Наслідки забруднення навколишнього середовища

 

 

Реферат

 

З дисципліни безпека життєдіяльності  людини

на тему

 

«Наслідки забруднення навколишнього середовища»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки групи 22-ТК

Скиби Олени

КИЇВ-2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………………………………………………..3

1. Екологічна криза. Причини її виникнення………………………………………………………………………3

2. Головні джерела забруднення  навколишнього середовища…………………………………………5

3. Наслідки забруднення  навколишнього середовища………………………………………………………7

Висновок………………………………………………………………………………………………………………………………….9

Використана література……………………………………………………………………………………………………......9

Додатки……………………………………………………………………………………………………………………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

За оцінкою Всесвітньої  організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомих хімічних сполук практично використовується до 500 тис. сполук; із них біля 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.

До кінця XX ст. забруднення  навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів  промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру  і поставило людство на грань  екологічної катастрофи.

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових  і підземних вод у цілих  регіонах, поверхневого стоку, структури  ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

Унаслідок господарської  діяльності людини у природному середовищі нагромаджуються не властиві йому речовини. Серед них тверді відходи (сміття) та хімічні сполуки, які призводять до забруднення довкілля. Забрудненою  може бути невелика територія, зазвичай навколо промислового підприємства або населеного пункту. Якщо ж забруднення  охоплює всю планету і виявляється  у будь-якій точці Землі навіть на значній відстані від джерела  забруднення, то говорять про глобальне забруднення.

1. Екологічна криза. Причини її виникнення

В історичному плані виділяють  декілька етапів зміни біосфери людством, які увінчались екологічними кризами  та революціями, а саме:

• вплив людства на біосферу як звичайного біологічного виду;
• надінтенсивне полювання без змін екосистем у період становлення людства;
• зміни екосистем внаслідок процесів, що відбуваються природнім шляхом: випасання, посилення росту трав шляхом випалювання тощо;
• інтенсифікація впливу на природу шляхом розорювання ґрунтів та вирубування лісів;
• глобальні зміни всіх екологічних компонентів біосфери в цілому.

Вплив людини на біосферу зводиться  до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної  поверхні (розорювання степів, вирубування  лісів, меліорація, створення штучних  водойм та інші зміни режиму  поверхневих вод тощо),

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин,  які її складають (добування  корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу  та водойми),

3) зміна енергетичного,  зокрема теплового, балансу окремих  регіонів земної кулі і всієї  планети,

4) зміни, які вносяться  у біоту (сукупність живих організмів) внаслідок знищення деяких видів,  руйнування їх природних місць  існування, створення нових порід  тварин та сортів рослин, переміщення  їх на нові місця існування  тощо.

Під забрудненням навколишнього  середовища розуміють надходження  в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.

Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):

• атмосфера,
• вода,
• ґрунт.

Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є  складові біогеоценозу:

• рослини,
• тварини,
• гриби,
• мікроорганізми.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:

• інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші);
• параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);
• біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
• стадіально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

За даними Міністерства природних  ресурсів і екології, у нашій країні щороку утворюється майже 2 млрд т  різних відходів, 2/3 з яких розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогосподарської  сировини дає щороку 450 мли т відходів. Зростання населення і масштабів  виробництва спричинило виникнення регіональних екологічних проблем.

Головними причинами екологічної напруги  стали:

• широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас, Львівсько-Волинський басейн, Прикарпаття);
• спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми;
• катастрофа на Чорнобильській АЕС і необмежене нарощування в минулі десятиріччя потужностей атомної енергетики;
• необґрунтоване осушення заболочених і перезволожених територій на Поліссі;
• надмірна концентрація виробництва у містах, особливо великих;
• відставання темпів лісовідновлення від вирубки лісів па Поліссі і в Карпатах;
• масове проведення зрошувальних меліорацій у Причорномор'ї, що призвело до процесів засолення, зменшення родючості ґрунтів і виснаження водних ресурсів.

