Гарантійні послуги банків

Зміст

Вступ

1. Сутність та основні види гарантії;

2. Порядок надання банківської гарантії;

3. Оплата гарантійних фінансових послуг;

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У ринковій  економіці банківська  діяльність  усе  більше  й  більше набирає значення  в  суспільному житті. Банки  різних  рівнів  своєю діяльністю  глибоко проникають у сфери економіки , активно  обслуговують  і впливають на економічні й соціальні процеси в країні.

Банки мають специфічне призначення, виконують певні   функції. Будучи підприємствами, що регулюють грошово-кредитні   відносини, що виконують різноманітні банківські й  інші операції, банки  підкоряються економічним законам, загальним і законодавчим нормам банки мають  свою тільки їм властиву технологію.

Банки здатні адаптуватися до оточуючого  їх  середовища.  Вони  зберегли самобутність, свій вигляд , своє місце в  народному господарстві саме тому, що мають властивість  до самоврядування.

       Як  «живий  організм»  банк  відображає  ті  вимоги,  які пред'являє до нього сучасний спосіб життя.

Однієї з характерних рис розвитку сучасної банківської системи в останні десятиліття є її перехід від надання винятково традиційних фінансово-кредитних послуг до їхнього сполучення з діяльністю організаційно-виробничого характеру. Ряд нетрадиційних напрямків діяльності банків, що одержав у цей час широкий розвиток.

У числі напрямків діяльності комерційних банків видне місце займають гарантійні, брокерські та консалтингові операції.

1. Сутність та основні види гарантій

Гарантійна фінансова послуга — це послуга, пов'язана зі згодою однієї сторони угоди (гаранта ) взяти на себе відповідальність іншої сторони (принципала) перед третьою особою (бенефіціаром ) за грошову винагороду (на умовах платності).

Основними видами забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

На практиці розрізняють два види гарантійних фінансових послуг, які є засобами забезпечення виконання фінансових зобов'язань боржників перед фінансовою установою:

— гарантія (страховий бонд);

— поручительство (фінансова гарантія).

Гарантії та поручительства — це способи забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між суб'єктами господарювання з метою зниження ризику їх діяльності.

Головна мета використання гарантій і поручительства полягає у забезпеченні страхування ризиків невиконання договірних зобов'язань або неповернення наданих у позику коштів.

Гарантія — це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у вигляді повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Суб'єктами гарантії є: гарант, кредитор (бенефіціар), боржник (принципал).

Бенефіціар — особа, на користь якої надається гарантія. Принципал — особа, за заявою якої надається гарантія чи контргарантія.

Банк гарант — банк, який надає гарантію на користь бенефіціара.

У складніших схемах чисельність суб'єктів може збільшуватися за рахунок участі, наприклад, банку-контрагента, підтверджувального банку, а візуючого банку.

Розкриваючи сутність гарантії як фінансової послуги, слід звернути увагу на такі її особливості:

— обмеженість можливості бути гарантом, яка закріплена лише за фінансовими установами — юридичними особами, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (банки, страхові компанії, кредитні спілки, довірчі товариства та ін.) згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

— незалежність гарантії, яка має автономний, самостійний характер, її дійсність не залежить від дійсності основного зобов'язання. Автономність гарантії також виявляється у тому, що строк її дії може не збігатися зі строком дії головного зобов'язання;

— настання відповідальності гаранта після подання бенефіціаром відповідної вимоги про сплату;

— заборона на передачу іншій особі права вимоги до гаранта;

— встановлення обмежень зобов'язань гаранта певною сумою;

— платність послуг гаранта;

— регресні зобов'язання принципала перед гарантом визначаються умовами договору, тобто гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі сплати кредиторові грошової суми відповідно до умов гарантії.

Гарантії надають банки на умовах, передбачених договором про надання гарантії, обов'язковими з яких є:

— забезпеченість, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність принципала;

— терміновість — надання гарантії на визначений договором термін;

— повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу за гарантією;

— платність — надання гарантії за відповідну плату;

— цільове використання, що зумовлює наявність документів, які підтверджують зобов'язання принципала, для забезпечення яких надається гарантія.

Гарантії класифікують за такими ознаками:

1)           наявність застережень:

- відкличні;

- безвідкличні.

