Лоренцо Берніні: жизнь и труды

Лоренцо Берніні


Ім'я при народженні	Джованні Лоренцо Берніні іт. Giovanni Lorenzo Bernini
Дата народження	7 грудня 1598
Місце народження	Неаполь
Дата смерті	12 листопада 1680
Місце смерті	Рим
Національність	італієць
Жанр	скульптор, архітектор,живописець
Напрямок	бароко
Покровитель	Кардинал Шипіоне Боргезе
Вплив	скульптура доби еллінізму
Вплив на	скульпторів Риму, Флоренції, Фландрії

Джова́нні Лоре́нцо Берні́ні (Джйан Лоренцо Берніні; іт. Giovanni Lorenzo Bernini; *7 грудня 1598, Неаполь — †12 листопада 1680, Рим) —італійський архітектор і скульптор.У архітектурі і скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього стилю: підвищена емоційність, театральність, активне протидія простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою чуттєвістю.

Не досить відома біографія

Родина Берніні походить з Тоскани. Але батька запросили на роботи в Неаполь. І майбутній уславлений скульптор народився в Неаполі. Навчався у батька — скульптора П'єтро Берніні ( 1562-1629 ), представника стилю маньєризм. Батько з сином перебралися в Рим, де починали як майстри по створенню регулярних садів. Декілька обставин досить вигідно склалися на користь Лоренцо та його батька, і вони вдали ними скористалися.

Саме батько і син Берніні працювали по створенню саду вілли Боргезе у Фраскатті, якою володів Шипіоне Боргезе, племінник папи римського і найвпливовіший з меценатів тогочасного Риму. Помітивши яскраві здібності у Лоренцо, хвацький кардинал стає його меценатом і патроном. Патронаж кардинала був офіційним прикриттям для меценатства і самого папи римського.

Перші скульптурні твори Лоренцо вказують на вивчення ним скульптур доби еллінізму з незначними впливами маньєризму.Окрім тематичних статуй, Лоренцо робив і портрети - погруддя. У віці 22 роки він створив погруддя папи римського Павла V, що було надзвичайно відповідальним завданням. Погруддя сподобалось. І кар'єра Лоренцо швидко пішла вгору.

Вимоги могутніх меценатів.

Автопортрет, Галерея Воргезе.

Слава попередніх пап-меценатів була добре відома в Римі. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки скульптури, а й малював картини і займався архітектурою, як колись Мікеланджело. Бажання папи було законом - і примущений Лоренцо брався за живопис, до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним дилетантом, аматором, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектораФранческо Борроміні ( 1599-1667).

Берніні і Борроміні-різні генії

Престижне місце папського архітектора і скульптора цілком влаштовувало Берніні. Але він як ніхто відчував значущість і віртуозу майстерність Франческо Борроміні. Це особливо виявилось при проектуванні палацу Барберіні, принципіально нового для Риму за функціями і плануванням. Тоді Берніні узяв на себе роль керівника проекта, що задав напрям, програму побудови і тихо віддав усі розрахунки і складне практичне виконання віртуозу Борроміні. Архітектор Карло Мадерно, художникП'єтро да Кортона доробляли проект за вказівками ділетанта Берніні. Слава тоді дісталась Лоренцо Берніні. Але історики вивели з мряки геніального архітектора Борроміні, якому при житті вдалося побудувати дуже мало через перешкоди, заздрість і бажання знищити талановитого конкурента. Берніні і Борроміні - різні генії.

Новий папа Урбан VIII

Місце головного папського майстра Лоренцо Берніні утримав і при новому папі, яким став Урбан VIII. Довгий потифікат папи - 1623-1644 - дав змогу надвичайно повно розкрити здібності талановитого Берніні як в скульптурі, так і в архітектурі. Про це добре відомо з джерел. Живопис через надзвичайну загруженість Берніні облишив.

Провал в кар' єрі Берніні

«Екстаз святої Терези» у Санта Марія делла Вітторіа

Він настав в роки понтифікату папи римського Іннокентія Х ( 1644-1655 ). Папа не бажав бути меценатом і патроном Берніні. Той перестав бути папським обранцем, покинув папський палац, але не перестав бути геніальним скульптором. Саме в ці роки від доробив надгробок померлого папи Урбана VIII, а по замовленню венеціанського кардинала Федеріко Корнаро - екстаз святої Терези.

Втрати і злети, злети і ...

Надгробок Берніні у Базиліці Санта Марія Маджоре.

Він втрачав молодість, стрункість і чорне волосся. Сивий Берніні повернув собі місце мистецького диктатора при папі римському Олександрі VII, що мало нагадував і Урбана, і Іннокентія.

Попереду віртуозні, але холодно парадні погруддя короля Франції, герцога д'Есте, нездійснена добудова до палацу Лувр і смерть в Римі. Його могила в римській церкві Санта Марія Маджоре.

