Казкотерапія. 2

Казкотерапія – один з методів арт-терапіії, використовує легку для розуміння дитини форму казки, яка сприяє інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширенню свідомості, удосконаленню стосунків з оточуючими.

Розігруючи ролі, уявляючи певні  події, діти розмірковують над ними, встановлюють зв’язок між ними та іншими явищами. 
Діти вчаться самостійно вирішувати ігрові задачі, знаходити кращий спосіб здійснення задуманого, вчаться використовувати свої знання та досвід та виражати їх словами.

Казкотерапія розвиває уяву дитини, абстрактне мислення, допомагає подолати страхи, тривожність, знімати внутрішню  напруженість, зажатість, скутість, дає  можливість навіть сором’язливій дитині проявити себе, що веде до збільшення впевненості  у власних силах.

Робота в казкотерапії це робота з особистістю дитини, її неповторністю. Дозволяє віднайти особливий підхід до кожного, працюючи з внутрішнім світом, дозволяє краще зрозуміти дитину, що підвищує її самооцінку та формує самоприйняття.

Казкотерапія — це система передачі життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості, інтуїції і творчих здібностей.

На Сході здатність казки  позитивно впливати на психічний стан людини була помічена лікарями й використовувалася свідомо. Один із найвідоміших прикладів такого лікування — історія Шахерезади із серії арабських казок «Тисяча і одна ніч».

Цілющі властивості казки було покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії, названого казкотерапією.

Існують, наприклад, у Санкт-Петербурзі, інститути казкотерапії, в яких можна організувати корекційні заняття для дітей і курси підвищення кваліфікації для дорослих.

У казці можна знайти повний перелік  людських проблем і образні способи їх розв’язання. Слухаючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій. Цей банк за необхідності може бути активізований, якщо ні — так і залишиться пасивним.

Казка поєднує дорослого й дитину. Мова казки, звісно, зближує. Казка інформативніша, ніж звичайна стисла мова. Вона не видає свої положення за щось серйозніше, ніж символи, метафори чи аналогії.

Казка розвиває уяву дитини, а дорослого повертає у дитинство.

Чому саме казка?

У чотирирічному віці в дитини починається активний процес образного мислення. Мозок дитини реагує на світ лише емоційно! Емоція у перекладі з латини — вражаю, хвилюю. Справді, вона схожа на хвилю — пробігла тілом, викликала приємні чи неприємні відчуття і зникла. Упродовж розвитку мозок маляти вже здатний запам’ятати вплив різних джерел. Емоції, які мозок запам’ятовує і може по пам’яті відтворити, називаються почуттям. Викликавши в пам’яті почуття, закріплює його у вигляді образу. Останній може бути описаний різними способами. Головне, що будь-яке його відтворення, по суті, є творчістю.

Мета казкотерапії — перетворити негативні образи на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

У казках пацієнти бачать не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описати його, вони шукають у зовнішньому світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, повідомляючи при цьому про свій внутрішній стан. Це називається метафорою. Саме мовою метафор говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця частина мозку відповідає і за наше здоров’я.

Отже, тривала психологічна напруга, викликана страхом, призводить до дисбалансу в організмі дитини, а це, у свою чергу, викликає нездужання і, як наслідок, хворобу. Все, що викликає нездужання, записане у правій півкулі мозку у вигляді почуття. Мова правої півкулі (тобто мова метафор і аналогій) не лише створює нові картини, а й змальовує і трансформує нові гарні образи.

• Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят.
• Чотири-шестирічні використовують образи давніх казок — фей, принцес...
• У шість-сім років герої схожі на самих дітей.

Чи може казка нашкодити? Чи може вона відвести від реальності? Ні, навпаки, приводить до неї. Але кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням — чого навчила казка....

А при роботі з підлітками «казковість» необхідно дозувати. Заглиблюючись у казку, підлітки й дорослі можуть розкрити свій потенціал, накопичити сили для його реалізації. Можливе подальше малювання, ліплення з пластиліну або виготовлення героїв із паперу...

У сучасній казкотерапії існують три напрями :

• діагностична,
• впливаюча,
• розвиваюча.

