История развития аудиту в независимой Украине

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

З курсу «Введення в спеціальність»

На тему: «Історія розвитку аудиту в незалежній Україні»

                                                                                  Виконала:

                                                                                  студентка групи ОБ-13.1

                                                                                  обліково-економічного   

                                                                                  факультету

                                                                                  Антонюк Руслана 
                                                                                  Перевірила:

                                                                                  Скоробагач Анастасія Євгенівна

                                                  Ірпінь 2013

                                                         ЗМІСТ

 Вступ……………………………………………………………………….  3

 Розділ   1 …………………………………………………………………...  5

 Розділ   2 …………………………………………………………………...  8

 Розділ 3 …………………………………………………………………...  12

 Висновки……………………………………………………………………17

 Список використаних джерел……………………………………………. 19

                                                        ВСТУП

           Поява будь-якого виду діяльності завжди зумовлена виникненням певних передумов. За часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система, в основі соціалістичного ладу якої знаходилося монопольна  (державна) форма власності. За цих умов контрольні функції повністю виконували державні контрольно-ревізійні органи; існував також партійний контроль. Зрозуміло, що у цей період  були відсутні  об'єктивні умови  для  функціонування  системи незалежного контролю. Самостійний початок розвитку аудиту в Україні почався у 1991 році після набуття Україною незалежності, коли на теренах нашої держави почали з’являтися самостійні приватні господарські одиниці –підприємства. Формування приватної власності як альтернативи державному сектору економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам, що і стало причиною прискореного розвитку аудиту як форми контролю діяльності приватних підприємств. Прийняття у 1993 році Закону України «Про аудиторську діяльність» стало основою визнання аудиту як обов’язкової процедури, пов’язаною із перевіркою даних бухгалтерського обліку  і  показників  фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх  суттєвих аспектах   та  відповідність  вимогам  законів  України, положень  (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень  суб'єктів    господарювання) згідно із  вимогами користувачів. [1]

Розвиток аудиту в Україні має три етапи:

1.) Перший - 1987-1992 рр. - поява  перших аудиторських організацій;

2.) Другий - 1993-1998 рр. - формування  нормативно-правової бази аудиту  в Україні.

3.) Третій - 1999 р. - сьогодення - діяльність аудиту на новоствореній  нормативно-правовій базі.

Кожний період має власні особливості, що вплинули на розвиток аудиту в незалежній Україні.

                                               РОЗДІЛ  1

                  Перший етап розвитку аудиту в Україні (1987-1992 рр.)

    Розпад СРСР ознаменував новий етап у розвитку економік країн-колишніх учасниць Союзу-перехід від командно-адміністративної  до ринкової  економіки (поширення так званої «змішаної» економічної системи).  Перехід до ринкових відносин, що почав відбуватися на території України, став причиною розвитку аудиторської діяльності. Послуги аудиторів особливо були потрібні спільним підприємствам, іноземним інвесторам, що вимагали підтвердження звітності аудитором відповідно до власної практики. Таким чином, розвиток аудиту і організація його в Україні здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою.

     На поширення аудиту в Україні мали вплив як зовнішні, так і внутрішні фактори. Зовнішній вплив відбувався завдяки  проникненню іноземного капіталу, власники якого бажали мати реальне уявлення про фінансовий стан українських підприємств. Недовіра до системи колишнього радянського державного фінансового контролю змусила іноземних інвесторів  в особі Світового банку, Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку , а також інших організацій висунути керівництву країни певні умови - спочатку запровадити у вітчизняну практику міжнародні стандарти обліку та аудиту, а потім і незалежний аудит. В цей же час у вітчизняному підприємницькому середовищі склалася ситуація, коли чисельні контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств практично перестали існувати, а штат Контрольно-Ревізійного Управління Мінфіну не охоплював діяльність кооперативів, малих підприємств, товариств, чисельність яких постійно і невпинно зростала. Тобто склалися усі передумови  для створення і  легалізації незалежного фінансового контролю - аудиту. Причому спочатку створювалась

