Майнові права авторів чи співавторів

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

НЕБЕСНЮК Анна Сергіївна

Майнові права авторів  чи співавторів

Спеціальність 6.010100 «Педагогіка  і методика середньої освіти.

Англійська мова і література»

Реферат

Кам’янець-Подільський – 2012

ПЛАН

1. Майнові права авторів
2. Майнові права виконавців
3. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм
4. Майнові права організації мовлення
5. Обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення

1. Майнові права авторів

У системі авторського  права винятково важливе значення мають немайнові та майнові права автора.

Стаття 54. Конституції України проголошує, що:

Громадянам гарантується свобода  літературної, художньої, наукової і  технічної творчості, захист інтелектуальної  власності, їхніх авторських прав, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

Кожний громадянин має право  на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими  законом.

Стаття 15. Закону „Про авторське право і суміжні права” передбачає, що:

1. До майнових прав  автора (чи іншої особи, яка  має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору  іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське  право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями  статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського  права.

2. Виключне право на  використання твору автором (чи  іншою особою, яка має авторське  право) дозволяє йому використовувати  твір у будь-якій формі і  будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має  авторське право) на дозвіл  чи заборону використання твору  іншими особами дає йому право  дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання  і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію  і публічний показ; 

4) будь-яке повторне оприлюднення  творів, якщо воно здійснюється  іншою організацією, ніж та, що  здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації,  аранжування та інші подібні  зміни творів;

7) включення творів як  складових частин до збірників,  антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів  шляхом першого продажу, відчуження  іншим способом або шляхом  здавання в майновий найм чи  у прокат та шляхом іншої  передачі до першого продажу  примірників твору; 

9) подання своїх творів  до загального відома публіки  таким чином, що її представники  можуть здійснити доступ до  творів з будь-якого місця і  у будь-який час за їх власним  вибором; 

10) здавання в майновий  найм і (або) комерційний прокат  після першого продажу, відчуження  іншим способом оригіналу або  примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних,  музичних творів у нотній формі,  а також творів, зафіксованих  у фонограмі чи відеограмі  або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників  творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів  на використання творів архітектури,  містобудування, садово-паркового мистецтва  передбачають і право їх участі  у реалізації проектів цих  творів.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати  авторської винагороди за створення  і використання твору встановлюються в авторському договорі або у  договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

  Кабінетом Міністрів  України можуть установлюватися  мінімальні ставки  авторської  винагороди та порядок їх застосування. (Абзац третій  частини п'ятої  статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом №850-IV від 22.05.2003)

6. Обмеження майнових  прав, встановлені статтями 21 - 25 цього  Закону, здійснюються за умови,  що вони не завдаватимуть шкоди  використанню твору і не обмежуватимуть  безпідставно законні інтереси  автора.

7. Якщо примірники правомірно  опублікованого твору законним  чином введені у цивільний  обіг шляхом їх першого продажу  в Україні, то допускається  їх повторне введення в обіг  шляхом продажу, дарування тощо  без згоди автора (чи іншої  особи, яка має авторське право)  і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого  мистецтва - з урахуванням положень  статті 27 цього Закону. Проте у  цьому випадку право здавання  у майновий найм чи комерційний  прокат залишається виключно  за особою, яка має авторське  право. 

 Стаття 16. закону вказує, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить авторська  винагорода, розмір та порядок виплати  якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Звернемо увагу на те, що автор чи інша особа, яка має  авторське право має право  вимагати виплати винагороди за будь-яке  використання твору. Така винагорода може здійснюватися у формі а) одноразового або паушального платежу, б) відрахувань  за кожний проданий примірник чи кожне  використання твору (роялті) та в) комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати  авторської винагороди за створення  та використання твору передбачається в авторському договорі або у  договорах, які укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями  колективного управління з особами, що використовують їхні твори. Щоправда, статтями 21-25 цього Закону можуть застосовуватися обмеження майнових прав за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

Враховуючи викладені норми Закону, наголосимо, що тільки автор монопольно володіє авторськими особистими (немайновими) і майновими правами і бездоговірне, без сплати авторської винагороди, використання авторського твору є порушенням авторського права і чинного законодавства України.

