Международная миграция

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Аналітична робота з міжнародної  економіки 

УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

Виконала: студентка 
Полотнова Ірина

12 групи  3 курсу спец. 6503 
Роботу перевірила: 
Танащук І.О.

Київ 2012

ВСТУП

На рубежі ХХ–ХХI ст. із посиленням тенденцій глобалізації світової економіки чітко виокремилась одна із основних закономірностей сучасного світогосподарського розвитку – безпрецедентне збільшення обсягів та зростання темпів міграції людських ресурсів. Міграційні потоки у світі почали нараховувати мільйони людей, що поставило під загрозу соціально-економічний розвиток цілих регіонів планети. За оцінками фахівців, ця тенденція збережеться протягом майбутніх десятиріч. У зв’язку з цим виникає потреба в об’єднанні зусиль усіх суспільних, урядових, приватних інститутів для аналізу феномену міграції за останні 25 років і ґрунтовного дослідження процесів міжнародної міграції людських ресурсів та її наслідків.

Зміна постіндустріального  укладу перетворює людський ресурс на визначальний чинник високого конкурентного  статусу країн. Посилення тенденції  міграції висококваліфікованих фахівців і вчених у добу економіки знань  справляє значний вплив на соціально-економічний  розвиток держав – якість економічного зростання країн імміграції та потенційно означає втрату конкурентних переваг  для країни еміграції. Отже, такі зміни  у розвитку міграції людських ресурсів потребують удосконалення регуляторної системи на національному, регіональному  та глобальному рівнях.

Україна також залучена до процесів міжнародної міграції людських ресурсів, що обумовлює актуальність даного дослідження стосовно взаємозв’язку  міграційних процесів з демографічним, соціальним та економічним розвитком  країни, а особливо з перспективами  реалізації її інноваційної моделі та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки. Регулювання  процесів міграції людських ресурсів у сучасних умовах потребує розробки ефективної макроекономічної та соціальної політики, яка має бути побудована на новітніх теоретичних засадах  та з урахуванням практичних рекомендацій.

Проблеми розвитку світових міграційних процесів викликали  значний інтерес багатьох учених. Так, у роботах П.Кругмана, П.Стокера, Дж.Саймона, С.Кастла, В.Кларка, В.Хьюго, М.Тодаро, К.Макконнелла, О.Тоффлера знайшли  відображення проблеми управління міграційними потоками. З’ясуванню теоретичних  проблем міграційних процесів та їх кількісній оцінці присвячені наукові  розробки вчених країн СНД – Ж.Зайончковської, Т.Заславської, А.Кирєєва, Г.Овчиннікова, І.Цапенко. Окремі соціально-економічні аспекти міграційних процесів досліджені українськими вченими: В.Будкіним, О.Грішновою, М.Долішнім, Ф.Заставним, Б.Лановиком, Е.Лібановою, О.Малиновською, Т.Петровою, О.Позняком, А.Поручником, М.Романюком, А.Румянцевим, В.Савчуком, С.Сіденко, А.Філіпенком, О.Хомрою, І.Школою та ін.

За останні роки все  більших масштабів набуває проблема міжнародної міграції людських ресурсів, яка в умовах уніфікації та інтернаціоналізації економічного,  політичного та культурного життя країн потребує нагального вирішення.

Для України питання міжнародної  міграції населення надзвичайно  важливе.  Сьогодні Україна позиціонує себе не тільки як країна-донор людських ресурсів, а й у якості реципієнта. Наявність досить лояльного міграційного законодавства та відсутність якісної статистики тільки поглиблюють дану проблему.

Разом з тим аналіз вітчизняної  та зарубіжної літератури дає підстави стверджувати про те, що в цих  дослідженнях недостатньо висвітлені особливості та тенденції розвитку процесів міжнародної міграції людських ресурсів в умовах глобалізації, зокрема  висококваліфікованих фахівців. Потребує досконалого вивчення також вплив міграції на розвиток економіки країн в умовах становлення постіндустріального суспільства. Таким чином, системне дослідження особливостей і наслідків міграції людських ресурсів в умовах глобалізації світової економіки є важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Україна в міжнародних процесах міграції  
            Характерними особливостями розвитку ринку праці в Україні на сучасному етапі залишаються: низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки, обмежені можливості отримати досить високооплачувану роботу, поширення безробіття, низька ефективність заходів державної політики щодо підтримки самозайнятості та малого підприємництва. В даних умовах чимало українських громадян пропонують свою робочу силу на зовнішніх ринках праці і таким чином стають учасниками трудових міграцій. Трудові міграційні поїздки з України до інших країн стали об'єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем. Це обумовлює необхідність формування державної політики щодо регулювання трудових міграцій, причому ефективність відповідних заходів буде досягнута лише за умови, якщо їхня розробка та впровадження спиратиметься на потужну аналітичну базу досліджень у цій сфері. Останні, в свою чергу, потребують адекватного інформаційного забезпечення, стрижнем якого є відомості про реальні масштаби зовнішніх трудових міграцій.

