернів та інших форм. Перелічені тенденції у процесі інвестиційного розвитку ринку (платоспроможного попиту) у подальшому визначать досить швидший фінансовий розвиток ринку.

Окрім розглянутих даних економічних передумов слід виокремити і передумови характеру, який називається технічним. Йдеться про значне підвищення інститутів ринку фінансів, а зокрема його рівня комп'ютеризації. Внутрішній попит поки що є не повністю задоволений, оскільки норма доходу операції з імпорту обчислювальної та  ділової техніки є низькою. Доречно було б збільшити темпи розвитку уніфікації, а саме програмного забезпечення даних операцій з цінностями, а зокрема фондовими, а особливо на ринку позабіржовому, а також і темпи формування так званих єдиних комунікаційних мереж які є на території України. Найпотужнішим чинником для створення єдиного прискореного фінансового ринку  в  України є комп'ютеризація так званих фондових операцій, зміцнення взаємозв'язків зі взаємозв’язками ринків інших країн і як у остаточному підсумку є за основу швидкого входження України як партнера повноправного  до ринку світових  позичкових капіталів.

Ще однією з важливих умов розвитку швидкого фінансового ринку на Україні є освоєння успішного досвіду розвинених країн нашими бізнесменами, а також і економістами , освоєння на основі вивчення друкованих джерел, отримання інформації , контактів а також і консультацій з зарубіжними фахівцями, так і за допомогою проходження стажування чи навіть навчання у світових фінансових центрах. Це дасть змогу сформувати нам кадри кваліфікованих бізнесменів, вчених-економістів, поширити у нашій державі вітчизняний,зарубіжний також науковий чи практичний досвід організації, регулювання чи функціонування фінансових ринків.

Слід вказати, що зв'язок між розвитком технічного і кадрового а також економічного потенціалу фінансового ринку і рівнем організації існує зворотний. Наявність даного потенціалу дає змогу визначити потреби подальшої еволюції ринку і рівень його фінансового розвитку,які є зумовлені саме цільовим встановленням його суб'єктів — максимізацією прибутку та капіталу, забезпеченням цінних паперів надійністю та ліквідністю , він також встановлює досить жорстокі критерії добору ринкових учасників за капіталами, рівнем технології і техніки обробкою інформації, кваліфікацією кадрів. Отже розвиток ринку а також його технічне, кадрове і економічне забезпечення відбуваються у цілому паралельно. Поступові зміни у концентрації капіталу, кодровому, науковому і технічному забезпеченні спонукають у хороший стрибок в розвитку фінансового ринку. Такий зв'язок виявляється на будь-якому етапі еволюції ринку фінансових відносин, а саме, це між рівнем його розвитку передумовами формування . Щодо сфери фінансових інвестиційта то на неї істотно впливають також і негативні чинники характеру загальноекономічного,сюди входять  інфляція, яка посилюється, та значне сповільнення виробництва. Є сукупним впливом чинники зростання та стагфляції , яка визначає специфічні риси сьогоднішнього фінансового ринку нашої держави. Найбільш повне уявлення щодоструктури ринку і напрями безпосередніх зміни його секторів дає характеристичне дослідження оборотності цінних паперів.

На протязі 1991-1993 pp. сектор щодо цінних державних паперів в Україні займав мале місце. Переважно перебували в обліку наступні боргові зобов'язання СРСР: У 1990р. випуск державних казначейський зобов'язань СРСР,у 1982 випуск облігацій , що називаються державними внутрішніми позиками та неринкові , тобто ті, що не зацікавлені у вторинному ринку і його не утворюють лише сертифікати Ощадбанку СРСР 1987 р.

Перелічені  боргові зобов'язання що належать СРСР мають характер довгостроковий. Їхній термін дії 8-16 років.  Облігації, що були випущені у 1982 р. не мають фіксованого терміну позики і можуть погашуватись через вихід у тираж погашення. Дані боргові зобов'язання , що належать СРСР мають призначення як для інституціональних, так і для індивідуальних інвесторів. На протязі реорганізації Ощадбанку через розпад СРСР встановлювалося, що операції, які пов’язані з купівлею-продажем, погашення чи  виплатою доходів згідно з борговими зобов'язаннями СРСР слід проводити без різних обмежень скрізь, на територї колишнього Союзу. Цілком зрозуміло, що сегмент цього ринку, тобто цінних державних паперів вже напередодні різко почне скорочуватися, навіть за умов виконаних зобов'язань кожної з країни СНД , зобов’язань щодо проведення операцій з державними цінними паперами СРСР. Інвестори, сумніваються у надійності а також майбутній ліквідності державних цінних паперів, та будуть повертати їх в установи Ощадбанків. Отож, цей ринок , тобто боргових зобов'язань СРСР призначений на зникнення.

