Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції

Реферат на тему

«Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН 

Вступ

1. Макроекономічний аналіз рівноваги

     2.  Макроекономічна рівновага на грошовому ринку

     3.  Макроекономічна рівновага та її похідні

     4.  Сукупна пропозиція в системі макроекономічного регулювання

     5.  Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Актуальність  теми. Суперечлива і непослідовна макроекономічна політика урядів України  у поєднанні з успадкованими несприятливими умовами призвели до того, що трансформаційний спад тривав майже десять років, а сукупна пропозиція значно зменшилась. Макроекономічна рівновага встановилась за фактичного рівня безробіття, що помітно перевищував його природну норму. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз заходів економічної політики, спрямованих на сукупну пропозицію, та узагальнення світового досвіду стимулювання зростання як короткострокової сукупної пропозиції, так і природного рівня виробництва. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що напрями збільшення сукупної пропозиції стали об’єктом гострої полеміки між різними політичними силами в Україні.

   Додаткового з’ясування потребує питання про  особливості механізму формування сукупної пропозиції в неусталеній господарській системі. Відсутня систематизація чинників та джерел, що визначають сукупну пропозицію в економіці України. Необхідно також оцінити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки та запропонувати рекомендації для поліпшення стану макроекономічного середовища,як умови стабільного зростання сукупної пропозиції.

   Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічного  забезпечення та проведення багатопланового макроекономічного аналізу чинників, джерел і динаміки сукупної пропозиції в економіці України, які спрямовані на формулювання рекомендацій щодо ролі політики пропозиції у забезпеченні стабільного зростання вітчизняної господарки.

   Для досягнення цієї мети поставлено такі наукові задачі:

   - проаналізувати теоретико-методологічні  підходи та інструментарій дослідження  сукупної пропозиції;

   - виявити особливості механізму  формування сукупної пропозиції  в командній економіці та зміни  у цьому механізмі в умовах переходу України до ринку;

   - дослідити вплив макроекономічної  політики на динаміку сукупної  пропозиції на різних етапах  ринкової трансформації економіки; 

   - узагальнити світовий досвід  стимулювання зростання сукупної  пропозиції та обґрунтувати рекомендації щодо його застосування в економіці України;

   Об’єктом  дослідження є сукупна пропозиція в умовах ринкової трансформації  економіки України.

   Методи  дослідження. Для проведення дослідження  застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: комплексний підхід, методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, окремі статистичні методи, факторний та регресійний аналіз.  
 
 
 

   Макроекономічний  аналіз рівноваги здійснюється за допомогою  агрегування, або формування сукупних показників, які називаються агрегатами. Найважливішими агрегатами є:

    - Реальний обсяг національного  виробництва, що поєднує рівноважні  кількості товарів і послуг;

    - Рівень цін (агрегатні ціни) всієї  сукупності товарів і послуг. Якщо відкласти ці показники  на осях координат , Можна отримати графічну базу для вивчення рівня і динаміки суспільного виробництва, характеристики сукупного попиту та сукупної пропозиції, визначення умов загальної рівноваги економіки.

   Використання  менш продуктивних ресурсів цілком реально, якщо існують обмеження на ринку більш ефективних ресурсів. В результаті витрати на одиницю продукції зростають, підвищуючи ціни на кінцеві товари і послуги. Однак реальний обсяг виробництва збільшується на відміну від ситуації, що розглядається класичною школою (вертикальний відрізок кривої сукупного попиту).

     Сучасна економічна теорія виходить  з того, що вищеназвані концепції  описують цілком можливі в  дійсності різні відтворювальні  ситуації. Отже, резонно об'єднати  всі три передбачувані форми  кривої сукупної пропозиції в  одну, яка має три відрізка: горизонтальний, або кейнсіанській; вертикальний, або класичний; проміжний, або висхідний (рис. 14.1.6).

     При конкретизації форми кривої  сукупної пропозиції нове звучання  набуває проблема загальної ринкової  рівноваги. Умови, за яких ця рівновага наступає, будуть різні, оскільки наслідки збільшення сукупного попиту залежать від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції відбудеться перехід до нової кривої сукупного попиту.

     Якщо сукупний попит змінюється  в межах кейнсіанського відрізка, збільшення попиту призводить до збільшення реального обсягу національного виробництва, але не впливає на рівень цін.

