Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Негативні наслідки індустріалізації на прикладі Західної Європи

Зміст

Вступ

Індустріалізація ……………………………………………………………………..4
Промислова революція або промисловий переворот…………………………….4

Текстиль…………………………………………………………………………5
Парова машина………………………………………………………………….6
Виробництво чавуну……………………………………………………………6
Паровий двигун…………………………………………………………………7
Вибодування вугілля……………………………………………………………8
Текстильна промисловість……………………………………………………..9
Зв'язок…………………………………………………………………………..10
Хімічне виробництво………………………………………………………….11
Виробництво скла……………………………………………………………..12
Газове освітлення……………………………………………………………...13
Транспорт………………………………………………………………………13

Промислова революція в Англії………………………………………………..14

Зовнішньо-економічні умови………………………………………………..14

Промислова революція у Франції………………………………………………..16
Промислова революція у Німеччині……………………………………………17
Друга промислова революція…………………………………………………..19
Значення промислового перевороту……………………………………………20
Причини революції………………………………………………………………21
Урбанізація та зміни в соціальній структурі…………………………………..22
Довкілля……………………………………………………………………………23
Проблема харчових відходів в розвинених країнах………………………….24

Висновок

Вступ

Вплив індустріалізації на доходи населення з 1500 р. На графіку показаний валовий внутрішній продукт індустріальних країн у порівнянних цінах на душу населення, виражений у міжнародних доларах.

Негативні наслідки індустріалізації на прикладі Західної Європи

Індустріалізація — історичний процес техніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, якій проходить через машинну стадію виробництва товарів і послуг. Поняття Індустріалізації використовується для позначення історичної епохи європейської промислових революції, котра почалась в другій половині 18 ст. в Англії. Пізніше вона поступово поширилася на інші країни Європи та Північної Америки. В Азії та Латинській Америці з середини 20-го століття.

Відповідно до прийнятої класифікації, економіка складається з первинного сектора виробництва (сільське господарство, видобуток мінеральних ресурсів), вторинного сектора переробки сировини, що отримується з первинного сектора, і третинного сектору або сфери послуг. Процес індустріалізації полягає в експансії вторинного сектора, який починає домінувати над первинним.

У ході індустріалізації суспільство також зазнає деякі зміни в філософському плані, змінюється його світосприйняття. Позитивне ставлення до праці в поєднанні з прагненням якомога швидше використати нові технології та наукові відкриття також дають вклад в прискорене зростання виробництва і доходів населення. В результаті утворюється все більше широкий, в кінцевому рахунку, світовий ринок продукції і послуг усіх видів, що в свою чергу стимулює інвестиції і подальший економічне зростання.

Початок глобального процесу індустріалізації прийнято називати першою промисловою революцією. Вона почалася в кінці XVIII ст. в деяких регіонах Західної Європи та Північної Америки, спочатку у Великобританії, а потім у Німеччині і Франції

Терміни і темпи індустріалізації в різних країнах можуть бути неоднаковими. Першою країною, де відбулася промислова революція, стала Великобританія (у середині XIX ст.) . Франція стала індустріальної на початку 20-х років XX ст.

Промислова революція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії, вона деякою мірою мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Зокрема, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання. Протягом двох століть після 1800 року, середньо-світовий дохід на душу населення збільшився у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разів. За словами лауреата Нобелівської премії Роберта Лукаса, «вперше в історії рівень життя простих людей почав проявляти стійке зростання ... Нічого, що хоч віддалено нагадує цю економічну поведінку не траплялося раніше».

У Англії, де промислова революція розпочалася, у другій половині XVIII ст. традиційна аграрна економіка була заміщена економікою, у якій стало домінувати виробництво машин і механічне виробництво, що стало можливим після винаходу парового двигуна. Це змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців і сприяло створенню міського робітничого класу.

Перша промислова революція, яка почалася в 18 столітті, злилася з так званою Другою промисловою революцією у 1850 році, коли технологічний і економічний прогрес набрав обертів завдяки розвитку парових кораблів, залізниць, а потім в 19 столітті двигуна внутрішнього згоряння та електричної енергії.

Промислова революція супроводжувалася виробничою революцією в сільському господарстві, яка призвела до радикального зростання продуктивності землі та праці в аграрному секторі. Саме виробнича революція в сільському господарстві забезпечила можливість переміщення значних мас населення з аграрного сектора в індустріальний.

Вона була підтримана значним підвищенням продуктивності сільського господарства, яке називають Британської сільськогосподарської революцією, що забезпечила істотний приріст населення і звільнення надлишкового населення з сільської місцевості, яка виявилася затребуваною промисловістю в містах.