За статистичними даними МОМ вересня 2011 року, Україну можна  віднести до країн з середнім рівнем доходу:

• Населення (на 01.07.2011 р.): 45,7 млн. осіб Україна є 29-ю найбільшою країною у світі.

• Приріст населення (у  середньому у %, 2000-2011 рр.): -0,7 щорічноНаселення України скорочується на 330 000 осіб щорічно.

• Співвідношення економічно активного та економічно неактивного  населення (2010 р.): 1,75:1Активна частина  населення дедалі більше обтяжена опікуванням  економічно залежними категоріями  населення. Це безпосередньо впливає на фінансові витрати із соціального забезпечення.

• Рівень безробіття за методологією МОП(у середньому на 2010 р.): 8% робочої  сили. Рівень безробіття зріс із 6,8% у 2006 р. до 8,1% у 2010 р. У 2010 р. 545 000 українських громадян було зареєстровано безробітними. Якби працевлаштування за кордоном було б неможливим, то рівень безробіття в Україні в 2008 р., за певними оцінками, зріс би у 1,5 разу. Імміграція може розглядатися як вагома альтернатива для зменшення тиску на місцевому ринку праці.

• ВВП (за 2010 р.): 136,8 млрд. дол. США у фактичних цінах. За підсумками 2008 р. економіка України зайняла 45-е місце у світі за ВВП (номінальним).

Однак, внаслідок економічної  кризи ВВП країни скоротився на 15% у 2009 р., а інвестиції в основний капітал  зменшилися на 46%. З жовтня 2008 р. національна  валюта гривня втратила близько 40% від  своєї вартості по відношенню до долара США (станом на 2011 р.).

• Прямі іноземні інвестиції (за 2010 р.):5,5 млрд. дол. США. Частка прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну 2010 р. збільшилася майже на 11% у

порівнянні з 2009 р.(5 млрд. дол. США).

•Рівень економічної розбіжності  між регіонами є значним. Наприклад, дохід на душу населення в Донецькій області становить 683 дол. США (за результатами 1-ого  кварталу 2011 р.)., що на 20% вище ніж середній дохід по Україні (550 дол. США), у той час як дохід у Чернівецькій області (352 дол. США) на 37% нижчий від середнього. Ці економічні диспропорції й асиметричні шляхи розвитку між регіонами повинні сприйматися як один із

чинників, який пояснює даний географічний розподіл (див. Карту 1). Інші ключові чинники включають близькість до кордону з країнами ЄС, налагоджені міграційні та культурні зв'язки.

Так, за даними статистичної звітності за І півріччя 2011 року за допомогою зареєстрованих в Одеській області посередницьких структур, які мають ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, було працевлаштовано в 54 країни світу 29577 українських громадян, що в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 3,4% більше[8].

КАРТА.1 ГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ  ЗА РЕГІОНАМИ ПОХОДЖЕННЯ

97,5% громадян є фахівцями  морського транспорту. Більшість з них працюють на суднах під прапором Республіки Кіпр, Ліберії, Греції, Німеччини  та Великобританії.

ДІАГРАМА 1. ОСНОВНІ СФЕРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

* Домінуючими видами економічної діяльності серед українських трудових мігрантів є будівництво, найпоширеніше серед чоловіків, і домашній догляд, що переважає серед жінок. За оцінками, приблизно одна чверть усіх мігрантів, що працюють за кордоном, мають неврегульований статус.

Також українські громадяни  працювали за кордоном у таких  сферах економічної діяльності:

- готелі та ресторани;

- рибне господарство;

- колективні, громадські  та особисті послуги.

З числа працевлаштованих за кордоном українців 28658 - чоловіки, 919 - жінки.

