Методика складання фінансового звіту “Баланс”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

Кафедра бухгалтерського обліку

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Бухгалтерський облік” на тему:

«Методика складання фінансового звіту “Баланс”»

Виконав: студент 3 курсу,

факультету МЕіМ,

21 групи,

Сторожук Р. І.

Перевірила: доц. Пустовіт Г. В.

Київ - 2011
ЗМІСТ

Вступ

1.      Поняття, види та структура балансу.

2.      Загальні вимоги до складання звіту Ф-1 «Баланс».

3.      Порядок складання звіту.

Висновки

Список використаних джерел

13

Вступ

              Актуальність обраної теми. Завершальним етапом облікового процесу є складання фінансової звітності про господарську діяльність підприємства. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, усі підприємства та організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність. Дана ситуація зумовлена тим фактом, що користувачам фінансової звітності для прийняття рішень повинна надаватися повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан результати діяльності та рух коштів підприємства.

              Одною з основних форм фінансової звітності є баланс. Бухгалтерський баланс являє собою спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату.

              Інформація, яка знаходить своє відображення у балансі, є дуже важливою як для внутрішніх її споживачів (засновників, партнерів по бізнесу) для прийняття певних управлінських рішень, так і для зовнішніх споживачів (податкових органів, банків, акціонерів, інвесторів, інших кредиторів) для оцінки платоспроможності підприємства, ризику здійснення фінансових інвестицій або купівлі на фондовому ринку тих чи інших цінних паперів.

              Вищенаведена інформація дає підстави вважати, що дослідження методики складання фінансової звітності «Баланс» є актуальним на сьогоднішній день.

              Метою реферату є дослідження теоретичних основ складання бухгалтерського балансу суб’єктів підприємництва.

              Виходячи із мети роботи завданнями реферату є:

      визначення поняття бухгалтерського балансу та його характеристик і видів,

      вивчення структури балансу;

      вивчення порядку складання балансу та змісту його статей.

              В роботі використано законодавчі та нормативні акти України у галузі бухгалтерського обліку, сучасну навчально-методичну та наукову літературу.

Поняття, види та структура балансу

              Уявлення про склад господарських засобів (майна) підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгалтерський баланс. У балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату.

              Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

              Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

              Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу , зміну дебіторської та кредиторської заборгованостей. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб’єкта господарювання, наскільки надійно і ефективно вкладати в нього інвестиції, купувати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

              Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів:

       вступний – складається на початку діяльності підприємства (відображає активи і пасиви підприємства на дату його створення);

       періодичний – складається протягом календарного року за звітними періодами(місяць, квартал);

       річний – відображає фінансовий стан підприємства на кінець звітного року;

       об’єднувальний – складається разі злиття кількох підприємств в єдине об’єднання на правах юридичної особи;

       розподільчий – складається в разі реструктуризації великих підприємств, поділу їх на декілька менших за обсягом підприємств з правами юридичної особи;

       санований – складається у випадках, коли підприємству загрожує банкрутство;

       ліквідаційний – складається у разі ліквідації підприємства;

       зведений – складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс;

       консолідований – складається підприємствами однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

              Структура балансу складається з двох частин – активу і пасиву. Статті балансу згруповані в розділи – чотири в активі та п’ять у пасиві.

              В активі балансу подані розділи, в яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату. Існують такі розділи активу:

1. Необоротні активи – відображається вартість необоротних активів.
2. Оборотні активи - відображається вартість оборотних активів.
3. Витрати майбутніх періодів – відображаються витрати, які мали місце у попередніх періодах, але належать до наступних звітних періодів.
4. Необоротні активи та групи вибуття – відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначаються відповідно до П(С)БО №27.