Початок промислової революції тісно пов'язаний з кількома нововведеннями, впровадженими у другій половині 18 століття:

Текстиль - прядення бавовни використовуючи автоматичні прялки авторства Річарда Аркрайта (Water Frame), Джеймса Харгривза (Spinning Jenny — прядильна ослиця), і Семюела Кромптона (Spinning Mule — прядильний мул, поєднання двох попередніх). Він був запатентований в 1769 році. Після закінчення в 1783 році дії патенту швидко повстали численні бавовняні фабрики. Аналогічна технологія була застосована згодом до прядіння камвольної пряжі для різних тканин і льону для білизни. Бавовняна революція почалася в Дербі, яке стало відоме з цього часу, як "Powerhouse of the North".

Єдиний збережений зразок фіфцвхуюююй прядильної машини збудованої винахідником Семюелем Кромптоном

Парова машина - покращений паровий двигун винайдений Джеймсом Ваттом і запатентований в 1775 році спочатку головним чином використовувався для живлення насосів для відкачування води з шахт, а з 1780-х років застосовувався для живлення інших типів машин. Це призвело до швидкого розвитку ефективних напівавтоматичних фабрик у немислимих раніше масштабах та у місцях, де гідроенергія була недоступною. Вперше в історії для вироблення енергії люди не мусіли покладатися на м'язи людей чи тварин, силу вітру чи води. Паровий двигун використовувався для викачування води з вугільних шахт, підняття вугілля на поверхню, щоб подавати повітря в печі для виготовлення заліза, при подрібненні глини для кераміки, для живлення нових підприємств у різних галузях.

Парова машина, що працювала на вугіллі, була важливим чинником промислової революцїі в Британії і всьому світі.

Виробництво чавуну - у чорній металургії використання коксу поширилося на всі стадії виплавки чавуну (замінивши деревне вугілля). Цього було досягнуто набагато раніше для свинцю та міді, а також у виробництві переробного чавуну чавуну в доменних печах, але другий етап у виробництві сортового прокату залежав від використання заливки і штампуванні (патент для яких закінчився в 1786 році) або пудлінгування (патент Генрі Корта в 1783 і 1784).

Паровий двигун

У світовій історії початок промислової революції пов'язують з винаходом ефективного парового двигуна у Великобританії в другій половині XVII століття. Хоча саме по собі подібний винахід навряд чи б щось дав (необхідні технічні рішення були відомі і раніше), але в той період англійське суспільство було підготовлено до використання інновацій в широких масштабах. Це було пов'язано з тим, що Англія на той час перейшла від статичного традиційного суспільства до суспільства з розвиненими ринковими відносинами і активним підприємницьким класом. Крім того, Англія мала достатні фінансові ресурси (оскільки була світовим торговельним лідером і володіла колоніями), вихованим в традиціях протестантської трудової етики населенням і ліберальною політичної системою, в якій держава не пригнічувала економічну активність.

Першою спробою використання парового двигуна в промисловості вважається водяна помпа Томаса Севері, запатентована в 1698 р. Але вона не була успішною через часті вибухи бойлера і обмежену потужність. Досконалішою була машина Томаса Ньюкомена, розроблена до 1712 р.Мабуть, Ньюкомен використовував раніше отримані експериментальні дані Дені Папена, який вивчав тиск водяної пари на поршень в циліндрі і, спочатку, нагрівання та охолодження пари для повернення поршня в початковий стан виконував вручну.

Помпи Ньюкомена знайшли застосування в Англії та інших європейських країнах для відкачування води з глибоких затоплених шахт, роботи в яких без них проводити було б неможливо. До 1733 їх було куплено 110, з яких 14 на експорт. Це були великі і дорогі машини, за сучасними стандартами дуже неефективні, але вони себе окупали там, де видобуток вугілля обходилася порівняно дешево. З деякими удосконаленнями їх до 1800 р. виготовили 1454 штуки, і вони залишалися у вжитку до початку XIX століття.

Найвідомішою з ранніх парових машин є розробка Джеймса Ватта, яка була запропонована в 1778 році. Ватт суттєво удосконалив механізм, зробивши його роботу більш стабільною. Одночасно потужність збільшилася приблизно в п'ять разів, що дало 75% економію у собівартості вугілля. Ще важливіші наслідки мав той факт, що на базі машини Ватта стало можливо перетворення поступального руху поршня в обертальний, тобто двигун тепер міг крутити колесо млина або фабричного верстата. Уже до 1800 року фірма Ватта і його компаньйона Болтона виготовила 496 таких механізмів, з яких тільки 164 використовувалися як помпи. Ще 308 знайшли застосування на млинах і фабриках, а 24 обслуговували доменні печі. У 1810 році в Англії налічувалося 5 тисяч парових машин, а у наступні 15 років їх кількість зросла втричі.