Відклична гарантія це гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені, і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідклична гарантія — гарантія, умови якої не можуть бути змінені, і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром;

2) валюта гарантії:

— у національній валюті;

— в іноземній валюті;

3) забезпечення:

— із забезпеченням;

— без забезпечення;

4) особливості взяття та розподілу ризику:

— прямі;

— непрямі.

Пряма гарантія — гарантія, за якою клієнт уповноважує свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіпДару — особі, на користь якої надається гарантія (рис. 1).

Рис. 1. Схема надання прямої гарантії

У міжнародних розрахунках бенефіціару важко перевірити оригінальність гарантії без допомоги свого банку. Тому найпоширеніші в міжнародній торгівлі гарантії, які авізуються через банк бенефіціара (рис. 2). У такій гарантійній операції беруть участь чотири суб'єкти:

1) принципал;

2) банк-гарант;

3) авізуючий банк — банк, що здійснює авізування бенефіціара отриманої від банку-гаранта гарантії;

4) бенефіціар.

Рис. 2. Схема надання прямої гарантії в міжнародних розрахунках

Непряма гарантія — гарантія, в здійсненні операцій за якою бере участь ще один банк — банк-контргарант, який надає на користь банку-гаранта свою контргарантію (рис. 3). На практиці застосування непрямих гарантій нагадує безвідкличний документарний акредитив.

Рис. 3. Схема надання непрямої гарантії

Контргарантія — гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банкугаранта або іншого банку-контргаранта.

Термін дії контргарантії перевищує термін дії гарантії. Це пов'язано з потребою одержання гарантом від контргаранта відшкодування сум, що були виплачені за гарантією. У міжнародній практиці термін дії контргарантії, як правило, на 14 днів більший, ніж термін дії гарантії.

5) умови сплати коштів бенефіціару:

— безумовна;

— умовна.

Безумовна гарантія — гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Умовна гарантія — це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.

Характеризуючи гарантію як фінансову послугу, слід мати на увазі, що при її наданні відбуваються зміни тільки в структурі активів поручителя або гаранта: зменшується дебіторська заборгованість і збільшується сума грошових коштів. Гарантійна фінансова послуга не змінює загальну вартість активів.

На ринку гарантійних фінансових послуг діють переважно банківські установи. Стосовно інших фінансових посередників слід зауважити, що у 2009 р. право надання порук (поручительств) мали 41 фінансова компанія, а надання гарантій — 39 компаній, внесених до Реєстру фінансових установ. Водночас лише 5 із них надавали послуги гарантії та 2 — послуги поручительства.

Надання банківських гарантій спрямоване на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами: гарантія платежу, гарантія надання кредиту, виставлення акредитива, акцептування та авалювання векселів, тендерна гарантія, гарантія виконання контракту тощо. Такі гарантії можуть надаватись як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль).

Основні види гарантій, які можуть надавати банки відповідно до чинного законодавства в Україні, представлено на рис. 4.

Тендерна гарантія (Tender Guarantee or Bid Bond, гарантія забезпечення пропозиції) гарантує виконання зобов'язань компанією, що бере участь у тендері, у випадку її перемоги.

Гарантія виконання (Performance Bond) застосовується для забезпечення своєчасної поставки товару або надання послуги згідно з умовами договору.

Платіжна гарантія (Payment Guarantee) забезпечує виконання будь-яких платіжних зобов'язань покупця стосовно продавця в частині виплати контрактної ціни в межах обумовленого для цього терміну.

Рис. 11.4. Основні види банківських гарантій

Гарантія авансового платежу (Advance Payment Guarantee) забезпечує виконання будь-яких претензій покупця стосовно продавця, що можуть виникнути в частині виплати покупцем авансового платежу за контрактом.

Гарантія повернення позики застосовується з метою зниження ризиків неповернення наданих кредитів.

На практиці найпоширеніше використання платіжних гарантій при акредитивній формі розрахунків.

З метою належного забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням гарантії можуть надаватись як у національній, так і в іноземних валютах.

2. Порядок надання банківської гарантії

Рішення про надання гарантій та умови їх видачі банк-гарант приймає на прохання принципала самостійно відповідно до своїх внутрішніх положень і нормативних документів Національного банку України.

Оформити гарантію можна як на підставі укладеного договору, так і згідно з поданою принципалом заявою до банку-гаранта. Тому, характеризуючи гарантію, кажуть, що вона надається, а договір поруки укладається.

