Фіскальне регулювання посткризового розвитку в Польщі

Реферат

з предмету “Оподаткування підприємства”

на тему: Фіскальне регулювання посткризового розвитку в Польщі

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

І. Загальна характеристика податкової системи Польщі………………………….4

ІІ. Польська економіка під час та після світової кризи…………………………..10

ІІІ. Законодавча база, змінена під Євро 2012……………………………………..15

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..19

ВСТУП

На зламі 80-90-х років постсоціалістичні країни Східної Європи та колишнього Радянського Союзу розпочали реформування економічної та політичної систем. Незважаючи на дещо подібні стартові умови реформування, Польща, яка першою стала на шлях радикальних суспільно-економічних трансформацій, досягла за останні десять років набагато вагоміших успіхів порівняно зі своїми східними сусідами.

Після понад чотирьохрічного членства в Європейському союзі Польща зміцнює та осучаснює свій економічний потенціал, зміцнює фундаменти перспективного розвитку. Результат членства це: прискорення темпу економічного зростання, динамічне збільшення оборотів зовнішньої торгівлі, щоразу більш активна інвестиційна та інноваційна діяльність, збільшення надходження прямих іноземних інвестицій, структурні перетворення в сільському господарстві та на селі, поступове збільшення доходів та рівня життя населення.

За відносно невеликий період польським реформаторам удалося досить швидко стати на шлях нарощування валового національного продукту, підвищити конкурентноздатність продукції на світовому ринку, досягнути значного зростання іноземних інвестицій та ін.

У Польщі впродовж останніх кільканадцяти років владою було справді багато зроблено з метою реформування і поліпшення функціонування економіки — виразним прикладом чого є, власне, виявлена польською економікою стійкість до світової кризи

І.Загальна характеристика податкової системи Польщі

Податкова система Республіки Польща (РП) характеризується обмеженою кількістю податків та обов'язкових платежів. Усього їх нараховується 11. Як і в інших країнах світу, їх умовно можна поділити на дві групи: державні та місцеві. До перших належать податкові платежі з фізичних осіб, податок на доходи юридичних осіб, на товари та послуги, акцизний збір, податок з ігор. До місцевих належать сільськогосподарський податок, податки на лісове господарство, на нерухомість, транспортний податок, податок з власників собак, податок на спадщину та дарування. У загальному бюджеті держави майже 94 % становлять надходження від податкових платежів, причому більша частина з них — непрямі податки (податок на товари та послуги, акцизні збори та податок з ігор). З усієї кількості непрямих податків податок на товари та послуги становить приблизно 39 %, а акцизні збори — понад 20 %.

Основним з непрямих податків є податок на товари та послуги, який за своєю економічною суттю є податком на додану вартість. Він має три ставки: основна — 22 %, знижена — 7 та 3 % і нульова.

Знижена 7%-на ставка здебільшого застосовується на перероблені продукти харчування, товари для дітей, будівельні матеріали та роботи (пов'язані з будівництвом житла), продукцію та товари сфери охорони здоров'я, послуги пасажирського транспорту, туристичних бюро, підприємств громадського харчування та деякі муніципальні послуги.

За ставкою 3 % оподатковуються товари та послуги підприємств сільського, лісового, мисливського, рибного господарств, а також ряд товарів імпорту цієї ж сфери виробництва.

Нульова ставка застосовується на експортні товари та послуги, внутрішній продаж та імпорт засобів сільського та лісового господарства, книги, пресу, продаж квартир, добрив, засоби захисту рослин, корми для худоби, сільськогосподарські машини, трактори та інструменти.

Звільняються від оподаткування народні ремесла та живопис, надання послуг у сфері сільського господарства, послуги, які пов'язані з лісовим та рибним господарствами, фінансові послуги, послуги у сфері культури, мистецтва, науки, освіти, зв'язку, урядової та територіальної діяльності, юстиції, національної та громадської безпеки, надання послуг торговельними організаціями. Крім того, звільняються від сплати податку деякі об'єкти оподаткування, організації без права відшкодування цього податку, платники, які сплачують прибутковий податок у формі "податкової картки", а також фірми та підприємства, у яких працюють інваліди.