Однією з найважливіших  нині є проблема охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, диоксиду сірки, пилу, різних оксидів та радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в промислових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забруднення внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім промислові та комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води зумовлює її дефіцит. У зв'язку з цим проблема забезпечення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших природоохоронних об'єктів належать Дунай, Тиса, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Чорне й Азовське моря.

Складовою проблеми охорони  навколишнього середовища є охорона земельних ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення мас раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особливу роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства відіграє рекультивація відпрацьованих кар'єрів і золовідвалів.

Першочерговою є охорона рослинного світу, особливо лісів. Значення лісу для життя і діяльності людини важко переоцінити, тому найважливішим завданням є регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів. З цією метою здійснюються заходи лісовідновлення. Для збереження видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатський, Шацький та ін.).

Проблема охорони тваринного світу зумовлена зниженням запасів цінних видів риби, хутрових звірів, диких тварин, які не завдають шкоди людині. В зв'язку з цим на відповідні органи покладено обов'язки контролю і регулювання правил мисливства та рибальства. Ухвалено відповідні рішення законодавчих органів.

Зростання масштабів видобутку  мінеральних ресурсів висуває проблему охорони надр. Слід передбачити раціональне використання надр і зменшення втрат корисних компонентів при видобутку і переробці. Для цього потрібно впроваджувати комплексне використання мінеральної сировини, широко застосовувати сучасні ефективні технології видобутку і переробки бідних руд, утилізацію відходів.

Загострення цих проблем  робить необхідним розв'язання проблеми дальшого співіснування людини й  природи на основі раціонального  використання природних ресурсів. Під  раціональним природокористуванням розуміють  таку його форму, коли воно дозволяє передбачити  результатні наслідки функціонування системи «людина-природа». Його рівень визначається ефективністю використання природних ресурсів і станом навколишнього середовища. Воно вимагає якнайміцнішого зв'язку між НТП і реалізацією заходів, спрямованих на мінімізацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище і природоохоронної активізації виробничої діяльності.

Основними джерелами забруднення природних  вод є:

• Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів (забруднювачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове походження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.
• Міські стічні води, що включають переважно побутові стоки, які містять фекалії, детергенти (поверхнево-активні речовини), мікроорганізми, у тому числі патогенні.
• Промислові стічні води, що утворюються у самих різноманітних галузях виробництва, серед яких найбільш активно споживає воду чорна металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості. При технологічних процесах утворюються такі основні види стічних вод, а саме:

− реакційні води, що утворюються  у процесі реакцій з виділенням води, забруднені як вихідними речовинами, так і продуктами реакцій,

− води, що містяться у  сировині та вихідних продуктах (вільна або зв'язана вода),

− промивні води після миття  сировини, продуктів, тари, обладнання, маточні водні розчини,

− водні екстрагенти та адсорбенти,

− охолоджені води, що не контактують  з технологічними продуктами, а використовуються у системах зворотного водопостачання,

− побутові води їдалень, душових, туалетів, пралень тощо,

− атмосферні опади, що стікають з території промислових підприємств.

За останні декілька десятків років ґрунтові води стали одним  із найважливіших ресурсів. Вони є  джерелом значної кількості питної води, яка використовується у побуті, а також іде на зрошення. Звичайно, ґрунтові води раніше володіли достатньо  високими якостями і без очищення задовольняли вимоги до питної води, але  випадки забруднення високоякісних  ґрунтових вод отруйними речовинами стають все більш частими.

2. Головні джерела забруднення  навколишнього середовища

Штучне (антропогенне) забруднення  атмосфери відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні джерела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило- або газоподібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

За агрегатним станом усі  забруднювальні речовини поділяють  на тверді, рідкі та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90 % загальної маси речовин, що надходять  в атмосферу.

Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за середньо-планетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля у атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

Серйозної шкоди навколишньому  середовищу завдає хімічна промисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.