Існують п’ять видів казок:

• художні,
• дидактичні,
• психокорекційні (наприклад, орігамі),
• психотерапевтичні (авторські казки, біблійні притчі),
• медитативні.

Казкотерапія як психологічний метод накладає свої вікові обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення про тому, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої. Зазвичай навик такого розрізнення формується у дитини до 3,5-4 років, хоча, безумовно, в кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

Казка зазвичай виконує три  функції:

• діагностичну,
• терапевтичну (корекційна),
• прогностичну.

Діагностична казка передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини. Інструкції, які пред'являються дитині в даному випадку такі: «Склади казку про хлопчика п'яти років», «Склади будь-яку казку». Потім психолог проводить аналіз казки. Таким чином, може бути виявлений базовий життєвий сценарій, або стали звичними способами реагування поведінкові стереотипи дитини. Також діагностична казка може сприяти виявленню відносини або стану дитини, про які він не хоче або не може говорити вголос. Наприклад, перевірити ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків, можна, розповідаючи йому таку казку: Пташенята. У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленький пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко впало вниз. Всі опинилися на землі. Папа летить і сідає на одну гілку, мама сідає на іншу. Що робити пташеняті? Уважно вислухайте відповіді дитини. Найчастіше діти говорять так: "Пташеня теж летить і сідає на яку-небудь гілку", "Полетить до мами, тому що він злякався", "Полетить до тата, тому що він сильніше", "Чи залишиться на землі, тому що він не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і тато (або мама) прилетить і забере його ". Ознаками прихованої тривожності дитини є відповіді, подібні таким:" Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі "," Чи спробує летіти, але не зуміє "," Помре від голоду (або від дощу, холоду і т. д. "," Про нього всі забудуть, і хто-небудь наступить ". У тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функції діагностичної казки. У цих казках, ніби матрьошка в матрьошці, розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію людини. Терапевтична казка - казка, завдяки якій власне відбуваються позитивні зміни в стані і поведінці дитини.

Казкотерапевтична робота з  дитиною може бути проведена різними способами:

1. Для роботи може використовуватися існуюча авторська або народна казка.
2. Терапевт і дитина можуть складати казку разом, одночасно драматизуючи її всю або окремі елементи.
3. Дитина може складати казку самостійно.

   Основні методи казкотерапії:

- В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації - і тут зупиняється, витісняє. Клієнт вважає, що якщо страшне місце пройти, настає гарна кінцівка, з’являється світло і проблема вирішується, людина залишається живою. Життя означає продовження, прихід нового дня після завершення старого. Все це підкреслює важливість підключення самих клієнтів до складання терапевтичних метафор. Не можна придумати для іншої людини казку, яка має для неї більше значення, ніж метафора, придумана нею для себе. Тому, з огляду на природу проблеми і темперамент клієнта, його можна попросити завершити метафоричну казку, розпочату терапевтом.

 
   - Першорядну важливість представляє  початок казки, він повинен бути правдивим. “Головним героєм казка намагається зробити самого слухача”. А для цього треба коротко і ясно описати йому сутність його ж життя. Гарний слухач - це той, хто намагається себе впізнати. Слухач, особливо дитина, стає героєм, і далі розділяє його долю. Таким чином, ідентифікація дозволяє говорити про казку не тільки як про опис поведінкових можливостей, але і як про досить активне, хоча і недирективне, навіювання.

 
   - Важливою рисою казки є і  те, що в ході її розповіді  відбувається трансформація. Хтось  маленький і слабкий на початку  в кінці перетворюється на  сильного, значущого і багато в чому самодостатнього. Описуються історії про подорож героя, про нових помічників, про смерть і воскресіння, про перемогу і воз’єднання. У результаті розширюється галузь свідомого, що вже само по собі дає цілющий ефект.

 
   - В основі казок лежать обряди  ініціації - сконцентровані процеси перетворення дитини в дорослого.

 
   - Загалом чарівна казка описує  процес досягнення героєм мети, яку може описати тільки він,  за допомогою подорожі в тридев’яте  царство і використання чарівних  помічників. Іншими словами, людина  робить перехід від проблемного  стану до бажаного шляхом підключення ресурсів, звичайно до якогось ступеня підсвідомих. При цьому трансформація торкається не зовнішнього оточення, а змінюється сам індивід.