     Якщо сукупний попит зростає  на класичному інтервалі, це  призводить до підвищення цін,  тоді як реальний обсяг виробництва  залишиться колишнім, оскільки він не може вийти за межі свого рівня при «повної зайнятості».

     Якщо сукупний попит зростає  на проміжному відрізку, це призводить  до збільшення і реального  обсягу національного виробництва,  і рівня цін. 

   Особливістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

   Загальна  ринкова рівновага досягається  в результаті подолання незбалансованості  окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв'язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.

   Поняття рівноваги, збалансованості застосовуються й у більш широкому контексті – до всієї соціально-економічної системи країни.

   Класична (і неокласична) точка зору полягає  в тому, що ринкова економіка не потребує державного регулювання сукупного  попиту та сукупної пропозиції. Ця позиція заснована на тезі про ринкову систему як самоналаштуванням структурі. Ринкова економіка захищена від спаду, оскільки механізми саморегулювання постійно приводять обсяг продукції до рівня, що відповідає повній зайнятості. Інструментами саморегулювання служать ціни, заробітна плата та процентна ставка, коливання яких в умовах конкуренції зрівняють попит та пропозиція на товарному, ресурсному та грошовому ринках і призведуть до ситуації повного і раціонального використання ресурсів,

     Розглянемо ринок робочої сили  як один з найважливіших ресурсних  ринків. Оскільки економіка функціонує  в режимі повної зайнятості, то  пропозиція робочої сили є  вертикальна пряма, що відображає  наявні в країні трудові ресурси  (рис. 14.1.7). 

   Припустимо, що відбулося скорочення сукупного попиту. Відповідно падає обсяг виробництва і попит на робочу силу. Це, у свою чергу, веде до утворення безробіття і зниження ціни праці. Більш низька ціна праці знижує витрати підприємців на виробництво одиниці продукції, що дозволяє їм: По-перше, знизити ціни на товарному ринку (у результаті реальна заробітна плата залишиться без змін) і (або), по-друге, найняти більшу кількість більш дешевої робочої сили і збільшити обсяг виробництва і обсяг зайнятості до колишнього рівня (передбачається, що безробітні скоріше погодяться на більш низьку заробітну плату, Ніж на її повна відсутність в умовах безробіття). Таким чином, обсяг виробництва знову досягає колишнього рівня, що відповідає повній зайнятості, а спад виробництва і безробіття стають короткочасними явищами, який може здолати самої ринкової системою.

     Аналогічні процеси протікають  на ринку товарів і послуг (рис. 14.1.8). При скороченні сукупного  попиту обсяг виробництва падає,  але в силу описаного вище  процесу зниження витрат на оплату праці підприємець може без шкоди для себе знизити товарні ціни і знову збільшити обсяг виробництва до рівня, що відповідає повній зайнятості. 
 
 
 

   На  грошовому ринку рівновага досягається  за рахунок гнучкості процентної ставки, що балансує кількість накопичених у домогосподарств грошей (заощадження) і величину попиту з боку підприємців (інвестиції) (рис. 14.1.9). Якщо споживачі скорочують попит на товари і збільшують заощадження, при даній процентній ставці з'являються нереалізовані товари. Виробники почнуть скорочувати виробництво і знижувати ціни.

     Одночасно починає падати процентна  ставка, оскільки попит на фінансові  ресурси для інвестицій скорочується. У цій ситуації заощадження  починають скорочуватися (процентна  ставка падає, а низькі ціни на товари стимулюють поточне споживання), а інвестиції починають зростати завдяки здешевленню кредиту. У результаті за нової процентної ставки загальна ринкова рівновага відновиться на колишньому рівні обсягу виробництва, що відповідає повній зайнятості.

     Основний висновок класичної  (неокласичної) теорії полягає в  тому, що в саморегульованої ринкової  економіки втручання держави  в процеси відтворення може  принести тільки шкоду. 