Значним джерелом забруднення  довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

Повітря забруднюють практично  всі види сучасного транспорту, кількість  якого постійно збільшується у всьому світі . Майже всі складові вихлопних  газів автомобілів шкідливі для  людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

Найбільшу загрозу для  людства становить забруднення  атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в 1945 р. після  вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків на японські міста Хіросіму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

Живі істоти певною мірою  пристосувалися до неї, хоч шкідливість  її для них є очевидною.

Джерела викидів в атмосферу  можна розглянути в додатках у таблиці 1, а кількість щорічних викидів в атмосферу в таблиці 2.

Головними джерелами забруднення і забруднюючими  речовинами ґрунтових вод вважають:

• неправильно розташовані звалища та інші сховища отруйних речовин;
• підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку становлять втрати бензину на АЗС);
• пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;
• сіль, якою посипають тротуари і вулиці під час ожеледі;
• мазут на дорогах для зв'язування пилу;
• надлишки стічних вод та каналізаційного мулу.

Таким чином, забруднення водних екосистем  є більшою небезпекою, ніж забруднення  атмосфери з наступних причин:

• процеси регенерації або самоочищення протікають у водному середовищі набагато повільніше, ніж у повітряному;
• джерела забруднення водойм більш різноманітні;
• природні процеси, які відбуваються у водному середовищі і піддаються впливу забруднень, більш чутливі самі по собі й мають більше значення для забезпечення життя на Землі, ніж атмосферні.

Найважливішим наслідком забруднення води є  те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричинюють зниження її якості.

Якість  води - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які обумовлюють придатність води для використання у промисловому виробництві, побуті тощо.

Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси  його басейну становлять 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км3.

Встановлено, що стан водних ресурсів для 44 % з числа басейнових річок Дніпровської системи є  катастрофічним. Якість води у більшості  річок класифікується як забруднена і брудна за хімічними та бактеріальними показниками. Перевищення граничне допустимих концентрацій забруднювальних  речовин у водних об'єктах спостерігається  практично на всій території Дніпровської системи, в багатьох з них стан екологічних систем визначають як початок  екологічного регресу.

Дуже забруднені також  басейни річок Західного Бугу, Приазов'я, Сіверського Дінця. Середньорічний вміст забруднювальних речовин  у воді цих річок значно перевищує  граничне допустимий рівень (ГДК), а  за деякими інгредієнтами сягає 10 ГДК і більше.

Зростає також вплив інтенсивної  господарської діяльності людини на підземні води. Найбільші порушення  в гідро-геохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинених районах Дніпропетровської та Запорізької  областей з високим рівнем розвитку промисловості та великою густотою населення. Головними джерелами  забруднення є накопичувачі промислових  та побутових рідких і твердих  відходів, мінералізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фермах. З накопичувачів у підземні води потрапляють розчини різних солей, нафтопродукти, ароматичні речовини та ін.

Найбільшими забруднювачами вод України є (% від  всього обсягу зливу в ріки):

• електроенергетика 43%;
• комунальне господарство 19,5%;
• сільське господарство 16,6%;
• чорна металургія 9%;
• хімія і нафтохімія 3%;
• інші 8,9%.

В цілому в Україні існує 193 стабільних осередки забруднення підземних вод. Найбільші з них у районах:

• Дніпропетровська Дніпродзержинська стічними водами об'єктів хімічної і металургійної промисловості;
• Новомосковська Павлограда шахтними водами та стоками тваринницьких комплексів;
• Кривого Рогу шахтними водами та стічними водами металургійних заводів;
• Житомира Рівного стічними водами підприємств хімічної і легкої промисловості та господарсько-побутовими.

