Інноваційні технології навчання у вищих навчальних закладах

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Методи викладання безпекознавчих дисциплін»

Тема: « Інноваційні технології навчання у вищих навчальних закладах »

 

 

 

 

 

 

 

   Виконала:     студентка V курсу

  денної форми навчання

 

               Перевірила: 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Особливості введення інноваційних технологій у навчально –виховний процесс вищих навчальних закладів………………………………………......4

2. Необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки..........................................................................................9

3. ВЕБ-КВЕСТ як інноваційна технологія навчання  у ВНЗ……………...11

Висновок………………………………………………………………………….15

Список використаної літератури………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Докорінні зміни в соціально-економічному житті та державно-політичному устрої України зумовили необхідність модернізації системи освіти в країні. В сукупності з наукою, суспільно-політичними інститутами, культурою система освіти є нині найважливішим чинником створення в Україні інноваційної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом розвитку людського потенціалу і забезпечення демократичних свобод високоморальної, інтелектуально і фізично розвиненої особистості.

Саме це подвигало до підписання Україною Болонських угод, які обумовили впровадження інноваційних технологій у навчально-виховних процес вищих навчальних закладів. Це дало поштовх для дослідження та глибинного вивчення наслідків поширення у вітчизняному освітньому просторі інноваційного продукту, яскравим прикладом якого є кредитно-модульна та модульно-рейтингова системи навчання.

Необхідність введення інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, обумовлена модернізацією галузі освіти; переваги і недоліки впровадження інноваційної кредитно-модульної та модульно-рейтингової технологій навчання в освітній процес України.

Саме тому метою моєї роботи є показати про необхідності введення інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, привернути увагу української дослідницької аудиторії до вивчення та оприлюднення перспектив провадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, запобігти розвиткові педагогічних інновацій в Україні шляхом піднесення їхньої освітньо-виховної цінності.

Також важаю необхідним висвітлити такі питання як особливості введення інноваційних технологій у навчально – виховний процесс вищих навчальних закладів, необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки.

1. Особливості введення інноваційних технологій у навчально –виховний процесс вищих навчальних закладів

 

Із розвитком комп’ютерних технологій, інновації всебічно поширилися у суспільне життя: науку, освіту, культуру, політику тощо. Одним із шляхів модернізації освітньої системи України є впровадження у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів інноваційних педагогічних технологій і методів. Інноваційний процес в освіті – це сукупність послідовних дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання, адаптації навчально-виховного процесу до нових суспільно-історичних умов.

Дослідники з інноватики Дмитро Мазоха та Наталія Опанасенко зазначають, що професія педагога на сьогодні вимагає здатності до адекватного сприйняття потреб сучасного суспільства і відповідної корекції навчально-виховної діяльності. Вища школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх  суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій ітенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у галузі змісту, форм і методів навчання й виховання. Відповідно, сучасному викладачеві ВНЗ для його професійної діяльності необхідно апелювати саме до інноваційного потенціалу. На мою думку це дуже вірно оскільки,якщо викладач буде працювати за старою системою, а навчальний процесс буде йти вгору. Саме тому я важаю що не буде гарного результату.

Опанасенко визначав що інноваційний потенціал педагога – це сукупність соціокультурних і творчих якостей особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати свою діяльність, а також внутрішні засоби та методи, що здатні забезпечити цю готовність. Наявність інноваційного потенціалу в педагога обумовлюють такі чинники: творча здатність генерувати нові ідеї; високий культурно-естетичний рівень; освіченість; інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів; відкритість новому і сприйняття різних ідей, думок, поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, враховуючи теоретичну та практичну підготовку викладачів. Слід подбати і про науково-методичне обґрунтування інновацій, залучення до їх упровадження авторитетних, творчих педагогів, які в змозі подолати супротив педагогічної спільноти. У таких випадках необхідним є створення спеціальних груп кваліфікованих, ініціативних викладачів, які візьмуть на себе відповідальність за аналіз та апробацію головного досвіду, систематичного відбору ефективних ідей, технологій, концепцій, які можуть бути використаними у педагогічній практиці. Такий підхід дасть змогу об’єднати зусилля авторів педагогічних нововведень із зорієнтованими на інноваційну діяльність педагогами, створити сприятливе інноваційне середовище. 