загальна підстава для легалізації аудиту - у прийнятому в 1991 р. Законі України "Про підприємства в Україні" (п. 4 ст. 29) вказувалося, що річний баланс усіх підприємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих, що повністю утримуються за рахунок бюджету. Те саме стосувалося і випадків ліквідації підприємства (п. 2 ст. 35). Ця теза була і в Законі УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 1991 р. (статті 4 і 22), Законах України "Про цінні папери та фондову біржу" (статті 6, 22 і 24), "Про господарські товариства" від 1991 р. (статті 13, 17, 18 і 20), "Про приватизацію державного майна" від 1992 р. (ст. 11), "Про банкрутство" від 1992 р. (ст. 5) та в інших, законах і законодавчих актах. Перші зародки аудиту відносяться до 1987-1989 рр.  В цей період на рівні міністерств фінансів союзних республік створені госпрозрахункові контрольно - ревізійні групи і групи інаудиту. Першою такою організацію, створеною в Україні з метою контролю спільних підприємств , стало дочірнє відділення «Інаудиту» (Інаудит - Україна). До її складу увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України. Спершу аудиторські послуги не набули широкого використання, але встановлення в Законі України "Про систему оподаткування" від 1991 р. (ст. 11) матеріальної (майнової) відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства в розмірі 10% від належних до сплати сум податків та інших обов'язкових платежів за неподання аудиторського висновку в органи Державної податкової адміністрації сприяло офіційному визнанню аудиту як загальнообов’язкової процедури. Незважаючи на це, остаточна легалізація  професії аудитора в Україні відбулася лише у 1993 р. з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". [5]

     В Україні аудит виник у відповідь на появу попиту на нього, причому відразу як аудит підтверджуючий (при підтвердженні звітності СП) і консультаційно-орієнтований (на замовлення клієнтів). Попит на аудит постійно зростав. Частина консультантів залишили попередні місця роботи і

зайнялися виключно аудиторськими послугами. Проте їхній статус лише частково визнавався дещо застарілою союзною постановою. Тому до кінця першого року незалежності кращі інтелектуальні сили вітчизняного аудиту об'єдналися в Спілці аудиторів України . Метою діяльності САУ було визнано об'єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвиткові аудиторської діяльності. Головами Спілки аудиторів у свій час були проф. В.В. Сопко, О.В. Кужель, І.І. Пилипенко. [2] 14 лютого 1992 р. на з'їзді аудиторів в Києві було прийнято Статут цієї організації.

                                                  РОЗДІЛ  2

              Другий етап розвитку аудиту в Україні (1993-1998 рр)

     1993 рік став визначним етапом в історії українського аудиту. 22 квітня 1993 р. Верховна Рада України ухвалила Закон  України «Про аудиторську діяльність», який складається з 7 розділів і містить 22 статті. Він визначив у правовому полі місце аудиту, юридично зафіксував засади аудиторської діяльності і був спрямований на  створення  системи незалежного  фінансового  контролю  з  метою  захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. [1] Також було подано трактування основних понять аудиту. Так, за цим законом, аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку  і  показників  фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх суттєвих  аспектах  та відповідність  вимогам  законів  України,  положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень  суб'єктів    господарювання)  згідно  із  вимогами  користувачів. Він здійснюється   незалежними  особами  (аудиторами),  аудиторськими фірмами,  які уповноважені суб'єктами господарювання  на його проведення, і може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання,  а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).  [1] За визначенням цього ж закону, аудиторська діяльність є підприємницькою  діяльністю,  що включає в себе організаційне  і  методичне  забезпечення  аудиту, практичне  виконання  аудиторських  перевірок  (аудит)  та надання інших аудиторських послуг. [1]

З цього моменту аудит став обов'язковою процедурою, що здійснюється з метою підтвердження показників річної фінансової звітності підприємств усіх форм власності за незначними винятками. Пізніше кількість підприємств, що підлягають обов'язковому аудиту, була зменшена.

З прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність" становлення і розвиток аудиту в Україні здійснювалися прискореними темпами. Поширювалася сертифікація аудиторів, почали з’являтися самостійні аудиторські фірми, надавалися ліцензії, що дозволяли займатися цим видом діяльності. Аудиторська діяльність починає здійснюватися  у вигляді аудиторських перевірок, експертиз, консультацій з ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності тощо;  таким чином,  поняття аудиту стає значно ширшим, ніж поняття ревізії і контролю - аудит забезпечує не тільки перевірку достовірності фінансових показників, а й розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності, витрат та зростання прибутку. Вітчизняна практика  аудиту стає повноцінним аналогом зарубіжної,  де аудит - це своєрідна експертиза бізнесу. Проте на даному етапі  переважаючим видом  аудиту було підтвердження показників річної фінансової звітності.