3. Наслідки забруднення  навколишнього середовища

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ПОВІТРЯ. Атмосфера має здатність до самоочищення. Концентрація забруднювальних речовин через розпорошення їх у повітрі, осідання твердих часточок під впливом сили гравітації, випадання різних домішок з опадами (дощ інтенсивністю 1 мм/год за 45 хв вимиває з повітря 28 % часточок пилу діаметром 10 мкм). Проте від величезної кількості забруднювальних речовин, що надходять в атмосферу сьогодні, вона не встигає самоочищуватись.

Основними джерелами забруднення  повітря є промислові підприємства (заводи, фабрики, теплові електростанції) і транспорт. Спалюючи паливо або  виробляючи продукцію, вони викидають  в атмосферу пил, сажу, різні хімічні  сполуки. Забруднене повітря стає загрозою для всього живого. Воно  подразнює очі, ніс та горло людини, викликає отруєння, вбиває рослини. Забруднене повітря охоплює великі райони і безперешкодно надходить у різні країни, залежно від напрямку вітрів.

Наслідками  забруднення атмосферного повітря  стали такі глобальні проблеми, як:

• потепління клімату (парниковий ефект);
• випадання кислотних дощів;
• утворення озонових дір;
• Утворення смогу тощо.

 

Про глобальне потепління клімату нині часто йдеться на сторінках газет і в теленовинах. Викликане воно збільшенням кількості вуглекислого газу і пилу в атмосфері. Забруднене повітря перешкоджає випромінюванню тепла від Землі назад у космічний простір. Тепло нагромаджується і викликає порушення звичних кліматичних умов. Підвищення температури повітря на Землі навіть на 1 ⁰С,  призведе до танення криги в Арктиці і Антарктиці. Невдовзі підвищиться рівень Світового океану. Внаслідок підняття рівня води в ньому навіть на 1 м будуть затоплені густонаселені прибережні низовини материків, а мільйони людей – позбавлені своїх місць проживання. Через потепління клімату почастішали стихійні лиха: урагани, смерчі, зливи, повені.

У забрудненому повітрі з’явився новий вид атмосферних опадів – кислотні дощі. Вони виникають внаслідок сполучення з атмосферною вологою хімічних речовин, що викидаються з труб заводів і ТЕС. Кислотні дощі спричиняють захворювання людей, всихання лісів, отруєння води озер і ставків, унаслідок чого в них гине риба. З цієї причини, наприклад, за останні 50 років зникла форель з численних озер Норвегії і Швеції.

Гази, що потрапляють у  повітря, руйнують озоновий шар стратосфери. В результаті виникають озонові діри. Найбільша з них виявлена над Антарктидою. Зменшення концентрації озону призводить до збільшення кількості згубного для всього живого ультрафіолетового випромінювання, яке надходить на Землю.

Щоб запобігти забрудненню  повітря і екологічним проблемам, що з цим пов’язані, необхідно  встановлювати очисні споруди на промислових підприємствах, які  б зменшили викиди хімічних речовин.

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ҐРУНТІВ. Практично всі забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря, згодом опиняються у ґрунтах. Крім того, ґрунти забруднюються і при надмірному внесенні в них отрутохімікатів та мінеральних добрив. Самоочищення землі відбувається дуже повільно, тому отруйні хімічні речовини нагромаджуються там. Їх поглинають рослини, вживання яких викликає захворювання людей і тварин. Щоб запобігти забрудненню ґрунтів, мінеральні добрива потрібно вносити дуже обережно, у науково обґрунтованій кількості.

У ґрунтах накопичуються  метали, наприклад, залізо, ртуть, свинець, мідь тощо. Ртуть потрапляє у ґрунт з пестицидами та промисловими відходами. Сумарні неконтрольовані викиди ртуті складають 4-5 тис. т щороку, а з кожної тонни добутого свинцю до 25 кг розсіюється у довкіллі. Значні кількості свинцю викидаються у атмосфері з вихлопними газами автомобілів. У кінцевому результаті сполуки свинцю з опадами потрапляють у ґрунти і водойми. У промислових районах вміст свинцю у ґрунтах у 25-27 разів вищий, ніж у сільськогосподарських. Техногенне надходження в довкілля міді і цинку щорічно складає 35 та 27 кг/км2 відповідно. Підвищений вміст цих металів у ґрунтах веде до уповільненого росту рослин та зниження врожайності.