Кількість осіб, які працювали  на посадах керівників, спеціалістів – 15015 громадян, робочих місцях за професією  – 13713 громадян, на місцях, які не потребують професії, спеціальності – 849 громадян.

З числа українських громадян, які у І півріччі 2011 року виїхали  за кордон з метою працевлаштування, повну вищу освіту мають 47,5%; базову вищу освіту – 9,8%; профтехнічну освіту – 23,2%; повну загальну середню освіту – 18,7%; базову загальну середню – 0,8%[1].

Сукупна кількість емігрантів у відсотках у 2011 році від  населення становила 14,4%. Найпопулярніші країни призначення:  Російська Федерація, Німеччина, США,   Ізраїль, Чехія, Угорщина, Польща( див. діагр.2):

ДІАГРАМА 2 ОСНОВНІ КРАЇНИ ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ

ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ЗГІДНО ГЕНДЕРНОГО РОЗПОДІЛУ (2005-2008 Р.)

*перші шість найпопулярніших  країн ЄС: Італія, Чеська Республіка, Польща, Угорщина, Іспанія, Португалія.

Загальна статистика міграцій процесів за областями України наведено в табл. 1.

Міждержавна міграція населення за регіонами у січні 2012

                                                                                                                                          (осіб)

© Державна служба статистики України, 2012

Трудова міграція є загальноприйнятим  економічним механізмом поєднання  потреби та пропозиції робочої сили. Участь України у цих процесах обумовлюється поєднанням зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішніми причинами трудових міграцій є ємний ринок праці західних країн та Російської Федерації, а також приваблива матеріальна оцінка діяльності наших трудових мігрантів. Серед внутрішніх причин трудової міграції українських громадян - незадоволений попит на роботу серед населення, а також неадекватно низька заробітна плата. За експертними оцінками, зараз закордоном працює до 3 мільйонів українських мігрантів, які ввозять в Україну близько 7 мільярдів доларів щорічно[6].

Половина трудових міграційних потоків спрямована в Росію, а інша половина – до Іспанії, Італії, Португалії, Польщі, Чехії, а також Сполучених Штатів. Переважно  українці заробляють на життя закордоном, працюючи доглядальницями, будівельниками або збираючи сільгосппродукцію. Тим  не менше, більше половини наших громадян влаштовані на кваліфіковані роботи. Водночас експерти звертають увагу на внутрішню трудову міграцію. Часто в Україні її громадяни працюють в жахливіших умовах, отримуючи меншу платню, ніж заробітчани за кордоном.

Українська трудова  міграція, певною мірою, може бути охарактеризована як «відтік мізків», у світлі наявної  невідповідності між навичками  мігрантів і тими посадами, які  вони обіймають. Лише деяким мігрантам  вдається знайти роботу за кордоном відповідно до рівня їхньої кваліфікації. Незалежно  від їхньої освіти, майже всі вони займаються низькокваліфікованою роботою. Ця невідповідність прослідковується й коли порівняти сфери працевлаштування мігрантів за кордоном (див. Діаграму 1) з їхнім рівнем освіти (див. Діаграму 3).

ДІАГРАМА 3. РІВЕНЬ ОСВІТИ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції  є багатоаспектним. Економічний  ефект міжнародної міграції кадрів представлений в табл.2[1].

Таблиця.2 Економічний ефект міжнародної міграції кадрів

Згідно даним нещодавнього звіту Міжнародна організація по міграції (МОМ), не дивлячись на світову економічну кризу, рівень міграції нещодавно досяг абсолютного максимуму, при цьому число мігрантів залишається стабільним. Також наголошується, що, хоча мігранти частіше більше інших груп страждають від безробіття, умови на їх батьківщині ще гірші.

Різниця у доходах мігрантів  і немігрантів: середня заробітна  плата мігрантів за кордоном у 2008 р. становила 820 дол. США , що було майже  утричі вище, ніж середня заробітна  плата в Україні (281 дол. США). Основними  спонукаючими чинниками до міграції українських заробітчан є підвищення рівня їхнього життя і перспективи  підвищення заробітної плати (понад 56%); тоді як безробіття є незначним фактором (менше 7%). Однак різниця в доходах  не є єдиним мотиваційним чинником для міграції; процес прийняття рішень включає в себе такі некомерційні змінні, як соціальні переваги та культурні  цінності.