На даному ринку боргових зобов'язань в Україні найбільшим інтересом для інвесторів повинен становити випуск товарних державних облігацій України,що складає суму 10 млрд дол. термін погашення яких становить 5 років. Вони забезпечуються усім рухомим та нерухомим майном, які перебуває у загальній державній власності України (спорудами,будівлями,устаткуванням,землею і іншими матеріальними цінностями, до яких входять продукція і товари,що призначаються для продажу).Держава виступає гарантом боргових зобовязань перед власниками цінних паперів

Передбачається також, що усі кошти, які були залучені підуть на впровадження нових технологій, модернізацію промисловості, стабілізацію економіки та значного збільшення експортних послуг країни.

Стверджуємо, що зобов'язання на борговій основі держави за допомогою товарних облігацій створять деяке пожвавлення у ринок цінних паперів держави в міру фінансової структурної перебудови та стабілізації економіки. Проте, вже сьогодні є ймовірність виокремити конкурентоспроможні ринкові сегменти державного боргу. Сюди входять зокрема, ринок муніципальних позики та казначейських векселів

Казначейські векселі є необхідністю для розвитку ринку, це визначається їх особливою роллю на фінансовому, а також грошовому ринку. Як уже було зазначено, випуск даних казначейських векселів служать засобом мобілізації на ринку короткострокових ресурсів, щоб покрити внутрішньорічні розриви у надходженнях і витратах державного бюджету, з метою обслуговуванням його. Казначейські векселі також є найбільш гнучким інструментом для кредитної політики центрального банку. Український банк, який володіє портфелем казначейських векселів, має можливість досить активно впливати саме економічними методами натак званий міжбанківський ринок кредитів.

За умов, якщо міські бюджети набули дефіцитних ознак, то для залучення ресурсів, необхідних для розвитку міського господарства разом з приватизацією так званої муніципальної власності можливо широко використовувати муніципальні позики; які є необхідною зі складових приватизаційних заходів. Так, передаванням у власність населенню житлового фонду, приватизація дещо інших об'єктів муніципальної власності з досягненням мети підтримання , а також і розвитком міського господарства, господарства як єдиного комплексу мають потребу у створенні гнучких комерційних структур з послуг ремонту, житла і комунікацій, благоустрою міської території, забудови нових районів. Джерелом фінансування даних проектів є випуск облігацій муніципальних позик. Для підвищення їхньої привабливості даних позик окрім гарантованого прибутку також доцільно є вводити додаткові пільги власникам так званих великих пакетів, до прикладу право на пільгове придбання особливо виділеної квоти житла у житловій позиці,також і право на придбання дещо інших матеріальних ресурсів з фонду міста. Вони,муніципальні позики не лише забезпечують досить швидку мобілізацію ресурсів, а й надають гарантійні відповідальністі місцевої адміністрації щодо цільового використання коштів. На нашу думку розміщувати ці позики, досить доцільно за допомогою муніципальних банків, які будуть виконувати функції гаранта позики. Механізми обігу, погашення і реалізації випуску муніципальних позик сьогодні розробляються у більшості містах країн СНД.

Окрім боргових зобов'язань урядів та органів місцевої влади існують ще і боргові зобов'язання підприємств. У країнах з розвиненою економікою зобов’язання отримали широкого розвитку у зв'язку з їх можливістю акумуляції великих обсягів капіталів і зосередження кредитних ризиків. Зрозуміло, що дані позики замінив довгостроковий кредит банків . В Україні на фінансовому ринку позики облігацій перебувають на етапі первинного розміщення облігацій окремих наукових і виробничих асоціацій  і фірм.

Головним чинником, що дає визначеність невисокої кон'юнктури на облігаційному ринку – високі темпи інфляції, які зменшують схильність до так званого довгострокового інвестування. Отож, тенденції що діють на ринку корпоративних облігацій теж діють і на державному ринку цінних паперів. Розвиток облігаційного ринку у найближчому майбутньому буде визначатись динамікою курсу гривні.

На сьогодні висока кон'юнктура є характерною лише для одного сегмента ринку боргових зобов'язань – це ринку депозитних сертифікатів комерційних банків. Емісійна Активна діяльність на даному ринку є зумовлена нарощуванням депозитного "голоду" у зв’язку з знеціненням гривні і загострення конкуренції щодо боротьби комерційних банків.

Якщо порівняти з традиційними банками, то вклади депозитних сертифікатів мають значно більшу ліквідність,зрозуміло,що випускають їх у вигляді цінних паперів на пред'явника, мають здатність вільно перепродуватись, тобто створюють вторинний ринок на протязі всього терміну дії. Власник цих сертифікатів може кили-небудь повернути свій вклад. Підвищенню ліквідності даних депозитних сертифікатів сприяє також і те, що за умов їх випуску сертифікати мають можливість застосовуватись і як платіжний засіб в системі "банк — емітент".

