Леонід Макаровчи Кравчук

Зміст

1.Вступ………………………………………………………………………….2

2. Дитинство, студентство, початок політичної діяльності…………………3

3. Політична діяльність  до проголошення незалежності України ………...5

4. Президентські вибори 1 грудня 1991 року………………………………...6

5. Президентство Леоніда Макаровича Кравчука 1991 – 1994 роки………..8

6. Діяльність Л.М.Кравчука  як  віце Президента……………………………13

7. Державні нагороди Леоніда Макаровича Кравчука……………………….14

8. Цікаві факти з життя………………………………………………………....15

9.Висновок……………………………………………………………………....16

10.Список використаної  літератури…………………………………………...17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

              Люди ,які народилися та живуть  в Україні,на мою думку,повинні  знати історію України та постатей ,які вплинули на розвиток держави  та історії. Одним  із таких  людей є Леонід Макарович Кравчук.

            Народився : 10 січня 1934 року, у селі Великий Житин Рівненської області.

         Сімейний стан :Одружений. Дружина Антоніна Михайлівна - доцент економічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Має сина Олександра.

Освіта: Вища. 1958 року закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук. Професор багатьох національних та іноземних університетів.

                      Леонід Макарович Кравчук увiйшов в iсторiю українського народу як один iз засновникiв сучасної незалежної Української держави, її перший всенародно обраний Президент.

                    Леонiд Макарович Кравчук народився 10 сiчня 1934 року в селi Великий Житин Рiвненської областi в сiм'ї селянина. В 1944 р. батько Кравчук Макар Олексійович загинув на фронті Великої вітчизняної війни.

                    Ім’я першого Президента України харизматичне у вітчизняному політикумі не лише тому, що назавжди вписане в історію держави. Адже воно асоціюється з нашою незалежністю, бо голоси за Леоніда Кравчука віддали 90 відсотків громадян України, котрі однозначно голосували й за незалежність. Саме Кравчук підписав у Біловезькій пущі угоду, яка юридично поставила крапку в історії Радянського Союзу. Президент Кравчук  через три роки оголосив дострокові президентські вибори.

 

 

Дитинство, студентство, початок політичної діяльності

 

             Народився 10 січня 1934 року у  селі Великий Житин Волинського  воєводства Польщі (тепер Рівненська  область України). Саме дід навчав маленького Леоніда грамоті: "Першою книгою, яку я навчився читати, була Біблія. Потім був "Кобзар" Шевченка ", - згадує Кравчук[1].

Дитинство, юність і отроцтво майбутнього глави  нової держави схожі на мільйони інших. Як будь-яка дитина тих часів  маленький Льоня пізнав холод  і голод. В 1944 році на фронті загинув  його батько. І 10-річний напівсирота  пізнав у повному обсязі, як виглядає справжнє лихо.

Батьки Леоніда Макаровича жили і працювали в селі, до роботи привчали з дитинства і Леоніда. Вже в дев'ятирічному віці він вставав рано, йшов у поле, брав серп, косив траву. Потім брав корову і вів на луг, на пасовище. Зате навчився терпимості та завзятості в досягненні мети [2].

У селі, де вчився Леонід Кравчук, була тільки початкова школа, що складалася з чотирьох класів .Але не судилося Леоніду Макаровичу випробувати принади перших шкільних років: почалася війна.

Незважаючи на те що Леонід пропустив багато що в шкільній програмі, йому добре давалася арифметика. За рахунок того, що він добре розбирався в математиці, Кравчук мав переваги перед іншими студентами,вже коли навчався в технікумі. Технікум Леонід Макарович закінчив на "відмінно" і вступив до Київського університету на економічний факультет .

В 1958 році, захистивши диплом, він поїхав викладати в Чернівецький фінансовий технікум політекономію.