Регулювання порядку, умов надання банками гарантій та їх виконання здійснюється згідно з Положенням Національного банку України "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" від 15 грудня 2004 р. № 639.

Процедура надання банківської гарантії така:

1. Принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії, в якій зазначає:

— назву та місцезнаходження принципала та банку-гаранта;

— дату складання та номер заяви про надання кредиту;

— суму гарантії та назву валюти, в якій надається гарантія або здійснюється забезпечення;

— номер договору або посилання на реквізити тендерної документації про проведення тендера, де передбачено основне зобов'язання;

— назву та місцезнаходження бенефіціара;

— назву та місцезнаходження банку бенефіціара, SWIFT-код (ВІС kod);

— вид, умови та строк дії гарантії;

— для гарантій за вимогою — посилання на Уніфіковані правила Міжнародної торгової палати (публікація МТП № 458) або інші міжнародні документи;

— відбиток печатки та підписи відповідальних осіб принципала, а в разі подання заяви в електронній формі за допомогою систем "клієнт — банк", "клієнт — Інтернет — банк", "телефонний банкінг" — електронні цифрові підписи відповідальних осіб, які підписують їх на паперовому носії.

Крім того, у заяві про надання гарантії принципал може доручити банку-гаранту:

— списати кошти з поточного рахунку принципала для резервування грошового забезпечення гарантії;

— надати гарантію за рахунок банківського кредиту або в межах визначеного вільного ліміту взяття ризику, відкритого на банк-контргарант;

— утримати з належних йому коштів комісійну винагороду та відшкодувати витрати банку-гаранта та інших банків, що беруть участь у наданні гарантії.

2. Вирішенню питання про надання гарантії передує аналіз фінансово-господарської діяльності потенційного принципала, визначення його кредито- і платоспроможності. Для цього при зверненні до банку-гаранта разом із заявою про надання гарантії принципал подає такі документи:

— копію договору, в якому передбачено надання гарантії, або копію тендерної документації про проведення тендера, які залишаються у справі за гарантією, яку формує банк-гарант;

— копію реєстраційного свідоцтва НБУ про реєстрацію договору про залучення кредиту чи позики в іноземних валютах від кредитора-нерезидента;

— копії установчих документів;

— фінансові звіти за останні звітні періоди та інші документи відповідно до внутрішніх положень банку-гаранта про надання гарантій.

3. Банк-гарант розглядає подані документи, перевіряє їх достовірність, рівень забезпечення гарантії та приймає рішення про надання гарантії або про відмову в її наданні.

4. Оригінал гарантії разом із супровідним листом спрямовується безпосередньо представнику бенефіціара або принципалу для передання її бенефіціару (через банк бенефіціара, авізуючий банк, банки-кореспонденти).

Гарантія обов'язково має містити такі реквізити:

— назву документа — "Гарантія", номер, дату та місце його складання;

— назву принципала, бенефіціара, банку-гаранта та їх місцезнаходження;

— суму гарантії, назву валюти платежу та валюти, в якій надається гарантія;

— дату, номер і назву договору чи іншого документа про надання гарантії;

— назву банку бенефіціара, його адресу, в SWIFT-код (ВІС кой) тощо;

— строк дії гарантії чи обставини, за яких він вважається закінченим;

— умови, на яких надається право вимоги платежу;

— умови щодо зміни суми гарантії або окремих її положень;

— підпис і відбиток печатки банку-гаранта або електронні цифрові підписи в разі надання гарантії за допомогою систем "клієнт — банк", "клієнт — Інтернет — банк", "телефонний банкінг".

Гарантія вважається чинною з дати її видачі, якою вважають день надіслання повідомлення або передачі копії гарантії представнику бенефіціара чи принципала. Облік гарантій здійснюється в день набрання ними чинності на відповідних позабалансових рахунках.

Після того, як гарантія набрала чинності, банк-гарант у правовому значенні стає боржником, а бенефіціар — кредитором.

Видаючи гарантію, банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантій, по суті, має кредитний характер. Фактично банки беруть на себе зобов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних коштів. Якщо кредитоспроможність клієнта банку невідома або викликає сумніви, то банківська гарантія може надаватися під відповідне забезпечення, тобто супроводжується заставою майна. Розмір гарантій, що їх надає банк, регулюється нормативними документами Національного банку України.

