Фінансовий стан підприємства та його оцінка

Міністерство  освіти і науки України

Донецький Національній Університет

Економічний факультет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота студента 

З дисципліни «Фінанси підприємств»

На тему: «Фінансовий стан підприємства та його оцінка» 
 
 
 

Виконав

Студент 3го курсу

Групи 0601 в

Приходько Данило 
 
 
 
 

Донецьк 2010

ЗМІСТ 
 
 
 

Вступ 3

1. Оцінка фінансового  стану підприємства, її необхідність  і значення...........4

2. Інформаційне забеспечення оцінки фінансового стану пілприємства........12

3. Показники  оцінки фінансового стану підприємства.....................................19

4. Оцінка  фінансової стійкості підприємства.....................................................27

5. Оцінка  кредитоспроможності та ліквідності  підприємства..........................33

Висновок 40

Література 41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Протягом  останніх років тривало становлення  ринкової системи господарювання. Активніше  здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної  перебудови економіки України.

     У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися  у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію  подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

     Фінансовий  стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати  свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального  функціонування підприємства, доцільністю  їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

     Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копі лату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Сигнальним лолязником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Оцінка фінансового  стану підприємства, її необхідність  і значення. 

     За  умов переходу України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності дуже зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства. Особливе значення має своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку фірми, які можна визначити, тільки своєчасно і об'єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємства.

     Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку сильно залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

     Фінансовий  стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії  всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. [1.c.328]

     Фінансовий  стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його комерційної, виробничої і фінансово-господарської  діяльності. Перш за все, зміцнення фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск продукції і реалізація високоякісної продукції.

     Зазвичай, чим вище показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча собівартість продукції, тим більшою буде прибутковість підприємства, а це також буде позитивно впливати на його фінансовий стан.

     І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність.

     Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, виконання розрахункової  і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства.

       Саме цим обумовлюється потреба  і практичне значення систематичної  оцінки фінансового стану підприємства, яка багато важить у забезпеченні його стабільної діяльності.

     Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним  зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими організаціями. [1.с.329 ]

     Основними напрямками фінансового аналізу  є обгрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством  адекватних рішень за такими трьома основними  видами його діяльності:

• Операційна діяльність.
• Фінансова діяльність.
• Інвестиційна діяльність.

      Фінансовий  стан підприємства необхідно систематично і всебічно оцінювати з використанням  різних методів, прийомів та методик  аналізу. Це дасть можливість зробити  критичну оцінку фінансових результатів  діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за кілька періодів; дасть можливість визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

      Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибули, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.[1. с.330]

      Основними завданнями аналізу фінансового  стану є:

1. Дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства.
2. Дослідження ефективності використання майна підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними засобами.
3. Об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства.
4. Оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності.
5. Аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів.
6. Визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

      Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємства.

        Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та вкладень, а також для обов'язкового диференціювання відсоткових ставок.

        У результаті фінансового аналізу  менеджер одержує певну кількість  вирішальних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

      При цьому в процесі аналізу менеджер може ставити перед собою різні  цілі: аналіз поточного фінансового  стану або оцінку фінансової перспективи  підприємства.

        Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

        Існує кілька видів фінансового  аналізу: внутрішній і зовнішній. 

        Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

      Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, які є  відстороненими від підприємства особами  і не мають доступу до його внутрішньої  інформаційної бази. Тому такий аналіз є більш формалізованим і загальним. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізів пов'язана також з різницею завдань, які виконують ці види аналізів.

        Особливості зовнішнього фінансового  аналізу: 

• Велика кількість суб'єктів аналізу;
• Різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
• Наявність типових методик аналізу, стандартів обліку та звітності;
• орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;
• Максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформацією.

      Основний  зміст зовнішнього фінансового  аналізу в основному складається з аналізу:

• Показників прибутку;
• Показників рентабельності;
• Фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
• Ефективності використання заімственного капіталу;
• Економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

      Фінансовий  аналіз за даними фінансової звітності  називається класичним. [1.c.331]

      Основним  змістом внутрішнього аналізу фінансового  стану підприємства є аналіз:

• Майна підприємства і вплив його використання на фінансовий стан підприємства;
• Фінансової стійкості і стабільності підприємства;
• Діловий активності підприємства;
• Динаміки прибутку і рентабельності підприємства і факторів, які впливають на них; кредитоспроможності підприємства;
• Ефективності використання власних і залучених фінансових ресурсів; Ліквідності та платоспроможності підприємства;
• самоокупності підприємства;
• Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

      Цей аналіз здійснюється аналітикам підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

        Зовнішній і внутрішній аналіз  відрізняються за певними ознаками:

1. За суб'єктам аналізу;
2. Інформаційною базою;
3. Відкритістю результатів аналізу;
4. Регламентацією правил здійснення.

      За  обсягами дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства:

1. Повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства;
2. Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства або фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури і т.д.

     Залежно від об'єкта аналізу виділити такі його види:

• Аналіз фінансової діяльності в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без поділу його на структурні одиниці та підрозділи.
• Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів. Цей аналіз базується в основному на результатах внутрішнього аналізу підприємства.
• Аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з коротко-і довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.[3.c.241]

     Виходячи  з термінів і цілей проведення виділяють попередній, поточний і  прогнозний фінансовий аналіз.