Поява металорізальних верстатів, таких як токарний, дозволила спростити процес виготовлення металевих частин парових машин і надалі створювати все більші і потіжніші пристрої. На початку XIX століття англійський інженер Річард Тревітік і американець Олівер Еванс поєднали бойлер і двигун в одному пристрої, що дозволило надалі використовувати його для руху паровозів і пароплавів.

Схема паровоі машини Ньюкомена

Видобування вугілля

Видобуток вугілля у Великобританії, зокрема, в Південному Уельсі почався задовго до промислової революції. До парового двигуна, при відкритій розробці родовищ дрібні кар'єри, після видобутку поверхневого шару вугілля, занедбувалися. В інших випадках, якщо геологія була сприятливою, вугілля видобували за допомогою горизонтальної або похилої штольні, яку вели у пагорб. У деяких областях проводився шахтовий видобуток, але обмежуючим фактором булала проблема відведення води. Відведення відбувалося шляхом підняття відер з водою шахтами або до водовідливної штольні. У кожному випадку, вода повинна була бути скинутою у струмок або канаву на рівні, де вона може стікати під дією сили тяжіння. Введення парового двигуна значною мірою спростило видалення води і дозволило будувати глибші шахти, видобуваючи, таким чином, більше вугілля. Це були події, які розпочалися до промислової революції, але використанняя з 1770-х років ефективної парової машини Джеймса Ватта скоротило витрати на паливо для двигуна, зробивши видобуток більш рентабельним.

Видобуток вугілля був дуже небезпечним у зв'язку з присутністю рудничного газу в багатьох вугільних пластах. Певну безпеку надавало використання безпечної лампи, яка була винайдена в 1816 році сером Гемфрі Деві і, незалежно від нього, Джорджем Стіфенсоном. Тим не менш, лампи виявилося не надійними, оскільки дуже швидко виявлялися в аварійному стані, починали слабо світити. Вибухи вугільного пилу тривали, кількість жертв росла протягом всього 19 століття. Умови праці були дуже погані, з високим рівнем жертв від каменепадів.

Текстильна промисловість

Модель "прядильної ослиці" в музеї Вупперталя, Німеччина.

Прядильна машина була однією з інновацій з яких почалася революція.

На початку 18 століття британське текстильне виробництво базувалося на вовні, яка оброблялася окремими ремісниками, які займалися прядінням та ткацтвом у власних приміщеннях. Ця система була кустарним виробництвом. Для тонких матеріалів використовувались також льон та бавовна, але їх виробництво було утруднене необхідністю попередньої обробки, і, тому, товари в цих матеріалів були тільки невеликою частиною продукції.

Використовувані прялки та кросна (ручні ткацькі верстати) мали обмежені виробничі потужності, але давали додаткові можливості підвищення продуктивності до такої міри, що промислові товари з бавовни стали домінуючими у британському експорті в перші десятиліття 19 століття. Індія була зміщена з позиції головного постачальника бавовняних виробів.

Льюїс Пол запатентував роликову прядильну машину і систему flyer-and-bobbin для витягування вовни більш рівномірної товщини, яку розробив при допомозі Джона Уайта (англ. John Wyatt) у Бірмінгемі. Пол і Уайт відкрили в Бірмінгемі фабрику, яка використовувала нову роликову машину, що приводилась в дію віслюком. У 1743 році була відкрита фабрика в Нортгемптоні з п'ятдесятьма шпинделями на кожній з п'яти машин Пола і Уайта. Ця фабрика працювала приблизно до 1764 року. Аналогічна фабрика була збудована Даніелем Борном в Леомінстері, але була знищена пожежею. І Льюіс Пол і Даніель Борн запатентували чесальні машини в 1748 році. Пізніше, в першій бавовно-прядильній фабриці були використані два набори роликів, які рухалися з різною швидкістю. Винахід Льюїса пізніше розвивався і вдосконалювався Річардом Аркрайтом в його "Водній рамці" (Water Frame) і Самюелем Кромптоном в його "Прядильному мулі" (Spinning Mule).

Інші винахідники підвищили ефективність окремих етапів прядіння: кардинг (чесання), скручування, намотування. Значно зросло постачання пряжі для ткацької промисловості, в якій також наступив прогрес пов'язаний з поліпшенням човників і ткацьких верстатів. Виробіток окремого робітника різко зріс, в результаті чого нові машини були сприйняті як загроза для роботи, і на початку новатори були атаковані, а їхні винаходи нищені.

