Науково – технічний прогрес і соціальна медицина

Міністерство освіти молоді і спорту

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

 

 

 

 

Кафедра соціальної педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

на тему:

«Науково – технічний  прогрес і соціальна медицина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

1. Проблеми, загальні для екології і соціальної медицини.
2. Медико-деонтологічні і правові аспекти нових медико-біологічних технологій ( клонування, кріогенизація, трансплантація, трансплантація і імплантація, генна інженерія)

Вступ

Висновоки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У ХХ столітті широкого поширення  набули такі процеси, як забруднення  води, ґрунту і повітря, опустелювання  земель, знищення лісів і т.і. Виникли  такі специфічні явища як кислотні дощі.

Нова техніка і технологія, досягнення медицини, засоби масової інформації докорінно змінюють умови життя  людей. Однак все частіше постає питання про бажані, небажані та непередбачені наслідки науково-технічного прогресу. Несприятливі екологічні явища  перетворились в суттєвий елемент  життєдіяльності людства, здійснюючи відчутний вплив на різноманітні сторони людської діяльності: економіку  і політику, моральний стан і здоров`я  людини, і багато, багато іншого.

Особливо гострою є проблема співвідношення НТП і збереження природного середовища, яке є єдино  можливим середовищем життя людини. Забруднення природного середовища — це таке привнесення в геосистему різних речовин і сполук, за якого  перевищуються граничні концентрації, а отже, і місткість геосистеми.

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники  енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч  котельних), усі помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові  об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних  речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, надмірним теплом.

У містах внаслідок забруднення  повітря, яке постійно збільшується, неухильно росте число хворих, що страждають такими захворюваннями, як хронічний бронхіт, емфізема легень, різні алергійні захворювання і  рак легень. У Великобританії 10% випадків смертельних наслідків припадає на хронічний бронхіт, при цьому 21 % населення у віці 40-59 років  страждає цим захворюванням. У Японії в ряді міст до 60% жителів хворіють на хронічний бронхіт, симптомами якого  є сухий кашель з частими відхаркуваннями, наступне прогресуюче утруднення дихання  і серцева недостатність (у зв'язку з цим слід зазначити, що так зване  японське економічне чудо 50-х - 60-х років  супроводжувалося сильним забрудненням природного середовища одного з найбільш красивих районів земної кулі і серйозним  збитком, заподіяним здоров'ю населення  цієї країни). В останні десятиліття  з великою швидкістю росте  число хворіючих раком бронхів  і легень, виникненню яких сприяють канцерогенні вуглеводні.

При систематичному чи періодичному надходженні в організм порівняно  невеликих кількостей токсичних  речовин відбувається хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення  нормального поводження, звичок, а  також нейропсихічні відхилення: швидке стомлення чи почуття постійної  втоми, сонливість, чи навпаки, безсоння, апатія, ослаблення уваги, неуважність, безпам'ятність, сильні коливання настрою.

При хронічному отруєнні одні і ті ж речовини у різних людей можуть викликати різні захворювання нирок, кровотворних органів, нервової системи, печінки. Подібні ознаки спостерігаються  і при радіоактивному забрудненні  навколишнього середовища.

Так, у районах, які постраждали  від радіоактивного забруднення  в результаті Чорнобильської катастрофи, захворюваність серед населення, особливо дітей, збільшилася у багато разів.

Високоактивні в біологічному відношенні хімічні сполуки можуть викликати  ефект віддаленого впливу на здоров'я  людини: хронічні запальні захворювання різних органів, зміну нервової системи, дію на внутрішньоутробний розвиток плоду, що призводить до різних відхилень  у немовлят.

Медики встановили прямий зв'язок між ростом числа людей, що хворіють алергією, бронхіальною астмою, раком, і погіршенням екологічної обстановки в даному регіоні. Вірогідно встановлено, що такі відходи виробництва, як хром, нікель, берилій, азбест, багато з отрутохімікатів, канцерогенами, тобто провокують ракові захворювання. Ще в першій половині 20 століття рак у дітей був  майже невідомий, а зараз він  зустрічається все частіше й  частіше. У результаті забруднення  з'являються нові, невідомі раніше хвороби. Причини їх буває дуже важко установити. Адже, ми рухаємся в перед і разом  з цим, з’являються нові винаходи, які безпосередньо впливають  на навколишнє середовище, людей, їх розвиток та їхній генномодифікаційній розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Проблеми, загальні для екології і соціальної медицини

 

Існування людства завжди базувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії  з навколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі  їхня життєдіяльність проходила  у навколишньому середовищі, а  здоров'я формувалось залежно  від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні  частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і  яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз  організму, тісно пов'язане з навколишнім  середовищем.

