Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

 

Кафедра українознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з курсу «Історія України»

 

на тему:

 

«Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 283гр.

Капітон В.

Перевірив: Перетокін А.Г.

 

 

  

 

 

 

   Дніпропетровськ

2009

План

 

1. Вступ.
2. Розділ 1: Історія створення міста.
3. Розділ 2: Промисловість і архітектура міста.
4. Розділ 3: Населення та самоврядування Катеринослава.
5. Розділ 4: Культура, освіта, видатні діячі нашого краю.
6. Висновок.
7. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Реконструкція історичного минулого окремих регіонів і міст дає можливість повніше уявити особливості загальноукраїнського історичного процесу. Дослідження проблем, пов’язаних з генезисом, формуванням й еволюцією міських поселень на теренах Південної України є важливою складовою дослідження комплексу проблем історичного розвитку цього регіону. Однією з найбільш дискусійних проблем регіональної історії Півдня України є проблема витоків південноукраїнського міста – Катеринослава – Дніпропетровська. Історія Катеринослава – Дніпропетровська знаходиться в полі зору дослідників близько двох століть, однак є найменш вивченою в порівнянні з іншими міськими центрами Півдня та Сходу України (Харків, Одеса, Сімферополь). Особливо це стосується початкового етапу історії міста (до середини ХІХ ст.), який розглядався дослідниками здебільшого у руслі освоєння і заселення Північного Причорномор’я. Дослідження виникнення та розвитку Катеринослава має важливе значення для вирішення проблем урбанізації Південної України. Катеринослав на Дніпрі розвивався досить повільно, відповідно до цього в історіографії й у масовій свідомості городян закріпилося уявлення, що початок “справжньої” міської історії слід прив’язувати до 1880-1890-х рр., коли “індустріальний бум” у Придніпров’ї призвів до значної інтенсифікації розвитку міста. Але перший період історії Катеринослава визначний насамперед тим, що в цей час сформувалися основи архітектурно-планувального та соціокультурного обрису, які в значній мірі визначили характер розвитку міста у пізніші часи, включаючи ХХ ст. Звідси уявляється необхідним пов’язати розрізнені факти історичного минулого Катеринослава, утворивши цілісну картину процесу генезису, формування та еволюції міста до середини ХІХ ст.

Мета дослідження – розкрити сутність процесу виникнення й розвитку міста Катеринослава на Дніпрі до середини ХІХ ст..

Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються наступні  завдання:

1. обґрунтувати принципи датування початків історії міст регіону;
2. проаналізувати специфіку розвитку Катеринослава на Дніпрі через дослідження особливостей архітектурно-планувального, соціально-економічного, демографічного, соціально-політичного, культурного розвитку міста від часу його виникнення до середини ХІХ ст.;

В історіографії виникнення й ранньої історії міста умовно можна виділити чотири етапи. Перший охоплює ХІХ – початок ХХ ст. Він характеризується зростанням уваги до історичного минулого міста та поступовим накопиченням інформації про нього.Другий етап дослідження ранньої історії Катеринослава почався після 1917 рр. й тривав до 1940-х рр. Фактично він представлений єдиною узагальнюючою працею – Д.І. Яворницького (1937 р., опублікована 1989 р.). В книзі подана загальна картина становлення й розвитку міста, котре вважається продуктом колонізаційних процесів кінця XVIII ст. й передусім дії суб’єктивних чинників (Г.О. Потьомкіна та ін.).Лише з середини 1950-х рр. поступово зростає інтерес до історичного минулого Катеринослава. З цього часу розпочинається третій етап історіографії ранньої історії міста. Відомості з історії виникнення та розвитку Катеринослава фрагментарно представлені в узагальнюючих працях з історії Новоросії – Південної України XVIII – XIX ст. О.Й. Дружиніної, В.М. Кабузана, В.І. Тимофієнка та ін.Нарешті, останній етап вивчення ранньої історії міста охоплює кінець 1980 – початок 2000-х рр. В цей час з’являються дискусійні публікації з проблеми літочислення міста; сформувалися 13 версій літочислення Катеринослава – Дніпропетровська. Побачила світ низка наукових статей, присвячених розгляду проблемних питань історії Катеринослава XVIII – ХІХ ст. (Г.К. Швидько; А. Бойко, В. Лазебник та ін.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1: Історія створення міста.