Інноваційна спрямованість визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких відносять: новизну, оптимальність, результативність та ефективність, можливість творчого застосування нових результатів у масовому досвіді.

На сучасному етапі розвитку інноваційних технологій у навчально-виховному процесі ВНЗ слід виокремити кредитно-модульну і модульно-рейтингову технології навчання.

Кредитно-модульна система (КМС) – це форма організації навчально-виховного процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використанні залікових одиниць – кредитів. Поширеною є кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи – ECTS. Вона передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів.

В наш час на увагу заслуговує концепція, яка узагальнює різні погляди на шляхи реалізації принципу модульності в освітній практиці. Вона формулює такі базові правила навчання:

• навчальні матеріали треба структурувати з урахуванням досягнення кожним студентом чітко визначеної дидактичної мети;

• відповідно до обсягу і структури навчального матеріалу, доцільно інтегрувати різноманітні види, форми і технології навчання. 

Ідея модульно-розвивального навчання як експериментальної системи освіти впроваджується по аспектах. Набір аспектів визначається такими етапами становлення інноваційної системи освіти:

• від модульної теми і міні-курсу до модульної навчальної програми і модульного програмно-методичного комплексу;

• від модульного заняття до формального модуля як сукупності міні-модулів (20-30 хвилин);

• від операційного і системного – до цілісних дидактичних модулів.

Активно кредитно-модульна і модульно-рейтингова технології навчання увійшли до освітнього простору України з підписанням Болонських угод.

Слід зауважити, що від правильності побудови модульного варіанта програми залежить ефективність модульного навчання. З кожної навчальної дисципліни бажано передбачати 2-5 модулів на семестр, залежно від кількості кредитів (одиниць виміру навчального навантаження), відведених на вивчення  навчальної дисципліни. Вивчення модуля завершується проведеннямконтрольних заходів. Для контролю якості засвоєння змісту модулів на практиці склалося два можливих варіанти: відведення окремого часу для модульних контрольних робіт та складання модулів під час аудіальних годин за розкладом.

Кредитно-модульна система навчання на сьогодні поєднується з рейтинговим оцінюванням, ґрунтується на поопераційному контролі і накопиченні рейтингових балів з різних видів навчально-пізнавальної діяльності студента протягом усього періоду навчання (семестр, навчальний рік).

Навчальний рейтинг (англ. Rating – оцінка) – інтегральний індекс або комплексний показник якості навчальних досягнень студента, який повинен характеризувати рівень знань, вмінь і навичок студента з навчальної дисципліни, а також систематичність його навчально-пізнавальної діяльності, активність, самостійність і творчість.

Рейтингова оцінка виставляється як сума балів, яку отримав студент за виконання індивідуальних завдань, за якість навчальної роботи на лекційних,  семінарсько-практичних заняттях, самостійної роботи, за відповіді наколоквіумах, на поточних контрольних заходах та інших видах навчально-пізнавальної діяльності.

Згідно з рішенням кафедри студентам нараховуються заохочувальні бали: за участь в олімпіадах, конкурсах наукових студентських робіт, виголошення доповідей під час наукових конференцій; підготовку наукових статей, виконання завдань з удосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни тощо.

Студент також в змозі ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого навчального закладу, та використати час, відведений на екзаменаційну сесію, для задоволення особистих потреб, поглибленого вивчення окремих розділів навчальних дисциплін тощо. Студент, який протягом семестру набрав кількість балів, меншу від необхідної, зобов’язаний складати іспит (залік). 

