Гендерне виховання у дошкільнят

ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ

ДОШКІЛЬНЯТ

     Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, демократизація та гуманізація життя суспільства, пріоритет рівних прав чоловіків і жінок у самореалізації вимагають переосмислення соціальних ролей представників різних статей, необхідних моральних рис і стандартів поведінки. Самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток сутнісних сил жінки і чоловіка поступово стають головними цінностями на шляху до встановлення гендерної демократії, тобто суспільної рівності чоловіків і жінок.

Досягнення гендерної демократії можливе лише за умови належного гендерного виховання хлопчиків і дівчаток, їх орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних ролей. З огляду на це, посилюється увага педагогів і психологів до соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації "Я".

     Тож сьогодні одним з визначальних завдань батьків і педагогів є створення умов для вільного й відповідального самовизначення юної особистості в новій статеворольовій парадигмі суспільної свідомості.

Гендер і стать: у чому відмінність?

     Варто розрізняти поняття "гендер" і "стать". Так, гендер, на відміну від статі, стосується не суто біологічних чи анатомічних властивостей, якими різняться чоловіки й жінки, а соціально сформованих рис "жіночості" й "чоловічості". Тобто поняття "гендер" використовують, коли йдеться про психологічні, соціальні та культурні відмінності між чоловіками й жінками, організовану модель соціальних стосунків між ними та їхні ролі в суспільстві.

     Уперше поняття "гендер" у значенні "соціальна стать як продукт культури" вжили американські психологи Дж. Моун та Р. Столлер у середині XX століття.

     Якщо про стать дитини можна дізнатися ще під час її пренатального розвитку, то гендер формується вже після народження під дією зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (індивідуальних) чинників. Зокрема, важливими соціальними чинниками формування тендеру є розподіл праці у суспільстві, система тендерних ролей у суспільстві й родині, висвітлення цих питань засобами масової інформації, особливості процесу соціалізації дитини. Індивідуальні чинники — це насамперед тендерна ідентифікація особистості, самоусвідомлення, а також прийняття заданих суспільством норм, правил поведінки, рольових моделей і підлаштування під них (одяг, зовнішність, манера поведінки тощо).

Мета і завдання гендерного виховання

     Уже в ранньому віці дитина поступово усвідомлює, що вона є представником певної статі (хлопчиком чи дівчинкою), тобто відбувається первинна статева ідентифікація особистості. З цього часу має розпочинатися і її статеве виховання, суть якого полягає, на нашу думку, в делікатному поясненні відмінностей у будові чоловічого і жіночого тіла, формуванні елементарних навичок статевої гігієни, статево типізованої (властивої представникам певної статі) поведінки, а також толерантного ставлення до представників протилежної статі.

     У дошкільному дитинстві розпочинається етап вторинної статевої ідентифікації, тобто усвідомлення дитиною свого соціального призначення як хлопчика чи дівчинки (майбутнього чоловіка чи жінки) і засвоєння відповідної поведінки в сім'ї, суспільстві. У цей час важливим є тендерне виховання.

     Гендерне  виховання — процес, спрямований на формування у дитини ціннісного ставлення до людей і до самої себе як до представників різних статей (до чоловіка чи жінки, хлопчика чи дівчинки); формування в неї рис, необхідних для реалізації свого особистісного потенціалу як члена суспільства.

     Мета гендерного виховання — особистісне становлення людини як представника певної статі; формування адекватного розуміння сутності моральних норм та установок у взаєминах між чоловіками й жінками (хлопчиками й дівчатками), потреби керуватися ними в усіх сферах та видах діяльності.

 Зміст гендерного виховання визначається навколишнім життям: стосунками в сім'ї; взаєминами між представниками різних статей, моральними нормами цих взаємин; сферами діяльності чоловіків і жінок тощо.

Завдання гендерного виховання

• Сприяти особистісному становленню дитини як представника певної статі.
• Сприяти усвідомленню дитиною себе представником своєї статі, формуванню вміння адекватно оцінювати власні вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності, необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння.
• Виховувати соціальну та моральну відповідальність у взаєминах з іншими.
• Формувати вміння розуміти представників своєї та протилежної статей, дотримуватися загальноприйнятих норм і правил поведінки у спілкуванні з людьми, враховувати й поважати специфічні індивідуальні (статеві) особливості людини в процесі будь-якої спільної діяльності.
• Виховувати у дитини прагнення мати повноцінну люблячу, міцну й дружну сім'ю, що відповідає сучасним потребам суспільства.

Витоки тендерного виховання дітей

     Проблема тендерного виховання не є "відкриттям" сучасності. Здавна світові мислителі говорили про важливість рівної освіти хлопчиків і дівчаток, водночас наголошуючи на необхідності застосування різних підходів з урахуванням їхніх особливостей.

