Манікюр: історія, матеріали, робоче місце, догляд за шкірою

Курсова роботА

Манікюр: історія, матеріали, робоче місце, догляд за шкірою

Питання

1)     Історія розвитку манікюрного мистецтва та освітлення.

2)     Робоче місце манікюрниці, манікюрний інструмент його призначення.

3)     Захворювання нігтів та нігтьового валика.

4)     Матеріали що використовуються в процесі використання.

5)     Правила санаторії та гігієни під час проведення манікюру.

6)     Сучасний манікюр інструмент, розчинники, лаки та живильні креми.

7)     Моделювання акрилових френч нігтів.

8)     Дитячий манікюр.

9)     Догляд за шкірою рук та нігтів.

10) Покриття нігтів та нанесення під лак та лаком.

11) Основи безпеки праці в галузі. Загальні відомості та потенціальна небезпека психологія безпеки праці. Організація роботи з охорони праці.

12) Призначення та умови зберігання засобів дезінфекції.

1.      Історія розвитку манікюрного мистецтва

та освітлення.

Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному, часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.

Манікюр (від латин, тата — рука та сигаге — доглядати; дослівно означає «догляд за руками») — одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання, креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя.

Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були відомі накладні нігті.

На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з додатком природних фарбників із рослин і мінералів.  Звичай прикрашали долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни відомий ще за біблійних часів.

У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для-довгих нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва. Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця нібито оберігав організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори рекомендувалось лише здоровим людям.

Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки підпилювали та полірували.

Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа. Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки нігтів увійшла апельсинова паличка, запозичена з інструментів зубних лікарів. Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині особливого соціального статусу; чим довші нігті, тим привілейованіше її становище. З часом французи додали багато нового до старовинного мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для полірування нігтів, примочки та кольд-креми для рук і ніг, багато нових інструментів для догляду за нігтями.

В  Америці з 80-х років XIX ст. з'явилися спеціальні заклади для догляду за руками та укріплення нігтів, куди всі денді й модниці відправлялись хоча б раз на тиждень для надання своїм нігтям гідного фасону.

Очевидно звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів Філадельфії за 25 доларів виконували таку послуги – «на нігтях пальців написати ім’я предмета обожнювання та намалювати портрет».

З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив  нову-таки з Америки. З часом стали застосовувати й перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх прихильників і виглядає напрочуд елегантно.

Сіттіс – лікар, який займався хворобами стопами в 1830-х роках використовував в якості інструмента при роботі із нігтями, палочку із апельсинового дерева, запозичив її у дантистів. До цього часу для виконання манікюру, спеціалісти використовували тільки інструменти із металу і різноманітних кислот.

В 1892 році племінницею лікаря Сіттса була придумана перша система догляду за нігтями. Послуги манікюрних салонів у США стають більш доступні і набувають популярність не тільки у знаменитих і багатих, але й у рядових жінок.

В 1890-х роках спеціалісти (майстри) манікюра для придання форми нігтям клієнток почали використовувати металічні ножиці і пилки. Колір придавали підкрашені креми, які втирають ва ніготь масуючи ми рухами. Блиск нігтям (нажаль. Нестійкий), надавали із допомогою щіточки з верблюжої шерсті.

В 1904 році в Ною-Ойрку була створена компанія «Засоби для манікюра». В якості альтернитви металічної пилки появляється запропоновано «наждачний» образив на основі гранатового дерева.

«Vogue» - улюблений журнал жінок – 1917 році рекомендують:

«Не обрізайте кутикули».

Професор В.Г.Корони (Луіввілль, штат Кентуккі) винайшов «комплексний метод щадящого манікюра, не потребуючих ніяких інструментів».

Для використання нового методу пропонуються крем для кутикули, основа, відбілювач, апельсинова палочка, «наждачний» образив і буклет – керівництво до дії.

В 1914 році Анна Кідред із Дакоти зареєструвала патент на засіб для захисту кольорового покриття нігтів» (аналог сучасного закрійника).

В 1932 році Чарльз Лешман разом із братами Жозефом Ревзаном і Чарльзом Ревзаном створюють формулу кольорового лаку для нігтів. Той червоний лак вміщував тяжі пігменти, а його інгредієнти швидко розпадалися. Так попри все ця знахідка принесла братам Ревзонам фінансовий успіх і дозволило їм заснувати фірму, яка тепер широко відома, - Revlon.

