Комунікативний аспект спілкування

Вступ.

 

Для того, щоб зрозуміти, яким само чином здійснюється забезпечення законності

та дисципліни в органах державного управління слід дати поняття того, що

розуміється під  законністю як принципом державного управління, що таке

державна дисципліна та які існують гарантії її забезпечення, співвідношення

законності і  дисципліни, які існують види контролю в державному управлінні,

перерахувати форми  реагування прокурора на порушення  законності, визначити

які є види звернень громадян та їх роль у забезпеченні законності. 

1. Поняття законності  і дисципліни в  державному управлінні.

 

У загальнотеоретичному розумінні законність розглядається  як специфічний

державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується

загальнообов’язковість  юридичних норм у суспільстві і державі. Її суть

полягає в обов'язковості  виконання приписів правового характеру.

Матеріальний зміст  законності - у сукупності правил, обов'язків, дозволянь,

заборон, гарантій законності, що регламентується державою. Вони створюють

стан, при якому  суспільне життя, всі види державної діяльності підпорядковані

неухильній дії  права. Законністю досягається узгодженість дій,

організованість і порядок, тобто дисципліна в  загально -державному масштабі.

Державна дисципліна виражається у забезпеченні законності у сферах державне -

управлінській, виробничій, планово - фінансовій, трудовій та у  галузях інших

відносин.

Під дисципліною  в державному управлінні слід розумі ти свідоме дотримання

всіма органами виконавчої влади, державними службовцями установленого

державного порядку діяльності, точне, повне і неухильне виконання ними своїх

функціональних  обов'язків, наказів і розпоряджень компетентних посадових

осіб.

Законність в  державному управлінні з одного боку передбачає наявність

законів, що виражають  волю народу, а з другого, означає одноманітне

розуміння, застосування, безумовне і точне виконання  законів та підзаконних

правових актів  усіма державними органами, посадовими особами, громадянами,

громадськими формуваннями. Це вимагає від всіх суб’єктів  управлінських

відносин діяти  відповідно до законів і зобов’язує виявляти ініціативу для

забезпечення виконання  закону.

У сфері функціонування виконавчої влади законність ґрунтується  на таких

принципах:

-         загальнообов’язковість законів  для всіх без винятку органів,

посадових осіб та громадян;

-         єдності законності - однозначного  розуміння і застосування законів

на всій території  держави;

-         неприпустимості протиставлення  законності і доцільності.

Законність у  діяльності апарату органів державного управління означає що

рішення, які приймаються  державним органом,  не повинні  протиречити чинному

законодавству; не можуть виходити за межі його повноважень  і можуть

прийматись тільки з питань, що віднесені до його компетенції; повинні

прийматись у  передбачених нормативними актами порядку та формах; усі

взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та

їх об’єднаннями будуються на основі взаємних прав і обов’язків, які визначені

на законних підставах.

Послідовна і  точна реалізація законності не передбачає наявність відповідної

системи її гарантій. Дана система вбирає в себе загальні умови законності та

спеціальні юридичні або організаційно - правові засоби забезпечення

законності.

     До загальних належать:

а) політичні;

б) економічні;

в) організаційні;

г) ідеологічні.

     До спеціальних юридичних засобів належать:

А) організаційно - структурні формування - система державних  органів та

позадержавних структур в обов’язки яких входить підтримання  належного рівня

законності;

б) організаційно - правові методи - це напрямки діяльності організаційно -

структурних формувань  та використовувані ними прийоми  і способи забезпечення

законності.

     До них належать:

1. контроль;

2. нагляд;

3. звернення до  державних органів з питань  забезпечення законності із

заявами, пропозиціями, клопотаннями та скаргами.

3. Нагляд та його  види.

 

Нагляд за додержанням  законності в сфері державного управління здійснюється у

формі адміністративного  нагляду та нагляду прокуратури.

     Адміністративний нагляд - це особливий вид контрольної

діяльності, який здійснюється спеціальними державними структурами з метою

спостереження за дотриманням органами, підприємствами, установами,

організаціями, посадовими особами та громадянами спеціальних  правил і норм

передбачених нормативними актами

Суб’єктами адміністративного  нагляду є інспекції та міліція.

Інспекції умовно можна поділити на дві групи:

1) надвідомчі інспекції  (податкова, ДАІ, Держпожежнагляд  та інш).

2) відомчі інспекції,  які здійснюють свої функції  тільки в межах того чи

іншого відомства (інспекція польотів цивільної авіації, військова інспекція

безпеки дорожнього руху, інспекція гірничого технагляду, котлонагляду,

інспекція особового  складу та інш).

Правове становище  державних інспекцій закріплено у відповідних положеннях про

них, затверджених Кабінетом Міністрів України.

     До повноважень державних інспекцій належить:

- розробка правил  і норм, виконання яких є обов’язковим  для піднаглядних

об’єктів,

- організація і  здійснення нагляду - одержання  та витребування необхідних

матеріалів /документів/; обслідування на місцях; здійснення дозвільних

функцій; давання  експертних оцінок, обов'язкових приписів і вказівок.