До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі  еволюції і без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним  цілим з її внутрішнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну  життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує  з компонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода, ґрунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває  у безперервному динамічному  взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища. При цьому  згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційних механізмів людини.

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю  і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і  умовних рефлексів в організмі  людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним  актом, який створює основу для правильного  обміну речовин та енергії між  організмом і навколишнім середовищем.

Розвиваючи вчення про  взаємозв'язок організму з навколишнім  середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні  рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішої рівноваги  між організмом і навколишнім  середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії  з природою і самовідновлюватись у результаті такої взаємодії.

Навколишнє середовище, в  якому живе людина, характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним  функціям. Фактори навколишнього  природного середовища ефективно впливають  на здоров'я при їхній комплексній  дії. Комплекс оздоровчих факторів природного середовища забезпечує нормальний ріст і розвиток людини.

Людина не може жити без  повітря, яке є одним з найважливіших  елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним  джерелом кисню, необхідного для  оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота.

3 другого боку, в атмосферне  повітря поступають газоподібні  продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між  організмом людини і повітряним  середовищем склалася певна рівновага.  Таке значення мають температура  повітря, його вологість, барометричний  тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму  з навколишнім середовищем, кліматотворчі  фактори тощо.

Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього  природного середовища, без яких неможливе  життя людини. Ці компоненти входять  до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і  навколишнім середовищем.

Не менш важливим є значення ґрунту для організму людини. Він  є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин  і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу  органічних речовин, а також фотохімічні  процеси. Ґрунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні провінції, від  яких залежить хімічний комплекс організму. Ґрунт є також джерелом мінеральних  речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які  вживає людина і тварини.

Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують  численні незаперечні факти, тривала  ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про  падіння їхньої моральності. Тому можна  вважати абсолютно нереальними  і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно  зруйнована, людство створить якийсь штучний світ, у якому зможе  безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.

Комплексним показником, що характеризує стан будь-якої людської популяції, є рівень здоров'я її представників. За сучасними уявленнями здоров'я - це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою  і відсутністю будь-яких хворобливих  змін. Офіційне визначення здоров'я  Всесвітньою організацією охорони  здоров'я звучить так:,, здоров'я - це стан повного фізичного, духовного  і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання або  фізичних дефектів".

На сьогодні абсолютно  точно доведено безпосередню залежність здоров'я населення тієї чи іншої  території від якості навколишнього  середовища. Здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування. В  організмі людини утворюється динамічний стереотип зі збереженням гомеостазу здорової людини, який виробився в  процесі її еволюційного розвитку в  умовах навколишнього середовища і  підтримується завдяки нейрогуморальній і ендокринній регуляції.

Закони, що управляють здоров'ям людини, є основою для розуміння  процесів формування здоров'я. Вченими  доведено, що до факторів, які впливають  на рівень здоров'я людини, відносяться  спосіб життя, генетичний фактор, фактори  забруднення навколишнього середовища і медичні екологічні фактори. Гомеостазом  вважають відносну динамічну постійність  внутрішнього середовища і деяких фізіологічних  функцій організму людини і тварин, що підтримується механізмами саморегуляції  в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх  подразників.

Здоров'я людини, забезпечене  її гомеостазом, може зберігатись і  при деякій зміні параметрів факторів навколишнього середовища. Такий  вплив викликає в організмі людини відповідні біологічні зміни, але завдяки  процесам адаптації (пристосування) у  здорової людини фактори навколишнього  середовища до певних меж у кожного  індивідуума дозволяють зберігати  здоров'я.

Людина при взаємодії  з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних  реакцій. Система саморегуляції  внутрішнього середовища забезпечує швидку реакцію людини, підвищуючи стійкість  організму. Саморегуляція здійснюється за допомогою нервової системи і  біохімічних процесів, що є детекторною  системою, яка ловить різкі зміни  у навколишньому середовищі і  подає сигнал про небезпеку.