Першими на цю розробку звернули увагу майстри салону Лос-Анджелеса, у яких уперше з’явилась можливість окрашувати нігті клієнтам. Скоро це стало надзвичайно популярним.

Майстри манікюру почали тренуватись і шукати себе у творчості нігтьового дизайну (нейм-арта). Престижним рахувалось мати гладке і рівне окрешення нігтів стильовидної форми із непокритими лаком краями на півмісячними матрицями.

Під час дургої світової війни розповчсюдженЯ отримала практична вкорочена форма нігтів, приближену до овалу. Всю нігтьову пластику рівномірно окрашували лаком.

1941 рік приніс модницям такий корисний винахід, як основа під лак, її продавали у комплекті із червоним лаком. Пройшовши 1948 році презентація акрилових технологій дала новий поштовх розвитку цього напрямку. Хоча матеріали залишалися дуже дорогими і низькоякісними, ідея отримала високу оцінку суспільства.

Ближче до 1950 років манікюр став важливою частиною індустрії краси.

Всім жінкам хотілось стати володарками гарних довгих нігтів, та не всі могли їх відростити. У зв’язку з цим штучні нігті (тіпси) намагались зробити із самих різноманітних упругих матеріалів.

Для нарощування майстри манікуюра використовували відрізані натуральні нігті, їх приклеювали до кінчику нігтя і закривали кусочком паперу, який виконував арміруючу функцію.

Акрил прийшов у косметологію із стоматології. Цей пахучий порошок, змішуючись із розтворювачем, швидко твердне і отримує достатню степінь міцності.

В 1960 роки акрілати, прийшовши в манікюрну справу із зубного протезування, удосконалюють, адаптують до анатомічних і фізіологічних потреб нігтів, та токсичність і жорсткість матеріалу зберігаються. На опилення  штучних нігтів і надання їм необхідної форми потребується деякий час і зусилля, все це часто приводить до нарушення структури натуральних нігтів.

В 1907 році відбувається бурний розвиток матеріалів і технологій для створення штучних нігтів. В їх виробництво включають крупні хімічні і фармац6втичні концерни. Створюється спеціальний клей для нігтів «5Second Glue», який до цього часу представлений на ринку.

В кінці 1970-х формули акрілатів на кінець удосконалюються. Створені синтетичні смоли для нігтів. Розвиток отримують і другі направлення манікюрної індустрії створюється все більше засобів для відновлення і підтримання у гарному стані натуральних нігтів.

В 1976 році у Каліфорнії був створений французький манікюр, отриманий всезагальне визнання за свою практичність. Патент належить Джері Пунку.

В 1980-90-х роках розширення можливостей для нейл-дизайну приводить до їх всемірному розповсюдженню. По всьому світу проводяться конкурси і чемпіонати по Дейл-арту. В моду входять довгі штучні нігті квадратної форми. Свого розквіту індустрія досгяла до середини 1990-х років. Ведеться постійне удосконалення матеріалів: акрілати стали еластичніші, міцніші, менше шкідливі, наряду з акриловими появилися гелеві технології нарощування; допрацьована формула лаків (раніше вони утримували шкідливі для здоров’я формальдегід, тепер йому на заміну прийшли різноманітні фталати), сильно розширювалась палітра кольорів і відтінків декоративних покрить.

На початку ХНІ століття Дейл-косметолог продовжує розвиватися у двох основних напрямках. По-перше, де подальше удосконалення матеріалів і технологій для акрилового ігелевого моделювання і по-друге – все активніше ведуться розробки методів відновлення і зміцнення натуральних нігтів.

Домінуюче місце починають заміняти комплексним доглядом за нігтями та шкірою рук і ніг.

Все більш широке розповсюдження отримує Дейл-арт – як професійний, так і любительський.

Він набирає значення, як метод самовираження і реалізації творчого потенціалу.

Підготовка та заключні роботи манікюра

Манікюр, є найпоширенішою гігієнічною процедурою з догляду за руками. Існує декілька видів сучасного манікюру, які визначають за основними способами технології:

-         за способом розм’якшення кутикули «сухий чи мокрий»;

-         за способом видалення к. – обрізаний чи необрізаний.