 
   - Однією з особливостей психотерапії  є уміння переміщати увагу.  Нерідке поліпшення настає просто  тому, що фокус уваги зміщується  з однієї проблеми на іншу. І тільки коли людина доходить  до глибинної суті нинішнього  утруднення, консультант указує  на особисту відповідальність: “Тепер  ти сам”. І далі допомагає, тому що, як правило, у процесі консультування відвідувач просувається “туди - не знаю куди і шукає те - не знаю що”.

 
   - Майже всім способам рішень можна підібрати пари, протилежність. “Миттєво” - “поступово”, “для інших” - “для себе” і т. д. Саме оперування протилежностями здатно максимально підсилити людину, розширити, підштовхнути її до нових рішень і поведінкових сценаріїв. Завжди можна знайти звичайні стратегії і спробувати незвичні.

Використання  методів казкотерапії в процесі  психотерапії дітей дошкільного  віку:

Психолог у практичній роботі з дітьми все частіше зустрічається  із труднощами їх адаптації до швидкоплинних  умов середовища. Криза в теперішньому суспільстві, провокує виникнення негараздів у сімейному житті та заважає  процесу становлення особистості  дитини, підштовхуючи дитину до неадекватної поведінки. Травмуючі ситуації в сім’ях, і виховних закладах викликають негативні емоційні переживання у дитини і нерідко приводять до посттравматичних розладів.

У психодіагностичній роботі проективні методики відіграють важливу  роль.

Розроблена методика "Казкові  палаци" базується на методах  казкотерапії.

Методика складається  з трьох етапів:

• Перший етап- це створення дитиною героя та мети його подорожі.
• Другий етап- вигадування казки та вирішення проблемних ситуацій, які штучно створює психолог.
• Третій етап - робота з піском та завершення казки.

Казкотерапія є одним  з найдавніших психологічних  та педагогічних методів.

Під терміном казкотерапії можна розуміти засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція, як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу.

В методиці "Казкові палаци" методи казкотерапії є базовими так  як більшість завдань методики полягає  у створенні казкових образів. Створення  певних образів казкового світу, проходження шляху героя та подолання перешкод на цьому шляху, а також можливість власного закінчення казки дають дитині відчуття могутності та сили. Методика включає в себе розповідь казки та вигадування її завершення.

 Казкотерапія є одним  із найдавніших психологічних  та педагогічних методів. . Вона звернена до дитячого початку в кожній людині. Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією методики, дитина втілююється в кожен з них. Це може допомогти терапевту в розумінні внутрішньої сутності уявного образу та, та в разі необхідності змінити данний образ на інший. Як і в реальному житті так і в казці є свої герої та негативні особистості.

Казкотерапевти виділяють  основні етапи розвитку особистості  та їх образне представлення у  казці.

 Можна знайти сім етапів розвитку казкового сюжету, котрі перекликаються з етапами формування особистості людини.

• Головний герой зявляється на світ, росте, досягає деякого віку та їде у довгу небезпечну дорогу, зустрічає нових друзів, робе героїчні вчинки, досягає своєї мети, повертаєьбся додому вже з новими якостями.

Можна припустити, що в казці дається не тільки описання життя героя, але і в образній формі розповідається по основні етапи розвитку особистості.

Також в методиці «Казкові палаци» передбачене використання піска та ляльки. Консультування з використаннм пісочниці у контексті казкотерапії є досить вагомим та цікавим. Пісочниця є чудовим середовищем для створення казок і міфів. Ігри в пісочниці тісно пов’язані з творчістю вони дозволяють перебороти комплекс "поганого митця". Робота з ляльками дозволяє психологу більш глибше пізнати емоційний стан дитини, наблизитися до реальних подій які призводять до тих чи інших переживань.

 В методиці Казкові  палаци робота з лялькою займає досить вагоме місце. Дитина може сама обирати якою лялькою буде вона та якою можуть бути її близькі.