Висока надійність депозитних сертифікатів також поєднується з  високою ліквідністю та прибутковістю. Відомо, що відсоток, який за депозитними сертифікатами, що перебувають у обігу чи запропоновані до розміщення, є наближеним відсотку за депозитами, або навіть і перевищує останній в окремих випадках .

На ринку акцій, які становлять рух прав власності, акції розвиваються за окремими сегментами дещо нерівномірно. Адже це пояснюється специфікою акцій, курс та прибутковість яких є прямою залежаністю від очікуваної прибутковості конкретних підприємств-емітентів. До прикладу , протягом 1992-1993 pp. сегмент ринку акцій бірж визначається щонайвищою діловою активністю,а стабільна і висока кон'юнктура є характерна на ринку акцій комерційних банків.

На сучасному  риноку акцій окрім особливостей структури пропозиції також має додаткові специфічні риси. А саме: низька ліквідність даного ринку, щодо кількості загальних пропозицій укладених угод коливається від нуля до 35 %. А щодо обсягу пропозицій,то спостерігається значно нижча ліквідність,а сума угод, що уклались є 0-15 % обсягу пропозицій.

В умовах інфляції, яка посилюється та загальної нестабільності економіки  починаючи з 1992 р. великою стабільністю відзначається ринок комерційних банків. Основними характеристиками якого є:

• комерційні банки здійснюють жорстке регулювання ліквідності центральним банком;
• зберігання капіталу забезпечує широка диверсифікація вкладень та одержання середньої норми прибутку усіма акціонерами банку;
• спроможність формування активного, тобто біржового чи вторинного ринку, так як банки створюються на основі акціонерного товариства відкритого типу.

Розглянуті вище факти, які визначають ринкову стабільність акцій банків, набувають зовнішнього вираження у формі динаміки курсів цих акцій. Характерними для них є , як правило це невеликий розрив між ринковим курсом і номінальною вартістю а також і стійке, хоча й повільне, підвищення ринкового курсу. Отже, капіталізована оцінка банків фінансового капіталу цілком відповідає ефективності вкладень банківських ресурсів .

У формі акціонування у зв'язку з приватизацією, повинен швидше розвинутись ринок акцій виробничих підприємств . Акції на первинному ринку цих підприємств на Україні є невеликий. Як було зазначено акції розміщують в основному саме емітенти чи посередники бірж або банків. Відбувається це за допомогою конкурсу заявок.

2. Проблеми вирішення фінансового ринку України

Кожна з країн забезпечена своєю унікальною моделлю фінансової системи. Україна, пішла шляхом створення банківської та орієнтованої моделі структурної фінансової організації системи, як це зробили і більше ніж половина країн  Центральної та Східної Європи, основою такої моделі є німецька модель універсального фінансування комерційними банками . Але певні елементи сформувалися на основі ринкової орієнтованої моделі, до прикладу, якщо взяти систему державного моніторингу учасників ринку цінних паперів,то створювалась, як американський тип, а щодо інфраструктурних інститутів, то за принципами, які є близькими до директив Європейського співтовариства. Український фондовий ринок виник ще у 90-ті рр., і як правило за останній період потужно розвивається. Проте недосконала інфраструктура на ринку цінних паперів та нестабільна макроекономічна ситуація призвела до значного відриву фондових процесів від реалій економіки. Через ці обставини головною передумовою є ефективна практика корпоративного управління, яка проявляє здатність залучати фінансові ресурси, що є необхідними для економічного зростання та довгострокового інвестування.

Отже, для вирішення проблем фінансового ринку повинні здійснюватись наступні умови:

– умова догляду за ринком капіталу і фінансовими ринками за допомогою об’єднання державних органів у єдиний мегарегуляторметою якого є  уникнення щодо дублювання функцій різноманітних регуляторів, чи повноважень у процесі прийняття рішення, зменшувати ризики щодо втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;

– проведення так званої реформи інституційних ринків капіталу, яка передбачатиме створення нових та потужних фінансових інституцій , таких як інвестиційні банки, інституцій інноваційного розвитку, покращення ролі інституцій спільного інвестування та пенсійних фондів, а також страховиків  для акумуляції інвестиційних ресурсів і їхнього спрямування в реальний сектор економіки;

– умова утворення високотехнологічної однієї платформи з метою торгівлі цінними паперами, що відповідатиме міжнародним вимогам, і забезпечуватиме тісний зв’язок серед організаторів торгівлі депозитарно-кліринговою системою на меті мінімізації ризиків;

