Инвестиционная политика Украины

Зміст

 

Вступ

  1. Система економічної безпеки бізнесу та її суб’єкти.
  2. Політика і стратегія економічної безпеки бізнесу.
  3. Служба безпеки бізнесу.

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

         Вступ

 

Економічна безпека являє собою  універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека бізнесу - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників

 

1. СИСТЕМА  ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ СУБ’ЄКТИ

 

Система економічної безпеки кожного  бізнесу цілком індивідуальна. Її повнота та дієвість залежать від існуючої в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних та фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості забезпечення безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійний  захист економічної безпеки бізнесу можливий лише при комплексному та системному підході до її організації. Тому в економіці  має місце таке поняття  як система економічної безпеки підприємства.

Система економічної безпеки бізнесу – це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних и пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Побудова  системи  економічної  безпеки  бізнеса повинна здійснюватися на основі дотримання таких принципів:

— законності;

— прав і  свобод громадян;

— централізованого керівництва;

— компетентності;

— конфіденційності;

— комплексного застосування ресурсів та коштів;

— самостійності  і відповідальності за забезпечення економічної безпеки підприємства;

— передової  матеріально-технічної оснащеності;

— корпоративної  етики;

— координації  та взаємодії з органами влади  та керівництва.

Основними елементами системи економічної безпеки  підприємства є:

1) захист  комерційної таємниці та конфіденційності  інформації;

2) комп’ютерна  безпека; 

3) внутрішня  безпека; 

4) безпека  будинків та споруд;

5) фізична  безпека; 

6) технічна  безпека; 

7) безпека  зв’язку; 

8) безпека  господарсько-договірної діяльності;

9) безпека  перевезень вантажів та осіб;

10) безпека  рекламних, культурних, масових заходів,  ділових зустрічей та переговорів;

11) протипожежна  безпека; 

12) екологічна  безпека;

13) радіаційно-хімічна  безпека; 

14) конкурентна  розвідка;

15) інформаційно-аналітична  робота;

17) експертна  перевірка механізму системи  забезпечення.

Алгоритм  побудови системи економічної безпеки бізнесу

Система безпеки підприємництва може бути побудована на основі одного з наступних принципів:

1) Пріоритет  заходів попередження. Зміст цього  принципу полягає у своєчасному  виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз.

2) Законність. Заходи безпеки підприємства  розробляються на основі та  в межах діючих правових актів. 

3) Комплексне  застосування сил та коштів. Для  забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4) Координація  та взаємодія ззовні та всередині  підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об’єднанню зусиль  усіх підрозділів та служб підприємств.

6) Компетентність. Працівники повинні вирішувати  питання безпеки на професіональному  рівні.

7) Економічна  доцільність. Вартість фінансових  витрат на забезпечення економічної  безпеки підприємства не повинна  перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

8) Планова  основа діяльності. Діяльність по  забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам  та  розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів підприємства.

9) Системність.  Цей принцип припускає врахування  усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку підприємства..

Забезпеченням безпеки підприємства займаються дві  групи суб’єктів





 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Засоби  і методи забезпечення економічної  безпеки бізнесу

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1)  Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп’ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів:

I етап. Виділення фінансових коштів.

II етап. Формування кадрових і організаційних засобів.

III етап. Розробка системи правових засобів.

IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені  з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів

  1. технічні — спостереження, контроль, ідентифікація;
  2. інформаційні — складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;
  3. фінансові — матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства, ;
  4. правові — судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;
  5. кадрові — підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;
  6. інтелектуальні — патентування, ноу-хау тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОЛІТИКА І СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ.

 

Політика  економічної безпеки бізнесу — це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємств. Наприклад:

— зміцнення  дисципліни праці і підвищення ї  продуктивності;

— захист законних прав та інтересів підприємства;

— зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

— збереження та примноження власності;

— підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;;

— максимально  повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства та підвищення його ефективності;

— орієнтація на світові стандарти на та лідерство  в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції;

— виконання виробничих програм;

— недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

З врахуванням  вищевикладеного можна визначити наступні загальні орієнтири для прийняття рішень, що полегшують досягнення цих цілей:

— збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

— проведення комплексу превентивних заходів по підвищенню рівня захищеності власності та персоналу підприємства;

— професіоналізм та спеціалізація персоналу підприємства;

— пріоритетність несилових методів попередження й нейтралізації загроз.