Другим за значенням та питомою вагою серед непрямих податків є акцизний збір. Він стягується з продукції спиртової промисловості, вина, пива, тютюнових виробів, автомобілів та електронного обладнання вищої категорії якості.

Ставка акцизного збору залежить від типу товарів та напрямку їх застосування. Вона застосовується як:

• відсотки до ціни продажу (без нарахованого ПДВ);

• сума в національній валюті на одиницю продукції;

• різниця цін;

• відсоток до роздрібної ціни;

• сума на одиницю товару (передусім це стосується цигарок). Здебільшого застосовується сума на одиницю виробу. Податкове навантаження на продукцію внутрішнього виробництва та на ту, що імпортується, однакове. Базою оподаткування є оборот продукції, а щодо імпортованих товарів — митна вартість, збільшена на суму митних зборів. На тютюнову продукцію ставка збору встановлюється у вигляді відсотка — суми. Так, відсоткова частина становить 25 % роздрібної ціни, а сумарна встановлюється залежно від періоду протягом року, причому вона однакова незалежно від місця виробництва товару. На продукцію спиртової промисловості, на всі вироби міцністю не нижче ніж 18 % діє єдина ставка податку як для вітчизняної, так і для імпортної продукції. Але і в цьому разі ставка залежить від періоду. Ставка акцизного збору на пальне встановлюється на 1000 літрів, на автомобілі залежить від фірми-виробника (вітчизняна чи іноземна), а також від об'єму двигуна. Причому цей податок стягується перед першою реєстрацією автомобіля в РП.

До непрямих податків належить також податок з ігор. Цією діяльністю можуть займатися тільки особи згідно з умовами Акту "Про азартні ігри та взаємні парі". При цьому каталог ігор і парі має бути зареєстрований у статуті. До азартних ігор зараховуються ігри з метою виграшу грошей або призів, результат яких залежить від випадку. Це лото, лотерея жеребкування, ігри в казино, цифрові ігри, карти. Взаємні парі — це парі на грошові виграші, які залежать від результатів:

• спортивних змагань людей, тварин, коли люди роблять ставки, а сума виграшу визначається сумою зароблених ставок, як на тоталізаторі;

• різноманітних парі, в яких сума ставок та сума виграшу залежать від співвідношення ставок та виграшу, яке узгоджується між одержувачем та платником ставки.

Повноваження щодо визначення гри як азартної або парі як взаємного має міністерство фінансів РП. Слід зазначити, що держава має

монополію на проведення діяльності у сфері цифрових ігор та грошових лотерей.

Одним із основних прямих податків є податок на доходи фізичних осіб. Він стягується з усіх видів доходів фізичних осіб. Законодавчою базою для сплати цього податку є Акт "Про податок на доходи фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 1992 року. Цей документ виділяє джерела одержання доходу та спосіб їх оподаткування. Джерелом одержання доходів є заробітна плата за контрактами, пенсії, ануїтети, несільськогосподарська діяльність, прибуток від капіталу.

У РП застосовується дві форми оподаткування:

• загальні умови, коли сплата податку здійснюється фізичними особами відповідно до податкової шкали, яка встановлюється на конкретний рік;

• загальна сума. Ця форма може обиратися платником податку самостійно, коли він займається обмеженою економічною діяльністю і здійснює сплату у формі акордного податку або "податкової картки". Така форма є обов'язковою при оподаткуванні деяких видів доходів з таких джерел, як участь у прибутках, перемога у змаганні, від незадекларованих джерел одержання доходу тощо, не залежить від доходів фізичних осіб із різних джерел.