Скульптор

Аполлон і Дафна, класичнабарокова композиція, Галерея Борґезе, Рим, Італія

В широких масштабах і з високою майстерністю Берніні вирішував проблему синтезу пластичних мистецтв. Створюючи інтер'єри, пишно прикрашені скульптурою (інтер'єри собору святого Петра з кафедрою святого Петра, 1657-1666, і інших церков), а також самостійні скульптурні твори, Берніні живописно поєднує різні матеріали (білий і кольоровий мармур, бронзу стукко), використовує розфарбовування, позолоту, світлові ефекти. Ковзання відблисків, контрастна гра світла і тіні створюють відчуття нервового піднесення. Під впливом простору скульптурні форми знаходять живописну текучість, а в інших випадках вони володіють власною утрируваною динамікою, неспокійно вириваючись в простір. Віртуозно обробляючи і поліруючи мармур, Берніні добивався майже натуралістичних ефектів — імітації блиску і м'якості шкіри, фактури тканини. Чуттєвість і натхненність в творах Берніні нерідко зливаються, переходячи в містичну екзальтацію («Екстаз святої Терези», мармур, 1644—1652, капела Корнаро церкви Санта Марія делла Вітторіа Рим).

Почавши свою скульптурну творчість із статуй і двохфігурних композицій («Давид», мармур, 1623, «Аполлон і Дафна», мармур, 1622—1625, - в Музеї і галереї Боргезе Рим), Берніні виступає надалі і як майстер скульптурного портрета, що гостро виявляє індивідуальність моделі, складний образ, що створює психологічно, в його мінливості і становленні (бюст Шипіоне Боргезе, мармур, 1632, Музей і галерея Боргезе; бюст Констанци Буонареллі, мармур, близько 1635, Національний музей, флоренція). Поступово в портретах Берніні посилюються зовнішня патетика, імпозантність, що приводить до формування закінченого типу парадного портрета, бароко з його бравурністю і пишнотою (виконаний Берніні в 1665 під час поїздки до Франції портрет Людовика XIV, мармур, Національний музей Версаля). Берніні створив також тип барочної гробниці з великою кількістю алегоричних фігур (надгробок папи римського Урбана VIII в соборі святого Петра в Римі, бронза і кольоровий мармур, 1639—1646).

Л.Берніні.Правда, яку відкриє плин часу.

Л.Берніні. Монумент кардинала Роберто Белларміно

Л.Берніні.Людовіка Альбертоні.

Слон Берніні передСанта Марія сопра Мінерва

Архітектор

Площа Святого Петра, планування якої під керівництвом Папи Олександра VII, здійснив Берніні у період 1656—1667 рр.

Свою архітектурну діяльність (будував тільки в Римі) Берніні почав із створення балдахіна з витими колонами в соборі святого Петра (бронза,1624-33); повністю особливості його манери виявилися в 1650-60-х рр. Пластичність і динамізм, своєрідний ілюзіонізм додають архітектурі Берніні урочистість і величність. Головне творіння Берніні — грандіозний ансамбль площі святого Петра (1657-63). Овальна площа з двома фонтанами і обеліском охоплена могутніми 4-рядними колонадами, владно організуючими простір, і перетворена на величезний атрій перед собором, до якого веде урочистий багатоступінчатий підйом. Прямолінійні ділянки колонад, що примикають до собору під гострим кутом, створюють ефект зорового збільшення висоти фасаду при погляді на собор здалека. Динамічна форма овалу, безперервна мінливість кривизни є головним мотивом і в композиції церкви Сант Андреа аль Квірінале (1653-58), де фасад і інтер'єр будуються на контрастах опуклих і ввігнутих форм; їх протистоянням досягається загальне враження напруженої рівноваги всіх частин будівлі, цілісності архітектурного образу.

Берніні часто вдається до прийомів штучної перспективи (наприклад, поступово зменшує колони парадних сходів Скала Реджа у Ватикані, 1663-66, щоб візуально возвеличити фігуру папи в момент його появи на верхньому майданчику). Берніні зіграв важливу роль у формуванні архітектурної зовнішності Риму (декоративно-ефектні фонтани — Тритона на Пьяцца Барберіні, 1637, Чотирьох рік на П'яцца Навона, 1648-51, і ін.).

Творчість Берніні, що вражала його сучасників грандіозністю задумів і сміливістю їх здійснення, зробила великий вплив на все європейське мистецтво XVII—XVIII вв.

На честь Берніні названий кратер на Меркурії.

