Німеччина у світовій економіці

Київський національний економічний  університет 

ім. В.Гетьмана

Курсова робота

Зміст

1.Німеччина як суб’єкт  міжнародного середовища бізнесу.

1.1.Рейтингові  позиції у світовій економіці за основними показниками

(ВВП; ВВП на душу  населення, тощо)

Важливу роль в світовому  господарстві та ЄС відіграють країни-лідери Європейського Союзу, до яких належить Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland) . Це країна з високо-розвинутою економікою, що здійснює великий вплив на формування міжнародних економічних відносин. Країна займає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Традиційно вона є одним з основоположників створення більшості міждержавних організацій і блоків в галузях економіки, фінансів, банківської системи, окремих напрямках промисловості і сільського господарства.

Німеччина є членом «Великої вісімки» країн світу, Європейського Союзу (ЄС), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейського союзу; входить до 10 країн-лідерів за рівнем ВВП і займає 5 місце, поступаючись лише США, Китаю, Японії і Індії. 

Так рівень  ВВП (вартість усіх кінцевих товарів і послуг вироблених в країні протягом одного року)  Німеччини станом на 01.01.2008 року  становив  $2 833 млрд. дол. США, у 2007 році він дорівнював -  $2 585 млрд. дол. США ,  в 2006 році  -   $2 764 млрд. дол. США, а станом на 1/01/2005 рівень ВВП в Німеччині складав -  $2 362 млрд. дол. США.

За рівнем ВВП на душу населення країна займає е 17 місце -  $31 400 дол. США. 

Розподіл ВВП по секторам економіки: сільське господарство - 1,2%,

промисловість - 30,4%, сфера послуг - 68,4%.

Динаміка зміни  ВВП

1.2.Національний  економічний потенціал

1.2.1. Наявність  сприятливих природних ресурсів (корисних копалин, грунтово-кліматичних умов).

Німеччина має вигідне географічне положення в світі: вона лежить у центрі Західної Європи, має вихід до морів – Північного та Балтійського. Головні морські порти – Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен , Бремергафен, Любек , Росток, Вісмар , Штральзунд. Через її територію проходять важливі транс’європейські шляхи як широтного, так і меридіанного напрямків.

Межує з Чехією, Австрією, Швейцарією, Францією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами, Данією.

До складу ФРН входять  Східно-Фризькі і Північно-Фризькі острови, а також Гельголанд і Дюні в Північному морі, о. Фемарн у Балтійському морі. Найдовша відстань з півночі на південь - 876 км, з заходу на схід - 640 км. Крайніми географічними точками є: на півночі селище Ліст на острові Сильт, на сході - саксонське село Дешка, баварський Оберстдорф - на півдні та Сельфкант (Північній Райн-Вестфалія) - на заході.   Береги Північного і Балтійського морів переважно низькі, плоскі, розчленовані бухтами й естуаріями. Вздовж узбережжя Північного моря простягається смуга ватів, зовнішньою межею яких служать Східно-Фризькі і Північно-Фризькі острови.  Територія країни підвищується з півночі на південь. Північна частина ФРН знаходиться в межах Північно-Німецької низовини, де добре збереглися сліди заледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу. На північному сході - великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600-1400 м). Рейнські Сланцеві гори, висотою до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, висотою до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, висотою до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт.

Вздовж кордону з  Чехією піднімаються хребти Шумава (висотою  до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід  від них - середньогірські масиви - Баварський Ліс, Фихтель і Швабо-Франконська  куестова область з численними проявами карсту. Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю і подрібненнями. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з перевагою льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН - передові хребти Східних Альп (висотою до 2963 м - гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.