Аналіз накопиченого вітчизняного і зарубіжного досвіду використання рейтингової оцінки свідчить про її істотні переваги:

• відбувається активізація навчально-пізнавальної діяльності студента та підвищується його навчальна мотивація;

• формуються такі риси особистості як самостійність, ініціативність, розвиваються творчі здібності;

• завдяки реалізації принципів системності та систематичності підвищується якість знань та умінь;

• забезпечується точність та об'єктивність оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів;

• зменшується ризик психологічних, емоційних і фізичних перевантажень студентів, які виникали під час «авральних ситуацій» у період екзаменаційних сесій;

• завдяки елементам природній конкуренції забезпечується краща адаптація випускників ВНЗ до вимог ринку праці;

• з’являються нові чинники заохочення студентів до навчально-дослідної та науково-дослідної роботи, творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Стандартний план практичного заняття відповідно до модульної системи в ідеалі будується таким чином: по-перше, викладач називає тему та пропонує студентам почергово висловити їхню думку. Після цього студентам пропонується стати на певну позицію «так», «ні», чи «не знаю» і аргументовано відстоювати її. По-друге, студентам пропонується підготуватися до обґрунтування своєї позиції, тобто самостійно або в групі своїх однодумців дібрати декілька найбільш сильних аргументів, які зможуть переконати; висловити свої аргументи аудиторії. У цей час іншим учасникам рекомендується уважно вислухати аргументи та пропозиції однокурсників.

Якщо після обговорення дискусійного питання студенти змінюють думку, то вони пояснюють причину своїх дій, а також називають найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони, спираючись на думки інших студентів. В кінці підсумки роботи підводить викладач.

 Хоча цей процес  має як переваги, так і недоліки. Як ми бачимо на прикладі  застосування модульно-кредитної  системи, перевагою є тенденція  систематичного накопичення балів  для отримання заліку (іспиту), яка  передбачає підготовку студента  до кожного практичного заняття  і, зрозуміло, усну відповідь. У разі, якщо студентові достатньо лише  отримати залік з дисципліни, є можливість вибору: чи то  участь у роботі групи під  час практичних занять, чи то  якісна підготовка до модульно-контрольних  робіт (КМР) і виконання контрольно-самостійної роботи (КСР). Недоліком інноваційної модульно-кредитної системи навчання є суттєві труднощі для набрання студентом 90 і вище балів (відмінно) під час іспиту. 1-2 непідготовлених чи пропущених занять можуть позбавити студента можливості отримати «відмінно», навіть якщо студент повністю прослухав і досконало засвоїв курс. У цьому випадку реформування потребують деякі засади МКС, які б, наприклад, дозволяли студентові набрати втрачені бали через певний час при виконання індивідуального завдання.

Вагомим негативним чинником також є перепони до ефективного упровадження модульно-рейтингової технології навчання. Однією з таких перепон постають педагогічні стереотипи викладачів, їх надмірна перевантаженість та економічні проблеми в Україні, що унеможливлюють гідну  оплату науково-педагогічної діяльності, яка наразі набула дуже високого рівня інтенсивності та інтелектуального напруження.

Незважаючи на це, впровадження інноваційних технологій в освітній простір України з кожним роком посилюється і виходить на новий рівень. Найчастіше інноваційні ідеї пов’язані з розвитком комп’ютерно-технічної бази, відкриттям нових закономірностей психологічного розвитку людини тощо.

 

2. Необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки

 

Сьогодні не виникає сумнівів у тому, що соціально-економічний розвиток усіх сфер суспільного життя населення неможливий без використання інновацій, які є наслідком науково-технічного прогресу. Успішність застосування інновацій у вищих навчальних закладах залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. Зовнішні чинники (політичні, економічні, міжнародні, демографічні, екологічні та інші) не завжди піддаються впливу з боку університетів. Контрольованими чинниками є внутрішні, серед яких найсуттєвішими у контексті дослідження виділимо стратегічне управління розвитком ВНЗ та інноваційну культуру. Одним із стратегічних завдань ВНЗ є підготовка фахівців, здатних до опанування новітніх знань як у стінах ВНЗ, так й у майбутній діяльності.