Для грошового забезпечення гарантії банк-гарант перераховує кошти з рахунку, на якому обліковувалися кошти принципала.

Якщо валюта грошового забезпечення гарантії відрізняється від виду валюти, в якій надана гарантія, то сума коштів грошового забезпечення за гарантією на вимогу банку-гаранта/контргаранта може бути збільшена на суму можливих ризиків від зміни курсів іноземних валют за умови, якщо це передбачено в заяві про надання гарантії або в договорі, укладеному між принципалом і банком-гарантом.

Якщо коштів грошового забезпечення недостатньо для виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, то в разі зростання курсу іноземної валюти в договорі, укладеному між банком-гарантом і принципалом, може бути передбачено право банку-гаранта списати з рахунку принципала додаткову суму коштів для здійснення операції з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринкові з метою забезпечення виконання зобов'язання за гарантією у повному обсязі.

3. Оплата гарантійних фінансових послуг

Відповідно до характеристики фінансових послуг надання гарантії стає фінансовою послугою лише в разі сплати принципалом банку-гаранту певної суми коштів за надання гарантії. Тому банки-гаранти при наданні гарантій утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або бенефіціара згідно з умовами гарантії та на підставі договору про надання гарантії, в якому передбачено умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. При цьому комісійна винагорода від резидентів утримується лише в національній валюті.

Вартість гарантійних фінансових послуг залежить від:

— рівня їх ризиковості;

— платоспроможності та надійності боржника;

— терміну дії гарантії;

— витрат на супроводження зобов'язальної послуги;

— забезпеченості заставою майна тощо.

На практиці сума комісійних банку-гаранту за надання гарантії подібна до тарифів страхування фінансових ризиків і може встановлюватися як фіксована сума на певну вартість гарантованого зобов'язання (залежно від виду операції за гарантією) або може коливатися в межах від 3 до 6 % від вартості гарантованого зобов'язання.

Порядок сплати коштів у разі настання гарантійного випадку у разі настання гарантійного випадку відповідно до умов гарантії банк-гарант приймає від бенефіціара або банку бенефіціара вимогу (повідомлення) про сплату необхідної суми коштів, перевіряє її достовірність і надсилає копію принципалу. Одержана вимога є умовою для банку-гаранта, щоб сплатити відповідну суму коштів бенефіціару.

Сплата коштів за гарантією на вимогу бенефіціара здійснюється банком-гарантом у валюті гарантії на умовах і в строки, передбачені умовами гарантії.

Після отримання від банку-гаранта визначеної в гарантії суми відшкодування банк-резидент зараховує одержані кошти на поточний чи розподільний рахунок бенефіціара або перераховує їх за реквізитами, вказаними бенефіціаром, і списує гарантію з відповідного позабалансового рахунку.

Дія гарантії припиняється із закінченням забезпеченого ними зобов'язання, в тому числі в разі виконання зобов'язання позичальником чи іншим учасником гарантійної угоди, а саме у випадку:

— сплати бенефіціару суми, зазначеної в гарантії;

— закінчення терміну дії гарантії;

— відмовлення бенефіціара від своїх прав у гарантії шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань;

—     повернення оригіналу гарантійного листа.

Висновок

У роботі розкрита суть та види гарантійних послуг, подані  схеми їх роботи.

Отже, у наш час у нашій країні найбільш кращою й доступною формою гарантії своєчасного й повного погашення кредиту служить одержання гарантій, хоча й воно сполучено з певними труднощами. Для неформального застосування станового права необхідні відповідні передумови. Головною передумовою є розвиток відносин власності, що обумовлюють виникнення майнових прав й обов'язків підприємств й організацій. В умовах, коли більша частина власності є державної, що діяло донедавна станове право носило формальний характер.

Список використаних джерел

1.                             Стойко О. Я. Банківські операції: Підручник за ред. О. Я. Стойко. - К.: КУНЕС, 2002 р.

2.                             Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків : навчальний посібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с.

3.                             Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – «Знання». – 2000, с. 243.

4.                             Банківські операції: Підручник / A. M. Мороз, M. І. Савлук, M. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

5.                             Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції. - Навч. посібник - К: УБС НБУ: Знання. - 2010. - 390 с.