Найважливіші корисні  копалини - кам'яне вугілля (загальногеологічні запаси 230 млрд. т), у тому числі Рурський кам'яновугільний (Рурський басейн посідає І-ше місце в західній Європі), Саарський вугільний, Ахенський вугільний басейни, буре вугілля (70 млрд. т), у тому числі Нижньорейнський басейн; калійні солі (9 млрд. т) - район Ганноверу (західне продовження Штасфурт-ського соленосного басейну), басейн Верра - Фульда. Відомі також родовища нафти (76,1 млн. т), газу (південна частина Середньоєвропейського нафтогазового басейну, Рейнського і Передальпій-ського басейнів), залізної руди (1,9 млрд. т) - Гіфхорн, Зальцгнттер, Зігерланд, барито-цинкових (Мегген), свинцевих (Мехерних), свинцево-цинкових (Раммельсберг, Рур) руд, флюориту, графіту (Пассау) тощо.

Клімат помірний, морський і перехідний від морського до континентального. Пануюче західне  перенесення повітряних мас з  циклональною циркуляцією приносить  тепло і вологу з Атлантичного океану. У гірських районах характерні висотна кліматична поясність і експозиційні розходження. Середня температура січня на рівнинах заходу і сходу від 0 до - 1 °С, на північному сході від - 1 до - 2 °С, на Баварському плато від 2 до 4 °С, у верхніх частинах Середньонімецьких гір - 4 °С, в Альпах - 5 °С і нижче. Середня температура липня на півночі та північному заході 16-17 °С, у долинах Рейну, його приток і Дунаю 18-20 °С, у верхніх частинах Середньонімецьких гір і Альп 14°С і нижче. Річна кількість опадів на рівнинах складає у середньому 600-700 мм, в окремих міжгірних улоговинах менше 500 мм, у горах - до 1600-1800 мм (у Гарці і Шварцвальді), місцями понад 2000 мм у рік (в Альпах). Максимум опадів на північному заході випадає восени, мінімум - навесні, південніше ви-ражені літній максимум і зимовий мінімум опадів. Сніжний покрив на рівнинах мінливий, тримається близько 2 тижнів, у Середньонімецьких горах місцями 4-5 місяців, в Альпах на висоті 1100 м - 6 місяців, на вершинах є сніжники.  
     На Північно-Німецькій низовині переважають ґрунти підзолистого типу, що чергуються з торф'яно-болотними; уздовж узбережжя Північного моря - ґрунти маршів. У поясі прибалтійських озер і на Баварському плато - бурі лісові ґрунти. В області Середньонімецьких гір ґрунтовий покрив мозаїчний. У деяких межигірських і передгірних районах, особливо на південному сході, поширені чорноземні ґрунти. До виходів карбонатних порід належать пере-гнійно-карбонатні ґрунти (рендзини). На схилах гір і в межигірських уло-говинах нерідко розвинуті бурі лісові ґрунти, що вище змінюються підзо-листими і гірсько-луговими, з окремими ділянками торф'яно-болотних ґрунтів. Подібна висотна поясність властива також Альпам. На значній території ґрунти піддавалися тривалому й інтенсивному сільськогоспо-дарському обробленню.

1.2.2. Кількість  та рівень кваліфікації трудових ресурсів.

Населення Німеччини  – більш ніж 83 мільйонів мешканців, з них 75 мільйонів з німецьким, а 8 мільйонів з іноземним громадянством. З точки зору етнографії у ФРН  живуть 70 мільйонів німців та 13 мільйонів  іноземців (16%). Найбільші групи - турки та курди (3,5 мільйони), поляки (3,0 мільйони), росіяни (4,0 мільйони), італійці, греки та громадяни колишньої Югославії. Середня густота населення становить 220 чоловік на 1кв.км. Міських жителів понад 85%. У країні налічується 15 великих міст з населенням понад 500 тисяч чоловік.