Коригуючи пристрої викликають відповідну реакцію організму, яка  необхідна для подолання цієї небезпеки. Завдяки координаційній функції нервової системи організм реагує не лише на позитивні, але й  на несприятливі фактори. Цей шкідливий  вплив у переважній більшості  випадків є наслідком перетворення природного середовища на штучне.

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування  організм може адаптуватись, акліматизуватись або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни  зовнішніх умов. Це комплекс механізмів, які виробились у процесі еволюційного розвитку живих організмів і дозволяють їм зберегтись у природі, пристосовуючись  до зміни умов навколишнього середовища. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього  середовища виходять за межі оптимальних.

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища і від індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації  є збереження гомеостазу незалежно  від тривалості дії фактора, до якого  сформувалась адаптація.

В умовах захворювання наступає компенсація, під якою слід розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додаткові захисні  механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного  процесу. Якщо поступають сигнали про  велику небезпеку і включених  механізмів не вистачає, виникає картина  стресових захворювань, характерних  для нашої цивілізації. На фоні дії  небезпечних факторів виникають  такі захворювання, як коронарна хвороба, цукровий діабет, гормональні дисфункції тощо.

Особливо великих масштабів  забруднення навколишнього середовища досягло в наш час у містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Розширюється і поглиблюється  шкідливий вплив забруднення  середовища на людей, тому що кількість  міського населення на Землі швидко зростає.

Специфічною рисою сучасної цивілізації став процес концентрації промисловості та населення у  великих містах. Урбанізація охопила  всю нашу планету. В останні десятиріччя  цей процес різко активізувався - від 1950 р. кількість людей, що живуть у містах, збільшилась майже в  три рази. У більш розвинених частинах світу населення міст майже подвоїлось, а в менш розвинених воно збільшилось  у чотири рази. При збереженні нинішньої  тенденції зростання чисельності  населення міст у країнах, що розвиваються, може збільшитись до 2000 р. ще на 3/4 млрд. осіб. За цей же період чисельність  населення міст у промислово розвинених країнах світу збільшиться ще на 111 млн. осіб.

Вважають, що до 2000 р. чисельність  міського населення в світі становитиме  близько 4,5 млрд. осіб. Очікують, що міське населення досягне 90%, а сільське становитиме 10%.

Наслідком урбанізації є  виникнення гігантських житлових і  промислових районів з населенням у мільйони і десятки мільйонів  людей. Якщо до 1800 р. єдиним у світі  містом з населенням понад 1 млн. осіб був Лондон, то на 1900 р. таких міст,, мільйонерів" стало вже 12, на початок  другої світової війни - 42, у 1960 р. - 88, а  зараз - більше 100, у тому числі кілька мегаполісів з населенням понад 10 млн. осіб (Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Нью-Йорк, Шанхай, Москва тощо).

У таких країнах, як Бельгія, Голландія, Японія, щільність населення  досягла вже 300-400 осіб на 1 км2 а в  деяких районах Делі та Калькутти - астрономічної цифри - понад 150000 осіб на км2 що створює нестерпні умови  для існування людей, викликає масові фізичні та психічні захворювання,

Міське середовище для  людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліттями  проходило їхнє життя в стані  рівноваги і стабільної біологічної  цілості. Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок  забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю  населення, недостатністю зелених  насаджень тощо.

Усі ці фактори малої інтенсивності  протягом життя людини викликають хронічну, кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати захворювання, зменшують  фізичний розвиток дітей, скорочують тривалість життя людини, а також змінюють структуру захворюваності і смертності.

Атмосферне повітря населених  пунктів постійно забруднюється  і за всіма параметрами докорінно  відрізняється від повноцінного природного повітря, яке є чистим і стимулює біологічні процеси. У  дітей, які проживають у районах  міста з інтенсивно забрудненим  повітрям, є зміни показників імунобіологічного  статусу організму. У водіїв і  пасажирів автобусів змінюються показники розумової та фізичної працездатності.

Найбільш поширеною шкідливою  домішкою повітряного середовища є  моно оксид вуглецю. При вдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення  сну, лабільність настрою, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Оксид вуглецю утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку - карбоксигемоглобін, який блокує транспорт кисню в  організм.

Доведена пряма кореляція  між концентрацією бензпірену в  повітрі і смертністю від раку легенів. Взагалі смертність від  раку легенів серед мешканців  міст вдвічі більша, ніж серед мешканців  села. 3 тих елементів, які забруднюють  повітря, виникненню раку легенів крім бензпірену сприяють молібден, арсен, цинк, ванадій і кадмій.