За всіма даними Дніпропетровськ - молоде місто. Свого сучасного вигляду  і статус неофіційної столиці  він почав набувати якихось 110 років  тому, підкоряючись зусиллям однієї людини - Олександра Поля. Ще в середині XIX століття, всього 150 років тому, це місто, як всім здавалося, назавжди залишиться глибокою провінцією. Буде нагадуванням про амбітні плани імператриці розчерком пера затвердженої 22 січня 1784 г "губернському місту під назвою Катеринослав бути по кращій зручності по правій стороні Дніпра у Кайдака". Але питання про час заснування міста завжди залишалося відкритим.

Дата постійно зрушувалася назад. Якщо 100-річчя Катеринослава відзначали в 1887 р., то 200-річчя Дніпропетровська - вже в 1976 р.

Отже, версії часу підстави перших поселень на території сучасного Дніпропетровська:

Версія 1.

Від підстави візантійськими ченцями  православного монастиря на о. Монастирському (прибл. IX століття). Проте, повне відсутності яких-небудь залишків такої крупної споруди, і само існування православного монастиря поблизу кочевнической степи (в середині XII в. половецькі кочовища стояли в межиріччі Самари і Орелі) - вельми проблематично. Ця версія просто легенда.

Версія 2.

Основа міста - в слов'янському поселенні  русичів, що обживали  Ігрень і все той же о. Монастирський в XI-XII ст.

Версія 3.

Липень 1635 р. - підстава польської фортеці  Кодак на правом берегу Дніпра, біля першого з порогів - Кодацького. Навколо  зміцнень виникла торговий-реміснича  слобода, але фортеця, перш за все, виконувала свою роль - звідси здійснювався контроль за "запорізькими вільностями". Та і сама історія фортеці закінчилася в 1709 р., коли її зміцнення були зірвані військами царського полковника Яковлєва за наказом Петра I.

Версія 4.

Новий Кодак, який грав важливу роль в управлінні запорізької паланки (у юрисдикцію якої входили і місця нашого міста) Кодацької, а після ліквідації Січі в 1775 р., Новий Кодак виконував функції губернського міста (1784-1797 рр.) і навіть іменувався в паперах Катеринославом II. Більш того, в зробленому в 1784 р. описі Катеринославського намісництва прямо указувалося: " Катеринослав знов фундируване місто з містечка Новим Кодаком званого на правом бережу проти гирла Самари лежачого".

Версія 5.

Пов'язана з козацькою слободою Мостиною, що розташовувалася якраз в центрі нинішнього Дніпропетровська. З'являється Мостина десь в другій половині XVIII в. У 1768 р. сюди перешли частину козаків-зимовчан, а після розгрому Запорізької Січі переселилася і частина січовиків Катеринослав готувався бути третьою південною столицею Російської імперії, імперським містом зі всіма його функціями. Але функції, місту нав’язуванні, породили таке змішення в розумах, що нічого гідного з цього не вийшло і, по вірному зауваженню Д. Яворницького: " Катеринослав повернувся в судину глиняний або в ту саму первісну Мостину, на якій був заснований."

Версія 6.

Дата заснування міста - від початку  будівництва Катеринослава на р. Кільчень (у межі сучасного Новомосковська) 1776 р. Дата ця вважалася офіційною  в 1970-90 рр. Помилки первинного проекту позначилися дуже швидко і Катеринослав I зник з лиця землі, залишивши лише дату свого існування.

Версія 7.

Офіційна дата заснування Катеринослава  прийнята в Російській імперії - 9 (20) травня 1787 р., під час подорожі Катерини II, австрійського імператора Йосипа II і інших офіційних персон на південь. Центром міста імператриця вибрала високе, відкрите і ніким не заселене узгір'я, що здивувало її прекрасним навколишнім виглядом. Вже перший проект Катеринослава, виконаний столичним архітектором Клодом Герца, затверджений в жовтні 1786 р., хоч і був пізнішим відхилений, як невідповідний російським містобудівним традиціям, виходив з того, що центр повинен знаходитися на високому горбі, напроти о. Монастиря (сучасна Соборна площа). Лише у XIX в. архітектори знайшли в собі сили відмовитися від цього принадного, але нездійсненного завдання.

