Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його функції і значення в діяльності банків

         ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м. Київ)

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Доповідь на тему:

«Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його функції і значення в діяльності банків»

ЛЬВІВ-2011

План

1. Передумови виникнення та функціонування ФГВФО України…………….3

2. Організаційна структура ФГВФО України, його фінансування та заходи впливу на фінансову сферу………………………………………………………5

3. Зарубіжний досвід діяльності фондів гарантування вкладів та його вплив на ФГВФО України……………………………………………………………...10

Висновки…………………………………………………………………………13

Список використаних джерел…………………………………………………..15

Додатки

1. Передумови виникнення та функціонування ФГВФО України

Фінансова система – кровоносна система будь-якої економіки. Невід’ємною частиною фінансової системи будь-якого типу є банківська система. Сучасну банківську систему неможливо уявити без системи гарантування вкладів (депозитів).

В Україні функцію гарантування вкладів покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Фонд є державною, спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Основною ціллю діяльності Фонду в Україні є захист прав та інтересів фізичних осіб – вкладників банків, філій іноземних банків. Фонд гарантує вклади громадян, які розміщені у учасниках (тимчасових учасниках) Фонду в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки, в розмірі вкладів, але не більше 150 000 грн.

Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми вiдшкодування за вкладами за рахунок коштiв Фонду в грошовiй одиницi України з дня настання недоступностi вкладів. Недоступнiсть вкладiв - неможливiсть одержання вкладу вкладником, вiдповiдно до умов договору, яка настає з дня призначення лiквiдатора учасника Фонду [1].

Передумовою до створення Фонду стало банкрутство кількох великих банків, в яких були сконцентровані значні фінансові ресурси, які зрештою не були компенсовані. Тому, як взірець, був взятий закордонний досвід гарантування вкладів фізичних осіб. Спочатку величина гарантованої суми становила 500 грн. Поступово цей показник збільшився до 150000 грн.

В Українi на даний момент учасниками Фонду є 169 (Додаток В) постійних і 6 тимчасових (Додаток Г) банків, філій іноземних банків, якi мають банкiвську лiцензiю на право здiйснювати банкiвську дiяльнiсть та свiдоцтво учасника Фонду. Єдиним виключенням з цього правила є ВАТ "Державний Ощадний Банк України", який не є учасником Фонду. Це пояснюється тим, що  Ощадбанк є державним банком, а повернення депозитів гарантується Урядом за рахунок коштів Державного бюджету. В той же час, це суперечить інтересам вкладників, які розмістили кошти в інших банках, або не відкривали депозитні рахунки взагалі.

На даний час активи Фонду формуються за рахунок початкових внесків банків у розмірі 1% від статутного капіталу і єдиного для усіх регулярного внеску - двічі на рік по 0,25% від суми вкладів. Також, може встановлюватись спеціальний збір, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання  ним  у  повному обсязі   своїх   зобов'язань .

Розмір ФГВФО станом на 1 січня 2011р. становив 3,3903 млрд. грн.          1 червня 2010 р. становив 2,798 млрд. грн. Порівняно з червнем попереднього року, показник збільшився на 21,2 %. Але все ще залишається меншим ніж розмір Фонду станом на 1 січня 2010 року - 4,303 млрд. грн.

Можливості Фонду вдвічі менші, ніж до кризи, і за рахунок чого будуть повертатись можливі «проблемні вклади» - наразі не відомо.

Відношення між активами ФГВФО та загальним обсягом депозитів фізичних осіб становить 1,16%, тоді як, відповідно до світової практики, система захисту вкладів вважається достатньою, якщо її сумарні активи становлять 5% від суми гарантованих депозитів.

Для того, щоб активів Фонду було достатньо (в теорії) - розмір Фонду варто збільшити принаймні в 4 рази. Це здається нереальним завданням, тим більше на фоні збиткової діяльності банківської системи.

2. Організаційна структура ФГВФО України, його фінансування та заходи впливу на фінансову сферу

Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього, він має статус юридичної особи, володіє відокремленим майном, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція (Додаток А). Адміністративна рада складається із п’яти членів, які відсилаються КМУ (2), НБУ (2) та АУБ (1) та координує роботу Фонду, затверджує організаційні питання, здійснює контроль і нагляд за його діяльністю, зокрема, видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до її повноважень, які є обов’язковими до виконання банками-учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Членами адміністративної ради Фонду є: Кротюк Володимир Леонідович, Максюта Анатолій Аркадійович, Кравець Андрій Миколайович, Сугоняко Олександр Анатолійович, Новіков Віктор Володимирович.

Виконавчу дирекцію очолює директор-розпорядник Фонду. Директор-розпорядник Фонду та члени виконавчої дирекції призначаються на посади та звільняються з них адміністративною радою Фонду.

