Креативність

ПОНЯТТЯ КРЕАТИВНОСТІ 

   Сфера креативності складна для досліджень і викликає багато суперечок, адже емпіричне  поле фактів, що стосуються даної проблеми, досить широке. Креативність, що розглядається в різноманітних концепціях, має вигляд частини головоломки , зібрати яку, ще нікому не вдалося.

   Ще  в 60-х рр.. було описано більше 60 визначень  креативності та, як зазначав автор відповідного огляду Л.Т. Репуччі, «їх кількість зростає з кожним днем». Кількість визначень креативності, що накопичилося до теперішнього часу, вже важко оцінити. Як відзначають дослідники, процес розуміння того, що таке креативність, сам вимагає креативного дії.  
Таким чином, крім наукового інтересу, креативність представляється вченим ще й важливим чинником прогресу людства і навіть його тотального виживання. Розуміння цього факту змушує їх інтенсифікувати свої дослідження в даній області і вести пропаганду ідеї креативного образу мислення.

   У повсякденній свідомості поняття «розумний» і «кмітливий» виступають майже синонімами. У традиційних уявленнях з розумом асоціюється ще й багатий запас знань. Так, популярний телеконкурс «Найрозумніший» фактично є тестом на поінформованість. Така точка зору навряд чи вірна, хоча і не позбавлена ​​підстав. Ще древні вказували на відмінність «багатознаючих» від «мудреців». Очевидно, що розум полягає не тільки в здатності набувати інформацію та володіти нею, але активно нею користуватися для вирішення різноманітних завдань. Причому по-справжньому розумним вважають людину, здатного справлятися із завданнями, алгоритм вирішення яких йому заздалегідь не відомий, а можливо, не відомий взагалінікому.

   Креативність - це процес подолання відсталості в мисленні, почуттях, спілкуванні. Креативна людина завжди більш терпима до оточуючих:вона готова визнати, що звичний для неї спосіб поведінки, може бути, не самий кращий, але прийнятий  в силу звички; що кожна людина живе в своєму світі і бачить цей світ по-своєму, самостійно , а не так, як йому диктують ті, хто її оточують. 

   Види  визначень креативності:

1. Гештальні  - які описують креативний процес як розпад існуючого гештальту для для побудови кращого. Гештальт (від нім. Gestalt - форма) — філософське поняття, що позначає об'єкт у його цілісності, без розчленування на складові частини, цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів.
2. Інноваційні – орієнтують на оцінку креативності за новизною кінцевого продукту.
3. Естетичні або експресивні – роблять наголос на самовираженні митця.
4. Психоаналітичні або динамічні – описують креативність у термінах взаємостосунків «Воно – Я – Над Я».
5. Проблемні – визначають креативність через  ряд процесів рішення задач, до цього розряду було віднесено й визначення Дж.Гілфорда: «КРЕАТИВНІСТЬ – це процес дивергентного мислення».
6. До шостого типу було віднесено ті тлумачення, які не ввійшли до жодного з вище вказаних.

     Креативність  або шизофренія?  
    Взагалі, креативність, розкривається через дивергентність, вказує на певну подібність у мисленні людей з високими показниками креативності та людей з шизофренічними і афективними розладами. Кроплі, вчений що приділив багато часу вивченню цієї проблеми,вказує на те, що і ті й інші здатні встановлювати віддалені асоціації та дивергірувати ідеї.  
  Емпіричні дослідження підкреслюють подібність розумових процесів у креативних людей і шизофреніків (або людей з шизоїдними симптомами). Причому подібність у мисленні простежується перш за все саме по лінії оригінальності: нові ідеї можуть бути незвичайними, відхилятися від культурних норм, шокувати, утворювати дивовижні комбінації. І шизофреніки, і креативні індивіди здатні використовувати периферичну інформацію, як джерело креативних ідей завдяки, імовірно, розфокусованості їх уваги.  
  Г.Ю. Айзенк висунув гіпотезу про те, що креативність і різні форми психопатології мають загальну генетичну основу і проявляються в одній з рис особистості - так званому психотизмі (цим терміном Айзенк позначає нестандартність поведінки в загальному сенсі слова). Один і той же генетичний фактор може служити схильністю до шизофренії у одних людей і до високої креативності - в інших. Айзенк вважає, що високий рівень психотизма привертає до шизофренії і кримінальним формам поведінки, а помірний рівень - до високої креативності. 
 
 

     МЕТОДИЧНІ ДЖЕРЕЛА

      Оскільки  креативність – це така якість, від  якої залежить успіх перебігу процесу відкриттів, то при пошуку методів її розвитку може бути використана не лише психологія. До таких джерел відносять:

      1. Евристика (грец. heurisko — знаходжу, відшукую, відкриваю) — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні. Евристичні методи (друга назва Евристики) дозволяють пришвидшити процес вирішення задачі. Значний інтерес до їх дослідження виник у звязку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання обєктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення з допомогою технічних засобів. Метою Евристики є побудова моделей процесу вирішення якої-небудь нової задачі.

   Існують такі типи моделей:

    - модель сліпого пошуку, яка спирається на так званий метод проб і помилок;

    - лабіринтна модель, в якій вирішувана задача розглядається як лабіринт, а процес пошуку рішення — як прохід лабіринтом. 

   2. Ло́гіка (грец. λογιχη від грец. logos — слово, сенс, думка, мова) — наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень

   3. Праксеологія (від грец. πράξις — дія та грец. λογία} — мова, вчення) — галузь досліджень, що вивчає людську діяльність, зокрема в аспекті її ефективності. Розвиток праксеології пов'язаний із австрійською школою економіки і, особливо, роботами Людвіга фон Мізеса. Праксеологія інтенсивно розвивалася у Польщі завдяки зусиллям Тадеуша Котарбіньського. В Україні праксеологією займався Євген Слуцький.

   4. Теорія  розв’язання винахідницьких завдань. 
 

     МЕТОДИ  АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОШУКУ 

1. Метод евристичної  загадки (метафоричні загадки).
2. Метод евристичного полювання
3. Метод драматизації проблемної ситуації (стратегія триксера) – карнавалізація творчого процесу.
4. Метод очікування (метод Одіссея) – відкласти розв’язання до появи натхнення.
5. Метод мозкового штурму
6. Метод контрольних запитань
7. Метод Менделла
8. Метод Меттчета
9. Метод ліквідації безвихідних ситуацій
10. Метод семикратного пошуку
11. Метод АРВЗ ( алгоритм розв’язання винахідницьких завдань)