У загазованих районах  Чикаго від раку легень вмирає у 10 разів  більше людей, ніж у віддалених передмістях. У відпрацьованих газах автомобілів  постійно присутній також свинець, внаслідок чого у крові у водіїв і пасажирів знаходять його кількість, шкідливу для здоров'я. Чим більше свинцю в повітрі, тим більше його в крові, і це веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні  крові киснем, і до порушення обмінних процесів в організмі.

У містах швидко зростає  кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт внаслідок  забруднення атмосфери оксидом  вуглецю, оксидами азоту, аміаком, вуглеводнями, сірчистим газом, формальдегідом, фторидами, аерозолями сірчаної кислоти, поверхнево-активними  речовинами тощо, як1викликають отруєння, а, крім того, знижують імунобіологічні  властивості організму.

Оксиди азоту викликають подразнення слизових оболонок верхніх  дихальних шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок  набряку легенів. У Великобританії в результаті забруднення повітря  сірчистим газом і оксидами азоту  щорічно вмирає від бронхіту понад 30 тис, чоловік, Захворюваність на пневмонію, інфаркт міокарда, алергічні хвороби, зокрема бронхіальну астму, також  пов'язана із забрудненням повітря.

У 1952 р. в Лондоні густий туман з домішкою диму і промислових  газів у вигляді смогу за п'ять  днів спричинив загибель близько 5 тис, мешканців. Головним компонентом смогу  був сірчистий газ, що викликає гострий  бронхіт. Особливо шкідливий для  здоров'я фотохімічний смог. Він  є комплексом отруйних газів і  аерозолів, які утворюються в  результаті фотохімічних реакцій, що перебігають  під дією сонячного випромінювання між компонентами повітря і газовими викидами автомобілів і промислових  підприємств.

У 1962 р. у Лондоні фотохімічний смог став причиною 700 смертельних випадків серед людей, що хворіли на важкі  форми бронхіту. Фотохімічний смог викликає у людей подразнення  очей, слизових оболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих  та різних хронічних захворювань.

У комплексі проблем сучасного  міста велике значення має проблема шуму. Його інтенсивність у розвинених країнах щорічно збільшується на 0,5-1 дБ, і це є однією з причин, яка веде до захворювань. Рівні шуму на міських вулицях досягають 85-87 дБ і зумовлюють значну зашумленість територій, що прилягають до магістралей.

Спектр дії шуму на організм дуже багатогранний. Крім вибіркової негативної дії шуму на органи слуху, він викликає загальні зміни в цілому організмі. Негативна тривала дія шуму викликає шумову хворобу з явищами зрушень  у функціональному стані центральної  нервової системи. При цьому порушується  динаміка процесів збудження в корі головного мозку, спостерігаються  фазові зміни умовно-рефлекторної діяльності, сповільнення психічних реакцій  при вирішенні тестових завдань, зниження працездатності, слуху, послаблення  уваги, врешті виникнення неврозу.

Суб'єктивні відчуття зводяться  до роздратованості, швидкої втомлюваності, порушення концентрації уваги, болю в ділянці серця та підвищення тиску крові.

Відомий негативний вплив  шуму на серцево-судинну систему, Частота  захворювань цієї системи у людей, що живуть у зашумлених районах, у  кілька разів вища, а ішемічна хвороба  серця у них зустрічається  у три рази частіше. Зростає також  загальна захворюваність. Крім того, високий  рівень шуму в селітебній зоні сприяє підвищенню захворюваності населення  на гіпертонічну і гіпотонічну хворобу, гастрит, виразкову хворобу шлунка, хвороби залоз внутрішньої секреції і обміну.

До негативних фізичних факторів належить також вібрація. При дії  локальної вібрації значної інтенсивності  порушується регуляція тонусу периферичних кровоносних судин, що спричинює  порушення вазомоторної координації  і вегетативний поліневрит. Дія загальної  вібрації порушує нормальну функцію  кори великого мозку, що викликає розвиток гіпоталамічного синдрому з нейроциркуляторними  порушеннями.

Вплив електромагнітного  поля радіочастотного діапазону  спричинює підвищення захворюваності населення неспецифічного характеру.

Кінець ХХ ст. ознаменувався  тим, що внаслідок науково-технічної  революції і урбанізації нашої  планети навколишнє середовище неухильно  погіршується в результаті антропогенної  діяльності, яка піддає його щораз  більшій дії фізичних, хімічних і  біологічних навантажень. Люди вже  не спроможні адаптуватися до цих  швидких і глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних  ресурсів та життєвого простору Земної кулі.