     Кейнсіанська точка зору спирається на емпіричні дані, що демонструють, що економіка розвивається не так гладко, як у класичній моделі, а заробітна плата, ціни і процентна ставка не настільки гнучкі, як цього хотілося б. Дійсно, останні десятиліття підтвердили основні теоретичні висновки Кейнса: Ціни зовсім не обов'язково будуть падати при кризовому скорочення виробництва; зниження цін, навіть якщо воно відбудеться, Не може автоматично вивести економіку зі спаду; навіть в умовах значної безробіття можливе збереження колишнього рівня заробітної плати або навіть його підвищення; заощадження залежать не стільки від коливань процентної ставки, скільки є функцією наявного доходу. Знайшов підтвердження і основний висновок Кейнса: Рівновага економіки не обов'язково досягається в точці, що відповідає обсягу ВНП при повній зайнятості. У період великої депресії ринкова система може надовго «застрягти» на рівні дуже великий безробіття та недовикористання виробничих потужностей. Це теж буде рівноважним станом, хоча і неоптимальним з точки зору використання ресурсів. 
 

   У самому аналізі Кейнс виходить насамперед з факту незмінності рівня заробітної плати, закріпленого колективно-договірної системою та офіційним законодавством (мал. 14.1.10). За такої умови падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягу виробництва і скорочення попиту на працю. Іншими словами, заробітна плата не знизиться, хоча і з'являться безробітні.

     Оскільки заробітна плата не міняється і не відбувається зниження витрат виробництва, навряд чи варто очікувати скорочення цін на товари і послуги, так само як і збільшення обсягу виробництва аж до колишнього рівня. Економіка приходить в стійку рівновагу за нового рівня виробництва, відповідному неповної зайнятості.  

     Крива сукупної пропозиції на  ринку праці та на товарних  ринках набуде вигляду дзеркального  відображення літери L. Рівень заробітної плати нижче W неможливий, оскільки він визначається витратами (мал. 14.1.11). Лише в точці Q1 виробництво

     досягає повного використання  ресурсів, після чого крива пропозиції  стане вертикальної. Якщо при  даному обсязі виробництва відбудеться подальше підвищення попиту, воно приведе до інфляційного зростання цін. 
 

   Проте в межах наявних виробничих ресурсів в економіки є необмежені можливості встановлення рівноваги в неоптимальною  точки, в якій обсяг національного  виробництва буде менше, ніж при повній зайнятості. Тому кейнсіанці вважають небезпечним зниження рівня сукупного попиту і обгрунтовують ідею необхідності державного регулювання з метою підтримки сукупного попиту (а отже, обсягу виробництва та зайнятості) на бажаному рівні.

     Проблема макроекономічної рівноваги  приваблювала економістів і з  точки зору математичного обгрунтування.  Одна з фундаментальних економіко-математичних  моделей рівноваги розроблена  у кінці XIX ст. швейцарським економістом Л. Вальрасом. Вальрас збудував точну систему рівняння, що відбиває взаємозв'язки окремих ринків в економічній системі. Таким чином, вперше було математично доведено, що можливе досягнення одноразової рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві в умовах вільної конкуренції.

   Модель Вальраса была преобразована средствами линейного программирования и получила следующий вид: 

Σ Pi • Xi = ΣVj • Yj ,  

i =1 j =1  

где: Р i цены конечных товаров и услуг i того вида;  

Xi количество  товаров и услуг i того вида;  

Vj цены  производственных ресурсов j того вида;  

Yj количество  производственных ресурсов j того  вида. 

   Макроекономічна рівновага на грошовому ринку 

     Попит на гроші. Попит на  гроші - бажання економічних суб'єктів  мати певну кількість платіжних  засобів в певний момент часу. Кейнсіанська теорія попиту на гроші відрізняється від класичної теорії. Якщо в класичній теорії попит на гроші залежить від доходу, то в кейнсіанської попит головним чином пов'язаний із процентною ставкою.

     У своїй книзі "Загальна  теорія зайнятості, відсотка і  грошей" Кейнс розглядав три мотиви, які змушують людей зберігати фінансові активи у формі грошей: Трансакційний, мотив перестороги та спекулятивний мотив.

     Трансакційний мотив Lt - пов'язаний  з потребою в грошах для  запланованих покупок і платежів. У цьому випадку попит на гроші прямо пропорційний величині доходу і не залежить від процентної ставки.

     Мотив обережності Lp - пояснює  зберігання грошей на випадок  непередбачених обставин. Попит  на гроші також залежить від  величини доходу, однак відчувається  вплив процентної ставки.