Виконавча дирекція вирішує питання, що пов’язані з поточною діяльністю Фонду. Вона розробляє та подає на затвердження адміністративній раді певні документи, а також приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам у разі настання недоступності вкладів і розглядає звернення вкладників. Окрім цього, виконавча дирекція здійснює в обмеженому обсязі безвиїзний та виїзний нагляд банків- (тимчасових) учасників Фонду. Порядок проведення перевірок детально регулюються "Положенням про порядок проведення перевірок банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями).

Учасниками Фонду є всі банки-юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. Банки Фонду поділяються на дві категорії: учасників та тимчасових учасників. Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені НБУ економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та в стані виконувати свої зобов’язання перед вкладниками. Банки, які не виконують економічних нормативів та/або дія їх ліцензії зупинена, переводяться до категорії тимчасових учасників Фонду. У разі відкликання банківської ліцензії НБУ Фонд виключає банк із числа учасників (тимчасових учасників) Фонду. Залучені банком вклади до дня його виключення з числа учасників або переведення до категорії тимчасових учасників Фонду, відшкодовуються у разі настання їх недоступності. За даними сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб www.fg.org.ua станом на лютий 2009 року у Фонді знаходиться 183 банки-учасників та 0 банків тимчасових-учасників, а вклади 4 банків відшкодовуються. Динаміка зміни розміру суми відшкодування:

Фінансування Фонду

Як вже зазначалося, банки-(тимчасові) учасники зобов’язані сплачувати збори до Фонду (Додаток Б). Початкові збори сплачуються новоствореними банками після отримання ліцензії в розмірі 1 % зареєстрованого статутного капіталу. Банки з поновленою ліцензією звільняються від таких зборів. Регулярні збори нараховуються двічі на рік в розмірі 0,25 % загальної суми вкладів, включаючи нараховані відсотки та сплачуються рівними частками щоквартально. А спеціальні збори встановлюються, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов’язань. Вони не повинні перевищувати на рік розмір регулярного збору. Якщо банки не сплачують своєчасно або в повному обсязі збори, вони зобов’язані сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не перерахованої суми за кожний день прострочення. Подальшими джерелами фінансування Фонду є початковий внесок НБУ у розмірі 20 млн. грн. НБУ може також надавати Фондові кредити під заставу ЦП за ціною не нижче середньострокового (5 років) індексу інфляції. Кабінет Міністрів України також уповноважений надавати кредити у грошовій формі або у вигляді державних ЦП, але тільки, якщо інші форми фінансування вичерпані. Ліміт кредитування на наступний рік визначається щорічно в десятикратному розмірі надходжень від банків – учасників Фонду за 1 півріччя поточного року. Отримані ЦП Фонд має право реалізувати на відкритому ринку, використовувати в якості застави при отриманні кредитів у банків, іноземних кредиторів, НБУ, або тримати їх до погашення. Фонд може також перераховувати свої кошти на депозитні рахунки в НБУ, за яким отримуватиме доходи. Взагалі, Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.

Нарахування та сплата зборів до Фонду з боку банків деталізується окремим Положенням, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду. Нинішній її розмір, визначений за середньоарифметичним вкладом фізичної особи, насправді служить обмеженням.Для вирішення цієї проблеми Н. Бицька пропонує підвищити розмір відшкодування за рахунок збільшення кількості джерел фінансування, наприклад, регулярного перерахунку частини прибутку НБУ до Фонду, а також забезпечення прибутковішого розміщення коштів Фонду, наприклад, за рахунок їх інвестування не тільки в державні, а й в іпотечні цінні папери. Також запропоновано запровадити диференційовані ставки за внесками банків до Фонду в залежності від ризику банку.

Заходи впливу Фонду

Для виконання своїх повноважень, Фонд здійснює перевірки банків, в тому числі і шляхом залучення незалежних експертів за рахунок власних коштів. Фонд має також право брати участь у перевірках, які здійснюються НБУ, з питань, що належать до його компетенції. Окрім цього, він уповноважений застосовувати такі заходи впливу:

1) Переведення банків до категорії тимчасових учасників Фонду, внаслідок чого Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами фізичних осіб, які залучаються цим банком після оголошення останнього тимчасових учасником. Тому за такими вкладами регулярний збір до Фонду не сплачується. Згідно п. 3.1.1. Положення "Про застосування заходів впливу до банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", підставами для цього заходу можуть бути:

а) невиконання банком економічних нормативів Н1, Н2 та / або Н3 згідно даних НБУ, крім випадків повідомлення НБУ про прийняте рішення щодо капіталізації банку;

б) встановлення будь-яких обмежень на проведення банком банківських операцій з боку НБУ щодо залучення або відкриття і ведення поточних рахунків фізичних осіб;

в) призначення НБУ тимчасової адміністрації банку;

г) порушення банком законодавчих вимог.