Значний вклад у прогрес текстильної промисловості мали підприємці, з яких найвідомішим є Ричард Аркрайт. Йому приписують список винаходів, але, насправді, вони були зроблені такими людьми, як Томас Гайс і Джон Кей; Аркрайт підтримував винахідників, патентував ідеї, фінансував ініціативи, а також захищав машини. Він створив підприємство з обробки бавовни, в якому об'єднав різні виробничі процеси, впровадиив використання енергії — спочатку коней, потім води, що перетворило виробництво бавовни у механізовану галузь. Пізніше водяне колесо замінювали паровою машиною. У період з 1775 по 1800 роки заводи Уатта і Болтона в Сохо випустили 84 парові машини для бавовняних фабрик і 9 машин для вовняних фабрик. До середини XIX століття ручне ткацтво у Великобританії майже зникло.

Зв'язок

Основні телеграфні лінії на 1891 рік.

Перший електричний телеграф створив російський учений Павло Львович Шиллінг в 1832 році. Згодом електромагнітний телеграф був побудований у Німеччині - Карлом Гауссом і Вільгельмом Вебером (1833), у Великобританії - Куком і Уитстоном (1837), а в США електромагнітний телеграф запатентований С. Морзе в 1837 році. Великою заслугою Морзе є винахід телеграфного коду, де літери алфавіту були представлені комбінацією коротких і довгих сигналів - «точок» і «тире» (код Морзе). Комерційна експлуатація електричного телеграфу вперше була почата в Лондоні в 1837 році.

У 1858 р. була встановлена трансатлантична телеграфний зв'язок. Потім був прокладений кабель в Африку, що дозволило в 1870 році встановити пряму телеграфний зв'язок Лондон - Бомбей (через релейну станцію в Єгипті і на Мальті).

Хімічне виробництво

Під час промислової революції розпочалося промислове виробництво деяких найпотрібніших на ринку хімікатів, чим було покладено початок розвитку хімічної промисловості. Сульфатна кислота була відома ще і середньовіччі, але отримували її з оксидів, що утворюються при спалюванні мінеральної сірки в скляних посудинах. У 1746 році Джон Ребук замінив їх на більш об'ємні, виготовлені з листів свинцю, що значно збільшило ефективність процесу (приблизно 50 кг за один процес, принаймі вдесятеро більше, ніж раніше).

Іншим важливим завданням було виробництво лужних сполук. У 1791 році французьким хіміком Ніколя Лебланом був розроблений метод промислового виробництва карбонату натрію. Він змішував сірчану кислоту з кухонною сіллю і одержуваний сульфат натрію нагрівав з сумішшю вапняку і вугілля. Додаванням води відокремлював розчинний карбонат натрію від сульфіду кальцію. В процесі виробництва утворювалася велика кількість відходів. Хлороводень спочатку забруднював атмосферу виробничих приміщень, але пізніше його навчилися використовувати для отримання соляної кислоти. Метод Леблана був простий, дешевий і давав значно доступніший продукт, ніж метод отримання соди з попелу рослин.

Ці речовини мали ввелике значення, оскільки вони започаткували багато інших винаходів, замінивши безліч дрібних операцій на більш економічно ефективні та керовані процеси. Карбонат натрію використовували в багатьох виробничих процесах, у тому числі для виготовлення мила, скла, паперу, а також у текстильній промисловості. Сульфатна кислота крім виробництва соди також знаходила застосування для видалення іржі з металевих виробів і як відбілювач тканин.

Винахід шотландським хіміком Чарльзом Теннантом близько 1800 року хлорки базувався на відкриттях французького хіміка Клода Луї Бертолле і зробив революцію в процесах відбілювання у текстильній промисловості. Час відбілювання різко скоротився (з кількох місяців до кількох днів) порівнюючи з традиційним процесом, який вимагав багаторазових замочувань тканини з лузі або кислому молоці та дії сонячних променів. Завод Теннанта в Північному Глазго, став найбільшим хімічним заводом у світі[Джерело?].

У 1824 році Джозеф Аспдін, британський муляр, запатентовав хімічний процес виготовлення портландцементу, що виявилося важливим кроком вперед у будівельній промисловості. Цей процес включає спікання суміші глини і вапняку при близько 1400° C (2552° F), подрібнення його на дрібний порошок, який пізніше змішується з водою, піском та гравієм для виробництва бетону. Портландцемент був використаний кілька років пізніше відомим англійський інженером Марком Брюнелем при будівництві тунелю під Темзою. У наступних декадах цемент у великих масштабах використовувався у будівництві системи каналізації Лондона.