Його також розподіляють на класичний, європе2йський, апаратний, гігієнічний, косметологічний, лікувальний, закріплюючий, французький,Deluxe, SPA – манірок, Беверлі Хілз.

Почнемо із класичного необрізаного манікюру, який добре відомий нашим мамам та бабцям. Цей тип манікюру добре підходить для запушених нігтів – скажемо із сильно нарощеною кутикулою.

Для такого манікюру потрібний звичайний манікюрний набір, куди входять:

-         ножиці,                                           - спис;

-         щипчики;                             - вилочка;

-         лопатка;                                           - поліровочні пилочки.

Після дезинфекції цього набору, приступаємо до роботи.

1.      Стираємо старий лак (якщо він був раніше нанесений).

2.      Надати ножицями форму нігтям, вкоротити нігті наскільки, це необхідно.

Акуратно підтягнутий зовнішній вид працівника. Засвідчує про його повагу до відвідувачів відіграє виховну роль на оточуючих.

Гарний вигляд володіє властивістю дисциплінувати і одержимо хорошим настроєм у людей в кінцевому результаті впливає на продукт праці. По зовнішньому вигляді перукарні не  рідко судять про культуру обслуговування і в даному салоні перукарні в  цілому, неохайність – нестворену атмосферу, довіри в прерукарні. Викликає у відвідувачів відчуття досади являється поводом для подразнень.

Зовнішній вигляд працівника складається з одягу, взуття, зачіски та манерами поведінки На робочих місцях манікюрних і педікюрних кабінетах слід перебачити комбіноване освітлення. Як місцеве джерело світла слід використовувати лампи розжарювання (в галогені лампи в кабі з молочного скла що не викликають вираженого засліплюючого ефекту).

Застосовують освітлюючи місцевого освітлюючи та гнучких проміннях, що дозволяє змінити напрямок світлового та з арматурою, що забезпечує захисний кут не менше 30 градусів.

Косметичні препарати:

— засоби для догляду за шкірою рук (рідке мило, маски, парафін; креми: гідратантний, захисний крем для рук і нігтів, протизапальний для грубої, потрісканої шкіри);

—засоби для інтенсивного догляду за шкірою рук і нігтями (концентрати для стимулювання росту нігтів, креми, лосьйони, олії та лаки для регенерації нігтьової пластини, ущільнення і зміцнення нігтів; спеціальні системи для запобігання розшарування нігтів; розчини та олівці для догляду за кутикулою);

—засоби для глибокого очищення рук перед проведенням масажу рук (пілінги, скраби, гомажі, засоби для відбілювання шкіри і нігтів);

—засоби для масажу рук (креми, олії, ароматичні суміші);

—декоративні препарати: лаки, прискорювачі для поверхневого і глибокого сушіння лаку, підосновні і базові покриття, розчинники для лаку, засоби для зняття лаку, спеціальні плівки для ремонту нігтів.

Інструменти для манікюру та педикюру можуть бути різної форми і з різного матеріалу — від дерев'яних паличок до високоякісних сталевих з цирконовим покриттям.

Серед багатьох інструментів обов'язковими є:

кюретка — пристосована для чищення під вільним краєм нігтів, бо не може поранити. Проте за її допомогою при виконанні педикюру не можна ефек­тивно видалити піднігтьову мозолю (між валиком і нігтьовою пластиною). Форма кюретки може бути від ложкоподібної з отвором до вигнутої;

рашпиль — це невелика пилочка, яка знаходиться під кутом 100-110° відносно до ручки. Він призначений для обробки нігтьових пазух при маніюрі, а також при педикюрі для роботи з нігтями, які можуть вростати. М'яка та дрібна насічка забезпечує не агресивну обробку пазух і нігтів. Металеву частину інструмента виробляють із високоякісної сталі; він повинен проходити всі етапи санітарної обробки (від хімічної до теплової). Рашпиль, як правило, не потребує частої заточки.

Лопатки - використовують для зрушування і підведення кутикули й птеригію як у традиційному манікюрі, педикюрі. Довжина лопатки з ручкою — від 10 до 15 см, довжина робочої частини — від 1 до 2 см, ширина робочої частини — від 0,5 до 1 см. Увігнута робоча частина має різні варіанти. Ручка може бути округлої форми або всю лопатку виготовляють з листової сталі. У цьому випадку ручка інструмента плоска. Лопатка може бути двосторонньою або на одній ручці з сокиркою. Лопатки використовують для обробки нігтьових пластинок.