При оподаткуванні на загальних умовах ставки побудовані за прогресивною шкалою, і всі платники поділяються на три групи. Але доходи цих груп, як і сума, яка звільняється від оподаткування, визначаються щорічно залежно від зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці загалом за останні три квартали попереднього року. При цьому ставки оподаткування мають тенденцію до зниження. Ставка акордного податку на зареєстрований дохід встановлюється залежно від виду діяльності. Ставка оподаткування доходу від діяльності, пов'язаної з наданням послуг, становить 8,5 %; доходу від виробничої та будівельної діяльності — 5,5 %; доходу від надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування — 3,0 %. Ставки "податкової картки" визначаються статусом платника податку і щорічно переглядаються залежно від зростання цін на споживчі товари та послуги в період перших трьох кварталів попереднього перед податковим року відносно відповідного періоду попереднього року. Сума податку залежить від форми та сфери діяльності, кількості працівників і осіб, які проживають за місцем здійснення економічної діяльності.

Ставка акордного оподаткування з різних джерел одержання доходу може дорівнювати 20 % (наприклад, при наданні знижки чи зменшенні відсотків за цінними паперами, дивідендами або іншими доходами від участі в доходах юридичних осіб) та 10 % (від перемоги у змаганнях чи іграх). Податки від незареєстрованих джерел доходів стягуються за ставкою 75 %.

Загальна сума цього податку становить 18 % усієї суми одержаних податкових платежів. Але частка його в ВВП останнім часом має тенденцію до зниження.

Податок на доходи юридичних осіб. Законодавчим документом щодо сплати цього податку є Акт "Про податок на доходи юридичних осіб", який введений в дію з 1.01.1992 року. Він стягується з доходів юридичних осіб, структур без статусу юридичної особи. Не підлягають оподаткуванню доходи від сільськогосподарської діяльності та лісового господарства. За цим податком діє єдина ставка — 30 % з перспективою подальшого її зниження до 22 % у 2004 році. Зазначений податок є джерелом доходу як для державного бюджету, так і для органів місцевого самоврядування. Питома вага його в усіх податкових платежах становить близько 12 %, а частка у ВВП — понад 2,5 %.

Місцеві податки та збори є основним джерелом доходів гмін (місцевих органів самоврядування). Крім прямих податків, які сплачуються в місцевий бюджет, сюди належить також прибуток від податків з фізичних осіб, які здійснюють економічну діяльність і сплачують податок у формі "податкової картки".

Податок на нерухомість. Законодавчим документом цього податку є Акт "Про місцеві податки та збори". Його сплачують фізичні, юридичні особи та підприємства без утворення юридичної особи. Об'єктом оподаткування виступають одиниця майна, приватна власність або безстроковий узуфрукт на нерухомість, майно або приватні будівлі, які нероздільно не пов'язані з землею. При оподаткуванні житлової одиниці об'єктом є корисна площа (квадратні метри), для будівлі об'єктом оподаткування є вартість, яка становить базу для розрахунку амортизації, для землі — її площа. Ставка податку у сфері статутної компетенції встановлюється для кожного податкового ринку Радою гміни при прийнятті резолюції. Оцінка податку для фізичних осіб проводиться відповідними податковими органами, для юридичних осіб — шляхом самооцінки.

Сільськогосподарський податок був введений з 1 січня 1985 року Актом "Про сільськогосподарський податок". Базою для оподаткування є доходи сільськогосподарського виробництва та оподатковуваний оборот. Суб'єктами оподаткування виступають юридичні та фізичні особи, а також особи без статусу юридичної особи, які на 1 січня даного податкового року є власниками або користувачами об'єктів сільського господарства.

Об'єктом оподаткування є землі сільськогосподарських угідь, озера, площа під будівлями.

Сільськогосподарська площа визначається у переведених гектарах, які являють собою одиницю виробництва і відображають здатність сільського господарства до створення прибутків. Перерахування фактичної площі сільського господарства у переведені гектари здійснюється за допомогою "масштабу". Його розмір залежить від типу сільськогосподарської землі, її класу та розміщення по території в одному з чотирьох районів. Розмір ставки для кожного податкового року встановлюється відповідно до площі одного переведеного гектара у вигляді фінансового еквівалента 2,5 центнера жита за перші три квартали попереднього податкового року.

Транспортний податок. Законодавчим документом є Акт "Про місцеві податки та збори". Його сплачують юридичні та фізичні особи, організації та підприємства без статусу юридичної особи, які є власниками транспортних засобів.

