ПЛАН

1. Вступ
2. Поняття і суть економічних систем.
3. Моделі ринкової економіки:

   -Американська модельекономіки;

   -Німецька модель економіки;

   -Шведська модель економіки;

   -Японська модель економіки;

4. Висновок.
5. Список використаних джерел.

      -1-

ВСТУП

      У кожній системі існують свої національні  моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються рівнем економічного розвитку, соціальними і національними  умовами. Ринкова економіка включає  декілька різних за змістом моделей  економіки. Вони відрізняються залежно від ступеня дії держави на економіку і від пріоритетних завдань.

      Проте сучасна модель ринкового господарювання, яка склалася в країнах з високо- і середньорозвинутою ринковою економікою, характеризується поряд загальних закономірностей: відвертість ринку; високим рівнем розвитку економіки країни в цілому і інфраструктури ринку; розвиненою системою методів регулювання національної економіки; економічним зростанням.

      У нашій країни є декілька варіантів формування економіки. Але успішне використання світового досвіду у вітчизняній економіці повинне відбуватися з урахуванням відмінностей в нинішньому рівні продуктивної бази, національного колориту. Необхідність подальших ринкових реформ, традиційно висока роль держави, посилення соціальних початків в сучасній економіці, неможливість і небажаність повернення до тотального домінування держави в економіці звужують теоретично широкий вибір до моделі соціального ринкового господарства. 
 
 
 
 
 
 
 

-2-

      ПОНЯТТЯ І СУТЬ ЕКОНОМІЧНИХ  СИСТЕМ

      Економіки різних країн разом із загальними рисами мають відмінності, іноді досить істотні. Найчастіше такі відмінності викликані масштабами і рівнями розвитку, специфікою галузевої структури економіки, залежної від природних ресурсів. Позначаються і історичні особливості. Проте головна відмінність економік полягає в принципах організації відтворювальних процесів. Пристрій економічного життя в країні витікає з того, яким чином уряд і народ країни відповідають на три головні питання економічної науки: «Що, як для кого проводити?»

      Залежно від того, як діють економіка і  як нею управляють, розрізняють різні  типи економічних систем. До того ж  на будь-якій економічній системі  лежить відбиток пануючого в країні політичного устрою, державній ідеології.

      Економіка будь-якої країни функціонує як самостійна велика система. І кожна ланка цієї системи може існувати тільки тому, що отримує що-небудь від інших ланок, тобто знаходиться з ними у взаємозв'язку і взаємозалежності.

      Таким чином, економічна система – це особливим  чином впорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.

      Багатогранність економічної системи дозволяє визначати  її по-різному: це і сукупність механізмів і інститутів, що стосуються виробництва, доходів; це і інститути організації; закони і правила, традиції, переконання, що стосуються економічної поведінки і тому подібне.

      Економічна  система виділяється з інших  видів систем (наприклад, технічних) своїми специфічними: виробництвом, обміном  і розподілом благ в суспільстві, доведенням їх до кінцевого споживача. Немає жодної людини, яка не брала участь би в цьому процесі. Ця участь може бути прямою або непрямою. Наприклад, пенсіонери залучені у виконання функцій економічної системи наданням своїх заощаджень або банкам, вкладаючи в них гроші, або акціонерним суспільствам, набуваючи їх акцій і облігацій. Практично все працездатне населення або служить в державних установах, або має свій бізнес, або працює по найму, а іноді і суміщає деякі з видів діяльності. Таким чином, одні і ті ж люди виступають і як виробники, і як споживачі благ, що створюються усередині економічної системи.

      Економічна  система – сукупність економічних  явищ і процесів, що здійснюються в  суспільстві на основі відносин, що діють в нім, власності і організаційно-правових форм господарювання.

      Економічне  явище – це діяльність економічних  суб'єктів або агентів. До них  відносяться домогосподарства, окремі підприємці, керівники банків, фірм, асоціації, об'єднання, урядові органи і установи.

      Положення і роль кожного економічного агента визначаються його відношенням до ресурсів (чинникам) виробництва. Одні мають в своєму розпорядженні капітал і володіють економічною владою, визначають форми господарювання, беруть участь в управлінні підприємницькою діяльністю. Інші розпоряджаються лише власною робочою силою, і їх можливості впливу на організацію виробництва, розподіл доходів, участь в управлінні обмежені.

      Економічне  явище в динаміці (розвитку) є  економічний процес. Причинно-наслідкові взаємозв'язки, що виникають між економічними явищами в процесі їх розвитку, називаються економічним механізмом. Вони використовуються економічним суб'єктом для досягнення позитивних результатів економічної діяльності. Економічна діяльність – це виробництво різних життєвих благ і послуг, що є основою існування кожної людини і всього суспільства в цілому. 