Робота з лялькою сприяє:

• Вдосконаленню мілкої моторики руки та координації рухів.
• Розвиток почуття відповідальності за керування лялькою.
• Адекватно виражати свої емоції почуття та стани.
• Розвиток здатності концентрації уваги.

Елементи даної методики можуть бути використані при діагностичній  та корекційній роботі з дорослими  людьми: діагностичною є робота з  казкою та вигадування шляху героя, терапевтичною - робота з піском. Проективна методика "Казкові палаци" може бути корисною у роботі практичного психолога, психолога дитячого садка, шкільного психолога, дитячого психотерапевта, соціального педагога, вчителя.

СТРУКТУРА ЧАРІВНОЇ КАЗКИ      

Більшість казок мають єдину структуру при розмаїтості змісту. У казці легко замінити Іван-царевича на Золушку чи Хлопчика-з-пальчика, Жар-птицю на молодильні яблука чи царівну, сірого вовка на пташину перинку - і структура казки, її сюжет і закінчення не зміняться.  
      Т.Д.Зінкевич-Євстігнєєва розробила модель казки, - деяку єдину схему для більшості казок. У пошуках казкових інваріантів створила поняття функції. Функція - це вчинок діючої особи, обумовлений з погляду її значимості для ходу дії. Виділяють 31 функцію діючих осіб:

ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА      

1. Отлучка. їдуть батьки; цар йде на війну.  
      2. Заборона. “Не заходь тільки в десяту кімнату”.  
      3. Порушення. Побігла Оленка на вулицю, загралася.  
      4. Вивідування. Стала відьма дізнаватись...  
      6. Підступ. Вовк наслідує голос мами-кози.  
      7. Посібництво. Царівна з’їдає запропоноване яблучко.  
      8. Шкідництво чи нестача. Схопили гусаки-лебеді Івасика, занедужав цар важкою хворобою.

ЗАВ’ЯЗКА      

9. Посередництво. “Йди, Оленка, братика шукати...”  
      10. Протидія. “Дозволь мені, цар, спробувати щастя...”  
      11. Відправлення. Царевич відправився в дорогу.

ОСНОВНА ЧАСТИНА      

12. Перша функція дарувальника. Стала Баба-Яга випитувати.  
      13. Реакція героя. “Ти б мене спершу нагодувала...”  
      14. Отримання чарівного засобу. Дав дід Іванові коня; “Скажи: по-щучому велінню...”  
      15. Переміщення в інше царство. Чи довго йшла Оленка, чи коротко...  
      16. Боротьба. Став Іван битися зі Змієм.  
      17. Таврування. Роздряпав йому Змій усю шию.  
      18. Перемога. Завертівся Кощій і помер.  
      19. Початкове лихо чи нестача ліквідується. Вийшла до Івана з підземілля Царівна.  
      20. Повернення. Сіли на килим-літак, полетіли додому.  
      21. Погоня. Кинулися гусаки-лебеді навздогін.  
      22. Порятунок. Кинула вона дзеркальце, розлилося море.  
      

На цьому казка може скінчитися, але часто зустрічається  додатковий сюжет, у якому діє  лжегерой (найчастіше брат чи брати  головного персонажу). Перша його частина нове шкідництво - аналогічне функціям 8-14. 8а. Лжегерой викрадає здобуток. 11а. Герой знову відправляється на пошуки. 14а. Герой знову знаходить  чарівний засіб.

 Далі при такому  розвитку з’являються нові функції:

 
      23. Невпізнане прибуття. Приїхав  у рідне місто, але додому не пішов, став учнем кравця.  
      24. Необгрунтовані домагання. Генерал заявляє царю: “Я - зміїв переможець”.  
      25. Важка задача. “Хто підніме зміїну голову...”  
      26. Рішення. Підійшов Іван, тільки торкнувся...  
      27. Дізнавання. Показав він заповітне колечко.  
      28. Викриття. Розповіла все царівна, як було.  
      29. Трансфігурація. Викупався Іван у молоці, вийшов краще колишнього.  
      30. Покарання. Посадили служницю в бочку...  
      31. Весілля, воцаріння. Одержав Іван царівну і півцарства.  
      