У практиці вищої школи  все більше використаються різноманітні комп'ютерні програми та твори (наукові, навчально-методичні, довідкові, художні  тощо) на магнітних носіях і у  формі комп’ютерних файлів. Тому слід пам’ятати про авторське право  на комп'ютерні програми, яке регламентується  статтею 18 Закону „Про авторське право і суміжні права” та положенняи Бернської конвенції „Про охорону літературних і художніх творів”, до якої Україна приєдналася і з 25 жовтня 1995 року стала її членом,  де вказано, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Підчас експертизи порушення  авторських прав на літературний твір чи комп'ютерну програму порівнюють відповідні тексти літературних творів, а для  комп'ютерних програм тексти зазначених програм.

Слід зазначити, що бази даних підпадають під дію положень Бернської конвенції та Директиви Європейського Парламенту і Ради Європейських Співтовариств від 11 березня 1996 року, Закону України „Про авторське право і суміжні права” та інших законодавчих актів України. Вказана Директива спрямована на регулювання правовідносин, які стосуються творчих баз даних і захищаються нормами авторського права, а також баз даних, які не належать до об'єктів авторського права, які, відповідно до зазначеної Директиви (розділ III, стаття 7) захищаються правом „sui generic”. Захист останніх головним чином стосується змісту бази даних, тих даних, якими вона наповнена. Він пов'язаний із потребою охорони інвестицій, значних коштів, витрачених на створення баз даних. Але не всі бази даних підлягають авторському праву. Скажімо, нетворчі бази даних лежить поза межами авторського права й авторського права.

Відповідно до Директиви (частина друга статті 1), частини третьої статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” бази даних - об'єкти авторського права і захищаються як збірки творів, даних або іншої незалежної інформації. При цьому: «...підбір і розміщення складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої доступні індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів».

Що стосується нетворчих баз даних, то вони захищаються виключно правом „sui generis” (такі бази даних створюються традиційними способами організації даних: за алфавітом, простий перелік позицій, розклади руху транспорту тощо).

Бази даних - об'єкти авторського  права захищено нормами авторського  права. Вони характеризуються складною багатоступеневою структурою, взаємною залежністю певних розділів, складною системою керування тощо. Дані, якими наповнені поля і розділи бази даних, захищено правом « sui generis ». Тому, як визначено положеннями Директиви (45), заборона несанкціонованого використання фактів і даних, які наповнюють базу даних, не є виявом їх охорони авторським правом.

Необхідно також бути обізнаним  у тому, що в Україні функціонує авторське право на збірники та інші складені твори. Зокрема, Стаття 19. Закону України „Про авторське право і суміжні права” передбачає, що:

1. Авторові збірника та  інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на  здійснені ним підбір і розташування  творів та (або) інших даних,  що є результатом творчої праці  (упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з  творів, включених до складеного твору.

Автори творів, включених  до складеного твору, мають право  використовувати свої твори незалежно  від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором  з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення  своїх творів.

Передбачена цією частиною правова охорона баз даних  не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське  право, що відноситься до самих даних  чи інформації, які містяться у  базі даних.

2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних  збірників, збірників наукових  праць, газет, журналів та інших  періодичних видань належать  виключні права на використання  таких видань у цілому. Видавець  має право за будь-якого використання  таких видань зазначати в них  своє ім'я або вимагати такого  зазначення.

Автори творів, включених  до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.

На сучасному етапі  зростає доступ до іноземних творів. Закономірно збільшується потік  перекладних видань. Відтак, слід чітко  дотримуватись вимог чинного  законодавства  щодо авторського  права перекладачів і авторів  інших похідних творів. З цього  приводу в статті 20 Закону України  „Про авторське право і суміжні  права” зазначено, що перекладачам і  авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені  ними переклад, адаптацію, аранжування  або іншу переробку. При цьому  перекладачі і (або) автори інших  похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови  дотримання ними прав автора, твір якого  зазнав перекладу, адаптації, аранжування  або іншої переробки. Авторське  право перекладачів і (або) авторів  інших похідних творів не перешкоджає  іншим особам здійснювати свої переклади  і переробки тих самих творів.