      -3-

      МОДЕЛІ  РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

      Економічна  модель кожної країни – це результат  тривалого історичного процесу, протягом якого шикується співвідношення елементів моделі і формується механізм їх взаємодії. Саме тому кожна національна економічна система унікальна, і механічне запозичення її досягнень неможливе.

      Ефективність  тієї або іншої економічної моделі визначається її життєздатністю, можливістю постійно і адекватно реагувати  на зовнішні і внутрішні дисбаланси. Кінець кінцем найповніше ефективність моделі оцінюється в показниках зростання економічного потенціалу і добробуту населення.

      При всій своїй стійкості кожна національна  економіка має свій життєвий цикл. Достатньо тривалі (зазвичай не менше 10 років) періоди стабільного і динамічного зростання тієї або іншої країни, що супроводжується прогресивними перетвореннями в структурі економіки і зростанням добробуту, іноді називають «економічним дивом».

      Звичайно, в різних країнах системи відрізняються один від одного. Залежно від країни в системі завжди переважатимуть елементи ринку або плану. Одні країни спираються в основному на командних, інші – на ринкові важелі. Розрізняють декілька моделей змішаної економіки.

      Наприклад, модель з мінімальною участю держави в регулюванні економіки. У ній переважає сфера ринку в порівнянні з державним сектором. Це американська (або ліберальна) модель ринкової економіки. У США приблизно 4/5 валового національного продукту забезпечується ринковою системою, а остання його частина проводиться під контролем держави.

      Перш  за все справою держави є забезпечення економіки потрібною кількістю  грошей, яка повинна запобігати інфляції.

      Іншою державною функцією є регулювання  зовнішніх ефектів, які є 

      -4-

      побічними наслідками господарської діяльності окремих учасників ринку.

      Особливе  завдання держави – управління неринковим сектором національного господарства, який представляє населенню товари і послуги суспільного користування. Мова йде про національній обороні, державному управлінні, єдиній енергосистемі і національній мережі комунікацій, загальній освіті, охороні здоров'я, фундаментальних науках і тому подібне. 

      АМЕРИКАНСЬКА  МОДЕЛЬ

      Американська  модель заснована на високому рівні  продуктивності праці і орієнтації громадян на досягнення особистого успіху. Держава заохочує підприємницьку активність, збагачення найбільш активної частини  населення. За відсутності диктату  соціальної рівності як державного завдання саме воно створює прийнятний рівень життя малозабезпеченим групам

      -5-

населення за рахунок часткових пільг і  допомоги.

      Таким чином, відзначимо характерні для американської  моделі риси:

      - абсолютне переважання приватної  власності;

      - законодавче забезпечення максимальної  свободи суб'єктів ринку;

      - обмеження сфери державного регулювання  в основному проведенням макроекономічної  політики;

      - відносно невелика частка державного  бюджету у ВВП і питомої  ваги госинвестиций і виплат  по лінії соціального забезпечення в структурі державних витрат.

      НІМЕЦЬКА  МОДЕЛЬ

      Німецька  модель – це модель соціального  ринкового господарства, яка розширення конкурентних початків пов'язує із створенням особливої соціальної інфраструктури, пом'якшувальної недоліки ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституційної структури суб'єктів соціальної політики.

      У Німеччині державі відведена регулююча функція. При цьому діє принцип: «якомога менше держави, наскільки це можливо, і стільки держави, наскільки це потрібно».

      Найняті робітники і працедавці виступають як соціальні партнери, вільно і  в основному розсудливо домовляються про розміри заробітної плати, тривалість робочого часу і відпусток, про інші умови праці.

      Одночасно діє розгалужена система соціального  захисту: виплати хворим, інвалідам, безробітним; допомога тим, хто постраждав від банкрутства свого підприємства або освоює нову професію; допомога на дітей, малоімущим, жертвам війни. До кінця ХХ століття соціальні витрати у ФРН виявилися навіть дуже високими, і менш працелюбна частина німців почала ними зловживати.

      Функціонування  даної моделі створює правові  і соціальні ринкові умови  для економічної ініціативи. Вони утілюються в соціальній рівності

      -6-

громадян  – рівності має рацію, стартових  умов і правового захисту. Найважливіше завдання держави при цьому – забезпечувати баланс між ринковою ефективністю і соціальною рівністю.

