Наукові умови виникнення теорії державної служби

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ  ОЛЕСЯ  ГОНЧАРА

ЦЕНТР  ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ  ОСВІТИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МОДУЛЬНА  РОБОТА

з  навчальної  дисципліни

« Державна  служба » 

на тему:

« Наукові умови виникнення  теорії  державної служби » 
 
 
 
 
 
 

Виконавець:

слухачка  групи

ЦДС – 10 мез                                                                                Нікищенко  О.А.                                                                           
 

Перевірив

доцент                                                                                          Прокопенко  Л.Л.  
 
 
 
 
 
 
 

 Дніпропетровськ  - 2011

ПЛАН

Вступ.

1. Теорія  державної  служби.
1. Філософські  засади  теорії  державної  служби.
2. Понятійний  апарат  теорії  державної  служби.
3. Концептуальні  ідеї  теорії  державної  служби.
4. Теоретична  модель  державної  служби.
5. Методи  державної  служби.

Висновок.

ВСТУП. 

    Державна  служба  як  юридична  наука  включає  в  себе  систему  знань  про  порядок  організації  й функціонування  всієї системи державних органів та  органів місцевого самоврядування.

    В  основу  побудови  наукової  теорії  державної  служби  покладено  три  взаємопов’язаних  та  взаємообумовлених  аспекти:

• по-перше, онтологічний, який  розкриває  генезис, суть, місце  та  роль  окремих  закономірностей  розвитку  державної  служби, сприяє  виявленню  об’єктивних  факторів, які  визначають  її  функціонування; 
• по-друге, гносеологічний, пов’язаний  з  аналізом  принципів, мовою, логікою  і  структурою  їх  адекватної  інтерпретації;
• по-третє, методологічний, який  показує  логіку  і  послідовність  перетворення  теоретичних  ідей  на  практику  управлінської  діяльності.

1. Теорія  державної   служби. 

       Теорія  державної  служби  об’єднує  такі  елементи:

1. Філософські  засади.
2. Понятійний  апарат.
3. Концептуальні  ідеї.
4. Теоретичну  модель  державної  служби.
5. Методи  державної  служби.

1. Філософські  засади  теорії  державної  служби.

      Філософські  засади  теорії  державної  служби є важливим  структурним елементом методології науки; вони  визначають  об’єкт, суб’єкт, предмет і завдання  державної служби, її  рівні, межі  поширення, суть  основних  протиріч, зв’язків  та  основних  дефініцій.

    Об’єктом  державної  служби  є сукупність  державно-службових відносин, що  виникають між складовими  державного  апарату.

    В  теорії  адміністративного  права  державно-службові  відносини  поділяються  на:

• відносини  адміністративно-правового  характеру, які  виникають  в  процесі  організації  державної  служби  (підготовка, підбір, розстановка  кадрів, проведення  оцінки  державних  службовців, просування  по  службі, заміщення  посад  тощо);
• трудові  відносини, які  формуються  в  процесі  діяльності  службовця  всередині  державного  органу, в  процесі  організації  робочого  часу  і  відпочинку, дисципліни  та  оплати  праці.

    З  позицій  публічного  і  приватного  права  державно-службові  відносини  можна  поділити  на:

• публічно-правові  відносини, які  охоплюють  державу, її  органи  та  державних службовців;
• приватноправові  відносини, що  поширюються  на  службовця, укладає  угоду  з  керівником  державного  органу  влади.   

    Предметом  дослідження  державної  служби  є механізм  практичного здійснення  завдань і функцій  державним  апаратом, який, з  одного  боку, виконує  функції, що  випливають  із  самого  призначення  держави, а  з  іншого-обслуговує  суспільство, забезпечує  права  і  свободи  громадян.

    Метою  вивчення  державної  служби  в межах окремої науки  є  упорядкування  та  підвищення  ефективності  процесів  формування  і  реалізації  державної  влади  та  державного  управління, а  також  підвищення  відповідальності  за  виконання  повноважень, закріплених  за  державною  посадою  із  соціально-економічними  гарантіями  державної  служби.