У діяльності вищого навчального  закладу, особливо в навчальному  процесі та наукові роботі систематично звертаються до різної літератури, посилаються на неї та цитують  з неї ті чи інші положення. Ось  чому потрібно знати та дотримуватися  вимог вітчизняного законодавства  щодо використання творів, коли і за яких умов можна вільно використовувати твори. Виписані з цього приводу правила в статті 21 Закону дозволяють вільне використання творів без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, у випадках:

1) використання цитат  (коротких уривків) з опублікованих  творів в обсязі, виправданому  поставленою метою, в тому числі  цитування статей з газет і  журналів у формі оглядів преси,  якщо воно зумовлено критичним,  полемічним, науковим або інформаційним  характером твору, до якого  цитати включаються; вільне використання  цитат у формі коротких уривків  з виступів і творів, включених  до фонограми (відеограми) або  програми мовлення;

2) використання літературних  і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою,  як ілюстрацій у виданнях, передачах  мовлення, звукозаписах чи відеозаписах  навчального характеру;

3) відтворення у пресі,  публічне виконання чи публічне  сповіщення попередньо опублікованих  у газетах або журналах статей  з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань  чи публічно сповіщених творів  такого ж самого характеру  у випадках, коли право на таке  відтворення, публічне сповіщення  або інше публічне повідомлення  спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою  висвітлення поточних подій засобами  фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше  публічне повідомлення творів, побачених  або почутих під час перебігу  таких подій, в обсязі, виправданому  інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах  творів, виставлених на доступних  публіці виставках, аукціонах,  ярмарках або у колекціях для  висвітлення зазначених заходів,  без використання цих каталогів  у комерційних цілях; 6) видання  випущених у світ творів рельєфно-крапковим  шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів  для судового і адміністративного  провадження в обсязі, виправданому  цією метою;

8) публічного виконання  музичних творів під час офіційних  і релігійних церемоній, а також  похоронів в обсязі, виправданому  характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною  метою у газетах та інших  періодичних виданнях, передача  в ефір або інше публічне  сповіщення публічно виголошених  промов, звернень, доповідей та інших  подібних творів у обсязі, виправданому  поставленою метою тощо.

Вільно відтворювати твори  репрографічним способом мають право  бібліотеки та архіви. Репрографічне  відтворення одного примірника твору  бібліотеками та архівами допускається без згоди автора або іншої  особи, яка має авторське право, якщо їх діяльність не спрямована прямо  або опосередковано на одержання  прибутку. Робитися це може за таких  умов:

1) у разі, коли відтворюваним  твором є окрема опублікована  стаття та інші невеликі за  обсягом твори чи уривки з  письмових творів (за винятком  комп'ютерних програм і баз  даних), з ілюстраціями чи без  них, і коли це відтворення  здійснюється за запитами фізичних  осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають  достатньо підстав вважати, що такий  примірник використовуватиметься  з метою освіти, навчання ў приватного дослідження;

б) відтворення твору є  поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення  здійснюється для збереження  або заміни загубленого, пошкодженого  та непридатного примірника даної  бібліотеки чи архіву або для  відновлення загубленого, пошкодженого  або непридатного примірника  з фонду аналогічної бібліотеки  чи архіву, а одержання такого  примірника іншим шляхом неможливе,  а також коли відтворення твору  є поодиноким випадком і не  має систематичного характеру.

У навчальних цілях вільне відтворення примірників твору  допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське  право, для відтворення уривків  з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті та репрографічного відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, якщо обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

Що ж до вільного копіювання, модифікації та декомпіляції комп'ютерних  програм, то тут діє чотири основних норми. Особа, яка правомірно володіє  правомірно виготовленим примірником  комп'ютерної програми, має право  без згоди автора або іншої  особи, яка має авторське право  на цю програму:

1) внести до комп'ютерної  програми зміни (модифікації)  з метою забезпечення її функціонування  на технічних засобах особи,  яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних  з функціонуванням комп'ютерної  програми відповідно до її  призначення, зокрема запис і  збереження в пам'яті комп'ютера,  а також виправлення явних  помилок, якщо інше не передбачено  угодою з автором чи іншою  особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію  комп'ютерної програми за умови,  що ця копія призначена тільки  для архівних цілей або для  заміни правомірно придбаного  примірника у випадках, якщо оригінал  комп'ютерної програми буде втраченим,  знищеним або стане непридатним  для використання. При цьому копія  комп'ютерної програми не може  бути використана для інших  цілей, ніж зазначено у цьому  пункті та пункті 1 цієї частини,  і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї  комп'ютерної програми перестає  бути правомірним;

3) декомпілювати комп’ютерну  програму (перетворити її з об'єктного  коду у вихідний текст) з  метою одержання інформації, необхідної  для досягнення її взаємодії  із незалежно розробленою комп'ютерною  програмою, за дотримання таких  умов:

а) інформація, необхідна  для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі  з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної  програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в  результаті декомпіляції, може використовуватися  лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для  досягнення здатності до взаємодії  з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення  комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське  право;

4) спостерігати, вивчати,  досліджувати функціонування комп'ютерної  програми з метою визначення  ідей і принципів, що лежать  в її основі, за умови, що  це робиться в процесі виконання  будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи  запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

При закон застерігає про  те, що застосування вказаних положень не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно  обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське  право на комп'ютерну програму.

