Лінгвістичні словники

Зміст 

  1. Вступ
  2. Основні типи словників
  3. Структура словника
  4. Загальна характеристика словникової статті
  5. Словникові статті окремих словників:

а) Тлумачний  словник;

б) Перекладний  словник.

6. Висновок

7. Список  використаної літератури

                                                    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   

    Лексикографія - розділ мовознавства, що розробляє теоретичні принципи укладання словників;сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

  Укладання й видання словників – суспільно  необхідна діяльність, складова частина  прогресу суспільства. Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

    Словники виконують як інформативну, так і нормативну функцію. Словникове багатство мови забезпечує точне бачення навколишнього світу, сприяє розкриттю його закономірностей, й зрештою розумінню внутрішнього світу людей.  Якщо лексика мови в усій її повноті не доступна всім членам суспільства, якщо немає перекладних словників, то суспільство збіднюється, і його творчі можливості, не реалізуються  як слід.

   Використовуючи різноманітні словники, людина може не тільки орієнтуватися  в наукових та технічних спеціалізованих  термінах, але за допомогою словників  слів-синонімів збагачувати свою  мову, робити її більш досконалою  та цікавою для сприймання. 
 
 
 
 
 
 
 

                                         
 

1. Основні типи словників

  

   Словник – зібрання слів (іноді  – словосполучень), розташованих  у певному порядку, з певними  супутніми поясненнями залежно  від його призначення.

   Словникова  продукція, залежно від складу лексичного матеріалу й способу його опрацювання, буває різних типів. Насамперед слід розрізняти енциклопедичні словники й  словники філологічні чи загальномовні.

   Словники енциклопедичні можна вважати спеціальними словниками поняттєво-довідкового характеру, в яких пояснений зміст, характер і сутність предметів або явищ. В такому словнику немає граматичних відомостей про слово, а дається інформація про предмет, який позначається словом.  Крім лаконічних відомостей про різні країни, народи та визначні події з їхньої історії, про їхню мову й культуру, у словниках такого типу можна знайти карти, фотографії, портрети художників, зображення значної кількості тварин, предметів, архітектонічних пам'яток, картини, різного виду таблиці та інші ілюстрації.

     Словники лінгвістичні (філологічні). У такому словнику слово (словоформа, морфема) може бути охарактеризоване з різних сторін, у залежності від цілей, обсягу і задач словника: з боку значеннєвого змісту, словотвору, орфографії, орфоепії, правильності вживання. Зазначені словники можуть бути одномовні та перекладні. Серед одномовних за призначенням виділяються :

  • тлумачні – стосуються семантики слова;
  • нормативні - утверджують сучасну літературну норму у вживанні, наголошуванні, написанні слів;
  • вибіркові – подають певні категорії нормативної лексики без обов’язкового тлумачення лексичних значень окремих слів;
  • генетичні – розкривають походження та розвиток значення слова;
  • функціональні – відображають вживання окремих лексичних одиниць, можливості їх поєднання, використання в побудові висловлювань.

        Перекладні словники представляють  переклади слів, словосполучень  або фразеологізмів з однієї  мови на іншу. Найчастіші є  двомовні перекладні словники, але  укладені  були також багатомовні,  котрі є дуже зручними для  вивчення та перекладу декількох іноземних мов, а також для наочного наведення  термінів у різних мовах, де вони стосуються окремих наукових дисциплін. У такого типу словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові. Перекладні в основному бувають лише двох типів:

  • загальномовні – більш чи менш повно охоплюють лексику мови;
  • спеціальні – перекладається лише лексика певної категорії.

   Словники скорочень - розкривають значення абревіатур, тобто фіксують їхнє повне значення.

    Дуже вагомими щодо розкриття слова та його значення є словники тлумачні, котрі відзначають засобами рідної мови граматичні та стилістичні особливості слова, наводять зразки його вживання в кожному із зареєстрованих значень, а також такі параметри як вимова, правопис словоформ, етимологія, крім того подають синоніми, антоніми, іншомовні відповідники тощо.  