В разі переведення банку до категорії тимчасових учасників, Фондом здійснюється інспекційна позапланова перевірка даного банку.

2) Виключення банків із числа учасників (тимчасових учасників), яке здійснюється Фондом в разі відкликання ліцензії НБУ на здійснення банківської діяльності або в разі припинення здійснення банком операції щодо залучення вкладів фізичних осіб. Такий захід не позбавляє вкладників, вклади яких були залучені до дня отримання банком повідомлення про переведення його до категорії тимчасових учасників, права на відшкодування таких вкладів у разі настання їх недоступності відповідно до цього Закону.

3) Фонд зобов’язаний порушити перед НБУ питання про застосування до банку заходів впливу у разі виявлення ним порушення.

4) У разі виявлення порушень, зазначених у пп. "а-в" пункту 1 Фонд може направити до банку лист-попередження. У листі-попередженні Фонд визначає строк, протягом якого банк повинен усунути зазначені порушення, а також попереджає банк про застосування заходів впливу у разі неусунення банком протягом визначеного строку хоча б одного із порушень, вказаних у листі. Банк протягом 5 робочих днів з дня отримання від Фонду листа-попередження, зобов’язаний подати до Фонду план заходів, що будуть ужиті банком, із зазначенням строку усунення порушення. Строк виконання зобов’язання банку не повинен перевищувати 90 календарних днів або строк, визначений у листі-попередженні.

3. Зарубіжний досвід діяльності фондів гарантування вкладів та його вплив на ФГВФО України

Учасники банківського ринку пропонують регулятору ввести додаткові відрахування до Фонду гарантування вкладів для фінустанов, які залучають депозити від населення за ставкою, яка істотно перевищує інфляцію. На їх думку, це дасть вкладникам зрозуміти, що ризики в цьому банку завищені, і одночасно не дозволить банкам перекласти відповідальність за власні спекуляції на більш консервативних колег.

Не виникає cумнівів в тому, що більше сплачувати до Фонду повинен той, хто більше ризикує – адже підвищується ймовірність неспроможності виконання всіх своїх зобов’язань. І навпаки – якщо банк функціонує стабільно, не вкладає кошти в надризикові об’єкти – можуть застосовуватися понижуючі коефіцієнти.

Також, якщо фінансове становище окремо взятого банку протягом певного часу постійно погіршується, банк стає менш надійним – то в такому випадку потрібно вимагати додаткових внесків до Фонду адже «завдяки» такому банку Фонд ризикує втратити сотні мільйонів гривень.

Потрібно встановити граничний відсоток прибутковості високодохідних (а значить - високоризикових) цінних паперів, в які вкладають свої фінансові ресурси банківські установи - тим самим зменшиться кількість високоризикових вкладень.

В даних умовах доцільним є запровадження диференційованого розміру внесків банків, залежно від якості кредитного портфеля і ступеня ризикованості здійснюваних ними операцій. Цілком виправданою може бути система, що передбачає підвищений рівень розміру регулярного внеску у разі виникнення проблем із якістю кредитного портфеля.

Між іншим, такі схеми сплати внесків існують у 14 країнах світу, у тому числі - в США.

Запровадження такої системи поставить банки, що ведуть ризиковану діяльність, перед вибором: зменшити ризики або відмовитися від залучення коштів фізичних осіб.

Відсутність диференційованості внесків фактично призводить до того, що банки, які здійснюють безпечні капіталовкладення, фінансують оплату зобов’язань банків, що ведуть високоризикову діяльність.

Якщо згадати про розмір гарантованої суми – то в Росії розмір страхового відшкодування не на багато вищий за аналогічний показник в Україні і становить 700 000 руб. (що приблизно складає 180000 грн.).

До недавнього часу розмір страхового відшкодування в США складав 100000 доларів США. Однак у 2008 році було тимчасово, до 31 грудня             2013 року, підвищено гарантовану суму до 250 000 доларів США (а це майже 2 млн. грн.). Цей крок було зроблено у зв’язку з відтоком депозитів фізичних осіб, що стало наслідком падіння рівня довіри населення до фінансових ринків і банківської системи вцілому.

Гарантована сума вкладу в Швейцарії складає 100000 швейцарських франків. Захищеними є також вклади нерезидентів, які мають рахунки в Швейцарії (що в еквіваленті складає близько 780000 грн.).

Уряд Австралії взагалі оголосив безлімітну гарантію депозитів протягом наступних трьох років. Але зрозуміло, що необмежене гарантування депозитів не має майбутнього, і у випадку банкрутства кількох потужних банків ніякого фонду не вистачить на повне повернення вкладів громадян. Необмежене гарантування може існувати лише на папері.

Показник гарантованої суми може відрізнятись в рази, в залежності від країни (Додаток Ґ).