А через два роки почалася партійна робота. Леонід Кравчук почав йти службовими сходами все вище і вище. Згодом Леонід Макарович закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС в 1970р. Кандидат економічних наук, кандидатську дисертацію захистив за темою "Сутність прибутку при соціалізмі та її роль у колгоспному виробництві". З 1958 працює викладачем Черновіцького фінансового технікума. З 1967-1970 є аспірантом Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Працює завідувачем сектору, інспектором, помічником секретаря, першим заступником завідувача відділу, завідувачем відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ. З 1988-1990 очолює ідеологічний відділ, секретар ЦК КПУ. Другий секретар ЦК КПУ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

        

 

 

Політична діяльність  до проголошення незалежності України

              

             У 1970—1988 рр. — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.

У 1988—1990 рр. — завідувач ідеологічного  відділу, секретар ЦК КПУ.

У 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ.

У 1989—1990 рр. — кандидат у члени  Політбюро.

У 1990—1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ.

У 1990—1991 рр. — Голова Верховної  Ради України.

             До вершин кар’єри Л.Кравчук йшов 56 років. Сільський хлопчина з Рівненщини, спромігся не лише стати дипломованим економістом, кандидатом наук, а й здолати тернистий шлях від рядового працівника обкому до другого секретаря ЦК КПУ.

23 липня 1990 р. сесія  Верховної Ради УРСР у зв’язку  з відставкою В.А.Івашка обрала  на альтернативній основі Л.М.Кравчука  головою Верховної Ради УРСР.

Уже на початку вересня 1990 р. Леонід Кравчук значно скоригував бачення проблеми консолідації, заявивши ,що консолідація не можлива та не є  правильним рішенням. Він дотримувався того,що Україна повинна стати  суверенною державою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Президентські вибори 1 грудня 1991 року

У серпні 1991 року Кравчук  залишив лави КПУ і балотувався  на посаду президента як безпартійний. Цікаво,що його підтримали активісти  компартії,їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука.

На референдумі 1 грудня 1991 р. 90% виборців, які брали участь у  голосуванні (76% дієздатних громадян)[3], схвалили незалежність України. 1 грудня 1991 р. було вирішено й інше суттєвіше питання - обрано першого Президента незалежної України.

Цьому передувала гостра передвиборна боротьба. З великої групи претендентів вибороли право стати кандидатами  в Президенти України сім осіб: Л.Кравчук, В.Чорновіл, Л.Лук’яненко, І.Юхновський, В.Гриньов, О.Ткаченко та Л.Табурянський. Л.М.Кравчук, запропонував програму із п’яти "Д" :

• Державність;
• Демократія;
• Добробут;
• Духовність;
• Довіра.

Незалежність України поставила необхідність самостійного розв’язання багатьох складних проблем. На початку грудня 1991 р. лідери України, Росії та Білорусі проголосили у Мінську утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Перші Вибори Президента України відбулись 1 грудня 1991 року. Леонід Кравчук посів 1-ше місце у всіх регіонах, за вийнятком трьох областей Галичини, де переміг В'ячеслав Чорновіл.

5 грудня 1991 року, відбулася  інагурація новообраного президента. Новообраний президент згідно своєї передвиборчої програми планував багато змін в таких сферах, як внутрішня та зовнішня політика України, економічне життя України, культурі, освіті та інших.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Президентство Леоніда Макаровича Кравчука 1991 – 1994 роки

 

Проголошена незалежність надзвичайно  гостро поставила питання про  розбудову держави. Одним з найперших  державотворчих кроків було запровадження  атрибутів державності. Важливими  віхами на цьому шляху стали:

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про державний кордон України",який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їхньої охорони та правила переходу.

2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про громадянство України". Відповідно до цього Закону громадянство наддавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів.

3. Визнання національної символіки як державної. У січні—лютому 1992 р. Низкою постанов Верховна Рада затвердила державним гімном мелодію М. Вербицького "Ще не вмерла Україна", синьо-жовте знамено — державним прапором, а тризуб — малим гербом України.

4. Запровадження власної грошової одиниці. З метою виходу з рубльової зони в 1992 р . на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р . відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта — гривня.