Податок на спадщину та дарування. Законодавчим документом є Акт "Про спадщину та дарування". Об'єктом оподаткування виступають об'єкти, розташовані як на території РП, так і за її межами, або право власності, яке реалізується за кордоном, якщо на момент передачі спадщини чи укладання контракту особа, яка одержує спадщину, є громадянином РП або має постійне проживання у РП. База оподаткування — вартість одержаних речей або прав власності після утримання позик та зобов'язань, тобто чиста вартість, яка встановлюється відповідно до стану справ та прав власності на день одержання за ринковою ціною на день створення податкового зобов'язання. При встановленні конкретної ціни визначається податкова група, до якої належить особа-одержувач. Віднесення до конкретної групи залежить від відносин, у яких знаходяться особа-одержувач та особа, від якої одержують спадщину або права власності. При оподаткуванні визначена сума звільняється від сплати податку, а потім оподаткування здійснюється за особливою податковою шкалою, яка діє на день створення податкового зобов'язання. Слід також зазначити, що розмір суми, яка не підлягає оподаткуванню, а також вартість речей та прав власності постійно переоцінюються.

ІІ. Польська економіка під час та після світової кризи

Польська економіка надзвичайно добре дає собі раду в умовах світової економічної кризи, незважаючи на те, що, як і інші країни, вона відчуває потужний вплив кризових явищ на окремі процеси. Впродовж усього 2008 року у Польщі було зафіксовано високі темпи економічного зростання, хоча у першому півріччі 2008-го це не було поодиноким явищем серед країн — членів Євросоюзу: вище, ніж у Польщі (6,4%), зростання в першому кварталі 2008 року мали також Румунія (8,9%), Словаччина (8,2%) i Литва (7,0%). Проте в наступні місяці ситуація почала змінюватися, і вже в четвертому кварталі 2008-го Польща вийшла на провідні позиції за показниками економічного зростання, хоч і її результат був значно нижчим, ніж у попередні періоди.

Торік Польща отримала сукупні 2,6% зростання ВВП, що зумовлено і посиленням світової кризи, і послабленням кон’юнктури серед головних торговельних партнерів. Однак треба наголосити, що аж у 19 країнах — членах Європейського Союзу в останньому кварталі 2008 року було зафіксовано економічний спад.

У першій половині 2009 року масштаб кризи та кількість охоплених нею держав ЄС зростали, і у другому кварталі 2009-го з’ясувалося, що Польща залишилася єдиною серед європейських країн, де спостерігався приріст ВВП. Польський показник економічного зростання сягнув 1,2% (за даними Євростату; натомість, за польською статистикою, зростання ВНП Польщі у першому кварталі 2009-го становило 0,8, a в другому — 1,1%). Це був один з небагатьох додатних результатів розвитку у світі.

Згідно з опублікованим на початку листопада 2009 року економічним прогнозом для держав ЄС, Європейська комісія передбачає, що Польща буде єдиною країною Євросоюзу, яка у 2009 році матиме економічне зростання, що свідчить про небачений досі масштаб кризових процесів у світі. Європейська комісія наголосила, що міцний фундамент польської економіки дозволив їй краще, ніж будь-якій іншій державі Центрально-Східної Європи, пережити світову кризу.

Наприкінці 2008-го здавалося, що хоча Польща легше, ніж багато інших країн, переносить глобальні економічні кризові явища, проте і їй не вдасться уникнути падіння ВВП. Сьогодні майбутнє виглядає набагато більш оптимістично: більшість економістів погоджуються, що Польща завершує 2009 рік із плюсом, хоча й невеликим (близько 1%). Це підтверджує також Європейська комісія, яка у прогнозі на 2009 рік підвищила для Польщі розмір ВВП з 1 до 1,2%, натомість для всього ЄС передбачивши сукупне падіння ВВП на рівні 4,1%.

На думку Європейської комісії, цього року польська економіка повинна розвиватися швидше, ніж увесь Євросоюз. На 2010-й для Польщі прогнозується зростання ВВП на рівні 1,8%, а для ЄС-27 — 0,7%.