Демографічний розподіл по найбільшим містам Німеччини:

Берлін    - 3,5 млн. мешканців

Гамбурґ - 1,6 млн. мешканців

Мюнхен - 1,2 млн. мешканців

Кельн     - 928 тис. мешканців

Ессен      - 623 тис. мешканців

Франкфурт на Майні - 619 тис. мешканців

Дортмунд - 584 тис. мешканців

Дюссельдорф - 563 тис. мешканців

Штутґарт - 552 тис. мешканців

Трудовими ресурсами  є усе працездатне населення віком від 16 до 67 років (Німецький бундестаг 9 березня 2007 року, ухвалив рішення про підвищення пенсійного віку в Німеччині із 65-ти до 67-ми років). Зайнятість населення по галузям : промисловість  - 33,4%, сільське господарство - 2,8%, сфера послуг - 63,8%. Така структура відповідає структурі зайнятості трудових ресурсів найрозвинутіших країн світу завдяки впровадженню високотехнологічного обладнання, автоматизації і роботизації. Рівень безробіття у країні становить 9,9%.

     Частка  зайнятих у промисловості і  будівництві (45 % економічно активного  населення) значно вища порівняно з іншими західно-європейськими країнами. Крім того, багато людей працює у науково-дослідній сфері, на транспорті, в сфері послуг.

1.2.3. Рівень розвитку  виробничої інфраструктури (транспорт,  зв’язок та інше)

У ФРН розвинуті всі  види транспорту, але провідна роль у перевезенні пасажирів та вантажів належить автомобільному й залізничному транспорту. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзити, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і трансєвропейських швид-кісних залізниць. Вантажо- і пасажироперевезення здійснюються заліз-ницями, автошляхами і водними шляхом. На водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що виділяє країну за цим показником в Європі. Найважливішу роль відіграє річкова система Рейну. Канал Рейн – Ведер дав вихід Руру до Північного моря а межах державної території. середньо німецький канал, перетинаючи територію з заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Збудовані у 90-х роках канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи транс-європейську водну магістраль. З північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канал, що за значенням поступається тільки Суецькому і Панамському. Паромні переправи сполучають Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією, Литвою. До другої світової війни найважливішим транспортним вузлом був Берлін, але за роки існування двох Німеччин він втратив свою роль. Основний транспортний коридор проходить по осі Рейну. Є локальні транспортні вузли. Найбільші – Гамбург, Лейпциг, Мюнхен, Госток та інші. Найбільший повітряний вузол – Франкфурт-на-Майні. В країні зареєстровано майже 42 млн. легкових і 2,6 млн. вантажних автомобілів. Країна вкрита густою мережею швидкісних автомагістралей високого класу. ФРН має потужний морський флот, який обслуговує частину зовнішньої торгівлі.

Найбільший аеропорт Німеччини – це Міжнародний Рейн-Майнський аеропорт Франкфурта-на-Майні. По кількості пасажирів (в 2006 році 52 810 683 людей) він посідає третє місце в Європі, після лондонського Хітроу (Heathrow Airport/London Heathrow Airport) (67 530 197 пасажирів в 2006 році)) і паризького Шарль-Де-Голь (Aéroport Roissy-Charles-de-Gaulle) (56 849 567 пасажирів в 2006 році)). По вантажоперевезеннях займає друге місце в Європі, уступаючи тільки паризькому Шарль-Де-Голь. Аеропорт Франкфурта-на-Майні був одним із перших аеропортів, де почали застосовувати автоматичну систему сортування багажу.

Система комунікацій  країни основується на цифрових технологіях. Порівняно з іншими промислово розвинутими країнами у суспільстві ФРН пропозиції мережі інтернет відносно пізно стали важливим фактором розвитку. Ключем до цього розвитку були, з одного боку устаткування приватними особами своїх домівок персональними комп′ютерами (ПК), але з іншого боку, також і соціально-економічне середовище.