   2. Структура словника  

   Способи укладання словників:

  1. алфавітний;
  2. гніздовий – однокореневі слова подано в одну гніздову статтю, є підвид алфавітно-гніздовий;
  3. ідеографічний – слова по груповано та укладено за спільним значенням, або темою; наприклад, слово «держава» - і далі йде все що стосується цього поняття. Такі словники сягають ще 5 століття
  4. інверсійний (зворотній)– слово подано за алфавітом з кінця;
  5. частотний – слово подано за спадом частот: від найбільш частотно вживаного до найменш  Хоча й словники бувають різні за розміром та призначенням усі вони мають однакову структуру.

   Слова розташовуються в алфавітному порядку, але бувають й такі словники, які  подають слова  розміщені відповідно до їхніх кореневих гнізд чи тем. Основними компонентами словника вважають :

     а) вступну частину, яка складається  із двох наукових статей та  інструкції „Як користуватися словником”;

   б) список умовних скорочень

     англ. –англійська мова

     гр.-  грецька мова

див. –  дивитись

пор. –порівняй

< - знак  похідності: з якої мови запозичене  слово або його значуща частина

1,2…-  арабські цифри у межах словникової  статті позначають типи значень

ж. –  жіночий рід

м. –  чоловічий рід;

   в) основну частину, в якій семантизуються відібрані безеквівалентні та фонові одиниці;

   г) тексти для читання;

   д) список використаної літератури.

                                                          

   3. Загальна характеристика словникової статті

   

   Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття –основна структурна одиниця словника. Іншими словами це - текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Загалом реєстрове слово разом із перекладом, поясненням складає словникову статтю. Але також потрібно врахувати, що кожен словник має свої особливі доповнення до основного складу статті, які визначаються завданнями словника, ось чому було так важливо дати детальний опис усіх видів словників. Наприклад у «Словнику української мови» фразеологізми позначаються – ромбом (◊), термінологічні словосполучення- трикутником (∆). Омоніми в словниках подаються як різні словникові статті, причому слова - омоніми нумеруються : коса1, коса2, коса3. Дві крапки в середині цитати (..) вказують на те що пропущено якусь її частину. Зазвичай останній абзац словникової статті містить матеріал, який відображає тематико-ситуативні зв’язки реєстрового слова та ілюструє його вживання в контексті. З позначкою ** (дві зірочки) вводяться у структуру словникової статті стійкі вирази ( фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті вирази, усталені лексичні словосполучення ), наприклад:  
   **Язик до Києва доведе.

   Словосполучення, що містять постійні епітети, з якими  вживається реєстрове слово, подається  з позначкою *** (три зірочки), наприклад:  
   *** Галицький лицар, княжий Галич.

   Уривки  пісень, віршів, художніх творів подаються  в кінці словникової статті з  позначкою*** * ( чотири зірочки ), наприклад:   

     **** Красо України, Подолля!

   Розкинулось мило, недбало!

   Здається, що зроду недоля,

   Що  горе тебе не знавало!

   Словникова стаття будь-якого словника починається із заголовного слова – слово яке пояснюється чи перекладається.  Його ще називають лемою або чорним словом - від напівжирного шрифту, яким звичайно воно виділене. Заголовне слово зазвичай має при собі позначки, що характеризують його з граматичного, стилістичного чи інших поглядів Сукупність заголовних статей утворюють словник, чи ліву частину словника.

    Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця. Права частина словника, як правило, включає такі зони:

- граматична характеристика слова

- ілюстрації : цитати, вислови;

- словотворче гніздо;

- так звана «заромбова» частина (фразеологізми) і ін.

    Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника.

                                        4. Словникові статті окремих словників

    

а) Тлумачного словника.