Після 1860 року хімічні інновації стосувалися передусім барвників, роль світового лідера перейшла до Німеччини, яка створила потужну хімічну промисловість. В 1860-1914 роках у німецьких університетах активно вивчались найновіші технології. Британським вченим, навпаки, не вистачало дослідних університетів, не велася відповідна підготовка студентів. Поширилася практика наймати підготовлених у Німеччині хіміків.

Виробництво скла

На початку 19 століття в Європі був розроблений новий метод виробництва скла, відомий як циліндричний процес. У 1832 році цей процес був використаний братами Шанс (Chance) для виробництва листового скла. Chance Brothers and Company стала провідним виробником вікон і плоского скла. Цей метод дозволяв виробляти більші шиби у безперервному процесі, розширюючи, таким чином, можливості у плануванні інтер'єрів та створенні віконних фасадів будівель. Прикладом використання листового скла в інноваційних будівлях є Кришталевий палац у Лондоні.

Кришталевий палац — місце проведення першої Всесвітньої виставки у 1851 році.

Газове освітлення

Однією з найважливіших галузей промисловості пізнього етапу промислової революції було газове освітлення. Подібні інновації впроваджувалися у різних місцях, але наймасштабнішою була робота Вільяма Мердока, співробітника компанії Болтон і Ватт у Бірмінгемі. Мердок розробив процес, який складався з піролізу вугілля у великих печаз, очищення газу (видалення сірки, аміаку і важких вуглеводнів), а також його зберігання і розподілу. Перші газові світильники були встановлені у Лондоні між 1812-20 роками. Незабаром газове освітлення стало одним з основних споживачів вугілля у Великобританії. Газове освітлення вплинуло на соціальну та промислову організацію суспільства, дозволивши довшу роботу фабрик і магазинів, ніж при освітленні сальними свічками. Завдяки впровадженню газового освітлення в містах і селищах почало процвітати нічне життя, оскільки інтер'єри і вулиці могли освітлюватись значно краще, ніж раніше.

Транспорт

На початку промислової революції, внутрішній транспорт базувався на судноплавних річках і дорогах, для переміщення важких вантажів морським шляхом використовувалися каботажні судна. Залізницею транспортувалося вугілля до річок для подальшої відправки, але канали ще не були побудовані. Тварини запевняли енергію для наземного транспорту, а сила вітру була рушійною силою на морі.

Промислова революція поліпшила транспортну інфраструктуру Великобританії. Повстало сплетіння мережі автомобільних доріг, водних шляхів та залізниць. Сировина і готова продукція могли доставлятися швидше і дешевше ніж раніше. Поліпшення транспорту прискорило також поширення інновацій.

Величезне значення мало поява залізниць. Перший паровоз був побудований в 1804 році Річард Тревітік. Використання парової тяги на залізничних шляхах загального користування почалася з Стоктон-Дарлінгтонська залізниці в 1825 році і залізниці Ліверпуль — Манчестер в 1830 році. Будівництво великих залізниць, що з'єднували міста і містечка почалося в 1830-х роках, але набрала обертів тільки в самому кінці першої промислової революції.

Після завершення будівництва залізниць багато робітників не поверталися до свого сільського способу життя, а залишалися в місті, запевняючи додаткову робочу силу для промисловості. Залізниці надзвичайно допомогли торгівлі Великобританії, забезпечуючи швидкий і простий спосіб транспортування товарів і перевезення пошти та преси.

Промислова революція в Англії

Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливим чинником промислового перевороту стала буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.

Цьому сприяв і аграрний переворот XVI — XVII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.

До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації — важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому. Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

Надзвичайно сприятливими для промислового перевороту було географічне розташування Великобританії та природно-економічні умови країни — водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

Зовнішньо-економічні умови

Постійний попит в Європі на англійські вироби, викликаний безперервними війнами, забезпечував їм ринок збуту і теж сприяв здійсненню промислового перевороту. Не останню роль в цьому відіграла і політика протекціонізму та меркантилізму, яку проводив англійський уряд. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів. Механік Джон Кей у 1733 удосконалив ткацький верстат "летючим човником". Винахідником — ткачем Джеймсом Харгривсом у 1764 була винайдена механічна прядка "Дженні", на якій можна було працювати з 16—18 веретенами. В останній третині XVIII ст. С. Кромптон створив "мюль-машину", яка базувалася на принципах роботи прядки "Дженні", але виготовляла тонку і міцну бавовняну пряжу. Вона поширилася у виробництві і стала технічною основою механізованого прядіння.

Негативні наслідки індустріалізації на прикладі Західної Європи 📙 Реферат → 🆔 163644