У 2000 році кожен другий домашній бюджет Федеративної Республіки (53%) використав гроші на придбання щонайменше одного компактдискового плеєра , але в той же час тільки кожен п′ятий (21%) на придбання ПК. У 2003 р. вже у 67% домашніх бюджетів було витрачено кошти на ПК, кількість користувачів інтернету досягла цифри біля 33 мільйонів. Паралельно до цього процесу вже й Федеральний уряд обіцяв цій галузі, в якій зайнято зараз біля 800.000 працівників, додаткові імпульси для розвитку. До бажаного отримання близько 10000 спеціалістів у галузі інформаційної техніки за ініціативою ”зелена карта” додався також фактор професійного навчання в цій сфері, яке було підсилено і розширено.

Одночасно з цим блискавичним розвитком зросло також очікування комерційних досягнень в онлайновому  просторі. У супроводі відповідних процесів пропагувалось ведення своїх банківських угод напряму (Direct-Banking) і замовлення товарів та послуг в інтернеті. Однак обсяг операцій і очікувані суми від рекламної діяльності в багатьох галузях мали показники набагато нижчі за авізовані. Це стосувалось у медійному просторі в однаковій мірі як книжкового сектора (Амазон-Amazon), так і федеральних друкованих видань і телестудій, які послідовно вибудовували свої вебсторінки і постійно оптимізували їх. Хоча щомісячні відвідування онлайнових пропозицій на вебсторінці інформаційного журналу “Шпігель” (34 млн. у березні 2003), АОЛ (AOL) (23 млн.) і РТЛ (RTL) (15 млн.) виглядають імпозантно, все ж порівняно з значними витратами доходи й до цього часу залишаються скромними.

З оглядом на затишшя в традиційних медійних галузях (друкарство, телебачення, радіо) комерційні пропонувачі послуг в інтернеті виявилися напрочуд стійкими до кризи і змогли послідовно покращувати базу своєї діяльності. У першому кварталі 2004 зросли брутто обороти в рекламі до 66,8 млн. євро (+ 37% порівняно з минулим роком), що відповідає близько 1,7% загального обороту в рекламі. Тим часом кожний п′ятий німець купує в мережі інтернет і приніс галузі у 2003 році біля 8 міліардів євро, у 2004 р., не зважаючи на спад у торгівлі в роздріб, очікується приріст у 40% і товарообіг у 11 міліардів євро. Першим в галузі є онлайновий аукціон еБей (eBay) (з річним оборотом у 3 міліарди євро у 2003р.), за ним йде Амазон (книги, компакт-диски). Улюбленим товаром в інтернетній торгівлі вважаються книги, одяг і звуконосії, а також програмне забезпечення до персональних комп′ютерів, а також послуга бронювання місць у готелях.

Кращому комерційному використанню онлайнових пропозицій та користуванню інтернетом стоять на заваді (і не тільки) в Федеративній Республіці насамперед фінансові аспекти поряд з часовим бюджетом. Дослідження, проведені серед користувачів інтернет, показали, що пропозиції онлайн слугують насамперед як додатковий засіб, і що вони далеко не так інтенсивно використовуються, як їх “класичні” конкуренти. В той час, як середньостатистичний громадянин Федеративної Республіки Німеччина кожного дня добрі три години має включеним телевізор, три з половиною години слухає радіо і 30 хвилин читає газету, і тільки 8% від загального користування засобами масової інформації він витрачає на інтернет, хоча тенденція щодо користування інтернетом зростає. У перспективі очікується більше використання інтернету за рахунок коштів на друковану продукцію, тому що інтернет та радіо/телебачення краще доповнюють одне одного.

Перші місця серед  можливостей використання інтернету  займають відправлення і написання  електронних листів (80%) та ціленаправлений  пошук інформації (59%), банківські операціїї  на дому так само, як і новини про  економіку та біржу мають попит у 31% користувачів. При цьому необхідно підкреслити, що за останні п′ять років змінилося ставлення до користування інтернетом. Якщо у 1997 році тільки 27% користувачів користувались інтернетом вдома, а 59% на робочому місці чи в університеті, то сьогодні майже кожен другий (48%) спілкується у чаті і шукає інформацію біля домашнього дисплея і майже кожний (91%) на робочому місці за даними аналізу, проведеного на замовлення радіо “Зюдвест”.