сокирки— застосовують для підняття, відокремлення від нігтьової пластини птеригію і кутикули, а також для вичищення під вільним краєм нігтя. При виконанні педикюру сокирку використовують як допоміжний інструмент при обробці врослого нігтя. Сокирки випускаються різної ширини й довжини; може також варіюватися й кут інструмента (30-45°). Най­поширенішою формою інструмента для манікюру та педикюру є сокирка і ло­патка, насаджені на одну ручку.

Медикаменти: 3%-ний розчин перекису водню; розчин йоду; дезінфікуючі й бактерицидні засоби.

Допоміжні_матеріали: бинт, косметичні диски або ватні тампони, серветки, епонжі, рушник або серветки для рук (бажано одноразові), целофанові пакети, утеплювачі для рук.

Обладнання: стерилізатор, робочий стіл, крісло для клієнта, стілець для майстра, галогенова настільна лампа, подушечка з чохлом (розміром 12x30 см), контейнер для відходів, ємності для води, лотки для інструментів.

Щипці відсікують шкіру, яка наростає на нігті і заусиці.

Металічна пилочка – не рекомендується так як вона приводить до розслоювання нігтів, бо від тертя метал нагрівається і порушується структура нігтьової пластини.

Головним критерієм, являється образивність, чим менша цифра, тим крупніший образив, пилка, 100 назначена для більш грубої обробки, чим 200.

Чим мілкіший образив і більша його кількість на одиницю площини. Тим м’яча пилочка.

Самі кращі пилочки для нігтів, картонні із декількома робочими сторонами, або скляні.

Щіточка – вона заміняє всі прилади, якими вичищають бруд із під нігтів.

Засіб для зняття лаку – процедуру зняття лаку проводиться за день до проведення декоративного манікюру.

Потрібно використовувати засіб, що вміщує ацетат, щоб не пересушувати ніготь і шкіру навколо нього.

Зараз є засоби для зняття лаку, які вмішують різноманітні масляні добавки пам’ятаючи шкідливі дії розтворювачів, але такі засоби слабо видаляють лак, тому їх рекомендують використовувати при ламких і тонких нігтях.

Засоби для зняття лаку треба використовувати не частіше 1-2 рази у неділю.

Крім, у традиційних флаконах, засіб для зняття лаку існує і в інших формах, більш зручніших для використання:

- пластикові баночки з губкою із отвором для пальця;

- салфетки спеціальні.

- фломастери.

Полірування – бувають із різними степенями шорохованості, такі поліровщики надають. Нігтям блиску та гарного вигляду.

ЗАХВОРЮВАННЯ НІГТІВ

При обстеженні рук і ніг клієнта перед процедурами догляду за шкірою і нігтями особливу увагу слід приділяти стану нігтів. Зміна кольору, форми та поверхні нігтьових пластин іноді є показником різних системних захворювань, інфекційних уражень. Такі ознаки можуть виникнути внаслідок травм, впливу хімічних сполук і приймання ліків, а також внаслідок дії збудників інфекційних захворювань.

Уражені нігті можуть бути небезпечними для майстра та інших клієнтів. Особливо загрозливою може бути ситуація при порушенні санітарно-гігієнічних норм. При підозрі на наявність таких хвороб слід рекомендувати клієнтові звернутися до лікаря.

Проте у деяких випадках зміни нігтьової пластинки не пов'язані з інфекційними захворюваннями. У таких випадках процедури можна проводити, але слід дотримуватися обережності.

Опуклий ніготь. При цій патології центральна частина нігтьової пластини стає схожою на годинникове скло. У деяких випадках це спадковий фактор, тому не може вважатися хворобою. Проте, якщо опуклий ніготь утворюється раптово, це вказує на значні порушення серцевої діяльності й системи кровообігу, захворювання легень.

Увігнутий ніготь нагадує ложку, бо в його центрі утворюється улоговинка. Така ознака вказує на професійне захворювання (нерідко спостерігається у перукарів), яке виникає при постійній дії на руки теплого і вологого середовища, лужних розчинів. Часто такі зміни нігтів ускладнюються захворюваннями шлунка і кишечника, розвитком анемії.