Важливим спостереженням є і те, що багато нелегальних  мігрантів, що втратили роботу, переходять в сферу так званої «тіньової  економіки», де вірогідність піддатися  експлуатації для них збільшується. Один з редакторів звіту Френк  Лачко говорить, що міграція залишається  важливим явищем для світової економіки, тому що об'єми засобів, що відправляються мігрантами на батьківщину, залишаються  на колишньому рівні.

Спостерігається відносно невелике скорочення грошових переказів: у 2010 році їх рівень скоротився приблизно на шість відсотків – відзначає Френк Лачко. Проте об'єм засобів, що пересилаються в країни, що розвиваються, як і раніше складав біля 316 мільярдів доларів, що в три рази перевищує об'єм іноземної допомоги для цих держав. Таким чином, міграція, в якій бере участь всього три відсотки населення світу, володіє величезною дією на світову економіку.

ДІАГРАМА 4 ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ МІГРАНТІВ В УКРАЇНУ

Грошові перекази до України  майже рівні обсягу прямих іноземних  інвестицій (ПІІ) та майже в 8 разів  вище за зовнішню допомогу розвитку для  України. Згідно з деякими припущеннями, українська економіка втратила б приблизно 7% свого потенціалу без стимулюючого впливу грошових переказів мігрантів, а 10-відсоткове збільшення грошових переказів на душу населення приведе до зменшення частки населення, яке проживає у злиднях, на 3,5%. Найбільша частина грошових переказів витрачається на прожиття (73%) та товари широкого вжитку (26%), тоді як лише 3,3% використовуються для створення власного бізнесу. Зниження вартості грошових переказів на 1% сприятиме підвищенню загального обсягу переказів на 14-23%.

МОМ прогнозує, що, із збільшенням  темпів міграції, сьогоднішні країни походження стануть країнами призначення. Крім того, мігранти в майбутньому  будуть всілякішою групою, у складі якої буде значно більше жінок.  Автори звіту відзначають, що в майбутньому  буде складніше провести кордон між економічними і політичними, низько- і висококваліфікованими, легальними і нелегальними мігрантами. Також прогнозується, що число мігрантів до 2050 року може подвоїтися з нинішніх 214 до 405 мільйонів чоловік.

Халід Косер, що редагував  звіт, говорить, що збільшенню міграції сприятимуть такі чинники, як демографічні зміни, збільшення числа конфліктів, зростання нестабільності і бідності і зміни клімату. Проте він  відзначає, що навіть найбагатші і впливовіші країни світу частенько не готові до таких змін.

«Останні новини поступають з Австралії, Великобританії, США  – це одні з найрозвиненіших індустріальних країн в світі, але і вони не можуть впоратися з міграцією  на сьогоднішній день, – констатує  експерт. – Австралія бореться з  іммігрантами, що прибувають до країни на човнах. У Великобританії завершуються дебати з приводу кваліфікованих іммігрантів.

Перед США як і раніше коштує проблема присутності декількох  мільйонів нелегальних іммігрантів  з Мексики на території країни. Якщо ці багаті країни не можуть впоратися  з імміграцією сьогодні, що ж буде в найближчому майбутньому, коли почнуться масштабні зміни?»

Косер вважає, що якщо багаті країни не зможуть адаптуватися до нової реальності, вони не скористаються  тими можливостями, що несе з собою  міграція. У своєму звіт МОМ відзначає  необхідність збільшення інвестицій і  планерування міграційної політики.

В свою чергу, державна політика регулювання трудових мігрантів має дві складові: формування сучасного національного ринку праці і забезпечення правового та соціального захисту громадян України, які працюють за її межами.

Відносно першого чинника трудової міграції громадян України, чисельність безробітних в Україні (за методологією Міжнародної організації праці) зараз складає 1,8 мільйона осіб – 8,1% від економічно активного населення. Чисельність зайнятого населення зараз складає 20,2 мільйона осіб, а чисельність економічно активного (15-70 років) – 34 мільйони. Обсяги зайнятості 22,2 у нас були у 2000-му році. Крім цього, 4% наших штатних працівників (400 тисяч осіб) працюють за ініціативою адміністрації неповний робочий день або знаходяться у відпустках без збереження заробітної платні.

Мінімальна заробітна  плата у нас зараз 130 доларів, середня  – 330. Тривалий період мінімальна заробітна  платня в Україні навіть нижче прожиткового мінімуму, зараз ці показники вирівнялися.