    Завданням  державної  служби  є:

1. Досягнення  загального  консенсусу  в  суспільстві  щодо  загальнолюдських  цінностей  та  пріоритетів  державної  політики, яка  має  спрямуватися  передусім  на  досягнення  добробуту  населення  та  забезпечення  прав  людини.
2. Здійснення  принципу  розподілу  влади, створення  системи  противаг, які  спонукають  політиків  до  пошуку  компромісів.
3. Визначення  статусу  політичних  діячів  та  державних  службовців. Політичні  діячі  визначають  державну  політику, а  державні  службовці, діючи  відповідно  до  загальних  інтересів  суспільства, мають  служити  не  окремим  політичним  силам, а  всьому  народу.
4. Побудова  органів  правління  відповідно  до  функцій  держави.
5. Ефективне  здійснення  контрольної  функції  держави.
6. Конкурсний  відбір  державних  службовців, який  будується  лише  на  професійних  засадах.
7. Дотримання  основних  прав, обов’язків  державних  службовців  та  обмежень, пов’язаних  із  проходженням  державної служби.
8. Технічне  оснащення  державної  служби  та  стимулювання  праці  державних  службовців.

    Головне  завдання  державної  служби  полягає  в  ефективному  забезпеченні  комплексної  взаємопов’язаної  діяльності, спрямованої  на  вироблення  і  втілення  в  життя  державної  політики  та  управлінських  рішень, здійснення  регулятивних  та  обслуговуючих  функцій  в  інтересах  всього  суспільства  або  його  окремих  сегментів.

    Межі  поширення  державної  служби  розглядають відносно  практичної  і професійної  участі  у  здійсненні  цілей  та  функцій  держави  через  виконання  обов’язків  і  повноважень  на  посаді, визначеній  у  конкретному  державному  органі.

    Посади, які  відрізняються  політичним  характером, відповідним  порядком  заміщення, визначеним  особливим  правовим  статусом, називають  верхньою  межею  державної  служби.

    Допоміжні, обслуговуючі, організаційно-технічні  види  діяльності  в  органах  державної  служби, що  регулюються  трудовим  законодавством, називаються  нижньою  межею  державної  служби.

    Відповідно  до  конституційного  принципу  поділу  державної  влади  державну  службу  поділяють  на  службу  в  органах  представницької, виконавчої  та  судової  влади.

    Рівнями  проходження  державної  служби  є:

• макроекономічний – це  рівень  проходження державної служби  в центральних органах державної виконавчої  влади;
• макроструктур ний – це  рівень  проходження  державної  служби  в  державних  органах, які  мають  галузеву  специфіку;
• мезоекономічний – це  рівень  проходження  державної  служби  в  регіональних  органах  виконавчої  та  представницької  влади  та  органах  місцевого  самоврядування;
• локальний  рівень – це  рівень  проходження  державної  служби  в  державних  установах  та  організаціях.

   1.2 Понятійний  апарат  теорії  державної  служби.

    Наступним  рівнем  теорії  державної  служби  є  понятійний  апарат, який  формується  шляхом  розумової абстракції  елементів соціального буття.

    Понятійний  апарат  державної  служби  формується  на  основі  Закону  України  “Про  державну  службу”, який  вперше  визначив  і  законодавчо  закріпив  поняття  “державна  служба”  та  інші  поняття: “посада”, “посадова  особа”, “принципи  державної  служби”, “етика  поведінки  державного  службовця”, “правовий  статус  державного  службовця”  тощо.

    Розширення  понятійного  апарату  відбувається  за  рахунок:

• формування  кадрового  забезпечення  державної  служби, що  створює  такі  поняття, як: кадровий  резерв, кадрова  номенклатура, конкурсний  відбір, підвищення  кваліфікації, атестація;
• проведення  адміністративної  реформи  загалом  та  реформування  державної  служби  зокрема, які  повинні  забезпечити: оптимізацію  управління  державною  службою; забезпечення  об’єктивності, конкурсності, прозорості  під  час  прийняття  на  державну  службу  та  її  проходження; удосконалення  адміністративної  культури  державних  службовців, посилення  до  них  суспільної  довіри; посилення  мотивації  та  стимулювання  праці, заохочення  державних  службовців  та  їх  соціальної  захищеності; підвищення  юридичної  відповідальності  державних  службовців;
• інтеграції  України  у  світове  господарство, що  дає  змогу  запозичити  в  понятійний  апарат  нові  дефініції  з  практики  функціонування  державної  служби  у  розвинених  країнах  світу  і  впроваджувати  його  елементи  у  вітчизняну  систем  державно-службових  відносин  (самоменеджмент, менеджеризація, маркетизація  та  ін.).   

