Гендерні особливості перекладу інтерв’ю
РЕФЕРАТ
на тему:
«Гендерні особливості перекладу інтерв’ю»
Харків 2013
1. Інтерв’ю як окремий жанр у лінгвістиці
Інтерв'ю (англ. interview) — це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей [4, с.12].
Жанр інтерв’ю належить до діалогічного типу дискурсу, який становить собою як сам процес спільної комунікативної діяльності двох або більше індивідів, так і результат цієї діяльності, який включає в себе не лише власне мовленнєвий твір, а також і певний набір екстралінгвістичних ознак, що забезпечують адекватне розуміння повідомлення.
Безперечно, інтерв’ю будується згідно з певними правилами, характерними для цього жанру, хід інтерв’ю зумовлений соціально значущою темою і вибором учасників, але неможливо продумати весь хід інтерв’ю і передбачити усі фактори, які можуть вплинути на процес проведення інтерв’ю. Так, запитання інтерв’юера можуть будуватися згідно з поступовим розвитком певної заздалегідь обміркованої схеми або спиратися лише на попередню репліку респондента (так званий «покроковий розвиток інтерв’ю»). У друкованих виданнях передбачено певне редагування висловлювань співрозмовників. В усному інтерв’ю (теле- або радіоінтерв’ю) навіть журналіст, який має перед собою записані питання, навряд може виключити елементи спонтанності та експромту. Тенденція до розширення прямого ефіру, більшої автентичності усних і друкованих інтерв’ю відображається і на структурі текстів інтерв’ю, надаючи їм більш неофіційного характеру.
Характеризуючи інтерв’ю як тип тексту, неможливо не торкнутися проблеми класифікації цього типу. В наш час дослідники говорять про різновиди інтерв’ю. У широкому, жанрово-груповому сенсі їх класифікують за методом презентації та структури матеріалу:
• інтерв’ю-монолог (або внутрішній діалог із самим собою) – текст, наприкінці якого підпис автора або не ставиться, або відразу визначається роль журналіста;
• інтерв’ю-діалог – діалог з ролями, фіксованими під час комунікації;
• інтерв’ю-полілог, яке передбачає спілкування одразу багатьох партнерів. Різновидами такого інтерв’ю-полілогу є прес-конференція, брифінг, анкета, ток-шоу, бліц-опитування і різноманітні форми інтерв’ю в Інтернеті.
Є.І. Голанова пропонує таку класифікацію інтерв’ю: інтерв’ю-монолог, інтерв’ю-замальовка, інтерв’ю-погляд. Є також й інша класифікація інтерв’ю: 1) за характером організації інтерв’ю (опитування, анкета, прес-конференція); 2) за типом матеріалу (інформаційні, особистісні); 3) за характером, тематикою бесіди (політика, подія) [4, c.430].
І. Ю. Капичникова виділяє такі види інтерв’ю: 1) інтерв’ю-портрет (його мета показати особисте життя, звички і дошкульні місця); 2) інтерв’ю-тест (запитання не мають ніякої послідовності, а переходять від предмета до предмета, як у вікторині, мають на меті показати читачам, наскільки знамениті люди компетентні/некомпетентні у питаннях, якими цікавиться молодь); 3) вуличні інтерв’ю (такі інтерв’ю часто доповнюють певне повідомлення про подію, випадок, заходи, у них наводяться висловлювання декількох випадкових перехожих, глядачів і таке інше); 4) інтерв’ю-експертиза (опитування спеціалістів з неясного або дискусійного питання).
Текст інтерв’ю спрямований на різні соціальні групи. У журналах і газетах є спеціальні рубрики, які ділять газетні тексти відповідно до їхньої соціальної спрямованості. Наприклад, інтерв’ю політичного або економічного характеру, інформація для молоді, світська хроніка.