На українському ринку праці багато зайнятих працівників працюють поза правовим полем. Вони отримують мінімальну заробітну платню, а решту – конвертовану, працюють без дотримання норм трудового законодавства, тобто, не мають лікарняних, кількість робочих днів у них ненормована, травматизм підвищений[4].

Зараз Україна має додаткове навантаження на ринок праці, яке виштовхує українських трудових мігрантів за межі України, – це жорстка конкуренція за кожне робоче місце через продовження працездатного віку. Крім цього, найдешевше соціальне житло коштує 1 тисячу доларів за квадратний метр.

Щодо другого чинника  державного регулювання – захисту  трудових мігрантів, то Україна на сьогодні є стороною Європейської конвенції  про правовий статус трудящих-мігрантів. До неї приєдналося 15 країн, серед  них європейські, в яких працюють українські трудові мігранти (Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Норвегія). Україна є стороною Угоди про  співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту  трудящих-мігрантів в країнах  СНД, яка на сьогодні є дуже актуальною. Україна також є стороною 12-ти двосторонніх міжнародних договорів  у сфері працевлаштування, 7 договорів  у сфері соціального забезпечення, а також договорів з країнами, які межують з Україною, про  малий прикордонний рух.

Є договір, який також цікавить Україну, але вона не є його стороною, – це договір про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їхніх  сімей. Його було підписано трьома державами  – Російською Федерацією, Білоруссю  і Казахстаном в межах функціонування Митного союзу. Він лібералізує  доступ насамперед до російського ринку  праці громадян цих країн, але  українських громадян це не стосується[4].

Мабуть єдиним механізмом, який залишається в Україні, є ліцензування посередницької діяльності з працевлаштування на роботу закордоном. Є понад 700 структур, які займаються цими питаннями, Міністерство соціальної політики, напрацьовані ліцензійні умови, є відповідне законодавство. На жаль, цими структурами працевлаштовується за рік всього 80-90 тисяч, з яких 80% - моряки.

Міграція – це двосторонній процес. Ми маємо інформацію не тільки щодо наших мігрантів, які працюють закордоном, але і щодо іноземців, які працюють на ринку праці України  в межах квотування. Законом про  імміграцію встановлюються квоти, в  цьому році вони на рівні 7 тисяч  осіб, але в межах цієї квоти  працевлаштування не здійснюється. В  українських роботодавців існує  механізм тимчасового працевлаштування поза квотою. Щорічно в межах цього  механізму працевлаштовується 10-15 тисяч  іноземців, і зараз ми маємо тенденцію  до їх збільшення.

Регулювання перебування  іноземців в Україні з метою  працевлаштування здійснюється за законом  про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Він був  нещодавно підписаний Президентом  і вступає в силу наприкінці цього  року. Іноземці, які працюють в межах  цього закону, знаходяться в Україні  з урегульованим статусом і мають  посвідку на тимчасове проживання.

ГРАФІК 2. КІЛЬКІСТЬ МІГРАНТІВ ІЗ НЕВРЕГУЛЬОВАНИМ

СТАТУСОМ, ЯКИХ ВИЯВЛЕНО В  УКРАЇНІ (2003-2010 рр.)

* Мігранти з неврегульованим статусом, яких було затримано в Україні, становлять майже 50% усіх

виявлених мігрантів з  неврегульованим статусом, що вказує на необхідність єдиного підходу  до управління міграційними процесами, який передбачатиме зосередженість не тільки на прикордонному контролі. 

Важливим інструментом щодо регулювання трудових міграцій(див. графік1), зокрема, іноземців є також міжнародні договори – конвенції. Найвідомішими з них є європейська конвенція про права трудових мігрантів, конвенція 1997 року Міжнародної організації праці про права трудових мігрантів, конвенція ООН про права трудових мігрантів 1990 року, конвенція про зловживання в галузі міграції. Ми є стороною європейської конвенції, але певні міжнародні організації, зокрема, Міжнародна організація праці наполягає на приєднанні України до міжнародних конвенцій. В такому разі Україна матиме дуже великий ризик для своєї безпеки, тому уряду слід дуже обережно позиватися на такі пропозиції.

ГРАФІК 1. КІЛЬКІСТЬ ІНОЗЕМНИХ  ГРОМАДЯН, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ В УКРАЇНІ (2003-2010 рр.)

* Представлені статистичні дані стосуються тільки зареєстрованих іноземних громадян в Україні, тоді як реальні цифри, як вважають, є вищими. Загальна тенденція демонструє послідовне зниження цих даних з 2006 р.

