Характеристика державного устрою Фінляндії

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

імені Петра Могили

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичні завдання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 191 групи

Факультету політичних наук

Кафедри міжнародних  відносин

Левицька В. О. 

 

Перевірив:

Січко Д. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2013

1. Характеристика державного устрою Фінляндії

План

1. Вступ
2. Короткі відомості
3. Законодавча влада
4. Виконавча влада
5. Судова влада
6. Висновок
7. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Важливою ознакою держав витупає державний устрій. Взагалі, держави поділяються на  дві групи — унітарні (прості) і федеративні (складні). Унітарною вважається держава, яка не має у своїй внутрішній структурі інших держав.

Актуальність роботи полягає в вивчені державного устрою унітарної держави в складі якої є автономні території.

Мета – дослідити державний устрій Республіки Фінляндії.

Завдання - ознайомитися з державним устроєм Фінляндії, а саме:

• дослідити законодавчу гілку влади;
• ограни влади та їх обов’язки; дослідити виконавчу гілку влади;
• ознайомитися з судовою гілкою влади.

Об’єтк: політичний устрій.

Предмет:  державний  устрій Республіки Фінляндії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Короткі відомості

 

Фінляндія - демократична унітарна правова держава з республіканською формою правління (ст.1 Конституції).

Діюча Конституція - Основний закон Фінляндії була прийнята 11 червня 1999 р. і набула чинності з 1 березня 2000 р. Чотири конституційних закону складають  разом Конституцію:

• Акт про форму правління (прийнятий 17 липня 1919 - зміни і доповнення вносилися в 1926, 1930, 1943, 1955, 1992 і 2000);
• Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної ради і канцлера юстиції 1922;
• Закон про Вищому суді (1922);
• Парламентський Статут (1928).

Відповідно до змін конституційних актів в 2000 р. країна перейшла від президентської до парламентської демократії.

Згідно з Виборчим акту 1998 встановлені вибори 4 рівнів:

• в Едускунта - однопалатний парламент;
• вибори президента (на 6 років);
• вибори до місцевих органів влади (446 комун);
• вибори 16 депутатів до Європарламенту (з 1999). Виборче право надається всім громадянам, що досягли 18 років.

Згідно з Конституцією державна влада в Фінляндії належить народу (ст.2 Конституції). Мета демократії визначається як забезпечення права кожному брати участь у громадській діяльності і розвитку середовища проживання (ст.2 Конституції). Встановлюється принцип здійснення державної влади з основою тільки на чинне законодавство.

Встановлюється принцип  поділу влади на виконавчу, законодавчу  і судову.

Законодавча влада здійснюється Парламентом (ст.3 Конституції).

Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки Фінляндія  і Державною радою (Урядом) (ст.65, ст.77 Конституції). Члени Державної ради повинні користуватися довірою Парламенту.

Судова влада здійснюється незалежними судами і очолюється Верховним судом і Верховним адміністративним судом (ст.98 Конституції).

 

Законодавча влада

 

Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом - Едускунта, що складається з 200 депутатів, які  обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки (ст.24, 25 Конституції). На кожній сесії парламент зі свого складу обирає голову і двох його заступників (ст.33 Конституції).

Едускунта збирається на свої сесії щорічно в той час, який він встановлює самостійно.(ст..33 Конституції).

Після цього Президент  Республіки оголошує сесію відкритою. Сесія відповідного скликання триває, до тих пір, поки Едускунта не прийме рішення завершити свою роботу. Після  цього Президент оголошує роботу Едускунта даного скликання завершеною.

Справи надходять до Едускунта шляхом передачі їх Урядом у формі законопроекту або шляхом внесення депутатського пропозиції, якимось іншим чином, який визначений в даному Основному законі або Регламенті Едускунта (ст.39 Конституції). 