Актуальним на сьогодні є підготовка фахівців з економічної безпеки. Передумовами цього є глобалізація світової економіки, прискорення науково-технічного прогресу та інноваційного розвитку, зростаючі потреби в оптимізації споживання ресурсів та енергозбереження, посилення конкуренції в умовах невизначеності, що призводить до постійної напруженості у зовнішньому середовищі. Під економічною безпекою розуміється стан рівноваги (збалансованість) соціально-еколого-економічної системи, за якого вона стабільно розвивається, а також гармонійна взаємодія системи із зовнішнім середовищем. Стан рівноваги, або збалансованість системи в умовах ринкових відносин, не є постійною величиною. За рахунок впливу зовнішнього оточення існують ризики порушення рівноваги. Таким чином, економічна безпека має проявлятися у можливостях системи не тільки стабільно функціонувати, але й бути гнучкою та спроможною адаптуватися до змін без суттєвого порушення рівноваги та швидкого її відновлення. Одним з головних завдань університету на сьогодні визначимо підготовку сучасних фахівців з економічної безпеки з інноваційним мисленням, незалежно від специфіки майбутньої діяльності, здатних до опанування новітніх знань у сфері господарювання на різних рівнях економічної системи (підприємство, вид економічної діяльності, національна економіка). В умовах ринкових відносин, конкуренції інноваційне мислення має бути спрямоване на підвищення ефективності економічних систем для покращення якості життя суспільства. Тому фахівці різних спеціальностей, крім креативності як складової інноваційного мислення, мають володіти знаннями з економіки. У цьому взаємозв’язку особливі вимоги висуваються до якості навчання майбутніх економістів – фахівців з економічної безпеки, до формування у них широкого бачення та перспектив інноваційного розвитку як окремих підприємств (організацій, установ), де вони будуть працювати, так і суспільства у цілому, а також їхньої гармонійної взаємодії.

Сучасні фахівці з економічної безпеки мають бути професіоналами нової формації, здатними вирішувати комплексні проблеми, які виходять далеко за межі однієї професійної або наукової дисципліни. Вміння вирішувати нові нестандартні завдання підтримання економічної безпеки потребують оволодіння знаннями у різноманітних сферах: законодавства, науки, технології, інженерії, фінансів, соціальних компетенцій, і, зрештою, в умовах ринкових відносин, нової форми управління змінами. Проблема формування необхідних знань та вмінь фахівців з економічної безпеки на високому рівні має вирішуватися системно як на вертикальному (держава – університети), так і на горизонтальному (університети – бізнес – культура – суспільні організації) рівнях.

Ринкові динамічні умови господарювання та посилення конкуренції у сучасному суспільстві формують стійкий попит на фахівців, які б досконало володіли методологічними та методичними основами економічних знань та вміли поєднувати теоретичні знання і практичні навички з економічної безпеки.

 

3. ВЕБ-КВЕСТ як інноваційна технологія навчання  у ВНЗ

 

Враховуючи що інформаційні технології безперервно оновлюються і ускладнюються, так само виникає проблема їх регулярної сертифікації і адаптації до процесу навчання. Іншою проблемою стала необхідність активнішої інтеграції інформаційних і освітніх технологій з метою їх ефективнішого впровадження в систему освіти.

У 2009-2011 роках у студентів - майбутніх учителів математики, фізики і технологій апробована став початок успішного впровадженя інноваційно інформаційно-навчальної технології «веб- квест». Її основною метою став самостійний пошук студентами необхідної для навчання інформації (знань). Веб-квест, - це дидактична структура, в рамках якої викладач формує пошукову діяльність тих, хто навчається, задає їм параметри цієї діяльності і визначає її час. Ця діяльність перетворює студентів із пасивних об’єктів навчальної діяльності в її активних суб’єктів, підвищує не лише мотивацію до процесу «добування» знань, а й відповідальність за результати цієї діяльності й їх презентацію.

Веб-квест (web-quest) у педагогіці - проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якої використовуються інформаційні ресурси Інтернету.

Веб-квести, організовані засобами Веб-технологій у середовищі WWW, за своєю організацією є досить складними, вони спрямовані на розвиток у студентів навичок аналітичного і творчого мислення; майбутній викладач має володіти високим рівнем предметної, методичної та інформаційно-комунікаційної компетентності.

Таким чином, веб-квест поєднує в собі ідеї проектного методу та ігрових технологій у середовищі WWW засобами веб-технологій.