Значна кількість відходів утворюється при видобуванні  та збагаченні корисних копалин. При  видобутку кам'яного вугілля пуста  порода зберігається у териконах, загальне число яких більше 2000, з них більше 700 палаючих, які активно забруднюють атмосферу. Під териконами знаходиться більше десяти тисяч гектарів родючих земель.

На кожну тонну виробленого  калійного добрива припадає 3-4 т  галітових відходів. У місцях видобутку  калійних руд накопичились сотні  мільйонів тонн таких відходів, що містять в основному хлорид натрію.

На зрошуваних ґрунтах  може виникнути небезпека засолення  ґрунтів внаслідок неправильного  поливу. Засолення - збільшення солоності  ґрунту до рівня, що згубний для рослин, що відбувається внаслідок активного  випаровування і транспірації поливних вод з паралельним накопиченням у ґрунті солей, які залишаються  у ґрунтовому розчині. Тому зрошення вважають однією з форм спустошення.

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ВОДИ. Основними джерелами забруднення води є промислові підприємства, які скидають у річки і водойми неочищені стоки. Вода забруднюється також змитими з полів мінеральними добривами та отрутохімікатами. До них додаються побутові стоки. Забруднена вода стає непридатною для пиття, купання та поливу рослин. Небезпечно забрудненими є багато річок та озер на різних материках. “Стічними канавами” Європи називають річки Рейн і Дунай. До них можна віднести й наш Дніпро.

Забруднену воду річки  несуть у моря й океани. Там додається  ще й забруднення нафтою внаслідок  аварій трубопроводів і танкерів, що її транспортують. Нафта утворює  на поверхні води нафтову плівку, яка  перешкоджає надходженню кисню, а тому небезпечна для всього живого. Нині значна частина поверхні Світового  океану вкрита нафтовими плямами  і перетворена на безжиттєву пустелю. Сильно забруднені Північне і Балтійське моря, Мексиканська і Перська затоки.

Основними заходами боротьби із забрудненням води є очищення стоків, що надходять у водойми. Велике значення має запровадження сучасних безстічних технологій у промисловому виробництві.

Проблема Чорного  моря. Інтенсивна господарська діяльність у басейні Чорного моря призвела до виникнення складних екологічних проблем. Це, насамперед, синдром морської евтрофікції, пов'язаний з інтенсивним надходженням з річковим стоком біогенних елементів, що спричинило масове "цвітіння" водоростей, зменшення вмісту розчиненого кисню, загибель бентосних організмів. Постійним явищем стали "червоні припливи" в прибережних водах.

Значним стало забруднення  акваторії Чорного моря шкідливими речовинами, особливо нафтопродуктами. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС відбулося забруднення вод Чорного моря радіонуклідами. Хімічне та інші види забруднення негативно позначилися на його біоті, що призвело до зменшення запасів промислових риб, а їхню екологічну нішу зайняла медуза аурелія. Значна кількість поживи та відсутність конкурентів надало їй можливість швидко збільшити чисельність популяції. Навесні 1988 р. в районі узбережжя Чорного моря поширився чужоморець, активний хижак гребінник мнеміопсис, занесений з баластними водами з портів атлантичного узбережжя. СІЛА. Він живиться дрібними рачками, личинками та ікрою риб. З його появою кількість фіто і зоопланктону зменшилася в 10—20 разів, що значно підірвало кормову базу риб. Так, у 1989 р. вилови ставриди зменшилися з 115 до 3 тис. т, значно зменшився вилов хамси тощо. Останніми роками в Чорному морі спостерігається негативна тенденція підвищення межі сірководневої зони, яка за останні три десятиріччя піднялася в середньому на 40 м, що може дуже негативно позначитися на усій екосистемі Чорного моря.