1.3 Концептуальні   ідеї  теорії  державної   служби.

    Третім  структурним  елементом  теорії  державної  служби  є  концептуальні  ідеї – поняття, які становлять  суттєву частину базових положень  теорії  і представлені  основними ідеями  чи  системою  доказів.

    Основними  концептуальними  ідеями  розвитку  державної  служби  в  Україні  є  такі  твердження.

1. Державна  служба-це  сфера  цілеспрямованої  людської  діяльності, спосіб  організаційно-управлінського  впливу.
2. В  основу  державної  служби  закладено  соціальну  базу, оскільки  вона  покликана  задовольняти  інтереси  всього  суспільства.
3. Основними  функціями  державної  служби  є:
• управління, яке  реалізується  через  планування, прогнозування, програмування, підготовку  і  прийняття  рішень, реалізацію  їх  виконання, координацію, інформування,  контроль, стимулювання, мотивацію;
• організація  життя  та  діяльності  громадян  через  систему  комунікаційних  зв’язків;
• надання  державних  соціальних  послуг  (система  правового  захисту, національної  безпеки, освіти, розвитку  сфери  фундаментальних  досліджень  тощо);
• регулювання  правовідносин  між  громадянським  суспільством  та  державними  органами  влади, між  особою, громадянином  і  державою.
4. Основними  принципами  державної  служби  є: служіння  народові  України; демократизм  і  законність; гуманізм  і  соціальна  справедливість, пріоритет  прав  людини; персональна  відповідальність  за  виконання  службових  обов’язків  і  дисципліну; дотримання  прав  та  інтересів  органів  місцевого  самоврядування; дотримання  прав  та  інтересів  підприємств, установ, організацій, об’єднань  громадян  (стаття  3  Закону  України  “Про  державну  службу”). 
5. Основними  цілями  розвитку  державної  служби  є:
• охорона  інтересів  суспільства, прав  та  свобод  громадян;
• досягнення  цілісності  держави;
• забезпечення  ефективної  діяльності органів державної влади за  рахунок впровадження  прогресивних  управлінських технологій;
• демократизація  державного  апарату;
• формування  якісного  кадрового  забезпечення  державної  служби.

    Для  функціонального  механізму  державної  служби  характерний  процесуальний  аспект, тобто  реалізація  не  тільки  функцій  держави, а  й  професійна  діяльність  працівників  державних  органів  влади  щодо  виконання  функцій, закріплених  за  посадою, а  також  функціонування  органів  державної  влади  в  межах своєї компетенції.

    Розвиток  понятійного  апарату  і  концептуальних  ідей  створює  базу  для  виявлення  певних  закономірностей  розвитку  державної  служби  і  на  цій  основі  дає  змогу  створити  теоретичну  модель  державної  служби, яка  є четвертим структурним компонентом теорії  державної служби.

    1.4 Теоретична  модель  державної  служби.

    Побудова  і  вивчення  теоретичної  моделі  державної  служби, четвертого  структурного  елементу  теорії  державної служби, повинні забезпечити:

• відображення  най суттєвих  зв’язків  і  залежності  між  структурними  елементами  державної  служби;
• презентування  інституту  державної  служби  абстрактно  у  певній  організаційній  формі;
• екстраполювання  розвитку  державної  служби, тобто  отримання  нової  інформації  про  майбутній  її  розвиток  через  розробку  стратегії  розвитку  державної  служби.

    Сьогодні  в  розвинених  країнах  світу  домінує  закрита  та  відкрита  моделі  організації  адміністрацій. Перша  найчіткіше  прослідковується в Японії  та  Франції і характеризується  обмеженим доступом  до  державної служби. Відкрита  система найкраще  виражена  в США і характеризується  широким доступом  до  державної служби  і спрощеним механізмом її  проходження.

    1.5 Методи  державної  служби.