1.2.4. Обсяги виробничих  потужностей

На межі ХХ-ХХІ ст. ФРН  є третьою індустріальною державою світу, за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише США і Японії. За абсолютною величиною валового внутрішнього продукту (ВВП) ФРН займала 3-є місце  в світі услід за США і Японією. Частка обробної промисловості в структурі валового національного продукту (ВНП) ФРН  становить 36,5%, а її питома вага в загальній структурі зайнятості в економіці - 39%. Німеччина займає 5-е місце в світі з виробництва сталі. Головний район концентрації чорної металургії - захід Рурського кам'яновугільного басейну. Менші металургійні центри з вельми невизначеними перспективами розвитку розташовані в Саарі і в Нижній Саксонії (Зальцгіттер). Виробництво високоякісних легованих сталей зосереджене в Крефельді й інших центрах на периферії Рурського району. Однією з опор економіки ФРН є багатогалузеве машинобудування. Виробляють важкі металоємні машини, крани, мости, гірничошахтне і енергетичне обладнання, важку електротехніку, а також обладнання для металургійних заводів (Рур). Виробництво легкових і вантажних автомобілів концентрується в землях Баден-Вюртемберґ, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія і Саар. Головний центр аерокосмічної промисловості - Мюнхен; другий - Бремен. ФРН належить до числа найбільших продуцентів та експортерів електротехнічного і електронного обладнання. Німеччина має в своєму розпорядженні високорозвинене приладобудування; особливо це торкається оптики і точної механіки. Провідні текстильні центри ФРН розташовані в землі Північний Рейн-Вестфалія, а також в землі Баден-Вюртемберґ і навколо Аугсбурґа.

Обсяг сільськогосподарського виробництва в ФРН складає 1,5% від ВВП країни. Паливно-енергетичний баланс ФРН на початку ХХІ ст. (2004): нафта - 38.5%; природний газ - 21.5%, кам'яне вугілля - 13.1%; ядерна - 12.9%; лігніт - 11.2%; гідро- і аероенергія - 0.8%, інші джерела - 2.0%. У абсолютних цифрах ФРН споживає (2001): нафта - 190.3 млн т. вугільного еквівалента (+1.6% до 2000), природний газ - 106.6 млн т. вуг. екв. (+4.3%), ядерна енергія - 63.7 млн т.вуг. екв. (+1%), лігніт до 55.6 млн т.вуг. екв. (+5.3%), гідро- та аероенергія - до 3.8 млн т.вуг.екв. (+5.6%) і змішані джерела енергії - 9.9 млн т.вуг.екв. (+5.3%); кам'яне вугілля - 65.0 млн т.вугільного еквівалента.

Машинобудування країни займає перше місце за кількістю зайнятих та часткою в експорті продукції (50%). Розвинуте, як важке металомістке, машинобудування, так і наукомістке, що базується на наукових досягненнях. Особливо великого розвитку набула автомобільна промис-ловість. Всесвітньо відомі марки “Фольксваген” та “Мерседес” вироб-ляються саме у ФРН. Так, у квітні 2008 року автомобільні концерни збільшили обсяги виробництва і виготовили рекордну кількість автомобілів – понад 500 тисяч одиниць. Це на 25% вище порівняно з минулим роком.

Серед галузей обробної промисловості найбільш розвинуті машино-будування та хімія.  Хімічні промисловість використовує великі запаси сировини, які є в країні (вугілля, калійні солі, сірчасті руди, нафту, природний газ). Хімічна індустрія виробляє силу-силенну різних видів продукції – від кислот і добрив до пластмас, синтетичного пального і найрізноманітніших лікувальних засобів. Найбільший район хімічної індустрії – Рур. А також великим центром хімічної промисловості є Кельн. Легка і харчова промисловість поступається за своїм значенням перед галузями важкої промисловості. ФРН імпортує багато сировини для легкої промисловості, особливо для текстильної, найбільшої з її галузей. Більша частина текстильних підприємств зосереджена на заході країни. Широким кільцем навколо Руру, орієнтуючись на збут продукції серед його великого населення, і в районі Кельна розкинулись “текстильні” міста і містечка. Здавна розвинута текстильна промисловість на південному заході у верхній течії Рейну та в Баварії.