      Таким чином, для німецької моделі соціально-орієнтованої ринкової економіки характерні наступні основні риси:

      – змішана економіка характеризується більш менш значним державним  сектором;

      – здійснюється державне регулювання  не тільки макроекономічних процесів, але і окремих сфер діяльності господарюючих суб'єктів;

      – соціальна орієнтація економіки, істотний патерналізм (батьківське відношення) держави реалізується по відношенню до всіх членів суспільства, забезпечуючи таким шляхом гарантії певного рівня задоволення потреб населення в послугах охорони здоров'я, освіти, культури, в житлі;

      – спрямованість регулювання на підтримку вільної конкуренції, зменшення концентрації капіталів в небагатьох руках, створення нових господарських одиниць;

      – регулювання зайнятості населення  з орієнтацією на мінімізацію  безробіття;

      – велика питома вага держбюджету у  ВВП (хоча ФРН знаходиться в середині розвинених капіталістичних країн по цьому показнику);

          –регулювання економіки в основному через кредитно-грошову політику, а не бюджетно-фінансову. 

ШВЕДСЬКА  МОДЕЛЬ

      Шведська  модель відрізняється сильною соціальною політикою, направленою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств населенняшляхом високої норми оподаткування. Така модель отримала назву «Функціональній соціалізації», при якій функція виробництва лягає на

      -7-

приватні  підприємства, що діє на конкурентній ринковій підставі, а функція забезпечення високого рівня життя – на державу.

      Шведська  модель в її класичному вигляді –  це соціальна модель, для якої характерний  високий рівень соціальних гарантій, що базуються на широкому перерозподілі доходів і розповсюдженні багатообразних «вільних асоціацій».

      В цілому шведську модель можна визначити  як модель, що поєднує повну зайнятість населення і стабільність цін  шляхом проведення загальної рестриктивної  економічної політики, доповненої селективними заходами для підтримки високого рівня зайнятості і капіталовкладень.

      Домінування в цілях моделі повної зайнятості і вирівнювання доходів пояснюється  унікальною силою шведського робочого руху, в Швеції також сильно розвинене прагнення до рівності.

      Специфічним чинником, властивим Швеції, є її зовнішньополітичний нейтралітет.

      Швеція, що вибрала принцип загального добробуту, розширила державний сектор до такого розміру, що зробило країну унікальною в цій області: 1/3 самодіяльного населення була зайнята в державному секторі, що відбивалося у високих ставках оподаткування. Сумарні державні доходи, що включають, як витрати на державний сектор, так і трансфертні платежі, перевищували 60% ВВП Швеції, що вивело її на перше місце в світі по витратах. Ця частина шведської моделі характеризується як соціалізація основних потреб, таких як освіта, охорона здоров'я.

      Менших  успіхів досягла Швеція в інших  областях, зокрема, ціни росли швидше, ніж у ряді західноєвропейських  держав. Майже не збільшувалася продуктивність праці. Найбільш слабким местомом моделі виявилася складність поєднання повної зайнятості і стабільності цін. Інфляція і відносно скромне економічне зростання стали свого роду оплатою повної зайнятості і політики рівності.

      -8-

Виділимо  специфічні риси шведської моделі:

      -низьке  безробіття;

      -профспілкова  політика солідарності в області  зарплати;

      -централізовані  переговори по зарплаті;

      -значний  державний сектор;

      -важкий  податковий тягар.

      Соціал-демократична модель близька до попередньої, а її особливість полягає в граничній соціалізації, можливій в ринковій економіці:

      -значительна  роль держсектора, в структурі  якого переважають об'єкти соціального  призначення;

      -частка  держбюджету у ВВП перевищує  50%, у витратній частині бюджету домінують статті, по яких фінансується соціальна сфера;

      -регулювання  трудових відносин не на рівні  підприємств і галузей, а на  національному рівні;

      -державна  соціальна політика включає засоби, що мінімізують рівень безробіття  і диференціацію населення по  рівню доходів;

      -розвинена  система виробничої демократії.

      Така  модель властива економікам держав Північної  Європи, перш за все скандінавським країнам. Ця економічна система відома як шведська модель. 

      ЯПОНСЬКА  МОДЕЛЬ

      Японська  модель – модель регульованого корпоративного капіталізму, в якій сприятливі можливості накопичення капіталу сполучаються з активною роллю державного регулювання в сферах програмування економічного розвитку, структурної, інвестиційної і зовнішньоекономічної політики і з особливим соціальним значенням корпоративного (внутрішньофірмового) початку.  