Існує кілька факторів такого безсумнівного успіху. Один із них експерти вбачають у відносно незначній залежності Польщі від іноземних ринків (експорт становить менш як 40% польського ВВП) за одночасно досить великого споживання на внутрішньому ринку. Значний внутрішній попит, й особливо — індивідуальне споживання, посилене скороченням податків та індексацією пенсій і соціальних виплат, змогли достатньо компенсувати падіння зовнішнього попиту. В результаті частина продукції, яка не знайшла своїх покупців за кордоном, була продана всередині країни.

У першій половині 2009 року польський експорт зменшився на 22,5% порівняно з першим півріччям 2008-го і становив 45,7 млрд. євро. На фоні інших країн це досить хороший показник, який значною мірою пояснюється відчутним падінням вартості національної грошової одиниці — злотого, завдяки чому польські товари стали більш конкурентоспроможними.

Найкращим прикладом тут залишається група продовольчих товарів, продаж яких за кордоном, попри глобальну кризу, буде, ймовірно, ще вищим, ніж рік тому. Польські продукти харчування добре продаються навіть в Україні, де польський експорт загалом зменшився майже вдвічі, натомість вартість продовольчої продукції залишається приблизно на тому ж рівні, що й 2008 року.

Імпорт до Польщі у першому півріччі 2009 року зменшився більш як на 30% i становив 49,4 млрд. євро. В результаті дуже відчутно, до 3,7 млрд., зменшилося від’ємне сальдо товарообігу — з 11,5 млрд. євро у першій половині 2008-го та поліпшився платіжний баланс країни, що надзвичайно важливо у період зменшення капітальних надходжень у вигляді інвестицій і кредитів.

Іншим фактором стабілізації польської економіки є також добре діюча банківсько-фінансова система країни. Польські банки невеликою мірою відчули на собі наслідки фінансової кризи, що почалася у Сполучених Штатах. Незважаючи на те, що іноземні інвестори мають значну частку у цьому секторі економіки (понад 71% капіталу), на американських інвесторів припадає тільки 7% обсягу. Завдяки належному наглядові держави, з одного боку, та розсудливому господарюванню самих банкірів — з іншого, вдалося уникнути тих складнощів, які дали підстави для поширення світової кризи та виявилися серйозною проблемою для сусідніх з Польщею країн, в тому числі і для України.

Польські банкіри значно менше, ніж їхні колеги в інших державах, застосовували ризиковані методи фінансування та ведення банківської діяльності (на основі, серед іншого, деривативів), спираючись здебільшого на депозити. Польські банки набагато обережніше підходили до кредитування, особливо іпотечного, завдяки чому їх не спіткали проблеми, характерні для багатьох іноземних банків. Крім того, польський уряд підготував і провів у життя низку юридичних документів (серед іншого — так званий регулятивний пакет), які додатково підтримали й посилили фінансову систему держави. Відповідних заходів із забезпечення стабільності фінансового сектору вжив також Національний банк Польщі.

На розвиток польської економіки позитивний вплив мають також інвестиції в інфраструктурну сферу, що в основному фінансуються з коштів Євросоюзу. Упродовж 2007—2013 років Польща зможе використати загалом 67 млрд. євро допоміжних фондів ЄС, спрямованих переважно на інвестиції. Кажуть, що європейські структурні фонди є нині для Польщі тим важелем, яким в інших країнах стають багатомільярдні програми на підтримку національних економік, як, наприклад, програма доплат при придбанні нових автомобілів у Німеччині тощо. Польща також опосередковано скористалася з реалізації цієї німецької програми, оскільки певну частину «дофінансованих» автомобілів громадяни Німеччини придбали саме тут.

Однак основним фактором, що справді ефективно захистив Польщу від наслідків світової кризи, є солідний фундамент економіки, збудований упродовж останніх двадцяти років державних перетворень у країні. Послідовне реформування, великою мірою пов’язане з підготовкою країни до членства в Європейському Союзі, принесло державі нині стабільну, збалансовану структуру польської економіки, яка нелегко піддається змінам світової кон’юнктури.