Чи можна вважати закладку майбутнього  Преображенського собору датою заснування міста? Адже подальші 80 років Екатерінослав  від повного занепаду утримував  лише його статус губернського міста. Отже, загальноприйнятої точки зору немає, але ювілеї місто відзначає справно. Перший з них пов'язаний з 100-річчям Катеринослава  в 1887 р. До цієї дати місто дійсно перетворилося. Для відвідин були відкриті обидва міських парка, офіційним особам Імперії розіслані запрошення, а на Богомоловськом (пізніше - Комсомольському і Монастирському) острові були навіть встановлені ракети святкового феєрверку.

Наступний ювілей, зв'язаний з  150-річчям міста доводився вже на радянський час, 1937 рік. На засіданні 1 березня 1936 р. серед інших питань розглядався і питання "о виконання в 1937 році 150-річчям створення Екатерінослава". Проте вирішили "широких свят ювілею" не проводити, а пов'язати його з святкуванням Жовтневої революції. Тому пропонувалося приступити в 1937 р. до будівництва пам'ятника і "видання історико-літературної збірки до 150-летию м. Дніпропетровська". Але часи змінилися, накотила хвиля репресій і перший радянський ювілей міста проходив в умовах далеких від радісних. Найбільш пишним було свято 200-річчям Дніпропетровська в 1976 році.

Зараз, в 2001 році міськими властями планується провести свято 225-річчя міста. Т.ч. датою заснування як і раніше вважається 1776 р. - час підстави Катеринослава Кільченського.

Розділ 2: Промисловість і архітектура міста.

Урядова політика стосовно Новоросії  сприяла розвитку ремесла та мануфактурної  промисловості. Потьомкін писав: «Всякое  новое заведение, собливо в крае, никаких еще мастеров не имеющем, требует со стороныказенной поощрения  и помощи…» Інтенсивне будівництво міст,гостра потреба поселенців у житлі, одязі та ін. сприяли розвитку промисловості. У Катеринославі з’явилися казенні підприємства – суконна то шовкова-панчієва фабрики.

Умови праці на мануфактурі були вкрай важкі. Робочий день тривав не менше 15 годин. Працівники проживали у будинках, пристосованих для проживання тільки у літній час, зарплатню отримували невчасно, це викликало протести. У1820 р. на мануфактурі рахувались 2438 «людей разных знаний и мастерства»  та 1372 селяни, які у вільний від польових робіт час також працювали на виробництві.       Види товарів та обсяги продукції суконної фабрики залежали від замовлень військового відомства та адміралтейства. Панчішна фабрика реалізовувала свої товари на вільному ринку, крім того, вона виконувала замовлення приватних осіб. Катеринославські фабрики працювали на широкий ринок, котрий включав не тільки Новоросію, а й інші регіони України. Як за кількістю працівників, так і за обсягом продукції катеринославська мануфактура була, можливо найбільшою у всій Південній Україні. Частина товарів, виготовлених фабриками, реалізовувалася серед населення Катеринослава.

У 1835 р. військовий міністр О.Чернишов видав наказ закрити катеринославську казенну мануфактуру, як збиткову для  казни. Її будівлі та фабричне народонаселення (тобто робітників та членів їх сімей) передали у військове відомство. Фабрика була закрита після переробки всієї сировини у 1837 р. німецький учений Франц Гакстгаузен, який відвідав Катеринослав у  1844 р., був неприємно здивований тим, що фабрика (точніше її устаткування) була, по суті, розкрадена. «будівлі фабрики тепер стоять полишені, у руїнах, що стали притулком для крадіжників та бродяг…» Цьому прикладові автор протиставив приклад іншої суконної фабрики у Катеринославі, яку відкрив у 1833 р. купець другої гільдії К.В.Нейман з Аахену (оселився в місті у 1815р.). У 1817 р. була заснована фабрика паперових виробів  міщана Постного. Вона працювала на імпортованій сировині – американській бавовні. Підприємець використовував вільний найм робітників, на відміну від кріпосних казенної мануфактури. Тут виготовлялися різні бавовняно-паперові тканини та «карманные ост-индийские платки». У 1812 р. місцевий купець М. Заславський заснував механічні майстерні та чавуноливарний завод. У різні роки тут працювали 15-30 вільнонайманих робітників. Це було перше в місті підприємство такого профілю. Тут вироблялися віялки, молотарки, устаткування для млинів. Від цього заводу отримала назву одна з найстаріших вулиць міста  - Ливарна.