Для успішного  виконання цієї політики необхідно  реалізувати стратегію безпеки  підприємства, під якою розуміється  сукупність найбільш значимих рішень, спрямованих на забезпечення належного  рівня безпеки функціонування підприємства.

Виділяють такі типи стратегій:

1) орієнтовані  на усунення існуючих або попередження  виникнення можливих загроз;

2) націлені на запобігання впливу існуючих чи можливих загроз на предмет безпеки;

3) спрямовані на відновлення (компенсацію) нанесеного збитку.

Два перших типи стратегій  передбачають таку діяльність по забезпеченню економічної безпеки, в результаті якої не виникають загрози або створюється заслін її впливу. В третьому випадку виникає збиток, але він компенсується діями, передбаченими відповідною стратегією

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СЛУЖБА  ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ

 

 На  всіх великих і середніх підприємствах  (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі  служби охорони, як правило, створюються  при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.

Служба  безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона  виробничо-господарської діяльності  та захист відомостей, що вважаються  комерційною таємницею даної  фірми (підприємства, організації);

2) організація  роботи з правового та інженерно-технічного  захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання  необґрунтованому допуску й доступу  до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація  спеціального діловодства, яке  унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

5) виявлення  та локалізація можливих каналів  витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

6) організація  режиму безпеки за здійснення  всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення  охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація  особистої безпеки керівництва  та провідних менеджерів і  спеціалістів фірми;

9) оцінка  маркетингових ситуацій та неправомірних  дій конкурентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки  фірми залежно від специфіки  її діяльності може бути більшим або  меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.

Функції, об'єкти та управління безпекою. Сукупність конкретних завдань, що стоять перед  службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею  функцій. Загальні функції, що покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації).

• Організація  і забезпечення пропускного та внутрішньо об’єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог режиму персоналом фірми і партнерами (відвідувачами)

• Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту (комерційної таємниці

• Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з доку ментами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру

• Виявлення  і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками фірми, клієнтами та конкурентами

• Організація  та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки фірми

• Розробка, оновлення і поповнення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації  безпеки й захисту інформації

• Забезпечення суворого виконання вимог нормативних  документів з питань захисту комерційної таємниці

• Організація  та регулярне проведення навчання працівників  фірми й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці

• Ведення  обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволене постійне чи тимчасове  зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних  приміщень і технічних засобів  у них

• Підтримка  контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі (зоні)

У нормативних  документах, які визначають організацію  діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту  від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

• персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить  комерційну таємницю фірми);

• матеріальні  засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

• інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

• засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

• технічні засоби та системи охорони й захисту  матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба  безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати  через зіткнення інтересів бізнесу  та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ 

 

З усього вишеозначенного можна зробити висновок що для українських підприємств самими значимими проблемами сучасного етапу реформ є: відсутність засобів на технічне переоснащення ; неритмічність роботи; відсутність контрактів, замовлення; безробіття; велика дебіторська заборгованість. Можна запропонувати наступні кроки на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств: у рамках технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах; у рамках ресурсної безпеки - удосконалювання системи розрахунків; підвищення продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання "ресурсного" напрямку; у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних термінів кредитування; створення інформаційного центру, щоб постійно мати зведення про борги підприємства і перекрити канали витоку інформації: створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових робітників, що перевіряла б податкові та інші обов'язкові платежі для виявлення можливої переплати і надавала зведення про мало використуємих основних виробничих фондах із метою їхнього можливого продажу; використання нових форм партнерських зв'язків; у рамках соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвитих країн, притягнення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації робітників; зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності робітників за результати своєї праці. У сучасних умовах складовою частиною комплексу мір повинна стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

 

 

 

ЛИТЕРАТУРА

 

1. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. Ред. С. Ф. Покропивного, -

Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528с., іл.

 

2. Д. Ковалев, Т. Сухорукова - Экономическая безопасность предприятия  //

Экономика Украины, 2008г, №5.- с. 48-52.

 

3. Т. Сухорукова - Проблема  экономической безопасности предприятия  //

Бизнес-информ,2008г., №19.- с. 43-46.

 

 

 

 


Инвестиционная политика Украины