Фірма, що має обмежені фінансові  і виробничі ресурси, завжди матиме нижчий рівень рентабельності

     Безпосередньо організація керування фінансами  залежить від розмірів компанії і  виконуваних нею задач. При вирішенні  фінансових питань необхідно точно  трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити,  що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків,  чистий - після  їхньої  сплати,  тобто це ті засоби, який компанія може використовувати за своїм розсудом.  У свою чергу чистий прибуток, у залежності  від  виконуваних ним функцій,   ділиться на розподілений, тобто  той що пішов на виплату дивідендів чи  взагалі в особисті  доходи власників фірми,  і нерозподілений,  тобто вкладений у виробництво.  Якихось особливих рецептів  відносно розподілу чистого прибутку не існує, - усе залежить від конкретних цілей фірми і її фінансового стану.  Можна лише відзначити, що прибуток, який  розподіляється,  складає зазвичай 30-50%  чистого прибутку.

     В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального  розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело  фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Основним  чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

     Ще  один чинник, який істотно впливає  на розмір чистого прибутку, - це сукупні  витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

     З плануванням прибутку тісно пов'язане  касове  планування, тобто  процес оцінки всіх джерел надходження і  видатків наявних засобів протягом  визначеного періоду часу.

     Основна задача  тут - визначити мінімальний  розмір оборотного капітал,  необхідного для перетворення готівки в товарні запаси,  потім  у  дебіторську заборгованість і,  нарешті, знову в готівку.

     Оборотним капіталом  звичайно  вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів)  над  короткостроковими  пасивами. Збалансованість оборотного капіталу обов'язкова в силу цілого ряду причин: вона дає можливість вчасно оплачувати рахунки  за матеріали і робочу силу,  робити витрати, зв'язані з виробничою і збутовою  діяльністю,  користуватися стійкою кредитною репутацією.

     Визначивши  потребу  в  оборотних  коштах,  необхідно скласти прогноз надходження  і витрат наявних засобів,  необхідних  для планування виплати  дивідендів,  оплати відсотків і  погашення  кредитів. Функції такого прогнозу виконує касовий бюджет, що  відбиває  передбачувані надходження готівки і її використання, а також потреба в  кредитах чи неможливе  одержання надлишків готівки. 

     Як  стабілізуючий фактор повинні також  виступати спеціальні резерви і  фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати засоби,  щоб мати  їх  на  майбутні витрати - сплату податків,  погашення боргів,  заміну устаткування і т.д.