1.2.5. Рівень розвитку  науки і техніки

Видатні наукові досягнення і винаходи мають у Німеччині давні традиції: Йоганн Гутенберг винайшов друкарство, Генріх Герц довів існування електромагнітних хвиль, Пауль Эрліх розробив технологію хемотерапії, Альберт Эйнштейн обґрунтував  теорію відносності, а молодий німецький учений Карлхайнц Бранденбург винайшов шлях до "віртуального світу" — формат MP3. Свого розквіту німецька наука досягла наприкінці ХІХ сторіччя. Аж до 20-х років минулого століття німецька була міжнародною мовою вчених. З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів німецька наука занепадає. У геноциді єврейського населення Європи брали участь і німецькі вчені, а провідні вчені-євреї були вигнані з країни. Серед них — лауреати Нобелівської премії Эрвін Шрьодінгер і Макс Борн. Після війни вчені, що втікали від нацизму, не повернулися в "країну масових убивць", як одного разу назвав Німеччину Альберт Эйнштейн. Вони роз'їхалися по всьому світу, багато з них переїхали до Америки. Наука довгий час була на узбіччі суспільного розвитку Німеччини — відбудова після війни, розподіл на сектори впливу країн-переможниць у 2 світовій війні не давали піднятись науці та розгорнути дослідження вчених у великих проектах. І саме Академії наук, до яких належить обране коло вчених, які підтвердили свій науковий рівень видатними науковими досягненнями, являють собою найкращий простір для регулярного обговорення наукових результатів та зведень, координації наукових проектів та вивчення найперспективніших напрямів досліджень.

Історично так склалось, що у Німеччині існує 7 Академій наук, що діють у різних землях Німеччини:

• Берлін-Бранденбурзька Академія наук (1992/1700) — місцезнаходження Берлін;
• Академія наук Геттінгену (1751) — місцезнаходження Геттінген;
• Баварська Академія наук (1759) — місцезнаходження Мюнхен;
• Саксонська Академія наук (1846) — місцезнаходження Лейпціг;
• Гайдельберзька Академія наук (1909) — місцезнаходження Гайдельберг;
• Майнцська Академія наук (1949) — місцезнаходження Майнц;
• Вестфальська Академія наук (1970) — місцезнаходження Дюссельдорф.

Крім того, у Німеччині  у Галлі знаходиться ще одна Академія природничих наук "Леопольдіна", яка не є членом Союзу Академій наук ФРН.

Новий етап історії німецької науки  розпочався у 1990 році. Після об'єднання  ФРН та НДР 3 жовтня 1990 року, Німеччина  стала ще більш багатоликою. Найскладніші процеси трансформації науки проходили у східних землях Німеччини. У об'єднаній Німеччині зіштовхнулися дві, зовсім різні, системи: на Заході — плюралістична наука, заснована на принципах федералізму, на Сході — строго централізована. Основна складність полягала у тому, що індустрія та наука "соціалістичного табору", до якої складовою частиною входила і НДР, були орієнтовані на зв'язки із науковими установами всередині цього табору, і найчастіше з Республіками СРСР, — у 50-60 рр. ХХ ст. було укладено близько 60 різних угод в галузі науки та техніки. Тісній науково-технічній кооперації сприяла майже однакова структура організації науки та наукових досліджень, а також навчання та підготовка молодих східнонімецьких вчених у Радянському Союзі його розпаду та об'єднання східної та західної частини, східна Німеччина повинна була інтегруватись у загальнонімецькі кордони та переходити до створення власного наукового профілю, що був би орієнтований і на споживчу економіку та ведення конкурентної боротьби із західними високорозвиненими країнами. Інституціональна модель науки ФРН дала процесові чітке спрямування.

