Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансові відносини підприємства з банківськими установами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Рівненська філія

Соціально-психологічний факультет

Кафедра соціальної роботи

[email protected]

Курсова робота

на тему:

Виконала: студентка

3-го курсу, соціально-

психологічного факультету

спеціальності “Соціальна

робота”, групи

Науковий керівник:

в.о. доцента .

РІВНЕ – 2004

Зміст

стор.

Вступ ..........................................................................................................3

1. Фінансові зв’язки підприємства з банками ....................................5

1.1. Взаємини підприємства з банками ..........................................5

1.2. Вимоги при виборі банку .............................................................7

2. Розрахункові рахунки підприємства у банківських установах .....9

2.1. Порядок відкриття і ведення розрахункових і інших

рахунків у банках ..........................................................................9

2.2. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій .......11

3. Банківський кредит ...........................................................................14

3.1. Умови та порядок отримання банківського кредиту .........14

3.2. Порядок погашення банківського кредиту

підприємством .......................................................................... 24

Висновки ..................................................................................................26

Література .............................................................................................27

Вступ

З переходом економіки держави на основи ринкового господарства підсилюється багатоаспектне значення прибутку. Акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, одержавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі й у яких розмірах направляти прибуток. Прибуток, що залишився після сплати податків, відрахувань у бюджет і інші обов'язкові платежі і відрахування.

Прибуток є показником, що найбільше повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

У сучасному світі здійснення будь-якою фірмою своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі банківських установ. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненню руху готівки, що належать підприємству, неможливі без їхньої інкасації - здачі готівки в обслуговуючий підприємство банк.

З появою банків як спеціальних інститутів професійного управління грошовими ресурсами різко зросли гарантії переміщення коштів в економіці. Банки як фінансові посередники, що обслуговують платежі і розрахунки в економіці, грають винятково важливу роль в організації і функціонуванні платіжної системи будь-якої країни.

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки також неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Курсова робота тема якої “Фінансові відносини підприємства з банківськими установами” має на меті вивчити сутність відносин, що виникають між підприємством і банком внаслідок тісної і необхідної як для однієї сторони, так і для другої, співпраці. При цьому актуальними стали задачі вивчення сутності і видів взаємин з банками, які є посередником у фінансових відносинах підприємств, природно одержуючи власну вигоду.

Аналіз по даному питанню дозволить виявити позитивні і негативні сторони в нових формах взаємодії з банківськими установами і зробити висновки про доцільність зазначених відносин.

У роботі повною мірою розглянуті питання, що стосуються розрахунково-касового обслуговування банком підприємств і організацій, показаний тісний взаємозв'язок між банками і підприємствами в сфері обслуговування, дає рекомендації при виборі банку, наводяться умови та порядок отримання банківського кредиту та шляхи його погашення.

1. Фінансові зв’язки підприємства з банками

1.1. Взаємини підприємства з банками.

З практики економічних зв'язків виділяють наступні сфери прояву фінансових відносин на рівні підприємства:

 відносини між підприємствами по постачаннях сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, реалізації продукції і послуг;

 відносини між підприємствами і банками, що виникають при одержанні і погашенні кредиту, при покупці і продажі валюти, по розрахунках за банківські послуги;

 відносини зі страховими компаніями й організаціями по страхуванню майна, комерційних і фінансових ризиків;

 відносини з товарними, сировинними, фондовими біржами по операціях із виробничими активами;

 відносини з інвестиційними фондами і компаніями по розміщенню інвестицій, приватизації;

 відносини з філіями і дочірніми фірмами;

 відносини з персоналом по виплаті заробітної плати, дивідендів, з акціонерами, якщо вони не є членами трудового колективу;

 відносини з податковою службою при сплаті податків, з аудиторськими фірмами, з позабюджетними організаціями.

Загальним елементом перерахованих фінансових відносин є те, що вони:

 виражаються в грошовій формі;

 являють собою сукупність платежів і надходжень.