Існує також розхожа думка, що наші трудові мігранти зайняті  лише на некваліфікованих роботах. Дійсно в Італії наші жінки працюють доглядальницями, в Польщі – на будівництві. Але  згідно адміністративної звітності, яка  ведеться посередниками, трохи більше 50% наших громадян працює на кваліфікованих роботах. Тобто, вони працюють керівниками. А оскільки в основному через посередницькі структури працевлаштуються моряки, це означає, що наші кваліфіковані кадри працюють капітанами, старшими механіками, помічниками капітанів. Заробітна плата їх дуже висока і складає від 10 000 до 17 000 доларів щомісячно. Я не думаю, що зараз український ринок праці може створити такі ж адекватні умови для того, щоб українські мігранти поверталися, хоча і є відповідна програма.

Окрім морського сегменту праці українці працюють в будівництві, соціальній сфері і в сільському господарстві (сезонні роботи по контрактах). Зараз існують договори про мале прикордонне пересування, які підписала  Україна із Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Польщею, скоро підпише і з  Російською Федерацією. Громадяни, що проживають в тридцяти кілометровій зоні, теж можуть скористатися цією перевагою і брати участь в  сезонних роботах.

Що ж до кризи в Греції, Італії та Португалії, то статистики щодо впливу даного процесу на українських мігрантів немає, то зафіксувати це неможливо. Судячи по тих настроях, під час міжнародних опитувань, українські мігранти вже думають про повернення на батьківщину.

Зробивши підбірку про трансформацію трудової міграції, можна помітити, що лише криза може змусити наших громадян повернутися на батьківщину. Потрібно також відмітити, що вже переорієнтування даних громадян на на інші країни, а саме на Росію і Казахстан.

До речі, в Казахстані заробітна плата і пенсійне забезпечення останніми роками має великі тенденції  до зростання, вони навіть вище, ніж  в РФ.  Мігрант при виборі країни, куди б він хотів мігрувати, перш за все орієнтується на дві позиції  – це житло і заробітна плата. Я погоджуюсь з думкою автора статті, що наш ринок праці залучатиме яких-небудь мігрантів, то хіба лише з країн з дуже низьким рівнем життя.

На основі проведеного  аналізу, я вважаю, що для зменшення  кількості мігрантів з України, необхідно запобігати соціальній напруженості в країні. Міграцію не варто розглядати окремо, це сегмент ринку праці, на якій вона є не основним моментом. Ринок праці – це вчення робочої сили і створення робочих місць. Якщо між ними виникає дисбаланс, людина шукає, куди він може виїхати. Якщо він не мігрував і не знайшов роботу, починається стадія безробіття.

Тому нам необхідно  регулювати не стільки трудову міграцію, а звернути увагу на підготовку робочої  сили. Наші студенти хочуть вчитися  за кордоном, тому що там хороша стипендія, значною мірою безкоштовне здобуття освіти, можливість стажування і здобуття робочого місця. Чи приїде такий студент  працювати до України за мінімальну заробітну плату в 1 004 гривни? Тому, на мою думку, потрібно регулювати не наслідки, одним з яких є міграція, а звертати увагу на освітні процеси, підготовку кваліфікованої робочої сили і створення робочих місць.

Висновки:

1. Найважливішими наслідками  еміграції для трудових мігрантів  є працевлаштування та поліпшення матеріального стану домогосподарств. Грошові перекази мігрантів є не лише матеріальною підтримкою родини емігранта, але й відіграють важливу роль в економічному становленні країн (наприклад, Греції, Португалії, Іспанії та ін.); для країн, які розвиваються, являють собою найважливіше, після прямих іноземних інвестицій, джерело фінансових ресурсів, а в багатьох з них грошові перекази перевищують обсяги ПІІ, валютні надходження від експорту товарів і послуг та розміри зовнішньої фінансової допомоги; є важливим та стабільним чинником зовнішнього фінансування країн, які розвиваються, оскільки майбутні потоки переказів використовуються як забезпечення або гарантії під час отримання позикових коштів на міжнародному ринку капіталу; здатні чинити вагомий антициклічний вплив на ділову активність у країнах еміграції, оскільки не прив’язані до динаміки інвестицій; є важливим чинником скорочення рівня бідності населення; відіграють роль стимулятора сукупного попиту та розвитку національного виробництва.