І, проте, існує думка, що Німеччина  стала відставати від ведучих  наукових держав світу. У 90-х роках, під час об'єднання Німеччини, витрати на науку й освіту дійсно були значно скорочені, і ведучі позиції, що країна займала ще в 70-80-і роки, були здані. Це не могло не позначитися і на відтоці молодих німецьких учених.

Для порівняння: у Японії витрати  на наукові дослідження зросли в 90-х роках з 500 до 700 доларів США  на душу населення, у Сполучених Штатах — з 600 до 800 доларів. У Німеччині витрати на науку так і залишилися на рівні 500 доларів. У результаті ФРН обігнали багато європейських країн (наприклад, Фінляндія і Швеція). Але ця тенденція зупинена — Німеччина стає фабрикою ідей. Незважаючи на важкі часи для державної скарбниці, на науку та освіту знову виділяються підвищені бюджети. У 2004 році витрати на наукові дослідження в Німеччині становили вже 640 доларів США на душу населення. Бюджет міністерства освіти і науки ФРН виріс на 20%. Відбулася кардинальна зміна самого підходу до проблеми фінансування наукових досліджень; але, як видно зі звітів Союзу АН ФРН, цих коштів не вистачає на дійсно широкий розвій академічної науки країни.

2. Оцінка ефективності розвитку зовнішньої торгівлі у динаміці за 2003-2005 р.р.

2.1. Характеристика абсолютних  показників розвитку зовнішньої  торгівлі.

Зовнішня торгівля –  одна з найдинамічніших галузей  економіки Німеччини, стимулятор її економічного зростання. Зовнішньоекономічні зв’язки Німеччини характерні тим, що це один з найважливіших експортерів і імпортерів світу. Стимулювання німецького експорту сприяє розвинута система фінансування і страхування зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, у цілях сприяння  зовнішньоекономічної діяльності німецьким фірмам надається державна фінансова підтримка для їх участі в зарубіжних виставках і ярмарках, завдяки чому ініціюється близька 20% усього німецького експорту, розширяється мережа німецьких зовнішньоторговельних палат. Висока конкурентоспроможність німецької промисловості на світових ринках забезпечується, як правило, за рахунок переваг в її нецінових параметрах, зокрема, переваг в якості і технічному рівні продукції, відмінному сервісі, чіткому дотриманні термінів поставок і ін.

ФРН є одним з найбільших у світі експортерів капіталу. Німецькі компаніі  займають 3-тє місце  в міжнародному рейтингу ОЕСР за обсягом  інвестицій за кордон. Експорт капіталу з Німеччини був офіційно дозволений у  1952 році. Зворотну тенденцію має динаміка прямих інвестицій. Частка прямих капіталовкладень німецьких фірм за кордон у загальному обсязі зарубіжних інвестицій останніми роками складає від  25 до 35%, тоді як аналогічний показник для іноземних капіталовкладень в економіку ФРН не  перевищує 5%. Головні інвестори ФРН – кредитні інститути, інвестиційні і страхові компанії. У виробничому секторі найбільша інвестиційна активність спостерігається в хімічній промисловості і автомобілебудуванні (1-е місце у світі по експорту, суднобудування — 2-е місце у світі, всі види станків, електротехніка, оптика, найрізноманітніші види моторів та двигунів, інструментів, електронна техніка, годинники, літаки, космічні апарати, різні види озброєнь, обладнання для зв'язку, медикаменти — 1-е місце у світі по експорту).

Уряд ФРН надає гарантії для прямих інвестицій німецьких компаній за кордон і цим підвищує свою експансію на світовому ринку.  Головними експортними партнерами Німеччини є країни Європейського Союзу 56% (Франція 11%, Великобританія 8%, Італія 8%, Голландія 6%, Бельгія та Люксембург 5%), а також США 10% та Японія 2%.