Не всі функції присутні завжди, але число їх обмежене, і порядок, у якому вони виступають по ходу розвитку казки, незмінний. Незмінними визначили і набір ролей, тобто діючих осіб, що мають своє коло дій - одну чи декілька функцій. Цих ролей шість: відправник, царівна, герой, лжегерой, помічник, дарувальник.

Розглянемо, яким чином проводиться  робота з казками в практичній консультативній роботі дитячого психолога. У наведеному нижче прикладі онлайн-консультації сеанс казкотерапії пропонується провести мамі дівчинки самостійно, спираючись на відому народну казку. Психолог рекомендує казку і пропонує приблизний перелік питань, які необхідно обговорити з дівчинкою для досягнення терапевтичного ефекту. Робота з казкою представляє собою тільки частина терапевтичного взаємодії.

Питання

Ситуація  така. У гості прийшла подруга із сином (йому 4 роки). Ми з подругою були на кухні, потім я зайшла в дитячу - дивлюся - донька лежить на ліжку (їй 3,7). Я питаю: «Що лежиш?», Вона довго мовчить, потім каже: "Він мені неприємно робить". З'ясовується, що цей Хлопчик штовхає її на ліжко і намагається вкусити. Я не стала загострювати увагу - запитала: «А чому не відштовхнула, якщо неприємно? Мене не покликала, та й сказала б йому, що не треба ». Вона: "Я сказала, тільки дуже тихо".Навіть не знаю, що мене більше хвилює - така поведінка хлопчика чи невміння дочки уникнути неприємної ситуації ... Підкажіть, що в такому разі можна зробити ...

Відповідь

Події можуть розвиватися  у двох найбільш ймовірних напрямках. По-перше, дівчинка може постаратися  витиснути те, що трапилося, оскільки воно будить неприємні почуття і  відчуття, і вести себе так, нібито нічого не сталося. По-друге, дівчинка може відчувати необхідність «виговорити» все, що з нею сталося. Отже, якщо дівчинка сама не згадує про інцидент, але Ваша тривога не проходить, то можна провести профілактичну роботу таким чином. Візьміть для читання російську народну казку "Кіт, Півень і Лисиця», де Лисиця викрадає Півня, він кричить, Кіт прибігає і рятує його. Після прочитання обговоріть цю казку з дочкою, торкнувшись такі питання:

1. Як Півню вдається врятуватися від Лисиці? (При біді Півень голосно кричить, і Кот приходить йому на допомогу) Важливо не проводити паралелей з беспокоящей Вас можливо травматичною ситуацією, нехай вся терапевтична робота пройде на рівні несвідомого дівчинки ...
2. Чому Кіт рятує Півня? (Тому що вони живуть, як одна сім'я, а родичі зазвичай піклуються один про одного і допомагають у складних і неприємних ситуаціях). Тут можна привести який-небудь приклад з життя Вашої родини, про який дівчинка має уявлення, наприклад, хтось опинився в лікарні - всі члени сім'ї: бабусі, дідусі, тітки, дядьки - відвідують його, піклуються, тому що люблять.

Якщо дівчинці важливо  виговоритися, то ваше завдання - уважно вислухати її, ні в якому разі не відмахуватися від її бажання  поговорити. Також важливо дати їй відчути вашу підтримку і відгук почуттями, наприклад, «... так, мені теж буває неприємно, коли хтось намагається змусити мене робити без мого бажання. Знаєш, іноді мене це засмучує, іноді злить ».

Таким чином, ви допоможете дочці звільнитися від неприємних спогадів, а також встановити з нею більш близькі і довірчі відносини. Для дівчинки дуже важливо бачити в мамі однодумця - людину, яка мислить і відчуває схожим чином. Наведений приклад ілюструє можливість самостійної сказкотерапевтической роботи мами з власною дочкою. Така робота, проведена своєчасно, тонко і з великим почуттям такту, можливо, в майбутньому дозволить дівчинці безбоязно звертатися за допомогою до мами в разі необхідності, отже, буде сприяти розвитку близьких довірчих відносин мами і дівчинки. Розглянемо наступний приклад консультації, де в терапевтичних цілях відбувається спільне терапевта і дитини творчість казки.