На початковому етапі  самостійного існування для України  стратегічно важливим завданням  було створення власних збройних сил. Вже 11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови  Збройних сил України. У цьому  документі констатувалося прагнення  України стати нейтральною, без'ядерною, позаблоковою державою. Обороноздатність за таких умов мала бути забезпечена  створенням власних збройних сил. Згідно з концепцією цей процес розгортався  шляхом поетапного скорочення і послідовного переформування військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, окремої армії протиповітряної оборони, повітряних армій та Чорноморського флоту. Чисельність збройних сил повинна не перевищувати 0,8—0,9% від чисельності населення України[4]

Вже 6 грудня Закон "Про  Збройні сили України", у якому  Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних збройних сил. На 1 квітня 1993 р. — 525 тис. осіб.

 А на початку 1994 р . Україна вивезла зі своєї території всю тактичну ядерну зброю. У жовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла "Воєнну доктрину України". Документ такої ваги республіка прийняла першою серед країн СНД. З урахуванням трирічного досвіду він ставив завдання розбудови Збройних сил у трьох площинах :

- воєнно-політичній,

- воєнно-технічній ;

- воєнно-економічній.

У цілому процес розбудови  української армії мав керований  і поступальний характер, але в  його розгортанні виявилось чимало проблем. Це проблеми Чорноморського флоту, конверсії, кадрів, соціального захисту  військовослужбовців, раціональної організації  військової освіти тощо.

Також розгортаються і взаємодіють дві суспільні тенденції - трансформація вже існуючих до проголошення незалежності елементів держави та формування нових структур. Отже, суть "розбудови держави" полягає в перетворенні на самодостатню, саморегулюючу систему. Пріоритетним напрямом державотворчого процесу є формування трьох основних гілок влади :

- законодавчої,

-виконавчої 

- судової.

           Вищий законодавчий орган України - Верховна Рада - її було обрано ще навесні 1990 р

 Перший парламент незалежної  України за період своєї діяльності прийняв майже 450 законів, значна їх кількість мала декларативний характер, не була забезпечена механізмом їхньої реалізації.

Судова влада здійснювалася  судовими органами, які у своїй  сукупності становлять судову систему  України. Складовими цієї системи є: Верховний суд республіки, загальні, арбітражні та військові суди.

 

           На перший погляд, розпочалася розбудова досить стрункої і зваженої системи управління, проте майже з самого початку свого функціонування вона стала давати збої. Механізм влади або ж пробуксовував при прийнятті рішень, або гальмував практику реформування, або становлення владних структур не забезпечував належного соціального захисту населення, або самоусувався від керівництва господарськими процесами. Внаслідок цього замість цивілізованого і демократичного розподілу влад виникло двовладдя, а згодом три центри влади - Президент, Верховна Рада та Уряд. Причому складові владної тріади виявилися далеко не рівноправними.

Найслабшою ланкою в трикутнику протистояння центрів влади був уряд,який не мав достатньої самостійності та свободи дій, але в критичні моменти перетворювався на головного винуватця; ставав своєрідним політичним громовідводом для зняття соціального напруження. Жорстке протистояння лягло в основу відносин між Президентом і Верховною Радою.             

Л. Кравчук Україна на шляху незалежності періодично вдавався до спроб шляхом концентрації влади  зміцнити свої позиції всередині  держави. У травні 1993 р. він виступив з пропозиціями, суть я к и х  полягала в тому, що Президент формує уряд, бере на себе безпосереднє керівництво  Кабінетом Міністрів, тобто реально  очолює виконавчу владу. Парламент  зосереджує свою увагу на прийнятті  законів, постанов та здійснює тільки повноваження, передбачені Конституцією. Характерно, що Президент не ставив питання про додаткові повноваження Верховна Рада мала надати йому лише одне право: видавати укази з невизначених, неврегульованих економічних питань, які втрачають силу після прийняття Верховною Радою відповідних законів.Проте Верховна Рада його не підтримала.

Отже, на початковому етапі державотворення (1991 - перша половина 1994 р.) в процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, яка виявилася в низці негативних тенденцій:

1) у цей час не вдалося  ефективно і зважено здійснити  розподіл владних повноважень;

2) роздвоєність виконавчої  гілки влади (Президент - уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала працювати;

3) загальна невизначеність  у розподілі владних функцій  і повноважень зумовлювала тотальну  безвідповідальність на всіх  рівнях; Становлення владних структур.