    П’ятим  елементом  теорії  державної  служби  є  методи, що  в перекладі з грецької  означає шляхи дослідження, механізми досягнення  будь-якої  цілі  чи  вирішення завдання. Основними ознаками  методів функціонування  державної служби  повинні  бути: офіційність, встановлений  порядок, різноманітність, пристосованість  до  управлінської  ситуації, реальність, гнучкість.

    Методи  державної  служби  поділяються  на:

1. Методи  вивчення  закономірностей  розвитку  державної  служби.
1. Загальнонаукові  методи  дослідження. Серед  наукових  методів  можна  виділити  методи  матеріалістичної  діалектики, які  передбачають  використання  таких  законів  діалектики, як  боротьба  протилежностей, заперечення  запереченням, перехід  нагромадженої  певної  кількості знань у наукову якість  та  таких категорій, як  постійний розвиток  системи органів влади, єдність форми і змісту  органів влади та  органів місцевого самоврядування, наявність певних  повноважень у регулюванні процесів  соціально-економічного  розвитку  в  певних  сферах  життєдіяльності.
2. Конкретні  методи  дослідження  процесів  розвитку  державної  служби  включають  такі  методи:
1. Системний  підхід, що  полягає  в  дослідженні  організації  державної  служби  як  цілісної  системи, яка  включає  форми, методи, цілі, завдання, функції.
2. Історичний  підхід, котрий  дає  змогу  дослідити  еволюцію  розвиток  та  змін  органів  влади  та  місцевого  самоврядування.
3. Формально-логічний  метод, що  передбачає  вивчення  функціональних  інститутів  державної  служби  за  допомогою  законів  формальної  логіки  через  використання  понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції  та  інших  засобів  формальної  логіки.
4. Нормативно-логічний  аналіз, котрий  дозволяє  оцінювати  ефективність  нормативно-правового  забезпечення  державної  служби. Цей  метод  передбачає  дослідження  не  тільки  юридичних  сторін  діяльності  державних  установ, а  й  вивчення  політичних, соціальних, психологічних, економічних  аспектів  роботи  державних  службовців.
5. Статистичний  метод  є  засобом  вивчення  кількісних  змін  у  практичній  діяльності  державних  інститутів, пов’язаних  зі  зміною  організаційного  забезпечення, під  яким  слід  розуміти  методично-інструктивне, нормативне, комунікативне, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне  та  фінансове  забезпечення.
6. Метод  соціальних  досліджень, що  передбачає  використання  загально соціологічних  прийомів, які  характеризуються  застосуванням  способів  і  засобів матеріалістичної  діалектики, та  конкретно-соціологічних прийомів, які дають змогу вивчати громадську  думку з приводу тих змін, які відбуваються  у розвитку  державної служби.
7. Порівняльний  метод, котрий  використовується  для  порівняння  структурних  змін, які  відбувалися  під  впливом  реформ  органів  державної  влади  у  різні  періоди  існування  держави, їх  вивчення  і  порівняння  з  тими, що  відбувалися  у  зарубіжних  країнах.
8. Моделювання  через  використання  математичного  програмування, сітьового  планування, програмно-цільового  планування, неформального  прогнозування  (збір  вербальної  інформації, політичний  шпіонаж), кількісного  прогнозування  (аналіз  часових  рядів, казуальне  моделювання), якісного  прогнозування  (думка  журі, модель  очікування  споживачів, експертні  оцінки), теорії  ігор, “дерева  рішень”  і  т.д.
9. Прогнозування  у  дослідженні  розвитку  державної  служби  має  на  меті  передбачати  можливі  ситуації  розвитку  завдань, функцій, компетенції, форм і методів організації органів державної влади. Матеріально-речовою основою даного  методу  є розробка  стратегій, концепцій, програм.
10. Експеримент  передбачає  можливість  перевірки  обґрунтованості  й  доцільності  будь-яких  структурних  змін  щодо  державних  органів  влади  та  виконавчих  структур  місцевого  самоврядування.  