Питання

Денис (4.5 року) в останні кілька місяців  став абсолютно некерованим: не слухає нічого з того, що йому кажуть дорослі, грубить, нещодавно став всіх передражнювати. Молодшого брата (6 місяців) він дуже любить, але іноді робить дуже дивні речі: може відібрати у нього пустушку або випити приготований для нього сік.

Відповідь

Нетривала бесіда з мамою  хлопчика показала, що запит на консультацію зроблено для вирішення ситуації дитячої ревнощів. Було ухвалене рішення працювати з проблемою в рамках казкотерапії. Потім був запрошений Денис. У результаті короткого інтерв'ю з ним стала відома наступна інформація: улюблена казка хлопчика - «Колобок», причому не класичний текст, а мультиплікаційна версія, де Колобок здійснює прогулянку лісом, рятується від лисиці і благополучно повертається до старого із старою. - Денис, як ти думаєш, що було далі з Колобком? Які пригоди і події? Як він далі жив у старого з старою? - Жив він добре і весело ... (Денис серйозно задумався) А потім дід з бабою собі ще одного колобка зліпили ... - Першому Колобку сподобався друге колобок? - Так, спочатку сподобався ... - Чим він сподобався? - Він був новий і цікавий, і зовсім маленький ... Я хотів з ним грати ... ОЙ! Колобок! - Звичайно, казка ж про колобка. А що було потім? - Бабця сказала, що з ним не можна грати, що він ще маленький і вигнала перший колобка в іншу кімнату ... - Так, перший колобок, напевно, засмутився і навіть образився ... - Так ... - Перший колобок великий і сильний, він багато знає і вміє. Як ти думаєш, що вміє перший колобок, чого б він міг навчити другого маленького колобка? - Перший колобок вміє малювати, будувати гараж, катати машини, кидати м'яч, дражнитися ... - Так, це важливі і потрібні речі. Тим більше, що другий колобок нічого з цього не вміє, хто його буде цьому вчити? Бабці з дідом, напевно, ніколи. Ти б хотів, щоб колобки подружилися? - Так ... - А що б колобки стали робити, коли подружилися? Ти міг би досочинить цю казку? - Ну ... Старший колобок би возив маленького на колясці, зривав би йому красиві листочки і квіточки, камінчики б незвичайні показував ... ще хитав б на гойдалці ... потім ... коли підросте ... - А чим колобки могли б вдома займатися ? - Вдома б ... вдома я б будував йому замки, хай би він повзав і ламав, я ще побудую, мені не шкода ... казки б ще читав колобок, щоб маленький засипав швидше ... Багато ще чого ... - Як ми назвемо казку, яку ти склав? - Два колобка. - Дивись, Денисе, мама посміхається. Як ти думаєш, їй казка сподобалася?

Денис посміхається мамі і  біжить до неї обійматися. Для Дениса терапевтична сесія закінчена.

Для мами обов'язково має  бути продовження у вигляді бесіді про дитячу ревнощів, способах її профілактики і діях в критичних ситуаціях; результатом такої роботи, як правило, стає усвідомлення того, що тільки від  батьків, їхні почуття такту, терпіння і витримки, залежить, якими будуть взаємини молодших і старших дітей. У наведеному вище прикладі казка використовувалася як метафоричної призми, крізь яку розглядалася склалася конфліктна ситуація. Відчуваючи себе захищеним казкової реальністю, дитина змогла сформулювати власні почуття і усвідомити бажання, а також сказати про те, що є певна частка провини мами, яка не змогла організувати, через брак досвіду та відповідних знань, гармонійне спілкування своїх дітей.

Ще одним прийомом роботи в рамках казкотерапії стає твір казки для конкретної дитини з приводу трапилася з ним, травматичної ситуації. Іноді діти, стикаючись какімінібудь проблемами, приходять до нас, дорослим, але частіше за все способи вирішення, які ми пропонуємо їм, для них не підходять. Тоді вони приходять до висновку, що ми їм допомогти не можемо. А куди ж дівати накопичилася печаль, роздратування, гнів чи радість, які вже переповнюють дитини? Тут на допомогу може прийти казкотерапія ...