Слід зазначити, що цією проблемою здебільшого займаються вчені-лінгвісти (Є.І. Голанова, М. Галлер, І. Ю. Капичникова, М.І. Шостак та інші), які пропонують різноманітні класифікації за різними критеріями. Але найповнішу, на наш погляд, класифікацію інтерв’ю наводить вчений-методист Н.В. Кодола [5,c.36-38]. Науковець виділяє такі види інтерв’ю:
• за характером ЗМІ: друковані, радіо, телебачення, інтернет-видання;
• за характером спілкування: безпосереднє спілкування (обличчя до обличчя і через Інтернет), опосередковане спілкування (по телефону);
• за формою організації: прес-конференція, вихід до преси, круглий стіл, за допомогою служб Інтернет, ток-шоу, бесіда;
• за формою реалізації комунікативної мети: монолог, інформаційне опитування, аналітичне опитування, бліц-інтерв’ю, інтерв’ю-замальовка, інтерв’ю-розповідь, анкета;
• за характером питання, що обговорюється: інформаційне, аналітичне, протокольне, інтерв’ю-розслідування, портретне, сатиричне, гумористичне.
Види інтерв’ю різноманітні, але інтерв’ю будь-якого виду є особливим чином прагматично організований тип тексту, який має інформаційно-повідомляючий або проблемний характер, де все підпорядковується двом важливим завданням: виявити точку зору співрозмовника стосовно питання, що обговорюється, а також розповісти про співрозмовника, скласти його психологічний портрет. Тому ми пропонуємо обрати за основні критерії класифікації, по-перше, характер питання, що обговорюється, – інформаційне інтерв’ю, портретне інтерв’ю, проблемне інтерв’ю, і, по-друге, форму комунікації – монолог, діалог, полілог.
Діалогічне мовлення в інтерв’ю поєднує елементи літературного і розмовного мовлення, оскільки воно залежить від ступеня спонтанності мовлення, редагування, а також від особи співрозмовника та ситуації спілкування під час проведення інтерв’ю.
Мовець контролює логіко-композиційний, синтаксичний і частково лексико-фразеологічний рівні мови, тобто слідкує, щоб його мовлення було зв’язним і логічним, відбирає необхідні слова для відповідного висловлення думки. Фонетичний і морфологічний рівні мови, тобто вимова і граматичні форми, не контролюються, а продукуються автоматично.
Тому інтерв’ю не притаманне висока лексична точність, можуть траплятися навіть мовні помилки, довжина речень невелика, складність словосполучень і речень обмежена, відсутні дієприкметникові та дієприслівникові звороти (вони зазвичай замінюються складними реченнями), одне речення часто ділиться на декілька комунікативно самостійних речень, можлива інверсія.
Непідготовлене усне мовлення респондента характеризується спонтанністю. Воно формується поступово, порціями, по мірі осмислення того, що вже сказано, що необхідно сказати далі, що повторити, уточнити, а відтак містить багато пауз. Заповнювачі пауз (mm, er, etc.) надають можливість учасникам телеінтерв’ю поміркувати.
Отже, інтерв’ю є спланованим опитуванням інтерв’юером респондента з метою отримання необхідної інформації, а загальними рисами текстів інтерв’ю є їх непрямий (відкладений) характер, спонтанність та переважна неформальність мовлення. Популярність інтерв’ю як жанру в лінгвістиці спричинила появу численних класифікацій текстів інтерв’ю. Такі дослідники як Є.І. Голанова, М. Галлер, І. Ю. Капичникова, М.І. Шостак та інші, пропонують різноманітні класифікації за різними критеріями.
2. Поняття гендер та його особливості при перекладі
Ґендер (англ. gender — «стать», від лат. genus — «рід»)— це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. У межах цього підходу ґендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування та взаємодію в сім'ї, а й визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Це поняття ввійшло у вжиток із соціології та визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, тобто соціально-рольовий статус, соціальні можливості людини (чоловіка і жінки) в усіх сферах життєдіяльності [2].
За твердженням деяких авторів, американська культура є "чоловічою", тобто чоловічі позиції і характеристики цінуються більше, ніж ті, що асоціюються із "жіночністю". Шеррі Саймон у своїй книзі "Гендер та переклад" говорить про те, що "жіночність перекладу є стійким історичним тропом". Сполучення таких поняття як "жінка" та "перекладач" протягом багатьох століть відносили до нижчої категорії [11].
Феміністична теорія перекладу має на меті визначити та розкритикувати ті концепції, які зводять як жінок, так і переклад до нижчих соціальних та літературних ланок. Феміністичний переклад займається питанням "точності", якому не надавали значення протягом усієї історії перекладу. Для феміністичного перекладу, точність повинна реалізовуватися не через читача, і не через автора, а через "письмовий задум", у здійсненні якого беруть участь як автор, так і перекладач [11, с.22].