У 1808 р. у Катеринославі діяли: суконна фабрика, 8 сальних заводів, 8 свічних, 9 цегляних, 1 мильний завод та 1 пивоварня. Пиво вироблялося обсягом до 2000 відер на рік та реалізувалося переважно у Катеринославі. Протягом першої половини 19ст. кількість підприємств помітно збільшилася. У  1856 р. в Катеринославі на вул. Гостинній (нині Гопнер) відкрито тютюнову фабрику І.Джигіта, єдину в губернії, яка виробляла турецький тютюн та цигарки.

Документи міських адміністративних установ свідчать, що протягом першої половини 19 ст. ситуація в цій сфері якісно не змінилась. З різних регіонів Росії до Катеринослава  привозили  сіль, металеві вироби, ліс, хутра, а вивозили хліб, сукна, шерсть, шкіряні вироби, мило, свічки та ін. Дещо пізніше, у 1863р. тут було реалізовано товарів на 18368,5 тис. крб. Етнограф та письменник О. Афанасьєв - Чужбинський так описував(у 1863р.) своє враження від ярмарки: «Я провел в Екатеринославе дня четыре во время Петропавловской ярмарки, желая взглянуть на разный люд, сошедшийся и съехавшийся из окрестности. Хотя это, собственно, шерстяная ярмарка, однако, пользуясь этим случаем, наезжают купцы из больших городов, и устраивается так называемый панский ряд, в котором вы найдете самые изящные и модные материи, и золотые и серебряные вещи; одним словом можно отыскать все...»

Отже, за перші десятиліття у Катеринославі з’явилась низка промислових підприємств, які у цілому  забезпечували своєю продукцією потреби мешканців. Товари , які вироблялись тут, навіть вивозили до інших міст країни, казенна мануфактура  взагалі була одним з найбільших підприємств Півдня. Однак торгівля не отримала достатнього розвитку(порівняно з Одесою та іншими центрами морської торгівлі). Велика частина катеринославців жила за рахунок підсобних господарств. У 1865 р. мешканці міста мали 1073 коней, 748 корів, 750 свиней, 224 кіз  і овець. І все ж в цілому можна говорити про повільний економічний розвиток Катеринослава протягом першої половини 19 ст

Особливістю розвитку Катеринослава у першій половині 19 століття була наявність  двох міських центрів. Цей факт спричинений різницею між проектами та реальними умовами будівництва. Перший міський центр мав розташуватися на горі, але він існував переважно на папері – у проектах І.Старова та на пізнішому плані роботи В. Гесте. Тут знаходилися лише декілька споруд: палац Потьомкіна, канцелярія архієрея, а пізніше (у 1845-1850-х рр.) побудовано гімназію та «богоугодные заведения» (лікарню, притулок для інвалідів, аптеку). Натомість у нижній, придніпровській частині Катеринослава природно виник справжній міський центр. Тут зосередилося все економічне та громадське життя міста. Головна височина з Потьомкінським палацом залишалися незаселеною, натомість квартали прибережної зони забудувалися дуже щільно. У 1796р. тут був споруджений перший наплавний міст через Дніпро.

9квітня 1817р. був офіційно затверджений  генеральний план розвитку Катеринослава,  розроблений архітектором В. Гесте,  з використанням первісного планування  міста 1790-х років архітектора  І.Старова. На новому плані  центр Катеринослава перенесений у нижню частину біля Дніпра. Колишня головна площа на горі тепер отримала назву Ярмаркової (пізніше – Соборна, зараз - Жовтнева). У новому центрі виділено низку площ господарського значення – Торгова, Сінна, Рибна. Згідно з цим планом аж до кінця 19ст. і велася забудова Катеринослава.