Веб-квест - це захоплююча подорож мережею Інтернет, яка припускає запити в різних пошукових системах, одержання досить значного об’єму інформації, її аналіз, систематизацію і подальшу презентацію. Це технологія, що дозволяє працювати в групах (від 3-х до 5-ти осіб), розвиває конкурентність і лідерство. По суті, веб-квест - це інтерактивний процес, під час якого студенти самостійно добувають необхідні знання. Роботу за технологією «веб-квест» можна використовувати скрізь, де є вихід в Інтернет, і залежно від навчального предмета, що вивчається.

Досвід використання свідчить, що веб-квест має шість складових:

По-перше, викладач задає тему і створює проблемну ситуацію. Це найбільш відповідальний момент, оскільки необхідно досить чітко і доступно визначити ролі учасників;

 По-друге, викладач вербалізує конкретне завдання у рамках вибраної теми, яке зрозуміле, цікаве і здійсниме. При цьому він чітко визначає підсумковий результат самостійної роботи студентів, задає серію питань, на які треба знайти відповіді, прописує проблему, яку треба вирішити, визначає позицію, яка має бути захищена, і вказує іншу діяльність, що спрямована на перероблення і представлення результатів, виходячи із зібраної інформації;

 По-третє, викладач заздалегідь підбирає і пропонує студентам список посилань на Інтернет-ресурси. Вони можуть бути в будь-якому вигляді (у електронному вигляді - на компакт-дисках, відео- й аудіоносіях, у паперовому вигляді, посилання на ресурси в Інтернет, адреси Веб-сайтів за темою тощо). Кожне посилання повинне мати анотацію. На наступному етапові студенти починають сам процес пошуку необхідної інформації в Інтернеті, користуючись при цьому описом процедури роботи, яку необхідно виконати кожному учневі під час самостійного виконання завдання. Після цього студенти мають підготувати презентацію знайденої й обробленої інформації, що може бути реалізована в будь-якому вигляді.

На п’ятому етапі викладач може скласти керівництво до дії, що може бути представлена у вигляді спрямовуючих питань, які організують навчальну роботу.

На останньому шостому етапі складовою веб-квесту є оцінка виконаної роботи самими студентами. По-суті, в оцінці підсумовується досвід, який був одержаний студентами в процесі виконання самостійної роботи за допомогою технології «веб- квест». Іноді корисно включити на завершення риторичні питання, що стимулюватимуть активність студентів у позанавчальний час.

 Основою веб-квестів є проектна методика, що орієнтована на самостійну діяльність студентів - індивідуальну, парну, групову, котра здійснюється за певний проміжок часу. Цей метод органічно сполучається з груповим підходом до навчання (cooperative learning).

Багато науковців виділяють три критерії для класифікації веб-квестів:

За тривалістю виконання: короткострокові та довгострокові.

За предметним змістом: монопроекти, міжпредметні веб-квести.

За типом завдань, які виконують учні: переказ, компіляційні загадки, журналістські, конструкторські, творчі, переконуючі, розв’язок спірних проблем, самопізнавальні, аналітичні, оцінні, наукові .

Завдання на переказ є самими примітивними і становлять найпростіший приклад використання Інтернет як джерела інформації та вважається веб-квестом за умови:

• формат і форма доповідей студентів відрізняється від оригіналів матеріалів, матеріал тексту не є простим копіюванням тексту з Інтернету в текстовий редактор;
• студенти вільні у виборі того, про що розповідають і яким чином організують знайдену інформацію;
• студенти використовують навички збирання, систематизації та обробки інформації .

У журналістських веб-квестах студенти мають зібрати факти та організувати їх у жанрі репортажу новин, інтерв’ю і т. ін.

Конструкторський веб-квест потребує від студентів створення продукту або плану з виконання раніше визначеної мети в певних межах.

Творчий веб-квест вимагає від студентів створення продукту в заданому форматі. Творчі проекти подібні конструкторським, проте є вільними і непередбачуваними в своїх результатах. У процесі оцінки таких проектів необхідно більше уваги приділяти творчості й самовираженню студентів.

Веб-квести з розв’язання спірних проблем передбачають пошук і  представлення різних, а інколи суперечливих думок з однієї проблеми і спробу привести їх до консенсусу.