У сучасній Україні здійснення будь-яким підприємством своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі комерційних банків. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненню руху готівки, що належать підприємству, неможливі без їхньої інкасації — здачі готівки в обслуговуючий підприємство банк. З погляду підвищення ступеня надійності переміщення коштів у будь-якій формі між суб'єктами економічних відносин такий порядок у відомій мірі виправданий.

В Україні до початку ринкових реформ функціонували десятки нових недержавних банків, а з початком реформ їх кількість почала рости в геометричній прогресії. Ніяких серйозних перешкод для утворення нових банків і належного контролю за їхньою роботою з боку Національного банку України не існувало. У початковий період ринкових реформ багато з комерційних банків активно включилися в новий, дуже вигідний, але брудний бізнес по тимчасовому присвоєнню чужих коштів, і підприємств насамперед. Все частіше гроші клієнтів губилися на шляху від банку платника до банку одержувача. Ці явища прийняли масовий характер, і банки почали швидко втрачати довіру клієнтів. У результаті країна одержала систему комерційних банків, що навіть після шести років реформ фахівці в галузі визначення рейтингів, відмовляються оцінювати на цей предмет. У черговий раз підтвердилося, що рейтинг банків не може бути вище рейтингу країни. Ці обставини дозволяють зробити висновок: сучасна вітчизняна банківська система повинна бути реформована, щоб надійно виконувати свою ключову функцію - обслуговування платежів і розрахунків.

Настільки складне становище у банківському середовищу жадає від підприємств граничної обережності при виборі обслуговуючих банків. Щоб підкреслити складність і відповідальність рішень підприємства при виборі обслуговуючого банку, деякі фінансисти цей вибір порівнюють з вибором партнера у шлюбі.

Міжнародна фінансова практика містить безліч рекомендацій на цей рахунок. Типові вимоги, які підприємство зазвичай пред'являє до потенційного обслуговуючого банку, припускають:

 знання банком підприємства, особливостей його бізнесу, галузі, у якій воно функціонує;

 здатність давати корисні ділові рекомендації;

 пропозиція різних способів одержання коштів як наявних (касове обслуговування підприємства), так і безготівкових з низькими трансакційними витратами;

 закріплення за підприємством постійного банківського службовця, який займається питаннями кредитування підприємства;

 здатність оцінювати реальні фінансові потреби підприємства;

 зручне для підприємства місце розташування банку;

 забезпечення простоти доступу до посадової особи банку, яка відає позичками;

 прагнення банку до удосконалювання обслуговування клієнтів;

 широкий спектр банківських послуг.

1.2. Вимоги при виборі банку.

Розширення самостійності вітчизняних підприємств при здійсненні зовнішньоекономічних операцій істотно підвищило вимоги до банків, що обслуговують ці операції. Якщо підприємство активно здійснює експортно-імпортні операції, то при виборі обслуговуючого банку необхідно враховувати його здатність ефективно здійснювати найбільш важливі валютні операції. Варто перевірити наявність у нього генеральної ліцензії на ведення валютних операцій, що видає Національний Банк України (далі - Нацбанк). Сьогодні в Україні близько 50 комерційних банків мають генеральну ліцензію, не набагато більше 75 - валютну ліцензію, тобто на законних підставах обслуговувати валютні трансакції фірм здатні менш половини всіх українських комерційних банків. Дуже важливе значення має комунікаційна система, використовувана банком для обслуговування міжнародних розрахунків. Включення банку в систему СВІФТ - Міжнародну систему міжбанківських розрахунків (або подібну їй) - значно підвищує якість і швидкість розрахунків. Усі ці бажані для підприємства якості банку мають сенс при одній умові - достатньої надійності банку. Оцінка підприємством надійності банку в сучасних вітчизняних умовах - завдання дуже складне. Існує безліч способів оцінки надійності банку як фахівцями самого підприємства, так і фахівцями зі сторони. При цьому варто мати на увазі, що незалежний аудитор нейтральний стосовно будь-якої інтерпретації фінансових звітів. Його думка не є остаточним рішенням з погляду доцільності надання кредиту чи інвестування (вкладення) коштів, і її ніколи не слід приймати за таке.