2. Майнові права виконавців

Що стосується майнових прав виконавців, то згідно з  Статтею 39 Закону України «Про Авторські і суміжні права»:

1. Майновим правом виконавців  є їх виключне право дозволяти  чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх  незафіксованих виконань (прямий ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою  метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх  виконань, зафіксованих у фонограмі  чи відеограмі, шляхом першого продажу  або іншої передачі права власності  у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику  фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх  виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка  особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при  першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

2. Майнові права виконавців  можуть передаватися (відчужуватися)  іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб  використання виконань, розмір і  порядок виплати винагороди, строк  дії договору і використання  виконань, територія, на яку розповсюджуються  передані права тощо. Визначені  договором ставки винагороди  не можуть бути нижчими за  мінімальні ставки, встановлені  Кабінетом Міністрів України. 

3. У разі, коли виконання  використовується в аудіовізуальному  творі, вважається, що виконавець  передає організації, яка здійснює  виробництво аудіовізуального твору,  або продюсеру аудіовізуального  твору всі майнові права на  виконання, якщо інше не передбачено  договором. 

4. У разі, коли виконавець  під час першої фіксації виконання  безпосередньо дозволить виробнику  фонограми чи виробнику відеограми  її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику  фонограми чи виробнику відеограми  виключне право на розповсюдження  фонограм, відеограм і їх примірників  способом першого продажу або  іншої передачі у власність  чи володіння, а також способом  здавання у майновий найм, комерційний  прокат та іншої передачі. При  цьому виконавець зберігає право  на одержання справедливої винагороди  за зазначені види використання  свого виконання через організації  колективного управління або  іншим способом.

3. Майнові права виробників  фонограм і виробників відеограм 

Крім того певні  майнові права мають і виробники  фонограм і відеограм. Стаття 40. передбачає такі права:

1. До майнових прав  виробників фонограм і виробників  відеограм належить їх виключне  право на використання своїх  фонограм, відеограм і виключне  право дозволяти чи забороняти  іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і  відеограм у будь-якій формі і  будь-яким способом;

б) розповсюдження серед  публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу  або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого  виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через  будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця  і в будь-який час за їх власним  вибором;

д) будь-яку видозміну  своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію  України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення  серед публіки.

2. Майнові права виробників  фонограм і виробників відеограм  можуть передаватися (відчужуватися)  іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб  використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання  фонограми (відеограми), територія,  на яку розповсюджуються передані  права, тощо. Визначені договором  ставки винагороди не можуть  бути нижчими за мінімальні  ставки, встановлені Кабінетом Міністрів  України. 

Майнові права виробника  фонограми чи відеограми, який є  юридичною особою, можуть бути також  передані (відчужені) іншій особі  у встановленому законом порядку  внаслідок ліквідації юридичної  особи - суб'єкта суміжних прав.

3. Якщо фонограми, відеограми  чи їх примірники введені виробником  фонограми (відеограми) чи за його  згодою у цивільний обіг шляхом  їх першого продажу в Україні,  то допускається їх наступне  розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

4. Майнові права організацій  мовлення

Стаття 41. передбачає і майнові права щодо організацій мовлення:

1. До майнових прав  організацій мовлення належить  їх виключне право на використання  своїх програм будь-яким способом  і виключне право дозволяти  чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх  програм шляхом трансляції і ретрансляції;

б) фіксацію своїх програм  на матеріальному носії та їх відтворення;

в) публічне виконання і  публічну демонстрацію своїх програм  у місцях з платним входом.

Організація мовлення також  має право забороняти поширення  на території України чи з території  України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим  органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

2. Майнові права організації  мовлення можуть передаватися (відчужуватися)  іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб  і строк використання програми  мовлення, розмір і порядок виплати  винагороди, територія, на яку  розповсюджуються передані права,  тощо.