Тлумачний словник один з найавторитетніших лексикографічних джерел нашої мови. Він є найважливішим типом серед одномовних словників. У цьому словнику реалізуються дві основні функції лексикографії, а саме опис та нормалізація словникового складу. Нормативний аспект досягається докладним опрацюванням кожного введеного до реєстру слова, а саме:

  1. розкриттям через тлумачення основних значень і відтінків значень реєстрових слів;

Спочатку йдуть тлумачення найбільш уживаних чи актуальних для сучасної мови значень слова, а тоді рідше вживані й менш актуальні.

  1. поданням найважливіших граматичних  форм слова і показом його наголосу;

   Граматичний апарат, що наводиться при реєстрових словах або в їх значеннєвих підрозділах. Перш за  все визначається приналежність слова до певного морфологічного розряду (займ., числ., прйм., присл., виг., част., спол.,), а потім подається граматична характеристика його як частини мови в найбільш показових рисах ( для відмінюваних слів найчастіше наводяться парадигматика,форма роду, число, вид та деякі інші особливості). Якщо в цьому є потреба, показуються також не регулярні форми, що відображають специфіку їх творення. Граматична характеристика дуже допомагає при визначенні функціонування слова певного морфологічного розряду в значенні іншої частини мови, при з'ясуванні його синтаксичних зв'язків і функцій, при розмежуванні значень і відтінків значень.       Особливої уваги заслуговує показ у словнику складніших випадків            дієслівного керування, що сприяє як розкриттю змісту багатозначних дієслів, так і розмежуванню їх значень та відтінків, а значить - і правильному практичному застосуванню цих слів.

    Отже, граматична характеристика відбиває нормативні вживання того чи іншого слова, підносить вагу словника як своєрідного посібника з питань культури мови.

 Словник подає нормативний наголос як на реєстрових словах так і їх формах, якщо наголошення цих останніх не збігається з наголосом основного слова. Показує також подвійне та паралельне наголошення реєстрових слів і форм.

  1. наведенням де це потрібно стилістичних і спеціальних ремарок до пояснювальних слів;

Вони  дають змогу показати розмаїтість  і багатогранність словникового складу української літературної мови й дібрати найвлучніше слово  для конкретної мовної ситуації. Так  у словнику знайдемо слова урочисто-піднесені (благовіститель, глашатай ) , книжні ( аеронавт, адепт ), народнопоетичні ( бранець, війнонька ), зменшено-пестливі (бабуся, вітерець ), жартівливо-іронічні ( борзописець, вояж ), зневажливо-лайливі ( блюдолиз, негідник ). Мають при собі спеціальні позначки й слова, що вказують на сферу їх термінологічного використання, тобто визначають галузь науки чи знання, до якої вони належать, напр.: ав. – авіація (при бомбовоз ), архл. - археологія ( при еоліт ), геол. - геологія ( при ерозійний ), техн.- технічний

( при  дросель) та ін. У таких випадках коли належність того чи іншого слова до термінологічного шару лексики розкривається його тлумачення, спеціальна ремарка не подається.

  1. підтвердженням цитатами-ілюстраціями, взятими з різних джерел;

  Цитати-ілюстрації, що подаються по змозі до кожного  значення і відтінку витлумачуваного слова, доповнюють його семантичну характеристику, показують специфіку вживання і сферу стилістичного функціонування слова, особливості його сполучуваності й зв'язків з іншими слова.

  Найчастіше  цитати-ілюстрації додаються до  фразеологізмів, сталих і термінологічних  сполучень, підтверджуючи цим  самим їх зміст, який  в основному розкривається через тлумачення. Фразеологія у словнику є надзвичайно розмаїтою й оригінальною. Тут знаходимо й ідіоматичні вислови ( байдики бити, гріти руки), і усталені словосполучення ( брати ноги на плечі; дати гарбуза), різноманітні стійкі мовні звороти (братигору, взяти в шори), і крилаті вислови літературного походження ( альфа і омега; перемагать і жить), і різні форми вітань, звертань та побажань ( здоровенькі були!, будьте ласкаві, на все добре!) і багато інших виразів та зворотів.. Для показу належності фразеологізму до певного мовного стилю використовується таж сама система, що й при кваліфікації витлумачуваних слів різних стилів; не застосовується лише ремарка розм., оскільки основна маса фразеологізмів належить до розмовного стилю. У словниковій статті фразеологізми розміщуються в алфавітному порядку.