              В пасиві балансу подані розділи, які показують розмір вкладеного в господарську діяльність капіталу і ступінь терміновості повернення зобов’язань. Існують такі розділи пасиву:

1. Власний капітал – відображається інформація про джерела власних коштів підприємства.
2. Забезпечення наступних виплат і платежів – відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів.
3. Довгострокові зобов’язання –  відображається інформація про зобов’язання строком більше 1 року.
4. Поточні зобов’язання –  відображається інформація про зобов’язання строком меншим за 1 рік.
5. Доходи майбутніх періодів – відображаються доходи, які отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які відносяться до наступних звітних періодів.

Загальні вимоги до складання звіту Ф-1 «Баланс»

              Зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО №2 “Баланс”.

              Як зазначено у  П(С)БО №2 метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду. Баланс подається у складі річної та проміжної (квартальної) звітності. Крім того, підприємства складають баланс на кінець місяця.

              У Балансі підприємства відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства за умови відповідності всім критеріям визнання. Якщо об’єкт бухгалтерського обліку не відповідає принаймні одному із критеріїв визнання, то він не відображається у Балансі.

              Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Актив відображається у балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

              Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до критеріїв визнання активу, не можуть бути відображені у балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у Звіті про фінансові результати. Наприклад, якщо підприємство не впевнене у можливості отримання економічної вигоди від використання активу, то йому слід, склавши відповідний первинний документ, списати цей актив з балансу і відобразити його у складі витрат поточного періоду у Звіті про фінансові результати.

              У випадку, коли підприємство не може достовірно оцінити актив, але вважає дану інформацію суттєвою, воно розкриває інформацію щодо нього в Примітках до річної фінансової звітності.

              Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

              Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал відображається у балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

              Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Наприклад, неприпустимим є згортання дебіторської та кредиторської заборгованостей за продукцію, товари, роботи, послуги; дебіторської заборгованості та зобов’язань за різними видами податків, що обліковуються на рахунку 641 тощо.

              Можливість згортання статей активів та зобов’язань передбачена тільки у пунктах 16 та 17 ПБО 17 “Податок на прибуток”:

       дебіторська заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток згортаються, якщо погашення зобов’язання відбудеться заліком цієї заборгованості. У консолідованому балансі дебіторська заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток відображаються розгорнуто;

       відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання згортаються, якщо сплата податку на прибуток контролюється одним і тим самим податковим органом. У консолідованому балансі відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання відображаються розгорнуто.

              Згортання відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань полягає у визначенні різниці між сумою визнаних відстрочених податкових активів (рахунок 17) і сумою визнаних відстрочених податкових зобов’язань (рахунок 54). Відповідно у балансі підприємства буде відображений або відстрочений  податковий актив (рядок 060), або відстрочене податкове зобов’язання (рядок 460) у разі, якщо це не консолідований звіт.

              Всі статті балансу розташовані за принципом зростання ліквідності. Активи поділені на оборотні та необоротні, а зобов’язання – на довгострокові та поточні. Основою розподілу активів та зобов’язань є відношення до операційного циклу і строк реалізації (споживання) для активів чи строк погашення для зобов’язань.

              Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

              Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

              Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

              Поточні зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

              Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

              Для забезпечення співставності в Балансі підприємства наводиться відповідна інформація на кінець попереднього року. При заповненні статей Балансу підприємствам слід звернути увагу на забезпечення відповідності показників вступного сальдо (графа 3) даним на кінець звітного періоду (графа 4). Тобто, якщо на підприємстві станом на 1 січня звітного року відбулися організаційно-структурні зміни, то їх слід врахувати. Прикладом таких змін можуть бути: вибуття, приєднання частин, структурних підрозділів, філій підприємства. Також слід враховувати коригування показників звітності щодо подій після дати балансу.

Порядок складання звіту

              Баланс складається виходячи з залишків на рахунках 1 – 6 класів Плану рахунків. Однією з особливостей Плану рахунків є його тісний взаємозв’язок з формами фінансової звітності. На рівні класів рахунків та розділів звіту це можна простежити у табл.1:

Таблиця 1

Зв’язок Плану рахунків та розділів Балансу

              Таким чином, коректне використання Плану рахунків спрощує процес складання фінансової звітності.