      -9-

             Японська модель економіки відрізняється розвиненим плануванням, координацією діяльності уряду і приватного сектора. Економічне планування держави носить рекомендаційний характер. Планами є державні програми, орієнтуючі і мобилизующие окремі ланки економіки на виконання загальнонаціональних завдань. Для японської економіки характерне збереження національних традицій при запозиченні у інших країн того, що потрібне для розвитку країни. Це дозволяє створювати такі системи управління і організації виробництва, які в умовах Японії дають великий ефект. Запозичення японського досвіду іншими країнами не завжди дає очікуваний результат (наприклад, кухлі якості), оскільки в цих країнах немає японських традицій.

      Японська  модель характеризується певним відставанням рівня життя населення (зокрема  заробітної плати) від рівня продуктивності праці. За рахунок цього досягається  зниження собівартості продукції і  різке підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Перешкод майновому розшаруванню не ставиться. Така модель можлива тільки при виключно високому, самосвідомості, пріоритеті інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви ради процвітання країни. Однією з особливостей японської моделі є соціальна організація суспільства в Японії, що передбачає гармонізацію відносин в суспільстві на всіх його рівнях і у всіх соціальних сферах на основі пошани традицій японського способу життя. На базі цих моральних цінностей склалася своєрідна мотивація трудової діяльності. Саме ця модель демонструє значення соціокультурного і конфесійних чинників в економічному житті суспільства.

      Отже, провівши аналіз описових вище моделей  ринкової економіки, можна прийти до висновку, що за наявності приватних відмінностей для всіх розвинених країн характерний ряд загальних закономірностей:

      -панування  приватної власності і приватної  ініціативи;

      -10-

          -ринкова економіка грає вирішальну роль в їх розвитку;

      -основними  виробниками є крупні об'єднання,  контролюючі рух капіталу;

      -державне  регулювання економіки стало  необхідною умовою економічного  зростання, і держава стала  активним суб'єктом економіки;

      -спостерігається  тенденція до формування соціально-орієнтованих систем;

      -прагнення  до відкритої економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

-11-

ВИСНОВОК 
 

      Отже, дослідивши суть і поняття економічних систем, я зробила висновок, що в сучасному світі жодна з країн не може розвиватися в умовах самоізоляції. Вони існують не у вакуумі і не можуть знаходитися у відриві від інших країн. Країни зв'язані між собою за допомогою економічних відносин. Тому процес історичного розвитку рано чи пізно ставить перед будь-якою країною питання про необхідність зміни її економічної системи, пристосування до нових умов розвитку сучасного світу, що змінилися. Світова практика показує, що в прагненні до вигіднішої організації ринкового господарства, країни запозичують один у одного підхід і методи вирішення основних економічних проблем.

        Особливу увагу в процесі підготовки я приділила безпосередньо моделям ринкової економіки.

      Американська  модель - модель з мінімальною участю держави в регулюванні економіки.

      Шведська  модель – це соціальна модель, для якої характерний високий рівень соціальних гарантій, що базуються на широкому перерозподілі доходів і розповсюдженні багатообразних «вільних асоціацій».

      Німецька  модель – це модель соціального  ринкового господарства, яка розширення конкурентних початків пов'язує із створенням особливої соціальної інфраструктури, пом'якшувальної недоліки ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституційної структури суб'єктів соціальної політики.

      Японська  модель економіки відрізняється  розвиненим плануванням, координацією діяльності уряду і приватного сектора. 
 
 
 
 

-12-

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Райзберг  б.А. Основи економіки: Навчань. допомога. – М.:ИНФРА-М, 2003. – 408 с. – (Серія «Вища  освіта»)
2. Економічна теорія: Навчань. допомога / Під ред. Н.Г.Кузнецова – М.: ІКЦ «БЕРЕЗЕНЬ», Ростов н/Д; Іздат. центр «БЕРЕЗЕНЬ», 2004. – 418 с.
3. Добринін а.І., Салов а.І. Економіка: Навчань. допомога для вузів. – М.:Юрайт-М, 2002. – 302 с.
4. Кураков л.П. Курс економічної теорії: Навчань. допомога для вузів /Л.П.Кураков, Г.Е.Яковльов. – М.: Геліос АРВ, 2005. – 516 с.
5. Введення в економічну теорію /Под ред. Н.М.Піліпенко. – М.: Сучасний Гуманітарний Університет, 2003. – 114 с.

-13- 
Міністерство культури

Київський національний університет культури і мистецтв

Кафедра культурології 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Моделі ринкової економіки» 
 
 

Роботу  виконала:

Студентка II курсу

Групи КДД-20

Фарина  Оксана

Перевірила;

Польова Л.М. 
 
 
 
 

Київ 2011