 Але якщо фразеологізми чи сталі словосполуки не співвідносяться із жодним виділеним значенням реєстрового слова, вони виносяться на кінець словникової статті.

 Що ж стосується приказок та прислів'їв, то вони наводяться як ілюстрації до тлумачень на рівні з цитатами з інших писемно-літературних і фольклорно-етнографічних джерел.

   Важливо підкреслити й те, що кожна цитата-ілюстрація до тлумачення мала свій "паспорт", тобто за відповідно виробленою системою умовних скорочень документується посиланням на джерело, з якого вона виписана. Напр.: « За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік ( Н.-Лев., VI. 1966, 327) ». В "паспорті" вказується автор, назва твору або том зібрання творів, рік видання і сторінка, що дає змогу кожному зацікавленому звернутися в разі потреби до першоджерела й переглянути ширший контекст витлумаченого слова.

   Якщо виникає потреба ілюстрування  словникових статей, у яких розробляється  термінологічна лексика, залучаються  цитати з фахових видань потрібного  профілю. Для підкреслення широкого  функціонування терміна інколи  ще наводиться цитата із художньої  літератури.  Значна увага приділяється  системі оформлення лексико-фразеологічного матеріалу. Це забезпечується дотриманням певного порядку щодо розміщення значеннєвих рубрик багатозначного слова ( спочатку йдуть тлумачення найбільш уживаних чи актуальних для сучасної мови значень слова, а тоді рідше вживані й менш актуальні), черговістю розташування ремарок (граматичних, стилістичних, термінологічних) і різноманітних позначок біля реєстрових слів та їх значень, уніфікацією формул тлумачення для однотипних і тематично та семантично споріднених слів і словосполучень, наведенням у хронологічній послідовності (де це можливо) цитат-ілюстрацій після відповідних тлумачень тощо.

   За такою схемою будується  кожна словникова стаття тлумачного  словника, що дає змогу читачеві усвідомити не лише значення не відомого йому слова, але й перевірити своє власне розуміння того чи іншого слова, встановити доречність його вживання у певному контексті й у разі потреби – уточнити правильне написання й наголошення потрібного в якійсь конкретній ситуації слова. Все це підпорядковано єдиній меті - зробити словник якомога зручнішим для користування, дати в розпорядження такий посібник і довідник з багатьох питань функціонування українського слова.

   б) Двомовні перекладні словники

 Розглянемо  цей словник, оскільки він є найбільш поширеним типом словників, призначених  для фахівців і широкого кола користувачів

   Двомовні перекладні словники  – це словники в яких реєстрове, чи заголовне слово в різних значеннях перекладається відповідниками іншої мови. Нерідко в словниках цього типу при реєстрових словах подаються також короткі лексикологічні та граматичні вказівки й позначки, які допомагають правильно вибрати його еквівалент у другій мові й зрозуміти його значення. Інколи в двомовних перекладних словниках наводяться також цитати-ілюстрації або словосполученнях, які підтверджують наявність цього слова в мові й показують сферу його функціонування.

   Одним з таких словників є   новий "Українсько-російський словник" який має в цілому нормативний характер, що досягається і самим добором лексичного матеріалу, і використанням системи позначок та ремарок, які характеризують сферу вживання слова або ж розкривають його значення, і дотриманням в українській і російській частинах існуючих норм написання, наголосу й граматичного оформлення слова.      

 Всебічне  розкриття значень і їх відтінків  українського реєстрового слова  забезпечується у словнику шляхом наведення адекватних російських відповідників та їх семантичних і стилістичних синонімів, які не рідко утворюють цілі синонімічні ряди. Лише в окремих випадках, зокрема при відсутності адекватного однослівного російського відповідника, словник подає описовий переклад, або ж коротко витлумачує реєстрове слово російською мовою. Переклад значень українського слова відбувається у такому порядку : спочатку подаються більш уживані значення, а далі йдуть значення спеціальні або дещо обмежені сферою свого стилістичного застосування.