4) послідовна протидія  Верховної Ради не дала змоги  створити сильну виконавчу владу,  необхідну в умовах перехідного  періоду.

Спробою вирватись із цієї кризи і стало нове радикальне рішення щодо проведення в першій половині 1994 р. дострокових виборів  Верховної Ради і Президента України.

Після тривалих дискусій вибори до Верховної Ради було вирішено проводити  за мажоритарною системою, відповідно до якої висування кандидатів відбувалося  в територіальних округах, а не за партійними списками. Ця система помітно  обмежила вплив і можливості політичних партій та громадських об'єднань. Дострокові вибори до Верховної Ради і вибори Президента України були об'єктивно  назрілими та історично зумовленими. До Верховної Ради України обрано представників 13 національностей. Головою  українського парламенту було обрано О. Мороза.

Спроби Прем’єр-міністра України Л.Кучми (призначений у  жовтні 1992) підпорядкувати собі представників  Президента України в областях призвели до його конфронтації з Леонідом Макаровичем. До цього за відсутності чіткого  проекту реформ додалися труднощі в  економічному розвитку, падіння життєвого  рівня народу, зростання злочинності. Протистояння Кравчука і тогочасного складу депутатів Верховної Ради України закінчилося ухваленням рішення обопільно достроково припинити свої повноваження й оголосити нові вибори.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діяльність Леоніда  Кравчука як віце Президента

 

В умовах гострої соціально-економічної  та політичної кризи 24 вересня 1993 р. Верховна Рада України ухвалила рішення про  проведення дострокових виборів  до парламенту - 27 березня - і Президента України - 26 червня 1994 р. За два з половиною  роки, що минули після перших президентських виборів в Україні, бажаючих балотуватися істотно поменшало: якщо 1991 р. майже 100 висуванців розпочинали боротьбу, то 1994 р. - лише 11, з яких 7 (Л.Кравчук, В.Бабич, Л.Кучма, В.Лановий, О.Мороз, І.Плющ та П.Таланчук) були зареєстровані кандидатами у Президенти України. 26 червня 1994 р. за результатами голосування визначилися два претенденти, які набрали найбільшу кількість голосів і вийшли у другий тур: Л.М.Кравчук (37,68%) та Л.Д.Кучма (31,25% голосів). 10 липня відбувся другий тур виборів. А вже о 5-й ранку 11 липня за  данними за Л.Кучму проголосувало понад 52% тих, хто прийшов на виборчі дільниці, за Л.Кравчука - 45%. Леонід Кравчук передав влад Леонiду Кучмi.      

Леонід Макарович Кравчук  був обраний народним депутатом  у 1994 р. на довиборах в одному з  мажоритарних округів на Тернопільщині. 1994-2006 рр.. - Народний депутат України II-IV скликань. Був членом Комітету Верховної Ради у закордонних справах і зв'язках з СНД Верховної Ради України. Входив до фракції "Соціально-ринковий вибір", "Конституційний центр". До парламенту III і IV скликань пройшов за списком Соціал-демократичної партії (об'єднаної). Під час IV скликання очолював фракцію СДПУ . Був членом цієї партії.

На парламентські вибори 2006 року Л. Кравчук пішов у якості лідера "Опозиційного блоку" НЕ ТАК! З 2000 року - президент Українського муніципального клубу. З 2001-го - президент  Всеукраїнської благодійної організації "Місія" Україна - Відома "

 

 

 

Державні нагороди Леоніда Макаровича Кравчука

 

Перший президент України  Леонід Макарович Кравчук був  нагороджений такими державними нагородами: Герой України та Орденом князя  Ярослава Мудрого.

Герой України (з врученням ордена Держави) - за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність (21 серпня 2001 р.)