Отже, вибір надійного банку - це, у кінцевому рахунку, проблема підприємства з усіма наслідками, що звідси випливають. Настільки висока відповідальність підприємства за успішний вибір обслуговуючого банку жадає від її фахівців знання елементарних способів самостійної оцінки надійності банку, його рейтингу. З цією метою приводиться одна з таких методик, що дає деяке уявлення про цей предмет.

Як і всякі двосторонні відносини, відносини «фірма - банк» припускають наявність певних критеріїв і у банка стосовно підприємства як потенційному боржнику банку. Ці критерії багато в чому визначають інтереси банку стосовно даного підприємства й у кінцевому рахунку формують значення ІК (інтереси кредитора) у відомому нам балансовому рівнянні.

Світова практика виробила особливі механізми формування кредитної політики будь-якого банку, що ввійшли в науку і практику за назвою «Правило шести "Сі"». Через те що власна кредитна політика фірми займає дуже важливе місце в її фінансовому житті, наводимо короткий зміст Правила шести «Сі»:

1. Character (характер позичальника).

2. Capacity (здатність).

3. Cash (кошти).

4. Collateral (забезпечення).

5. Conditions (умови).

6. Control (контроль).

Характер позичальника означає відповідальність, правдивість і серйозність його намірів погасити усю свою заборгованість. Проясненню характеру позичальника сприяє кредитна історія позичальника, кредитний рейтинг, досвід роботи інших кредиторів з цим позичальником і т.д.

Здатність («здатність запозичати кошти») означає наявність права в позичальника подавати кредитну заявку і юридичне право підписувати договори, статут і інші установчі документи, особисті справи позичальників.

Кошти - наявність у позичальника джерел засобів для погашення боргу. У будь-якого позичальника можуть бути усього лише три (або окремі з них) джерела погашення боргу:

 потік готівки (прибуток, амортизація і т.д.);

 продаж чи ліквідація активів;

 залучення коштів шляхом випуску (емісії) боргових цінних паперів.

Саме наявність джерел в основному і визначає потенційну платоспроможність позичальника.

Забезпечення - наявність у позичальника достатнього капіталу чи якісних активів для надання необхідного забезпечення боргу.

Умови - передбачення тенденції в діяльності позичальника, або, в крайньому випадку, негайне реагування на зміну умов діяльності позичальника.

Контроль - аналіз звітності позичальника, інформації від сторонніх осіб, із преси і т.д.

2. Розрахункові рахунки підприємства у банківських установах

2.1. Порядок відкриття і ведення розрахункових і інших рахунків у банках.

Якщо взаємна оцінка підприємства і банку задовольняє обидві сторони, звичайно такі взаємини оформляються відповідним договором. Підприємство, відповідно до діючого законодавства України, має право відкрити один або кілька рахунків як в одному банку, так і в декількох банках. Основний рахунок підприємства в банку прийнято називати розрахунковим рахунком. На цей рахунок зараховується виторг від реалізації продукції і послуг підприємства, з цього рахунка здійснюються розрахунки по зобов'язаннях фірми, у тому числі і по податковим відносинам і здійснюється видача готівки в касу підприємства. Порядок проведення і види розрахунків регламентуються «Положенням про безготівкові розрахунки України»; порядок оформлення документів для безготівкових розрахунків у банку зазначений у Положенні про розрахункові документи, затвердженому 16 вересня 83 р. №911.

Порядок відкриття рахунків регламентується Інструкцією Держбанку СРСР про розрахункові, поточні і бюджетні рахунки №28 від 30 жовтня 86 р. з доповненнями і змінами відповідно до листів Держбанку СРСР №1009 від 11 серпня 87 р., №301 30 червня 90 р., №320 від 30 серпня 90 р. і іншими.

Крім розрахункового рахунка підприємство має право відкривати в банку поточні, позичкові, контокорентні, валютні, рахунки фінансування капітальних вкладень, депозитні й інші рахунки. Набір рахунків, що відкриваються підприємством, визначається ним самим в залежності від розв'язуваних підприємством фінансових проблем, кваліфікації фінансових службовців підприємства, і можливостей, наданих зовнішнім середовищем.