Порівняно з іншими країнами, в Україні розмір гарантованої суми залишається відносно малим, однак збільшення гарантованого розміру вкладів викличе необхідність збільшення єдиного для всіх банків розміру внеску. По – перше, це не є справедливим стосовно банків, які зважено підходять до питання прийняття ризиків і ставить їх в один ряд з тими установами, що занадто ризикують і тим самим наражають на небезпеку свою платоспроможність перед клієнтами. По – друге, зростаючі витрати банків на оплату внесків до Фонду гарантування швидше за все будуть перенесені на клієнтів банків. Тим самим віддалятиметься перспектива зниження рівня відсоткових ставок за кредитами, які є на багато вищими за аналогічні показники сусідніх країн. А високі кредитні ставки, як відомо, гальмують розвиток малого і середнього підприємництва. Можуть зменшитись ставки за депозитами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мав би відшкодовувати вклади не за фактом банкрутства банку, а за фактом самого неповернення депозиту . Фонд, який не гарантує цього, просто не потрібен.

ФГВФО повинен спрацьовувати не тоді, коли банк визнано банкрутом – а за самим фактом невидачі (затримки) депозиту. Вкладнику абсолютно все рівно – банк визнано банкрутом, чи ні. Йому треба забрати власні кошти, цього достатньо.

Неправильним є й те, що Ощадбанк не є учасником Фонду. Це, по-перше, надає йому конкурентної переваги. По-друге, у разі банкрутства Ощадбанку збитки відшкодовуватимуться за рахунок Державного бюджету, тобто усіх громадян, а не інших банків .

Наявність Фонду позбавляє вкладників необхідності цікавитись фінансовим становищем банківських установ, їх фінансовою стійкістю. Значна частина громадян, потенційних вкладників, особливо не переймаються надійністю банківських установ. І часто вкладають кошти не в найнадійніші банки - а в ті, які обіцяють більші відсотки, мовляв в разі банкрутства банку все - рівно заберу свій депозит через Фонд гарантування вкладів. Цим якраз і користуються дрібні банківські установи, які «відбирають» клієнтів у більш надійних банків.

Висновки

Як з’ясувалося, Фонд не виконує покладених на нього завдань і функцій. І варто замислитись, чи взагалі потрібен фонд, який не гарантує повернення вкладів фізичних осіб до моменту визнання банківської установи банкрутом, фонд, ресурсів якого може не вистачити на повернення депозитів вкладникам найбільшого банку України, фонду, який не гарантує повернення внесків громадян в золоті чи будь-яких інших дорогоцінних металах [18], а також не гарантує повернення коштів юридичних осіб взагалі.

Звичайно, ліквідація Фонду може призвести до падіння рівня довіри населення до банків, але, тим не менше громадяни тримають дорогоцінні метали в фінансових установах, не зважаючи на відсутність механізму їх повернення. І відсутність фонду гарантування вкладів у дорогоцінних металах не гальмує цей вид вкладень.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати невідповідність Фонду гарантування вкладів теперішнім реаліям. Зокрема, як в обсязі фінансових ресурсів – так і в процедурі повернення коштів громадянам.

В результаті проведеного дослідження було сформульовано такі пропозиції:

-         законодавчо зобов’язати відкрите акціонерне товариство “Державний Ощадний Банк України” стати членом ФГВФО;

-         запровадити диференційований розмір внесків банків, залежно від якості кредитного портфеля і ступеня ризикованості здійснюваних ними операцій;

-         зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб  відшкодовувати вклади не за фактом банкрутства банку, а за фактом неповернення депозиту;

-         варто ввести додаткові відрахування до Фонду гарантування вкладів для фінансових установ, які залучають депозити від населення за ставкою, яка істотно перевищує інфляцію;

-         необхідне втручання НБУ у відсоткову політику банків;

-         потрібно встановити граничний відсоток прибутковості цінних паперів, в які вкладають свої фінансові ресурси банківські установи;

-         варто дослідити доцільність спеціалізації банківських установ.

Список використаних джерел:

1.                  Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" від 14.07. 2000 № 891/2000.

2.                  Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001р. № 2740-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

3.                  Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 № 2 (із змінами та доповненнями).

4.                  Положення "Про порядок визначення банків – агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2003 № 28(із змінами та доповненнями).

5.                  Положення "Про порядок проведення перевірок банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.10.2002 № 7 (із змінами та доповненнями).

6.                  Тігіпко С. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрями розвитку // Вісник НБУ. – 2004. - № 8.

7.                  Положення "Про порядок нарахування і сплати зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.01.2000 № 1

8.                  Положення "Про застосування заходів впливу до банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.11.2002 № 11 (у редакції рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.07.2005 № 40) // Офіційний Вісник України. – 2002. – N 50. – ст. 2271.

2