Мультимедійний комп'ютер

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут  готельно-ресторанного та туристичного бізнесу

Кафедра туризму 
 
 

Реферат з теми:

«Мультимедійний комп’тер» 
 

Виконала:

Студентка ІІІ курсу

Групи Т-49

Горобець  Яна 

Перевірив:

Козловський Є.В. 
 
 

Київ-2011р.

Зміст 

1. Вступ.
2. Загальні відомості про мультимедійні комп'ютери.
3. Апаратна частина мультимедійного комп'ютера.
4. Мультимедійні функції комп'ютера.
5. Особливості налаштування мультимедійного ПК.
6. Відтворення звуку.
7. Відтворення відеозображення .
8. Відтворення компакт-дисків.
9. Список використаної літератури.

Вступ

Завдяки великому поширенню мультимедійних комп'ютерів зацікавленість у створенні мультимедіа-додатків постійно збільшується.

Мультимедіа —  сучасна IT, що об'єднує за допомогою  комп'ютерних засобів графічне та відеозображення, звук й інші спеціальні ефекти.

До категорії  мультимедіа належить значна частина  розважальних, освітніх та інформаційно-довідкових програмних продуктів.

Однією з беззаперечних  переваг засобів мультимедіа  є можливість розроблення на їх основі інтерактивних презентацій. У цьому  разі глядач перестає пасивно сприймати  інформацію і стає активним учасником  процесу.

Для розроблення  мультимедійних додатків на найпоширеніших ІВМ-сумісних комп'ютерах потрібні мультимедійний комп'ютер на основі OC Windows і відповідне прикладне програмне забезпечення (авторські засоби мультимедіа).

Актуальність  цієї теми полягає у тому, що сьогодні мульмедійні технології використовуються майже в усіх галузях , в тому числі  і в туризмі. Аби краще розуміти призначення та функції  мультимедії  в інформаційних технологіях  треба перш за все розуміти про  що йде мова, коли використвується  поняття «мультимедійний комп’ютер».

Можна перерахувати такі відмінні риси мультимедійних програм:

запис, обробка, відтворення звуку;

запис, обробка, відтворення відео;

 відтворення,  запис компакт-дисків. 

Загальні  відомості про  мультимедійні комп'ютери

Мультимедіа. Це слово, а точніше поняття, часто  згадується в розмовах про комп'ютери, про комп'ютерної периферії, при обговоренні тих чи іншихпрограмних продуктів і навіть у розмовах про такі речі, як телебаченняабо кінематограф. Так що ж таке мультимедіа? Важко дати коротку таточне визначення цього поняття. Мультимедіа - це технологія, що дозволяєоб'єднати дані, звук, анімацію та графічні зображення, переводити їхз аналогової форми в цифрову і назад. «Мультимедіа» - складне слово,що складається з двох простих: «мульти» - багато і «медіа» - носій. Такимчином, термін «мультимедіа» можна перекласти як «безліч носіїв», тоє мультимедіа увазі безліч різних способів зберігання іподання інформації (звуку, графіки, анімації і так далі).

 Якщо говорити  про мультимедіа як про деяку  технології подання інформації, то необхідно згадати два аспекти - апаратний і програмний.

 Апаратна  сторона мультимедіа може бути  представлена як стандартними засобами (графічний адаптер, монітор, звукова карта, привід CD-ROM татак далі), так і додатковими (відеокарта з телевізійнимвходом/виходом, приводи CD-R, CD-RW, DVD та ін)

 Програмна  сторона мультимедіа може бути  розділена на суто прикладну  (самі програми, що надають користувачеві  інформацію в тому чи іншомувигляді), а також спеціалізовану, в яку  входять засоби, що використовуютьсядля  створення мультимедійних додатків. До цієї категорії можна віднестипрофесійні  графічні редактори, редактори  відеозображень,засоби для створення  і редагування звукової інформації  тощо.

 Одними з  перших користувачів мультимедійних  програм буликомп'ютерні ігри. Вони  є найбільш поширеним програмнимпродуктом,  повною мірою використовують  переваги технології мультимедіа:графіка  високої роздільної здатності,  анімація, звукове, музичне і голосовесупроводження  присутні у всіх сучасних іграх. 

 У книзі  М. Кірмайера «Мультимедіа» мультимедіа  визначена як поєднання можливостей створення відеоефектів зі звуковими ефектами при управлінні здопомогою діалогового (інтерактивного) програмного забезпечення. Діало гозначає, що користувачеві в спілкуванні з комп'ютером відводиться найактивніша роль. Він може давати комп'ютеру свої вказівки і вимагати їх виконання. А може обійтися і без цього, спланувавши роботу своїх мультимедіа-додатків та поклавши їх виконання цілком на комп'ютер.

 Відеоефекти можуть бути представлені показом змінних комп'ютерних слайдів, мультфільмів та відеокліпи, змішанням зображень і текстів,переміщенням (скролінгом) зображень, зміною кольорів і масштабів зображення, мерехтінням і поступовим зникненням зображення і т.д. Вони зазвичай йдуть у супроводі мови і музики. Поєднання відео та аудіо еффектів значно підвищує обсяг інформації, яка надходить від комп'ютера до користувача, і забезпечує ефективне і одночасне сприйняття її двома найважливішими органами почуттів людини - зорове сприйняття і слух.

 Технологія  мультимедіа міцно увійшла до  повсякденного життя і успішно застосовується в багатьох користувацьких додатках. Але для успішної роботи таких додатків має відповідати вимогам мультимедіа і сам комп'ютер. Таким чином «мультимедійний комп'ютер» - це такий комп'ютер,на якому мультимедійні додатки можуть повною мірою реалізувати всісвої можливості. Мультимедійний комп'ютер повинен уміти багато що: відображати на екрані монітора графічну і відеоінформацію, анімацію, відтворюватиз високою якістю різний звуковий супровід, музику, в тому числі із музичних компакт-дисків, і багато іншого.

Сучасні комп'ютери  стрімко розвиваються, і зміст  поняття «мультимедіа» швидко змінюється разом із прогресом їх апаратної  бази. На практиці комп'ютер, що відповідає мультимедійному стандарту, може не задовольняти вимог користувача  і внаслідок швидкого «старіння» стандарту.

Одна з найдосконаліших  ОС ІВМ-сумісних комп’ютерів – Windows 98 — є високопродуктивною мультимедійною платформою, що визначає такі особливості  мультимедійних технологій:

·       архітектурну підтримку цифрового  відео, аудіо та MIDI; це звільняє користувачів і розробників від проблем, пов'язаних із установленням драйверів пристроїв;

·       технологія «приєднай і працюй»  полегшує встановлення та налагодження сумісних мультимедіа-пристроїв; програми лазерного програвача (СD Player), програвача цифрових дисків (DVD Player) й універсального програвача (Media Player) дають змогу  відтворювати звукові файли, а останні  дві — ще й відео-мультимедійні  файли;

·       операційна система підтримує основні  технологічні новинки в галузі двовимірної  растрової графіки, побудову тривимірних  зображень і цифрового аудіо  та відео (призначену для цього програму Video for Windows вбудовано в ОС);

·       32-розрядна архітектура ОС дає змогу  істотно підвищити продуктивність комп'ютера під час роботи з  мультимедіа;

·       підтримка багатозадачності створює  авторам мультимедіа зручне робоче середовище;

·       раціоналізована архітектура підсистем  цифрового відео й аудіо, МІDІ  та оброблення файлів різних форматів (у тому числі форматів МРЕG i WAV для  аудіо та МРЕG й

 АVІ для  відео) дають змогу створювати  аудіо-, відео й анімаційні ефекти  професійної якості.

 Апаратна частина мультимедійного комп'ютера

 У цьому  розділі будуть розглянуті основні  пристрої, що входять до складумультимедійного  комп'ютера. 

 Зазвичай  під набором комплектуючих, об'єднаних  поняттям «мультимедійнийкомп'ютер  », розуміють їх наступний склад: 

. Корпус з  блоком харчування 

. Системна (материнська)  плата 

. Центральний  процесор 

. Оперативна  пам'ять 

. Відеоадаптер 

. Монітор 

. Накопичувач  на жорстких дисках 

. Клавіатура 

. Миша 

. Дисковод CD-ROM

. Гнучкий диск 

. Звукова карта 

 Для російських  умов додатковим обладнанням  (у багатьох країнахвже вважається  стандартним) є: 

. Дисковод DVD

. Модем 

. Телевізійний  і УКВ тюнер  

Центральний процесор

 Центральний  процесор - серце і мозок комп'ютера,  центральний елемент,керуючий усіма  іншими компонентами, що входять  до складу комп'ютера. Саме  він в більшій мірі визначає  швидкість роботи комп'ютера (його продуктивність). Зазвичай замість «центральний процесор» кажуть просто  «Процесор», хоча в комп'ютері є і інші пристрої цього типу.

Наприклад, процесор, встановлений на відеокарті, звуковій карті і такдалі.

 В IBM-сумісних  комп'ютерах використовуються процесори,  сумісні зсімейством х86 фірми  Intel. В оригінальному IBM PC процесор 

Intel 8088 з 16-розрядними  регістрами. Всі старші моделі  процесоріввключають в себе підмножина  системи команд і архітектури  нижчестоящихмоделей, забезпечуючи  сумісність з раніше написаним  програмним забезпеченням.

 Пристрій  процесора. 

 На перший  погляд процесор - просто вирощений  за спеціальною технологією кристал кремнію. Однак цей кристал містить у собі безліч окремих елементів - транзисторів, які в сукупності й наділяють комп'ютерздатністю «думати».

 Якщо ж  подивитися на центральний процесор  з «більшої висоти», можнавиділити  кілька важливих складових: 

. Власне процесор - «обчислювач» 

. Співпроцесор (FPU) - спеціальний блок для операцій  з плаваючою точкою 

. Кеш-пам'ять  першого рівня - невелика (кілька  десятків кілобайт) надшвидка пам'ять,  призначена для зберігання проміжних  результатів обчислень 

. Кеш-пам'ять  другого рівня - ця пам'ять повільніше, зате більше  (вимірюється вже  сотнями кілобайт). Вона може бути  інтегрована на самому кристалі  процесора, а може бути виконана  у вигляді додаткового кристала.

 Архітектура  лінії процесорів х86 фірми Intel заснована на концепції CISC (Complex Instruction Set Calculation) - розширеної системі командзмінної довжини, що з'явилася в 1978 році. Команди х86 можуть мати довжину від 8 до 108 біт, і процесор повинен послідовно декодувати інструкціюпісля визначення її кордонів. Тоді процесори були скалярними пристроями (тобто могли в кожний момент часу виконувати тільки оду команду),конвеєрна обробка практично не застосовувалася (виняток становили великі ЕОМ). Пізніше (у 1986 році) з'явилися процесори, засновані наархітектурі RISC (Reduced Instruction Set Calculation) - скороченому наборі команд фіксованої довжини, що була оптимізована для суперскалярні  (з можливістю виконання кількох команд одночасно) конвеєрнихобчислень.

 З тих пір  обидві лінії до недавніх пір  розвивалися практично незалежно. 

Intel з метою  забезпечення сумісності не могла  відмовитися від архітектури  CISC навіть у новітніх моделях  процесорів х86, а фірма Apple,орієнтувалися  на процесори з архітектурою RISC, не могла істотнозбільшити свою  частку на ринку PC через труднощі  з використанням програмдля х86 на своїх комп'ютерах. Однак в  окремих модифікаціях своїхпроцесорів  AMD фірмі вдалося поєднати обидві  архітектури. Тобто Мікроядропроцесора  працює на основі архітектури  RISC, а спеціальний блокінтерпретує  команди CISC для забезпечення сумісності  з системою командх86.

 Важливим  елементом процесора є блок  обробки даних з плаваючоюкрапкою (FPU - Floating Point Unit). Починаючи з моделі Intel 80486, вінвбудований в ядро процесора  у всіх без винятку процесорів  різнихвиробників. Від ефективності  цього блоку безпосередньо залежить  швидкістьроботи процесора зі  складними додатками (графіка,  мультимедіа,тривимірні об'єкти). Незважаючи  на всі зусилля конкурентів,  фірмі Intel донедавнього часу вдавалося  в своїх процесорах утримувати  лідерство заефективності роботи FPU. Однак з появою процесора  Athlon фірми AMDположення щонайменше  вирівнялося. А на багатьох  тестах Athlon випереджаєвироби Intel.

Оперативна пам'ять 

 Як відомо, дані комп'ютер зберігає в основному  на спеціальномупристрої - свій диск. І в процесі роботи бере  її саме звідти. Акуди можна  відслідковувати потім? 

 Зрозуміло,  що для оперативноїроботи з  даними процесору необхідна більшшвидкодіюча  пам'ять, чим жорсткий диск. У  принципі така пам'ять вжевбудована  в сам процесор - це кеш-пам'ять.  Але її обсяг надзвичайно малий,  адля роботи з сучасними програмами  необхідні десятки і навіть  сотнімегабайт. 

 Для цього  й потрібна комп'ютера оперативна  пам'ять, що володіє високоюшвидкістю  доступу і що має досить  великий об'єм. Вона призначена  длязберігання результатів всякого  роду операцій і розрахунків.  Зберігати в нійінформацію постійно  неможливо, тому що при відключенні  живлення всяінформація в оперативній  пам'яті зникає.

 Зростання  необхідних обсягів оперативної  пам'яті відбувається практичнобезупинно  в міру розвитку технології  апаратних засобів і програмнихпродуктів.  Сьогодні за специфікацією PC 2001 обсяг оперативної пам'ятімультимедійного  комп'ютера не повинен бути  менше 64 Мб. Для комфортноїроботи  в середовищі видавничих пакетів  і графічних редакторів знадобитьсявже 128 Мб. Якщо ж працювати з кольором, то 256 Мб оперативної пам'яті нездадуться  зайвими. Для професійної роботи  зі створення тривимірнихзображень  високої якості, обробки відео  в реальному часі кращемати  не менше 512 Мб.

 Оперативна  пам'ять випускається у вигляді  мікросхем, зібраних у спеціальнімодулі. Стандартом сьогодні вважаються 168-контактні DIMM-модулі пам'яті  типу 

SDRAM, відповідні  специфікації РС-133, тобто, які  можуть бутивстановлені на материнські  плати з частотою системної  шини 133 МГц. 

Максимальна пропускна  здатність цих модулів пам'яті - 1066 Мб/с.

 Проте все  більшу популярність набувають  модулі пам'яті типу DDR SDRAM

(Double Data Rate SDRAM - синхронна  пам'ять з подвоєною передачею  даних).

Така пам'ять  забезпечує максимальну смугу пропускання  тільки у випадкупередачі єдиних масивів даних. Під час роботи з розрізненими данимипродуктивність різко падає, але все одно перевершує показникизвичайної SDRAM. Пікова смуга  пропускання пам'яті DDR SDRAM досягає 2100

Мб/с при частоті  системної шини 133 МГц.

Відеокарта 

 Бурхливий  розвиток та впровадження в  якості стандарту де-факто графічногоінтерфейсу  операційних систем, прикладних  та ігрових програм сталостимулом  до появи нового покоління  відеоадаптерів, які прийнятоназивати  «графічними прискорювачами». Зазвичай  під цим поняттяммають на увазі, що багато графічні функції виконуються в самомувідеоадаптер на апаратному рівні. Так як ці функції пов'язані змалюванням графічних примітивів (ліній, дуг, кіл та інших фігур),заливанням кольором ділянок зображення, переміщенням блоків (наприклад, вікон),тобто з обробкою графіки в двох вимірах на одній площині, то такіприскорювачі отримали позначення 2D-прискорювачів.

 Тривимірні (3D) прискорювачі з розряду екзотичного  професійногообладнання перейшли  в масовий сектор завдяки знову  ж таки нових програм,перш за  все ігровим, вимагала обрахунку  та побудови тривимірних 

(об'ємних) зображень  на екрані монітора в реальному  часі. Спочатку вонивипускалися  у вигляді окремих плат, які  займали окремий слот PCI. Зараз 

2D/3D прискорювачі  встановлені на самій платі  відеоадаптера. 

 Робота з  графікою - один із найважчих завдань,  які доводитьсявирішувати мультимедійного  комп'ютера. Складні зображення, мільйони квітів івідтінків ... Тому  немає нічого дивного, що для  цієї роботи припадаєвстановлювати  в комп'ютер фактично друга  потужний процесор. Він знаходитьсяна  відеокарті і призначений для  того, щоб розвантажити центральнийпроцесор  при обробці графіки. 

 Ще кілька  років тому перелік обов'язкових  функцій відеокарт складавсятільки  з однієї позиції - робота зі  звичайною двовимірної графікою. І самевиходячи з швидкості  і якості роботи в 2D-режимі  вони оцінювалися. 

 Сьогодні  ситуація змінилася: всі сучасні  відеокарти здатні швидко іякісно  обробляти двовимірну графіку  і чекати будь-яких зрушень  уцій галузі вже не варто.  Однак у відеокарти з'явилися  нові обов'язки.

Перша та обов'язкова для всіх сучасних відеоадаптерів - підтримкаоб'ємної, тривимірної графіки, тобто наявність 3D-прискорювача. Середдодаткових  функцій - можливість прийому телевізійного  сигналу 

(вбудований TV-тюнер), апаратне декодування і відтворення  VideoCD і 

DVD-дисків, наявність  TV-входа/вихода.

Тривимірна графіка 

 Просторова  комп'ютерна графіка часто називається  тривимірної, або 3D -графікою. У  повсякденному житті ми практично  щодня стикаємося зоб'єктами, створеними  або засобами комп'ютерної 3D-графіки,  або наоснові тривимірних віртуальних  моделей: телевізійні заставки  та реклама,спецефекти, персонажі  і предмети в кінематографії  і т.д. 

 Звичайно  ж, найчастіше з об'ємною графікою  стикаються користувачімультимедійних  комп'ютерів. Найчастіше це комп'ютерні  ігримультимедійні додатки. 

 Створення  об'ємного, реалістичного зображення - завдання непросте.

Фактично, відеокарті доводиться виконувати декілька складних операцій. 3D -прискорювач повинен  побудувати каркас кожного тривимірного об'єкта і бутиготовим у будь-який момент показати його з будь-якої точки  зору (зверху, збоку,під кутом). Причому  набором кількох основних видів  тут не обійтися --важливо не просто показати об'єкт з чотирьох боків, але і, що найголовніше,відтворити на екрані його реальний обсяг.

 Але відтворення  обсягу - не найскладніше завдання. Адже навіть сама об'ємнафігура  буде виглядати блідо і безбарвно,  якщо не накласти на неїтекстуру.  Тобто просто розфарбувати використовуючи  безліч кольорових об'єктів,як  би загорнути в фантик. Причому  в реальному часі і досить  динамічно. 

 І, нарешті,  третя область, в якій незамінний 3D-прискорювач - ігровіспецефекти. Туман,  полум'я, вибухи, відображення у  воді або дзеркалі, тіні ібезліч  інших. 

 Для роботи  з тривимірною графікою зазвичай  використовують спеціалізованіприкладні  програмні бібліотеки. Вони дуже  важливі тому, щопродуктивність  і якість роботи відеокарти  в чому залежить відпідтримуваних  їй бібліотек. 

 Бібліотека OpenGL прийшла на платформу PC зі  сфери графічних станцій учому  завдяки грі Quake, що використала  дещо спрощений їїваріант. Наявність  підтримки цієї бібліотеки у  відеоадаптера дужебажано, тому  що багато програми оптимізовані  під OpenGL.

 Бібліотека Direct3D є частиною програмного інтерфейсу Microsoft

DirectX і підтримується  практично всіма прискорювачами. Починаючи з шостоїверсії технологія Direct3D є за своїми можливостями  гіднимконкурентом OpenGL.

Glide - власна  бібліотека фірми 3Dfx, тимчасово  завоювалапопулярність завдяки  бурхливому поширенню прискорювачів  Voodoo Graphics.

Вона слабо  підтримується іншими прискорювачами і, мабуть, найближчим часомзійде зі сцени.

 тривимірними  прискорювачами оснащені сьогодні  практично всі відеокарти,адже  за вимогами специфікації PC 2001 мультимедійний  комп'ютер повиненмати відеоадаптер  з вбудованим 3D-прискорювачем.  

Монітор

 «Найважливішою  частиною ПК» можна назвати  багато деталей комп'ютера. Імонітор  в цьому ряду - одна з перших. Все-таки саме з його екраном  миконтактуємо постійно в процесі  роботи на комп'ютері. І звідси - саме домонітора пред'являються  чи не найсуворіші вимоги в  областіергономіки і безпеки  для людини.

 По-перше,  монітор повинен бути максимально  безпечним для здоров'ялюдини  за рівнем всіляких випромінювань,  а також через низку іншихпоказників. 

 По-друге,  монітор повинен забезпечувати  можливість не просто безпечною,але  й комфортної роботи, надаючи  в розпорядження користувачаякісне  зображення.

Мультимедійні функції комп'ютера

DVD - ROM — фактично  це звичайний CD, що "читає", - ROM, але лише з можливістю програвання DVD -дисків (також можливе копіювання на жорсткий диск). Всі останні функції практично ідентичні першому типові приводів. Записувати ні звичайні компакт- диски, ні DVD -діськи вони не можуть.

Існують також  комбіновані приводи, наприклад, CD - RW + DVD - ROM ;

 звукова плата  — компонент будь-якого мультимедійного комп'ютера, котрий дозволяє відтворювати і записувати музичні файли. Окрім всього цього на всіх звукових платах є роз'єм для підключення ігрового джойстика або його модифікацій (рулюючи, штурвалу і т. п.), який також застосовується для підключення будь-яких синтезаторів музики, що використовують формат музичних файлів MIDI . Звукові плати також мають декілька модифікацій:

інтегровані звукові  плати — фактично, це не звукова  плата, а частина материнської плати, що займається обробкою звуку;

звукові плати, виконані у вигляді плати розширення, — такі звукові плати є повноцінні пристрої для обробки звуку. Це виражається в меншому навантаженні на центральний процесор при роботі, а також в більшій кількості і кращою реалізацією різних звукових ефектів на зразок реверберації, ефекту залу, печери і т. п., що особливо помітно в ігрових програмах;

 зовнішні  звукові плати — як не дивно,  існують і такі. Всі вони, як  правило, підключаються до шини USB і призначені для тих ПК, на яких немає інтегрованої  звукової плати, а вільних слотів  для підключення плати розширення  немає. 

Особливості налаштування мультимедійного  ПК

Характерною особливістю  будь-яких мультимедійних програм є зчитування великого об'єму послідовної інформації з накопичувача. Відразу ж спливає в пам'яті проблема фрагментації файлів, але і окрім неї існує чимале число нюансів, що викликають проблеми при роботі мультимедійних програм.

В першу чергу  слід зазначити, що при роботі із звуковими  і, осібний але, з відеофайлами потрібно регулярно проводити повну дефрагментацію жорсткого диска. Це дозволить усунути "сіпання" зображення, "Заї каніє" звуку і всі подібні проблеми.

Найбільш важливою обставиною у всьому налаштуванні комп'ютера  для роботи з мультимедійними  програмами є хороша оптимізація  швидкості роботи операційної системи  з жорстким диском або іншим носієм, оскільки саме лише це в основному  і "гальмує" роботу всього комп'ютера  в це лом. Оперативна пам'ять і  центральний процесор, також активно приймають участь в процесі обробці даних, працюють набагато швидше за будь-який жорсткий диск, і їм доводиться чекати, коли ж, нарешті, буде лічений або записаний наступний пакет інформації.

Налаштування " залоза "

Особливу увагу  при оптимізації роботи жорсткого  диска потрібно звернути на наступні моменти:

запустите програму CMOS Setup Utility ( BIOS Setup ) і перевірте із стояння параметрів:

32- Bit Disk Access —  функція має бути включена ( Enabled ). Вклю сподівається 32-бітового доступу  до жорсткого диска, прискорюючого  його роботу;

IDE Buffer for DOS & Windows — дана функція має бути включен ( Enabled). Вона включає спеціальний буфер що попереджує чте нія і відкладеному запису, що збільшує пропускну спроможність IDE -каналов, переважно використовуваних на домашніх компью терах;

IDE Burst Mode — функція  має бути включена ( Enabled ). Вона  включає повноцінну підтримку  буфера даних розташованого на  будь-якому сучасному жорсткому диску;

IDE HDD Block Mode Sectors — параметр повинен мати значення HDD MAX або схоже по сенсу (наприклад, просто МАХ). Дозволяє непогано підняти продуктивність за рахунок одночасної передачі декількох пакетів інформації за один раз.