Білі плями (лейконіхія). На нігтьовій пластині з'являються білі плямки або смужки, які виникають у результаті пошкодження кореня нігтя або при необережному відсуванні кутикули металевими інструментами. Білі плями можуть виникати при захворюванні на лихоманку, недокрів'я, при порушенні функцій печінки і нирок, гормональній перебудові організму.

Поперечні борозенки виникають внаслідок порушення кровообігу у нігтьовому ложі. При цьому ріст нігтьової пластини  уповільнюється. Але борозенки можуть з’явитися і внаслідок тяжких захворювань або отруєнь при надмірному топленні дієтами, у післяопераційний період, під час вагітності або внаслідок нервового перенапруження.

Поздовжні борозенки – часто виникають при панкреатитах, діабеті, авітаміноз ах та інших порушеннях обміну речовин.

Тонкі ламкі нігті. – Нігтьова пластинка потоншає, стає більш гнучкою порівняно з нормальною.

Патологічні зміни виникають при неправильному харчуванні, різних захворювань, нестачі в організмі вітамінів і заліза, а також під час тривалого прийому деяких ліків. Нігті стають ламкими і під впливом зовнішніх причин: лужні хімічні розчини, агресивні засоби для чищення, низькосортні засоби для зняття лаку з нігтів тощо.

Задирки – це тонка плівка (кутикула) навколо нігтьової пластинки, на якій з’являються тріщини. Виривати їх не можна, тому що це може призвести до глибоких розривів шкіри, її запалення і відділення всієї нігтьової пластинки. Задирки відрізають дуже обережно, щоб не пошкодити шкіру.

До функціональних порушень стану нігтів, не викликаних збудниками грибкових інфекцій. Належать: потемніння нігтів на пальцях рук і ніг (меланоніхія) атрофія або випадіння нігтя внаслідок травми чи захворювання (оніхатрофія); гіпертрофонаве потовщення нігтя, викликане локальною інфекцією, внутрішнім дисбалансом в організмі або спадковістю (опіхауксис); нав’язливе об кусання нігтів (опіхофагія); розшарування нігтьової пластинки (опіхофексіс); складчасті нігті; птеригіум нігтя (ріст кутикули догори);  підвищений поперчний виглин нігтьової пластини нігті у формі черепиці) скручування кінчиків нігтьової пластини, щ надає вільному краю нігтя трубчастої або конусноподібної форми.

ПРАВИЛА САНІТАРІЇ ТА ГІГІЄНИ

Зовнішній вигляд майстра манікюру і педикюру повинен справляти на відвідувачів приємне враження, а спецодяг повинен бути бездоганно чистим. Узагалі чистота — це найважливіша щоденна вимога кабінету для проведення таких процедур. У кабінеті потрібно щоденно робити вологе прибирання і провітрювання.

Робота майстра пов'язана з проведенням маніпуляцій не тільки на нігтях, але й на шкірі із застосуванням різноманітних інструментів, перев'язного матеріалу (серветки, ватні тампони), медикаментів. Все це вимагає чистоти на робочому місті, особливого стану рук майстра, обов'язкової дезінфекції та стерилізації інструментів. Умови виконання процедур повинні повністю виключити потрапляння мікробів через шкіру при незначних травмах (уколи, порізи, подряпини).

Перед початком роботи і після прийому кожного клієнта стіл необхідно протирати вологою серветкою, а після закінчення роботи — серветкою, змоченою в 1%-ному розчині хлораміну або іншого антисептика.

Чистий матеріал і білизну зберігають в окремій шафі. Для відпрацьованого матеріалу і брудної білизни треба мати спеціальні марковані бачки із щільно прилягаючою кришкою.

Для кваліфікованого виконання манікюру або педикюру інструменти повинні бути якісно і правильно заточені.

Перед використанням інструменти дезінфікують; бажано із дезрозчину їх виймати у присутності клієнта. Для дезінфекції досить часто застосовують рідину Каретникова, до складу якої входять, г: карболова кислота — 3; формалін — 20; гідрокарбонат натрію (сода питна) — 15; борна кислота — 5 і дистильована вода — до 100 мл. У 70-градусному спирті 1 інструменти досить потримати 15-20 хв, у спирті-ректифікаті — до 40 хв, у розчині хлораміну (0,3%-ному) - 20 хв.