Автопортрет (ок.1665), Королевская колл., Виндзор

ДЖОВАННИ БЕРНИНИ
Джан (Джованни) Лоренцо Бернини
(7 декабря 1598, Неаполь, Италия - 28 ноября 1680, Рим) (81 год )
Гражданство: Италия
Категория: Деятели искусств
Род деятельности: Скульптор, архитектор, художник
Спецификация: Основатель стиля барокко в скульптуре, величайший скульптор и архитектор своего времени.
Пол: Мужской
Религия: Римско-католическая

Достижения

Жизнь

Бернини - великий итальянский скульптор, архитектор, художник, декоратор и конструктор. Бернини был ведущей фигурой в становлении римского и всего итальянского барокко.
Он основал стиль борокко в архитектуре и скульптуре и впоследствии развил его до совершенства.
Он был более знаменит как архитектор и скульптор , чем как художник. Однако его картины и в частности Автопортрет (1665) свидетельствуют о его высоком мастерстве рисовальщика. Кроме того, он писал пьесы, конструировал декорации, был постановщиком театральных феерий.
В 16 лет он создал скульптуру «Мученичество св. Лаврентия». Увидев эту скульптуру кардинал Скопион Боргезе решил сделать Джованни своим личным скульптором.
Многие из его ранних скульптур, таких как Эней, Анхис и Асканий (1619), Похищение Прозерпины (1622), Давид (1623-24), Аполлон и Дафна (1625), были выполнены для кардинала Сципиона Боргезе, одного из самых влиятельных покровителей этого периода. Все эти произведения находятся в галерее Боргезе, в Риме.
Его первой архитектурной работой была реконструкция церкви Святого Вивиана (Бибиана) в Риме. В то же время, Бернини получил заказ на создание символической структуры над могилой Святого Петра в базилике Святого Петра в Риме. Под патронатом Урбана VIII, первого из восьми пап, которым ему пришлось служить, на протяжении 1624- 1633 годов, он создал знаменитый огромный золочено-бронзовой балдахин над могилой Святого Петра в Риме.
Свои наиболее известные художественные шедевры Бернини создал в период с середины 1640-х по 1660-е годы. В это время папы Урбан VIII, Иннокентий X и Александр VII предоставили ему беспрецедентные возможности для построения церквей, часовень, фонтанов, памятников, надгробий и скульптур.
В 1640-х годах он создал капеллу Корнаро, а также саму церковь Санта-Мария-делла-Витториа.
Центральной частью капеллы является наиболее известная из его скульптур "Экстаз Св. Терезы (1645-52), изображающей мистические переживания великой испанского реформатор кармелитов Тереза из Авилы. Произведение представляет собой большую статую (высотой 3,5 м), освещенную отраженным светом, идущим из скрытого окна. Этот шедевр является одним из самых вдохновенных памятников истории искусства и самым серьезным примером зрелого мастерства Бернини.
В папы Иннокентия Бернини часто работал на частных клиентов.
На протяжении 1648-1651 годов Бернини создал одну из самых впечатляющих своих работ -Фонтан Четырех рек на Пьяцца Навона в Риме. Фонтан представляет собой древне египетский обелиск над полой скалой увенчанной четырьмя мраморными фигурами символизирующими четыре самые большие реки мира.
В церкви Св. Петра, он создал Скала Реджа и героической конная статуя Константина (1654-70). Для Часовня Киджи церкви Санта-Мария дель Пополо в Риме, он создал две группы: Даниил во львином рву и Аввакум и ангел (1655-61). Между 1658 и 1670 Бернини построил три церкви: Сан Томасо ди Вилланова в Кастельгандольфо, Вознесения Санты-Мария на Ариччиа и Сан Андреа аль Квиринале в Риме.
Еще с 1656 года он начал работать над монументальной композицией, Площадью Святого Петра - большой эллиптической площадью и раскрывающей свои объятия коллонадой в передней части церкви. Этот шедевр Бернини, созданный в 1656-1663 гг., является одним из его самых новаторских и успешных архитектурных проектов и его величайшим достижением.
Именно его архитектурные проекты, в том числе и колоннада Святого Петра, принесли ему наибольшую известность и мировую славу.
В 1665 году Людовик XIV пригласил его в Париж, для завершения строительства Лувра, но новаторские планы Бернини не нашли одобрения. Возвратившись в Италию, он продолжил работу над площадью Святого Петра.
Бернини был известен своим остроумием, он писал комедии и создал многочисленные карикатуры. Он был постановщиком нескольких спектаклей, наполненных эффектными иллюзиями.
Все его основные работы, находится в Риме, за исключением Нептуна и Тритона (музей Виктории и Альберта, Лондон) и бюста Людовика XIV (Версаль).
Основные работы:
Похищение Прозерпины (1621–1622); Давид (1623–1624); Аполлон и Дафна (1622-1625);
Надгробие Святого Петра (1624); Фонтан Тритона (1624-1643) - Пьяцца Барберини, Рим;
Церковь Санта Мария делла Виттория (1645-52); Экстаз святой Терезы (1647-1652 );
Фонтан Четырёх рек (1648-1651); Площадь Святого Петра (1656-1663);
Экстаз Блаженной Людовики Альбертони (1671-1674).