З цього часу почалася інтенсивна забудова території  міста. У Катеринославі зводяться  нові великі будинки класичного стилю: корпус суконної фабрики (1825р.; зараз  хлібозавод №1); будинок Контори  іноземних поселенців (пр. К. Маркса, 64); земська лікарня (нині лікарня ім.. І.Мечникова); класична гімназія (пл.. Жовтнева, 2). За проектами архітекторів П. Вісконті та Л.Шарлеманя у «візантійсько-російському стилі» зводяться Троїцька та Успенська церква.

Найбільш значною будівлею епохи класицизму слід вважити Преображенський собор. Проекти собору, розроблені в кінці 18ст., не здійснилися. Лише 1828р. вийшов указ імператора Миколи І про закінчення будівництва Преображенського собору. Спочатку його планували збудувати в нижній частині міста, на місці дерев’яної Успенської церкви. Але Микола І написав: «Я считаю лучшим местом то, на коем была закладка покойной императрицы. Собор не есть здание повседнего посещения, потому временное отдаление от жилой части города не есть препятсвие.» Новий проект собору, в 6 разів менший за перший варіант, виконав видатний петербурзький архітектор А.Захаров (автор будівлі Адміралтейства в Санки-Петербурзі). Собор споруджено протягом 1830-1835 рр.

Видатна пам’ятка архітектури – Потьомкінський палац у першій половині 19ст. дуже змінив  свій вигляд. Різні архітектори пропонували реконструювати напівзруйновану будівлю під губернські «присутственные места» та семінарію. Ці проекти не були реалізовані і лише  протягом 1830-1840-х рр. Потьомкінський палац був кардинально перебудований для засідань Дворянських зборів (зараз тут – Палац студентів Дніпропетровського національного університету).

 Благоустрій  центральної частини Катеринослава  був проведений у кінці 1840 –  на початку 1850-х рр.. завдяки  зусиллям тогочасного А.Я.Фабра. Яри були засипані; «гору» зрівняли, а на частині проспекту до вершини пагорба проведені два паралельні бульвари – кожний з двома рядами високих дерев, смугами кущів бузку та пішохідними алеями посередині. Значення цього заходу важко переоцінити. Реконструкція відкрила шлях до забудови нагірної частини (проходила інтенсивно до початку 20ст.), з’єднала два міські центри. Зовнішньо Катеринослав нарешті став позбавлятися ознак провінційного міста.

У середині 19ст. нагірна частина  Катеринослава залишалася, як і колись, незабудованою. Соборна площа являла собою пустир, на якому стояв Преображенський собор. У північно-східному куті розташувались будинок Дворянських зборів (палац Потьомкіна) та резиденція архієра (колишній будинок губернатора). З часом біля собору з одного боку піднялася триповерхова лікарня, зведена у 1837-1848 рр., а з іншого боку – двоповерховий будинок першої класичної гімназії. У 1846 р. в центрі Соборної площі був урочисто відкритий пам’ятник Катерині ІІ. Скульптура, створена 1788р. в Берліні німецькими майстрами на замовлення А.Гончарова – діда дружини О.С.Пушкіна – для свого маєтку, не була там встановлена з різних причин. Пізніше її купило катеринославське дворянство і встановили у місті. Частина площі біля статуї була засаджена деревами та огороджена. Новостворений сквер отримав назву Єкатерининського.

Поступово проходила забудова західного схилу  пагорба. У південно-західній частині  з’явилася споруда семінарії, яка  виходила фасадом на проспект. Трохи нижче семінарії у 1830-1840-х рр.. знаходилася ярмаркова площа з крамницями і коморами. Велику ділянку нижче цієї площі займала адміністративні установи – будинки губернатора і віце-губернатора.

Такою є історія головних споруд Катеринослава тих часів. Місто в цілому забудовувалося одно- та двоповерховими будинками. В центрі було багато крамниць на зразок гостинних дворів з аркадами та галереями. Такими побачив Катеринослава О.С.Пушкін у 1820р.  (коли відвідував тут тимчасове заслання). Наведемо один характерний уривок зі спогадів сучасника, А.М.Фадєєва, котрий тоді в місті: «Екатеринослав тогда представлял… более вид какой-то голландский колонки, нежели губернского города. Одна главная улица тянулась на несколько верст, шириной шагов двести, так что изобиловала простором не только для садов и огородов, но даже и для пастбищ скота на улице, чем жители пользовались без малейшего стеснения».  