Розрахункові рахунки відкриваються суб'єктам господарювання, які перебувають на господарському розрахунку, наділеним власними оборотними коштами і які мають самостійний баланс, наділеним правом юридичної особи.

Розрахункові субрахунки відкриваються суб'єктам господарювання, які мають окремі негоспрозрахункові підрозділи - магазини, склади, філії і т.п. - поза своїм місцезнаходженням. Такі рахунки відкриваються по клопотанню власника основного рахунка і використовуються для зарахування виторгу і проведення розрахунків за місцем перебування негоспрозрахункових підрозділів.

Поточні рахунки в установах банку відкриваються суб'єктам господарювання, які не перебувають на госпрозрахунку, не наділеним власними оборотними коштами і які не мають самостійного балансу. Поточні рахунки відкриваються структурним одиницям виробничих і науково-виробничих об'єднань, іншим госпрозрахунковим підрозділам, організацій і установ, розташованим поза їх місцезнаходженням. Поточні рахунки відкриваються також: установам і організаціям, які перебувають на держбюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками кредитів; підприємствам, організаціям і установам, яким виділяються кошти за рахунок республіканського бюджету для цільового використання; кооперативам за місцем перебування філій.

Порядок відкриття як поточних, так і валютних рахунків не має принципових розходжень і зводиться до представлення в обраний фірмою банк наступного набору документів:

 заява на відкриття рахунка;

 нотаріально завірена копія статуту фірми й установчих документів;

 свідоцтво про державну реєстрацію фірми;

 довідки про постановку на облік у податковій інспекції й органах управління позабюджетних фондів;

 довідка про постановку на облік в органах державної статистики;

 нотаріально завірена картка зразків підписів розпорядників кредитів підприємства (перший підпис) і контролерів (другий підпис)

Проведення касово-розрахункових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати фінансово-господарську діяльність об'єднань (підприємств). Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із держбюджетом по податковим зборам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під певні забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.

Оскільки грошові засоби є посередником у всіх розрахунках, очевидно, що для забезпечення нормального кругообігу коштів у народному господарстві, ведення діяльності в умовах ринкової економіки необхідно правильно і вчасно виконувати всі розрахунки. У свою чергу ефективність розрахункових операцій багато в чому залежить від стану бухгалтерського обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій. Перед фінансовим обліком, розрахунків і кредитів стоять наступні основні завдання:

 своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків як шляхом безготівкових перерахувань, так і готівкою;

 повне й оперативне відображення в облікових регістрах наявності і руху коштів і розрахункових операцій;

 дотримання діючих правил використання коштів по призначенню відповідно до виділених лімітів фондами і кошторисами;

 організація і проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів і стану розрахунків, вишукування можливостей недопущення виникнення простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;

 контроль за наявністю і схоронністю грошей у касі, на розрахунковому й іншому рахунках у банках;

 контроль дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності перерахування сум за матеріальні цінності, а також коштів отриманих у порядку кредитування.

2.2. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки, законом «Про банки і банківську діяльність» і іншими законами України. Дане Положення регулює здійснення безготівкових розрахунків у валюті України і на території у формах, передбачених законодавством, визначає формати, порядок заповнення й оформлення використовуваних розрахункових документів. Безготівкові розрахунки здійснюються через кредитні організації (філії) і /або Нацбанк по рахунках, відкритим на підставі договору банківського рахунка або договору кореспондентського рахунка (субрахунку).

Розрахункові операції по перерахуванню коштів через банк можуть здійснюватися з використанням:

1) кореспондентських рахунків (субрахунків), відкритих у Нацбанку;

2) кореспондентських рахунків (субрахунків), відкритих в інших кредитних організаціях;

3) рахунків учасників розрахунків, відкритих у небанківських кредитних організаціях, що здійснюють розрахункові операції;

4) рахунків міжфіліальних розрахунків, відкритих усередині однієї кредитної організації.