           Ордени виготовлені з золота, стрічка ордену шовкова муарова,  ширина якої 28 мм. Внизу під знаками  орденів наведені відповідні  їх планки, які являють собою  металеві пластинки обтягнуті  стрічкою. На планці позолочене  зображення відповідного ордену. Розмір планки: висота – 12мм , ширина – 28мм. Вручення ордена  підтверджується відповідним Указом  президента(див. Указ президента  України про присвоєння звання  Героя України Кравчуку Леоніду  Макаровичу )

Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2007), III ст. (2004), IV ст. (1999), V ст. (1996)

Нагородженому орденом князя  Ярослава Мудрого вручається комплект атрибутів відзнаки:

• до І ступеня — знак ордена, дві зірки ордена, плечова нагородна стрічка з бантом, мініатюра знака ордена, грамота про нагородження;
• до ІІ ступеня — знак ордена, зірка ордена, мініатюра знака ордена, орденська книжка;
• до ІІІ, IV, V ступеня — знак ордена, мініатюра знака ордена, орденська книжка.

Нагородження орденом  підтверджується Указом президента України, церемонія вручення відбувається в президентському палаці в Києві.

 

 

Цікаві факти  з життя

 

Прізвище Кравчука була увічнена в народному назві кравчучки - ручний візки для перевезення  вантажів. У період правління Кравчука використання кравчучек набуло масового характеру.

 

28 листопада 1992 в відділенні  зв'язку виставки «Політики на  поштових марках», організованої  Союзом українських філателістів  в Австрії, використовувався спеціальний  штемпель з портретом Леоніда  Кравчука. На штемпелі напис українською  та німецькою мовами «Президент  України Леонід Кравчук». Поштовий  штемпель з Кравчуком став  першим в Австрії штемпелем,  на якому зображено портрет  глави іноземної держави.

 

Захоплення: шахи, полювання, футбол.

 

Книги:

«Государство и власть: опыт административной реформы» (2001)

«Имеем то, что имеем» (2002)

«Одна Украина, единый народ» (укр. «Одна Україна, єдиний народ») (2010)

 

Написав больше ніж 500 статей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

           

                  Леонiд Макарович Кравчук вiдiграв iсторичну роль у зупиненнi неконтрольованого розвалу Радянського Союзу, налагодженнi цивiлiзованих вiдносин з Росiєю та iншими партнерами по СНД. Вiн домiгся мiжнародного визнання Української держави, утвердження її авторитету на свiтовiй аренi. У першi роки Незалежностi Україну визнало 145 держав свiту.

              Протягом бiльше як двох рокiв  у надзвичайно складних умовах  перший Президент України пiдтримував  суспiльну рiвновагу, гасив полiтичнi, мiжконфесiйнi та мiжнацiональнi пристрастi. Це дало змогу уникнути громадянської  вiйни, зберегти територiальну  цiлiснiсть України.

           Леонiд Макарович Кравчук створив  дiєздатнi iнститути виконавчої влади,  що взяли ситуацiю у незалежнiй  Українi пiд контроль, забезпечили  в країнi конституцiйний порядок  та функцiонування народногосподарського  комплексу.

             На основi прийнятих Верховною  Радою законiв i Указiв Президента  України були реформованi i пiдпорядкованi  Українськiй державi всi українськi  силовi структури, ранiше пiдвладнi СРСР.

             Леонiд Макарович Кравчук не  допустив жодного випадку застосування  зброї проти власного народу, подолання кризових ситуацiй силовими  методами. Пiд час найбiльшого  загострення суперечностей мiж  виконавчою та законодавчою гiлками  влади Л.М. Кравчук виявив виняткову  витримку i розсудливiсть.

          За безпосередньої участi Леонiда  Кравчука були створенi основи  законодавчої бази нової держави,  прийнятi перші на теренi колишнього  СРСР закони про нацiональнi меншини,  свободу совiстi.

 

Список використаної літератури

[1]- особиста бесіда

[2]- особиста бесіда

[3]- Андрійченко В. М. Хто такий Леонід Кравчук? // День. – 2006. - №84.

[4]- Політична еліта в особах / За ред. Москаленка С. І. – К., 2005

 

 

1. Смешко І. П. Політична ситуація в Україні. – К., 2004.

2. http://www.president.gov.ua/

3. Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»

4. Указ Президента України № 701/2001 від 21 серпня 2001 року «Про присвоєння звання Герой України»

5. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры: Монография. – К.: Знание Украины, 2001. – 270 с.; Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів. - Львів: Кальварія, 2000. - 216 с.