     Прийняття закону «Про аудиторську діяльність» ознаменувало створення цілісної системи аудиту в Україні. У цьому ж році з метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації  аудиторської справи в Україні було створено самостійний незалежний орган, що  функціонує на засадах самоврядування — Аудиторську палату України (АПУ). Головними завданнями організації є сприяння розвитку аудиту на території нашої держави, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності; утворені також і регіональні відділення АПУ. Аудиторська Палата  є регулюючим органом управління аудиторської діяльність в Україні. 
Основними функціями органу є:

• визначення головних напрямків розвитку аудиту в Україні;
• розробка єдиної методологічної основи, форм і методів проведення аудиту;
• вивчення ринку аудиторських послуг.

З метою виконання зазначених функцій Аудиторська Палата:

• здійснює методологічне керування аудиторськими організаціями й аудиторами;
• веде облік аудиторських організацій і аудиторів;
• розробляє положення та інструкції, що регламентують аудиторську діяльність;
• розробляє методичні рекомендації щодо здійснення та координації аудиторської діяльності;
• розробляє кваліфікаційні вимоги до аудиторів та встановлює порядок заняття аудиторською діяльністю;
• організовує проведення екзаменів та атестацій аудиторів, а також видачу їм ліцензій;
• розробляє та затверджує тарифи на основні види аудиторських послуг;
• організовує контроль за діяльністю аудиторських фірм та аудиторів;
• вирішує питання позбавлення аудиторів ліцензій та застосування до них інших заходів згідно із законодавством;
• готує пропозиції та рекомендації щодо зміни діючого законодавства з питань аудиту;
• видає довідкові, інформаційні, наукові, навчальні та методичні матеріали по аудиту, що входять до компетенції Аудиторської Палати;
• сприяє впровадженню нової техніки та нових інформаційних технологій у сферу аудиторської практики.  [3]

  У 1994-1995 рр. головним критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та інших платежів у бюджет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської перевірки. У 1995-1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, що було пов’язано із внесенням змін до Закону України «Про аудиторську діяльність».  [3] Після того, як було значно звужено дію ст. 10 цього закону і у полі обов'язкового аудиту залишилися практично тільки інституціональні інвестори, у 1997 р. відбувся відносний спад в розвитку аудиту. [3] Однак розвиток ринку цінних паперів призвів до того, що в діловому світі сформувався новий погляд на акціонерні товариства – вони перестали бути  простим  суб'єктом  господарювання з корпоративною формою власності, а частіше виступали як емітенти. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України  постановило, що близько 30 тисяч річних звітів господарських товариств мали стати предметом обов'язкового аудиту звітності. Це сприяло збільшенню кількості незалежних аудиторів.

Починаючи з березня 1997 р. в Україні виходить офіційний журнал «Вісник бухгалтера і аудитора України», присвячений питанням аудита. Він  видається Союзом аудиторів України і Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України. Видання орієнтоване на професійно підготованих спеціалістів і тих, хто прагне ними стати. Також питанням аудита був присвячений  журнал «Вісник аудитора України», що видавався Союзом аудиторів України, АО «Бізнес - Інформ» та Харківським відділенням САУ у 1993-1998 рр.  [2]

                                                       РОЗДІЛ   3

            Третій етап розвитку аудиту в Україні (1999 р. - сьогодення)

     Третій, найдовший  етап розвитку аудиту в нашій країні пов'язаний із введенням постійно діючих національних нормативів аудиту, що відбулося 1 січня 1999 р. Власне, цією подією він і був започаткований. Наступним визначним кроком у становленні сучасного вітчизняного аудиту стало прийняття  18 квітня  2003 р. Аудиторською палатою України  Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (МСА) в якості Національних стандартів аудиту. Роком раніше, у 2002 р., вийшов перший номер журналу «Аудитор України», яка  є офіційним виданням АПУ та САУ. Воно забезпечує інформацією з нормативних питань, повідомляє про поточну діяльність АПУ та САУ, сертифікацію аудиторів України; знайомить з вітчизняним та міжнародним досвідом з теорії та практики аудиту тощо. Журнал оприлюднює рішення головних аудиторських організацій України, а також органів державної влади, що стосуються аудиторської діяльності, надає дані про нові документи АПУ, САУ, НБУ, ДПА та інших установ, публікує статті з обміну досвідом щодо питань теорії та практики проведення аудиту, впровадження стандартів, забезпечує читачів інформацією з питань професійної освіти, сертифікації, ведення реєстру, контролю в аудиті тощо. Особлива увага приділяється консультаційно – методичним матеріалам з питань аудиту, бухгалтерського та податкового обліку, відповідям на запитання читачів,  аналізу нормативних документів. Нещодавно світ побачив ювілейний, 200-ий номер видання. [6]