 Так, за Платоном, в ідеальному суспільстві жінка може брати участь в усіх справах нарівні з чоловіком, а отже, повинна мати відповідний рівень компетентності в різних сферах життя.

 Ж-Ж. Руссо зазначав, що чоловіки і жінки, як біологічні істоти подібні, однак як суспільні — різняться, оскільки мають різні обов'язки та ролі. На думку І. Канта, чоловіки й жінки різняться передусім за способом їхньої участі в політичному житті, рисами особистості й особливостями поведінки, а тому, відповідно, проходять різний шлях особистісного становлення.

  Цікаві й корисні поради щодо виховання й навчання хлопчиків і дівчаток подав Я. Корчак у "Правилах життя", ще на початку XX століття закликаючи суспільство долати тендерні стереотипи у вихованні наймолодших.

     Я. Корчак про стереотипи щодо хлопчиків і дівчаток

     "Я часто чую, як про дітей кажуть: "Усі вони такі". Наприклад: "Всі хлопчиська — хулігани і бруднулі". Чи "Всі дівчатка — плакси і ябеди". Неправда, кожного слід пізнавати окремо й окремо оцінювати, пізнавати не поверхово, а ґрунтовно... Хлопчику так само, як і дівчинці, хочеться бути гарним, тільки він у цьому не зізнається. Хлопчикові важче залишатися чистим, бо він любить рухливі ігри... Але він не бруднуля... Може ж дівчинка бігати швидше, ніж хлопчик, то чому він не може гратися з ляльками?".

     В. Сухомлинський не вживав поняття "гендер", однак чимало його думок по праву можуть увійти до абетки гендерного виховання. Педагог був переконаний, що абсолютно неприпустимо пояснювати ті чи ті позитивні або негативні риси юної особистості її належністю до певної статі, тим паче протиставляти дівчаток хлопчикам і навпаки. Водночас педагог наголошував на необхідності особливого підходу до виховання дітей кожної статі.

     В. Сухомлинський про виховання  дівчаток

"По-перше, треба, щоб кожна дівчинка виховувалась самобутньою і яскравою особистістю, щоб усім без винятку дівчаткам була нестерпна навіть думка залишатися непомітною, пасивною, слабовільною. Орієнтація дівчинки-жінки на активну участь у суспільному виробництві, а не на пасивне обмеження сфери її діяльності доглядом за дітьми — ось що дуже важливо в тому загальному тоні, який має характеризувати духовне життя школи. Бути матір'ю, бути вихователем дітей — горда й почесна місія, але коли тільки цим обмежиться діяльність жінки — вона буде залежною істотою. Тільки яскрава життєва мета дає жінці духовну силу, яка робить її володарем і повелителем у сфері почуттів".

     Для розвитку особистості дівчаток і хлопчиків необхідно, як зазначав педагог, щоб вони брали участь в усіх видах діяльності, де успіх забезпечують сила волі, наполегливість, де порівнюються сила, витривалість, стійкість, рішучість хлопчиків і дівчаток, де відбувається глибоке й приховане інтелектуальне змагання між ними. В.Сухомлинський радив педагогам так організовувати життя дитячого колективу, щоб не було у ньому суто чоловічих і суто жіночих видів діяльності (це, однак, не означає, що й найважчу фізичну працю хлопчики й дівчатка мають виконувати на рівних).

     У наш час проблему гендерного виховання у своїх наукових працях висвітлюють С.Архипова, Н.Абубікірова, Т.Бендас, Т. Говорун, О.Кікінежді, В. Кравець, С.Макаренко, А.Мудрик, С.Риков, Ю.Савченко, Т.Титова та інші дослідники.

Гендерні проблеми сучасності

     Нині проблема виховання й навчання відповідно до статі є актуальним завданням педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку.

     Соціальні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, призвели до руйнування традиційних стереотипів чоловічої й жіночої поведінки. Демократизація відносин людей різної статі спричинила змішання ролей, фемінізацію чоловіків і маскулінізацію жінок. Жінка стала більш активною, самостійною, впевненою, і це добре. Водночас разом з позитивними чоловічими рисами жінки переймають і негативні: грубість, агресивність, кар'єризм, безжалісність тощо. Жінки нині нерідко посідають лідерські позиції у суспільстві, обіймають "чоловічі" посади. Натомість деякі чоловіки втрачають здатність відігравати маскулінну роль у шлюбі: з "добувачів" вони поступово перетворюються на "споживачів", не виконують своїх обов'язків щодо виховання дітей. Одним з наслідків їх відсторонення від виховання є жорстоке поводження деяких татусів зі своїми дітьми (все частіше "новини" рясніють тривожними фактами, як-от побиття дитини батьком, аби скоріше замовкла, почала їсти тощо).

На тлі таких суспільних змін змінюються й внутрішні психологічні позиції дітей, їхня свідомість: дівчатка стають агресивними й грубими, а хлопчики переймають жіночий тип поведінки (особливо в неповних сім'ях, де немає тата).

Спостерігаючи протягом багатьох років за молоддю (зокрема й нашими студентами), ми помітили, що багато дівчат втратили такі жіночі риси, як скромність, ніжність, терпіння, вміння мирно залагоджувати конфліктні ситуації. Хлопці ж, навпаки, часто не проявляють чоловічих рис: рішучості, витривалості, емоційної стійкості.

Результати спостережень за змістом ігор дітей старшого дошкільного віку так само викликають тривогу: діти демонструють моделі поведінки, що не відповідають їхнім статевим особливостям: не вміють домовлятися в грі, без конфліктів розподіляти між собою ролі. Крім того, у трудовій діяльності, старші дошкільнята часто не здатні самостійно розподіляти обов'язки з урахуванням статі партнера. Хлопчики не проявляють бажання прийти на допомогу дівчаткам тоді, коли потрібна фізична сила, а дівчатка не поспішають допомагати хлопчикам там, де вимагається старанність і акуратність тощо.

Бесіди з вихователями й батьками показали, що знання дорослих про особливості гендерного виховання хлопчиків і дівчаток недостатні; вони не готові до змін, долання стереотипів, упровадження гендерного підходу в педпроцес.

Отже, сьогодні вкрай важливо приділяти особливу увагу тендерному вихованню дітей, відповідній психолого-педагогічній просвіті батьків і педагогів. Насамперед дорослі мають усвідомити, що вони є взірцем для дітей, і поводитись відповідно до своєї тендерної ролі, адже від цього значною мірою залежить те, як приймуть свої ролі діти.

Проблема забезпечення гендерної соціалізації дошкільнят — одна з домінантних у гендерному вихованні.

Гендерна соціалізація

     Гендерна  соціалізація — засвоєння та відтворення дитиною притаманних певному соціальному середовищу статево-співвіднесених нормативів поведінки, дотримання гендерних ролей.

     Гендерні ролі — це соціальні норми, які визначають функції, обов'язки чоловіків і жінок у сім'ї та суспільстві. Прийняття тендерної ролі є публічним ототожненням за статтю, проявом тендерної ідентичності та умовою успішної тендерної соціалізації.

     У формуванні тендерної ролі та тендерної свідомості дітей велику роль відіграють прийняті у суспільстві стандарти фемінності й маскулінності.

     Маскулінність — це система особистісних рис, які традиційно вважаються чоловічими. Вони передбачають відповідність власній статевій належності, прийняття статеворольових стереотипів, дотримання типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації. Маскулінність пов'язується з такими рисами, як незалежність, активність, допитливість, схильність до ризику, прагнення до досягнень. Вважається, що внутрішній світ чоловіка більш упорядкований і систематизований, ніж світ жінки. Серед негативних рис маскулінності можна назвати брутальність, авторитарність, агресивність, надмірний раціоналізм.

     Фемінність — такі властивості особистості, які передбачають відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статеворольових норм, типової для жінки поведінки, цінностей, установок. Фемінність пов'язується з емоційністю, лагідністю, чуйністю, комунікабельністю, здатністю до емпатії. Виражена фемінність характеризується переважанням несвідомого рівня саморегуляції, схильністю до інтуїтивного осягнення дійсності, чіткою материнською орієнтацією.

     Водночас  суспільство  нерідко позитивно ставиться до маскулінної поведінки дівчат (і це стало проблемою: багато жінок нині дедалі більше орієнтовані на кар'єру, самостійність і незалежність, аніж на материнство), але засуджує фемінну поведінку хлопчиків (як правило, вихованих мамою в неповній сім'ї). Джерела гендерного конфлікту слід шукати в ранньому та дошкільному дитинстві.

     Наприклад, у дівчат-спортсменок, що займаються чоловічими видами спорту (веслування, метання молота тощо), значно частіше проявляється схильність до дитячих ігор "чоловічої спрямованості" (у війну, спортивні ігри тощо); вони залюбки граються з хлопчиками й бувають лідерами серед них.

     Ігри хлопчиків, яких виховують виключно мами й бабусі без чоловіків, частіше мають жіночу спрямованість — вони граються з ляльками, "готують" для них, перуть одяг тощо; віддають перевагу спілкуванню з дівчатками і порівняно рідко займають лідерські позиції. (Наприклад, 6-річний хлопчик Ігор, якого виховувала лише бабуся, через те що він часто хворів і не відвідував дитячий садочок, своєю поведінкою більше нагадував дівчинку — він навіть просив бабусю зав'язувати йому бантики й одягати гарні сукні, як у неї, тощо).

     Процеси набуття дітьми гендерної ідентичності та освоєння певного типу статеворольової поведінки активізуються такими важливими психологічними механізмами, як спрямування, моделювання, заохочення (підкріплення) та пізнання.

Психологічні механізми в активізації тендерної ідентифікації

Створити відповідне предметне середовище

     Спрямування. Суть використання цього психологічного механізму для сприяння тендерній соціалізації дітей полягає в організації "жіночого" або "чоловічого" навколишнього мікросередовища дітей. Дорослі створюють для дитини середовище, яке, на їхню думку, відповідає її статевій належності.

     Для хлопчиків — це передусім машинки, конструктори, які розвивають майстерність, бажання створювати, а не руйнувати (гірше, коли це іграшкова зброя, яка викликає у дитини надмірну агресію, адже далеко не кожен батько чи мама пояснює синові, що зброя потрібна лише для захисту, а не для нападу тощо).

     Для дівчаток — м'які, пухнасті, ніжні іграшки, які можна пригорнути, якими можна щось прикрасити.

     Така організація предметного середовища дитини "вмикає" підсвідомі механізми ідентифікації та диференціації задовго до того, як малюк навчиться усвідомлювати, чого від нього очікує гендерно-структурований соціум.

Дати модель поведінки

     Моделювання. Реалізується в освоєнні дитиною певних, нав'язаних соціумом моделей статеворольової поведінки. Якщо до 5 років хлопчики залюбки імітують "жіночі" види діяльності, то пізніше відмежовуються від них, адже сім'я, телепрограми, дитячі книги дають приклади для наслідування, визначають чоловічі й жіночі ролі.

Адекватно оцінювати поведінку дитини

     Заохочення (підкріплення). Особливістю активізації цього психологічного механізму є винагорода, яку має дитина за дотримання певного типу поведінки: похвала від батьків, педагогів, інших дорослих. Так у дитини закріплюється прагнення до відповідної поведінки. Якщо дитина починає наслідувати поведінку іншої статі (наприклад, уже знайомий нам хлопчик Ігор взуває черевики на підборах), цей учинок отримує відповідну оцінку: "Хлопчикам це не личить!"

 Гармонізувати  стосунки у сім'ї

     Пізнання. Психологічний механізм пізнання активізується у створеному дорослими психологічному середовищі сім'ї. Саме через родинні стосунки дитина пізнає гендерні ролі, усвідомлює, якими мають бути взаємини між представниками різних статей, хто які має права та обов'язки. Тому батьки мають давати дитині взірець міцної, дружної сім'ї, де стосунки побудовані на довірі, любові, рівноправності. Від того, наскільки їм це вдасться, залежить, чи орієнтуватиметься особистість у дорослому житті на моногамні стосунки чи на полігамні.

     Процес соціалізації статі починається з народженням дитини: відповідь на запитання, хто народився — хлопчик чи дівчинка, — передбачає конкретну програму тендерного виховання. Початком її є блакитна чи рожева стрічка, якою перев'язують конверт із новонародженим немовлям.

     Залежно від статі дитини дорослі по-різному будують розмову з нею, обирають належний тон: до дівчинки — лагідний, ніжний, заспокійливий; до хлопчика — бадьорий, нижчий за тембром, заохочувальний до активності та змагання. Дівчаток значно більше наділяють ласкою, обіймами, поцілунками, ніж їхніх однолітків-хлопчиків. Для дівчаток обирають ніжні кольори і м'які, пухнасті, округлі іграшки, для хлопчиків — яскраві, помітні здалеку і тверді іграшки з жорсткими каркасами.

     На гендерну соціалізацію, за результатами останніх наукових досліджень, позитивно впливають нові форми розвитку, виховання й навчання дітей, які передбачають відмову педагогів від агресії, авторитаризму, муштри на користь доброзичливості, делікатності, розуміння та поваги. Організація сучасного навчально-виховного процесу передбачає гнучкість, відкритість, урахування індивідуальних особливостей дітей (зокрема й статевих), можливість експериментів, альтернативних рішень поряд із традиційними.

     Гендерна (статеворольова) соціалізація триває протягом усього життя людини. У процесі дорослішання зростає самостійність індивіда щодо вибору орієнтирів і цінностей. Однак фундамент закладається у дошкільному дитинстві, тому надзвичайно важливо забезпечити кожній дитині гармонійне тендерне виховання.