Гендерні відмінності відчувалися і в практичному перекладі, в особливих соціальних та історичних формах, через які жінки розуміли та встановлювали свої власні правила письма. З одного боку, переклад був єдиним способом розуміти листи. Таким чином вони отримували доступ до світової інформації, не маючи можливості покидати свої домівки (Середні віки). Також, жінки не мали привілей авторства, тому звернулися до перекладу як до дозволеної форми публічного самовираження. У 19 та 20 століттях переклад служить засобом навчання майбутніх письменників. Крім цього, переклад був важливою частиною соціальних рухів жінок, таких як боротьба проти рабства.
У "Сучасному тлумачному словнику української мови" знаходимо таке визначення гендеру: "Гендер – соціальний розподіл, який часто базується на статевих відмінностях, але не обов’язково збігається з ними".
Проте, гендер має і інші значення, тому це поняття можна визначати та розглядати у мовознавстві у таких його проявах як граматичний, семантичний, соціальний та займенниковий гендер. Ми спробуємо виділити та розглянути найголовніші аспекти кожного з цих проявів.
Граматичний гендер. Більшість лінгвістів вважають, що за гендерними ознаками іменники поділяють на ті, що означають жіночий, чоловічий і, часом, середній роди. Вибір іменника даного класу синтаксично впливає на форму іншого слова чи елемента речення чи дискурсу. А. Пауелз зазначає, що мови, для яких характерною є система граматичного гендеру, поділяють іменники на роди, враховуючи їх морфологічні та фонологічні характеристики [9, с.557]. Проте, Дж. Корбет стверджує, що граматична гендерна система має також і семантичні основи, які стають очевидними тоді, коли є відношення гендеру до іменників. У такому випадку маємо: women – feminine, men – masculine [6].
Соціальний гендер. Відомо, що гендер є соціальним явищем, суть якого може змінюватися у зв’язку із зміною цінностей, вірувань, способу життя певного суспільства. Дж. Т. Вуд також стверджує, що гендер можна розуміти та вивчати тільки через призму поглядів певного індивідуума. Погляди на "чоловічність" та "жіночність", які є "соціально ухваленими", доносяться до певної особистості через ряд культурних значень. З дитинства нас заохочують пристосовуватися до тих гендерних норм, які суспільство завчасно для нас обрало [2, с.21].
Соціальний гендер залежить від таких факторів як стереотипи, час і місце, а також контекст.
Врахування гендерних особливостей при перекладі є досить важливим аспектом у лінгвістиці та вимагає неабияких зусиль, так як перекладач повинен вирішувати два завдання одночасно – інтерпретувати оригінальний текст та бути провідником до тієї культури, в якій виник цей текст. Якщо соціальні звичаї мови, на яку робиться переклад, відмінні від тих, що існують у мові оригіналу, перекладачу доводиться мати справу із "аномалією". У той самий час, якщо різні мови "кодують" гендер різними способами, перекладачам необхідно вигадувати таку систему, яка змогла б містити в собі ці відмінності [7, с.154]. Така подвійна роль перекладачів вимагає глибоких знань як у мовах, так і особливостях цих культур. Тобто, їхнє завдання полягає в тому, щоб знати, що можна залишити в первинній формі, що необхідно пояснити, а що і зовсім змінити задля збереження загального змісту певного тексту.
Слід відмітити, що ідеології мови та гендеру різняться, залежно від часу та місця їх виникнення та функціонування. Кожна епоха та країна мають свої власні погляди на гендерні ідеології, що впливає на їх зміст розуміння та інтерпретацію.
Отже, гендер – це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.
Історичний статус перекладу як "слабкого" та "нижчого" виду письма з часом змінився на міцну форму вираження для жінок, які дозволяли йому вступати у світ через свої листи, підтримувати політичні ідеї, а також залучатися до традицій письма, розвиваючись та зміцнюючи свої позиції у мовознавстві. Науковці поділяють гендер на граматичний, семантичний, соціальний та займенниковий. Мови можуть значно відрізнятися у тому, як вони кодують категорію гендеру у своїх лексичних та граматичних системах. Різниця може полягати і в тому, як представники багатьох культур сприймають поняття гендеру і якого значення йому надають. Переклад, у свою чергу, передбачає вибір. Крім того, в межах кожного варіанту є своя стратегія, спосіб, завдяки якому і здійснюється переклад.