На початку нашого літочислення кількість населення Землі сягала 230 млн. осіб. У 1900 р. вона становила вже 1,6 млрд. в 1950 р. досягала 2,5, в 1970р. - 3,6, в 1985р. - 4,8, наприкінці 1991 р. -6 млрд., а у  першій половині ХХІ ст. за передбаченнями футурологів наблизиться до 12 млрд. осіб. Отже, щорічно чисельність  людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна  забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно  зменшується - вичерпуються і руйнуються.

Наслідком невідповідності  між зростанням населення і обмеженістю  природних ресурсів та життєвого  простору нашої планети стає нестача  харчових продуктів. Варіант міграції на нові землі практично вичерпав себе. У багатьох районах світу, особливо в економічно слаборозвинених країнах  з дуже швидким зростанням населення, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнити потребу  населення, в результаті чого голодування  стало постійним явищем.

За даними Продовольчої і  сільськогосподарської організації  ООН, зараз у світі голодує  близько 400 млн. осіб і спостерігається  тенденція до росту цієї цифри. Кожний рік у світі вмирає від голоду 30 млн. дітей. Загальне якісне і кількісне  недоїдання сприяє виникненню епідемій, гострих інфекційних захворювань, паразитарних захворювань, ще гостріше виникає проблема соціальних умов.

Не меншу загрозу для  людства несе антропогенне забруднення  компонентів природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне  забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також  шум, вібрація, електромагнітні поля тощо викликають в організмах людей  тяжкі патологічні явища, глибокі  генетичні зміни. Це призводить до різкого  збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних  дітей.

Патологія неепідемічного профілю  особливо характеризується ростом кількості  випадків серцево-судинних і онкологічних захворювань, які є основними  серед причин смертності, інвалідності і тимчасової непрацездатності населення. Негативний вплив факторів навколишнього  середовища на організм людини може проявлятись  у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення  у розвитку плоду і пошкодження  спадкового апарату клітини, 70-80% усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4% новонароджених відрізняється генетичними  дефектами, які ведуть далі до виражених  спадкових захворювань.

Біологічний ефект забруднення  повітря може бути місцевим і загальним. Місцева дія може спричинювати гострі захворювання дихальних шляхів і  легенів. Загальна дія зводиться  до того, що більшість цих речовин  діє на процес обміну речовин. Часто  перед загальною дією має місце  місцева дія, тому загальна дія завжди повинна розглядатись у сукупності з місцевою дією. Можуть бути захворювання, які є характерними обмінними  захворюваннями, але виникли внаслідок  загальної дії повітряних забруднень.

Забруднення атмосферного повітря  сприяють появі підвищеної кількості  запальних захворювань органів  дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційних захворювань, раку легенів. Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають низькі масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів  дихання становить в середньому 73,5% від загальної захворюваності.

Вода також належить до найважливіших факторів навколишнього  середовища. Вона є необхідною для  життєдіяльності людини, і тому забруднення  її є причиною багатьох захворювань. Хвороби, які викликаються бактеріологічним та хімічним забрудненням води, виникають  внаслідок попадання у водойми  промислових та сільськогосподарських  стічних вод, а також нечистот населених місць.

Найбільшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють  кишкові інфекційні захворювання, зокрема  холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз. За даними В003, 80% всіх захворювань у  країнах, що розвиваються, пов'язані  з недоброякісною водою і порушенням санітарно-гігієнічних норм. Зараз  у світі внаслідок захворювань, що передаються при споживанні забрудненої  води, щоденно вмирає майже 25 тис, людей.

Хімічне забруднення води ртуттю викликає хворобу мінімато з  важким ураженням центральної нервової системи. Надлишок нітратів у питній воді викликає у грудних дітей  синюшність, утруднене дихання, метгемоглобінемію. Внаслідок дії кадмію на організм виникає хвороба ітай-ітай. Доведено, що є прямий зв'язок між концентрацією  нітратів і частотою раку шлунка, сечового міхура, нирок, тонкої кишки, стравоходу і печінки, Синтетичні мийні речовини відрізняються ще подразнюючою і  алергізуючою дією на шкіру з виникненням  дерматитів, порушенням обмінних процесів шкіри і цілого організму.