Ванночки перед кожною процедурою миють гарячою водою з милом і дезінфікують. Майстер повинен пройти медичний огляд і отримати довідку допуск до праці. Крім того. раз на рік усі працівники перукарень проходять флюорографію і огляд дерматолога і венеролога.

8.Моделювання акрилових френч-нігтів.

В акриловій системі (як і в гелієвій) найбільшого поширення набули дві технології моделювання нігтів: за допомогою типе і на формах.

Крокова технологія моделювання френч-нігтів за допомогою типе передбачає такі основні кроки:

1-й крок. Дезінфекція рук клієнта і майстра, очищення нігтів і змивання лаку;

2-й крок. Підготовка нігтьової пластини відсунути кутикулу і рухами у напрямі зростання нігтя запиляти вільний край та нігтьову пластину. При цьому необхідно слідкувати, щоб на поверхні нігтя не залишалося глянцевих і гладеньких ділянок. Нігті запилюють малоабразивною пилкою, наприклад, абразивністю у 180 грит., що запобігає глибоким порізам нігтя;

3-й крок. Обробка нігтів спеціальним препаратом, який виконує функцію дегідратації (підсушування) нігтя. У цьому разі потрібно використовувати тільки професійні речовини, бо вони розроблені таким чином, що діють на верхні шари нігтя.

На сучасному ринку існує безліч систем моделювання нігтів і багато речовин, які виконують одну й ту саму функцію;

4-й крок. Тільки після обробки та зневоднення верхніх шарів на ніготь можна наклеїти типсу. При цьому не слід забувати, що типса виконує функцію майданчика і форми майбутнього нігтя. Отже, типси не слід розглядати як допоміжний закріплювальний матеріал у процесі нарощування нігтів.

Перед  накладанням типси  рекомендується  скоротити її контактну зону так, щоб не перекрити більшу частину нігтя. Типсу необхідно клеїти і    тільки на кінець натуральної пластини, залишаючи ніготь відкритим для

подальших  маніпуляцій.   Накладають  типсу  під  кутом  45°,   повторюючи натуральну   лінію   арки   нігтя.   Після   цього   типсу   необхідно   підпиляти, забезпечуючи плавний перехід між натуральним і штучним нігтем. Загалом ніготь мас бути матовим та очищеним від пилу;

5-й крок. Якщо здійснюється акрилове нарощування, то перед нанесенням акрилу ніготь обробляється спеціальною речовиною, яка зчіплює акрил з натуральним нігтем. Переважно для цього використовують метакрилову кислоту як самостійний препарат або як компонент іншої речовини. Системи, де метакрилова кислота є компонентом, називають безпраймеровими системами моделювання нігтів.

Препарат слід наносити у невеликій кількості тільки на натуральну пластину, не торкаючись шкіри навколо неї, оскільки це може викликати легкий опік або дискомфорт;

6-й крок. Після закінчення обробки нігтів усіма необхідними препаратами можна приступати до їх моделювання акрилом. Існує велика кількість технік і підходів до покриття нігтя кульками акрилу. Різні школи моделювання прозорих нігтів пропонують різну кількість кульок — від однієї до п'яти. При моделюванні френч-нігтів використовують від трьох кульок акрилу, оскільки перші моделюють білий край нігтя, формуючи вигнуту лінію «усмішки», і декілька кульок для моделювання прозорої зони нігтя.

У процесі моделювання нігтів неважливо, скільки кульок використано. Від їх кількості зазвичай залежить швидкість роботи майстра, а не якість модельованого нігтя.

При моделюванні дотримуються всіх критеріїв моделювання форми нігтя. Він повинен виглядати тонким, максимальна товщина має припадати приблизно на стресову зону і становити не більше 2 мм. У зоні кутикули та на вільному кінці нігтя товщина повинна бути мінімальною, не більше 1 мм;

7-й крок. Особливої уваги потребує підпилювання акрилового нігтя, оскільки це визначає зовнішній вигляд та якість виконаної роботи.

Техніка підпилювання у різних школах також різна. Головне завдання — надати штучному нігтю максимально натурального вигляду, дотримуючись критеріїв підпилювання правильної форми, товщини та натурального вигину. Тому необхідно дуже ретельно підпиляти весь периметр зони кутикули та бокових валиків щоб перехід від натурального до штучного нігтя був непомітним і невідчутним. Ретельне підпилювання буде запобігати швидкому відлущенню акрилу від натуральної пластини.