 Ось, наприклад, така казка була придумана для дівчинки, яка програла у конкурсі «Міс дитячий садок». Казка «Роза і ромашка» У маленькому садку росли по сусідству яскрава червона троянда і скромна ніжна ромашка. Ромашка тільки що розпустилася, її ще не зміцнілі пелюстки були білими, звичайними. Ромашку оточувало безліч різноманітних польових квітів. Але її нічого не радувало. Вона оченьочень хотіла стати прекрасним, незвичайним квіткою. Ромашка з захопленням дивилась на горду зарозумілий троянду. «Як було б здорово стати точно такою ж, як вона!» Думала сором'язлива ромашка. Але ось одного разу йшла по доріжці гарна маленька дівчинка. Побачивши ромашку, вона зупинилася і з захопленням сказала: «Який гарний незвичайна квітка! Які снежнобелие ніжні пелюстки! Сердцевинки схожа на маленьке сонечко! ». Ромашка спочатку не могла зрозуміти цих слів, до цього моменту вона вважала себе самим потворним рослиною. Дівчинка пояснила ромашці, що кожна квітка хороший посвоєму. А троянда, наприклад, колючий ...

Казку обов'язково необхідно  обговорити. Питання для обговорення: чому Ромашка з захопленням дивилася на троянду? Що значить «кожна квітка хороший посвоєму»? Чи можна цю фразу  сказати про людей?Таким чином, казкотерапія найбільш дитячий метод психотерапії метод чого?, Тому що вона звернена до чистого дитячому початку кожної людини. Через сприйняття казок ми виховуємо дитину, розвиваємо його внутрішній світ, лікуємо душу, даємо знання про закони життя і способи прояву творчої сили та кмітливості, а також допомагаємо йому краще пізнати і зрозуміти самого себе.

Поради батькам:

Однак перш, ніж самостійно займатися казкотерапією, батькам необхідно почитати книги  за даною методикою, де дані рекомендації фахівців і навіть поради, як правильно  самим складати казки. Коротко вони можуть бути сформульовані наступним чином:

1. Сеанс казкотерпіі необхідно проводити через якийсь час після імовірно травмуючої ситуації, коли дитина заспокоївся і здатний поглянути на те, що сталося з боку, в нашому випадку через призму казкової реальності. Найбільш підходить для такого спілкування час перед денним або нічним сном.
2. «У деякому царстві, у деякій державі» ... Ці слова начебто дають зрозуміти, що така історія могла статися будь-де: чи може бути, за тридев'ять земель, а може бути, і зовсім поруч. Це буде залежати від того, наскільки близько до себе захочеться взяти казкову історію. Певне місце дії психологічно відокремлює дитини від подій, що відбуваються в казці. Дитині складно перенести себе в конкретне місце, особливо якщо він там ніколи не був.
3. Для того щоб дитина краще сприймав те, що з ним відбувається в казці, можна придумати ритуал переходу в Чарівну країну. Одним з елементів такого ритуалу може стати «перетворення» дитини в будь-якого казкового героя (за його вибором). Для цього можна організувати Місце перетворення, наприклад, килимок перед ліжком або спеціально обгороджена кубиками конструктора майданчик.
4. Спосіб подачі казкового матеріалу і залучення дитини до творчого процесу батько також може вибрати сам. Він може розповідати казку, задаючи включають питання дитині в пікових ситуаціях: наприклад, як ти думаєш, чому герой вчинив так, тобі сподобався його вчинок, як би ти надійшов на його місці? Батько може запропонувати дитині складати казку разом, розповідаючи її невеликі фрагменти по черзі. Також можливий варіант, коли дорослий пропонує дитині скласти казку на задану тему. Ще одним варіантом сказкотерапевтической роботи може стати розповідання відомої казки від імені різних персонажів.

Таким чином, комбінуючи різні прийоми казкотерапії, можна допомогти кожній дитині прожити багато ситуацій, з аналогами яких він зіткнеться в дорослому житті. І значно розширити його світосприйняття і способи взаємодії зі світом та іншими людьми.

Корисна казка має свої особливості. Дуже важливо правильно підібрати сюжет і форму викладу історії, щоб вона була і цікава, і ефективна одночасно. Фахівці з казкотерапії дають такі поради: