Найбільші техногенні катастрофи на території України

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту

Академія муніципального управління

Економічний факультет

Реферат з дисципліни

Безпека життєдіяльності  на тему:

«Найбільші техногенні катастрофи на території України»

Виконала

студентка групи ЕП-11

Опанасенко  Ольга

Київ  2012

Зміст

Вступ 3

1. АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ НА ТРАНСПОРТІ 4

1.1Катастрофа на Дніпропетровщині 4

2. ТЕХНОГЕННІ ПОЖЕЖІ Й ВИБУХИ 5

3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ 6

3.1 Очисні споруди Волині 7

4. ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ 8

5. ПОЖЕЖІ 10

5.1 Масштабна пожежа у Луганську 11

Висновки 12

Список використаної літератури 13

Вступ

За даними ООН, у багатьох країнах світу  природні та техногенні катастрофи завдають збитків, що становлять приблизно 2-4 % валового внутрішнього продукту (ВВП) держави. В  Україні щорічні витрати лише на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП.

Щорічно в  Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і катастроф  регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура надзвичайних ситуацій техногенного характеру має  такий вигляд: аварії з викидами СДОР — 4 %, пожежі й вибухи — 19,5 %, транспортні  аварії— 17,7 %, аварії на системах життєзабезпечення  — 17,3 %, аварії на радіаційних об'єктах  — 8,4 %, аварії на комунальних системах та очисних спорудах — 17,3 %, надзвичайні  ситуації на об'єктах інших видів  — 15,8 %. Експертне встановлено, що щорічні  народногосподарські втрати від  аварій становлять 140-150 млн грн.

1.   АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ НА ТРАНСПОРТІ

Наявність в  Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій, перевезення ними у  великій кількості потенційно небезпечних  речовин, стан самих комунікацій  і транспортних засобів часто  стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища. Щорічно в Україні транспортом  загального користування перевозиться понад 900 млн вантажів (у тому числі  небезпечних) і понад 3,0 млрд пасажирів.

На залізничний  транспорт припадає близько половини вантажних перевезень, на автомобільний  — 26 %, річковий і морський — 14 %, авіаційний — 10 %. Зношення основних фондів залізничного транспорту є основною причиною аварій і катастроф. Особливу тривогу викликає критичний стан під'їзних залізничних  колій, якими транспортуються СДОР, пожежо- та вибухонебезпечні речовини.

На автомобільному транспорті щодня відбувається 95-100 ДТП, в яких гине 18-20 і травмується  понад 100 пасажирів. Тільки в Києві  в 1999 р. зареєстровано 2641 ДТП, в яких загинуло 216 осіб і травмовано 2874 осіб. Автотранспорт є джерелом істотного  забруднення атмосферного повітря, особливо у великих містах.

1.1Катастрофа на Дніпропетровщині

За роки незалежності в Україні не було більш масштабної за кількістю жертв ДТП, ніж те, що сталося на Дніпропетровщині, де автобус з 50 пасажирами протаранив локомотив.

"Ця ДТП  стала наймасштабнішою за кількістю  жертв за роки незалежності  Україна", - повідомили в департаменті  ДАІ МВС України.

Вранці 12 жовтня 2010 року в місті Марганець автобус зіткнувся з локомотивом на нерегульованому переїздом. За різними оцінками, загинуло 42 людини, серед яких двоє дітей.

Водій автобуса, за попередніми даними, проігнорував заборонні сигнали світлофора та виїхав на переїзд у безпосередній  близькості до поїзда, що наближався, внаслідок  чого й сталася катастрофа. Потяг  протягнув автобус на 300 метрів. За словами пасажирів, які вижили в  катастрофі, водій сам спрямував  автобус під колеса локомотива.

У той же час, за даними джерел, в автобуса могло  просто заклинити гальма на переїзді.

Прем'єр-міністр  Микола Азаров дав розпорядження  виділити резервного фонду сім'ям жертв  катастрофи у Марганці кошти для  фінансової підтримки - по 100 тис. грн  на сім'ю.

Прокуратура Дніпропетровської області порушила кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинуло декілька десятків людей.

2. ТЕХНОГЕННІ  ПОЖЕЖІ Й ВИБУХИ

Наявність в  Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих  регіонах, існування великих промислових  комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів  та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продук-топроводів, велика кількість  об'єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості  небезпечних речовин — усе  це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для  людини, економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових  об'єктів становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних речовин.

В Україні  діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних  об'єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Переважна більшість  таких об'єктів розташована в  центральних, східних і південних  областях України, де сконцентровано хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміако-проводів, експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.

Загалом ризик  виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з технологічними процесами, існує  на будь-якому підприємстві і в  будь-якій державі. Щодо цього у пресі  час від часу з'являється відповідна інформація. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій. Так, у 1998 р. виникло 37 значних надзвичайних ситуацій, які супроводжувалися великими пожежами та вибухами, внаслідок чого загинуло 175 осіб і постраждало 126.

Нині у  складі Міністерства паливної енергетики України налічуються 234 діючі шахти, близько 100 з них працюють понад 40 років, 160 — без реконструкції  понад 20 років, а 50 уведено в експлуатацію майже 100 років тому. Майже кожна  шахта потребує заміни зношеного  обладнання на силових станціях, реконструкції  вентиляційних установок.

За 1978-1997 pp. на вугледобувних шахтах у великих  аваріях загинуло майже 500 осіб, одна з найбільших аварій, яка забрала  життя 63 шахтарів, сталась у 1998 р. на шахті ім. Скочинського комбінату "Донвугілля". Внаслідок аварії на шахті ім. Засядька у 2001 р. (через вибух метану) на глибині 1200 м загинули 53 гірники.

3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ

Станом на 1998 р. четверта частина очисних споруд і мереж (у вартісному виразі) відпрацювали термін амортизації, 22 % водогінних мереж  перебували в аварійному стані. Закінчився термін амортизації кожної п'ятої насосної станції. У системі каналізації заморти-зовано 26 % мереж і 7 % насосних станцій. Нині річний рівень аварійності становить три випадки на одну насосну станцію. Каналізаційні мережі та насосні станції окремих населених пунктів перебувають у вкрай незадовільному стані. Так, тільки останніми роками в багатьох містах України виникли аварійні ситуації, що призвели до значного забруднення довкілля (пригадаймо аварію на каналізаційному колекторі в Харкові).

3.1 Очисні споруди Волині

Очисні споруди, які експлуатує Дубищенське житлово-комунальне господарство, що у Рожищенському  районі, не забезпечують очищення води згідно зі встановленими нормами.

Такі результати досліджень, що проводив відділ інструментально-лабораторного  контролю державної екологічної  інспекції у Волинській області, пише «Волинь-нова» 9 грудня.

Після очистки  стоки потрапляють у річку  Пруднік, що є притокою Стиру.

Очисні споруди  давно вже потребують капітального ремонту.

Це тимчасовий об’єкт. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття, коли селище споруджувалося для чорнобильських переселенців, зводилися потужні  очисні споруди. Воли були готові на 80%.

Але згодом фінансування не стало – і будівництво припинилося. Сьогодні тут лише руїни. А на відновлення  потрібні великі кошти.

4. ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ

Комунальна  теплоенергетика — підгалузь  житлово-комунального господарства, яка  забезпечує теплом і гарячою водою 70 % житлового фонду та соціально-культурного  побуту України. Щорічно підприємства теплопостачання виробляють близько 60 млн Гкал теплової енергії.

У комунальній  теплоенергетиці експлуатується понад 11 тис. опалювальних котелень, де встановлено  близько ЗО тис. котлів різної потужності; близько 20 тис. км теплових мереж у  двотрубному обчисленні; 3,5 тис. центральних  теплових пунктів для підготовки води гарячого водопостачання.

Нині стан комунальної теплоенергетики близький до критичного. Основне і допоміжне  обладнання комунальних котелень практично  вичерпало допустимі строки експлуатації.

Тепломережі, труби, очисні споруди загрожують кожному  жителю міст України.

У 2011році в столиці відбулося більше десяти НС за участю труб різного діаметра Серед найяскравіших - три випадки: на вулиці Гетьмана посеред автодороги утворився котлован з водою діаметром вісім метрів, на вулиці Симиренка під асфальт провалився автомобіль, а вулиця Бальзака стала знаменитою тим, що на ній затопило 50 автомобілів водно-піщаної сумішшю з труби, що розірвалася.

Більше того, за даними експертів, в середньому 60% всіх підземних комунікацій у  країні віджили своє, але їх продовжують  експлуатувати. 11 червня 2011року Верховна рада прийняла закон про реформу житлово-комунального господарства, виділивши на це 23 млрд грн, які держбюджет протягом п'яти років інвестуватиме в галузь, яку розмиває водою.

Однак проблеми зі старим житловим фондом і старими  комунікаціями роблять українські міста вже зараз потенційно небезпечними для життя. "Мені страшно за (можливі  комунальні) наслідки осені-зими (традиційно найбільш аварійного сезону) 2009-2010", - зізнається заступник голови Комітету ВР з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики нардеп Олександр  Попов.

Фахівці Державної  житлово-комунальної інспекції зазначають, що третина водопровідних мереж  столиці вичерпали термін експлуатації, а кожен п'ятий кілометр цих труб потрібно терміново міняти. Крім того, не пригодні для роботи майже 900 км. київських каналізацій, тобто третина. Не дивно, що в 2010 році комунальники ліквідували майже 15 тисяч аварій, що на 2 тисяч більше, ніж було роком раніше.

За словами  Попова, найбільш критично справи йдуть  у Дніпропетровській та Луганській областях, у західних регіонах і  в Криму. Прорвати, кажуть фахівці, може в будь-який момент і в будь-якому  місці. Можуть почати валиться будинки, як це сталося, наприклад, в Одесі  по вулиці Приморській, 22, у травні 2011 року. НП сталася через підтоплення фундаменту триповерхового будинку. В результаті будівля повністю лишилась семи квартир.

У звіті ТСК  Ради з розслідування зловживань столичної влади повідомляється, що Київ на порозі техногенної катастрофи, яка зачепить пів-України. До такого фіналу може призвести аварія на Бортницькій  станції аерації - єдиної очисної  системи стічних каналізаційних вод міста.

За даними Міністерства ЖКГ, всі три блоки  очищення вод зношені в середньому на 90%. Прорив дамб станції може призвести  до повного затоплення прилеглої  території площею приблизно 2 тисяч  га. Розташовані нижче за течією Дніпра міста, серед яких такі великі, як Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ  і Запоріжжя, отримають питну  воду зі столичними фекаліями.

5. ПОЖЕЖІ

Неможливо однозначно стверджувати, коли ж людина приборкала вогонь, але це колись сталося і  було знаменною віхою в розвитку людства. Приборкавши вогонь, людина істотно змінила своє життя, створила певний комфорт. Проте разом з прирученим вогнем з'явилась і страшна небезпека — пожежа. Довгий час пожежі не обліковувалися. Скільки їх сталося за історію людської цивілізації, якої шкоди завдав вогонь людині — невідомо. Відомо лише, що на території Російської імперії у другій половині XIX ст. за рік траплялося близько 40 тис. пожеж, які завдавали збитків на суму близько 500 млн золотих рублів. Щорічно жертвами вогню ставали в середньому тисяча осіб (при тодішній чисельності населення 75 млн осіб). Наприкінці 90-х років XX ст. в Україні з чисельністю населення 50,5 млн осіб середньорічна кількість пожеж сягала 50 тис. на рік. У пожежах загинуло близько 2,5 тис. осіб, травмовано — понад 2 тис. осіб. Плата за вогонь з року в рік зростає.

Кожного року на Землі виникає до 6 млн пожеж (тобто кожні 6 секунд десь щось горить) Середньостатистична тривалість пожежі — близько однієї години, тобто  одночасно у світі палає 500-600 пожеж  При цьому щорічно на пожежах  гине близько 60 тис осіб, опіки І  травми отримують понад 6 млн осіб Незважаючи на те що чисельність населення  в Україні не перевищує 1 % населення  планети, щорічна загибель від пожеж  в Україні сягає 4 % загальної кількості  загиблих на пожежах у світі Принагідне зауважимо незважаючи на те що кількість  пожеж у перерахунку на 10 тис  населення значно менша, ніж у  провідних країнах світу, показник загибелі людей на 1 млн перевищує  показники цих же країн у 2-8 разів

В Україні  щорічні економічні втрати від вогню  сягають 100 млн грн зі сталою тенденцією до збільшення.