     На сучасному етапі розвитку національної економіки відбуваються значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах. В останні роки спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність окремих підприємств, доведення своїх висновків до зацікавлених користувачів такої інформації. [3]

Суб’єктами, що уповноважені проводити незалежний аудит в Україні, є фізичні особи, що мають сертифікат, а також юридичні особи - аудиторські фірми. Сертифікат аудитора - це документ, який  визначає кваліфікаційну придатність його власника на заняття аудиторською діяльністю на території держави. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права,  досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста або помічника аудитора.     Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України.  [5]

Аудиторська фірма – це юридична особа, створена  відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність і має відповідну ліцензію Аудиторської Палати. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські  фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.  Керівником такої організації може бути лише аудитор. Основною функцією аудиторської фірми є експертиза фінансово-господарської діяльності та стану майна підприємства. Також ці організації виконують наступні функції:

• контроль та оцінка достовірності бухгалтерського обліку і звітності;
• прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства (за домовленістю із замовником);
• наукове, методичне, інформаційне забезпечення діяльності підприємств (розробка методичних вказівок та аналіз планування і внутрішнього аудиту);
• налагодження правильного бухгалтерського обліку;
• консультації з питань ведення підприємством фінансово-господарської діяльності, обліку, зовнішньоекономічних операцій, сплати податків тощо (консультаційна функція).  [8]

Таким чином, діяльність аудиторських фірм зводиться до виконання незалежної експертизи фінансово-господарської діяльності підприємства та відповідності її чинному законодавству. Відносини між аудиторськими фірмами та підприємствами - замовниками регулюються на договірних умовах. 
  В Україні діють національні, спільні та іноземні аудиторські фірми. Так, у Києві діють чотири відомих за кордоном аудиторські фірми, персонал яких складається як із зарубіжних, так і українських фахівців. Поєднання західного досвіду та регіональної специфіки України сприяє проведенню кваліфікованих аудиторських перевірок з дотриманням національних та міжнародних стандартів, забезпечує високий рівень консультацій потенційним інвесторам і всім, хто має наміри відкрити свою справу в Україні. Функціонування зарубіжних аудиторських  фірм в Україні сприяє розвиткові вітчизняного аудиту, використанню світового досвіду і вдосконаленню діяльності власних фірм, становленню їх як високоорганізованих, компетентних, професійних аудиторських фірм відповідно до вимог міжнародних стандартів з аудиту. [8]

На території України нині діють такі іноземні аудиторські фірми: " Arthur Andersen" (консультації з питань організації аудиту, оподаткування, підприємництва, спеціалізовані послуги корпораціям, допомога українським організаціям при складанні звітів, допомога радникам і аудиторам підприємств з іноземними інвестиціями в Україні тощо),  " Deloitte & Touche" (послуги з аудиту (безпосередньо перевірки); бухгалтерські послуги; консультації з питань управління; консультації в галузі інформаційних технологій тощо); " Ernst & Young" (консультаційні послуги з питань ведення бізнесу, аудиторські послуги, послуги з оподаткування, консультаційний супровід транзакцій тощо); " Coopers & Lybrand" (аудиторські послуги; вибір юридичної особи; розробка податкових схем; переговори з потенційними партнерами; оцінка бізнес-планів; допомога у впровадженні комп'ютерних систем бухгалтерського обліку та інформаційних систем управління); "PricewaterhouseCoopers" (аудиторські послуги, супровід угод, консультації з підвищення ефективності бізнесу,фінансові розслідування,податкові та юридичні послуги, корпоративне навчання); " Mazars" (аудиторські послуги; консультації для підприємств; навчання фахівців у рамках програми Європейського співтовариства ТАСІ8). Кількість аудиторських фірм і приватних аудиторів в Україні зростає нерівномірно. Високі темпи характерні для промислово розвинутих регіонів з високою діловою активністю – м. Київ, Харківської, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. [4]