Очевидно, не можна стверджувати, що польська економіка не відчуває проблем і що для неї не існує загроз. Випробуванням для Польщі, як і раніше, є висока порівняно зі стандартами ЄС інфляція, що сягає 4% на рік. Цікаво, що в більшості держав ЄС уповільнення економічного зростання дає значуще гальмування зростання цін або навіть їх зменшення, але в Польщі високий рівень цін зберігається, попри послаблення кон’юнктури. На щастя, найближчими місяцями експерти передбачають зменшення темпів інфляції до 2,5% річних.

Іншою важливою проблемою є високий рівень безробіття. І хоча Польща вже не є сумним лідером з безробіття у статистичних звітах Євросоюзу, як іще кілька років тому (польський показник перебуває посередині і навіть дещо нижчий за середню величину, виведену для всіх держав ЄС), 8,2% безробітних громадян — це явно не бажаний рівень. Тим більше що, за прогнозом багатьох економістів, найближчим часом безробіття зростатиме і, не виключено, вкотре перетне у Польщі двозначну межу. Європейська комісія, яка застосовує дещо іншу методологію, більш оптимістично передбачає, що до кінця 2009 року безробіття у Польщі збільшиться до рівня 8,4%, a у 2010-му сягне позначки 9,9%.

Ахіллесовою п’ятою польської економіки залишається система державного бюджету, яка, на жаль, не дочекалася раніше планованої, грунтовної реформи. Економістів особливо непокоїть швидке зростання дефіциту державного бюджету, який за підсумками 2009 року може сягнути 5,5% ВВП. Уже в 2008-му увімкнулося попереджувальне світло, коли державні витрати перевищили доходи на 3,6% ВВП, через що у липні 2009 року Європейська комісія розпочала відносно Польщі процедуру так званого надмірного бюджетного дефіциту, даючи до 2012 року час на врегулювання проблеми. Адже згідно з критеріями Маастрихтського договору, бюджетний дефіцит у країнах Євросоюзу не повинен перевищувати 3% ВВП.

Втім, на фоні інших країн ЄС ситуація у Польщі не є якоюсь аж надто негативною, оскільки середній показник дефіциту бюджету у країнах ЄС-27 за 2009 рік має становити 7%, a у 2010-му — 7,5% ВВП. У 2010 році єдиною державою — членом ЄС, яка спроможеться виконати вимогу бюджетного дефіциту у 3%, буде Болгарія.

Як відомо, щоб витратити більше, ніж удається заробити, гроші треба звідкись позичити, у зв’язку з чим збільшується державний борг. Усе вказує на те, що за підсумками 2009 року сукупний державний борг Польщі може перевищити позначку в 50% ВВП, a у 2010-му — зрости до понад 55% ВВП. Принаймні так випливає з опублікованих прогнозів Європейської комісії. Всі ці величини перебувають у так званій площині обережності: державний борг понад 55% ВВП, відповідно до польського законодавства, означає замороження рівня бюджетного дефіциту, непідвищення заробітних плат для працівників бюджетної сфери та зупинку індексації пенсій і соціальних виплат.

Беручи викладене до уваги, зрозуміло, що уряд змушений протидіяти подальшому зростанню державного боргу, тим більше що Конституцією Республіки Польща забороняється робити державні запозичення понад межу, що перевищує 60% ВВП.

Однак порівняно із ситуацією в інших країнах ЄС стан польського державного боргу не є чимось надзвичайним. Середній показник державного боргу країн — членів Європейського Союзу у 2009 році зросте до 73% ВВП, а у 2010-му, найімовірніше, наблизиться до позначки 84%.