 Українські  реєстрові слова та їх російські  відповідники наводяться у словнику в початкових формах.  Проте при  багатьох українських словах які  можуть становити ті чи інші труднощі для читача, вказуються ще й деякі  додаткові форми, зокрема складніші  випадки вживання родового й орудного відмінків іменника, жіночий і  середній рід називного відмінка складних і присвійних прикметників та окремих займенників тощо.

   До зразків цього типу можна віднести також «Російсько-український словник-довідник» (К., 1999). Наведемо зразок словникової статті:

   стол 1. стіл (стола и столу); 2. (еда) харчі, -ів,  харч, -і (ж.) и – у (м.), стіл; общий ~ спільне харчування, спільна їжа; со своїм ~ ом на своїх харчах.

 Цифрами 1 і 2 пронумеровано два різні лексичні значення реєстрового слова. У дужках подано дві можливі форми слова  стіл у родовому відмінку однини. Буквами з попереднім дефісом –ів, -і, -у вказано закінчення названих тут іменників у родовому відмінку: перше – наголошене, решта – ненаголошені. Скорочення ж. означає «жіночий рід», м. – «чоловічий рід». Знак ~ (тильда) замінює реєстрове слово або його частину, щоб заощадити місце. 
 
 
 
 
 
 
 

   
 
 
 
 

                                                      Висновок

    

   Словник – довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих по визначеному принципу, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, походження, переклад на іншу мову і т.п. (лінгвістичні словники) чи інформацію про поняття і предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки, культури. Словники української мови мають величезне значення у формуванні фахової і мовної компетенції майбутнього професіонала так, як включають усі необхідні відомості про сучасну українську мову: пояснюють значення слів з точки зору їх вживання, терміни з тієї чи іншої галузі науки, походження і розвиток слів; подають правильний правопис та наголоси, правильну вимову; пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов та багато іншого.

   Як  ми бачимо створення у наш час лексикографічної праці, яка б відповідала рівневі сучасної науки й задовольняла високі вимоги й різнобічні запити читачів вимагає від її виконавців не тільки належної фахової підготовленості та широких знань, але й величезних творчих зусиль на протязі тривалого часу. Для промовців, телевізійних чи радіо дикторів багатство мови - вимога номер один, без словників не обходяться навіть майстри пера. Шкода, що в наш час, коли значення словників є настільки очевидним, так мало приділяється уваги для навчання школярів та студентів правильно користуватися різними видами словників. Це б так стало їм у пригоді, більше того - слугувало б росту їх мовної та пізнавальної культури! 
 
 
 
 
 
 
 

                               Список використаної літератури 

1 . Москаленко А.А. Нарис історії укр. лексикографії. К.., 1961;

2. Галас  Б.К., Ф.С. Шимкевич як лексикограф і укр. словникарство (кін. XVIII -- поч. XX ст.). Ужгород, 1995, 132-156 с.

3.Тараненко О. О. Новий словник укр. мови: Концепція і принципи укладання словника. К. - Кам'янець-Подільський, 1996, 175 с.

4. Український  правопис. - К: Наук. думка, 1996, 46-48 с.

5. Карпіловська Є.А. Вступ до прикладної лінгвістики: комп’ютерна лінгвістика. Підручник. – Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2006. – 188 с.

6. М.Я.Плющ  Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред.. - К., 1994 , 257-265 с.

7. Ковтуненко  Л.С. Комп’ютерні аспекти лексикографічних систем/ Ковтуненко Л.С.// Мовознавство. -1996. - № 4-5

8. І.  К. Білодід Сучасна українська  літературна мова.-К: Наук.думка, 1973, 290- 315 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Лінгвістичні словники 📙 Реферат → 🆔 138415

Лінгвістичні словники 📙 Реферат → 🆔 138415

Лінгвістичні словники