Розділ 3: Населення та самоврядування Катеринослава.

Великі надії пов’язувалися з переселенням у ці землі іноземців, які мали сприяти економічному зростанню Новоросії. У 1789р. до Катеринославського намісництва з Нідерландів меноніти – представники протестантської релігійної течії. Їм були надані значні пільги, Які полягали у свободі віросповідання, звільнення від рекрутської та постійної повинностей, від податків на 10 років; також надавалися різні субсидії грошима та продуктами. Згодом почалося переселення німецьких колоністів  та інших етнічних груп. Штаб-квартира установи, яка контролювала цей процес – «Контора опекунства Новороссийских иностранных поселенцев», була утворена  6 квітня 1800 р. та перебувала у Катеринославі. Частина новоприбулих колоністів осіла в губернському центрі. Вони досить швидко зайняли вагомі позиції в промисловому секторі економіки міста, зокрема, меноніти. Так, Тіссен вперше збудував 1805 р. у центрі  Катеринослава млин, а в1810 р. заснував новий, паровий млин. Інші меноніти також займалися створенням борошномельних підприємств. У1880-х рр.. менонітськи млини були на першому місці за обсягами переробки зерна на Катеринославі.

У першій половини 21 ст. населення  Катеринослава повільно збільшувалося. У 1800р. чисельність населення складала 2634 чол.4 у 1825р. – 8412; у 1850 р. – 8998. Домінуючими  соціальними групами були міщани, дворяни та селяни. Серед національних меншин виділялися єврейська та караїмська общини. Цікава характеристика населення краю наведена у «Военно-статистическом обозрении Екатеринославской губернии», виданому 1859 р. при відділі департаменту генерального штабу: «…жители вообще во всей губернии, пользуясь здоровым климатом, достигают большей частью глубокой старости и, имея легкие средства к жизни, рано женятся, поэтому число родившихся значительно превышает количество умерших».

В кінці 18 ст. сформувалася система  міського самоврядування, яка майже в незмінному вигляді проіснувала до 1870 р. 21 квітня 1785 р . була видана  «Грамота на права и выгоды городам Российской империи». Жалувана грамота проголошувала право міського самоврядування. Громадяни міста поділялися на 6 категорій:

1. Мешканці, які мали власність у місті ;
2. Купці всіх 3 гільдій;
3. Ремісники
4. Іноземці та особи з інших регіонів Росії, зайняті у міській промисловості;
5. Видатні громадяни, адвокати, вчителі, та інші фахівці, художники та підприємці з майном понад 5 тис. крб..
6. Люди зайняті в промисловості  та ремеслах

Самоврядування було складним за своєю  структурою. Його здійснювали такі установи: «собрание общества градского», загальна міська Дума та шести гласна Дума(За кількістю розрядів населення). Формально «собрание общества градского» було органом, до якого входили всі мешканці міста, і без різниці категорій та майнового цензу. Однак реальним правом займати виборні посади користувалися особи, що мали вік понад 25 років та капітал не менше 5 тис крб.. Загально міська Дума офіційно представляла всіх мешканців міста. Однак вибори до неї проходили не на загальному зібранні    «общества градского», а за розрядами, на які воно поділилося. Шести гласна Дума складалася з міського голови та шести гласних від окремих  категорій мешканців міста. Ця Дума займалася справами й була найбільш ефективним органом міського самоврядування

У березні 1787 р. відбулися вибори до першої міської шести гласної  Думи, а пізніше була створена загальна міська Дума. Першим міським головою  Катеринослава був купець Іван Шевелєв. Його наступниками на цій посаді стали Дмитро Горяїнов, Петро Башмаков  і  Григорій Кустов.