     Як видно, обидва ці мотиву  у кейнсіанської теорії попиту  на гроші визначають її деяку  схожість з класичною теорією. 

     Спекулятивний мотив істотно  відрізняється від двох попередніх. В кейнсіанській моделі передбачається, що економічний суб'єкт має активи в двох формах - гроші та облігації. Спекулятивний попит заснований на зворотній залежності між процентною ставкою і курсом облігацій.

   Гроші на відміну від облігацій не приносять  доходу, але здатні швидко обмінюватися на інші види активів. Якщо процентна ставка знижується, то зростає курс облігацій і економічні суб'єкти починають обмінювати облігації за високу вартість на гроші, розраховуючи в майбутньому на повернення процентної ставки та курсу облігацій до вихідного рівня.

     Отже, в періоди зниження процентної ставки збільшується попит на гроші. І навпаки, якщо відсоткова ставка збільшується, то попит на гроші зменшується.

   Таким чином, спекулятивний мотив визначає зворотну залежність між попитом  на гроші і рівнем процентної  ставки

   Функція попиту на гроші має такий вигляд:

    L = kY - li,

     де k - коефіцієнт, що показує чутливість  попиту на гроші до доходу 

    Y - реальний дохід 

    l - коефіцієнт, що показує чутливість  попиту на гроші до відсоткової  ставки 

    i - процентна ставка  

     Отже, кейнсіанська теорія припускає залежність попиту на гроші від доходу та процентної ставки. Трансакційний мотив при збільшенні доходу викликає збільшення попиту, а спекулятивний мотив при збільшенні процентної ставки викликає його зниження.

     Необхідно відзначити, що сучасні теорії попиту на гроші багато в чому відрізняються від кейнсіанської моделі. Так, передбачається залежність попиту від величини багатства, очікуваної інфляції та інших факторів. Крім того, економічні суб'єкти можуть мати більш широкий набір активів ніж готівкові гроші та облігації.

     Пропозиція грошей. Пропозиція грошей (Ms) включає готівку поза банківською  системою (C) та депозити до запитання  (D): Ms = CD. На величину пропозиції  грошей впливає ЦП, система комерційних  банків і населення.  
 

     Модель пропозиції грошей виглядає  наступним чином: 

    Ms = mH,

     де Ms - пропозиція грошей 

    m - грошовий мультиплікатор 

     Н - грошова база.

     Грошова база - готівка поза банківською  системою та обов'язкові резерви  банків:

    H = CR,

     де С - готівка, 

    R - резерви банків.

     Грошовий мультиплікатор дорівнює 

    m = Ms / H = (CD) / (CR)

     або m = (cr 1) / (cr rr),

     де cr = C / D, rr = R / D.

     При цьому cr визначається поведінкою  населення, rr залежить від встановленої  норми обов'язкових резервів.

     Центральний Банк може контролювати пропозицію грошей, впливаючи або на мультиплікатор, або на грошову базу.

   Процентна ставка призводить ринок грошей в  рівновагу. Це відбувається завдяки  тому, що економічні агенти змінюють структуру  своїх активів в залежності від  відсоткової ставки. Якщо процентна ставка висока, пропозиція грошей перевищує попит. Домогосподарства намагаються позбавитися від накопиченої готівки. При високій процентній ставці курс облігацій буде низьким. Тому економічні агенти почнуть скуповувати дешеві облігації, збільшуючи попит на них.

     Попит на облігації підвищить  їхню ціну і таким чином  викличе зниження процентної  ставки. Зниження процентної ставки  відновить рівновагу. Якщо процентна  ставка висока, попит перевищує  пропозицію грошей.

     Центральний Банк може контролювати пропозицію грошей шляхом регулювання грошової бази. Головні інструменти грошової політики Центрального Банку:

    1. зміна облікової ставки.

    2. Зміна норми обов'язкових резервів.

    3. Операції на відкритому ринку.

    4. Модель IS-LM

     Модель IS-LM - модель товарно-грошового рівноваги. У ній процентна ставка є внутрішньою змінною і визначає стан рівноваги одночасно на товарному і грошовому ринках.

     Крива IS - крива рівноваги на  ринку благ. Вона показує такі  комбінації доходу Y і процентної ставки r, при яких досягається рівновага на товарному ринку. В усіх точках кривої IS виконується рівність заощаджень та інвестицій - умова рівноваги.