Врахування гендерних особливостей при перекладі є досить важливим аспектом у лінгвістиці та вимагає неабияких зусиль, так як перекладач повинен вирішувати два завдання одночасно – інтерпретувати оригінальний текст та бути провідником до тієї культури, в якій виник цей текст.
3. Специфіка перекладу англомовного інтерв'ю
Жанр інтерв’ю відноситься до газетно-публіцистичного стилю. Газетно-публіцистичний стиль можна охарактеризувати як функціональний стиль мови, який обслуговує широку сферу суспільних стосунків, і найповніше він використовується в газетах, суспільно - політичних журналах, на радіо, телебаченні, у документальному кіно.
Особливості газетного стилю можна розподілити на дві групи: мовні та екстралінгвістичні. Виділення екстралінгвістичних факторів у окрему групу є необхідним через те, що характерною ознакою газетного стилю є його спрямованість на вплив, тобто не тільки точно, доступно і яскраво інформувати читача, але й викликати у нього певне ставлення до подій, спонукати до діяльності, до потреби зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.
До основних екстралінгвістичних факторів ми відносимо не лише форму, вид, тип мови, а й сферу спілкування, специфіку медіа-каналу, а також особливості аудиторії та невербальні комунікативні засоби .
До мовних особливостей газетного стилю належить вживання оцінної лексики, яка має яскраве емоційне забарвлення, великої кількості кліше та фразеологічних одиниць, скорочень, використання іноземних слів, неологізмів, а в деяких випадках навіть історизмів, функцією яких у статтях на актуальні теми є проведення історичних паралелей [2, c.256].
Вищезазначені риси газетно-публіцистичного стилю зумовлюють певні особливості його перекладу, які обов’язково повинен враховувати досвідчений перекладач.
До лексичних особливостей ми відносимо труднощі, які виникають при перекладі фразеологічних одиниць через необхідність збереження цілісності образу, який вони несуть. Такі явища як деформація та контамінація фразеології також становлять певну проблему для перекладача, якому необхідно намагатися не тільки віднайти аналог фразеологічної одиниці у мові перекладу, а й по можливості відтворити зміни складу фразеологізму, які відбуваються у тексті оригіналу. Кліше також створюють труднощі для перекладача, адже він повинен вміти розпізнавати такі одиниці у тексті оригіналу та мати уявлення про те, як їх зазвичай використовують у мові перекладу [1, c.198-199].
Граматика англійських газетних текстів має такі особливості, як певна своєрідність у використанні часів та станів, часте вживання неособових форм, особливі форми введення прямої мови та перетворення її на непряму, а також широке використання складнопідрядних речень в той час, як граматична специфіка газетного стилю української мови виражена менш чітко, тут характерним є використання пасивних конструкцій та узагальнено-особових форм дієслів, і такі розбіжності можуть становити певні труднощі для перекладача.
До стилістичних особливостей перекладу мови газети ми відносимо вживання слів у переносному значенні та використання експресивних засобів, серед яких ми виділяємо метафору, метонімію та епітет. У газетному стилі естетичними критеріями для вищезазначених засобів є простота і ясність. Але не завжди вдається перекласти такі тропи за допомогою еквівалента. У такому випадку можуть відбуватися структурні перетворення метафоричних і метонімічних конструкцій, може застосовуватися або перестановка елементів вихідної одиниці, або додавання/опущення.
Епітети у більшості випадків зберігають семантику, структуру, стилістичну функцію при перекладі газетних текстів, тобто вони мають конгруентні відповідники у мові перекладу. Розбіжності між одиницями мови оригіналу та мови перекладу можуть виражатися у зміні семантики компонентів (семантичне перетворення), у неспівпаданні граматичних форм (структурне перетворення), стилістичного статусу тропа (функціональне перетворення). Також при перекладі деяких епітетів можлива заміна іншим тропом.
Отже, газетно-публіцистичний стиль до якого відноситься інтерв’ю можна охарактеризувати як функціональний стиль мови, який обслуговує широку сферу суспільних стосунків, і найповніше використовується у засобах масової інформації.