– умова, за якої буде завершена розбудова Національної депозитарної системи: впровадження зі центральним депозитарієм дворівневої системи, вдосконаленням обліку права власності на цінні папери, запровадження єдиних міжнародних стандартів щодо обліку прав власності на ці цінні папери, запровадження центральної розрахунково-клірингової палати, що підвищуватиме ліквідність даного ринку цінних паперів та чи фінансових інструментів, спрощення розрахунків за договорами даних цінних паперів, буде сприяти ефективнішому виконанню договорів і пришвидшить процес інтеграції національного ринку до європейського ринку та світового, і проведення дематеріалізації обігу цінних паперів та переведення всіх попередніх випусків цих цінних паперів з форми документарної у бездокументарну;

–вдосконалення системи щодо захисту прав інвесторів, а корпоративного законодавств зокрема;

– ухвалення закону «Про акціонерні товариства», у якому строго визначаються права як міноритарних акціонерів так і мажоритарних;

– впровадження у акціонерних товариствах, які є під контролем держави, загальновизнаних принципів корпоративного управління;

– розширенням меж участі інституційних інвесторів у органах управління товариств, що є під державним контролем, як умови важливого підвищення якісного рівня  управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю цих товариств.

– розширення фінансових інструментів, що є доступними для інвесторів, впровадження похідних цінних паперів в обіг; зокрема це випуск довгострокових облігацій , ща мають строк погашення 10 і більше років і плаваючою купонною ставкою для розміщення в них коштів з накопичувальної пенсійної системи, і сприяння виходу боргових цінних паперів на фондовий ринок широкого кола емітентів, що мають рейтинги рейтингових агентств,які неє  нижчі за інвестиційний рівнь;

– умова лібералізації валютного регулювання з метою спрощених процедур входження в Україну і виходу з неї портфельних іноземних інвестицій, створення ефективнішої системи розкриття інформації за допомогою вітчизняних підприємств, яке реалізується за трьома напрямками: поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів; удосконалення механізму контролю і нагляду за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог; використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу та публічного розкриття інформації;

– Впровадження стандартів міжнародного бухгалтерського обліку з метою підвищення привабливості вітчизняних елементів серез іноземних інвесторів і забезпечувати  прозорість фондового.

Вище зазначене коло проблем в Укріїні є вирішене, проте і актуальними залишається  основна маса проблемних

                                                   Висновок

Якщо ж розвивається фінансовий ринок, то він не можливий без підвищенням довіри до фінансових посередників . Коли діяльність фінансових посередників неврегульована окремими аспектами, то це як правило призводить до порушення прав та інтересів , як окремих суб’єктів ринку так і їх самих. Пріоритетами посередників повинні бути так звані стратегії інвестиційного спрямування , які будуть забезпечувати реалізацію сукупності  фінансового та реального  інвестування , досягнення високої рентабельності вкладень, збереження їх реальної  вартості  щодо вкладених коштів  на протязі терміну інвестування , можливості  швидкої реалізації фінансових активів. Якщо підвищувати довіру до фінансових посередників , то вони сприятимуть: удосконаленню корпоративного управління з метою забезпечення  ефективності планування , контролем та оптимізацією управління ризиками , відкриття інформації про фінансову та господарську діяльність , структуру власності , емісією та укладенням угоди  з купівлею і продажем на вторинному ринку цінних паперів. Формування попиту фінансового сектора  буде сприяти розвитку  переорієнтації  страхових послух і пенсійних систем  у накопичувальний бік страхування . Вибір розвитку  пріоритетів страхового ринку повинен бути пов'язаний із ринком фінансового капіталу , що надаватиме  можливість  комбінувати різні так звані фінансові інструменти ,а саме:  використовувати цінні папери для безпечного та прибуткового  розміщенням страхових резервів . Розвивати взаємодіючу систему банківських і страхових секторів економіки , вторинного ринку страхових послуг,  обслуговуючої  і допоміжної інфраструктури ринку особистого страхування . Забезпечувати  кращий рівень  поінформованості  споживачів послух, про становище і можливості ринку страхування. Щодо державних регуляторних органів , то особливу увагу вони повинні приділяти:  забезпечення особливого нагляду  за  посередниками  фінансового типу  на так званій основі  консолідованого обліку ризиків щодо міжнародних стандартів , узгодженню механізму  щодо надання для небанківських установ податкових пільг  на меті  обмеження диспропорційного розвитку окремих установ за рахунок інших , стимулювання механізму розвитку  щодо гарантування безпечних внесків фізичних, а також і юридичних осіб , за допомогою  шляхом уведення обов'язкового страхування таких банківських ризиків, як страхування професійної відповідальності банкірів  і великих депозитів.

Список  використаної літератури

1. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль : навч. посіб.( для студ. вищ. навч. закл.) / Л.В. Гацаленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий—К.: Центр учбової літератури, 2009.—424с.
2. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Видання 4- те , перероблене та доповнене. Щетинін А.І. – К.: Центр учбової літератури,2010.—440с.