              Дані на початок року переносяться у графу 3 Балансу з попереднього річного звіту з урахуванням  коригувань вступного сальдо нерозподіленого прибутку, які відображаються у Відомості 7.2 “Аналітичні дані рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) за __ рік” та у бухгалтерській довідці до неї.

              Для заповнення даних на кінець звітного періоду підприємство може складати оборотно-сальдовий баланс.

              Коли підприємство має сформовані залишки на рахунках з урахуванням усіх необхідних коригувань на кінець періоду для заповнення Балансу, необхідно встановити зв’язок між окремими статтями Балансу та рахунками.

              Такий зв’язок між статтями Балансу та рахунками Плану рахунків, який було встановлено на основі вимог П(С)БО №2 до змісту окремих статей Балансу та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, відображено у табл. 2.

Таблиця 2

Продовження табл. 2

              Оцінка та подальше розкриття окремих статей балансу в Примітках до фінансової звітності здійснюється згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У Примітках до Балансу розкривається інформація, яка не наведена безпосередньо у Балансі, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), а також інша суттєва інформація, що дозволяє провести додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Висновки

              Бухгалтерський баланс виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

              Усі види балансів називають бухгалтерськими, оскільки їх складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Підприємства та організації складають місячну, квартальну і річну звітність, компонентом якої обов'язково є бухгалтерський баланс.

              За будовою форма №1 «Баланс» є двосторонньою таблицею: ліва частина — актив балансу, права — пасив балансу. Актив містить чотири розділи, пасив - п’ять. В цілому, Баланс відображає вартість майна підприємства загалом за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами.

              Усі активи і пасиви підприємства на дату балансу підлягають оцінці. Баланс підприємства складається за залишками Головної книги. Основою для заповнення балансу підприємства є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків. Усі ці записи підтверджені відповідними первинними документами і відображають узагальнену інформація про активи, капітал та зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду. Актив складається за дебетовими залишками рахунків класу 1 - 3, пасив кредитовими залишками рахунків класу 4-6.

              Кожний складений баланс підлягає поданню і затвердженню.

Список використаних джерел

1)      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., № 996-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – №40, ст. 365 зі змінами.

2)      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” // Наказ №87 Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 р. зі змінами.

3)      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати" // Наказ №87 Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 р. зі змінами.

4)      Бухгалтерський облік для економістів і правознавців: Навчальний підручник. Колектив авторів / За заг. ред. проф. Ю.А. Кузьмінського. – К.:КНЕУ, 2007. – 648 с.

5)      Ловінська Л.Г., Олійник Я.В., Галат Л.О., Бухгалтерський облік для економістів та правознавців у схемах і таблицях: Навч. посіб. (Видання 3-тє)– К.: КНЕУ, 2010. – 377 с.

6)      Пархоменко В. М., Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України, USAID/IBTCI «Проект реформи бухгалтерського обліку та аудиту в Україні» // Київ – 2002 р.

7)      Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 412 с.

13

[1] А – актив балансу, П – пасив балансу.

[2] Пов’язані сторони – особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і операційних рішень іншою стороною.

[3] Цей рахунок використовують учасники спільної діяльності без створення юридичної особи для відображення дебіторської або кредиторської заборгованості за операціями у рамках спільної діяльності. Кредиторська заборгованість, відповідно, відображається у рядку 600

[4] Сальдо з внутрішньогосподарських розрахунків при складанні загального Балансу підприємства – юридичної особи згортається. Сальдо за цим рахунком може бути у філій.

[5] Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу, якщо він довший за рік, внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

[6] Див. пояснення до рядка 060 “Відстрочені податкові активи”.

[7] Сальдо з внутрішньогосподарських розрахунків при складанні загального Балансу підприємства – юридичної особи згортається. Сальдо за цим рахунком може бути у філій.