       Попередній фінансовий аналіз  пов'язаний з вивченням умов  фінансової діяльності підприємства в цілому або здійснення окремих фінансових операцій.

       Поточний фінансовий аналіз проводиться  в процесі поточної фінансової  діяльності з метою оперативного  впливу на результати фінансової  діяльності.

     Прогнозний  фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними звітного періоду. Він дає можливість глибше і повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній та поточний, так як базується на звітних матеріалах. []

     Традиційна  практика аналізу фінансового стану  підприємства створила певні прийоми  та методи його здійснення.

       Можна виділити шість основних  прийомів аналізу: 

1. Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період.
2. Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кіневий результат.
3. Трендового аналізу – порівняння кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду - основної тенденції динаміки показників.
4. Аналіз відносних показників – розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.
5. Порівняльний аналіз – внутреннехозяйственний аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств.
6. Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованних або стохастичних прийомів дослідження. [1.c.333]

     Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування і використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних  можливостей підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів – можуть використовуватися різні методи.

       Метод фінансового аналізу –  це комплекс нучно-методичних  інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства.

       В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу.

     Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описі  аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках і залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

1. Експертних оцінок і сценаріїв;
2. Психологічні;
3. Морфологічні;
4. Порівняльні;
5. Побудова системи показників;
6. Побудова системи аналітичних таблиць.

     Ці  методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

     До  формалізованим методам фінансового  аналізу належать:

1. Ланцюгових підстановок;
2. Арифметичних різниць;
3. Балансовий;
4. Процентних чисел;
5. Диференційований;
6. Логарифмічний;
7. Інтегральний;
8. Простих і складних відсотків;
9. Дисконтування.

     У процесі фінансового аналізу  широко використовуються і традиційні методи економічної статистики, а  також математико-статистичні методи.

       Фінансовий аналіз здійснюється  за допомогою різних моделей,  які дають можливість структурувати  та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які використовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

       Дескриптивні моделі є головними  для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться:

• побудова системи звітних балансів;
• надання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах;
• вертикальний та горизонтальний аналіз звітності;
• система аналітичних коефіцієнтів;
• аналітичні записки до звітності.

     Предикативні  моделі – це моделі прогнозного  характеру. Вони використовуються для  прогнозування доходів і прибутку підприємства, його майбутнього фінансового  стану. До них відносяться: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу.

       Нормативні моделі – це моделі, які надають можливість порівняння  фактичних результатів діяльності  підприємства з нормативними. Ці  моделі використовуються у внутрішньому  фінансовому аналізі.[1.c.335] 

     2. Інформаційне забеспечення оцінки фінансового стану пілприємства. 

     Інформаційною базою для оцінювання фінансового  стану підприємства є:

• Баланс (форма №1);
• Звіт про фінансові результати (форма №2);
• Звіт про рух грошових кошів (форма №3);
• Звіт про власний капітал (форма №4);
• Примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забеспечують деталізацію та обгрутованість статей фінансових звітів;
• Статистична звітність та оператівні дані.

     Інформацією, яка використовується для аналізу  фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту і закриту. Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистічній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

     Кожне підприємство розробляє свої планові  та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансоої діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має правл тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

     Усі показники бухгалтерського балансу  та звітності взаємозв’язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

     У цілому бухгалтерський баланс складається з активу і пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученного капіталу.[5.c.235]

     Активи  підприємства (ліва сторона балансу) – це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ – необоротні активи, інші– поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.

     Пасиви (права сторона балансу) – це джерела  утворення активів, тобто кошти  власні та позикові. У свою чергу  позикові кошти поділяються на фінансові  зобов’язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов’язання.

     З погляду фінансового аналізу  є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

• Оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
• Оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та єффективності їх використання;
• Прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

     Звіт  про фінансові результати віддзеркалює єфективність діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну  дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів  за відповідний період.

     У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід від  реалізації продукції; інші операційні доходи; фінансові результати від  операційної діяльності; дохід від  участі в капіталі; інші доходи та фінансові  доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування; надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.[6.c.327]

     Фінансова звітність підприємств містить  також іншу інформацію щодо стану  фінансів підприємтсв. На основі аналізу звітніх даних визначаються основні тенденції формування і використання фінансових ресурсів підприємтсва, причини зміни, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємтсва та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

     Неможливо переоцінити значення повної та доствірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємтсва для  розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та упралінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них.

     З цією метою підприємство моє розробити  свою фінансову облікоу політику, яка підпорядковується потребам внутрьошнього менеджменту.

     Процес  такої уніфікації називають стандартизацією  бухгалтерського обліку. Стандарт у  широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для  порівнювання з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

     Загальні  вимоги до фінансової звітності викладенно в Положенні бухгалтерського обліку 1 затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за №87. Це положення визначає:

• Мету фінансових звітів;
• Їх склад;
• Звітний період;
• Якісні характеристики та принципи, которими належить керуватися під час складання фінасових звітів;
• Вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

     П(С)БО 1 треба застосовувати під час  підготовки й надання фінансових звітів підприємтсвами, організаціями, установами та іншими юридичними особами  усіх форм власності.

     Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

     Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську  звітність, котра відображає фінансовий стан підприємтсва і результати його діяльності за звітній період.[1.c.338]