   Крива рівноваги грошового ринку LM фіксує всі комбінації доходу (Y) і процентної ставки (r), які задовольняють функції попиту на гроші при заданій Центральним Банком величиною грошової пропозиції. В усіх точках кривої LM попит на гроші дорівнює їх пропозиції. Термін LM відображає це рівність ( "ліквідність - гроші").

     Крива LM має позитивний нахил  і є висхідною, тобто зі зростанням доходу збільшується і процентна ставка, і навпаки. Це пояснюється наступним. Динаміка сукупного доходу впливає на величину попиту на гроші, причому це стосується не тільки його операційної складової. При заданій величині доходу спекулятивний попит на гроші регулюється нормою відсотка. Проте при зростанні доходу збільшуються заощадження, що відповідно збільшує розмір спекулятивного попиту на гроші. Іншими словами, кожному доходу відповідає свій спекулятивний попит на гроші і своя крива переваги ліквідності. Збільшення сукупного доходу призводить до зростання попиту на гроші, що при фіксованій пропозиції грошей викликає збільшення процентної ставки (графік 9.3).  
 

 Графік 9.3. Макроекономічна рівновага ринку  грошей (крива LM)

   Графік 9.3, а показує грошовий ринок: зростання доходу від Y1 до Y2 збільшує попит на гроші і, отже, підвищує ставку відсотка від r1 до r2. Графік 9.3, б показує криву LM: чим вищий рівень доходу, тим вище ставка відсотка.

     Горизонтальний ділянку ab відображає ту обставину, що нижче r0 виключено всяке рівновагу грошового ринку. Точки рівноваги, розташовані на вертикальному ділянці cd, свідчать, що при високих нормах відсотка спекулятивний попит на гроші буде близький до нуля. У такій ситуації власники заощаджень вважатимуть за краще тримати їх у вигляді цінних паперів. 

Макроекономічна рівновага та її похідні 

   Досягнення  макроекономічної рівноваги - центральна проблема як макроекономічної теорії,так  і макроекономіки як науки прикладної.Під  макроекономічною рівновагою розуміють досягнення таких народногосподарських пропорцій, за яких динаміка економічного розвитку характеризуватиметься бажаною стабільністю: без надлишків нереалізованого суспільного продукту, але й без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх наявних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі;з незмінними темпами економічного зростання, які б забезпечували повнокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

   Розглянемо  макрорівновагу з позицій класичної  школи,що є однією з найбільш відомих  в економічній науці.Якщо виходити із сучасних уявлень про економічну рівновагу,то класична модель виглядає малопрактичною хоча б тому,що вона виключає з аналізу фактор держави. Однак, знання класичної моделі необхідне, принаймні, з двох причин.

   По-перше, кейсіанська теорія,завдяки,якій,власне,і виникла макроекономіка в сучасному розумінні,розвинулась на грунті конструктивної критики класичної теорії.Для більш ґрунтовного засвоєння кейнсіанської моделі необхідно усвідомлювати,що передувало її виникненню,від чого в ній з часом відмовились,а що сприйнялося і утвердилось.

   По-друге,такі сучасні теоріїї,як монетаризм та теорія,зорієнтована на пропозицію,грунтуються саме на класичній моделі макрорівноваги.

   Класична  модель макрорівноваги грунтується  на кількох гіпотезах:

   1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів,товарів,грошей та заощаджень(інвестицій).

   2)Вихідним  у встановленні рівноваги є  ринок ресурсів.

   3)На  ринках ресурсів і товарів  існує рівень цін,який врівноважує  попит і пропозицію,і завдяки  цінам відбувається автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту,так і від зайвої пропозиції. Тобто класична економічна теорія виходить з двох основних положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, в якій рівень сукупних видатків

   Y = C + I + G + Xn буде недостатній для закупки продукції, виготовленої при повній зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація, коли AD = AS).

   По-друге, навіть якщо ця ситуація виникає то одразу ж змінюється заробітна плата, ціни і ринкова ставка процента, слідом за спадом сукупного попиту пройде швидкй і  незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень, а звідси і повну зайнятість ресурсів. Можливе лише “добровільне” безробіття в рамках природнього рівня. Це означає, що в точці рівноваги AD i AS об”єм виробництва Y завжди рівний потенціальному Y*.