     Таким чином, аудиторська діяльність в Україні набула тенденції розвитку. Нині популярністю  користується не лише перевірка звітності, але й консультаційні послуги, зокрема із питань оподаткування. [4]

Статистичні дані останніх років показують, що професія аудитора в наш час є однією з найбільш цікавих для сучасної молоді;  зокрема, соціологічне опитування, проведене у молодіжних інтернет - групах в 2011 р. показало, що більше 25% студентів економічних спеціальностей в майбутньому планують пов’язати свою діяльність саме з аудитом. Така ж сама кількість опитаних висловилася за те, що аудит є однією із найбільш перспективних сфер діяльності для сучасного молодого спеціаліста. Це говорить про підвищення престижу професії аудитора та її популяризацію в українському суспільстві.

     Таким чином, можна сказати, що сьогодні в Україні аудиторська діяльність, незважаючи на молодий вік, є достатньо поширеною. Характерним для нашої країни є кількісне зростання аудиторських фірм та наданих послуг. Головним  недоліком наразі є невисока якість аудиторських перевірок через відсутність необхідних правових актів та досвіду роботи. Але співпраця із міжнародними організаціями, вдосконалення законодавства і поширення знань про аудиторську діяльність покликані мінімізувати ті негативні якості, що склалися на даному етапі і є запорукою невідворотності подальшого розвитку та удосконалення аудиту.

                                                   ВИСНОВКИ

     За двадцять років свого розвитку в Україні аудит пройшов непростий шлях становлення та розвитку. За цей час з маловідомого терміну він перетворився на невід'ємний елемент економічних відносин. Законодавство, що регулює аудиторську діяльність,  з часом формувалось, змінювалось, доповнювалось та удосконалювалося. Майже кожен рік додавалося щось нового до теорії та практики аудиту і збільшувалася престижність аудиторської професії у суспільстві. Суб’єкти економічної діяльності - підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці - достатньо обізнані із поняттям аудиту і формами його реалізації , і тепер широко користуються його послугами.

     Потреба надання аудиторських послуг в Україні виникла з переходом нашої країни на ринкові відносини. З часів здобуття незалежності  і до наших часів в нашій державі сформувалась нова категорія людей, реально здатних впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, — категорія власників, характерною рисою яких є зацікавленість у стабільності, передбачуваності та відкритості всіх економічних та політичних процесів, що відбуваються у суспільстві.

     Об'єктом аудиту на Україні вважають річну бухгалтерську звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати ,  Звіт про рух грошових коштів , Звіт про власний капітал  та примітки до фінансових звітів. [7]

З розвитком ринку розширився також асортимент і обсяг послуг, які надаються аудиторськими фірмами. Поряд з традиційними послугами і консультаціями з бухгалтерського обліку вони здійснюють консультації з оподаткування підприємств, надають увагу питанням управлінської діяльності, маркетингу, оцінці матеріально-виробничих запасів, прогнозуванню, банківській справі, кредитній політиці, складанню звітності тощо. Аудиторська перевірка нині не тільки забезпечує повноту показників фінансової звітності, а здійснює також розробку пропозицій щодо оптимізації та поліпшення діяльності підприємства, що призводить до збільшення прибутку.

     Таким чином, сьогодні аудит є необхідною, своєрідною експертизою бізнесу, фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, за допомогою якої визначаються критерії достовірності показників фінансової звітності і ведення обліку та аналізу.

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про  аудиторську діяльність» / Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. – Ст.244; 1995. - №33. – Ст.259.

2. Спілка аудиторів України/ Wikipedia, the free encyclopedia  [електронний ресурс]/URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

3. Савченко, В. Я. Аудит: навчальний  посібник / В. Я. Савченко. - 2-е вид. - К.: КНЕУ, 2006. - 328 с.

4. Пилипенко І.І., Шевчук В.О. 15 років аудиту в Україні: Досвід захисту інтересів суспільства і держави.// Аудитор України.-2008.-№6(134).

5. Положення про сертифікацію аудиторів. Затверджено рішенням Аудиторської палати України 27.11.97р. № 60/5.

6. Міжнародна Аудиторська  Група [електронний ресурс]. URL : http://www.iag.com.ua/ru/press_center/articles/?pid=670

7. Білуха М.Т. Аудит у бізнесі: Посібник для бізнесменів. - Дніпропетровськ; Преском, 1994. - 240с.

8. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием.. – К.:Ваклер, 1997. -  976 с.