За оцінками фахівців, пожежі — одна з найсерйозніших причин витрачання ресурсів, матеріальних цінностей і людського потенціалу України, а пожежна небезпека  техносфери досягла загрозливих  розмірів і стала в один ряд  з іншими національними проблемами.

Домінуючою  причиною пожеж у 41 % випадків є необережне поводження з вогнем на виробництві  і в побуті, і саме з цієї причини  у вогні гине 57 % людей.

Щодоби підрозділи пожежної охорони виїжджають за сигналом тривоги 576 разів, беруть безпосередню участь у гасінні 116 пожеж У середньому щодня у пожежах в Україні  гине 6 осіб, отримують травми 4 особи, вогнем знищується 34 будівлі І 4 одиниці  автотракторної техніки Щоденні  економічні витрати сягають 700 тис  грн.

5.1 Масштабна пожежа у Луганську

Тут загорівся  гафротарний комбінат. Вогонь виник  в одному з цехів. На момент загорання  в приміщенні було близько сотні  працівників. Усіх терміново евакуювали. Постраждали лише 2 співробітників. Вони отруїлись чадним газом і  зараз у лікарні. Впоратись з  пожежею рятувальникам дуже складно, адже всі будівлі дуже компактно  стоять. До того ж підприємство займалось  паперово-целюлозним виробництвом, а  значить на складах купи легкозаймистої продукції.

Висновки

Техногенні  катастрофи виникають в результаті діяльності людини та характеризуються територіальними, екологічними та економічними масштабами. Серед потенційно небезпечних  об`єктів техногенних катастроф  особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО), вибухо-пожежонебезпечні об`єкти, хімічно-небезпечні виробництва, гідродинамічно-небезпечні об`єкти.

 Існує декілька можливих  підходів, застосування яких необхідне  для розробки цих нових методик,  включаючи застосування методу  моніторингу та методу формування  родових характеристичних значень  для ідентифікованих прототипів  ділянок місцевості. Однак, найбільш  перспективним підходом на сьогоднішній  день є підхід, який в якості  стартової позиції застосовує  аналіз екологічних ризиків у  відношенні до негативних впливів  на рецептори, що аналізуються (в нашому випадку - біорізноманіття). Основним відмінним фактором  методологій оцінки виливу на  довкілля на основі аналізу  ризиків, а також багатьох інших  сучасних методологій є те, що  вони визнають, що антропогенна  діяльність у більшості своїх  проявів на сьогоднішній день  несе потенціал згубного впливу  на природне середовище. Методологія  починається з ідентифікації  трьох елементів проблеми управління  впливом на довкілля: джерела,  шляху проходження і рецептора  (об'єкта впливу).

 Основні підходи до  оцінки загроз антропогенних  катастроф використовуються наступні: датський підхід до оцінки  пріоритетності впливу загроз  антропогенної діяльності на  навколишнє природне середовище, системний підхід до прогнозу  і оцінки впливів на навколишнє  природне середовище. Виходячи з  цього, актуальною задачею стає  розробка системи оцінки і  ранжирування загроз, а також  їх гранично-припустимих рівнів  для біорізноманіття. Розробка  цієї системи повинна виконуватись  з урахуванням вимог Конвенції  про збереження біорізноманіття,  інших природоохоронних конвенцій  і угод та найкращого міжнародного  практичного досвіду.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
2. Выработка приоритетов: новый подход к сохранению биоразнообразия в Крыму. Результаты программы "Оценка необходимости сохранения биоразпообразия в Крыму", осуществленной при содействии Программы поддержки биоразнообразия ВЗР. - Вашингтон, США: В5Р, 1999. -258 с.
3. Голубець М.А. Екологічний потенціал наземних екосистем.ж - Львів: Поллі, 2001. - 152 с.
4. Голубець М.А. Екосистемологія. - Львів, 2000. - 316 с.
5. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993. - 224 с.
6. Данилишин Б.М., Дорогунцов СІ., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - Київ: РВ1ІС України, 1999.-716 с.
7. Дончева А.В. Ландшафт в зоне воздействия промышленности. - М.: Лесн. пром-сть, 1978. - 96 с
8. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 238 с.
9. Емельянов И.Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. - Киев, 1999. - 168с.
10. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
11. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.
12. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіття України. / відповід. Ред. О.В.Дудкін. – К.: Хіміджест, 2003. – 400 с.
13. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.