Особливу роль у роботі органів  самоврядування відігравало купецтво. На рубежі 18-19 ст. чисельність купців була не великою (1825 р.- 185 чол.), саме вони зверталися до органів влади країни з петиціями про міські потреби. Також якщо уряд не виділяв коштів на будівництво деяких важливих об’єктів, купці фінансували це будівництво з власних (наприклад, у випадку з будівництвом мосту через ріку Дніпро та поштової станції). Купець Іван Колесников   побудував на свої кошти Успенську церкву. 100000 крб. пожертвував на побудову кам’яної  Троїцької церкви купець Федір Дупленк. Завершив будівництво інший купець – А. Кирпишников, який виділив для цього ще 15 тис. крб. Всі ці купці  були водно час   міськими головами. Видатними діячами міського самоврядування також були купці  Я. Рохлін, Д. Пчолкін, П. Калабухов,  І. Ловягін та іншою великою проблемою у першій половини 19 ст. було недотримання законодавчих норм у галузі міського самоврядування, внаслідок якого створювалися перешкоди для роботи відповідних органів. Це викликало численні петиції мешканців, загадки про які  збереглися  в офіційних документах.

Важливою ознакою міського самоврядування, символом міста був герб. У 1811 р. герб Катеринослава затвердили і композиція міського герба стала загальновживаною, її використовували в офіційних документах, періодичних виданнях, листівках аж до революції1917р.

Таким чином досвід генезису, формування й еволюції Катеринослава на Дніпрі демонструє основні хронологічні й регіональні особливості урбанізації Півдня України другої половини XVIII – першої половини XIX ст. Катеринослав ІІ з цього погляду може вважатися репрезентативним містом.

Розділ 4: Культура, освіта, видатні діячі нашого краю.

Поступово протягом першої половини 19ст. Катеринослав стає визначним центром  культури і освіти Придніпров’я. Замість  університету та консерваторії, які  передбачав створити Потьомкін, указом 1792р. наказувалося організувати у Катеринославі народне училище. Його відкриття відбулося у 1793р. Вчилися тут діти дворян, купців та чиновників. З 1804р. у Катеринославському училищі працював учителем малювання відомий художник Фрол Рєпнін-Фомін (1778-1857 рр.), який закінчив академію мистецтв в Санкт-Петербурзі. У період перебування в Катеринославі (1804-1841 рр.) він, зокрема, написав картину «Обращение Минина к нижегородцам», котра експонується зараз у місцевому художньому музеї.

Народне училище проіснувало до 1805 р., коли почала свою діяльність Катеринославська класична чоловіча гімназія. Першим директором гімназії призначено дійсного статського радника Дмитра Тимофійовича Мізка, котрий у подальшому відігравав велику роль у культурно-освітньому розвитку Придніпров’я. В гімназії разом із загальними дисциплінами викладалося малювання, а педагогами були випускники Петербурзької академії мистецтв. З 1840р. вчителем малювання та креслення тут працював художник Іван Городницький. Колишній кріпосний, він став вільним слухачем Академії. У Катеринославі Городницький пробув 10 років, створив тут низку живописних полотен. У 1825 р. для роботи в гімназії запросили викладачем природничих наук Петра Петровича Сокальського (1832-1887 р.) – талановитого вченого, публіциста, фольклориста, композитора. Хоча серед учнів гімназії переважили діти дворян, купців та чиновників, і кількість учнів була порівняно невеликою, важко переоцінити значення цього навчального закладу.

У 1805 р. разом з гімназією у  місті відкрито повітове училище, яке  складалося з підготовчого відділення з дворічним курсом навчання та двох основних класів з однорічним навчанням. У 1836 р. до нього додали ще один клас – третій,  а в 1867 р. запровадили навчання різним ремеслам. У 1859 р. в Катеринославі вчителем В.С.Панченко при повітовому училищі була створена воскресна школа, спрямована на навчання загальноосвітнім наукам дітей, котрі займалися професійною підготовкою у ремісників. У 1850 р. в місті відкрилося єврейське училище, яке проіснувало до 1873 р.

Слід указати на існування такого закладу, як «Приказ общественного призрения» (Приказ громадської опіки). Це була фінансово-кредитна установа, заснована у 1788 р., яка видавала позички землевласникам, мала ощадну касу. Приказ займався також влаштуванням у місті шкіл, лікарень, «богоугодних заведений», аптек, сирітських притулків. Управління Приказом здійснювалось колегіально під голуванням губернатора, у його складі були представники від купецтва, міщанства та селянства. У 1793 р. до відання Приказу губернатор В. Коховський передав похідну військову типографію князя Г.Потьомкіна. У 1796 саме тут надрукована перша в Катеринославі книга – «Наставление сыну» В.Золотницького. його перу належала й перша брошура присвячена відкриттю народного училища.