Бернини родился в Неаполе 7декабря 1598 года. Его отцом был Пьетро Бернини, талантливый скульптор-маньерист родом из Флоренции, а матерью Анжелика Галанте, неаполитанка.
Джованни получил свое начальное образование у своего отца Пьетро и в возрасте 7 лет он отправился с ним в Рим, где Пьетро был вовлечен в несколько крупных проектов Здесь в Риме Джованни начал свою карьеру, помогая отцу в его работе.
Джованни был ребенком вундеркиндом и работал так усердно, что заслужил похвалу известного художника Аннибале Карраччи и вскоре был замечен папой Павлом V, который начал ему покровительствовать. Следует отметить, что в течение своей долгой карьеры, Бернини получил много важных заказов, которые были связаны со сменяющимися на престоле папами. Его ранние работы очень понравились папскому племяннику кардиналу Скопионе Боргезе, который также начал ему покровительствовать и в 1621 году, в возрасте всего 23, Бернини был посвящен в рыцари Папой Григорием XV.
Его первые работы были вдохновлены древней эллинистической скульптурой. Он находился под сильным влиянием античных греческих и римских произведений искусств, которые тщательного изучал Ватикане. Кроме этого он обладал глубокими знаниями живописи Высокого Возрождения начала 16 века. Его изучение и подражание Микеланджело проявилось в его скульптуре Святой Себастьян (ок. 1617), выполненной для кардинала Маффео Барберини, который позднее стал папой Урбаном VIII и был самым большим покровителем Бернини.
В 1629 году Бернини был назначен архитектором собора Святого Петра и Палаццо Барберини. С тех пор Бернини занимал ведущие позиции в итальянском искусстве 17 столетия, процветающем под покровительством своих кардиналов и пап. Во время правления Иннокентия X, Бернини, временно находился в опале. Однако в это время он создал один из своих величайших шедевров – капеллу Корнаро в небольшой римской церкви Санта Мария делла Виттория (1644-1655).
Его творческий стиль:
1. Синтез. В своих шедеврах ему удалось синтезировать скульптуру, живопись и архитектуру в единое концептуальное и визуальное целое которое историк искусства, Ирвинг Лавин назвал «единством визуального искусства».
2. Драматичность, театральность. Бернини сумел схватить в мраморе саму сущность природы, выражая ее с помощью натуралистического реализма, который вызывал шок. Ему удалось достичь мистического сочетания религиозной аффектации, с выраженной чувствительностью. Для этого он использовал такие приемы, как удлинение тела, выразительный жест, упрощенные, и в тоже время решительные, формы выражения эмоций.
3. Динамизм, гибкость и жизненность. Бернини сумел превратить глыбы мрамора в живые, «дышащие» фигуры. Ему удалось
сделать свой любимый материал, мрамор, податливым, «как воск» и достиг иллюзии подвижности пластических форм.
4. Использование специальных приемов. Бернини использовал свет как важный метафорический устройства и использовать такие хитрости, как скрытое освещение, часто оно было скрыто источника света. Он также использовал театральные приемы ложной перспективы и оптические устройства, для достижения иллюзии большей длины и размеров..
Бернини умер в возрасте 81-го года, пережив 8 пап. После своей смерти он обрел славу не только величайшего художника Европы, но и как одного из величайшего представителя своей эпохи.
Он был последним в замечательном ряду универсальных гениев Италии, сумев создать стиль барокко, последний итальянский стиль, ставший международным стандартом. Его смерть положила конец гегемонии итальянского искусства в Европе.
Он был похоронен в Базилике ди Санта Мария Мадджиоре в Риме, Италия
Изюминка: Созданные им бюсты были настолько востребованы в Европе, что король Англии Карл I , будучи не в состоянии позировать Бернини, прислал ему три портрета Антониса Ван Дейка, для того, чтобы Бернини смог завершить свою модель.
Когда королева Швеции Кристина посетила Бернини в его студии, он встретил ее в рабочем халате скульптора, и она, не восприняла это как оскорбление ее величества, но просто потрогала халат как исторический экспонат.
Бернини создал ряд инновационных декораций в театре семейства Барберини, представляющих : наводнения, ураганы, летающие по воздуху колесницы, крушение домов, внезапное появление храмов, лесов и густонаселенных городских улиц.
Он известен своими саркастическими графическими шаржами на современников и стал основателем жанра карикатуры.
В романе Дэна Брауна 2000 года, Ангелы и демоны роман, Бернини изображается как высокопоставленный член тайной организации иллюминатов.

Добавлено: 2010-09-07 01:22:48 Просмотров: 883