- Застосування  заходів державного примусу, зокрема  притягнення до

адміністративної  відповідальності за відповідними статтями КпАП України.

     Адміністративний нагляд міліції - це систематичний нагляд за

дотриманням посадовими особами і громадянами правил і норм, що регулюють

громадський порядок  і громадську безпеку.

     Метою адміннагляду міліції є:

А - попередження і припинення порушень правил і норм;

Б - виявлення порушників і притягнення їх до відповідальності (кримінальної і

адміністративної).

Адміністративний  нагляд міліції поділяється на загальний  і спеціальний.

1) Загальний адміннагляд  - це нагляд, за дотриманням загальнообов’язкових

правил і норм (правил перебування іноземців в  Україні, правил дозвільної та

паспортної системи).

2) Спеціальний адміністративний нагляд міліції - це нагляд за поведінкою

певної категорії  громадян, які звільнені з місць  позбавлення волі, з метою

запобігання вчинене  злочинів окремими особами, звільненими  з місць позбавлення

волі, і здійснення виховного впливу на них.

Категорії осіб, якими  може бути встановлений адміністративний нагляд

передбачені Законом  України "Про адміністративний нагляд за особами,

звільненими з  місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994р.

Даний вид нагляду  встановлюється у всіх випадках судом  терміном від 1 до 2 -

х років. Особи, за якими встановлено адміннагляд  повинні додержуватись певних

правил, передбачених Законом, до них можуть бути застосовані обмеження.

За порушення  правил і обмежень адміністративного  нагляду настає

адміністративна і кримінальна відповідальність.

     Нагляд прокуратури є наступною формою нагляду, як способу забезпечення

законності у державному управлінні.

Здійснюючи нагляд, прокурор наділений певними повноваженнями (ст. 20 Закону),

а саме: витребовувати  для перевірки відповідності  закону рішення,

розпорядження, інструкції, накази та інші акти; вимагати проведення

перевірок, ревізій діяльності підконтрольних органів; залучати спеціалістів

для проведення експертиз; викликати посадових осіб і громадян та вимагати від

них пояснень з  приводу порушень закону.

Формами реагування на порушення закону є:

1) протест прокурора  (ст. 21 Закону );

2) припис прокурора  (ст. 22 Закону );

3) подання прокурора  (ст. 23 Закону );

4) постанова прокурора  (ст. 24 Закону ).

     Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його

заступником до органу, який його видав, або вищестоящого органу.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у

відповідність з  законом, а також припинення незаконної дії посадової особи,

поновлення порушення  права. Наслідками принесення протесту є зупинення дії

опротестованого акта. Протест підлягає обов’язковому  розгляду протягом 10

днів з дня  його надходження і протягом також  строку повідомляється прокурору

про наслідки його розгляду.

     Письмовий припис про усунення очевидних порушень закону вноситься

прокурором (його заступником) органу чи посадовій особі, які допустили

порушення або  у вищестоящий орган.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення  закону носять очевидний

характер і можуть завдати істотної шкоди інтересам  держави, підприємства,

установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Припис

може бути оскаржений вищестоящому прокурору, який протягом 10 днів розглядає

скаргу і вносить  остаточне рішення.

     Подання з вимогами усунення порушень закону, причин та умов, що їм

сприяють, вноситься  прокурором (його заступником) у державний  орган, громадську

організацію або  посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення

закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має

бути вжито відповідних  заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що

їм сприяють, і  про наслідки повідомлено прокурору.

     Постанова прокурора про дисциплінарне провадження, провадження про

адміністративне правопорушення або про порушення  кримінальної справи виноситься

у разі порушення  закону посадовою особою або громадянином. Постанова прокурора

про дисциплінарне  провадження, або провадження про  адміністративне

правопорушення  підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним

органом у 10-ти денний строк після її надходження.

Відповідно до ст. 25 Закону у протесті, наданні, приписі  або постанові

прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення  закону порушено, в

чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають

вжити до його усунення.

Висновок.

 

Таким чином, розглянувши  ці питання можна дійти висновку, що діяльність

державних органів  управління підлягають ретельному контролю по здійсненню

ними своїх функцій не тільки зі сторони держави, але й громадян.

Держава забезпечую законність прийнятих рішень шляхом контролю зі сторони

Верховної Ради України, Президента України, Судових органів, Кабінету

Міністрів,  центральних  органів виконавчої влади. Контроль за додержанням

законності здійснюється не тільки за горизонтальним принципом, але й за

вертикальним. Відомчий контроль забезпечує законність у підпорядкованих

структурах, Над  відомчий – у не підпорядкованих. Такий принцип забезпечує

більш ретельний  контроль за додержанням законодавства.

Важливим інструментом контролю за законністю є здійснення адміністративного

нагляду та звернення  громадян до органів державного управління з клопотаннями

і зауваженнями.

Комплексний підхід до контролю за діяльністю є демократичним, здатним

регулювати діяльність різних органів, та забезпечувати законність, захист

прав та свобод громадян.

    

Використана література:

 

- Конституція України:  Прийнята на п'ятий сесії Верховної  Ради України 28

червня 1996р. //Відомості  Верховної Ради України /далі - ВВР/ - 1996 №30.