Багато хто вважає, що будь-яке реформування треба розпочинати у період сприятливої кон’юнктури, але, як показує практика, дуже часто саме кризові явища змушують запроваджувати необхідні реформи в суспільстві. У Польщі впродовж останніх кільканадцяти років владою було справді багато зроблено з метою реформування і поліпшення функціонування економіки — виразним прикладом чого є, власне, виявлена польською економікою стійкість до світової кризи, — але країна і надалі потребує послідовних реформаторських кроків, які дозволять їй максимально використати шанси для перспективного динамічного розвитку економіки. Такий шанс вбачається, зокрема, з огляду на ознаки економічного пожвавлення як у Європі, так і в світі, та свідчить про закінчення невдовзі світової економічної кризи

ІІІ. Законодавча база, змінена під Євро 2012

Польський уряд затвердив проект закону, який спрощує реалізацію капіталовкладень пов’язаних з підготовкою до організації Євро 2012. Закон «Про публічно-приватне партнерство» («ППП» або «трьох П») дозволить збільшити участь приватних інвесторів у інфраструктурних проектах.

"Прийнято принцип, що партнерство має служити виконанню публічних завдань та застосовуватиметься тоді, коли виявиться вигіднішим для державного інтересу, ніж виконання цих завдань самим державним суб’єктом" – говориться у комюніке Мінекономіки.

Автори законопроекту «Про ППП» використали досвід Великобританії, де партнерство функціонує вже понад 20 років. Там інвестиції щорічно зростають на 10%, стільки ж становлять бюджетні заощадження.

Міністерство економіки РП прогнозує, що введення нових положень права дасть можливість підписувати договори на суму 4 - 5 мільярдів злотих в рік та зекономити близько 400 мільйонів злотих з державної казни. Проект впроваджує прозорі вимоги до сторін. Чітко також окреслено зиски публічної (публічна вигода) та приватної (винагорода) сторін. Прописано також механізм такого укладання договорів між публічними і приватними суб’єктами, при якому інтереси сторін мали б однакові гарантії, а ризики були розподілені так, щоб реалізація капіталовкладень не призвела до збільшення публічного боргу.

До публічних суб’єктів віднесено державні організації та підприємства органів місцевого самоврядування, банки, торговельні фірми, а також закордонні неприватні суб’єкти.

За формулою «трьох П» можуть бути реалізовані інвестиції, зокрема у галузях будівництва, реставрації пам’яток, наукових досліджень та навчально-освітніх заходів.

Впровадження механізмів публічно-приватного партнерства повинно прискорити капіталовкладення та забезпечити фінансування проектів інфраструктурного характеру не лише з державних, а й з інших джерел. Польські урядовці розраховують, що вартість реалізації проектів за формулою «трьох П» може бути значно нижчою, ніж у випадку їх фінансування лише з державного бюджету. Прогнозується також можливість збільшення використання фінансування з фондів ЄС, що також передбачено законопроектом.

"Цей закон настільки важливий, що ми або його приймемо і почнемо діяти відповідно до його положень, або мусимо визнати, що завдання (підготовка до Євро 2012 – автор) неможливе до виконання" – заявив голова ради міністрів Польщі Ярослав Качинський після засідання уряду, на якому було прийнято законопроект.

Цей законопроект – перший з трьох базових законів, необхідних для вчасного завершення підготовки Польщі до Євро 2012. Вони мають бути прийняті парламентом до кінця жовтня цього року. Адже, згідно з угодою, яку Польща підписала з УЕФА, до 1 червня 2010 року до проведення чемпіонату мають бути готові всі стадіони. Але вже нині відомо, що цього зобов’язання полякам не вдасться виконати, а міністр спорту проситиме комітет УЕФА про продовження цього терміну на рік.

Крім того, не сприяє організації Євро 2012 і нинішня політична ситуація в Польщі. На думку координатора з питань будівництва стадіонів для Євро 2012 Міхала Боровського, дострокові парламентські вибори «занапастять шанс Польщі на організацію Євро 2012: якщо будемо змушені піти до виборчих урн, то будемо змушені також попрощатися з Євро 2012». Менш песимістично дивиться на це прем’єр Ярослав Качинський, який вважає, що, при добрій волі всіх сторін політичного процесу, парламент може прийняти необхідну законодавчу базу під Євро 2012 навіть після саморозпуску, адже Сейм може займатися законотворчістю до прийняття присяги новим його складом.