Списання коштів з рахунка здійснюється на підставі розрахункових документів за розпорядженням його власника або без нього у випадках, передбачених законодавством.

Порядок оформлення, прийому, обробки електронних платежів і здійснення розрахункових операцій з їхнім використанням регулюється окремими нормативними актами Нацбанку, і укладаються між банком і його клієнтами договорами, що визначають порядок обміну документами з використанням коштів захисту інформації.

Форми безготівкових розрахунків:

a) розрахунки платіжними дорученнями;

Платіжними дорученнями є розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий у цьому або іншому банку

b) розрахунки по акредитиву;

Акредитив являє собою умовне грошове зобов'язання, прийняте банком з доручення платника, зробити платежі на користь одержувача коштів по пред'явленню останнім документів, що відповідають умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку зробити такі платежі

c) розрахунки чеками;

Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця (особа яка має кошти в банку, якими вона вправі розпоряджатися шляхом виставляння чеків) банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачу (на користь якого виданий чек). Платником є банк, у якому знаходяться кошти.

d) розрахунки по інкасо.

Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої банк із доручення і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії з доручення від платника платежу. Для здійснення розрахунків по інкасо банк - емітент вправі залучати інші банки.

Форми безготівкових розрахунків обираються клієнтами банків самостійно і передбачаються в договорах, що укладаються ними зі своїми контрагентами.

Банки здійснюють операції по рахунках на підставі розрахункових документів: платіжних доручень, акредитивів, чеків, платіжних вимог; інкасових доручень, що дійсні протягом 10 календарних днів.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їхньої суми. Невиконані розрахункові документи можуть бути відкликані з картотеки в повній, частково виконані - сумі залишку.

Відкликання розрахункових документів здійснюється на підставі наданої в банк заяви клієнта. Банк здійснює відкликання платіжних вимог і інкасових доручень шляхом направлення в банк письмової заяви, на підставі заяви клієнта.

Відкличні платіжні доручення повертаються банками платникам; розрахункові документи в порядку інкасо - одержувачам коштів після їхнього надходження від банків, які обслуговують платників.

Крім безготівкових розрахунків між банком і підприємством існують і розрахунки готівкою (касові операції).

Треба врахувати, що банк не вправі приймати у свою касу від юридичних осіб готівку для зарахування її на рахунки третіх осіб. Прийом від клієнтів наявних коштів провадиться по оголошенню на внесок готівкою, установленої форми. Одержання коштів по чеку провадиться особі, яку зазначено в чеку, протягом 10 днів.

Розрахунки для клієнта проводяться готівкою в наступних випадках:

 при зарахуванні підприємством сум наявного виторгу на розрахунковий рахунок;

 при списанні підприємством або іншими клієнтами коштів з рахунка на заробітну плату, виплати, командировочні витрати, господарські і поточні нестатки (чеки);

 при оплаті банківських послуг (за відкриття рахунка, видачу чекової книжки).

Якщо підприємство тільки організується, то розрахунки починаються з внесення ним на розрахунковий рахунок грошової суми належної відповідно з законодавством частки його статутного капіталу.

Усі підприємства незалежно від організаційно-правової форми зберігають вільні кошти в банківських установах на відповідних рахунках на договірних умовах.

Порядок і терміни здачі готівки встановлюються банком, який обслуговує, кожному підприємству по узгодженню з керівником.

У касах підприємств може зберігатися готівка в межах лімітів, що встановлюються банком щорічно. Ліміт залишку каси визначається виходячи з обсягів готівково-грошового обороту підприємств, порядку термінів здачі готівкових коштів у банк, забезпечення схоронності і скорочення зустрічних перевезень цінностей. Підприємства зобов'язані здавати у банківські установи всю готівка понад установлені ліміти.

3. Банківський кредит

3.1. Умови та порядок отримання банківського кредиту.

Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Фінансові відносини підприємства з банківськими установами 📙 Реферат → 🆔 296939