Про потенціал Німеччини  як зовнішньоекономічного партнера свідчить динаміка її зовнішньоторговельного обороту, що в 2003 p. становив 2 521,5 млрд. нім. марок, а в 2004 p. - 2 622,8 млрд. марок, а в 2005 р. – 2735,4 млрд.марок. Структуру експортно-імпортних операцій ФРН відповідно до частин світу та країн характеризують дані табл. 1.

Структура зовнішньоторговельного обороту

Федеративної Республіки Німеччини  по країнах

та частинах світу, в %

Прослідкувавши динаміку експорту за 2003-2005рр., можна зробити висновок, що його обсяги збільшуються.

 Зовнішньоторговельний обіг (2005) = ЕХ+ІМ = 731,24+ 641,12 = 1372,36  млрд. дол. США

ЗТО (2004) = 671,17 + 605,11 = 1276,28 млрд. дол. США

ЗТО (2003) = 617,87 + 582,03 =  1199,90 млрд. дол. США

Спостерігається зростання обсягів зовнішньоторговельного обігу.

В 2007 році Німеччині вдалося  відстояти свій титул лідера світу з експорту, випередивши Китай. У  грудні 2007 року у Женеві Федеральне міністерство економіки оприлюднило попередні підрахунки Світової організації торгівлі (СОТ). Згідно з ними, обсяги експорту німецьких товарів у всьому світі в межах річного періоду за перші дев’ять місяців 2007 року зросли на 19% і склали 657 мільярдів євро. Однак за обсягами експорту до Німеччини дедалі ближче підтягується Китай. Федеральне міністерство економіки заявило, що попередні показники у торгівлі за 2007 рік підтвердили конкурентоспроможність економіки Німеччини у всьому світі. Висока якість продуктів і технологічні інновації є вирішальними чинниками успіху німецького експорту і в остаточному підсумку окуповують себе.

2.2 Оцінка результуючих показників розвитку зовнішньої торгівлі (сальдо торговельного балансу; сальдо балансу послуг; індекси стану балансу; індекс «умови торгівлі»; індекс чистої торгівлі)

Сальдо торговельного  балансу = ЕХ – ІМ    

Сальдо торговельного балансу (2005) =731,24 - 641,12  = 90,12 млрд. дол..США

Сальдо торговельного балансу  (2004) =671,17 - 605,11  = 66,06 млрд. дол.США

Сальдо торговельного  балансу  (2003) = 617,87 - 582,03  =35,84 млрд. дол.США

Протягом 3-х аналізованих років  сальдо торговельного балансу  країни додатне і торговельний баланс активний через те, що експорт перевищує імпорт. Спостерігається тенденція до збільшення торговельного сальдо.

Сальдо балансу  послуг = ЕХ послуг – ІМ послуг

Сальдо балансу послуг 2005 =  5,406,800 млн. дол.

Сальдо балансу послуг 2004 =  4,286,200 млн. дол.

Сальдо балансу послуг 2003 = 3,785,500 млн.дол.

Отже, прослідковується тенденція до збільшення сальдо балансу послуг, баланс послуг – активний через те, що експорт послуг випереджає імпорт.

Індекс стану  балансу ЕХ / IM * 100%

Індекс стану балансу 2005 = 731,24 / 641,12 * 100%= 114,05 %

Індекс стану балансу 2004 = 671,17 / 605,11 * 100% = 110,9 %

Індекс стану балансу 2003 = 617,87 / 582,03 * 100% = 106,2 %

Цей показник підтверджує, що торговельний баланс Німеччини додатній, оскільки індекс більше за 100, отже експорт покриває імпорт більше ніж на 100%. Як бачимо протягом аналізованих років цей показник суттєво не змінився, спостерігається лише незначне його збільшення.