3. Методи  функціонування  інститутів  державної  служби  і  виконавчих  структур  місцевого  самоврядування, які  покликані  забезпечити  узгодженість, обумовленість, обгрунотованість  та  ефективність  всіх  управлінських  функцій, організаційних  структур, форм, методів  і  стадій  управлінської  діяльності  та  пов’язані  з  правовою  і  організаційною  діяльністю; до  них  відносять  такі  методи: робота  з  інформацією, законотворчі, підготовки  і проведення  організаційних  заходів, відбору і розвитку  управлінських кадрів, виконання і контролю, оперативно-виконавчої  та  правоохоронної  діяльності.
2. Методи  забезпечення  реалізації  цілей  і  функцій  державної  служби - це  прийоми, способи, операції  зі  стимулювання, активізації і спрямування діяльності  людини  з боку  державних органів та  посадових осіб, які поділяються на:
1. Морально-етичні  методи, покликані  впливати  на  гідність, честь  і  совість  людини. Вони  включають  у  себе  заходи  з  виховання, роз’яснення  і  популяризації  цілей  і  змісту  управління, засоби  морального  заохочення  і  стягнення, врахувати  психологічних  особливостей  характеру  і  орієнтації  людини. Їх  зміст  полягає  в  тому, щоб  виробити  і  підтримати  певні  переконання, духовні  цінності, моральні  позиції, психологічні  установки  щодо  управління  і  тих  дій, які  необхідні  для  його  здійснення.
2. Соціально-політичні  методи, котрі  пов’язані  з  мовами  праці, побуту, дозвілля  державних  службовців, наданням  ними  соціальних  послуг  населенню. Вони  впливають  на  соціально-політичні  інтереси  людей, їх  статус  в  суспільстві, можливості  вільної  самореалізації. Поглиблення  демократизму  держави  об’єктивно  веде  до  зростання  ролі  цієї  групи  методів.
3. Економічні  методи, котрі  обумовлені  роллю  економічних  інтересів    житті  людей  і, відповідно, в  управлінських  процесах. Можливості  придбання  і  розширення  особистої  власності, діючі  в суспільстві матеріальні стимули, характер  і рівень  оплати  праці, інші  економічні  явища завжди  привертають увагу, і, оперуючи  ними, органи  державної влади можуть  багато  чого  домогтись    реалізації  цілей і функцій державного  управління.
4. Адміністративні  методи-це  способи  і  прийоми, дії  щодо  прямого  і  обов’язкового  визначення  поведінки  і  діяльності  людей  з  боку відповідних  керівних  компонентів  держави. Їм  властиві  такі  ознаки: прямий  вплив  державного  органу  або посадової особи на  волю  виконавців  шляхом  встановлення  їх  обов’язків, норм  поведінки та  видання конкретних  вказівок; односторонній вибір способу вирішення певного завдання, варіанта  поведінки, однозначне  вирішення ситуації, яке підлягає  обов’язковому  виконанню; безумовна  обов’язковість  розпоряджень  і  вказівок, невиконання  яких  може  зумовити  різні  види  юридичної  відповідальності.

    Важливо  не  протиставляти  методи  державної  служби, а  застосовувати  їх  комплексно, вибірково, у  відповідності  до  обставин  і  характер  ситуацій. Кожен  метод  має  свої  межі,   яких  він  повинен  залучатись  у  державне  управління.

  ВИСНОВОК. 

    Отже, основними  механізмами  формування  сучасної  наукової  моделі  державної служби  є:

1. Здійснення  фундаментальних  досліджень  у  сфері  державної  служби.
2. Структурне  перетворення  інституту  державної  служби.
3. Формування  цілісної  системи  управління  державною  службою  з  новою  організаційною  структурою  та  організаційною  культурою.
4. Кадрове  забезпечення  державної  служби.
5. Правове  забезпечення  державної  служби.
6. Інформаційне  забезпечення  державної  служби.
7. Ідеологічне  та  соціально-психологічне  забезпечення  державної  служби.
8. Формування  нової  системи.

    ЛІТЕРАТУРА  : 

1. Атаманчук  Г.В. Государственное  управление: Учебное  пособие - М.: ОАО  НПО  “Єкономика”, 2000. - 302 с.
2. Мельник  А.Ф. Державна  служба: у  2 - х  томах. - Луганськ: Східно -український університет, 2000. - 338 с.