Висновки
Гендер – це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.
Історичний статус перекладу як "слабкого" та "нижчого" виду письма з часом змінився на міцну форму вираження для жінок, які дозволяли йому вступати у світ через свої листи, підтримувати політичні ідеї, а також залучатися до традицій письма, розвиваючись та зміцнюючи свої позиції у мовознавстві. Науковці поділяють гендер на граматичний, семантичний, соціальний та займенниковий. Мови можуть значно відрізнятися у тому, як вони кодують категорію гендеру у своїх лексичних та граматичних системах. Різниця може полягати і в тому, як представники багатьох культур сприймають поняття гендеру і якого значення йому надають. Переклад, у свою чергу, передбачає вибір. Крім того, в межах кожного варіанту є своя стратегія, спосіб, завдяки якому і здійснюється переклад.
Врахування гендерних особливостей при перекладі є досить важливим аспектом у лінгвістиці та вимагає неабияких зусиль, так як перекладач повинен вирішувати два завдання одночасно – інтерпретувати оригінальний текст та бути провідником до тієї культури, в якій виник цей текст.
Виокремлюють дві групи особливостей газетного стилю - мовні та екстралінгвістичні, і саме вони зумовлюють певні особливості перекладу інтерв’ю, які обов’язково повинен враховувати досвідчений перекладач.
До основних екстралінгвістичних факторів ми відносимо не лише форму, вид, тип мови, а й сферу спілкування, специфіку медіа-каналу, а також особливості аудиторії та невербальні комунікативні засоби.
До мовних особливостей газетного стилю належить вживання оцінної лексики, яка має яскраве емоційне забарвлення, великої кількості кліше та фразеологічних одиниць, скорочень, використання іноземних слів, неологізмів, а в деяких випадках навіть історизмів, функцією яких у статтях на актуальні теми є проведення історичних паралелей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел
1. Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика / И. С. Алексеева. – СПб. : Союз, 2001. – 288 с.
2. Wood Julia T. Gendered lives: communication, gender and culture / J. T. Wood. – International Thomson Publishing, 1994. – 359 p.
3. Белянин В. П. Психолингвистика: Учебник / В. П. Белянин. – 2-е изд. – М. : Флинта: Московский психолого-социальный институт, 2004. – 232 с.
4. Голанова Е.И. Устный публичный диалог: жанр интервью / Е. И. Голанова // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). – М. : Школа «Языки русской культуры», 2000. – 480 с.
5. Кодола Н.В. Интервью как жанр публицистики: содержание и методика обучения : дисс. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Наталья Валерьевна Кодола. – М., 2007. – 240 с.
6. Corbett G. Gender / G. Corbett. – Cambridge : University Press, 1991. – 231 p.
7. Livia Anna. "One Man in Two is a Woman" : Linguistic Approaches to Gender in Literary Texts. – The handbook of language and gender / edited by Janet Holmes and Miriam Meyerhoff / A. Livia. – Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2005. – Р. 144-158.
8. McConnell-Ginet S. "What’s in a Name?" : Social Labeling and Gender Practices. The handbook of language and gender / edited by Janet Holmes and Miriam Meyerhoff / S. McConnell-Ginet. – Oxford: Blackwell Publishing, 2003. – Р. 67-97.
9. Pauwels A. Linguistic Sexism and Feminist Linguistic Activism. In J. Holmes and M. Meyerhoff (Ed.) The Handbook of Language and Gender / A. Pauwels. – Oxford: Blackwell Publishing, 2003. – P. 550-570.
10. Romaine S. Communicating Gender / S. Romaine. – London: Lawrence Erlbaum Associates, 1999. – 406 p.
11. Simon Sherry. Gender in Translation / S. Simon. – New York : Routledge, 1996. – 180 p.

- Гендерні особливості спілкування
- Гендерні стереотипи в сучасному світі
- Гендерні трансфігурації
- Гендернный аспект управления
- Гендерное воспитание
- Гендерное воспитание в методической литературе
- Гендерное воспитание девочек и мальчиков в ДОУ
- Гендерная стратегия в Российской Федерации
- Гендерная философия
- Гендерная философия
- Гендерне виховання
- Гендерне виховання у дошкільнят
- Гендерні аспекти соціалізації особистості
- Гендерні аспекти спілкування