Наукові веб-квести слугують для знайомства та залучення студентів до наукових досліджень у різних галузях знань. Інтернет містить історичну та свіжу інформацію, яка може бути корисною в будь- якій галузі науки.

 

 

Висновки

 

Вивчивши даний матеріал можу сказати, що сьогоднішня соціальна вимога до університетів – повинна бути не тільки більш динамічна і “гнучка”, а й більш відкрита системама, а це означає, що вищим навчальним закладам необхідно більш точно і активно позиціонувати свій внесок в інноваційний процес і соціальний розвиток.

Таким чином, впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України є, безумовно, важливим і правильним з огляду на швидку модернізацію освітньої системи

Так, на сьогодні поява нових методів викладання, роботи зі студентською молоддю за допомогою різних комп’ютерних програм, дистанційних курсів не є чимось незвичайним. Студенти, молоді викладачі зазвичай звикають і швидко пристосовуються до інновацій у навчальному процесі, що, в свою чергу, сприяє взаємодії «студент-викладач» і навпаки як у професійній, так і в міжособистісній площині. Тому освітній процес в Україні має численні перспективи в галузі інновації, а українські дослідники не припиняють наукових розвідок з цієї галузі з метою піднести якість вітчизняної освіти на найвищих європейський щабель, відповідаючи передовим стандартам навчально-виховних критеріїв освіти.

Також можу зазначити, що інформаційні технології в сучасній Україні починають активно проникати в сферу освіти. Вони мають усі ознаки соціально-технічної інновації і вимагають від усіх учасників освітнього процесу зусиль адаптивного характеру. Одним із прикладів такого роду технологій і їх впровадження є використання технології «веб-квест».

Вона активізує самостійність студентів у процесі пошуку нових знань і повною мірою відповідає не лише потребам інформаційного українського суспільства, а й сучасним вимогам до підготовки фахівців.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Абасов З. А. Понятийно-терминологический аппарат инновационной педагогической деятельности / З. А. Абасов // Философия образования. – 2006. – №1(15). – С. 56 – 62.
2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія / А. М. Алексюк // Підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.
3. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : [монографія] / В. Ю. Биков. - К. : Атіка, 2008. - 684 с.
4. Быховский Я. С. Образовательные веб-квесты / Я. С. Быховский [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http: ito.edu.ru
5. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях : навч. посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія. - Вінниця : ТОВ «Планер», 2006. - 366 с.
6. Жалдак М. І. Проблеми інформатизації навчального процесу в школі і вузі / М. І. Жалдак // Сучасна інформаційна технологія в навчальному процесі / зб. наук. пр. - Київ. пед.. ін.-т імені М. П. Драгоманова / відп. ред. М. І. Шкіль. - К., 1991. - С. 3-16.
7. Інноваційна теорія Йозефа Шумпетера: сучасне звучання економічних та управлінських ідей: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2012. – 324 с.
8. Кадемія М. Ю. Інформаційно- комунікаційні технології навчання : словник-глосарій / М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр, Т. Є. Рак. - Львів : «СПОЛОМ», 2011. - 327 с.
9. Козлакова Г. О. Використання засобів Інтернет у навчальному процесі / Галина Козлакова // Наук. записки вінницького держ. пед. ун-у імені Михайла Коцюбинського : Серія : Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2001. - Вип. 5. - С. 39-41.
10. Козлова О. І. Основні стратегії педагогічного впливу при традиційному та інноваційному підходах до навчання / О. І. Козлова //  Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л. І. Даниленко та ін. – К. : Логос, 2000. – С. 239 – 245.
11. Кремінь В. Г. Вища освіта в Україні і Болонський процес: навчальний посібник. – К. : Освіта, 2004. – 384 с.
12. Мазоха Д. С., Опанасенко Н. І. Педагогіка [Текст] : навчальний посібник / Д. С. Мазоха, Н. І. Опанасенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с.
13. Фіцула М. Педагогіка: Навчальний посібник / М. Фіцула // Навчальний посібник, 2-ге вид., виправлене, доповнене. – К. : Академвидав, 2005. – 559 с. 
14. Ягупов В. Педагогіка: Навчальний посібник / В. Ягупов // Навчальний посібник. – К. : Либідь, 2002. – 559 с.