ст.141.

- Закон України  "Про прокуратуру" від 5.11.1991р. //ВВР-1992№4.ст.14.

- Закон України  "Про статус суддів" від 15.12.92р. //ВВР-1993.№8.ст.56.

- Закон України  "Про державну контрольне - ревізійну  службу в Україні" від

26.01.1993р. // ВВР - 1993 № 29. ст. 308.

- Закон України  "Про адміністративний нагляд  за особами, звільненими з місць

позбавлення волі" від 01.12.1994р. // ВВР - 1994 № 52 ст. 455.

- Закон України  "Про звернення громадян" від  02.10.1996р. //ВВР-1996. №47.

ст.256.

- Закон України  "Про місцеве самоврядування  в Україні від 21.05.1997р. //ВВР-

1997 №24. ст. 170.

- Коваль Л.В.  Адміністративне право України:  Курс лекцій - К. 1998.

-         Колпаков В.К. Адміністративне  право України. - К. Юрінком Інтер. 1999.

-         Кодекс України про адміністративні  правопорушення

-         Правила дорожнього руху України  /введені в дію з 1 травня 1994 р./

із змінами та доповненнями; 
 
 

Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни у державному 
управлінні 
                               План 
1. Поняття нагляду, нагляд прокуратури                          3 
2. Адміністративний нагляд держінспекцій                        5 
3. Адміннагляд в міліції                                        6 
Література                                                     10 
 
                                  
                                  
              1. Поняття нагляду, нагляд прокуратури 
                                  
     Адміністративний   нагляд   —  це   здійснення   спеціальними 
державними  структурами  цільового  спостереження  за  дотриманням 
виконавчо-розпорядчими  органами,  підприємствами,  установами   і 
організаціями  та  громадянами правил,  передбачених  нормативними 
актами. 
     Його  суб'єктами є спеціально створені з цією метою  державні 
структури: а) інспекції; б) міліція. 
     У  даний  час, згідно з п. 9 Перехідних положень  Конституції 
України,  прокуратура  продовжує  виконувати  функцію  нагляду  за 
додержанням і застосуванням законів. У юридичній теорії і практиці 
ця  функція  визначається  як загальний нагляд  прокуратури.  Вона 
регламентована Законом "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 p. 
     Загальний нагляд — це нагляд за виконанням законів виконавчо- 
розпорядчими  органами, підприємствами, установами, організаціями, 
посадовими особами, громадянами. 
     Предметом загального нагляду є: 
     1)   відповідність  актів,  які  видаються  всіма   органами, 
підприємствами,  установами, організаціями та посадовими  особами, 
вимогам Конституції України та чинним законам; 
     2)  додержання законів про недоторканність особи,  соціально- 
економічні,  політичні, особисті права і свободи громадян,  захист 
їх  честі та гідності, якщо законом не передбачений інший  порядок 
захисту цих прав; 
     3)    додержання   законів,   що   стосуються    економічних, 
міжнаціональних   відносин,   охорони  навколишнього   середовища, 
митниці та зовнішньоекономічної діяльності. 
     Перевірка виконання законів проводиться за заявами та  іншими 
повідомленнями    про   порушення   законності,    що    вимагають 
прокурорського  реагування,  а за наявності  приводів  —  також  з 
bk`qmn?  ініціативи  прокурора.  Прокуратура  не  підміняє  органи 
відомчого  управління та контролю і не втручається у  господарську 
діяльність,   якщо   така   діяльність   не   суперечить   чинному 
законодавству. 
     Загальний  нагляд  спрямовано на те, щоб  акти,  які  видають 
виконавчо-розпорядчі органи, відповідали чинному  законодавству  і 
щоб закони виконувалися адресатами точно і однаково. 
     Здійснюючи   загальний  нагляд,  прокурор   у   межах   своєї 
компетенції  витребує для перевірки відповідності  закону  накази, 
інструкції, розпорядження та інші акти, що видаються державними  й 
недержавними органами і організаціями. 
     Прокурор  має право витребувати від цих органів і організацій 
необхідні  документи, матеріали, статистичні  та  інші  відомості; 
вимагати проведення перевірок, ревізій у зв'язку з наявними даними 
про  порушення  законності;  вимагати виділення  спеціалістів  для 
з'ясування питань, які виникають при здійсненні нагляду; має право 
викликати посадових осіб і громадян і вимагати від них пояснень  з 
приводу порушень закону. 
     До  повноважень  прокурора у сфері загального  нагляду  також 
належать:  перевірки  виконання  законів  у  зв'язку  з   заявами, 
скаргами та іншими повідомленнями про правопорушення; встановлення 
законності адміністративного затримання громадян і вжиття  заходів 
впливу  за  адміністративні  правопорушення;  вжиття  заходів  для 
відшкодування матеріальних збитків, якщо такі збитки було  завдано 
внаслідок порушення законності. 
     Вимоги  прокурора у зв'язку зі здійсненням загального нагляду 
обов'язкові для виконання всіма, кому вони адресовані. 
      
                                  
                                  

Комунікативний аспект спілкування