Член Едускунта має право вносити: 

• законодавчу пропозицію, яка містить відповідний законопроект; 
• бюджетну пропозицію, яка містить проект про асигнування чи якесь інше рішення, запропоноване включити в бюджет або додатковий бюджет;
• пропозицію, що представляє собою заходи з підготовки законопроекту або по прийняттю будь-яких інших заходів (ст.39 Конституції).

Прийняття законопроектів проходять два читання на пленарному засіданні. Законопроект, який пропонується відкласти, або закон, який не був підписаний, проходить, проте, лише одне читання на пленарному засіданні.  Рішення на пленарному засіданні приймається більшістю поданих голосів. При рівності голосів питання вирішується жеребкуванням, якщо тільки для схвалення проекту не потрібно кваліфікованої більшості.(ст. 41 Конституції).

 

Виконавча влада

 

Президент Фінляндії  обирається всенародним голосуванням раз на шість років. Стати президентом  може тільки уродженець країни. Пост голови уряду надається не більше, ніж  на два, наступних один за одним, терміни (ст.54 Конституції).

Кандидатів у президенти висувають лише ті політичні партії, які отримували хоча би одне місце  в парламенті на попередніх виборах. Крім цих партій, кандидат у президенти може бути запропонований групою виборців кількістю не менше 20000 чоловік.

Функції глави держави  у Фінляндії полягають в управлінні, спільно з урядом, зовнішньою політикою  країни, затвердженні законодавчих актів  і постанов, призначенні членів уряду  і вищих державних посадових  осіб. Крім того, президент Фінляндії є одночасно і головнокомандувачем оборонними силами держави.

Президент приймає рішення  в Державній раді, яка пропонує йому на підпис проекти рішень. Якщо Президент не приймає рішення за пропозицією Державної ради, справа повертається на розгляд Державної ради. Якщо питання стосується передачі або повернення законопроекту, то рішення приймається на основі нової пропозиції Державної ради. 

Поза рамками Президент  приймає рішення без погодження з Державною радою з наступних  питань: 

• про призначення Державної ради та її членів, а також про відставку Державної ради або її членів; 
• про оголошення дострокових виборів в Едускунта; 
• про розгляд інших зазначених у законі справ, спеціальних справ, що стосуються різних осіб, або про розгляд інших справ, які в силу свого змісту взагалі не підлягають розгляду всього Ради; 
• про самоврядування Аландських островів, включаючи справи, що стосуються місцевої економіки. Справа доповідається Президентові тим міністром, в чиєму веденні воно знаходиться.
• справи про військові призначеннях і справи, що стосуються канцелярії Президента Республіки вирішуються Президентом самостійно таким чином, який встановлюється законом (ст.58 Конституції).

З березня 2012 року президентом  країни є Саулі Вяйняме Нійністе, представник Національної коаліційної партії. Спочатку партія дотримувалася консервативних цінностей, до яких потім долучилися ліберальні економічні ідеї. Зараз, у складі коаліції прагне до вільної ринкової економіки, глобалізації, тісної інтеграції до Європейського союзу і свободи особистості.

Уряд Фінляндії - Державна рада - здійснює загальне керівництво країною. До його складу входять Прем'єр-міністр, міністри, які очолюють ввірені їм міністерства, і міністри без портфелів (ст.60 Конституції). 

Прем'єр-міністр обирається парламентом, після чого формально призначається Президентом Республіки для виконання його обов'язків. Інші міністри призначаються Президентом за пропозицією Прем'єр-міністра. Перш ніж буде обраний Прем'єр-міністр, представники від партійних груп Едускунта знайомляться з програмою уряду та його складом. Про результати цього ознайомлення повідомляється Президенту, щоб він представив Едускунта та особа, яка пропонується кандидатом в прем'єр-міністри (ст. 61 Конституції).

Якщо кандидат під час відкритого голосування в Едускунта отримає більше половини поданих голосів, він вважається обраним до прем'єр-міністри. Якщо ж кандидат не отримає необхідного більшості, то в тому ж порядку повинен пропонуватися новий кандидат. Якщо і новий кандидат не отримає більше половини поданих голосів, то проводяться нові вибори шляхом відкритого голосування. При цьому обраним вважається той, хто отримає найбільшу кількість голосів (ст.61 Конституції).

Уряд коаліційний: Національна  коаліційна партія(НКП), Соціал-демократична партія Фінляндії (СДПФ), Лівий союз Фінляндії (ЛСФ), Шведська народна партія(ШНП), Союз "зелених"(СЗ), Християнсько-демократична партія  Фінляндії (ХДПФ).

Прем'єр-міністр Фінляндської Республіки є Юркі Катайнен.

Губернії Ахвенанма  – Аландським островам – надана часткова автономія. Тут влада належить однопалатному парламенту, який називається  Ландстінг. Крім того, є губернське правління, яке діє спільно з  виконавчою радою (ст.75 Конституції).

 

Судова влада

 

Вищою ланкою у системі  загальних судів у Фінляндії  є Верховний суд, заснований в 1918 р.(ст.98 Конституції). Він складається з президента суду та 21 судді. Суд розглядає скарги на постанови апеляційних судів у цивільних і кримінальних справах в колегіях з 5 суддів. Найбільш важливі питання обговорюються на пленарних засіданнях. Оскарження судових рішень до Верховного суду допускається, як правило, лише з дозволу Верховного суду, що видається колегією з 3 суддів в тих випадках, коли цього вимагають інтереси єдності судової практики, або з метою виправлення суттєвої судової помилки. Верховний суд може також давати висновки по законопроектах (ст.99, 100 Конституції).

Апеляційні суди діють у великих містах в різних частинах країни. Вони складаються з президента і постійних (а іноді і тимчасових) членів суду. Апеляційні суди розглядають скарги в колегіях з 3 суддів на постанови нижчестоящих судів у цивільних і кримінальних справах (ст.101 Конституції).

Окружні та міські суди - низова ланка судової системи Фінляндії. Вони розглядають по першій інстанції всі цивільні справи і переважна більшість кримінальних справ (крім зазначених вище). Ці ж суди можуть встановлювати опіку, реєструвати продаж нерухомого майна та деякі інші операції (ст.101 Конституції).

У Фінляндії є декілька видів судів спеціальної юрисдикції. Суди у трудових справах, створені в 1946 р., розглядають спори, що виникають  у зв'язку з виконанням колективних  договорів. До складу такого суду входять 3 професіональних юриста і по 3 представника від об'єднань наймачів і профспілок. Рішення його не підлягають оскарженню (ст.101 Конституції).

Поряд із судами загальної  та спеціальної юрисдикції у Фінляндії  є розвинена система адміністративної юстиції. Її очолює Верховний адміністративний суд. Він складається з президента і 21 судді. Колегія з 5 суддів розглядає скарги на рішення нижчестоящих адміністративних судів, іменованих судами губерній, а також на рішення Державної ради, розпорядження міністрів, приписи губернаторів і деяких інших виконавчих органів (ст. 101 Конституції). Особливою юрисдикцією за Конституцією має також Державний суд, який розглядає звинувачення проти членів Державної ради чи канцлера юстиції, юридичного уповноваженого Едускунта, або членів Верховного суду, Верховного адміністративного суду, пов'язані з порушенням законності, досконалим ними при виконанні службових обов'язків (ст. 111, 112 Конституції).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, Фінляндія - демократична унітарна правова держава з республіканською формою правління. З 2000 року країна перейшла від президентської до парламентської демократії. Таким чином, можна прослідкувати за роботою кількох провідних політичних партій: Соціал-демократична партія (СДПФ), Партія Фінляндський центр (ПФЦ), Національна коаліційна партія (НКП) та Лівий союз Фінляндії (ЛСФ).

Конституція, яка складається  з чотирьох конституційних законів, країни була остаточно прийнята в 1999 році. Згідно з Конституцією Республіка Фінляндія є суверенною країною, а  державна влада належить народу.

Законодавча влада здійснюється Парламентом, виконавча влада здійснюється Президентом Республіки Фінляндія  і Державною радою, судова влада  здійснюється Верховним судом.

 

 

 

 

Література

1. Конституція Фінляндії від 11 червня 1999 року.
2. Правові системи країн світу: Енциклопедичний довідник. - 3-е вид. / [під ред. А. Я. Сухарєв]. - М: НОРМА, 2003.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Нормативні приклади

 

Гіпотеза

 

Гіпотеза – це частина норми, яка вказує, за яких обставин норма вступає в дію.

 

Пряма гіпотеза

Стаття 22 пункт 1 Кримінального кодексу України

Кримінальній  відповідальності  підлягають особи,  яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять  років.

 

Альтернативна гіпотеза

Стаття 31 пункт 2 Кримінального кодексу України 

Не   підлягають    кримінальній    відповідальності    при добровільній  відмові  організатор,  підбурювач чи пособник,  якщо вони  відвернули  вчинення  злочину   або   своєчасно   повідомили відповідні  органи  державної  влади про злочин,  що готується або вчиняється.  Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи  знарядь вчинення  злочину або не усунення  перешкод вчиненню злочину.

 

Складна гіпотеза

Стаття 81 пункт 2 Кримінального кодексу України 

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1. не менше половини строку покарання,  призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості,  а також  за  необережний тяжкий злочин;
2. не менше двох третин строку покарання,  призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин,  а також у разі,  якщо  особа раніше  відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин  і до  погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин,  за який вона засуджена до позбавлення волі;
3. не менше  трьох  чвертей  строку  покарання,  призначеного судом  за  умисний  особливо  тяжкий  злочин,  а  також покарання, призначеного особі,  яка раніше  звільнялася  умовно-достроково  і знову   вчинила   умисний   злочин   протягом  не відбутої частини покарання.

 

Диспозиція

 

Диспозиція — серцевина юридичної норми, яка вказує дозволену поведінку суб'єкта, обов'язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму). Диспозиція — основний елемент норми права, у якому формується модель самого правила поведінки, тобто міститься розпорядження про те, як слід діяти в ситуації, в умовах, передбачених у гіпотезі даної норми.

 

Пряма диспозиція

Стаття 197-1 пункт 1 Кримінального кодексу України 

Самовільне   зайняття   земельної  ділянки,  яким  завдано  значної шкоди її законному володільцю або власнику, -

карається штрафом  від двохсот до  трьохсот  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

 

Альтернативна диспозиція

Стаття 258-2 пункт 1 Кримінального  кодексу України 

Публічні заклики до вчинення терористичного акту,  а також розповсюдження,  виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами –

караються виправними роботами на  строк  до  двох  років  або арештом на строк  до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

Бланкетна диспозиція

 

 

Санкція

Санкція – це частина норми, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу, застосовувані у разі її порушення.

 

Абсолютна санкція

Стаття 268 пункт 1 Кримінального  кодексу України

Ввезення  на  територію  України  чи  транзит   через   її територію  відходів або вторинної сировини без належного дозволу – 

караються штрафом  до ста неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

Відносна санкція 

Стаття 260 пункт 1 Кримінального  кодексу України 

Створення  не  передбачених  законами України воєнізованих формувань  або участь у їх діяльності – 

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти  років.

 

Альтернативна санкція 

Стаття 263 пункт 2 Кримінального кодексу України

Носіння, виготовлення, ремонт або  збут кинджалів, фінських ножів,  кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого  законом дозволу – 

караються  штрафом  до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  або  громадськими  роботами  на  строк  від ста двадцяти до двохсот сорока годин,  або арештом на строк від  трьох до  шести місяців,  або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.